«Ле Маршрутка» заїжджала до Дубровиці

 

Відома телеведуча Леся Нікітюк з проектом «Ле Маршрутка» побувала на Поліссі. Зірка «Нового каналу» відчула всі відтінки тутешнього колориту. Не оминула, наприклад, незаконний клондайк. І хоч у владних кабінетах кажуть, що промисел легалізували, проте бурштин як мили, так і далі миють. Мандрівниця й сама спробувала себе у ролі старателя. Та її вразив не стільки добутий бурштиновий улов, як понівечені краєвиди, залишені після цього.

На Волині зірку нагодували… м’ясом їжака. Виявляється на Любомльщині споживання цієї колючої тваринки – давня традиція. Волинські гурмани зазначають, що на смак смажений їжак нагадує запечену качку. Однак такий своєрідний делікатес ведучій не припав до душі. А от що вона вподобала, так це наш місцевий смаколик – мацик. «Ле Маршрутка» проклала свій шлях через Дубровицю. Відкривала секрети готування «поліського хамона» підприємиця та берегиня давніх рецептів Людмила Котяш.

Саме зараз настав час його виготовлення. Традиційно напередодні різдвяних свят господарі краю кололи вгодованих свиней. Міхур чи шлунок наповнювали добірними шматками м’яса, щедро приправленими спеціями. І вішали виріб під покрівлею на горищі для сушіння-в’ялення, допоки не настане час споживання. Таким чином і дубровицька господиня робить свої мацики.

«Це бомба! Це дуже смачний продукт. Тут нічого зайвого немає, ти просто їсиш сиров’ялене м’ясо красивого кольору. От чому про іспанський хамон кожна собака знає, а про наш поліський мацик ніхто не чув!?», – справедливо запитала телеведуча.

Людмила Тихонівна це виправляє. На її подвір’ї гостювали журналісти з всеукраїнських і обласних телеканалів та газет. Її смаколики дегустують в Україні і за кордоном. Ось і з Лесею Нікітюк поїхали до столиці дві запашні м’ясні кулі. хай смакує!

Леся КОНДРАТИК.

 

ПОЧИНАЄТЬСЯ РІЗДВЯНИЙ ПІСТ

 

Світ готує нам багато випробувань. Кожен шлях істинного християнина тернистий. Живучи в цьому світі, ми в першу чергу маємо зберегти в собі образ Божий як дар Творця творінню. Церква встановила для нас величні свята, щоб ми жили християнським життям, згідно зі святим Євангелієм, заповіддями Божими, утверджувалися в істині. Ті чи інші свята нагадують нам про життя Спасителя, Богородиці, святих угодників. Святкувати, святити день не завжди означає «свято» в нашому розумінні – застілля, розваги тощо. Святити, святкувати, маємо в першу чергу духовно, молитовно, а потім і тілесно. І так святкуючи, навчаючись істині богопізнання, милосердя, любові до Бога і до ближніх, ми утверджуємося у вірі, стаємо стійкими до випробувань, тому що присвячуємо себе для Бога, і вже не ми, а Дух святий діє в наших серцях, який наповняє їх незбагненною, божественною відрадою, і немов життєдайна вода, благодаттю.

 Возлюбленні браття і сестри! Як швидко проминув цей 2020 рік. Немов мить, немов цвіт польовий, який відцвів, немов роса ранкова, яка швидко висихає, і нема вже місця по ній. Ми багато пережили випробувань, поневірянь, втрат. Жах охопив наші серця із зустріччю тієї страшної пандемії КОРОНАВІРУСУ, яка полонила увесь світ. Найбільше лукавий вдарив по Церкві Христовій, вселивши страх не Божий, а страх диявольський, відвернувши багатьох від Бога. Але правда Господня, правда вічна, і слово Його є істина. Знову, незважаючи ні на що, Церква  Христова, немов би будить нас з духовної сплячки, закликаючи приготувати наші душі з НОВОНАРОДЖЕННИМ СПАСИТЕЛЕМ РІЗДВЯНИМ ПОСТОМ! Отже, шановні читачі, дозвольте поділитися з вами роздумами, розважаннями про РІЗДВЯНИЙ ПІСТ, який вже на порозі!

Різдвяний піст – це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня. Говіння триває 40 днів, і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Оскільки заговини на піст припадають на день пам’яті святого апостола Филипа, то його ще називають Пилипівкою.

Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, припадає на давні християнські часи. Уже з IV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський єпископ.

Різдвяний піст припадає на зимовий час. Він призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом і підготовкою до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: «Саме утримання символізує чотири пори року, щоб ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищені, та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань».

Чим Пилипівка відрізняється від Великого посту? – Пилипівка має менш суворий устав. На відміну від Великого посту, окрім середи і п’ятниці, у цей піст дозволяється вживати олію і рибу. У всьому іншому, що стосується духовного настрою вірних, всі пости однакові. Якомога частіше потрібно бувати у храмі Божому. Напередодні Різдва варто піти до сповіді та до причастя, щоб духовно оновленими зустріти народження Христа.

Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням і утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Піст – не мета, а засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лиш дієтою.

Отож щоб правильно провести цей період підготовки до Різдва Господа нашого Ісуса Христа, потрібно частіше, по мірі можливості, приходити до храму, приступати до святої Сповіді та Причастя і молитися, щоб Господь нам допоміг з чистим серцем і душею зустріти це світле і радісне свято – Різдво Христове.

Дорогі у Христі браття і сестри! Дозвольте всім побажати витривання і смирення. В першу чергу, маємо побороти свою гординю, пристрасті душевні і тілесні, очистити свої душі і тіла. І нехай і в наших серцях, народиться Христос, який предвічно народжується від Отця Небесного, нехай царює в нас і дарує свою безмежну любов!

Тарас Баїк, настоятель

Свято-Покровського храму с. Берестя, протоієрей.