Устриці перетворює

на витвір мистецтва

Бути мамою – філігране мистецтво встигати все і відразу. Живучи за  швидкісним «мамським» графіком, поєднувати роботу, улюблене хобі, дарувати любов та тепло близьким, підкидати дров у родинне вогнище. І при цьому насолоджуватись таким ритмом і не забувати про себе. Чим не суперсила? Майстриня з декорування мушель, починаючий блогер, маркетолог у соцмережах та мама двох синів у декреті – Ірина Баркова всі ці грані свого життя вміло суміщає. Тож яка вона – сучасна мама?

 

Не сидить, склавши руки

За освітою Ірина – юрист. Із червоним дипломом закінчила Одеську юридичну академію. Встигла повчитись на аспірантурі на кафедрі філософії права. Та зрештою зрозуміла, що це не зовсім їй до душі. Згодом доля подарувала зустріч з чоловіком та двійко синочків. І  в декреті молода мама почала шукати себе:

«Не змогла довго сидіти, склавши руки. Зазвичай в декретній відпустці матусі відкривають нові грані. Я теж в чому тільки себе не спробувала. Зараз працюю СММ-менеджером. У сучасний інформаційний час народилось чимало раніше невідомих професій, як, наприклад, ця. Кажучи просто, займаюсь розвитком популярності фахівців в соціальних мережах. Веду сторінки лікаря-гінеколога і психолога. Паралельно багато навчаюсь і проходжу курсів. А ще маю свій поки маленький, але щирий блог, де ділюсь роздумами з підписниками. Він слугує для душі та роботи.  Ніколи не думала, що цим буду так надихатись. Бо ж насправді я людина не публічна. Завжди боялася осуду і того, що подумають інші. Але в якийсь момент зрозуміла, що життя одне, тому пора жити для себе, а не для когось. І займатись тим, що справді подобається. Тоді на все знайдеться час, сили і натхнення. Навіть в декреті з двома малими карапузами можна заробляти гроші і себе реалізовувати. А це дуже важливо для жінки. Головне – бажання і віра в свої можливості».

Має справу для душі

З чим у вас асоціюються устриці? Скоріш за все, з вишуканим морським делікатесом. Втім у вмілих руках їхні мушлі можуть стати ще й витвором мистецтва. Віддушиною Ірини є декорування раковин устриць. Разом з подругою вони власноруч перетворюють непримітні мушлі на витончені прикраси. Цікавимось, звідки таке незвичне захоплення?

«Колись я дуже хотіла спробувати устриці.  Це була маленька мрія, яку мій чоловік здійснив. Чесно кажучи, знайомство з ними було не дуже вдалим. Мені зовсім не сподобалась ця страва. Згодом дати ще один  шанс молюскам запропонувала подруга Оксана (теж мама двох діток). І цього разу виявилось не все так погано. Але полонили мене не стільки самі устриці, як їхні мушлі. Вони були такі красиві, що ми не змогли їх викинути. Так і виникла ідея – природну красу доповнити  декоративними елементами і якось пристосувати їх для дому. З часом з’явились раковини в різних дизайнах, які можна використовувати як мильниці, підставки для прикрас, оздобу на стіну чи навіть як іграшку на ялинку.

Спочатку дарували декоровані мушлі друзям, а згодом відкрили свій Інтернет-магазин. До речі, в Україні більше ніхто не створює таких виробів. За кордоном це більш популярно. А тут поки ми  єдині, – розповідає дівчина. – На декорування однієї мушлі в стилі декупаж йде три години. Процес непростий, бо ж поверхня раковини устриці нерівномірна і доводиться добре постаратись. Але результат того вартий. Це наша душа, наше захоплення, від якого отримуємо неабияке задоволення».

 

Цінує сім’ю як найбільший скарб

Та чим би Ірина не займалась, на перше місце завжди ставить родину. Каже, що щаслива сім’я має бути головним досягненням у житті  людини.

«Я дякую долі за чоловіка, який мене розуміє і підтримує, навіть в маленьких починаннях завжди поруч. Дякую за батьків, які стали для мене прикладом. Хочу прожити своє сімейне життя в такій же любові, злагоді і взаєморозумінні. Щоб не трапилось, вони готові підтримати, дати мудру пораду. Вдячна їм за це. Сім’я – найкоштовніший скарб, який треба оберігати. Тож цінуймо близьких і кожну хвилину поряд з ними. Хай чимскоріш пройде цей коронавірус і всі будуть здоровими. Хай буде в нашому житті побільше позитиву і світлих моментів. Не витрачаймо його на негатив, образи, заздрощі, загублені мрії і втрачені можливості. В нас є лише один шанс прожити життя щасливо».

Леся кондратик.

 

 

З вірусом треба вчитись жити

Кількість хворих на коронавірус невпинно зростає. А відповідно виникає і багато питань. Про антибіотики, що робити при появі симптомів ковіду та коли викликати швидку – ще раз нагадує та консультує сімейний лікар, медик «швидкої» Олександр Баклан.

 

Не кожну зустріч з хворим на коронавірус можна вважати «контактом». Є високий ризик «підхопити» вірус при спілкуванні більше 5-10 хвилин без масок та без дотримання дистанції 1,5 метра. А якщо ви просто привітались з хворим та розійшлись – шанс низький. Інфікований ковідом (йде мова про більшість випадків не важких форм) заразним є здебільшого 14 днів, а іноді ще менше. Тому ізолюватися потрібно саме на цей термін.

