пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

Моє Різдво припадає на 7 січня.  А ваше?
Розповідь про те, як сприйняла я, проста смертна людина, і глави українських Церков, прийнятий Верховною Радою України закон про визначення 25 грудня вихідним днем для святкування Різдва Христового за Григоріанським календарем.
Різдва свого дитинства я не пригадую. Але дуже часто на спомин приходять Коляди або Рожество. Саме так у бабусиному селі (а свято припадало на канікули) називали найчастіше ці величні християнські дні. Готувалися заздалегідь. Вже з листопада то в одному, то в іншому дворі у селі кололи кабанчика, бо ж на святковому столі має бути багато і смачно. Отак і в бабусі, на снігу, посеред двору, дядько Іван клопотався з свіжиною. Це теж був крок до свята. А ми чекали хвостика чи вушко, смаженини, а вже потім на свято був і холодець (дрижка), і голубці, і м’ясо печене. Бабуся постила, постила за всіх. До церкви нас, дітей, на жаль, водили нечасто, бо церква була в сусідній Бережниці, а взимку, як нема транспорту, візьми та й доберися.
Старенькі ікони, що висіли на покуті, були для мене церквою. Перед святом я забиралася на ослін і заглядала у вічі Божій матері, чи вона ж радіє Рожеству так, як я. А вона раділа, здавалося мені, очі сяяли щастям.
6 січня ми сідали за стіл з першою зіркою на небі – провісником народження сина Божого, бабуся читала «Отче наш». А якою смачною була кутя… Не всю її з’їдали, тарілку ставили з святою стравою на стіл перед іконами.
Бабуся ще клала на столі сіно і поверх сіна насипала трохи зерна. Дід приносив колоски пшениці. Це для гостей. Я допитувалася, а для кого ж сіно? Моя сива голубка казала, що то для коней, на яких Коляди приїдуть. Як правило, у січні було зимно і сніжно, я насправді вірила, що й коням треба перепочити, бо ж вони втомилися, везучи на санях свято, їх слід погодувати. Щоразу думала: «Не засну, й побачу отих довгоочікуванх гостей». Все виходило не так, і наступного дня бабуся розповідала: «Зайшли в хату, як тільки ти закрила очі, але гостинці залишили».
Я бігла до сіна, побачити, чи погодували коней, а його було стільки ж, як і вчора. Відразу розчаровувалася, що нашого сіна коні не захотіли.
– А ти думаєш, що мають все з’їсти? Скубнули і у нас… А перед тим он до баби Варки і до баби Гані заїзджали, то у всіх потроху, щоб всіх не обідити. Не плач, у нас теж пригостилися, – втішала мене бабуся.
А я раділа, бо як довгождані гості не проминули хату, то й мені нанесуть багато коляди: хрещений і хрещена, тітки і дядьки, а ми ще й з подругам по селу підемо з хати в хату колядувати. Дарма, що вітряно, дарма, що холодно. У кожну хату ми зайдем. Вже й знаємо, хто і скільки дасть. Он там, у далекої сусідки, нема дітей, то вона так щедро всім дякує. Але кожних десять чи п’ятнадцять копійок - то було свято. А потім я традиційно своє колядування з тиждень відхворію, бо ж повні чобітки були снігу. І віхола намела геть під шапочку. Але у мене є чудодійні ліки – гроші, зібрані на коляди. Перелічу їх кілька раз на день, і настрій поступово хворобу долає. А під час студентських років у Львові у мою долю прийшло справжнє Різдво – Різдво у ошатних намолених храмах, Різдво вже трішки з іншими традиціями. Але це все ж було саме у січневі дні. Іноді, бувало, поставлять екзамен на 9 січня, от у Львові й зустрічаєш свято. А дівчата зі Львівщині вже навезуть стільки тих пляцків і своєї куті…
От і зараз особисто для мене «коляди» – це 7 січня. Пройде Новий рік, ну теж й ніби свято, хоча бабуся казала: «Ой, яке там свято Новий рік, свято – то Рожество…».
Тепер, як мені кажуть, що Різдво ми з часом будемо зустрічати 25 грудня, то сприйняти це важко. Отак одним підписом якогось можновладця під документом взяти і перенести моє Різдво на грудень просто, але важко одним підписом змінити свідомість. Можна відрізати волосся, можна наростити вії або ж зробити довжелезні нігті, але важко змінити душу. Мою душу, а точніше душу тої семирічної дівчинки, що співає у сусідській хаті коляду, важко перевернути…
Хоча, якщо треба зміни у суспільстві, то варто було почати й так. Зробити 25 грудня вихідним. Можливо, наші діти, яким відчинені двері у світ, сприймуть це свято по-іншому. Життя покаже.
А зараз про те, як відреагували глави найпоширеніших церков в Україні на нововведення щодо вихідного дня:
«Ми радіємо можливістю розділяти це урочисте свято з нашими братами і сестрами в усіх кутках планети», – сказав пастор Валерій Антонюк, голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів (ВСЦ ЄХБ). Він наголосив на важливості святкування Різдва Христового напередодні Нового року: «Варто спочатку відзначати народження Ісуса, проголошуючи мету Його спасаючого приходу, а тоді уже перелистувати календар. Адже загально відомо, що наша ера бере свій початок саме від народження Ісуса Христа».
Єпископ Римо-Католицької Церкви в Україні, Ординарій Київсько-Житомирський Віталій Кривицький повідомив, що католицька спільнота абсолютно позитивно сприймає це рішення парламенту:
«У багатьох наших вірян не було можливості цей день присвятити для Бога, для родини та долучитися до святкування Різдва Христового разом із своєю Церквою. Адже наразі для працівників не так просто вирішити це питання з роботодавцем. З іншої сторони, дуже позитивним є те, що лишається також свято 7 січня, а не переноситься на 25 грудня, що не викликає якогось напруження поміж церквами. Це вдале і правильне рішення – дати можливість кожній церкві визначитися з часом святкування».
За словами католицького єпископа, святкування Різдва Христового 25 грудня об’єднує нас з іншими християнськими Церквами і з Європою, і з цілим світом.
Старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайло Паночко також вітає таке рішення парламенту. Водночас, він наголосив, що святкування Різдва не повинно внести в християнство якийсь розлад чи незгоду, тому кожна церква сама, без жодного примусу, має визначитися, яка дата святкування їй більш до вподоби. «Позитивне рішення. Я вірю, що з часом воно більше буде втілюватися в життя. Можливо не одразу воно сприйметься різними верствами населення, але я розумію і вірю, що це правильний крок», – відзначив єпископ.
Відповідаючи на запитання, коли саме українські християни віри євангельської святкуватимуть Різдво, Михайло Паночко зауважив:
«Напевно ми будемо святкувати Різдво Христове двічі – і 25 грудня, і 7 січня. На перехідний момент – це нормально, і зовсім не порушує канони Священного Писання. Головне – зберегти віру і відносини між собою, головне у всьому – любов і гарні стосунки».
В Українській Греко-Католицькій Церкві на запитання  відповіли, що офіційна позиція Церкви полягає в тому, що УГКЦ не проти запроваджених законодавчих змін. Минулого року Отець і Глава УГКЦ Святослав (Шевчук) так прокоментував  цю ініціативу:
«Де-факто велика частина УГКЦ святкує Різдво та інші свята за григоріанським календарем, зокрема в країнах української діаспори. Однак в Україні ми святкуємо за юліанським календарем. На це є свої історичні, дисциплінарні та міжцерковні передумови».
Він зауважив, що питання зміни церковного календаря східних церков потребує обговорення серед самих віруючих. А ця ідея повинна мати об’єднуючий характер, щоб перехід відбувся разом із нашими православними братами і не породив нових перешкод для відновлення єдності єдиної помісної Київської Церкви.
«Ми повинні йти до того, щоб святкувати Різдво та інші нерухомі свята за точнішим григоріанським календарем, як це зараз роблять не тільки католики, а й більшість Православних Церков світу. Це питання має не так догматичний, як дисциплінарний зміст», – продовжив думку Глава УГКЦ.
Водночас в Українській Православній Церкві таке рішення парламентарів назвали антинародним.
«Христос народився один раз, а не два. Цим рішенням Верховна Рада показала, що їй немає діла до думки народу України. Згідно з усіх соціологічних опитуваннь, переважна більшість українців святкують Різдво 7 січня», – сказав глава Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ архієпископ Ірпінський Климент.
«Українська православна церква Київського патріархату погодиться перейти на святкування Різдва 25 грудня за григоріанським календарем лише в тому випадку, якщо цього захоче народ». Про це 7 грудня заявив предстоятель УПЦ КП патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет на прес-конференції в Києві, пишуть ЗМІ. Він зазначив, що прийняття Верховною Радою закону про встановлення 25 грудня офіційним святковим днем для святкування Різдва не стосується українських православних церков, «тому для нас цей закон байдужий – є він чи ні». «Ми святкували і будемо святкувати Різдво Христове 25 грудня, але за старим стилем, тому що цього хоче народ. Хоча переважна більшість православних Церков святкують за новим стилем», - зазначив Філарет. «Якщо народ готовий перейти на новий стиль в церковні свята, то ми перейдемо. А якщо народ не хоче, то не будемо цього робити», - додав предстоятель УПЦ КП.
Хоча моє Різдво припадає на 7 січня, висловлюю шанування всім, хто зустріне свято і 25 грудня. Адже, незалежно від того, коли засяє для вас Різдвяна зірка, ви проситимете у Бога щастя і добра для родини і всієї України. Багато щастя не буває. Хай Бог почує кожного, коли б ви не молилися!

Любов Клімчук.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар