вівторок, 2 червня 2020 р.


Спочатку квіти
проростають
у душі

У День Матері на очі мені потрапив гарний малюнок: жінка веде за руки двійко дітей, а ще одна рука готує їсти, інша пере, третя прибирає… Дуже філософська світлина про роль жінки у суспільстві, про значимість у родині. Українки у світі вирізняються своєю красою, господарністю, творчістю, душевністю. «Дубровицький вісник» традиційно пише про талановитих жінок району. Їх багато і ми раді розказувати про таланти наших землячок. Сьогодні наша розповідь про ще одну творчу дружину, маму, господиню.








Чарівна Наталія Георгіївна Кузло одинадцять років працює вчителем основ здоров’я та фізики у Золотинській школі. Талановитий педагог не раз брала участь та перемагала у конкурсах «Вчитель року» та різних творчих конкурсах у нашому районі. Свою роботу вчителька любить, вона каже, що працювати  у школі легко, як ти закоханий в свою професію. Дуже добре, коли поруч є розуміючий та наполегливий директор, щирі, талановиті колеги, які завжди готові допомогти. Саме така атмосфера, як каже моя співрозмовниця, панує у Золотинському навчальному закладі.
А цей навчальний рік став для Наталії Георгіївни особливим, основна робота і турбота жінки тепер вдома, бо вона перебуває у декретній відпустці по догляду за маленьким синочком. Старші двоє синів моєї співрозмовниці вже старшокласники. Наталія Георгіївна каже: «Мій день починається о 6 ранку, бо чоловіка проводжаю на роботу, а сон вже настає, коли всі полягають спати. Знаю, що так у кожної жінки, тим паче, якщо є маленька дитина в домі. Наші жіночі дні насичені різною повсякденною роботою, і я, звичайно, втомлююся, але мамою бути легко, коли поруч надійний, люблячий чоловік та батьки. Дякую рідним, які завжди готові допомогти. Мабуть, саме завдяки своїм надійним помічникам – чоловіку, батькам та старшим синочкам  поруч з буденними клопотами я знаходжу у своїх днях час для творчості. Створювати красу – це моя віддушина, мій відпочинок від основної роботи. Колись Господь дав талант моїй бабусі Надії Микитівні, вона завжди дуже гарно шила, хоч ніде цьому не вчилася. Обшивала, як кажуть у народі, не лише своїх односельчан, а й людей з навколишніх сіл. У березні нашій бабусі виповнилося дев’яносто років. Спасибі Господу, що берегиня нашого роду поруч з нами. Згодом талант бабусі передався моїй мамі Тетяні Іванівні, вона любить все гарне – шиє, вишиває дуже гарні картини і закохана у квіти, у ландшафтний дизайн. А вже третє покоління наших  майстринь – це я. Пробую у творчості і щось нове, однак без класики і нового не може бути. Пригадую, як не раз шила щось по схемах, по викройках, точно дотримуючись інструкцій, а бабуся казала, що все одно щось не так і підказувала, як правильно. Вона своєю мудрістю нас багато чому навчила.
Картини бісером я почала вишивати, як щойно вони стали модними серед рукодільниць. Пригадую, що у продажі на той час їх було дуже мало, вишивка бісером швидко стала популярною в Україні. Перша моя робота – це картина «Тайна вечеря». Чому саме вона, бо цей образ несе затишок і світло, він має бути у домі кожного християнина. А потім були вишиті бісером картини з квітами. Люблю квіти, які ростуть у природі, так і на своїй клумбі, отож  це почуття переношу у свою творчість».
Щодо квітів, то клумба моєї співрозмовниці – то маленький рай. Звичайно, кожна господиня знає, скільки праці треба вкласти у цю красу. А що ці затрачені сили у порівнянні з квітучим результатом? Дрібниці… Квіти віддячують своїм ореолом вишуканості і неповторності. На клумбі Наталії Георгіївни – жовтий алісіум, іриси, лілії, троянди і багато інших. Дуже любить вона саджати петунії та пеларгонії, бо цвітуть на вулиці  вони до морозів. Кожен раз, за словами співрозмовниці, клумба додає її серцю спокою, затишку. Це неповторні емоції, спостерігати, як гілка відкриває світу свою красу, дихати  квітковим ароматом. Наталія Георгіївна також захоплюється технікою «оригамі», створює цікаві і гарні вироби з паперу.
Отакі талановиті на Поліссі жінки-педагоги, які свою творчість популяризують і серед учнів. Як розповідає Наталія Георгіївна, нещодавно вона відкрила для себе ще один творчий потенціал. Її друзі у «Фейсбук» виставляли світлини власноруч зробленого мила. Нашу землячку зацікавило миловаріння. Все необхідне вона придбала в інтернет-магазинах та групах для миловарів. Починала вчителька з простих пластикових форм, а виготовлене мило роздаровувала друзям та рідним.
Землячка зазначає:
– На виготовлення мила затрачала багато часу, бо експериментувала з новими формами, барвниками, ароматами. Своїми світлинами виготовленого мила я ділилася у «Фейсбук», тому відразу з’явилися бажаючі його придбати. Перший свій заробіток у цьому напрямку отримала, як в Золотинській школі проходив ярмарок виробів хенд-мейду. Хоч я не на роботі, мої вироби там представили мої учениці Карина та Іванка, за що я дівчаткам дуже вдячна. Кожен день я дізнавалася, скільки всього цікавого та оригінального можна зробити з мила, почала експериментувати.
У мильну основу додавала морську сіль, зерна маку, вівсяні пластівці, мед, малину, каву, барвники, різні масла для аромату, щоб шкіра була доглянутою та гладенькою.
З появою перших квітів на улюбленій клумбі відразу вирішила зробити з мила букетики. І знову пошук, щоб мої вироби були приємними для ока, пахучими, різнобарвними. Люди із задоволенням розглядають світлини моїх квітів з мила і купують мої роботи у подарунок. Не вважаю своє захоплення бізнесом, це – моє прекрасне хобі. Я початківець у цій справі, і мені є чому вчитися, і є ще куди рости. Особливо, коли дивишся на роботи професійних миловарів.
Ось така творча майстриня, вчителька, а головне щаслива мама живе у Золотому. Користуючись нагодою, традиційно розпитую у Наталії Георгіївни про дистанційне навчання синочків. Мама-педагог каже, що Вчителя не замінить ніщо: ні телевізор, ні відео, ні «Вайбер». Як і всі батьки, вона бажає, щоб швидше таке навчання закінчилося, і діти змогли повернутися до школи, до своїх найкращих вчителів, до друзів. Саме вчитель і живе спілкування з ним додають дітям бажання вчитися і створює неповторну шкільну ауру.
Погоджуюся з цими словами Наталії Георгіївни, як і з її визначенням слова «щастя». Щастя, на думку моєї співрозмовниці, коли у родині всі здорові. А материнське щастя - це щоденні клопоти, робота в домі, для тих, кого любиш, це турбота про близьких. Цьогорічний День матері у Наталії Кузло збігся з днем народження. Було багато теплих слів і поцілунків. І квіти вже радують на клумбі своєю красою і, здається, посміхалися вони іменинниці особливо. Коли гарно у душі, то цей затишок хочеться переносити і у свою творчість. Приєднуюсь до всіх вітань на адресу іменинниці і зичу хай і надалі гарно буде в її серці, в родині та у господі!
Люба КЛІМЧУК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар