пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

Премії отримали юні літератори

Святий Миколай не забув про обдарованих дітей Полісся. У нашому районі запроваджена літературна премія «Поліська надія». 19 грудня під час урочистого засідання Дубровицького районного літературно-мистецького об’єднання «Журавлина» відзначили і нагородили переможців цього літературного конкурсу. Ними стали Марія Опанасик (Висоцьк), Софія Шолота (Сарни) та Владислав Зеленковський (Зарічне). Щиро привітала наших талановитих земляків, вручивши грошові премії та солодощі, помічник-консультант народного депутата України Василя Яніцького Оксана Слободзян. Вона наголосила, що Василь Петрович радий підтримувати молодих і талановитих поетів та прозаїків, загалом «Журавлина» постійно перебуває під його опікою. До речі, Оксана Семенівна передала кожній бібліотеці району яскраво ілюстровану дитячу книгу Романа Демчука. Це видання побачило світ завдяки фінансовій підтримці Василя Петровича Яніцького, як і дев’ять попередніх книг автора.

Про свій літературний і святковий настрій попросила розповісти переможницю літературного конкурсу Марію Опанасик:
«Ніколи не знаю наперед про що буду писати. Беру ручку й з-під руки самі по собі виходять букви й речення. Моя вчителька з української мови каже, що цікаво виходять у мене твори про війну. Хоча сама такі писати боюся. Я живу за тисячі кілометрів від війни. Пишу про те, що відчуваю, вмикаючи телевізор. Та водночас мені стає якось соромно, адже я в теплій хаті пишу про своїх однолітків, про те, що там їм зовсім нелегко. Беру участь у різних літературних конкурсах. Не знаю гарно я пишу чи ні, вдало чи не зовсім. Проте, думаю, продовжувати варт.
На засіданні «Журавлини» панував затишний настрій. Хтось уже видав понад півдесятка книг, хтось прийшов з власними рукописами, а хтось продекламував вірш з пам’яті! Зустріч з такими людьми була дійсно духовно цінною для мене! До того ж, Віра Єфимець, жителька с. Зелень, чия поезія пронизана любов’ю до всього, а отже й до самого життя, Іван Єрмійчук, автор красномовної книги «Відродження», презентували по кілька власних збірок!
Дуже гордою була, коли слово надали моєму сусідові – Григорію Яцуті, автору двох видань «Висоцьк з глибини віків до сьогодення», надзвичайної книги «Залужжя моє калинове» й «Висоцький лісгосп. Сторінки історії» – славному краєзнавцю! Григорій Васильович дав знати, що помаленьку знову народжується творіння про древній наш Висоцьк!
Найбільше запам’ятався Михайло Нестерович Гриневич, «діючий», як сам зазначив, директор Лютинської школи. Він – це та людина, котра в душі своїй несе позитив, котра, мов батарейка, заряджає енергією та підіймає настрій. Принаймні таке враження склалося у мене, хоч надто добре з ним і не знайома. З гумором – ось як потрібно дивитися на життя. Байки Михайла Несторовича, як на мене, тісно перегукуються з байками Петра Красюка, такі ж, в чомусь прості, та водночас влучно описують людей і їхні вади.
Дякую всім організаторам, нашим поетам, письменникам, історикам, меценатам, журналістам, котрі теж були присутні й надали заходу, незважаючи на теплоту й домашність, трішки солідного значення. Щирі вітання і подяка Василю Яніцькому, який підтримує творчу молодь, його помічниці Оксані Семенівні.
«Вчімося слухати – й тоді світ нас почує, зуміймо побачити там, де навкруги пітьма, несімо добро у душі». Можливо не геть дослівно, але так нині розпочала засідання викладач музичної школи Наталія Ярмошевич, котра вразила своїм співом і власною мелодією на власні ж твори!».
Ось такі гарні враження залишилися у нашої юної талановитої землячки. Спасибі Анатолію Розановичу та Людмилі Берестень за те, що душу вкладають в розвиток творчості у поліському краї. Звісно, треба дякувати інашим бібліотекарям за їх гостинність і таку незабутню атмосферу зустрічей.
Любов КЛІМЧУК.





Бюджет району: що нам готує 2018 рік
Обсяг фінансового, в т.ч. за рахунок міжбюджетних трансфертів з бюджетів ОТГ: Висоцького – 3221 тис. грн.; Миляцького сільського бюджету – 4437,3 тис. грн. ресурсу районного бюджету на 2018 рік визначений в сумі 378461,5 тис.грн.
З метою збалансування бюджету та упорядкування сфери видатків, що є основним завданням бюджетної політики на 2018 рік, виходячи із обмежених можливостей ресурсної частини бюджету, видаткова частина бюджету спрямована на вкрай нагальні потреби.
Обсяг видатків загального фонду районного бюджету на 2018 рік визначено в сумі 367517,8 тис. грн., у тому числі обсяг видатків, що здійснюються за рахунок цільових субвенцій з державного і обласного бюджетів, складає 311794,0 тис. грн. та обсяг міжбюджетних трансфертів з районного бюджету, що передаються до сільських, міського та інших бюджетів, 15681,1 тис. грн.
Одним із основних пріоритетів формування видаткової частини районного бюджету залишається збереження соціальної спрямованості бюджету. Основний акцент при розрахунку прогнозної потреби в коштах на фінансування органів місцевого самоврядування та закладів соціально-культурної сфери району на 2018 рік зроблено на необхідності забезпечення потреби в асигнуваннях на оплату праці з нарахуваннями, енергоносії та комунальні послуги, медикаменти та перев’язувальні матеріали, продукти харчування, інші захищені статті бюджету та першочергові поточні видатки, без яких неможливе нормальне функціонування бюджетних установ та виходячи із наявного фінансового ресурсу районного бюджету.
При розподілі видатків районного бюджету застосовано єдиний підхід по всіх бюджетних установах, які фінансуються за рахунок власних надходжень районного бюджету.
Для обрахунку фонду оплати праці взято за основу запровадження з 1 січня 2018 року розміру мінімальної заробітної плати – 3723 грн. та розміру ставки І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки – 1762 грн.
Обрахований фінансовий ресурс районного бюджету в основному дозволяє сформувати фонд оплати праці бюджетних установ, який забезпечує виплату заробітної плати працівникам відповідно до фактично зайнятої чисельності за посадовими окладами, враховуючи надбавки і доплати обов’язкового характеру, без виплат стимулюючого характеру, крім закладів освіти і охорони здоров’я. 
Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв розраховано, виходячи з цін і тарифів на них, що діють на даний час з врахуванням обсягів їх фактичного споживання у натуральних показниках за 2017 рік.
Потреба в коштах на продукти харчування та медикаменти розрахована виходячи з діючих натуральних та, в окремих випадках, грошових норм забезпечення одиниці контингенту, що обслуговується у закладах соціально-культурної сфери. Вартість харчування вихованців дошкільних навчальних закладів прогнозується на рівні 2017 року, або виходячи із 17 грн. на день.
Всі інші незахищені та непершочергові видатки передбачені на мінімально необхідному рівні, потребу в них розраховано, виходячи з режиму жорсткої економії та ефективного використання коштів.
На утримання районної ради передбачається спрямувати 1558,4 тис. грн., або 106,4 % до рівня 2017 року, з них 1342,6 тис. грн. - на заробітну плату з нарахуваннями працівників апарату ради, 132,1 тис. грн. - на видатки по утриманню установи (оплату транспортних послуг, послуг зв’язку, відрядження та інші господарські витрати), 83,7 тис. грн. - на оплату енергоносіїв.
На фінансування закладів і заходів по галузі «Освіта» передбачено спрямувати 127174,2 тис. грн., з них за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету – 85727,9 тис.грн., додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти – 19540,3 тис.грн. і коштів районного бюджету - 21839,3 тис.грн.
Відповідно до ст. 103-2 Бюджетного кодексу України зі змінами освітня субвенція, як і у 2017 році, спрямовується тільки на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників навчальних закладів.
На оплату праці всіх інших працівників загальноосвітніх навчальних закладів, всі поточні видатки навчальних закладів та оплата енергоносіїв і комунальних послуг буде здійснюватись за рахунок додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та коштів районного бюджету в межах наявного фінансового ресурсу. 
Із загальної суми видатків на галузь передбачається спрямувати на виплату заробітної плати з нарахуванням 114513,7 тис. грн., або 90,1 % загального обсягу, та 9812,5 тис.грн. на оплату комунальних послуг і енергоносіїв , що становить 7,7 %.
Обсяг освітньої субвенції з державного бюджету повністю забезпечує потребу в коштах для виплати заробітної плати педагогічному персоналу загальноосвітніх закладів за посадовими окладами з доплатами і надбавками, допомоги на оздоровлення, щорічної винагороди.
Щодо фонду оплати праці інших працівників загальноосвітніх закладів, а також інших закладів освіти, то без здійснення заходів щодо оптимізації мережі забезпечити всі необхідні виплати буде неможливо.
Коштів на заробітну плату працівникам загальноосвітніх навчальних закладів (крім педагогічного персоналу) передбачено в розрахунку на 10 місяців через нестачу фінансового ресурсу в районному бюджеті. При потребі в коштах на утримання шкільних відділень НВК, ЗОШ за рахунок додаткової дотації в обсязі 30152,0 тис.грн., враховано лише 19540,3 тис.грн., або нестача коштів склала 10611,7 тис.грн. Фінансовий ресурс районного бюджету цю потребу не покриває, по можливості за рахунок власних надходжень районного бюджету враховано лише 3582,8 тис.грн., з них на оплату енергоносіїв навчальних закладів в сумі 2823,4 тис.грн.
 У фонді оплати праці дошкільних закладів у повному обсязі враховані кошти на виплату педагогічним працівникам надбавок за вислугу років, надбавок за престижність праці у розмірі 20 відсотків посадового окладу, по одному посадовому окладу допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та щорічної винагороди.
До фонду оплати праці інших працівників дошкільних закладів та працівників інших закладів освіти враховано тільки обов’язкові виплати (за посадовими окладами, доплату до мінімальної зарплати, нічні, шкідливі умови праці) без  матеріальної допомоги на фактично зайняту штатну чисельність. 
Згідно з доведеними показниками до районного бюджету на 2018 рік по галузі «Охорона здоров’я» передбачені видатки за рахунок медичної субвенції в сумі 33450,3 тис. грн., з них на утримання КЗОЗ «ЦРЛ» 28488,7 тис.грн. та КЗОЗ «РЦ ПМСД» 4961,6 тис. грн. Крім цього за рахунок додаткової дотації з державного бюджету заплановано видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв в сумі 1600 тис. грн., в т.ч. КЗОЗ «ЦРЛ» 1200,0 тис.грн. та КЗОЗ «РЦ ПМСД» 400,0 тис. грн. Додатково за рахунок коштів районного бюджету враховано 885,4 тис.грн. на оплату енергоносіїв для КЗОЗ «ЦРЛ».
Обсяг коштів, який передбачено на утримання центральної районної лікарні з урахуванням коштів медичної субвенції, що будуть передані з бюджетів Висоцької і Миляцької ОТГ, дає можливість забезпечити фондом оплати праці з нарахуванням працівників за посадовими окладами, обов’язковими надбавками та доплатами, доплатою до мінімальної зарплати в розрахунку на 11 місяців на фактично зайняту чисельність штатних одиниць. По КЗОЗ «РЦ ПМСД» фондом оплати праці забезпечено виплату посадових окладів, обов’язкових надбавок та доплат, доплати до мінімальної зарплати в розрахунку на 5 місяців. З 1 липня 2018 року фінансування первинної медичної допомоги передбачається через окрему бюджетну програму з державного бюджету. Наявний фінансовий ресурс не забезпечує виплату допомоги на оздоровлення по жодному закладу охорони здоров’я. Для виплати заробітної плати за посадовими окладами, обов’язковими надбавками та доплатами, доплатою до мінімальної зарплати, допомоги на оздоровлення медичним працівникам не вистачає 3411,1 тис. грн.
На проведення розрахунків за комунальні послуги та енергоносії установи охорони здоров’я забезпечені на рівні 76,3 % від потреби.
Обсяг видатків на галузь «Культура і мистецтво» у районному бюджеті планується в сумі 8697,9 тис. грн. Видатки на оплату праці з нарахуванням становлять 7823,1 тис. грн., або 93,7 %, на енергоносії - 431,0 тис.грн., або 5,2 %. Фонд оплати праці музичної школи враховує педагогічним працівникам надбавку за вислугу років, допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, надбавку за престижність у розмірі 20 % посадового окладу. Крім основної заробітної плати за посадовими окладами, бібліотечним працівникам враховано надбавки за вислугу років та особливі умови роботи у розмірі до 10 відсотків посадового окладу, клубним працівникам – надбавку за вислугу років.
На проведення комплексу культурно-мистецьких заходів загальнодержавного і місцевого значення спрямовується 25,0 тис. грн., або на рівні поточного року.
На галузь «Фізична культура і спорт» передбачені видатки в сумі 1038,5 тис. грн., що складає 102,3 % до 2017 року.
Як і у попередні роки, так і на 2018 рік передбачено надання фінансової підтримки громадській організації фізкультурно-спортивному товариству «Колос» в сумі 103,1 тис. грн.
В 2018 році з районного бюджету на утримання ДЮСШ та здійснення заходів з фізичної культури і спорту районного значення планується відповідно 879,6 та 10,0 тис. грн. Обсяг коштів на оплату праці по ДЮСШ враховує всі виплати обов’язкового характеру, допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
В районному бюджеті на 2018 рік видатки на соціальний захист населення та соціальне забезпечення (без урахування трансфертів) передбачаються в сумі 5844,4 тис.грн.
На утримання установ соціального забезпечення (територіального центру) передбачаються в сумі 5575,9 тис. грн.
Вказані видатки є першочерговими на їх утримання: по заробітній платі, харчуванню підопічних у стаціонарному відділенні, енергоносіях та інших поточних видатках. Фонд заробітної плати включає тільки обов’язкові виплати: за посадовими окладами, доплату до мінімальної заробітної плати, шкідливі умови праці, допомогу на оздоровлення медичному персоналу у розмірі посадового окладу.
Видатки на утримання центру соціальної служби для сім‘ї, дітей та молоді визначені в сумі 472,4 тис. грн. Фонд заробітної плати обрахований виходячи із фактичної чисельності за посадовими окладами, надбавкою за вислугу років, включаючи доплати до встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
В проекті районного бюджету передбачено надання субвенції на обслуговування осіб з інвалідністю у Вараському міському центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів в сумі 80,0 тис. грн., в комунальному закладі «Рівненський обласний центр комплексної реабілітації інвалідів» в сумі 22 тис.грн., а також виплату грошової компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку в сумі 55,5 тис.грн.
На виконання статті 24 Бюджетного кодексу України планується передбачити видатки резервного фонду районного бюджету в розмірі 100,0 тис. грн.
В складі видатків загального фонду районного бюджету враховано кошти на реалізацію місцевих (регіональних) програм у сумі 1057,4 тис. грн., в тому числі на фінансування заходів програм: фінансового забезпечення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та надання пільг з оплати послуг зв’язку на 2018-2019 роки - 271 тис.грн.; збереження архівних фондів ліквідованих підприємств Дубровицького району - 241,0 тис.грн.; програми «Здоров’я дітей Дубровиччини» на 2016-2020 роки – 192 тис.грн.; розвитку фізичної культури і спорту в районі – 158,9 тис.грн.; розвитку туризму в Дубровицькому районі на 2016-2020 роки -54,5 тис.грн.; програми «Ветеран» на 2014-2018 роки – 45,0 тис.грн.; відшкодування відсотків за кредитами, залученими фізичними особами на впровадження енергозберігаючих заходів, на 2015-2018 роки – 25,0 тис.грн.; соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на 2017-2020 – 20,0 тис.грн.
На виконання заходів цільової програми індивідуального житлового будівництва у сільській місцевості «Власний дім» по спеціальному фонду пропонується спрямувати 40,0 тис. грн. на надання пільгових кредитів індивідуальним сільським забудовникам за рахунок повернення коштів, наданих в попередні роки.
Відповідно до положень Бюджетного кодексу України зі змінами з районного бюджету планується передача міжбюджетного трансферту органам місцевого самоврядування в сумі 15524,6 тис. грн. на утримання дошкільних закладів та сільських закладів культури.


ПРО НОВОРІЧНІ І РІЗДВЯНІ
СВЯТА БЕЗ ПОЛІТИКИ
Команда народного депутата України Василя Яніцького до Дня Святого Миколая провела благодійну акцію для діток із соціально вразливої категорії населення. Зокрема минулої суботи депутат обласної ради Віталій Сухович та помічник-консультант народного депутата Оксана Слободзян відвідали хлопчиків і дівчаток з таких сімей у Жадені, Висоцьку та Бродці. Вони поспілкувалися з батьками про сьогодення родин, щиро вітали малечу та дарували солодощі. Як зазначив згодом Віталій Сухович, він був радий напередодні Різдвяних свят додати гарного настрою дітям, передаючи їм частинку душевного тепла від Василя Петровича і від себе особисто. Оксана Семенівна додала, що це лише частина діток, які отримали подарунки від народного депутата.

Різні родини і різні долі. Хтось взяв діток під опіку, хтось виховує недужу кровинку, а інша сім’я – багатодітна, і вкрай не вистачає на нагальні потреби. Про попередні зустрічі ніхто не домовлявся, отож увага від наших двох депутатів була для родин приємною несподіванкою. Навіть у дощову погоду дорослі працювали, хтось на обійсті столярував, хтось був біля печі, хтось ліпив голубці… Було приємно спостерігати за таким звичним ритмом розміреного сільського життя, де кожен передусім покладається на власні сили.
Коли одна з мам, перепрошуючи за буденні клопоти, запропонувала скуштувати спеченого хліба, то особисто я це сприйняла як прояв щедрості української душі. А коли жінка спитала: «А може ми вам щось винні?», – то якось щемливо стало на серці. Я зрозуміла, що у багатьох родинах, через матеріальну скруту, нечасто отримують такі приємні сюрпризи.
Дорослі у цих селах переважно добре знають Віталія Миколайовича Суховича. «Він підіймав наш лісгосп», - поділився думкою господар дому в Бродці. Щиро шанують наші земляки Василя Яніцького, за якого голосували і який сприяє їм у вирішенні нагальних питань.
А переважна більшість діток імен депутатів не знає. Але це не вкрай важливо, бо найголовніше для них радість, подарована дорослими небайдужими людьми. Діти розповідали нам вірші, розказували про садок і школу, про новорічне свято, якого дуже чекають. З радістю брали коробочки з цукерками і притискали до серця. Солодощі для них - це початок свята, якого чекають. Приємно, що цю першу вісточку Миколая, Нового року і Різдва ловила на фотооб’єктив…
Привітали Віталій Миколайович та Оксана Семенівна з циклом Різдвяних свят нашу шановану родину Креньків із Бродця. Нагадаю, що подружжя Олександра Арсеновича і Наталії Олексіївни виховують семеро дітей, четверо з яких позбавлені батьківського піклування. Ця прийомна сім’я утворена в 2008 році. Зараз у хаті дружньої родини вже затісно, дівчатка сплять в одній кімнаті на двоповерхових ліжечках, отож господар зводить поруч новий дім. Олександр Арсенович зазначив, що буде радий всім, хто допоможе у цій справі. На жаль, у час нашого приїзду дітки були з мамою у недільній школі, то солодощі їм передали через бабусю та тата. Як сказав голова родини: «Приємно, коли до нас приходять такі шановані люди, як ви, Віталію Миколайовичу і Оксано Семенівно. Приємно отримати подарунки діткам від Василя Петровича. Значить нашу працю, вкладену у виховання дітей, держава цінує…».
Бесідували про життя, говорили без політики і високопарних слів, про життя, яке пахне хлібом, де будується хата, де ліпляться голубці на велику родину, де незабаром підуть у ліс по ялинку. Сказали спасибі всім за виховання дітей. Василю Петровичу всі передали величезне дякую за те, що у ритмі своєї великої зайнятості не забув про передріздвяний дарунок для малечі.
Ось такий прекрасний дух початку свят, коли на задній план відходить багато питань, у тому числі й політика. І як сказав мені хлопчик у Висоцьку: «Спасибі дядям за цукерки, я знав, що свято вже в дорозі». Цією благодійною акцією наші депутати засвідчили, що дорога до свята починається з кожного з нас, тоді, як стаємо просто людьми, які здатні подарувати часточку тепла ближньому!
Також Віталій Сухович та Оксана Слободзян поспілкувалися з Федорем Хлебовичем, головою Миляцької громади, його заступником Геннадієм Рожком, головою Висоцької сільської ради Людмилою Гурою, сільським старостою Сергієм Самком.
Солодкі подарунки від депутатів отримали всі діти-сироти Дубровицького району та хлопчики і дівчатка, які виховуються в прийомних сім’ях, вихованці деяких дошкільних закладів. Їх доставили малечі працівники служби у справах дітей Дубровицької РДА.
Любов КЛІМЧУК.




ЯК ДОБРЕ БУЛО Б ЗИМУ ВІДМІНИТИ…
Наша газета вже неодноразово загострювала увагу на можливих проблемах з теплопостачанням в освітніх закладах району. Схоже вчергове про прихід зими на Дубровиччині задумувалися тільки в «Теплосервісі», неодноразово наголошуючи на критичному стані речей з опаленням наших шкіл. Інші ж покладалися на типове для слов’ян «якось буде», тож паливом та оплатою послуг комунальників своєчасно мало переймалися. Поки що «Теплосервіс» відповідно до раніше укладених договорів надає послуги управлінню освіти в борг. Однак нині резерви теплопостачаючого підприємства вже вичерпані. Та й погода досі не підкидала екстремальних морозів. Однак, комунальники застерігають: якщо не буде вжито кардинальних заходів для виходу з даної ситуації, може дійти до того, що доведеться посеред зими зливати воду з теплосистем освітніх закладів. Ми ж бо поки що не Емірати, де цілорічне тепло, наша зима запитає суворо й викриє прорахунки. Однозначно в нас комфорт передбачає й суттєві капіталовкладення. Іншого поки що не дано. Бо ж спроби відмінити зимові місяці та призначити одразу квітень не  мали успіху, якщо пригадуєте, навіть в казці. Як розгортаються пристрасті за теплом, «Дубровицький вісник» з’ясовував з в.о. директора КП «Теплосервіс» Григорія ШАХА.

Яка ситуація з постачанням теплоенергії на сьогодні та які є проблеми?
Сезон опалення розпочався 13 жовтня, а в школах – 23 жовтня. На сьогодні всі котельні працюють. На жаль, за надані послуги управління освіти своєчасно не розраховується, борг на 1 січня очікується 1,82 млн. грн. і перспектив його погашення немає. Нашому підприємству вдалось два місяці забезпечувати теплом всіх споживачів завдяки невеликому залишку коштів на рахунку підприємства та небайдужим керівникам, які розуміючи ситуацію, без попередньої оплати, надали підприємству паливо: «Волинь торф» - 380 тонн торфобрикету, Висоцький та Дубровицький держлісгоспи, ряд підприємців, а також завдяки наданню нам авансових платежів іншими споживачами. Коли зараз заходить мова про оплату, ніхто не вірить, що на зиму освіті не виділено коштів для розрахунків за теплоенергію. Цю проблему можна було б вирішити за рахунок перевиконання місцевого бюджету, але щоразу голова РДА переконував депутатів, що на тепло буде дотація держави і кошти спрямовувались на інші цілі, часто такі, які до місцевого бюджету не мають стосунку. На сьогодні дотація на тепло поступила в розмірі всього 273 тис. грн., що складає 15% до очікуваної заборгованості, тому продовження теплопостачання під великим питанням. Позичене паливо закінчується, а закупити  чергову партію немає можливості через попередній борг і відсутність власних обігових коштів. Хотів би наголосити, що зараз тарифи доводяться для всіх постачальників тепла на території області однакові і централізовано. Однак ніде таких проблем з теплопостачанням немає. Виникає питання, чому саме в нашому районі такий стан?
Депутат Василь Грицюк перед попередньою сесією районної ради звинувачував, що «Теплосервіс» сам саботує роботу і не вивозить раніше заготовлені дрова? Чи збираєтеся нині задіювати ці резерви? Це ж стало б виходом в цій ситуації…
Я до виконання обов’язків приступив не так давно, але перевіривши інформацію пана Грицюка, з’ясував, що за нашим підприємством не рахується цих заготовлених дров. Але є договори, відповідно до яких «Теплосервіс» за 25 тис.грн. взявся очистити від деревини площі для ТОВ «Торфленд Україна», а дрова підприємству передавались безкоштовно. Прекрасно! Сам зрадів. Але підприємство відповідно до договору доручило цю роботу підприємцю і за неї йому заплачено у 2016-17 році 476 тис. грн. Правда, договір не передбачав передачі комусь під звіт чи під охорону цих заготовлених дров, і не передбачав ніякої відповідальності в разі його невиконання. Отож наступним за радістю настало розчарування. Бо за роботу заплачено, а скільки заготовлено дров і кому передані, невідомо. Більше того, чомусь з іншим підприємцем укладено наступну угоду на вивезення дров, навіть заплачено йому аванс 37 тис. грн. за це, але теж не обумовлено за невиконання договору ніякої відповідальності. Зараз цей підприємець просто відмовляється від взятих зобов’язань.
Тобто на ті дрова ми можемо не розраховувати? Що ж нас чекає?
Якщо влада залишить освіту і лікарню сам на сам з своїми проблемами в розрахунках за надані послуги з  теплопостачання, нас чекає колапс. Щоб читачі бачили стан справ на підприємстві, ми публікуємо фінансові результати роботи за два місяці. З наведених цифр видно, що КП «Теплосервіс» могло би працювати, якби оплата за надане тепло проводилась своєчасно. Оскільки в зимовий період зупинити котельні (злити воду) технічно і без великих втрат  для котелень та опалюваних приміщень неможливо, то якщо питання оплати за тепло не вирішиться, доведеться переходити на мінімальний температурний режим, що, на жаль, позначиться на навчальному процесі.
Ще однією проблемою є те, що навіть стягнути існуючу заборгованість проблематично - в зв’язку з відсутністю бюджетних призначень управління освіти не може укласти додаткову угоду на теплопостачання і не може підписати акти за надані послуги. Строк договорів на теплопостачання закінчується 31 грудня, а нові - укладатимуться тільки на суму бюджетних призначень, які будуть визначені при прийняті бюджету на 2018 рік.

Інформація про результати фінансової діяльності КП «Теплосервіс»
за жовтень та листопад 2017 року.
№ п/п     Показник                              Жовтень, тис. грн.                              Листопад, тис. грн.                             Прогноз на грудень, тис. грн.
1          Надано послуг з теплопостачання                550,7       1407,6     1818,0
2          Надійшло (надійде) коштів                                              277,7       836,3       519,0
3          Заборгованість бюджетних установ                              273,0       1047,0     1814,0
                            в т.ч.: управління освіти                   273,0       1047,0     1462,0
                            Дубровицька ЦРЛ                                              0,0           0,0           352,0
4          Коштів на рахунку                                                             567,7       42,7         0,0
5          Витрата коштів всього                                      632,5       1004,3     1757,0
6                                         в т.ч.: паливо                       263,6       385,3       1070,0
7                                         зарплата                                              267,9       482,0       517,0
8                                         електроенергія                    50,2         103,6       110,0
9                                         інші витрати                        50,8         33,4         60,0
10        Заборгованість підприємства всього                           515,2       279,9       Х
11            в т. ч. за паливо (без природного газу)                              483,7       192,0       Х
12            інша заборгованість (без заборгованості по ПДВ)            31,5         87,9         Х


Примітка: Підприємству не погашена різниця в тарифах – 3,3 млн. грн. З 2016р. рахується заборгованість по оплаті за природний газ в сумі 162,3 тис. грн., по податку на додану вартість 953,1 тис. грн. Послуги і оплата населення не враховані.
ЯКБИ У МЕНЕ БУЛА ЧАРІВНА ПАЛИЧКА

Вже зовсім небагато залишилося до Нового року. Передчуття свята - вже само по собі створює особливий настрій.
Але, з іншого боку, закінчення року змушує задуматися, згадати минулий рік, можливо, будувати якісь плани і покладати надії на прийдешній рік.
Ви часто замислюєтеся про те, чи щасливі ви? Взагалі, чи можете сказати, поклавши руку на серце, що всім задоволені, і не хочете нічого міняти, навіть якщо у ваших руках з`явилася б чарівна паличка?
***
Чим 2017-ий рік запам’ятався особисто мені? Цей рік приніс кардинальні зміни. Подорослішала й міцно стала на ноги наша газета. Цього року «Дубровицький вісник» відчув себе по-справжньому самостійним. Не в плані фінансування, бо ми вже чотири роки й до цього перебували у «вільному» плаванні . Тож якщо за цей період ще не потонули, то, напевно, таки навчилися обирати необхідний нашим передплатникам фарватер. Як кажуть, в таких випадках: все, що нас не вбиває – робить тільки сильнішими. Отож ми стали повноправними  власниками газети, яку народили та творимо. Й спільно з вами пишемо нову історію Дубровиччини. Хочеться, щоб в ній було якнайбільше відкритості. Ми вже до цього готові. А ви?
На жаль, не втілилося в життя те потаємне бажання, яке я загадала, слухаючи привітання нашого Президента Петра Порошенка, коли 2017-ий тільки-но вступав у права. Україна так й не дочекалися довгожданого миру цьогоріч. Ми нескорені, але поки що не переможці. 
Натомість потішило те, що слідуючи чисто жіночій інтуїції, ще загодя запаслася закордонним біометричним паспортом, тож коли влітку двері в омріяне європейське задзеркалля таки відкрилися для моїх співвітчизників всупереч багатьом невтішним прогнозам, мені вже не довелося о третій ночі займати чергу в сервісний центр паспортного столу, аби колись таки попити справжньої кави у Відні.
Цього року закінчили магістратуру мої діти, й мій досвід збагатився особливостями виживання ще в двох європейських країнах, де вони виявили бажання штурмувати наступний освітній ступінь. Вік живи – вік навчайся, це точно про моїх синів. Отже тепер маю наглядно з чим порівнювати українські гасла про європейськість, розуміючи, наскільки ми насправді ще далекі до неї.
Цей рік був багато в чому неоднозначним. Днями в райдержадміністрації як великий позитив прозвучали солідні цифри. За одинадцять місяців близько 191 млн. грн. отримали мешканці нашого району у вигляді пільг, державних допомог та субсидій. 42 млн. грн. з них пішло виключно на субсидії. Величезні вражаюче колосальні кошти, які на майбутнє плануються в ще більшому обсязі. Але чомусь мало втішного в такій інформації. Бо за цими цифрами - свідчення не турботи держави про своїх громадян, а насамперед констатація її неспроможності забезпечити їм гідне життя. Адже на пільги, субсидії, допомоги людина претендує не від заможності ж. У самодостатньої такої потреби не виникає. Тому я в принципі проти пільг, субсидій, допомог – я за самодостатність. За те, щоб кожен заробляв стільки, аби міг собі забезпечити не просто гідне життя, а й жертвувати на потреби ближнього. А вже завдання держави гарантувати кожному своєму громадянину такі можливості. Тоді й любитимуть Україну тому, що вона в нас є, а не за те, що вона нам дає.
Але на цьому перехідному етапі, можливо, й добре, що держава хоча б в такий спосіб захищає від цінового свавілля тих з нас, для кого осучаснення пенсій обернулося новим знещасненням, багатодітні родини, що опинилися на грані, інвалідів, яким ніколи власним коштом не придбати життєво необхідні ліки.
Та як оптиміст, вірю, що крилатий вислів Македонського: «Завжди так не буде!» торкнеться не лише найбідніших, а й сильних світу цього. Можливо тоді багаті зрозуміють, як суспільно вигідно, щоб Україна виборсається зі злиднів. І якщо «Глобуси» та «Злата Плази» стануть для нас не музеями нашої меншовартості, а цілком доступними магазинами. Це ж буде джерелом й їхнього збагачення. Я мало вірю в дива. Але знаю, що має перемогти здоровий глузд. Щоб Україна надалі не блукала манівцями між Європою та Африкою.
Напередодні Нового року всім побажаю здоров’я. Щоб в майбутньому вам не довелося шукати його по лікарнях. Та навіть, якщо й заведе вас туди дорога, то хай ваш лікар хоча б не буде в неоплачуваній відпустці. Прикро, що в такий дикий спосіб ми досі уникаємо бюджетних боргів.  Скільки б хтось не намагався маніпулювати цифрами та свідомістю, але кожна праця має гідно оплачуватися. Тож давайте не економити хоча б на здоров’ї. 
І давайте надалі не ображати слабшого, бо виходить як в тому анекдоті: «В нашому міністерстві тільки дві людини мають вищу освіту – прибиральниця та двірник, але одного можна скоротити». Чомусь і в нас оптимізація в першу чергу торкається виключно обслуговуючого персоналу. Можливо, хіба Земля почала трансформуватися й площини всихаються? Й боргувати звикли тому, хто не має змоги активно протестувати з цього приводу.
Звісно, щастя не в грошах. Та все ж я бажаю, щоб їх у нас завжди було достатньо, бо вони гарантують нову ступінь свободи. Тоді ми міркуємо й вибір робимо душею та серцем, а не за велінням голодного шлунка.
І нарешті про головне. Якби у мене була чарівна паличка, я б хотіла заставити людей говорити правду і ніколи не втрачати гідності. Хоча б в ім’я тих, хто за це віддав своє життя.
Людмила РОДІНА.


Заборгованість настрою  не додає

Минулого тижня відбулася зустріч освітян району з головою Дубровицької РДА Миколою Петрушком, заступником голови районної ради Олександром Задорожним, начальником управління освіти, молоді і спорту Ніною Стасюк, начальником фінансового управління Дубровицької РДА Галиною Секо, головою бюджетної комісії райради Оксаною Краглевич та очільником комісії з правових питань, охорони здоров’я, материнства та дитинства, освіти, культури, соціальної політики, соціального захисту учасників АТО та членів їх сімей, депутатської діяльності Станіславом Рожком.
Заручниками ненадходження стабілізаційної дотації зі столиці стали у нашому районі - технічний персонал шкіл, працівників райметодкабінету і централізованої бухгалтерії, дошкільники, медики. Через невчасне надходження коштів саме ці категорії мають заборгованість з заробітної плати.
Отож головна тема зустрічі - погашення заборгованості із заробітної плати.
Чітко і розширено про вищезгадану проблему розповіла голова ради профспілки працівників освіти Віра Миколаївна Твердюк.
З виступів на зустрічі стало зрозуміло, що заборговану суму в районі ніхто не вкрав і нікому не позичив… Якщо вчителі мають навіть лишок фінансування, то техпрацівники залишились у листопаді без зарплати. Всі вони фінансуються з освітньої субвенції через місцевий бюджет, однак вперше законодавець виокремив вчительську зарплату. Забрати у вчителів і дати техпрацівникам держава не дозволяє...
Голова райдержадміністрації Микола Петрушко зазначив, що проблему добре знає і питання заборгованості його як керівника району, дуже непокоїть. Нагадав він і про питання децентралізації. У двох громадах нашого району боргів по зарплаті у техпрацівників освітянських закладів  нема.
Із зали звучала думка, що багато грошей з районного бюджету «з’їдає» опалення шкіл, однак, присутній на зустрічі в.о. керівника теплосервісу Григорій Шах зазначив, що ціну на цю послугу формує область... У районі ціна опалення закладів освіти прорахована саме на цій формулі. А ще Григорій Петрович закликав для економії встановлювати у школах лічильники на тепло.
Микола Петрушко зазначив, що нарада у голови ОДА Олексія Муляренка (також відбулася 18 грудня) буде приурочена саме питанню погашенню заборгованості у сфері освіти і медицини у нашій області. Така проблема не лише у Дубровицькому районі. Микола Михайлович пообіцяв донести всі прохання Олексію Віталійовичу, голові ОДА.
Заступник голови районної ради Олександр Задорожний пообіцяв, у разі потреби, їхати відстоювати питання виплати заборгованості по зарплаті з освітянами до столиці.
Але будемо сподіватися, що з Києва всім, хто не отримав зарплату, покладуть під ялинку подарунок - нададуть стабілізаційну дотацію, у сумі, якої так бракує.
Люба Клімчук.



Моє Різдво припадає на 7 січня.  А ваше?
Розповідь про те, як сприйняла я, проста смертна людина, і глави українських Церков, прийнятий Верховною Радою України закон про визначення 25 грудня вихідним днем для святкування Різдва Христового за Григоріанським календарем.
Різдва свого дитинства я не пригадую. Але дуже часто на спомин приходять Коляди або Рожество. Саме так у бабусиному селі (а свято припадало на канікули) називали найчастіше ці величні християнські дні. Готувалися заздалегідь. Вже з листопада то в одному, то в іншому дворі у селі кололи кабанчика, бо ж на святковому столі має бути багато і смачно. Отак і в бабусі, на снігу, посеред двору, дядько Іван клопотався з свіжиною. Це теж був крок до свята. А ми чекали хвостика чи вушко, смаженини, а вже потім на свято був і холодець (дрижка), і голубці, і м’ясо печене. Бабуся постила, постила за всіх. До церкви нас, дітей, на жаль, водили нечасто, бо церква була в сусідній Бережниці, а взимку, як нема транспорту, візьми та й доберися.
Старенькі ікони, що висіли на покуті, були для мене церквою. Перед святом я забиралася на ослін і заглядала у вічі Божій матері, чи вона ж радіє Рожеству так, як я. А вона раділа, здавалося мені, очі сяяли щастям.
6 січня ми сідали за стіл з першою зіркою на небі – провісником народження сина Божого, бабуся читала «Отче наш». А якою смачною була кутя… Не всю її з’їдали, тарілку ставили з святою стравою на стіл перед іконами.
Бабуся ще клала на столі сіно і поверх сіна насипала трохи зерна. Дід приносив колоски пшениці. Це для гостей. Я допитувалася, а для кого ж сіно? Моя сива голубка казала, що то для коней, на яких Коляди приїдуть. Як правило, у січні було зимно і сніжно, я насправді вірила, що й коням треба перепочити, бо ж вони втомилися, везучи на санях свято, їх слід погодувати. Щоразу думала: «Не засну, й побачу отих довгоочікуванх гостей». Все виходило не так, і наступного дня бабуся розповідала: «Зайшли в хату, як тільки ти закрила очі, але гостинці залишили».
Я бігла до сіна, побачити, чи погодували коней, а його було стільки ж, як і вчора. Відразу розчаровувалася, що нашого сіна коні не захотіли.
– А ти думаєш, що мають все з’їсти? Скубнули і у нас… А перед тим он до баби Варки і до баби Гані заїзджали, то у всіх потроху, щоб всіх не обідити. Не плач, у нас теж пригостилися, – втішала мене бабуся.
А я раділа, бо як довгождані гості не проминули хату, то й мені нанесуть багато коляди: хрещений і хрещена, тітки і дядьки, а ми ще й з подругам по селу підемо з хати в хату колядувати. Дарма, що вітряно, дарма, що холодно. У кожну хату ми зайдем. Вже й знаємо, хто і скільки дасть. Он там, у далекої сусідки, нема дітей, то вона так щедро всім дякує. Але кожних десять чи п’ятнадцять копійок - то було свято. А потім я традиційно своє колядування з тиждень відхворію, бо ж повні чобітки були снігу. І віхола намела геть під шапочку. Але у мене є чудодійні ліки – гроші, зібрані на коляди. Перелічу їх кілька раз на день, і настрій поступово хворобу долає. А під час студентських років у Львові у мою долю прийшло справжнє Різдво – Різдво у ошатних намолених храмах, Різдво вже трішки з іншими традиціями. Але це все ж було саме у січневі дні. Іноді, бувало, поставлять екзамен на 9 січня, от у Львові й зустрічаєш свято. А дівчата зі Львівщині вже навезуть стільки тих пляцків і своєї куті…
От і зараз особисто для мене «коляди» – це 7 січня. Пройде Новий рік, ну теж й ніби свято, хоча бабуся казала: «Ой, яке там свято Новий рік, свято – то Рожество…».
Тепер, як мені кажуть, що Різдво ми з часом будемо зустрічати 25 грудня, то сприйняти це важко. Отак одним підписом якогось можновладця під документом взяти і перенести моє Різдво на грудень просто, але важко одним підписом змінити свідомість. Можна відрізати волосся, можна наростити вії або ж зробити довжелезні нігті, але важко змінити душу. Мою душу, а точніше душу тої семирічної дівчинки, що співає у сусідській хаті коляду, важко перевернути…
Хоча, якщо треба зміни у суспільстві, то варто було почати й так. Зробити 25 грудня вихідним. Можливо, наші діти, яким відчинені двері у світ, сприймуть це свято по-іншому. Життя покаже.
А зараз про те, як відреагували глави найпоширеніших церков в Україні на нововведення щодо вихідного дня:
«Ми радіємо можливістю розділяти це урочисте свято з нашими братами і сестрами в усіх кутках планети», – сказав пастор Валерій Антонюк, голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів (ВСЦ ЄХБ). Він наголосив на важливості святкування Різдва Христового напередодні Нового року: «Варто спочатку відзначати народження Ісуса, проголошуючи мету Його спасаючого приходу, а тоді уже перелистувати календар. Адже загально відомо, що наша ера бере свій початок саме від народження Ісуса Христа».
Єпископ Римо-Католицької Церкви в Україні, Ординарій Київсько-Житомирський Віталій Кривицький повідомив, що католицька спільнота абсолютно позитивно сприймає це рішення парламенту:
«У багатьох наших вірян не було можливості цей день присвятити для Бога, для родини та долучитися до святкування Різдва Христового разом із своєю Церквою. Адже наразі для працівників не так просто вирішити це питання з роботодавцем. З іншої сторони, дуже позитивним є те, що лишається також свято 7 січня, а не переноситься на 25 грудня, що не викликає якогось напруження поміж церквами. Це вдале і правильне рішення – дати можливість кожній церкві визначитися з часом святкування».
За словами католицького єпископа, святкування Різдва Христового 25 грудня об’єднує нас з іншими християнськими Церквами і з Європою, і з цілим світом.
Старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайло Паночко також вітає таке рішення парламенту. Водночас, він наголосив, що святкування Різдва не повинно внести в християнство якийсь розлад чи незгоду, тому кожна церква сама, без жодного примусу, має визначитися, яка дата святкування їй більш до вподоби. «Позитивне рішення. Я вірю, що з часом воно більше буде втілюватися в життя. Можливо не одразу воно сприйметься різними верствами населення, але я розумію і вірю, що це правильний крок», – відзначив єпископ.
Відповідаючи на запитання, коли саме українські християни віри євангельської святкуватимуть Різдво, Михайло Паночко зауважив:
«Напевно ми будемо святкувати Різдво Христове двічі – і 25 грудня, і 7 січня. На перехідний момент – це нормально, і зовсім не порушує канони Священного Писання. Головне – зберегти віру і відносини між собою, головне у всьому – любов і гарні стосунки».
В Українській Греко-Католицькій Церкві на запитання  відповіли, що офіційна позиція Церкви полягає в тому, що УГКЦ не проти запроваджених законодавчих змін. Минулого року Отець і Глава УГКЦ Святослав (Шевчук) так прокоментував  цю ініціативу:
«Де-факто велика частина УГКЦ святкує Різдво та інші свята за григоріанським календарем, зокрема в країнах української діаспори. Однак в Україні ми святкуємо за юліанським календарем. На це є свої історичні, дисциплінарні та міжцерковні передумови».
Він зауважив, що питання зміни церковного календаря східних церков потребує обговорення серед самих віруючих. А ця ідея повинна мати об’єднуючий характер, щоб перехід відбувся разом із нашими православними братами і не породив нових перешкод для відновлення єдності єдиної помісної Київської Церкви.
«Ми повинні йти до того, щоб святкувати Різдво та інші нерухомі свята за точнішим григоріанським календарем, як це зараз роблять не тільки католики, а й більшість Православних Церков світу. Це питання має не так догматичний, як дисциплінарний зміст», – продовжив думку Глава УГКЦ.
Водночас в Українській Православній Церкві таке рішення парламентарів назвали антинародним.
«Христос народився один раз, а не два. Цим рішенням Верховна Рада показала, що їй немає діла до думки народу України. Згідно з усіх соціологічних опитуваннь, переважна більшість українців святкують Різдво 7 січня», – сказав глава Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ архієпископ Ірпінський Климент.
«Українська православна церква Київського патріархату погодиться перейти на святкування Різдва 25 грудня за григоріанським календарем лише в тому випадку, якщо цього захоче народ». Про це 7 грудня заявив предстоятель УПЦ КП патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет на прес-конференції в Києві, пишуть ЗМІ. Він зазначив, що прийняття Верховною Радою закону про встановлення 25 грудня офіційним святковим днем для святкування Різдва не стосується українських православних церков, «тому для нас цей закон байдужий – є він чи ні». «Ми святкували і будемо святкувати Різдво Христове 25 грудня, але за старим стилем, тому що цього хоче народ. Хоча переважна більшість православних Церков святкують за новим стилем», - зазначив Філарет. «Якщо народ готовий перейти на новий стиль в церковні свята, то ми перейдемо. А якщо народ не хоче, то не будемо цього робити», - додав предстоятель УПЦ КП.
Хоча моє Різдво припадає на 7 січня, висловлюю шанування всім, хто зустріне свято і 25 грудня. Адже, незалежно від того, коли засяє для вас Різдвяна зірка, ви проситимете у Бога щастя і добра для родини і всієї України. Багато щастя не буває. Хай Бог почує кожного, коли б ви не молилися!

Любов Клімчук.
Такому Гіппократ точно не вчив
Кажуть, що здоров’я за гроші не купиш. Хвороба й справді не дивиться на гаманець людини, не розділяє заможна вона чи ні. Втім недуга вправно вміє все з нього витягати. Навіть елементарна простуда «влітає» в копієчку, що вже говорити про хронічно хворих та інвалідів.  А таких в нас, в радіаційній зоні, немало. Невеличкою підмогою для постраждалих внаслідок Чорнобилю є пільгові ліки. Наприклад, з бюджету на такі потреби виділили досить пристойну цільову субвенцію – 234,5 тисячі. На перше листопада залишок цієї суми становив 146 тисяч. Про це ми повідомляли кілька номерів тому. Завжди приємно сповіщати про хороші новини, особливо, коли держава вряди-годи подумала про своїх потерпілих громадян. Однак, як завжди, в бочці меду опинилась величезна ложка дьогтю. 

Позаминулий п’ятничний ранок розпочався з не надто приємних закидів про неправду в газеті. І стосувалося це вищезгаданої інформації. До редакції зайшов поскаржитись інвалід-чорнобилець Белан Анатолій Григорович. У лікарні відмовились виписувати йому рецепти на безкоштовні препарати, бо, мовляв, немає коштів, хоча управління соцзахисту повідомляло на шпальтах газети зовсім протилежне. Начальник управління ще раз підтвердив достовірність цього нам по телефону.
«Я маю інвалідну групу ось уже 20 років. Хворобу медики  пов’язали з Чорнобильською катастрофою. Препарати мушу пити до кінця життя.  Завдяки ним трохи й ворушусь, – розповів пан Анатолій. – Останній раз пільгові рецепти отримував ще весною. Ходив за ними до лікаря також і у вересні, жовтні, листопаді. І кожен раз чув відмовку – грошей нема.  Хоча, як виявилось, вони таки були. Вже й надію втратив, коли вчергове «відфутболили». І ось прочитавши замітку, поїхав знову. Цього разу лікар мені сказала «Чого ж ви раніше не прийшли? Кошти вичерпані». Та як я міг спізнитись, коли звертався зовсім недавно? Знову зробили з мене дурня».
В понеділок Анатолій Григорович за справедливістю пішов в РДА. Заступник голови Ващишин Павло Єремійович особисто зателефонував до лікарні. І лиш після цього хворий отримав гарантовані йому пільги. «Але якими зусиллями. Законом затверджене доводиться вибивати, а не отримувати», – зауважує чорнобилець.
«Всі ми добре  знаємо, які нині ціни на ліки і які мізерні пенсії. Якби одержував 4 тисячі, то, може, й не бігав би за тими рецептами. Бо долати марафони та труситися в маршрутках для інваліда не так і просто. Після всього цього зліг на два дні і жменями пив медикаменти. Рецептів мені виписали на 300 гривень. І то лиш від гіпертонії, хоча маю інвалідність по печінці. Але не хотів більше псувати нерви. Добре, що хоч щось дали. Дивно, куди дівають стільки грошей. Можливо, на якісь потреби лікарні. Бо лікарка тишком мені сказала, що видавати рецепти заборонило начальство. І як після цього підписувати з ними договір? Як обирати сімейного лікаря? Як йому довіряти? Хочемо впроваджувати нове прогресивне, не викорінивши старе корупційне», - з гіркотою підсумував пан Анатолій.
Ми отримали копію роз’яснення  від головного лікаря ПМСД щодо звернення Анатолія Григоровича. В ньому зазначається, що справді чоловіку виписали рецепти на три препарати за програмою «Доступні ліки» і два – як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС. Але жодного слова немає, чому не зробили цього одразу, адже фінансова можливість була. Не зрозуміло, яким чином хотіли використати  цю цільову субвенцію, бо ж направляти її на інші цілі по ідеї не дозволено. Хоча, можливо, це тільки «по ідеї».
Ситуація нині в медицині непроста – заборгованість по зарплаті, реформування, невідоме майбутнє. Втім медики поклялись за будь-яких обставин допомагати хворому, «бути безкорисливими, чуйними та керуватися принципами моралі». Але аж ніяк не брати хабарі та обманювати пацієнтів. Такому «батько медицини» Гіппократ точно не вчив.

Леся КОНДРАТИК.