Ювілей:
любов крізь століття і держави
140
– багато чи мало? Можна вимірювати днями, а можна життями. А як вимірювати вік
для школи? Найправильніше – випускниками. Десятки тисяч дітей, десятки тисяч –
карооких і блакитнооких, бідніших і багатших, трієчників і відмінників. Але всі
ЛЮДИ. У кожного душа своя, свій життєвий шлях і слід на землі. Школа №1, як
матір, їх виховувала, як вміла і як мала можливість! Вона і зараз, як мама,
всім дуже рада.
Дубровицька
ЗОШ №1 провела у світ десятки тисяч учнів. Розлетілись вони, як по світу
журавлі! О, школо, ти як Мати благословенна Богом, у тебе стільки синів та
доньок! Лише починаючи з 1952 року, школу закінчило 3660 учнів, з золотою та
срібною медалями – 167 учнів.
Як
підкреслили на заході: «Школа працювала у трьох століттях, пройшла через чотири
держави: Російську імперію, Польщу, Радянську Україну, зупинившись,
сподіваємось назавжди, в Незалежній Україні, випустивши в широкий життєвий шлях
сімнадцять поколінь учнів, в її стінах працювали вчителі з усіх куточків
України».
Спасибі
колективу на чолі з Ігорем Клюйком за бажання віднайти своє коріння, яке
переросло в реальну справу. Як шукали минувшину?
Надія
Петрівна Коржик, мудра, щира, досвідчена, як бджілочка, десятки раз опитала
старожилів: як починалася наука в їх житті? Хто був їх учителями? Що
пам’ятається?
А
Тетяна Миколаївна Бандура працювала у Рівненському та Київських архівах,
знайшла матеріали 18 століття про зародження освіти у Дубровицькому краї.
Підприємець Ольга Рузяк, депутат міської ради, допомогла матеріально втілити
справу пошуків у життя. Це пошуки не одного дня і місяця.
Як
результат, у закладі створили чудову експозицію про історію шкільної науки на
теренах Дубровиці.
Ювілей
провели, як на одному подиху, шановані гості прийшли з прекрасними подарунками:
Микола Кохно, сказавши теплі слова, вручив принтер від райдержадміністрації та
районної ради в дарунок, Ніна Стасюк і Віра Твердюк нагородили грамотами та
матеріальною допомогою представників колективу та ветеранів від управління освіти,
молоді та спорту, профспілки освітян. Віталій Сухович як обласний депутат і
тато учня віншував колектив і презентував великий плазмовий телевізор, Богдан
Микульський і Оксана Краглевич вітали від себе та депутатського корпусу міської
ради і подарували ноутбук. Віктор Кузін дуже тепло поздоровляв від імені
шанованого благодійника Віктора М’ялика
(Віктор Ничипорович бував у школі, спонсорував встановлення
енергозберігаючих вікон, а зараз передав кошти на музичну апаратуру), директори
навчальних закладів міста Валентина Коломієць і Володимир Кушнір, керівник
садочка № 4 Тетяна Пігаль, директор ЦПО Микола Семенюк на згадку подарували
картину з бурштину, представники музичної школи на чолі з Миколою Головіним та
директор будинку культури Олександр Лавор, окрім подарунків, незабутньо вітали
композиціями та піснями. Петро Пасько, Олег Анісімов, Сергій Кренько, Геннадій
Якимович поділилися у залі своїм виконавським талантом і порадували чудовим
співом. Федір Кренько долучився до щирих вітань як вчитель, який у цій школі
серце віддавав дітям. Було багато ветеранів праці різних поколінь. Всіх раді
були бачити тут і чути. Кожен виступ був, як свіжий подих, де спогади
препліталися із сьогоденням.
Приємно
вразили Валентин Піонтковський, знаний лікар-травматолог, науковець і керівник
травматалогічного відділення обласної лікарні. Випускник школи говорив дуже
зворушено і від себе презентував розмножувальний комбайн і започаткував премію
(1000 грн.) кращому знавцю біології у школі. (Її отримав Андрій Архипов).
Виконавець і композитор Павло Дука від щирого серця вітав віночком українських
пісень та піснею про Дубровицю, ще й виявив бажання започаткувати премію з
музики.
Підприємець
Ольга Рузяк, яка постійно допомагає школі, буде премією підтримувати кращого
знавця математики. А хлопці з «Молодіжного Альянсу» (спонсори закладу в
багатьох справах) підтримуватимуть найуспішнішого фізкультурника.
Як
завжди чудово танцював колектив Федора Кренька. Співав прекрасно жіночий
вокальний колектив закладу. Валентина Архіпова з сином Андрієм виконали чудову
патріотичну пісню про Україну. Була поезія, шкільний вальс і багато світлин…
Обличчя
вчителів на фото. Як у виставковій залі, так і на проекторі: інтелігентні,
гарні, скромні і водночас такі аристократичні. Це не просто обличчя. Це долі.
Долі, які світили іншим і плекали майбуття.
Згадували
хвилиною мовчання тих, хто пішов у вічність. Життя – як мить. Століття – як
мить. Доля – як піщинка у Всесвіті. А долі педагогів проростають зернами у серцях
учнів. Так зворушливо було, як випускники кланялися своїм наставникам.
Вже
чотирнадцятий директор у навчальному закладі. Ігор Клюйко як вмілий організатор
і керівник разом з колегами зробив чудову справу: зупинив миті – у спогадах,
світлинах, дослідженнях. Думаю, так задумано Богом, а втілено людьми.
Дуже
гарні слова сказала наостанок досвідчена і мудра заступник директора школи
Лариса Тилевна: «Ми ставимо перед собою завдання навчити дітей вчитися. За роки
роботи я відвідала тисячі уроків і запевняю, що ми сповідуємо культ знань. Ми
виховуємо патріотів України і плекаємо розум нації». Цьогорічний успіх закладу
по результатах ЗНО (найкращі в області) цьому підтвердження. Що ж, маючи таку
історію, збудовано надійний фундамент у майбутнє.
ЗОШ
№1 має не тільки багате минуле, творче сучасне, а й широкі перспективи розвитку
у майбутньому. Впевненість у завтрашньому дні грунтується на високому
професіоналізмі вчительського колективу, на багаторічних традиціях, сучасних
методиках виховання, тісній співпраці з випускниками і батьками.
Це
був не звичайний ювілей, а ювілей домівки поколінь. Одні навчили, інші
навчилися. А дехто спочатку навчився сам, а згодом навчав наступні покоління… І
так за днями дні, за роками роки, за десятиріччями десятиріччя. Саме людська неповторність
вчителя визначає обличчя навчального закладу.
Глибока
шана тим, кого ми називаємо легендою школи – вчителями вчителів. Їх щасливого
дару душі вистачало не тільки на учнів. З їх легкої руки багато молодих
вчителів „прикипіли” серцем до школи, стали майстрами своєї справи. Вони
навчалися у них бути закоханими у свою професію, навчалися мистецтву віддавати
своє серце іншим, і жодного разу не розчарувалися у своєму життєвому виборі.
Добра
і щастя, творчих здобутків, світлого майбутнього тобі, шкільна домівко!
Олександра
Матвіївна Мишковець, ветеран праці.
Незабаром
мені виповниться 90-то, я тут працювала 55 років. Сьогодні мене переповнюють
незабутні відчуття, бо відчула увагу, тепло і шану з боку колективу закладу та
всіх присутніх. Спасибі за прекрасний вечір, за цю святкову атмосферу. Була
рада всіх бачити.
Віктор
Кузін, помічник Віктора М’ялика.
140-річчя
школи – це подія не тільки для міста і району, це подія, яка відтворює історію
освіти краю. Мені приємно, що представляв сьогодні на ювілеї Віктора М’ялика -
людину, яка шанує колектив цього навчального закладу і сприяє у створенні тут
затишку і тепла. Я передав від Віктора Ничипоровича слова особистої поваги
директору Ігорю Клюйку – людині високопрофесійній і відповідальній, передав
вітання всім присутнім на святі.
Знаю,
що організувати такі урочистості – це велика робота. Навіть спортивну залу
перетворити на затишний святковий куточок – це теж зусилля колективу. Думаю, що
вчителі та учні готувалися, докладаючи максимум зусиль. А у кожного педагога є
ж і позаурочна робота, я це знаю як батько доньки-вчительки. Отож щира
вдячність всім, хто працював у команді з підготовки свята. Я задоволений, що
Віктор Ничипорович прийняв рішення допомогти купити музичну апаратуру, дуже
багато талантів у цій прекрасній школі. Радий був бачити шанованих випускників
та ветеранів праці.
Надія
Петрівна Коржик, ветеран праці.
Я
випускниця 1958 року дубровицької ЗОШ №1. Я цим горджуся, як пишаються своєю
матір’ю діти. Працювала у закладі 25 років заступником директора з виховної
роботи. Відчуття гордості за рідну школу переповнює серце. Тут сьогодні була
велика одна родина, чудова і дружня. Спасибі, що відмітили мою пошукову роботу.
Все починалося з роботи вчителя історії Костюк Галини Харитонівни, вона в роки
праці у школі очолювала клуб «Пошук». Було зібрано багато матеріалів про нашу
Дубровицю і наших земляків. Ми вирішили використати її дослідження, продовжили
пошукову роботу, спілкувалися з старожилами, щоб більше дізнатися про розвиток освіти
у місті. Ось так крок за кроком відкривалися нові сторінки історії Дубровицької
ЗОШ №1. А Тетяна Миколаївна як досвідчений історик багато віднайшла в архівах.
Історія – це доля наших дідів і батьків, історія – наше коріння. Шануймо її.
Спасибі за свято як прекрасний подарунок спогадів.
Колектив
ЗОШ № 1 щиро дякує всім, хто долучився до відзначення ювілею, велике спасибі
спонсорам та всім гостям, які прибули на свято (детальніше на сайті школи).
Ігор Клюйко від імені колег і учнів всім зичить здоров’я і миру в Україні!
Любов
КЛІМЧУК.
Немає коментарів:
Дописати коментар