При появі симптомів (температура, кашель, біль в горлі, зміна запаху, смаку) залишайтесь вдома. Повідомте про свій стан сімейного лікаря, він прийме рішення, що робити далі. Бажано самоізолюватись (може це буде і не коронавірус, але в теперішній час ми будь-яке ГРЗ в першу чергу розглядаємо як ковід). При появі тривожних ознак телефонуйте на 103.

Легкі форми не потребують особливого лікування. Маєте температуру – у нагоді стануть «Ібупрофен» або «Парацетамол» (а бажано взагалі не збивати, якщо вона не надто висока). Важливо пити багато несолодкої рідини, щоб уникнути обезводнення, яке може погіршити стан. Щодо вітамінів (цинку, вітаміну D): при раціональному харчуванні ми достатньо отримуємо цих речовин, і на нинішній момент не має достатньо доказів про їх ефективність при коронавірусній інфекції. Хоча в тих дозах, що зазвичай приймаються, шкоди від них не буде.

Викликати «швидку» для госпіталізації треба, коли виникає задишка (частота дихання більше 20-30 вдихів за хвилину), падіння артеріального тиску нижче 90 мм. рт. ст., поява кров’янистого мокротиння при відхаркуванні, порушення свідомості (людина стає «загальмована» чи навпаки надмірно збуджена), висока температура, що не реагує на прийом жарознижуючих препаратів. І що дуже важливо, спостерігається падіння сатурації (насичення киснем крові) нижче 92 відсотків. Тому наполегливо раджу придбати пульсоксиметри (ціна їх 300-1000 гривень).

По телебаченню часто говорять, що карета «швидкої» не виїжджає. В нас такої проблеми немає: телефонуєте, диспетчер опитує, і якщо є потреба, швидка допомога рушає до хворого.

Наразі найважче – це паніка в людей, масова тривога. Мільйони разів у соцмережах, в ЗМІ йшлося про алгоритм дій. Однак ми чомусь більш схильні вірити «одній знайомій» чи страшилкам  в Інтернеті. Звичайно, проблема є і вона серйозна. Але спокійна зважена реакція – це те, з чого потрібно починати. Не варто при підйомі температури до 37 і появі «соплів» відразу бігти в медзаклад. По-перше, це збільшує навантаження на медпрацівників, які «прослухавши» 40-го хворого з нежитем, виснажуються і є ризик в подальшому зробити помилку, «пропустити» щось серйозне. А по-друге, прийшовши до лікарні без ковіду чи інших серйозних інфекцій, ви контактуєте в чергах з іншими пацієнтами. І виходить – навідався майже здоровим, а повернувся хворим.

Значна кількість випадків «протікає» в легкій формі. Тому лікар може порадити сидіти вдома, і прийти в медзаклад лиш в призначений час для взяття мазку на ковід.

В «докоронавірусну епоху» було модно прокапатись, тепер же –  «прослухатись», чи немає щось там в легенях». Однак річ у тім, що при ковідній пневмонії (а всі її хочуть «прослухати») в більшості випадків нічого не можна почути. І рентген легень, а тим паче КТ не всім потрібні. Особливо при легких формах, бо це нічого не дає в подальшій тактиці лікування.

Зачасту в нескладних випадках на рентген-знімку можна виявити ознаки пневмонії, але вона не вимагає особливого лікування, в тому числі антибіотиків. Ковід – вірусна інфекція і ці препарати на неї не діють. Більше того – інколи можуть призвести до загострення стану. Дехто починає приймати антибіотики «наперед», щоб не розвинулись бактеріальні ускладнення. Вони справді бувають, але така «профілактика» нічого не змінить: якщо ці ускладнення мають проявитись, то скоріш за все так і буде. Натомість може виникнути інше проблемне питання: чим лікувати? Адже бактерія вже не буде реагувати на ті антибіотики, що приймали «профілактично».

І ще одне, п’ючи антибактеріальні антибіотики, ми вбиваємо і мікрофлору, яка живе постійно в нашому організмі і є корисною. А загинувши, вона виділяє речовини, що додатково стимулюють імунну відповідь. І це може нашкодити, бо важкі і смертельні форми коронавірусу розвиваються через цю надмірну відповідь імунітету, яка губить не так вірус, як сам організм.

Тільки деяким людям показано приймати антибіотики «наперед» (з важкими хронічними захворюваннями, діабетом, певними ревматичними хворобами і т.д.), але це має визначати лише лікар. 

Рецепт поки найдієвішої профілактики коронавірусної хвороби залишається тим же добре відомим – носити маски, зберігати дистанцію і мити руки. Треба розуміти, що вірус в найближчий час нікуди не зникне, і з ним треба вчитись жити. Тож будьте здорові та свідомі!

 

Хто захистить права дитини

в умовах децентралізації?

У статті 3 Конвенції ООН про права дитини (чергову дату з дня її прийняття, відзначали 20 листопада 2020 року) зазначено:

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров’я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляд.

 

Відслідкуємо, хто ж найперше має забезпечити права дитини? Правильно, батьки. Ці вимоги передбачені Сімейним кодексом України. Але в умовах сім’ї найчастіше права дитини і порушуються. Чомусь один з батьків, з яким залишилася дитина після розлучення, думає, що інший не має права спілкуватися з нею. Або не можуть визначитися, з ким має проживати син чи донька, ігноруючи думку дитини. Відчуження житла, право користування яким має дитина, хочуть здійснити без участі дитини, або матір, яка виховує дитину, знімають з реєстраційного обліку без її згоди… Коли мати, батько не виконують своїх обов’язків щодо виховання та розвитку дитини, зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами, примушують дітей до жебракування, не забрали дитину з закладу охорони здоров’я або засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, жорстоко поводяться з дитиною, тобто порушують право конкретної дитини на любов та піклування, то наступає відповідальність батьків. В крайніх випадках, батьки за рішенням суду позбавляються батьківських прав. Якщо обставини, в яких опинилася дитина, загрожують її здоров’ю, життю, то рішення про відібрання дитини від батьків приймає орган опіки та піклування. Хто ж має захистити дитину?  Для цього при кожному органі опіки та піклування утворено служби у справах дітей, які діють на території всієї країни, сподіваємось, що вони не зникнуть в умовах децентралізації. Адже за десятки років роботи служба у справах дітей райдержадміністрації надала допомогу тисячам дітей. Інформація про дитину, яку потрібно було захистити, надходила звідусіль: про критичну ситуацію повідомляли телефонним дзвінком, письмово, особисто, приходячи на прийом. Нерідко, і у вільний від роботи час, необхідно було виїжджати на виклики. Зрозуміло, що ця робота проводиться у тісній співпраці з поліцією, а також з іншими організаціями та установами району. А скільки раз медичні працівники центральної районної лікарні, особливо з приймального та дитячого відділень, надавали санітарну та медичну допомогу дітям, яких привозили спеціалісти служби у справах дітей. Часто підтримують дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, жителі Дубровиччини, волонтери, а також громадські організації, депутати усіх рівнів.

Ми, дорослі, сприймаємо негаразди, сварки як необхідність виправити ситуацію. А дитина «дорослі» проблеми сприймає як свої особисті, а ще думає, що саме вона винна…А коли дитина-підліток, то й до суїциду недалеко. На жаль, батьки чомусь думають, що дитина взагалі не має жодних прав. А насильство сприймають як виховний процес. А про те, що сварки у присутності дитини – це психологічне насильство, а дитина ходить голодна, бо її батьки не покормили через чергову п’янку з друзями, – економічне насильство, вони не хочуть чути. Переважно у більшості випадків ці неприємні для дитини речі відбуваються не на тверезу голову її батьків або законних представників. Все частіше тато перестає приносити додому кошти, мама – готувати їжу. І дитячий одяг не випраний, і в хаті не прибрано, і дров для печі немає. І немовля залишилось в холодній хаті без нагляду. Вже й педикульоз у доньки, а волосся довге. Син втратив вагу, а батьки не зважають. Давно перестали запитувати, чи повчила їх дитина уроки, та що цікавого упродовж дня, тижня, року відбулося в житті сина чи доньки. А тут ще й світло відрізали за несплату. Діти після школи затримуються з друзями, тікають з дому. Щось частіше заходять до хати чужі чоловіки, нерідко і жінки. А на столі пляшка з білою або червоною рідиною, і дитині дають спробувати… Це і є неблагополуччя або складні життєві обставини. А страждає від цього дитина.

Щоб захистити право дитини на належне проживання, виховання, піклування, а сім’ї подолати складні життєві обставини, утворюються різні установи та організації. Але допомогти можна лише тому, хто сам цього хоче. Якщо ж батьки не бажають виправлятися, або померли, або визнані судом недієздатними, безвісти відсутніми, тоді служба у справах дітей готує документи для надання цій дитині відповідного статусу, постановки на облік та згідно з законодавством виконує функції органу опіки та піклування відносно дітей-сиріт. Особлива увага держави надається кожній дитині, особливо дитині, яка позбавлена сім’ї, і ця норма та вищеназвані випадки порушення прав дитини є складовою статей Конвенції ООН про права дитини, якої мають дотримуватися всі держави, які її підписали.

З повагою, Олена ЛОБЗУН,

начальник служби у справах дітей.

 

 

 

«Ле Маршрутка» заїжджала до Дубровиці

 

Відома телеведуча Леся Нікітюк з проектом «Ле Маршрутка» побувала на Поліссі. Зірка «Нового каналу» відчула всі відтінки тутешнього колориту. Не оминула, наприклад, незаконний клондайк. І хоч у владних кабінетах кажуть, що промисел легалізували, проте бурштин як мили, так і далі миють. Мандрівниця й сама спробувала себе у ролі старателя. Та її вразив не стільки добутий бурштиновий улов, як понівечені краєвиди, залишені після цього.

На Волині зірку нагодували… м’ясом їжака. Виявляється на Любомльщині споживання цієї колючої тваринки – давня традиція. Волинські гурмани зазначають, що на смак смажений їжак нагадує запечену качку. Однак такий своєрідний делікатес ведучій не припав до душі. А от що вона вподобала, так це наш місцевий смаколик – мацик. «Ле Маршрутка» проклала свій шлях через Дубровицю. Відкривала секрети готування «поліського хамона» підприємиця та берегиня давніх рецептів Людмила Котяш.

Саме зараз настав час його виготовлення. Традиційно напередодні різдвяних свят господарі краю кололи вгодованих свиней. Міхур чи шлунок наповнювали добірними шматками м’яса, щедро приправленими спеціями. І вішали виріб під покрівлею на горищі для сушіння-в’ялення, допоки не настане час споживання. Таким чином і дубровицька господиня робить свої мацики.

«Це бомба! Це дуже смачний продукт. Тут нічого зайвого немає, ти просто їсиш сиров’ялене м’ясо красивого кольору. От чому про іспанський хамон кожна собака знає, а про наш поліський мацик ніхто не чув!?», – справедливо запитала телеведуча.

Людмила Тихонівна це виправляє. На її подвір’ї гостювали журналісти з всеукраїнських і обласних телеканалів та газет. Її смаколики дегустують в Україні і за кордоном. Ось і з Лесею Нікітюк поїхали до столиці дві запашні м’ясні кулі. хай смакує!

Леся КОНДРАТИК.

 

ПОЧИНАЄТЬСЯ РІЗДВЯНИЙ ПІСТ

 

Світ готує нам багато випробувань. Кожен шлях істинного християнина тернистий. Живучи в цьому світі, ми в першу чергу маємо зберегти в собі образ Божий як дар Творця творінню. Церква встановила для нас величні свята, щоб ми жили християнським життям, згідно зі святим Євангелієм, заповіддями Божими, утверджувалися в істині. Ті чи інші свята нагадують нам про життя Спасителя, Богородиці, святих угодників. Святкувати, святити день не завжди означає «свято» в нашому розумінні – застілля, розваги тощо. Святити, святкувати, маємо в першу чергу духовно, молитовно, а потім і тілесно. І так святкуючи, навчаючись істині богопізнання, милосердя, любові до Бога і до ближніх, ми утверджуємося у вірі, стаємо стійкими до випробувань, тому що присвячуємо себе для Бога, і вже не ми, а Дух святий діє в наших серцях, який наповняє їх незбагненною, божественною відрадою, і немов життєдайна вода, благодаттю.

 Возлюбленні браття і сестри! Як швидко проминув цей 2020 рік. Немов мить, немов цвіт польовий, який відцвів, немов роса ранкова, яка швидко висихає, і нема вже місця по ній. Ми багато пережили випробувань, поневірянь, втрат. Жах охопив наші серця із зустріччю тієї страшної пандемії КОРОНАВІРУСУ, яка полонила увесь світ. Найбільше лукавий вдарив по Церкві Христовій, вселивши страх не Божий, а страх диявольський, відвернувши багатьох від Бога. Але правда Господня, правда вічна, і слово Його є істина. Знову, незважаючи ні на що, Церква  Христова, немов би будить нас з духовної сплячки, закликаючи приготувати наші душі з НОВОНАРОДЖЕННИМ СПАСИТЕЛЕМ РІЗДВЯНИМ ПОСТОМ! Отже, шановні читачі, дозвольте поділитися з вами роздумами, розважаннями про РІЗДВЯНИЙ ПІСТ, який вже на порозі!

Різдвяний піст – це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня. Говіння триває 40 днів, і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Оскільки заговини на піст припадають на день пам’яті святого апостола Филипа, то його ще називають Пилипівкою.

Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, припадає на давні християнські часи. Уже з IV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський єпископ.

Різдвяний піст припадає на зимовий час. Він призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом і підготовкою до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: «Саме утримання символізує чотири пори року, щоб ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищені, та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань».

Чим Пилипівка відрізняється від Великого посту? – Пилипівка має менш суворий устав. На відміну від Великого посту, окрім середи і п’ятниці, у цей піст дозволяється вживати олію і рибу. У всьому іншому, що стосується духовного настрою вірних, всі пости однакові. Якомога частіше потрібно бувати у храмі Божому. Напередодні Різдва варто піти до сповіді та до причастя, щоб духовно оновленими зустріти народження Христа.

Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням і утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Піст – не мета, а засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лиш дієтою.

Отож щоб правильно провести цей період підготовки до Різдва Господа нашого Ісуса Христа, потрібно частіше, по мірі можливості, приходити до храму, приступати до святої Сповіді та Причастя і молитися, щоб Господь нам допоміг з чистим серцем і душею зустріти це світле і радісне свято – Різдво Христове.

Дорогі у Христі браття і сестри! Дозвольте всім побажати витривання і смирення. В першу чергу, маємо побороти свою гординю, пристрасті душевні і тілесні, очистити свої душі і тіла. І нехай і в наших серцях, народиться Христос, який предвічно народжується від Отця Небесного, нехай царює в нас і дарує свою безмежну любов!

Тарас Баїк, настоятель

Свято-Покровського храму с. Берестя, протоієрей.

 

Хто стане старостою у вашому селі?

Впевнена, що це питання цікавить всіх, хто зараз читає цю газету і живе у сільській місцевості. Люди обговорюють кандидатури, роблять припущення, висловлюють своє бачення щодо готовності конкретних земляків обійняти цю посаду. Спілкувалася з багатьма жителями нашого району. І зробила висновок, що старости, на думку людей, повинні бути грамотними (вміти працювати з діловими документами), господарниками (дбати про порядок у селі чи селах), толерантними до людей різних політичних поглядів та віросповідань. Ось такі три головні критерії я виділила. Що ж, це важливі риси для людини, яка образно кажучи «очолюватиме село». Я вважаю, що старостою має бути лідером, який спирається на підтримку громади. Він – нова посадова особа місцевого самоврядування, нова інституція, створена для того, щоб інтереси всіх жителів сіл в об’єднаних територіальних громадах були належним чином представлені, щоб соціальні, побутові та інші потреби мешканців села були задоволені.

Коли будуть затверджувати старост у Дубровицькій громаді? Міський голова Богдан Микульський зазначив, що цей процес планується у грудні.

Перечитавши документи комітету виборців України, підготувала для вас роз’яснення щодо важливих питань виборів і роботи старост.

 

Хто такий староста?

Староста – це представник інтересів жителів села перед владою об’єднаної громади. Староста – це нова посада для місцевого самоврядування. Її було введено у 2015 році.

Для чого потрібен староста?

Староста потрібен для того, щоб жителі села не залишилися без своїх представників у владі об’єднаної громади. Адже до об’єднання у селах були свої сільські ради та голови. А після того, як ці села увійшли до складу об’єднаної громади, їх було ліквідовано.

Які села матимуть старосту?

Рада об’єднаної громади сама вирішує, у яких селах будуть старости. Може бути один староста на кілька сіл. Єдина вимога Закону – старости не може бути в адміністративному центрі громади. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування, на нього поширюється дія Закону України  про службу в органах місцевого самоврядування». Статтею 14 цього Закону посаду старости віднесено до шостої категорії посад в ОМС, а відповідно до статті 15 Закону особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Частиною 3 статті 15 Закону визначено, що ранги старостам присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад. Згідно із цим  Законом старости не підлягають атестації. На старост поширюється обмеження щодо граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, передбачене статтею 18 Закону.

Чи можуть жителі села впливати на рішення ради щодо наявності чи відсутності старости?

Жителі можуть звернутися до ради із такими вимогами. Але це не означає, що рада обов’язково має врахувати їх думку.

Старост новообраній раді доведеться затвердити заново. Це стосується як старост, яких у свій час обирали на перших виборах до рад попередніх скликань, так і осіб, які на момент відкриття першого пленарного засідання ради виконували обов’язки старост – їхні повноваження припиняються (порядок припинення повноважень таких осіб – тема для окремої публікації).

Затверджувати нових старост на посадах буде новообрана рада. Законодавством не деталізовано процедуру затвердження старост, визначено лише, що пропозиції щодо кандидатури старости має вносити відповідний сільський, селищний, міський голова.

Ніхто не забороняє провести у громаді, якщо депутатський корпус або відповідний голова будуть вбачати це за доцільне, консультації чи обговорення щодо кандидатур старост. Більше того, таке залучення громадськості до консультацій щодо кандидатур старост вже стає поширеною практикою.

Чим займається староста?

По-перше, староста представляє інтереси села в центрі громади. Для цього він має визначене робоче місце. Староста є членом виконавчого комітету ради, а тому регулярно їздить у центр громади. Протягом поїздок він інформує владу про проблеми своїх сіл (зачитує тексти заяв та звернень від мешканців) та вимагає їх вирішення. Крім того, староста долучений до розробки бюджету об’єднаної громади. Він вказує на те, скільки коштів має бути виділено в бюджеті на розвиток того чи іншого населеного пункту. Бюджет приймає рада об’єднаної громади. По-друге, староста допомагає жителям готувати документи. Староста може або сам видавати певні довідки, або брати в жителів документи і відвозити їх в центр громади. Як саме староста це робитиме, вирішує рада об’єднаної громади. По-третє, староста виконує контролюючі функції. Він слідкує за тим, як працюють комунальні підприємства та виконавчі органи ради у селі. Може вимагати від них надати певну інформацію чи матеріали. У разі чого – староста вносить пропозиції щодо покращення їх роботи, просить виконавчий комітет провести перевірки їх діяльності. Староста може звертатись до правоохоронних органів у разі, якщо порушується громадський порядок. За свою роботу староста отримує заробітну плату.

На який строк призначається староста?

Староста призначається на строк повноважень ради. Тобто, на 5 років за умови, якщо не буде призначено позачергових виборів ради.

Ось такі головні нюанси положення старостату. Хто буде старостою у вашому селі? Бажаю головного: хай це буде людина, яка найбільш гідно і мудро представлятиме ваші інтереси.

Люба Клімчук.

 

 

Сарненська районна рада «розділилась» на два блоки:

обидва звернулися до правоохоронців

 

Фракції політичних сил «Слуга народу», «За майбутнє» та «Сила і Честь» уже вдруге не прийшли на засідання сесії Сарненської районної ради, бо вважають їх нелегітимними. Депутати інших політичних партій ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», «Європейська солідарність», ОПЗЖ, «Радикальна партія Олега Ляшка» звинувачують колег у саботажі. Обидві сторони звернулися в поліцію.

 

Перед сесією 23 листопада відбулася зустріч представників партій «Слуга народу», «За майбутнє» та «Сила і Честь». Вони оголосили про свій намір створити коаліцію в Сарненській районній раді, адже мають більшість – 22 представники. Проте одного депутата – Анатолія Остапчука – не зареєструвала Сарненська районна ТВК. «Ми бачимо в цьому певний політичний підтекст і створення штучної ситуації», – наголосив голова Сарненської РДА, депутат районної ради Олександр Кохан.

Анатолій Остапчук балотувався в депутати Рівненської обласної та Сарненської районної рад від партії «Сила і Честь».

– Я прийняв рішення бути депутатом районної ради. Написав заяви, щоб відмовитися від обласного депутатства на користь районного. Але не чекав, що будуть такі проблеми з реєстрацією. Засідання ТВК скликали декілька разів, але жодного не було кворуму. З’являлося максимум вісім членів ТВК. При цьому, хочу наголосити, що представники деяких політичних сил – ОПЗЖ, «Батьківщина» та «Європейська солідарність» – весь час перебували або в холі, або в залі ТВК. Проте вони не були присутні на засіданні комісії. На сьогоднішній день у них є партійна дисципліна. Звертаюся до правоохоронних органів, щоб вони вникли в це питання та тримали його на контролі, бо йде залякування наших депутатів, певні погрози. Наразі я готую документи, буду подавати до суду. Ми маємо чітку позицію, будемо відстоювати наші права, оскільки не можемо підвести наших виборців, – повідомив Анатолій Остапчук.

Представник політичної партії «За майбутнє» Віктор Хомич пояснив, чому депутати трьох партій не з’явилися на засіданні сесії районної ради.

– Відбувається порушення регламенту районної ради попереднього скликання. Тому депутати наших партій не можуть йти всупереч законодавству. На попередній сесії не обрали тимчасову президію. За регламентом вона може бути обрана з числа депутатів, партії яких набрали найбільше голосів. Але їх повинно бути не більше п’яти. Це прописано й у законі України про місцеве самоврядування. На минулому засіданні у президію обрали 6 осіб. Голова ТВК, юридичний відділ районної ради мали б на це зреагувати. Крім того, про місце і час проведення засідання сесії мають повідомляти у ЗМІ не пізніше як за 10 днів, в окремих випадках – не пізніше, ніж за день до проведення. Повідомлення про сьогоднішню сесію не було ні на сторінках ради, ні у ЗМІ. В нас є депутатські звернення до правоохоронних органів з проханням перевірити законність дій територіальної виборчої комісії, а також окремих депутатів і працівників районної ради щодо оголошення та скликання сесій, – заявив депутат районної ради.

Об 11 годині в сесійній залі зібралися депутати. Ярослав Яковчук звернувся до присутніх: «Зараз у малій залі РДА зібралися фракції трьох партій, які утримують депутатів і не дають їм взяти участь у засіданні ради. Пропоную викликати поліцію та поспілкуватися, чому вони тримають депутатів у заручниках і не діють їм самостійно прийняти рішення».

Кількість членів тимчасової президії зменшилась до п’яти через самовідвід Анатолія Рудковського (ОПЗЖ). Головування передали Василю Іванюку. Він оголосив перерву.

Тим часом присутнім депутатам дали можливість висловитись стосовно ситуації.

– Я не можу пояснити своїм виборцям, чому в нас не відбуваються засідання сесії, чому ми не можемо вибрати керівні органи, які запрацюють і вирішать дуже багато проблем новоутвореного району. Люди ходять по кругу. Вони не знають, до кого звернутися. А наша районна рада не може ніяк запрацювати. Зараз ви сидите в залі. Я покинула уроки, головний лікар залишив складний процес лікування в період пандемії, бізнесмени – свої фірми. Через кого ми тут маємо ганьбитися? Якщо у них є ділові пропозиції, то, будь ласка, – в зал. Ми вислухаємо, – пояснила свою позицію Катерина Кухаревич, депутатка від ВО «Батьківщина».

У свою чергу депутат від ВО «Свобода» Олександр Задорожний заявив:

– Партії, які блокують роботу Сарненської районної ради створюють колапс в Рокитнівському та Дубровицькому районах. Партії «СіЧ», «Слуга народу» та «За майбутнє» не відвідують вже друге засідання, фактично саботують роботу Сарненської районної ради. Тому, мабуть, треба буде озвучувати питання про перевибори, щоб люди дали оцінку діям цих обранців, які не ходять на сесію. І вже наступна рада буде більш компетентна, відповідальна.

Після майже годинної перерви необхідного кворуму не назбиралося. Головуючий оголосив перерву в засіданні сесії на невизначений термін.

СарниNews.City

 

 

МІСЬКА РАДА ВСТУПИЛА В СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ.

ХАЙ ЇЇ РОБОТА БУДЕ ПЛІДНОЮ ТА ЗГУРТОВАНОЮ

25 листопада, рівно через місяць після місцевих виборів,  відбулася перша, організаційна сесія новообраної міської ради Дубровицької об’єднаної територіальної громади. Близько триста представників дев’яти політичних сил змагалися за 26 депутатських мандатів та п’ятеро  достойників претендувало на крісло міського голови. (Про результати виборів «Дубровицький вісник» оперативно інформував своїх читачів ще наприкінці жовтня. Нагадуємо, прохідний бар’єр подолали сім політичних сил, їхні представники й ввійшли до складу ради. Проте вже сталися певні зміни у складі депутатського корпусу. Так, замість Краглевич Оксани Вікторівни, яка була обрана депутатом і до ОТГ, і до Сарненської районної ради, але написала заяву про погодження працювати в районній раді, за списком Радикальної партії Олега Ляшка до міської ради зайшов наступний за номером депутат – Едуард Будкевич).

 

А тепер більш детально про саму сесію міської ради.

Прибуло на неї 23 новообраних депутати. Розпочав її роботу голова територіальної виборчої комісії Ігор Береговий. Він ознайомив присутніх з протоколами ТВК, що власне й є початком повноважень голови та депутатів міської ради. Ігор Едуардович привітав новообраний склад ради з такою визначною в їх житті подією та побажав в роботі виправдати виявлену до них довіру виборців.

Традиційно найстарша в залі депутатка зачитала присягу. Цього разу така честь випала Валентині Степанівні Годунко, яка вже вшосте обирається депутатом міської ради. Якщо вже зайшла мова про «ветеранів» місцевого самоврядування, то, напевно, найсолідніший послужний стаж на цій царині у Станіслава Миколайовича Рожка, для якого це буде сьома каденція роботи в радах різного рівня.

По-військовому чітко, коротко, але ємно звучало перше звернення Богдана Микульського на посаді голови вже об’єднаної територіальної громади. До речі, Дубровицька ОТГ є однією з найбільших серед новоутворених і за площею навіть «габарітніша» за деякі європейські держави. Тож те щире вболівання про долю цієї території та її населення, що чулося в цьому меседжі її першого очільника, можна зрозуміти.

«Шановні депутати, 25 жовтня на місцевих виборах ми з вами отримали велику довіру від виборців 40 сіл та міста Дубровиці. Наша громада – це більше ніж 35 тисяч жителів з територією майже в одну тисячу сто квадратних кілометрів.

В умовах спаду виробництва, пандемії, депресії, значного зменшення державної підтримки нам потрібно об’єднати, організувати управління, життєдіяльність та розвивати одну з найбільших громад області.

Ми сьогодні дали присягу вірному служінню людям. Пам’ятаймо цей день та будьмо гідними їх надій і сподівань. Я запрошую всіх депутатів до порозуміння, толерантності та плідної роботи.

Бажаю всім міцного здоров’я. Хай Бог допоможе нам, хай Бог поможе мені», - сказав у своєму зверненні Богдан Михайлович.

І депутати почули його. Принаймні подальший перебіг розгляду питань в сесійній залі довів, що новообраному депутатському корпусі вже вдалося досягти консенсусу.

Секретар міської ради є правою рукою міського голови і обирається таємним голосуванням. Це друга ключова фігура в раді, адже він має право скликати сесії у разі відсутності голови чи за його дорученням або з інших якихось причин, які чітко прописані в чинному законодавстві. Вносить кандидатуру на посаду секретаря міський голова. Богдан Михайлович вирішив коней на переправі не міняти. Тож запропонував на цю посаду кандидатуру Миколи Годунка, який і попереднього скликання працював секретарем міської ради. А загалом стаж його роботи в органах місцевого самоврядування перевищує вже 20 років.

Після утворення лічильної комісії, опломбування скриньки настало саме таємне голосування. Його процес надовго не затягнувся, а результат не зруйнував попередніх прогнозів – 22 людини віддали свій голос за Миколу Миколайовича, два бюлетені виявилися зіпсованими. (Може виникнути запитання, чому присутні 23 депутати, а сукупно виходить 24 голоси. Додавайте ще голос і міського голови. Не плутайте з районною радою, де голова обирається з числа депутатів). Варто зазначити, що перед голосуванням Микола Миколайович зробив заяву про конфлікт інтересів у нього та Годунко Валентини Степанівни, проте зауважив, що вони братимуть участь у голосуванні.

Однак навіть без їх голосів його кандидатура набрала б більшість.

Також депутати внесли деякі зміни у структуру та чисельність виконавчого апарату міської ради. Зокрема, виключено з її структури посаду «секретаря виконкому», натомість ввівши посаду «керуючої справами виконавчого комітету», а також відтепер у штаті міської ради додався ще один заступник з питань діяльності виконавчих органів ради.

Тож всього міська рада налічує тепер 16,5 одиниць.

Кого ж призначили на ці посади? За пропозицією міського голови депутати більшістю підтримали кандидатуру Оксани Вікторівни Краглевич на посаді керуючої справами виконавчого комітету («за» 22 голоси, 2 «утрималися»); а заступниками призначено Юрія Аркадійовича Яременка та Миколу Миколайовича Кухарця (голосували аналогічно: 22 – «за», 2 – «утрималися»). Утрималися депутати від ВО «Свобода», як пояснив згодом очільник районної організації Олександр Задорожний, таким чином їхня політична сила не підтримує розподіл посад між окремими політичними партіями і не бере на себе відповідальності за подальшу ситуацію.

Також було утворено виконавчий комітет міської ради восьмого скликання та затверджено його персональний склад. Богдан Микульський підкреслив, що згодом цей склад буде розширено, а зараз утворюється свого роду тимчасовий виконком на перехідний період. До нього ввійшли Богдан Микульський, Юрій Яременко, Микола Годунко, Оксана Краглевич та начальник організаційно-правового відділу міської ради Оксана Драган.

Також затверджено положення про постійні комісії міської ради та їх персональний склад. До складу комісії з гуманітарних питань ввішли: Рожко Станіслав Миколайович (голова комісії), Баклан Олександр Володимирович, Кушнір Володимир Володимирович, Лавор Олександр Володимирович, Полюхович Олена Михайлівна; з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, законності та правопорядку: Кондратюк Оксана Василівна (голова комісії), Будкевич Едуард Степанович, Кухарець Микола Миколайович, Правник Світлана Леонідівна, Ярмоліч Інна Василівна; з питань бюджету, фінансів, податкової та регуляторної політики, торгівлі та побуту: Лосік Юрій Євгенійович (голова комісії), Білотіл Олег Михайлович, Задорожний Анатолій Григорович, Стасюк Ніна Іванівна, Юзьків Володимир Ярославович; з питань регулювання земельних відносин, містобудування, архітектури та охорони навколишнього середовища: Петрушко Микола Михайлович (голова комісії), Бабан Василь Валентинович, Кулик Андрій Євтухович, Пінчук Богдан Васильович, Рудичек Павло Петрович; з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження та транспорту: Кузін Олександр Вікторович (голова комісії), Бовгиря Руслан Володимирович, Годунко Валентина Степанівна, Єфимець Юрій Вікторович, Островець Сергій Йосипович.

Насамкінець депутати затвердили умови оплати праці міському голові. Складатиметься вона з посадового окладу та надбавки за сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування, надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (на час обрання стаж Микульського Б.М., що зараховується до служби в органах місцевого самоврядування, складає 30 років 3 місяці 12 днів), надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та надбавки за вислугу років. Також міському голові виплачуватимуть щомісячну премію та дві матеріальні допомоги щороку.

У «Різному» депутати Олександр Баклан та Андрій Кулик порушили дуже актуальну насьогодні проблему щодо функціонування медичної галузі. Так, Олександр Баклан наголошував на пришвидшенні прийняття на баланс медичних установ, адже від цього залежатиме укладання договорів з НСЗУ на наступний рік, а отже оплата роботи медиків. Андрій Кулик цікавився, наскільки наша лікарня забезпечена ліжками та киснем для надання допомоги ковідним хворим? За словами головного лікаря Руслана Бовгирі, нині половина ліжкового фонду ЦРЛ (89 з 180) перепрофільована під лікування таких пацієнтів. Як і передбачено нормативними документами, близько вісімдесяти відсотків цих ліжок обладнано кисневими точками. Наразі гострої проблеми з цим, за словами головного лікаря, немає.

 Також Андрій Євтухович вказував на поглиблений контроль за якістю будівництва нових амбулаторій, посилаючись на гіркий досвід Кривицької, яка потребує капітального ремонту ще не будучи введеною в експлуатацію.

Говорив він і про виплату розрахункових компенсаційних виплат звільненим посадовим особам місцевого самоврядування, що мають отримати до 6 окладів. «Оскільки в умовах пандемії сільські ради мали менш напружений графік роботи і більшість часу працювали дистанційно, пропонував би їх очільникам відмовитися від цих виплат на користь більш потребуючих галузей, тої ж медицини, наприклад», – прозвучало у виступі депутата Кулика.

Не менш цікавою має бути й наступна сесія міської ради, де буде сформовано виконком та старостинські округи, затверджуватиметься їх персональний склад. Планується вона на грудень. Тож слідкуйте за нашими подальшими репортажами з сесійної зали.

Людмила РОДІНА.

 

 

Майстриня подякувала лісівникам за допомогу

 

Надія Григорівна Сидоришина із Сельця відома чи не всьому Дубровицькому району. Адже ось уже два десятки років вона пече короваї, віддаючи цій справі всю свою душу та старання.

З великою любов’ю і гарним настроєм пече жінка весільний хліб за народним давнім рецептом.

Нещодавно Надія Григорівна зателефонувала до редакції і попросила передати щиру подяку хорошим людям від себе особисто та її доньки Світлани Федорівни, яка має четверо дітей. У внучок, на жаль, є проблеми зі здоров’ям.

Напередодні зими своє плече допомоги підставили сім’ї Світлани Федорівни керівник мисливського господарства Сергій Демарчук, директор Висоцького лісгоспу Віталій Торчило, депутат обласної ради Віталій Сухович, який керує лісівничою галуззю Рівненщини.

Як зазначила Надія Григорівна, вона знає, що Віталій Миколайович націлює своїх колег по роботі на доброчинність, добрі справи лісівники роблять постійно, завжди ідуть назустріч нужденним людям, тим, хто у скрутному становищі, завжди пам’ятають про родини полеглих, тих людей, кого спіткало лихо.

Нагальним було питання забезпечення господарства доньки Надії Григорівни паливом. І зі сприянням небайдужих лісівників ця проблема була швидко вирішена.

Надія Григорівна розчулено подякувала лісівникам за увагу і турботу про її рідних. Передала побажання здоров’я Сергію Михайловичу, Віталію Федоровичу, Віталію Миколайовичу. «Нехай успішною буде не лише робота цих фахівців, а й їх депутатська діяльність, бо цих небайдужих людей ми підтримали і на виборах», – сказала жінка.

Люба КЛІМЧУК.