вівторок, 2 червня 2020 р.


Перші 100 днів Олександра Гузича


Трохи більше 100 днів Олександр Гузич працює на посаді голови Дубровицької РДА. Цей короткий період став для нового очільника дуже насиченим. Реформи, скорочення, боротьба за лікарню, і врешті коронавірус та карантин… Існує неписане правило в Україні підбивати перші підсумки за ці кілька місяців. Якими вони були для голови адміністрації та району загалом, Олександр Миколайович розповів журналістам «ДВ».


Досвід роботи в державних установах маєте чималий. Раніше працювали у Фонді соцстрахування. Що виявилось неочікувано складним на новій посаді?
Проблемних питань маємо чимало, але є бажання їх вирішувати. Якби ще побільше єдності у цьому. Ми про неї говоримо на всіх заходах, однак в реальності не завжди вміємо єднатися.  Хоча саме завдяки злагодженій співпраці, можна багато чого зробити. Звичайно, я знав, що легко мені не буде, що нестиму велику відповідальність, і був налаштований на це, тому і розчарувань, як таких, наразі немає.
Сьогодні головною турботою є боротьба з коронавірусом. Знаємо, що часто буваєте в районному медзакладі. Чи готовий він до лікування хворих на COVID-19, бо нині наших пацієнтів відправляють до інших лікарень?
Коли тільки ввели карантин, потрібно було швидко знайти гроші і забезпечити нашу лікарню. Завдяки підтримці міської та сільських рад тоді зібрали 339 тисяч і закупили засоби індивідуального захисту. На сьогоднішній день в лікарні та ПМСД є все необхідне.
Кожен мій робочий день розпочинається з того, що доповідаю обласній адміністрації про ситуацію в районі. На даний момент вона контрольована і, дякувати Богу, важких випадків захворювання на коронавірус немає. Як знаєте, у нас медичні заклади для лікування хворих на COVID-19 розподіляються на лікарні першої та другої хвилі. В нашій області є п’ять медзакладів першої хвилі. Тобто наразі тих, в кого підтверджений коронавірус, відправляють на лікування туди. Якщо ці лікарні у випадку збільшення інфікованих не справлятимуться, тоді задіюватимуть медичні заклади другої хвилі. До них відносять й Дубровицьку ЦРЛ. Тому ми готуємось і робимо все, аби створити запас необхідних засобів та лікарських препаратів.
На сьогодні наш район закріплений за Рокитнівським медзакладом. Якщо результат тестування на COVID-19 позитивний, недужого лікують там. Але в основному, якщо в нього є характерна симптоматика. Коли ж хвороба протікає безсимптомно чи в легкій формі, людину залишають вдома на самоізоляції. На щастя, у більшості наших земляків хороший імунітет, і вони переносять коронавірус без ускладнень. Двоє людей, які мали стан середньої тяжкості, вже одужали. Інші – на самоізоляції. Всі вони свідомі люди, заходів безпеки не порушують, ні з ким не контактують. За цим ведуть контроль відповідні служби, зокрема, працівники ПМСД, місцевих ФАПів. Медики кожного дня телефонують їм і питають про стан здоров’я. Наразі всі нормально почуваються. В соцмережах піднялась хвиля, мовляв, назвіть прізвища і адреси. По-перше, це є порушенням захисту персональних даних. А по-друге, в цьому немає необхідності, бо ситуація відслідковується. Якщо виявляють випадок інфікування, відповідні служби обов’язково встановлюють всіх, хто контактував з хворим, і відправляють їх на самоізоляцію. Вироблений чіткий алгоритм дій в подібних випадках.
В такий складний період ми ще більше оцінили медиків, які нині на передовій. І від цього встократ прикріше, що вони не мають достойного заробітку, та ще й можуть потрапити під скорочення.
Ви знаєте, що в Україні з 1 квітня стартував другий етап медичної реформи, але через пандемію його ще не запустили на  повну силу. Хоча  в той час, коли я приступив до виконання своїх повноважень, ситуація в нашій лікарні вже була критична – страйк через закриття закладу, брак коштів на виплату зарплати і т.п. Але певні кроки ми вже зробили. Маємо наразі 9 пакетів медичних послуг, які буде надавати наша лікарня в період реформування. Це один з найкращих результатів в області. Наприклад, стільки ж пакетів у Сарнах, хоча там значно потужніший медзаклад вищого рівня. Для цього довелось чимало зробити. Слід віддати належне й колективу та в.о. головного лікаря.
Щоб надалі нормально працювала наша лікарня, потрібно забрати максимум пакетів. Адже основний дохід заклад отримуватиме саме від цих медичних послуг, які надаватиме пацієнтам. За них лікарні платитиме Національна служба здоров’я України.
Скажу відверто, що мені не все подобається у новітніх впровадженнях медреформи, багато нюансів не враховано. Тим більше гряде інше реформування – децентралізація, і як воно все буде разом працювати – це питання. Я надіюсь, що ще будуть зміни.
Нещодавно на сесії райради лікарню було переведено з-під вашого управління знову в управління районної ради. У чому причина такого рішення депутатів, на Ваш погляд?
Так, 23 квітня за рішенням сесії повноваження щодо управління лікарнею перейшли безпосередньо до її засновника (власника) – Дубровицької районної ради. Ініціаторами цього стали керівники фракцій ВО «Свобода», БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», Народної партії. Надісланий ними лист був підставою для прийняття такого рішення.
Мені неодноразово висловлювали свої невдоволення через звільнення головного лікаря Поліщука О.К., бо раніше всіх все у роботі лікарні влаштовувало, хоча реальний стан речей був далеко незадовільним. Так тривало б і надалі, аж поки під час реформування наша ЦРЛ опинилася поза межами затвердженого переліку опорних закладів охорони здоров’я Рівненської області. А це призвело до багаточисельного мітингу під стінами райдержадміністрації та висловлення масових невдоволень, які довелося вгамовувати. Головний лікар, мабуть,  відчув напруженість ситуації, тож написав заяву про звільнення за згодою сторін. Додам, що мої попередники погоджували досить пристойне преміювання керівнику медзакладу. Це виглядало дивно на фоні скорочень медперсоналу, дефіциту медичного обладнання та загального регресу районної лікарні.
Після звільнення Поліщука О.К. посада головного лікаря стала вакантною. На неї при стабільній нормальній діяльності закладу могло б претендувати чимало бажаючих. Проте в економічно складний період багато охочих взяти на себе відповідальність за розвиток лікарні особливо не спостерігалося. Повноваження щодо проведення конкурсу та призначення головного лікаря належали адміністрації. Серед деяких депутатів поширилися чутки, що я збирався призначити керівником лікарні свого радника. «Новина» дуже занепокоїла певних керівників фракцій та очільників райради. Однак ця інформація була недостовірною, жодних намірів очолити лікарню мій радник не мав, про що я й поінформував депутатів. Та недовіра  ймовірно так і залишилася. Поживемо-побачимо. Зрозуміло одне: районна рада на чолі з її керівниками буде змушена працювати вже більш наполегливо у плані турботи про медицину району.  Всім депутатам спільно з керівниками райради та директором лікарні доведеться інтенсивно думати, як зберегти медзаклад, щоб люди не їздили до сусіднього району чи області.
Сподіваюся, що ініціатори вищевказаного рішення вже плідно працюють над вирішенням даних питань та спільно оберуть вірну стратегію для управління лікарнею. У разі, якщо діяльність районного  медзакладу  знову опиниться під загрозою або ж його робота та діяльність його керівника будуть незадовільними, потенційні мітингувальники, мабуть, дадуть про себе знати знову.
А для мене особливо нічого не змінилось. Я як допомагав лікарні, так і буду допомагати далі, що буде в моїх силах та можливостях.
Принагідно хочу щиро подякувати нашим медикам за роботу у такий непростий час, за їх професіоналізм та небайдужість. Добрі слова хочу озвучити на адресу кожного працівника лікарні, який сьогодні працює у галузі, що стала в Україні другим фронтом. Як голова РДА вдячний всім, хто долучається до допомоги нашим медикам. Спасибі вам, земляки, що турбуєтеся про сьогодення лікарні. І надалі закликаю, у міру можливостей, допомагати нашому медичному закладу.
Зараз у всіх на вустах закриття стоматполіклініки. Яке Ваше ставлення до цієї ситуації?
Про перипетії зі стоматполіклінікою ви вже друкували в своїй газеті неодноразово. Що можу сказати з цього приводу? Ситуація неоднозначна, адже за увесь цей час не вдавалося її врегулювати.  Ще минулого року було подібне. Тоді я (ще як депутат) запрошував колектив, аби вони сказали своє слово – брати кабінети в оренду як приватні підприємці чи створювати комунальне некомерційне підприємство. Наприклад, в Зарічненському районі вже з 2015 немає стоматполіклініки. Медики працюють там як ФОПи. І особисто попереджував, що йде медична реформа і зміниться форма фінансування. Але колектив відмовився від оренди, натомість обрав варіант КНП. Пройшло пів року, і маємо таку картину. Стоматполіклініка отримала один пакет медичних послуг. Це невелика сума – 13 тисяч. Зрозуміло, що з початком медреформи на ці гроші вона не може  себе забезпечити. Тому керівник запропонував колегам написати заяви на звільнення. З цього приводу вони звернулися до нас. Нещодавно була проведена нарада, на якій мною та головою райради запропоновано вихід з патової ситуації – відпустка працівників без збереження зарплатні до кінця карантину. Це, звичайно, кардинальний крок, але не настільки, як скорочення всього штату, тим більше працівники самі  погодилися на такий шлях задля збереження колективу. За цей час маємо знайти рішення. На мою суб’єктивну думку, я б пропонував приєднати оцей один пакет до лікарні. Всім іншим медикам віддати приміщення в оренду як ФОПам. Якщо будуть інші пропозиції, обов’язково їх розглянемо і постараємося відшукати  компроміс.
Ваші прогнози: яким чином карантиннi заходи вплинуть на економічне життя району?
Це складне питання, адже і в кращі часи Дубровиччина лишалася дотаційним районом. Звісно без змін не обійтися, бо це випробування випало на всіх. Втратили і бізнесмени, і державні структури, і прості громадяни. Адже на довгий період все стале життя випало із звичайного русла.
Хоча якщо дивитися і аналізувати цифри в порівнянні з минулим роком, вони не такі й погані. До загального фонду бюджету протягом 1 кварталу 2020 року надійшло 19431,6 тис. грн. власних доходів, що складає 106,6 % планових призначень. А це більше на 2236,6 тис. грн., аніж минулоріч.
Будемо надіятися, що економічна складова району буде плавно «виходити з карантину». Але тільки надіями теж не можна жити, плани в роботі вже намічені, будемо старатися втілювати їх в життя.
Ви очолили адміністрацію в непростий час. Нових очільників  неформально назвали «головами по звільненню». Які відбулись структурні зміни в РДА?
Так, хтось мав це зробити, і випало воно мені. Реформи впроваджуються одна за іншою. І людський фактор – важлива і складна їх частина. Шкода, що саме зі звільнень  почалась моя робота як керівника райдержадміністрації. Це один з найважчих моментів. Повністю ліквідували відділ економіки. Всі інші – були об’єднанні. Штат скоротився вполовину – з 30 людей до 14. Хоча роботи не поменшало. Тому працівники, які лишились, змушені підвищувати свою ефективність і виконувати обов’язки в оптимізованому складі. Принаймні до закінчення адміністративно-територіальної реформи. Сподіваємося, робити це вони будуть не далі кінця року. Після цього, якщо плани із закінчення реформи таки вдасться втілити, райдержадміністрації можуть трансформуватись в органи із зовсім іншими повноваженнями.
Напередодні Нового року Верховна Рада прийняла під ялинку «бурштиновий закон». Які тепер будуть правила гри?  Чи виграє від нього район?
Все нове завжди лякає і створює поле для роздумів, сумніву, а інколи й непорозумінь. Закон є, і це набагато краще, ніж роки очікувань. Довгий час наші землі знищувалися варварським способом. Як наслідок: гектари сплюндрованого лісу, трав’яного покриву, родючого грунту. Більше того ні район, ні держава не доотримали в бюджет сотні тисяч гривень. А прийнятий закон створює додаткові стимули для виведення з тіні видобуток «сонячного каміння».
Згідно з документом, запрацюють єдині дозволи на геологічне вивчення надр з подальшим видобуванням бурштину на п’ять років на ділянки розміром до 10 гектарів. Наразі ще не прийняте рішення, як  ця процедура на практиці відбуватиметься. Але якщо все прописане в законі запрацює, буде добре. Оскільки це і податки, і можливість для людей заробляти на власній землі.
До Вас звертаються за вирішенням питань з різних сфер життя. Що болить нашим жителям, окрім коронавірусу та лікарні?
Я не можу виділити щось одне. Звертаються з приводу найрізноманітніших проблем – від пропажі корови до сварок із сусідом, який поставив огорожу не там, де хочеться іншому. Зараз дуже багато питань по землі. Те, що в наших силах і повноваженнях, вирішуємо. Чимало скарг із сільських рад. А втручатися адміністрація у внутрішню роботу сільрад не має права. Ми можемо лиш юридично проконсультувати і порадити, куди звернутись.
Ще одна обговорювана тема – що буде далі з Дубровиччиною після укрупнення. Жителі району  бояться, що за довідкою доведеться з Переброд їхати до Сарн чи Вараша.
Облдержадміністрація підготувала проєкт адмінустрою області на районному рівні. Він включає чотири райони: Рівненський, Дубенський, Сарненський та Вараський. Основні критерії, якими керувались: відстань від райцентру не більше 60 км і громада повина налічувати близько 150 тисяч жителів. Є перспектива, що ми увійдемо до Сарненського. Ніяких проблем для людей в такому випадку не має бути. Тому що всі необхідні структури, служби, представники органів залишаться.
Це не остаточний проєкт, а тільки пропозиції. Як в підсумку все запрацює, поки говорити зарано. Звичайно, хотілося б, щоб центр був у Дубровиці. Тому  зорганізувався і наш депутатський корпус та підтримав ініціативу небайдужих зарічненців, яким перспектива бути у Вараському районі не дуже подобається, вони прагнуть до складу Дубровицького. І вже планується цієї п’ятниці на позачерговій сесії райради направити звернення від депутатів Дубровиччини до високих гілок влади, аби наш район таки  був.
Наразі  першочергове завдання – створення громад. Я, мабуть, разів 15-ять був в області з приводу цього на нарадах. Коли очолив РДА, внести зміни в затверджений перспективний план, на жаль, було неможливо. Добре, що вдалося відстояти в результаті цілих три наші ОТГ, бо спочатку нам накреслили тільки одну громаду.
Чи вдалось якісь плани реалізувати за ці 100 днів?
Планів багато, трохи з колії вибив коронавірус. За 100 днів я нереально швидкими темпами знайомився із завданнями районної державної адміністрації, адже часу на зволікання не було в принципі. Реагувати потрібно було вже і зараз, а приймати рішення ще швидше. І все це в умовах значного скорочення чисельності працівників РДА, впровадження реформ, а зараз ще і введення карантину.
Однак незважаючи на складний для усіх час, на те, що загроза здоров’ю громадян дуже велика, ми не втрачаємо оптимізму і рухаємося далі. Проєкт Президента України «Велике будівництво» втілюється в життя. З п’ятнадцяти великих проєктів області на Дубровиччину припало одразу декілька: спортивно-оздоровчий комплекс в райцентрі та Дубровицький НВК, а ще 10,8 км дороги, яку вже ремонтують в Трипутнях. Проводиться також реконструкція садочка в Перебродах та будівництво спортзалу Золотинської школи. Треба все це довести до кінця. А ще залучати інвесторів. Є можливості і пропозиції. Я зустрічався з деякими. З початком карантину перемовини призупинились, але після його закінчення, думаю, завершим цей процес.
Що б сказали зараз краянам?
Банальні фрази говорити не хочеться, але оте банальне зараз якнайактуальніше. Хочу попросити мешканців Дубровиччини берегти здоров’я своє і своїх близьких. Це не тільки актуальне, а й найголовніше. Вірю, що ми спільно впораємося з «невидимим ворогом» – коронавірусом, і життя ввійде у звичну колію. Намічені плани реалізуються, виправляться помилки, з’являться нові проєкти та цілі. Треба обов’язково вірити, що ми зможемо все, але тільки разом. Вірю, що скоро закінчиться війна в нашій Україні. А яким буде наш прекрасний Дубровицький край, залежить не тільки від рішень у владних кабінетах, а і від того, як ми будемо до нього ставитися. Чи любимо ми свій дім? Чи хочемо добра і миру в ньому? Думаймо і вирішуймо зараз, бо потім за це запитають з нас наші прийдешні покоління. Дякую усім, хто не байдужий!
Підготувала Леся Кондратик.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар