пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

Ювілей: любов крізь століття і держави
140 – багато чи мало? Можна вимірювати днями, а можна життями. А як вимірювати вік для школи? Найправильніше – випускниками. Десятки тисяч дітей, десятки тисяч – карооких і блакитнооких, бідніших і багатших, трієчників і відмінників. Але всі ЛЮДИ. У кожного душа своя, свій життєвий шлях і слід на землі. Школа №1, як матір, їх виховувала, як вміла і як мала можливість! Вона і зараз, як мама, всім дуже рада.
Дубровицька ЗОШ №1 провела у світ десятки тисяч учнів. Розлетілись вони, як по світу журавлі! О, школо, ти як Мати благословенна Богом, у тебе стільки синів та доньок! Лише починаючи з 1952 року, школу закінчило 3660 учнів, з золотою та срібною медалями – 167 учнів.
Як підкреслили на заході: «Школа працювала у трьох століттях, пройшла через чотири держави: Російську імперію, Польщу, Радянську Україну, зупинившись, сподіваємось назавжди, в Незалежній Україні, випустивши в широкий життєвий шлях сімнадцять поколінь учнів, в її стінах працювали вчителі з усіх куточків України».
Спасибі колективу на чолі з Ігорем Клюйком за бажання віднайти своє коріння, яке переросло в реальну справу. Як шукали минувшину?
Надія Петрівна Коржик, мудра, щира, досвідчена, як бджілочка, десятки раз опитала старожилів: як починалася наука в їх житті? Хто був їх учителями? Що пам’ятається?
А Тетяна Миколаївна Бандура працювала у Рівненському та Київських архівах, знайшла матеріали 18 століття про зародження освіти у Дубровицькому краї. Підприємець Ольга Рузяк, депутат міської ради, допомогла матеріально втілити справу пошуків у життя. Це пошуки не одного дня і місяця.
Як результат, у закладі створили чудову експозицію про історію шкільної науки на теренах Дубровиці.
Ювілей провели, як на одному подиху, шановані гості прийшли з прекрасними подарунками: Микола Кохно, сказавши теплі слова, вручив принтер від райдержадміністрації та районної ради в дарунок, Ніна Стасюк і Віра Твердюк нагородили грамотами та матеріальною допомогою представників колективу та ветеранів від управління освіти, молоді та спорту, профспілки освітян. Віталій Сухович як обласний депутат і тато учня віншував колектив і презентував великий плазмовий телевізор, Богдан Микульський і Оксана Краглевич вітали від себе та депутатського корпусу міської ради і подарували ноутбук. Віктор Кузін дуже тепло поздоровляв від імені шанованого благодійника Віктора М’ялика  (Віктор Ничипорович бував у школі, спонсорував встановлення енергозберігаючих вікон, а зараз передав кошти на музичну апаратуру), директори навчальних закладів міста Валентина Коломієць і Володимир Кушнір, керівник садочка № 4 Тетяна Пігаль, директор ЦПО Микола Семенюк на згадку подарували картину з бурштину, представники музичної школи на чолі з Миколою Головіним та директор будинку культури Олександр Лавор, окрім подарунків, незабутньо вітали композиціями та піснями. Петро Пасько, Олег Анісімов, Сергій Кренько, Геннадій Якимович поділилися у залі своїм виконавським талантом і порадували чудовим співом. Федір Кренько долучився до щирих вітань як вчитель, який у цій школі серце віддавав дітям. Було багато ветеранів праці різних поколінь. Всіх раді були бачити тут і чути. Кожен виступ був, як свіжий подих, де спогади препліталися із сьогоденням.
Приємно вразили Валентин Піонтковський, знаний лікар-травматолог, науковець і керівник травматалогічного відділення обласної лікарні. Випускник школи говорив дуже зворушено і від себе презентував розмножувальний комбайн і започаткував премію (1000 грн.) кращому знавцю біології у школі. (Її отримав Андрій Архипов). Виконавець і композитор Павло Дука від щирого серця вітав віночком українських пісень та піснею про Дубровицю, ще й виявив бажання започаткувати премію з музики.
Підприємець Ольга Рузяк, яка постійно допомагає школі, буде премією підтримувати кращого знавця математики. А хлопці з «Молодіжного Альянсу» (спонсори закладу в багатьох справах) підтримуватимуть найуспішнішого фізкультурника.
Як завжди чудово танцював колектив Федора Кренька. Співав прекрасно жіночий вокальний колектив закладу. Валентина Архіпова з сином Андрієм виконали чудову патріотичну пісню про Україну. Була поезія, шкільний вальс і багато світлин…
Обличчя вчителів на фото. Як у виставковій залі, так і на проекторі: інтелігентні, гарні, скромні і водночас такі аристократичні. Це не просто обличчя. Це долі. Долі, які світили іншим і плекали майбуття.
Згадували хвилиною мовчання тих, хто пішов у вічність. Життя – як мить. Століття – як мить. Доля – як піщинка у Всесвіті. А долі педагогів проростають зернами у серцях учнів. Так зворушливо було, як випускники кланялися своїм наставникам.
Вже чотирнадцятий директор у навчальному закладі. Ігор Клюйко як вмілий організатор і керівник разом з колегами зробив чудову справу: зупинив миті – у спогадах, світлинах, дослідженнях. Думаю, так задумано Богом, а втілено людьми.
Дуже гарні слова сказала наостанок досвідчена і мудра заступник директора школи Лариса Тилевна: «Ми ставимо перед собою завдання навчити дітей вчитися. За роки роботи я відвідала тисячі уроків і запевняю, що ми сповідуємо культ знань. Ми виховуємо патріотів України і плекаємо розум нації». Цьогорічний успіх закладу по результатах ЗНО (найкращі в області) цьому підтвердження. Що ж, маючи таку історію, збудовано надійний фундамент у майбутнє.
ЗОШ №1 має не тільки багате минуле, творче сучасне, а й широкі перспективи розвитку у майбутньому. Впевненість у завтрашньому дні грунтується на високому професіоналізмі вчительського колективу, на багаторічних традиціях, сучасних методиках виховання, тісній співпраці з випускниками і батьками.
Це був не звичайний ювілей, а ювілей домівки поколінь. Одні навчили, інші навчилися. А дехто спочатку навчився сам, а згодом навчав наступні покоління… І так за днями дні, за роками роки, за десятиріччями десятиріччя. Саме людська неповторність вчителя визначає обличчя навчального закладу.
Глибока шана тим, кого ми називаємо легендою школи – вчителями вчителів. Їх щасливого дару душі вистачало не тільки на учнів. З їх легкої руки багато молодих вчителів „прикипіли” серцем до школи, стали майстрами своєї справи. Вони навчалися у них бути закоханими у свою професію, навчалися мистецтву віддавати своє серце іншим, і жодного разу не розчарувалися у своєму життєвому виборі.
Добра і щастя, творчих здобутків, світлого майбутнього тобі, шкільна домівко!

Олександра Матвіївна Мишковець, ветеран праці.
Незабаром мені виповниться 90-то, я тут працювала 55 років. Сьогодні мене переповнюють незабутні відчуття, бо відчула увагу, тепло і шану з боку колективу закладу та всіх присутніх. Спасибі за прекрасний вечір, за цю святкову атмосферу. Була рада всіх бачити.
Віктор Кузін, помічник Віктора М’ялика.
140-річчя школи – це подія не тільки для міста і району, це подія, яка відтворює історію освіти краю. Мені приємно, що представляв сьогодні на ювілеї Віктора М’ялика - людину, яка шанує колектив цього навчального закладу і сприяє у створенні тут затишку і тепла. Я передав від Віктора Ничипоровича слова особистої поваги директору Ігорю Клюйку – людині високопрофесійній і відповідальній, передав вітання всім присутнім на святі.
Знаю, що організувати такі урочистості – це велика робота. Навіть спортивну залу перетворити на затишний святковий куточок – це теж зусилля колективу. Думаю, що вчителі та учні готувалися, докладаючи максимум зусиль. А у кожного педагога є ж і позаурочна робота, я це знаю як батько доньки-вчительки. Отож щира вдячність всім, хто працював у команді з підготовки свята. Я задоволений, що Віктор Ничипорович прийняв рішення допомогти купити музичну апаратуру, дуже багато талантів у цій прекрасній школі. Радий був бачити шанованих випускників та ветеранів праці.
Надія Петрівна Коржик, ветеран праці.
Я випускниця 1958 року дубровицької ЗОШ №1. Я цим горджуся, як пишаються своєю матір’ю діти. Працювала у закладі 25 років заступником директора з виховної роботи. Відчуття гордості за рідну школу переповнює серце. Тут сьогодні була велика одна родина, чудова і дружня. Спасибі, що відмітили мою пошукову роботу. Все починалося з роботи вчителя історії Костюк Галини Харитонівни, вона в роки праці у школі очолювала клуб «Пошук». Було зібрано багато матеріалів про нашу Дубровицю і наших земляків. Ми вирішили використати її дослідження, продовжили пошукову роботу, спілкувалися з старожилами, щоб більше дізнатися про розвиток освіти у місті. Ось так крок за кроком відкривалися нові сторінки історії Дубровицької ЗОШ №1. А Тетяна Миколаївна як досвідчений історик багато віднайшла в архівах. Історія – це доля наших дідів і батьків, історія – наше коріння. Шануймо її. Спасибі за свято як прекрасний подарунок спогадів.
Колектив ЗОШ № 1 щиро дякує всім, хто долучився до відзначення ювілею, велике спасибі спонсорам та всім гостям, які прибули на свято (детальніше на сайті школи). Ігор Клюйко від імені колег і учнів всім зичить здоров’я і миру в Україні!

Любов КЛІМЧУК.





Немає коментарів:

Опублікувати коментар