пʼятниця, 2 грудня 2016 р.

Олександр Абдуллін: неможливо економити на здоров’ї нації

Днями ми дізналися про те, що на Чорнобильській АЕС офіційно відкрили новий захисний щит. Зокрема, наголошувалося на тому, що арка над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС гарантує 100 років радіаційної безпеки! Нова арка здатна витримувати землетруси і екстремальні погодні умови. Отож, 29 листопада пройшла офіційна церемонія відкриття цієї нової гігантської структури, конфайнменту, який надалі запобігатиме витоку радіації зі зруйнованого внаслідок катастрофи 1986 року на Чорнобильській АЕС четвертого енергоблоку. Споруда висотою 108 метрів коштувала приблизно 1,6 мільярда доларів, фінансування надав Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Всередині нове укриття містить обладнання для моніторингу та автоматизовані системи пожежогасіння. Знаково, що сталася ця подія напередодні Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями, який відзначають 3 грудня. Як багато людей втратили здоров’я саме через Чорнобильську трагедію.


За оцінками ООН, близько 4 тисяч людей померли або безпосередньо внаслідок аварії 1986 року, або згодом – від раку та інших причин, пов’язаних з радіацією. Екологічні активісти, зокрема, Greenpeace, називають значно більше число загиблих – аж до 100 тисяч людей. Не раз спадає на думку: а як багато втратили й ми внаслідок важких недуг, пов’язаних з радіацією, наших земляків. Часто відходять від таких хвороб у вічність люди, яким треба було ще жити й жити. Дай Бог, щоб на долю наших нащадків ніколи не випало таке випробування, як чорнобильська трагедія, наслідки якої пожинаємо й досі. Та що там казати: серед мешканців Дубровицького району практично нема здорових людей, а найбільше болить проблема стану здоров’я наших дітей. На жаль, наша районна лікарня не має сучасних лабораторій, медобладнання, аби точно діагностувати багато хвороб як у наших юних земляків, так і дорослого населення. Це не вина наших медиків, бо так склалося у державі, що районна медицина останнім часом не профінансована стовідсотково навіть на зарплату. А що вже казати про наявність такої медичної апаратури, як в столичних інститутах і приватних клініках. Проте, наше здоров’я в наших руках і завжди треба шукати вихід із ситуації і, зрозуміло, першочергово дбати про здоров’я синів і доньок. Іноді зволікання з обстеженням дає дуже негативні наслідки, що викликає прогресування багатьох недуг. Часто ми починаємо шукати раду-пораду щодо лікування, як нам геть припече. Так робити однозначно не слід…
Нагадаємо, що на даний час завдяки народному депутату України – Олександру Абдулліну (фракція ВО «Батьківщина»)  наші дітки мають можливість безоплатно пройти якісне медичне обстеження у Державному закладі «Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення МОЗ України». Нардеп постійно приділяє увагу оздоровленню та лікуванню наших земляків, багатьом сприяв щодо організації лікування як в столиці, так і обласному центрі.
Формування груп та супровід юних поліщуків до медичного закладу проводяться активістами районної партійної організації ВО «Батьківщина» Г.Р. Гарполюк, В.С. Годунко, Р.М. Мосійчук. 
За словами міського голови Б. Микульського, який як голова районної партійної організації «ВО Батьківщина» та помічник – консультант народного депутата О. Абдулліна з 2011 року організовує відправку дітей в Пущу Водицю, цього року в Державному закладі обстежилося 530 дітей з нашого району, а загалом за останні роки майже чотири тисячі. (На фото група діток з району на оздоровленні).
Нещодавно на прохання жителів нашого району О. Абдуллін з трибуни Верховної Ради України звернувся до Міністра охорони здоров’я з обґрунтованою вимогою покращити фінансування Державного закладу «Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення МОЗ України». Народний депутат зазначає, що при будь-якій фінансовій скруті у державі неможливо економити на здоров’ї її громадян, а тим паче дітей – її майбутнього.
До слова, працівники вказаного диспансеру надають кваліфіковану медичну допомогу малозабезпеченим верствам населення, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з усіх регіонів України (станом на 1 грудня цього року це близько 2 млн. осіб, з яких майже 500 тисяч – діти). Крім того, з 2014 року фахівці закладу надають також необхідну допомогу дітям учасників антитерористичної операції, які загинули або перебувають в зоні бойових дій. Вражає, що при цьому обсяг бюджетного фінансування закладу у 2016 році складав по відношенню до видатків загального фонду державного бюджету України на цей період 0,003%. Отож Олександр Рафкатович наголосив на необхідності розглянути порушені питання фінансування цього закладу охорони здоров’я, який на даний час перебуває у сфері управління МОЗ України, та вжити всі можливі заходи для їх належного функціонування з метою забезпечення прав громадян на отримання доступної та якісної медичної допомоги відповідно до чинного законодавства.
В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун повідомила народному депутатові, що питання покращення фінансування закладу буде враховане в бюджеті на наступний рік. Тож будемо сподіватися, що і надалі наші юні поліщуки зможуть відвідувати з метою обстеження та реабілітації цей сучасний медичний заклад. В цьому однозначно є потреба, бо відлуння Чорнобильської трагедії ще довго ходитиме по нашій поліській землі.
Любов КЛІМЧУК.


Із  вірою  в  новорічні  дива

У цю неділю на календарі – День замовлень подарунків Діду Морозу. Виявляється, що є й такий. До новорічних свят ще місяць, втім, як-то кажуть, готуй сани влітку. Отож мимохіть задумуєшся – а що і справді хотів би отримати від сивобородого дідугана кожен з нас?


Безперечно, Україна в подарунок побажала б миру, припинення війни та вервечки смертей, економічного процвітання і чесних державних мужів. Росія хотіла б для нас усього цього з точністю до навпаки, а для себе – подальшого нарощення могутності та всевладдя. Європа мріє про стабілізацію, відплив біженців, спокій біля своїх кордонів та втихомирення російських територіальних амбіцій. США просить свого Санта-Клауса, аби при правлінні новообраного ексцентричного президента Дональда Трампа обіцяна американська мрія не перетворилася в розбите корито. Дубровиччина бажає перестати бути розмінною монетою в чиїхось бурштинових планах, натомість чесно та  спокійно мешкати і заробляти на свої землях.
Чиновники від Діда Мороза з нетерпінням чекали б відміни Закону «Про очищення влади» та будь-яких люстраційних і антикорупційних комітетів. А ще мріяли б стерти з пам’яті українців інформацію про захмарні цифри в е-деклараціях і тишком-нишком далі нарощувати свої статки в геометричній прогресії. Президент побажав би, аби його заводи та офшорні рахунки стали невидимими. Загалом верхівка нашої країни не відмовилася б від чергового мільйонного, а краще мільярдного траншу МВФ, а також хоча б столітнього терміну повернення уже існуючих боргів. Тоді їхні нащадки благополучно перебралися б за кордон. А кредитне ярмо розгрібали б наївні громадяни.
Солдати найбільше просили б у дідугана повернутися додому живими та побачити своїх рідних. Близькі загиблих у цій безглуздій війні благали б закинути їх у минуле, аби, наче фотоплівку, перемотати стрічку часу назад, коли сини, чоловіки, батьки були поруч.
Народ традиційно проситиме здоров’я, добробуту та достойного життя.
Одні діти, не підвладні віянням цього непростого часу, просто чекатимуть подарунків під новорічну ялинку, із завмиранням серця прислухаючись, чи не стукає, бува, у двері Дід Мороз. І для них неважливо, чи отримають вони те, що бажали. Найголовніше – віра в новорічне диво, яке кожен гостинець робить безцінним. Тому вірмо у диво й ми, бо наразі нічого іншого нам не зостається.
Наостанок підкажемо, як малеча може доправити свої завітні бажання до справжнього новорічного бороданя, а не домашнього перевертня.
Резиденція українського Діда Мороза знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Інститутська, 22, індекс 08292, Діду Морозу.  Можна надіслати йому листа  або з’їздити особисто. Щоб отримати відповідь, слід уже починати писати, адже чим ближче Новий рік, тим більше з’являється у нього маленьких клієнтів.
Але враховуючи те, що ми живемо в епоху Інтернету і все можна зробити і вирішити в мережі, є можливість написати листа Діду Морозу в електронному вигляді. Для цього існує кілька сайтів.
• Pochta-moroza.com
На сайті потрібно заповнити анкету про дитину: ім’я, вік, стать, захоплення. Заплатити 160 грн. і тоді вашій дитині прийде поштою лист з індивідуальними побажаннями і подарунковим блокнотом в красивому конверті.
• Mykolaj.if.ua
У Святого Миколая в Україні є кілька резиденцій. Одна з них знаходиться на території Національного природного парку «Гуцульщина». Малюки можуть написати лист чудотворцеві онлайн і отримати незабаром відповідь, або на електронну пошту st.nicholas.estate@gmail.com.
• Mail-dedmoroz.com.ua
Крім листівок, можна замовити відеопривітання від Діда Мороза. Ролик вишлють електронною поштою або його можна скачати прямо з сайту. Також є можливість замовити відеопривітання на DVD, до якого додається сувенір у вигляді магніту. Ціна коливається від 100 гривень (листівка з привітанням та стандартне відео) до 220 (іменне відео, листівка і сувенір).
• http://moroz.kralya.com/ru/
Замовити індивідуальне привітання від Діда Мороза можна і на цьому сайті. Ціна коливається від 150 до 220 гривень. В комплект до листа є можливість придбати розвиваючі подарунки.
• Резиденція Санта Клауса
Листи на всіх мовах світу від малечі з різних країн щорічно отримує і Санта Клаус. Написати йому можна за адресою: Santa Claus, Arctic Circle, 96930, Rovaniemi, Finland. Або ж зайти на його електронне представництво.
Підготувала Леся КОНДРАТИК.


ІНВАЛІД, АЛЕ НЕ ОБМЕЖЕНИЙ

Міжнародний день інвалідів, яким 1992 року Генеральною Асамблеєю ООН проголошено 3 грудня, привертає увагу до проблем людей з обмеженими потребами, захисту їх гідності, прав і благополуччя, акцентує увагу суспільства на переваги, які воно отримує від участі інвалідів у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з обмеженими фізичними можливостями.
На сьогодні рівень інвалідізації мешканців планети становить більше 1 мільярда людей, або 15 відсотків населення Землі. За даними голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, нині в Україні більше 3 мільйонів людей мають статус інваліда. Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35%), на другому місті – новоутворення, в тому числі злоякісні (23%), травми (8%), хвороби кістково-м’язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Як почуваються люди з обмеженими можливостями  в сучасному світі, в залежності від країни, де вони проживають, зокрема, щодо здобуття освіти та працевлаштування, ми розповімо в сьогоднішній публікації. 

Слід зазначити, що в Україні ще дотепер немає єдиного, усталеного терміна стосовно назви цієї категорії осіб. У науковій літературі трапляються різні варіації цього поняття, зокрема: неповноцінні, неповносправні, діти-інваліди, люди з функціональними обмеженнями тощо. Словник із соціальної політики та соціальної роботи поняття «інвалід» трактує так: «Особа зі стійким розладом функцій організму внаслідок захворювання, травми чи вродженого дефекту, що призводить до обмеження її життєдіяльності, яка потребує соціальної допомоги та захисту». В зарубіжній літературі вживають термін «люди з функціональними обмеженнями».
Розглянемо досвід роботи та надання соціальних послуг особам із функціональними обмеженнями в США. Соціальна політика Сполучених Штатів Америки налічує вже понад сто років і базується на добре сформованій та чітко структурованій нормативній базі, яка суттєво відрізняється від української. Система освіти у США спрямована на допомогу в навчанні та вихованні людей з обмеженими можливостями. Навчання здійснюється не в спеціалізованих закладах (так, як в Україні), а в звичайних школах, що полегшує інтеграцію дітей у соціум. Студенти ВНЗ отримують матеріальну допомогу з боку держави. Зокрема, держава покриває витрати на сурдоперекладачів, начитувачів, записувачів, а також транспорт та інше необхідне обладнання для навчання та пересування.
У Німеччині в багатьох університетах функціонують спеціально створені Центри по роботі зі студентами з особливими потребами. У них виявляють рівень готовності знань студентів, допомагають визначитись щодо вибору спеціальності, інформують про індивідуальні технічні засоби навчання, допомагають інтегруватись у групу та колектив. Крім того, люди з особливими потребами у Німеччині мають право користуватися такими пільгами: інвалідам, які мають серйозні ураження опорно-рухового апарату (переміщаються в інвалідному візку), списують податкові витрати на транспорт; безкоштовний проїзд у громадському транспорті; якщо інвалід потребує постійного супроводу при користуванні громадським транспортом, то супроводжуючий має право безкоштовного проїзду в автобусі, поїзді та літаку на всій території Німеччини. А також особа, яка супроводить інваліда, має право на пільгову оплату при відвідуванні громадських заходів, виставок, музеїв тощо. В деяких випадках супроводжуюча особа взагалі звільняється від оплати. Також здійснюється виплата допомоги на дітей-інвалідів. Вона виплачується навіть після досягнення 27-річного віку, якщо особа не може забезпечити себе матеріально самостійно, а інвалідність була встановлена до досягнення нею 27 років.
У національному театрі в Празі (Чехія) є спеціальна ложа, призначена для людей в інвалідних візках, а в більшості кінотеатрів людина з поганим слухом може скористатися підведеною до кожного місця мережею озвучення.
У Швеції для бажаючих здобути вищу освіту створені належні умови для навчання студентів з різними вадами фізичного розвитку. Університети оснащені спеціально обладнаними під’їзними шляхами, ліфтами з широкими дверними проходами. Аудиторії обладнані необхідною побутовою технікою – це апарати для роботи з аудіопідручниками, комп’ютерні програми для аудіообробки друкованого тексту. В університеті працює телефонна служба, де можна отримати кваліфіковану консультацію фахівців-спеціалістів. Опікуються людьми з обмеженими функціональними можливостями місцеві ради. До їх обов’язку входить створення належних умов для нормального життя, яке передбачає працевлаштування, забезпечення житлом, спеціально пристосованим для їхніх потреб. Для формування в молоді гуманного, толерантного ставлення до такої категорії осіб у навчальних закладах для них створені робочі місця. Таким чином, громадськість Швеції намагається показати дітям, що всі люди рівні і фізична вада не повинна стати завадою у досягненні успіху, а інваліди, своєю чергою, не ізольовані від суспільства, а активно займаються потрібною й корисною роботою.
У Шотландії соціальні послуги для людей з фізичними та розумовими вадами надаються департаментом соціальної роботи місцевої влади та волонтерськими організаціями. Їх завдання полягає в допомозі цим людям вести повноцінне життя наближено до людей та суспільства. Основною формою підтримки людей з функціональними обмеженнями є робота з ними вдома: доставлення харчів, функціонування системи сигналізації, прання. Соціальні служби надають довго- та короткотривалу опіку (на вихідні, під час відпустки).
У Франції поняття «інвалід» сприймається як «особа зі злегка пониженою здатністю адаптації». Для осіб, що є інвалідами, яким не виповнилось ще 20 років і які навчаються в школі, існує Спеціалізована комісія по освіті, яка надає висновки щодо можливості їх навчання разом зі здоровими дітьми. Батькам, які виховують дитину-інваліда, виплачується допомога. Якщо за дитиною доглядає стороння особа, то на це також передбачені кошти. Сума допомоги залежить від фінансового стану сім’ї. Працевлаштуванням інвалідів займається державна служба зайнятості, також є центри зайнятості для інвалідів, які забезпечують їх спеціалізованими робочими місцями. Загалом у Франції існує понад 1 400 спеціалізованих установ для інвалідів, де зайнято 120 тис. інвалідів. Провідним напрямком працевлаштування людей з фізичними вадами є надомна форма роботи та підприємницька діяльність. У провідних європейських країнах понад половину з числа бажаючих працювати забезпечуються робочими місцями.
У Польщі для людей з особливими потребами створені спеціалізовані та інтегровані навчальні заклади для надання вищої та професійної освіти. Зокрема, у Підляському університеті (м. Седльце) спеціально обладнано навчальні аудиторії для студентів із вадами зору та слуху. Основною перевагою навчального процесу є поєднання навчання з реабілітаційною програмою.
В Україні проблема навчання дітей з особливими потребами є досить актуальною. Єдиний ВНЗ, недержавної форми власності, який забезпечений всіма необхідними сучасними матеріалами для безбар’єрного пересування та навчання студентів з особливими потребами, – Університет «Україна» (м. Київ). Спеціально обладнані корпуси, навчальні аудиторії, створений електронний бібліотечний фонд та робочі місця дають змогу студентам відчути себе повносправними особистостями.
Що стосується працевлаштування інвалідів в Україні, то слід відмітити, що далеко не всі підприємці погоджуються брати на роботу таких осіб. Простіше сплатити штрафні санкції, аніж забезпечити робочими місцями. Для стимулювання роботодавців на державному рівні доцільно запровадити такі стимулюючі заходи, як наприклад: зменшити податкові витрати; надати грошові дотації підприємцям, в яких працюють особи з функціональними обмеженнями; відзначати нагородами, преміями тих роботодавців, які перевиконали нормативи, встановлені державою, і забезпечили належні умови праці; залучити засоби масової інформації для інформування громадськості та ін.
На державному рівні прийнято низку законів «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Указом Президента України затверджено заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Проте далеко не все з цього і так невеликого переліку виконується державою і є доступним для всієї категорії осіб з обмеженими функціональними можливостями.
Як на мене, серйозними випробуванням для інвалідів стане наступний рік. Адже уряд задекларував суттєве збільшення мінімальних заробітних плат, що, на жаль, не поширюватиметься на пенсійне забезпечення. Тож у зв’язку з неминучим стрибком цін, пов’язаним з ростом «мінімалки», інваліди вчергове змушені будуть відмовляти собі в найнеобхіднішому. Прикро, що держава вкотре пробує економити на найвразливіших верствах населення.


Підготувала Людмила РОДІНА.
День пам’яті жертв Голодомору: національна трагедія у фактах і цифрах

У останню суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голоду, штучно організованого радянською владою. З нагоди Дня пам’яті жертв Голодомору ми підготували десять історичних фактів у цифрах, які дають зрозуміти увесь масштаб трагедії.
Ми пам’ятаємо...
1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 р. по листопад 1933 р.). Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 4, 5, 7 та 9 мільйонів.
2. З урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.
3. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1 тисяча – кожну години, майже 28 тисяч – щодня.
4. Аналіз змісту опублікованих протягом 1929-33 рр. близько 30-ти постанов радянського уряду засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення, Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% – росіянами, 1,4% – євреями та 1,1% – поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців.
5. У серпні 1932 був прийнятий репресивний закон, за яким закріпилася народна назва «закон про п’ять колосків» – на 10 років ув’язненням або розстрілом каралось будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів. За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 тисяч осіб
6. За даними Станіслава Кульчицького, восени 1932 року в Україні було майже 25 тисяч колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі. Попри це, 1,5 тисячі колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було.
7. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Харківська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Київська та Житомирська). На них припадає майже 53% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів
8. За підрахунками французьких демографів, внаслідок голодомору в Україні не народився 1 мільйон дітей. На загальні цифри смертності вплинуло й віддане тоді владою розпорядження ЗАГСам не реєструвати смерть дітей віком до 1 року.
9. Вчені дійшли висновку, що оскільки у цей період помирали переважно діти й молодь, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 роки у чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не зафіксовано

10. У 2003 р. Спільна заява делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 pp. вперше в історії ООН визначила Голодомор 1932-33 pp. як національну трагедію українського народу, висловила співчуття його жертвам та закликала світову спільноту віддати данину пам’яті тим, хто загинув у цей період історії. Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН.
ДУБРОВИЦЯ  СКОРБИЛА  ЗА  ЖЕРТВАМИ  ГОЛОДОМОРУ


Минулої суботи вся Україна була в жалобі. У всіх містах та селах українці оплакували своїх співвітчизників, чиє життя обірвав Голодомор. 26 листопада в місті Дубровиця, біля пам’ятного знаку жертвам Голодоморів та політичних репресій, також відбувся мітинг-реквієм.




У заході взяли участь та виступили заступник голови райдержадміністрації Павло Ващишин, заступник голови районної ради Олександр Задорожний, Дубровицький міський голова Богдан Микульський. До сотні дубровичан цього вихідного дня облишили нагальні справи й спільною молитвою вшанували пам’ять мільйонів безневинно убієних.
Благочиний Дубровицького району УПЦ КП Данило Ковташ провів поминальне богослужіння за жертвами Голодоморів. Отець Данило подякував землякам, що знайшли час для такої богоугодної справи. «Молитва – це те єдине, що ми можемо зробити для тих українців, що стали жертвами геноциду голодною смертю». А те, що голод 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років на Україні був штучним і став наслідком сталінської політики та «мудрого керівництва» «основної та спрямовуючої», свідчать численні факти. На жаль, щоправда, й досі не всі держави визнають Голодомори в Україні геноцидом нашого народу. Про все це йшлося у виступах представників влади. А вихованці міської школи номер один читали проникливі поезії про цю найбільшу в історії України трагедію. Плакали свічки, плакали люди, плакало небо поодинокими сніжинками…
О 16:00 год. присутні на мітингу-реквіємі долучилися до загальноукраїнської хвилини мовчання та акції «Запали свічку пам’яті», після чого поклали квіти та композиції з пшеничних колосків до підніжжя пам’ятного знаку.
Спілкуємося згодом з учасниками мітингу-реквієму.
Олександр Задорожний: «Я символічно приніс до меморіального знаку п’ять колосків». Закон «про 5 колосків» – народна назва, а повна Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року. Відповідно до цього документу, людей знищували тільки за те, що вони хотіли вижити, діяли різні інструкції по боротьбі із незадоволеним більшовицькою політикою населенням. Одні нелюди приймали відповідні законодавчі акти, а інші нелюди впроваджували їх на місцях.
Голодомору – геноциду українського народу, передували:
Боротьба за українську державність 1918-1920 років. Більшовики офіційно визнавали Українську Народну Республіку незалежною державою, і тим не менше підступно нападали, окупували, а в 1921 році разом з поляками, поділили Україну;
– Популіські гасла: «Землю селянам, заводи – рабочім! За мір – во всьом мірє!»...
Нова Економічна Політика (НЕП) – тимчасові заходи радянських вождів, використані для заспокоєння українського селянства. В часи НЕПу розбиваються останні повстанські загони, котрі боролись проти радянської влади, багато повстанців піддаються на оголошену урядом СРСР амністію;
Колективізація (формування колгоспів/радгоспів) – примусове вилучення приватної власності (худоби, реманенту) на користь держави, що призводить до стихійних бунтів проти радянської влади;
Органи ЧК планомірно знищують інтелігенцію (духовенство, колишніх офіцерів, вчителів, амністованих у 20-х роках);
Прийом коштовностей, золота, срібла у «Торгсінах» за безцінь;
Як наслідок, на території України, Кубані, Білгородщини, Стародубщини (де проживали етнічні українці) відбувся Голодомор…
Аналізуючи причини трагедії українського народу 1932-33 років, проводжу паралель із сьогоденням. Нині ми знаємо, що Голодомор – це злочин радянського керівництва проти українського народу. Можливо, через 20 чи 50 років так само скажуть про теперішній і попередні уряди, адже інакше, як геноцидом українців в Україні не можна назвати тарифну політику, діюче законодавство, котре написане не для покращення життя людей, теперішні дороговизну та якість ліків, скорочення робочих місць і відсутність достойної оплати праці…».
Данило Ковташ: «Зараз моє серце плаче від усвідомлення тієї важкої наруги, що зазнав наш багатостраждальний народ за часи комуністичного режиму. Але ясніє душа водночас, бо бачу, як щоразу все більше моїх духовних братів та сестер приходять в цей чорний для України день, аби в спільній молитві згадати тих, кого забрав Голодомор. Українців довго позбавляли віри та церкви, й це також стало наслідком такої страшної трагедії, як Голодомор. Я дякую Господу Богу, що просвітив наші серця для співпереживання та людинолюбства. Нехай  хоч зараз, із великим запізненням, бо ж сказав Господь наш: «Нема нічого таємного, що б не стало явним», але ми вільно говоримо про ці тяжкі випробування, що випали на долю українського народу, тавруємо його катів, молимося й просимо благоденства для душ безневинно убієних».
Марина Стрижак, пенсіонерка: «Щороку ми з чоловіком приходили і молились за душі замордованих голодом «червоного режиму». Вже другий рік  я запалюю свічу пам’яті одна. Цього разу принесла до меморіального знаку багато свічечок й роздала їх дітям, щоб й вони усвідомили, що таке неможливо забути. Мільйони українців навмисно заморили голодом, бо ми були небезпечні для сталінського режиму. Немислимо, та навесні 1933 року від голоду щодня гинуло понад 28 тисяч людей. Страшно уявити, адже це наші батьки, діди, прадіди, сестри та брати. Я плачу, бо розривається від болю душа».

Людмила РОДІНА.


Депутатська трибуна

Михайло Яковець, депутат районної ради, обраний за списками політичної партії БПП «Солідарність»:
Я депутат районної ради двох скликань. Першого разу, коли здобув депутатський мандат, мав райдужні сподівання, які-то величезні повноваження він дає депутату. Потім, трохи вже згодом зрозумів, наскільки обмеженні можливості районної ради, особливо в такому, як наш Дубровицький, депресивному районі. Ми нібито й впливаємо на бюджетний процес, однак весь цей вплив обмежується затвердженням спущених згори цільових субвенцій.
Ми так само обмежені у вирішенні земельних питань, не маємо достатнього впливу на комунальні підприємства, діяльність яких в основному регламентується відповідними законами чи галузевими угодами.
Щодо теперішнього персонального складу ради, можу сказати одне: незважаючи на всю її політичну строкатість, ми можемо дійти злагоди при вирішенні справді злободенних для громади району питань. Щоправда, достатньо ще в роботі ради й популізму. Часом на розгляд сесії виносять депутатські запити, які можна вирішити значно продуктивнішим шляхом, безпосередньо особисто звернувшись до тої чи іншої інстанції.
Не подобається, коли серед колег амбіції затьмарюють здоровий глузд, або вихлюпується особиста неприязнь.  Депутат все-таки – слуга народу, а не якийсь там «рєшала».
Прикро, що багато нагальних питань, які піднімаємо в сесійній залі, так й залишаються не вирішеними. Особисто кілька місяців тому порушував проблему про відсутність в районі державного нотаріуса, та й досі віз, як мовиться, не зрушив з місця…
Валерій Салюта, керівник депутатської фракції політичної партії «Воля»:
Наша депутатська фракція у районній раді налічує шість чоловік. Як на мене, це одне з найпродуктивніших депутатських об’єднань. Адже всі найбільш злободенні звернення та запити, як-от про діяльність комунальних підприємств, на предмет можливих зловживань з боку їх керівників, наведення ладу з орендою комунального майна надходять саме від нашої фракції. На жаль, районна рада більше скидається на такий собі «клуб за інтересами», що діє за круговою порукою. Тому більшість з тих зауважень чи пропозицій, що надходять від нашої фракції, просто ігноруються. А чому? Бо по великому рахунку навіть після Майдану нічого в районі не змінилося, й далі рішення приймають  «парторги» та інші «колишні», котрі по суті й вершать долю всього району. Традиційно керівництво району – всі люди з старої «обойми». Вони перебігають по різних партійних таборах, але не змінюють своєї суті. Одні рахують відсотки до пенсії, а інші – прибутки від оборудок. А що може зробити наша фракція зі своїми шістьма голосами?  Я знаю, є окремі депутати, що поділяють наші думки, але вони бояться голосувати за «наші» рішення. Опускають ніяково голови й утримуються, коли доходить до голосування. Лише Олексій Лясковець, незважаючи на те, що пройшов за списками БПП, наважується так само відкрито виступати проти «системи».
Ми пробували знайти підтримку поміж інших політичних сил. Проте одні не знати в якому кварталі втратили свою свободу, інші, що просили про підтримку в міській раді, натомість в районній – нас «кинули». Повірите, я дуже розчарований нашою «демократією» й «політичною волею», а точніше її відсутністю в окремих «державних» мужів, опускаються руки й інколи дуже хочеться скласти депутатський мандат. Але я не хочу, щоб мої діти продовжували жити за правилами «системи», а нащадки «теперішніх» управляли ними, як їх батьки й діди нині пробують управляти нами. Частіше б вибори, то, можливо, й саме суспільство та влада скоріше оновлювалися б. На мою думку, у нашому районі «Воля» – єдина нова не заплямована махінаціями політична сила, треба її наповнювати молодою кров’ю. А так… Ліс вирубується гектарами, а все списується на якісь там його «хвороби», документація будь-якого комунального підприємства – під грифом «цілком таємно», сільське господарство – взагалі «родинна вотчина»… Все бачимо, все знаємо, зробити нічого не можемо. Хоч бери  та йди морду бий…

Григорій Шах, депутат районної ради шести скликань, керівник фракції Народної Партії:
На жаль, з часу ратифікації Україною Європейської хартії місцевого самоврядування, законодавство України  про місцеве самоврядування так і не приведено у відповідність з рядом її базових положень, хоч законодавство про місцеві ради, про статус депутатів місцевих рад, про місцеві вибори в Україні неодноразово змінювалось. Головне з них це те, що місцеві ради так і не стали розпорядниками землі. Фактично сьогодні сільська рада не має своєї території, крім території населеного пункту. Ця проблема особливо актуальна для нашого району в зв’язку з наявними корисними копалинами і безконтрольним, варварським знищенням землі.
Система місцевих виборів неодноразово змінювалась, була то чисто мажоритарною (по виборчих округах), то змішаною, а останні вибори – чисто партійні. Чи встигають виборці, та і самі обрані депутати зрозуміти суть цих перетворень і свої обов’язки, і права? Беручи участь у роботі ради протягом шести скликань – висновки невтішні. Важко пояснити виборцям, чому кандидат, який набрав по округу найбільше голосів не є депутатом, чому обраний депутат, якого висунула партія, не підтримує її політику, і таких «чому» дуже багато. Чомусь виборцям,  деякими депутатами спільне рішення декількох груп чи фракцій підноситься як порушення закону, як якийсь «договорняк», хоч Закон України «Про статус депутатів місцевих рад», стаття 28, якраз передбачає, що   депутатські групи, фракції мають право попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада, об’єднувати  зусилля з іншими групами, фракціями для створення більшості в раді чи опозиції. А що робити депутатам, які після обрання не підтримують позицію партії, яка їх висунула?  Саме для вирішення таких проблем законом передбачено створення фракцій у раді, де депутати обговорюють питання,  і більшістю приймають рішення, як за нього голосувати, де кожен депутат може висловити свою думку, запропонувати альтернативне рішення, але морально зобов’язаний на сесії підтримати більшість фракції. Саме так працює наша фракція у районній раді. Хтось із нашої одностайності робить висновки про якийсь вплив, залежність і т.д. Сказав би, що це в них скоріше заздрість до нашої одностайності. А що робити депутатам, які все одно не підтримують рішення фракції і не погоджуються з позицією партії? Очевидно цей депутат дав згоду балотуватись не від тої партії, з програмою якої він ішов на вибори, і з моральної точки зору,він повинен зробити відповідну заяву та скласти свій депутатський мандат, як це робили багато депутатів Верховної Ради. Є звичайно і інший шлях – відкликання такого депутата може погоджувати і партія, яка висунула його кандидатом, хоч враховуючи існуюче законодавство про порядок відкликання депутата місцевої ради, цей шлях є нереальним. Я б не назвав би цих людей зрадниками, (державу вони не зрадили), а скоріше пристосуванцями, і тими, що шукають вигоду там, де в даний момент краще.
Особливо мене в теперішньому скликані ради вразило те, що зовсім невелика, але амбіційна частина новообраних депутатів, зосередила свою роботу не на вирішенні існуючих проблем в районі, а на ревізії минулого, на постійних спробах поміняти керівні органи ради, бо більшість обрала, не тих,кого хотіла вона. Схоже, їх надії себе не виправдали, і вони діють, як в анекдоті про зміну керівника і три конверти, де перший конверт, якого вони відкрили,коли в них не все так, як вони хотіли, –  гласить – «вали» все на старих, що вони і роблять. Та і навіщо щось робити для майбутнього – кращий «піар», це показати, що перед нами все робилось не так. Дуже також неприємно, що окремі депутати дозволяють собі висловлювання, які принижують і ображають гідність більшості депутатів, очевидно, вважаючи себе безгрішним, хоч і з їх слів – всі про всіх все знають, а вони, мабуть, думають, що про них нікому нічого невідомо.
Хоч як неоднозначно, дещо сумбурно, проходять сесії Дубровицької районної ради, депутати цього скликання досить активні, ініціативні, згуртовані, про що свідчить те, що  більшість рішень ради приймаються переважною більшістю голосів депутатів з різних фракцій і жодне рішення не було кимось оскаржене. Хотілося б звичайно, щоб ми забули про будь-які кадрові та партійні амбіції, а згуртовано працювали на благо наших громадян. Хто б з нас ким не був, ми повинні пам’ятати, що нам, теперішнім депутатам, виборці віддали перевагу перед іншими партіями і іншими кандидатами.
В районі близько 600 депутатів рад різного рівня і працівників органів місцевого самоврядування, користуючись нагодою, вітаю всіхз Днем місцевого самоврядування, міцного здоров’я всім, спільної плідної праці на благо дубровицької громади.

Юрій Лосік, керівник депутатської фракції партії «Батьківщина»:
Як на мене, один із найбільшим «мінусів» нинішньої ради є сама виборча система, внаслідок якої до складу депутатського корпусу не пройшли люди, що набрали найбільше голосів на окрузі.
Загалом склад ради доволі оновлений. Це своєю чергою як додає позитиву її роботі, так само й створює серйозні негативні моменти. Новачки, як всі ми колись, не усвідомлюють, напевне, всю обмеженість маневру для ради в районі з дотаційним бюджетом. Що, можливо, породжує популізм від деяких новообраних депутатів. В гонитві за популярністю, вони витягують на трибуну питання, вже «притрушені нафталіном» – тобто давно вивчені й по яких вже навіть порушення усунуті.
Я хоч і позапартійний, але давно співпрацюю з «Батьківщиною» й вважаю нашу фракцію однією з небагатьох, якій присутній здоровий конструктив та відсутня політична корупція – троє наших депутатів вже мають солідний досвід роботи в раді. Наш підхід до голосування демократичний, тобто кожен з депутатів нашої фракції може голосувати на власний розсуд, якщо це не йдеться про принципові державницькі питання, котрі зачіпають інтереси всієї нашої громади. Завжди попередньо вивчаємо всі питання на фракції, обговорюємо, дискутуємо, доходимо консенсусу.
І час довів, що ми не помилялися в своїх рішеннях, відстоюючи інтереси своїх виборців.
У нас недостатньо голосів, щоб реально впливати на ситуацію в цілому, але в сумнівні зговори ніколи не вступаємо. Немає у нас й якихось лобістських приватних інтересів. Хоча, якщо йдеться про медичне забезпечення, програми, пов’язані з охороною здоров’я, завжди вишукуємо й ініціюємо збільшення фінансування цієї галузі. Саме тут ми займаємо принципову позицію. Бо ж надто тепер скрутно доводиться людям з серйозними недугами. Скажу так – якщо є можливість врятувати бодай одну смертельно хвору людину, я особисто буду лобіювати виділення фінансів для цього, оскільки впевнений, більш нагального не може бути, адже найцінніше  з усього людське здоров’я та життя.
І на закінчення, хотів би сказати, що депутати «Батьківщини» як на державному, так і на місцевих рівнях, відстоюють загалом соціальний захист виборців, особливо воїнів АТО, збільшення допомоги Українській армії.
Оксана КРАГЛЕВИЧ, депутат районної ради, обрана за списками Радикальної партії Олега Ляшка:
Я в місцевому самоврядуванні можна сказати «новачок». Та одразу випало очолювати бюджетну комісію. Пріоритетним завданням для себе вбачаю контроль за рештками того комунального майна та земель, що ще залишилися у відданні ради. Впевнена, що якщо всі ми – депутати та керівники комунальних підприємств – спільно вболіватимемо за це, то й віддача від комунальної власності буде відповідною. Продаж майна комунальної власності має відбуватися виключно на аукціонах, аби бюджети, а отже й громада мали від цього найбільший зиск.
Наступне, що відстоює в районній раді наша політична сила, це постійний контроль за механізмом формування тарифів. Непогано б, якби державні мужі взагалі знайшли можливість знизити ці тарифи та повернути соціальну норму споживання газу в межах 1200 м куб. на опалювальний сезон.
Забезпечення повного соціального пакету для воїнів АТО, захист інтересів найбільш нужденних – це основні програмні цілі Радикальної партії.
З досвіду роботи в міській раді, можу компетентно стверджувати: на жаль, нині органи місцевого самоврядування дуже обмежені в своїх можливостях. Прикро, що Уряд, «перекидаючи» на місця все нові та нові пільги,  не забезпечує їх реальним фінансовим наповненням.
Олександр Задорожний, заступник голови районної ради, обраний за списками «Свободи»:
Як депутат райради, заступник голови, скажу, що звичайно хотілося б мати свою більшість в раді, для реалізації партійної програми, ефективного використання бюджетних коштів, виконання окремих програм та контролю за діяльністю їх виконавців. В дискусіях, розмовах намагаюсь знаходити порозуміння і підтримку з депутатами. Загалом бачу взаємоповагу серед депутатів: і «новеньких», і досвідчених, котрі вже не одне скликання відстоюють інтереси виборців. Проте є окремі особи, котрі дозволяють собі неприпустиму народному обранцю, хамську поведінку і під час сесії, і відвідуючи кабінети працівників апарату ради. Цим депутатам скажу – не судіть усіх по собі! Якщо Ви постійно говорите про розподіл кварталів, в роботі ради вбачаєте корупцію, хабарі, то, мабуть, як кажуть люди, «що кому болить, той про те говорить». Я за 2015 рік задекларував більше доходів, ніж так звані «правдоруби», рівень життя котрих значно вищий від їхніх офіційних статків.
Вже якщо загалом про місцеве самоврядування, то як житель м.Дубровиця, хочу відмітити позитивну роботу міського голови – Богдана Микульського, захистити від нападів і наклепів критиканів.Адже під його керівництвом місто стає привабливішим. Прокладені нові тротуари, в планах знаю ця робота продовжуватиметься, проводиться реконструкція каналізаційної системи, оновлюється та поповнюється техніка комунальних закладів.
Звертаюсь до читача фразою із святого письма: по справах наших судіть нас!
Світлана ПРАВНИК, депутат від політичної партії УКРОП:
Наша політична сила має двох депутатів в районній раді. Особисто я вже маю досвід депутатської роботи, бо обиралася до районної ради й раніше. З початку російської окупації українських земель ще й активно займаюся волонтерською діяльністю. Вважаю саме сприяння Українському війську та підтримка сімей військовослужбовців має бути пріоритетним завданням й кожного представницького органу влади. Всі ми повинні відстоювати й захищати Україну в доступний нам спосіб. Сьогодні вітаю з професійним святом всіх колег по депутатському корпусу. Але найбільше хочу привітати дорогих наших військових – тих усіх знайомих мені чоловіків, які пройшли горнило війни на Сході, з днем Збройних Сил України. Я захоплююся їхньою мужністю та стійкістю, схиляюся перед великим терпінням та силою духу їх дружин та матерів. Заради їх я й шла в депутати, щоб насамперед захищати інтереси саме цієї категорії людей.


Миляцька об’єднана територіальна громада –
новий тип місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування є одним із визначальних елементів демократичного устрою країни. Суть місцевого самоврядування сьогодні для нас зводиться до гарантованого державою права територіальних громад та їх виборчих органів вирішувати самостійно, під свою відповідальність, питання місцевого значення, діючи в межах Конституції та законів України.


Зараз можна сказати, що настав етап корінних змін у пріоритетах реалізації народовладдя на теренах України на користь саме безпосереднього здійснення народом належної йому публічної влади, що в кінцевому результаті має сприяти справжньому і реально широкому залученню громадян до управляння державними справами і створює умови для зменшення відчуженості громадян від влади, яке фактично до певної міри завжди існує за умов будь-якого суспільства, навіть найбільш демократичного.
Коротко про роботу Миляцької об’днаної територіальної громади. З моменту закріплення її на конституційному рівні як первинного суб’єкта місцевого самоврядування, установились і розвиваються такі форми діяльності, як загальна збори  громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання. Крім цього, сесії депутатів проходять відкрито. Постійно на сесії запрошуються старости сіл, керівники підприємств і організацій, громадських об’єднань, які інформують згодом своїх працівників про прийняті рішення. Депутати в переважній більшості люди принципові, мають свою думку. Виникають дискусійні проблеми. Але завжди перемагає здоровий глузд. Всі добре пам’ятають, що органи місцевого самоврядування – це колективна відповідальність за стан справ. Тому-то голова об’єднаної територіальної громади Хлебович Федір Федорович вимагає ділового партнерства та співпраці між громадськістю сіл та обраними до їх керівництва особами.
Найбільш важливим аспектом зв’язків з громадськістю залишається контакт голови громади, депутатів з виборцями. Відносно цього я хочу звернути  увагу на таке актуальне питання.
Якщо до сільської громади звернувся відвідувач зі своєю бідою і його погано вислухали, не заглибились в його проблеми, він пішов звідти в пригніченому стані, то ніякі наступні зусилля вже не зможуть змінити його враження про роботу посадових осіб.
Головними напрямками роботи Миляцької об’єднаної територіальної громади є: забезпечення місцевого економічного розвитку; забезпечення розвитку місцевої інфраструктури (доріг, мереж водо-, тепло-, газо-, електропостачання); вирішення питань забудови території (надання дозволів на будівництво, відведення земельних ділянок); забезпечення благоустрою території, утримання вулиць і доріг; надання громадської безпеки.
Повноваження громади: надання медичних послуг первинного рівня, виховання та навчання дітей у школах та дитсадках, охорона навколишнього природного середовища, розвиток культури, спорту, дотримання санітарно-епідеміологічного режиму, бухгалтерське обслуговування, соціальний захист населення, реєстрація актів цивільного стану.
Як бачимо, робота багатогранна. Уже є певні досягнення. Якісно проведено поточний ремонт у всіх установах і підприємствах сіл громади, замінено значну частину вікон  по школах на енергозберігаючі. 19 грудня відбудеться відкриття четвертої групи Миляцького дитсадка для дітей із с. Жадень. Ведеться капітальний ремонт приміщення, завезено нові меблі.
Цікаво і змістовно жителі громади проводять дозвілля: це і Дні сіл, фестивалі до урочистих подій, пам’ятні дати, спортивні змагання, робота бібліотек. Але чи не головним досягненням громади є реалізація проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Завдяки 1,3 млн грн., які виділили в рамках угоди, у с. Миляч запрацював ЦНАП – Центр надання адміністративних послуг. Користуватимуться ЦНАПом 7,5 тисяч мешканців  дев’яти сіл Миляцької об’днаної територіальної громади. Наразі центр може надавати 21 послугу, а з часом їхній перелік має зрости.
До слова, на відкриття сільського ЦНАПу завітали п’ять керівників об’єднаних громад з Донецької та Луганської областей. Гостей цікавило облаштування віддаленого робочого місця ЦНАПу у с. Жадень.
Багато зроблено за короткий час існування громади. Але є ще багато проблем. Першопрохідцям завжди важко.
Тут не можу не згадати заступника сільського голови Геннадія Степановича Рожка. Він людина, яка постійно вчиться сама й спонукає до самовдосконалення інших.
Так багато сказано про теоретичні заходи самоврядування, конституційні основи, даються сучасні характеристики місцевого самоврядування, а ось практичні засади – майже відсутні. Взяти хоча б те, що громада повністю не може реалізувати принцип законності на своїй території. Хоча за життя людини, захист її здоров’я, за збереження майна і матеріальних цінностей ведеться цілеспрямована боротьба, вживаються заходи. А от правова база відсутня. Але це питання часу. Місцевим органам влади має бути надане право вживати юридичних засобів захисту в межах законів, що визначають та захищають їхні інтереси. Багато є недоречностей і в освіті, і в медицині. Відсутні органи керівництва і контролю, навіть мало відомо, де ж підпорядкована компетентна служба окремих галузей. І ми віримо, що все у стадії творення і зовсім скоро запрацюємо за новими законами і документами. А поки що ми на стадії первинної територіальної освіти. Вчимося один в одного, оцінюємо, адаптуємось до нових умов.
7 грудня вся Україна святкуватиме День самоврядування. Це професійне свято всіх, хто трудиться в сільських громадах, сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, хто представляє багатотисячний загін народних обранців. З нагоди свята вітаю територіальну громаду сіл, всіх депутатів, активістів самоврядних органів. Приміть щирі і сердечні вітання з нагоди державного свята – Дня місцевого самоврядування. Самоврядні органи в сучасному суспільстві є важливим інститутом реального народовладдя та засобом реалізації інтересів територіальної громади. Тож нехай цей День об’єднає нас у спільному прагненні зробити наші села і всю Україну щасливими і багатими.
Бажаю наполегливості, мужності і нових здобутків у вашій нелегкій і відповідальній праці, міцного здоров’я, щастя, родинного благополуччя та здійснення всіх життєвих планів і сподівань.
Світлана ОХМАК, директор Миляцького НВК,

депутат районної ради.
«Майбутнє держави та наших громад неможливе без розвитку місцевого
самоврядування», – вважає голова районної ради Микола Кухарець

Напередодні професійного свята – Дня працівників місцевого самоврядування, ми спілкуємося з головою районної ради Миколою Кухарцем про його бачення завдань та функцій цієї гілки влади.


Миколо Миколайовичу, місцеве самоврядування – найбільш наближена до людей ланка влади. До вас перших люди йдуть зі своїми проблемами, надіями та сподіваннями. І саме від професіоналізму, досвіду, компетенції та відповідальності працівників органів місцевого самоврядування залежить добробут людей та майбутнє нашого району. Самоврядування – це можливість громад самим вирішувати місцеві проблеми, формувати бюджети, впливати на життя свого регіону. Влада тільки тоді буде задовольняти потреби кожної людини, громади, коли й сама громада безпосередньо буде брати активну участь у прийнятті спільних рішень разом з владою та формувати цю владу. Поділіться з нашими читачами Вашим баченням перспектив для Дубровиччини.
Дубровицький район вигідно розташований географічно,багатий природними ресурсами,
люди наші працьовиті. Співпраця органів місцевого самоврядування з контролюючими органами дають додаткові надходження до місцевих бюджетів, зокрема від врожаю дикоросів (плата за лісові ресурси). Легалізація бурштинового промислу дасть колосальні надходження до місцевих бюджетів та створить додаткові робочі місця. Є можливість наповнити бюджети від продажу підакцизних товарів, правда, в цьому напрямку необхідні розуміння покупця вимагати чек і підприємця – порядно обліковувати відповідний продукт, сплачуючи податки. Офіційне працевлаштування працівників дасть додаткові надходження до районного  бюджету, бюджетів ОТГ та державних соціальних фондів. Проте для реалізації вищевказаного необхідне розуміння осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність і населення. Ще однією із перспективних сфер розвитку району є зелений туризм, адже наш район має вдосталь місць відпочинку та чудових краєвидів.
Завдяки спільним зусиллям районної та місцевих рад, райдержадміністрації, планується будівництво спортивного комплексу на стадіоні «Горинь», що створить умови для організації дозвілля молоді в районі.
Районна рада  не має чіткого політичного лобі. Як вдається знаходити з депутатами, що пройшли від різних партій, часом зовсім полярних у своїй ідеології,  порозуміння, щоб досягти консенсусу у прийнятті рішень?
До районної ради обрано 34 депутати із різних політичних сил: 10 депутатів від БПП «Солідарність», 6 – від ПП «Воля», по 5 депутатів від ВО «Батьківщина» та «Народної партії», по 3 депутати від ВО «Свобода» та Радикальної партії О. Ляшка, 2 – від ПП «УКРОП».
Незважаючи на різні політичні уподобання, депутати працюють заради вирішення проблемних питань громад та  жителів району. Цьому сприяло те, що при формуванні складу постійних комісій ради враховувались пропозиції керівників політичних партій. Крім того, перед розглядом питань порядку денного на сесії проводиться засідання президії ради, до якої входять, крім голів постійних комісій ради, уповноважені представники політичних фракцій. На президії узгоджуються спірні питання та пропозиції депутатів.
Важливу роль при прийнятті рішень відіграє поіменне голосування, результати якого після сесії публікуються на сайті районної ради, тому депутати голосують і приймають рішення найбільш оптимальні для забезпечення життєдіяльності різних сфер району.
Сьогодні багато говорять про реформу місцевого самоврядування, справді є шанс отримати більше повноважень на місцях, аби кожне село і місто могло самостійно розпоряджатися власними ресурсами. Звісно, це станеться, але, очевидно, не так скоро, як би хотілося. Що для цього, на Вашу думку, потрібно зробити в першу чергу? І як швидко ви прогнозуєте втілення реформи на місцях?
Децентралізацію вважаю правильним, позитивним напрямком. Адже для ефективної роботи органів місцевого самоврядування необхідно надати більше методів наповнення місцевих бюджетів і повноважень (обрання і відкликання депутатів, призначення начальника поліції, котрий буде підзвітним громаді, аналогічно із суддями, щоб усвідомлювали, що служать людям, а не київським чи обласним керівникам).
Проте реалізація цієї реформи викликає ряд запитань, відгукується і законодавча неврегульованість (Конституція не передбачає такого поняття, як об’єднана територіальна громада). Внаслідок об’єднання юридично утворюється сільська рада, котра порівняно з іншими сільськими радами має переваги у формуванні бюджету.
Сільрада ОТГ отримує освітню і медичну субвенцію напряму з держбюджету, що у нашому випадку створює незручності, наприклад, у роботі КЗОЗ « Дубровицька центральна районна лікарня». Адже відповідно до розрахунків 2 млн. 600 тис. грн. отримала Миляцька громад на вторинну медицину, з яких 2 млн.грн. передали на КЗОЗ «Дубровицька центральна районна лікарня», щоб райлікарня обслуговувала жителів громади. Проте  не додавши решти коштів цієї субвенції, ОТГ створила умови недофінансування районної лікарні, зокрема, і по заробітній платі персоналу.
КУ «Районний методичний кабінет» обслуговує заклади освіти, котрі розміщені, зокрема, і в новостворених громадах, а фінансується з районного бюджету.
Уряд переклав фінансування пільгового перевезення, котре передбачене законодавством, на місцеві бюджети, хоча додаткових шляхів наповнення місцевих бюджетів не передбачив.
Кого вважаєте справжнім професіоналом в органах місцевого самоврядування?
Для початку хотів би відмітити сільських голів, безумовно, авторитетних людей, які працюють на своїх посадах декілька скликань, завжди знаходять спільну мову зі своїми виборцями, активно працюють над соціально-економічним розвитком своїх територіальних громад, наповненням місцевих бюджетів: Гура Людмила Федорівна (Висоцький сільський голова), Хлебович  Федір Федорович (Миляцький сільський голова), Красько Ганна Семенівна (Бережківський сільський голова), Крупко Павло Ілліч (Сварицевицький сільський голова), Голяка Павло Васильович (Селецький сільський голова), Рябий Михайло Миколайович (Великоозерянський сільський голова), Шеремета Галина Денисівна (Мочулищанський сільський голова), Яцута Петро Петрович (Колківський сільський голова), Дашук Микола Павлович (Берестівський сільський голова). Також хотів би сьогодні назвати кращих серед молодого потенціалу головинського корпусу, які, працюючи на посаді перше або друге скликання, вже зарекомендували себе справжніми професіоналами, які активно відстоюють інтереси своїх громад: Кремезь Мирослав Володимирович (Бережницький сільський голова), Микульський Богдан Михайлович (Дубровицький міський голова), Руда Тетяна Йосипівна (Нивецький сільський голова), Наумець Олена Михайлівна (Велюнський сільський голова), Петрович Людмила Миколаївна (Лісівський сільський голова), Білотіл Олег Михайлович (Соломіївський сільський голова), Новик Алік Олександрович (Туменський сільський голова). Рабович Володимир Іванович (Осівський сільський голова), Щур Роман Харитонович (Трипутнянський сільський голова), Олексієвець Віктор Миколайович (Залузький сільський голова), Борсук Валентин Валентинович (Лютинський сільський голова).
Серед депутатів районної ради хочу відмітити найбільш активних – таких як: Воробей Василь Сидорович, Петрушко Сергій Степанович, Лосік Юрій Євгенійович, Лясковець Олексій Володимирович, Рожко Станіслав Миколайович, Салюта Валерій Володимирович, Шах Григорій Петрович, Юзьків Володимир Ярославович, Яковець Михайло Павлович, Яцута Наталія Олександрівна.
Що б Ви побажали напередодні Дня місцевого самоврядування?
Хотілося б щиро привітати депутатів місцевих рад всіх рівнів, міського та сільських голів, секретарів, всіх працівників органів місцевого самоврядування, ветеранів з професійним святом.
Варто наголосити, що майбутнє держави та наших громад неможливе без розвитку місцевого самоврядування, що відіграє важливу роль у демократизації суспільства, є найближчим до мешканців територіальної громади. Ваша самовіддана праця, високий професіоналізм і компетентність, активна громадська позиція є вагомим внеском у розвиток Української держави.
З нагоди свята прийміть слова вдячності за вашу натхненну працю на благо розвитку територіальних громад Дубровиччини.
Бажаю міцного здоров’я, щастя, родинного спокою та благополуччя, наполегливості, творчої наснаги, мужності та здобутків у цій нелегкій та відповідальній праці і, звичайно, здійснення усіх ваших життєвих планів та задумів.
Спілкувалася Людмила РОДІНА.