вівторок, 2 червня 2020 р.


ЧИ МОЖЛИВО СПРОСТУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ, ПОШИРЕНУ ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ?
«Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою», - так гласить ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Однак останнім часом все частіше для розповсюдження відвертої джинси, будь-яких компрометуючих матеріалів використовують Інтернет, поширюючи інформацію через соціальні мережи. Особливо такий влив негативу активізується в передвиборчий період для дискредитації конкурентів. Як бути, коли недостовірну інформацію розповсюджують таким способом, запитуємо в адвоката Василя Ковташа:

Дійсно на сьогоднішній день соціальні мережі «Facebook», «Instagram» і подібні їм платформи залишаються наразі дуже ефективними майданчиками для масового розповсюдження інформації, яка може мати будь-який зміст та наповнення. Часто така інформація спрямована проти певних осіб і є або ж відверто образливою з використанням відповідних висловів, або має будь-які інші негативні для особи відтінки: вчинення злочинів, причетність до корупційних дій, аморальна поведінка у повсякденному житті тощо. Так, жертвою може стати будь-яка особа, навіть, ми з Вами.
Особливості спростування у судовому порядку недостовірної інформації, поширеної у соціальних мережах, розглянемо нижче.
Перед тим як подавати до суду позов про спростування недостовірної інформації, слід вірно оцінити інформацію з точки зору ознак такої недостовірної інформації, оскільки є випадки, в яких суд може і не задовольнити позов.
У разі, якщо висловлену (опубліковану) інформацію суд визнає як оціночне судження, тоді притягнути особу до відповідальності за неправдиву інформацію не вдасться.
Стаття 30 Закону України «Про інформацію» говорить про те, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Принципова відмінність у спростуванні інформації, поширеної у соцмережах, у порівнянні з іншими формами її розповсюдження - це те, що будь-яка особа може зареєструватися під будь-яким ім’ям і користуватися мережею за допомогою облікового запису з таким ім’ям та поширювати інформацію на свій розсуд.
На даний час навіть за допомогою судової експертизи встановити достовірних осіб-власників аккаунтів сторінок на «Facebook» дуже складно. Відповідно без встановлення такої особи неможливо і спростувати інформацію, яка є недостовірною та такою, що порушує честь та гідність особи, і відшкодувати завдану моральну шкоду. Крім того, шанси змусити засоби масової інформації, які поширили цитату зі сторінки «Facebook», спростувати її, є теж дуже низькими.
Так, при здійсненні представництва відповідача нами було доведено, що вона не причетна до поширення недостовірної інформації, а скріншоти сторінок профілю, з якого була поширена така інформація, які надав позивач, не є належним доказом розміщення її саме відповідачем.
Справа в тому, що у вказаній категорії справ позивачу необхідно довести, по-перше, сам факт поширення інформації, а, по-друге, встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу, особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщено інформаційний матеріал.
У випадку із соцмережами, наприклад, «Facebook», за певних обставин це буде зробити вкрай непросто, а інколи навіть неможливо. Зазвичай відповідач обирає позицію непричетності до профілю, з якого відбувалося поширення недостовірної інформації, тоді позивач повинен буде довести суду, що обліковий запис у соціальній мережі, з якого поширено інформацію, належить саме відповідачу.
З доказами належності облікового запису у соцмережі певній особі все досить непросто. Достовірних доказів належності особі облікового запису немає, навіть, у адміністратора соціальної мережі, оскільки при реєстрації користувач може вказати будь-які дані, наприклад, чужі або вигадані.
Виключення становлять верифіковані акаунти, що належать публічним особам, які активно ними користуються для підвищення власної популярності та навряд чи відмовляться в суді від своїх облікових записів.
Щодо власника веб-сайту, який також є належним відповідачем за позовом і якого позивач також повинен встановити, слід зазначити наступне. Чинне законодавство (Закон України «Про авторське право і суміжні права») розрізняє такі поняття, як «власник веб-сайту», «власник веб-сторінки» та «обліковий запис». При цьому діє правова презумпція: якщо не доведено інше, власником веб-сайту є реєстрант відповідного доменного імені або отримувач послуг хостингу.
Можна зазначити відповідачем по справі компанію «Facebook Inc.», однак американська компанія не зобов’язана виконувати рішення українських судів. У таких випадках, коли автора інформації, її розповсюджувача та власника веб-сайту притягнути до відповідальності практично неможливо, виходом із ситуації може стати, наприклад, визнання інформації недостовірною та її спростування у порядку окремого провадження.
Спростування поширеної у соціальних мережах недостовірної інформації є одним із нелегких завдань. Втім це аж ніяк не означає, що таку справу неможливо виграти і за свою репутацію не потрібно боротись. Навпаки, креативні рішення, продумана і виважена стратегія, активна позиція самого позивача разом із правильно побудованою роботою з фактами та доказами стануть базисом позитивного результату.
Дякуємо за роз’яснення.

Людмила РОДІНА.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар