понеділок, 3 червня 2019 р.


Демографічна ситуація в Рівненській області у січні–березні 2019 року

Чисельність наявного населення області, за оцінкою, на 1 квітня 2019р. становила 1156,1 тис. осіб.
Упродовж січня–березня 2019р. чисельність населення зменшилася на  1160 осіб.
Зменшення чисельності населення області відбулося за рахунок природного (878 осіб) та міграційного (282 особи) скорочення.
Природний рух населення області у січні–березні 2019р. характеризувався зменшенням народжуваності та збільшенням смертності порівняно з січнем–березнем 2018р. Кількість живонароджених у січні–березні 2019р. становила 2985 осіб, померлих – 3863 особи.




Головне управління статистики
у Рівненській області






Капітальні інвестиції в економіку області у січні–березні 2019 року

У січні–березні 2019р. підприємствами та організаціями області за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 939 млн.грн капітальних інвестицій, що у порівнянних цінах становить 70,1% рівня відповідного періоду 2018р.
Переважну частину капітальних інвестицій (99,2% загального обсягу) спрямовано у матеріальні активи, зокрема у машини, обладнання та інвентар і транспортні засоби – 35,1%, у будівлі та споруди – 61%.
У загальному обсязі капітальних інвестицій 47,3% складають власні кошти підприємств та організацій, 34,7% – кошти населення на будівництво житла, 9% – кошти державного та місцевих бюджетів, 2,7% – кредити банків та інші позики.
Підприємствами будівництва освоєно 41,9% усіх капітальних інвестицій області, промисловості – 22%, сільського, лісового та рибного господарства – 15,8%.



Головне управління статистики
у Рівненській області

Соціально-економічне становище Дубровицького району
у січні–березні2019 року

Населення
Чисельність наявного населення в районі, за оцінкою, на 1 березня 2019р. становила 47,1 тис. осіб. Упродовж січня–лютого 2019р. чисельність населення скоротилась на 23 особи.
Порівняно із січнем–лютим 2018р. обсяг природного скорочення зменшився на 11 осіб.
Кількість живонароджених у січні–лютому 2019р. становила 84 особи, померлих – 110 осіб.

Зайнятість та безробіття
Кількість зареєстрованих безробітних, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості району, на кінець березня 2019р. становила 506 осіб. У загальній кількості безробітних 76,3% – особи, які проживають у сільській місцевості, 64% – жінки, 32,8% – молодь у віці до 35 років.
Кількість вакансій, заявлених роботодавцями до Державної служби зайнятості, на кінець березня 2019р. становила 37. При цьому навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію складало 14 осіб.
Розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного у березні 2019р. становив 2171 грн, що дорівнює 52% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (4173 грн).

Соціальний захист
У січні–березні 2019р. субсидії на оплату житлово-комунальних послуг призначено 132 домогосподарствам, з них у сільській місцевості – 52 домогосподарствам.
Сума призначених субсидій у січні–березні 2019р. становила 176,9 тис.грн, у т.ч. 99 тис.грн – у сільській місцевості. Середній розмір призначеної субсидії на одне домогосподарство у березні 2019р. склав 1382,9 грн.
Крім того, 889 домогосподарствам було призначено субсидії на придбання скрапленого газу, твердого і рідкого пічного побутового палива на суму 3,3 млн.грн, з них у сільській місцевості – 824 домогосподарствам на суму 3,1 млн.грн.Середній розмір призначеної у березні 2019р. субсидії цього виду на одне домогосподарство склав 3719,8 грн.

Сільське господарство
У січні–березні 2019р. підприємствами району вироблено 1008 т молока, що на 11,2% менше порівняно з січнем–березнем 2018р.
Загальна кількість великої рогатої худоби на 1 квітня 2019р. становила 3051 голову (на 16,7%менше, ніж на відповідну дату торік), у т.ч. корів – 1060 голів (на 20,3% менше).
Промисловість
У січні–березні 2019р. порівняно з відповідним періодом попереднього року підприємствами району у 3 рази збільшено виробництво деревини хвойних порід у вигляді погонажу, профільованого уздовж будь-якого з ребер чи площин, уключаючи планки та фризи для паркетного покриття підлоги, незібрані, на 20,9% – гранул та брикетів з пресованої або агломерованої деревини, залишків або відходів рослинного походження. Разом з тим на 78% зменшився випуск кормів готових (крім преміксів) для годівлі сільськогосподарських тварин – для великої рогатої худоби.

Будівництво
У січні–березні 2019р. підприємствами району вироблено будівельної продукції на суму 205 тис.грн, що становить 0,1% загальнообласного обсягу.

Транспорт
У січні–березні 2019р. автотранспортними підприємствами району доставлено замовникам 13,5 тис.т вантажів та виконано вантажооборот в обсязі 0,6 млн.ткм.

Зовнішньоекономічна діяльність
У січні–лютому 2019р. експорт товарів становив 381,8 тис.дол. США, імпорт – 137,9 тис.дол. Порівняно з січнем–лютим 2018р. експорт та імпорт збільшилися відповідно на 3% і у 5,1 раза. Позитивне сальдо становило 243,9 тис.дол.
Найбільші експортні поставки здійснювалися до Угорщини, Румунії,  Німеччини, Азербайджану, Польщі, Італії, Єгипту.
Основу товарної структури експорту складали деревина і вироби з деревини, продукти рослинного походження.
У загальному обсязі імпорту суттєва частка припадала на Литву, Китай, Німеччину, Польщу.
Товарна структура імпорту представлена засобами наземного транспорту, крім залізничного, пластмасами, полімерними матеріалами.


Реалізація промислової продукції
 підприємствами Дубровицького району
у січні–березні 2019 року


Підприємствами Дубровицького району у січні–березні 2019р. реалізовано промислової продукції (товарів, послуг) на 22 млн.грн (0,2% від загальнообласного показника). У структурі обсягу реалізації за видами діяльності 17,5% припадає на виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічну діяльність, 11,3% – на постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, 5,4% – на водопостачання, каналізацію, поводження з відходами. У розрахунку на одного жителя району протягом січня–березня 2019р. реалізовано промислової продукції (товарів, послуг) на 464,1 грн.



Головне управління статистики
у Рівненській області
Ринок праці Дубровицького району

Кількість зареєстрованих безробітних, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості району, на кінець квітня 2019р. становила 506 осіб. У загальній кількості безробітних 75,7% – особи, які проживають у сільській місцевості, 63,2% – жінки, 32,8% – молодь у віці до 35 років.
Кількість вакансій, заявлених роботодавцями до Державної служби зайнятості, на кінець квітня 2019р. становила 19. При цьому навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію складало 27 осіб.
Розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного у квітні 2019р. становив 2016 грн, що дорівнює 48,3% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (4173 грн).



Головне управління статистики
у Рівненській області
Ринок праці Рівненщини

Кількість зареєстрованих безробітних, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості області, на кінець квітня 2019р. становила                 11,7 тис. осіб.
Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області на кінець квітня 2019р. склав 1,7% населення працездатного віку, у сільській місцевості та в міських поселеннях – 1,7% та 1,6% відповідно.
Кількість вакансій, заявлених роботодавцями до Державної служби зайнятості, на кінець квітня 2019р. становила 1974. При цьому навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію складало 6 осіб.
Розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного у квітні 2019р. становив 2288 грн, що в 1,8 раза менше законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (4173 грн).


Головне управління статистики
у Рівненській області

Цінова ситуація на споживчому ринку області

Індекс споживчих цін у квітні 2019р. порівняно з попереднім місяцем по області становив 100,7%, по Україні – 101%.
На споживчому ринку області у квітні 2019р. ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1%. Найбільше подорожчали овочі (на 11,9%), зокрема, капуста білокачанна – на 42,8%, цибуля – на 27,6%, морква – на 13,6%, буряк – на 10%, картопля – на 5,5%. На 2,6–0,2% зросли ціни на маргарин та інші рослинні жири, свинину, хліб, сметану, сири, яловичину, макаронні вироби, кондитерські вироби з борошна, олію соняшникову, цукор, рибу та продукти з риби, кондитерські вироби з цукру, шоколад, безалкогольні напої, рис, м’ясо птиці, кисломолочну продукцію. Водночас на 15% подешевшали яйця, на 0,7–0,1% – молоко, масло, сало, фрукти, інші продукти переробки зернових.
Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 1,2%, що пов’язано з подорожчанням тютюнових виробів на 2,1% та алкогольних напоїв – на 0,3%.
Зростання цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива на 0,4% відбулося головним чином за рахунок підвищення тарифів та цін на утримання будинків та прибудинкових територій – на 2,4%, водопостачання – на 1,7%, каналізацію – на 1,6%, утримання та ремонт житла – на 1,2%.
У сфері охорони здоров’я ціни зросли на 0,2%, що пов’язано з подорожчанням амбулаторних послуг на 0,6% та фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання – на 0,1%.
Зростання цін на транспорт у цілому на 0,8% зумовлено подорожчанням палива та мастил на 2,4% та проїзду в залізничному пасажирському транспорті – на 0,5%.
У сфері зв’язку ціни зросли на 1,1%, що пов’язано з подорожчанням мобільного зв’язку на 3,1%.

Головне управління статистики
у Рівненській області












Куточок щастя та натхнення Надії Поліщук
Бережківчанка Надія Павлівна Поліщук приємно дивує соціальну мережу «Фейсбук» своїми чудовими квітами. Протягом травня разом із землячкою раділа красі різноманітних ірисів, які тягнулися до сонця у її господі. Як розповіла Надія Павлівна, вирощує вона їх аж 130 видів. Додам, не тільки іриси милують око на подвір’ї Надії Павлівни. Але про все по порядку.
Народилася Надія Поліщук у Бережках, закінчила Млинівський сільськогосподарський технікум, 36 років пропрацювала лаборантом-мікробіологом у Дубровицькій ветлабораторії ветеринарної медицини. Здається, отак кількома рядками можна описати життя людини. А між ними людські почуття, радощі та переживання. Разом з чоловіком виростила Надія Павлівна двох хороших синів, один став лікарем, другий інженером. Створили діти вже свої сім’ї і живуть далеко від дому – в Запоріжжі та Мелітополі. Але є хіба відстань для серця материнського, тим паче тепер телефонний зв’язок налагоджує стабільне спілкування з дітьми та онуками. Шкодує жінка, щоправда, про те, що ось цю красу на її подвір’ї рідні бачать не так вже й часто.
Квітникарство як хобі заполонило душу жінки вже досить давно: «Навколо нас дивовижний світ. Не можу бути осторонь цієї краси – вона надихає мене, дає сили йти вперед, не зважати на брак часу, а деколи допомагає забути про негаразди. Це куточок щастя та натхнення біля мого дому. Кожна квітка по своєму прекрасна. Кожна царює у свою пору року».
Любов до квітів має жінка з дитинства. Надія Павлівна розповідає: «Моя мама Марія Олексіївна тяжко працювала дояркою у колгоспі, тато Павло Степанович трудився у лісгоспі. Батьки виростили чотирьох дітей, любили землю і працю на ній. Як же без цього наші поліщуки? Мама, як і я, до квітів байдужою не була. Але скільки вільного часу було у доярок, які зранечку вже поспішали на ферму? Коло нашої хати здебільшого цвіли чорнобривці та мальви. Мама завжди дивувалася, як я запам’ятовую всі назви квітів. Я знаю, якби мама мала можливість, то й у моєму дитинстві було б море квітів. Але ж тоді не було ні такого вибору, ані часу у мами особливо ними займатися. З дитинства любов до квітів у мене й живе».
А переросла вона у величезне захоплення, як подружжя збудувало свій дім. З’явилося більше місця для квітів, Надія Павлівна почала колекціонувати їх рідкісні види. Зараз вона має бiльше ста видів троянд, більше ста сортів лілійників, більше 40 - півоній, три десятки видів хост, по 20 видів гейзерів та вереску, близько тридцяти сортів лілій та багато  інших квітів. За словами пані Надії, цей острів краси все розростається та розростається, забираючи місце в городу. Біля господи жінка владнала все так, як попрацював тут хороший ландшафтний дизайнер. Є й озерце, в якому розцвітають водяні красуні. Кожен камінчик, кожна хоста обабіч, як на прекрасній пейзажній картині.
Зараз на подвір’ї моєї героїні царюють іриси та клематіси. Іриси своєю різноманітною красою, здається, заполонили світ довкола і підпирають небо. Їх Надія Павлівна вирощує давно, вже є колекція, яка постійно поповнюється.
Квітникарка замовляє нові види ірисів через iнтернет-магазини, у друзiв-колекціонерiв, привозить їх з усiх поїздок. Нині чекає ще на 15 виписаних сортів цих квітів. Господиня каже, що виписувати нові сотри квітів задоволення не з дешевих, особливо якщо йдеться про новинки з Голандії. За словами Надії Павлівни, іриси  невибагливі, вони мають дуже гарне цвітіння, яке починається з середини травня і закінчується ближче до липня. Наскільки гарні іриси у бережківчанки, бачать тисячі читачів соціальних мереж, бо щоденно жінка додає у фотоальбом прекрасні, вишукані, цікаві світлини квітів.
Звичайно, все у світі потребує догляду. Коли йдемо поруч будь-якого обійстя, де милують око квіти, то іноді й не задумуємося про те, скільки праці вкладає господиня у цю красу. А ще потрібні й знання про квіти, щоб посадити правильно, підживити, зі шкідниками поборотися… Розпитую у Надії Павлівни, чи мала знання про квіти з часів навчання? Жінка розповідає, що додатково вивчала квітникарство, раніше виписувала про це журнали, а тепер шукає інформацію в інтернеті. От, до прикладу, іриси дуже бояться застою води, особливо сортові, треба знати, як їх посадити і чим обробляти, щоб вони цвіли і цвіли. А ще різним шкідникам іриси дуже до вподоби. Отож у вирощування сортових квітів треба вкладати чимало коштів.
Але є поряд з квітами те, що не купиш за гроші – краса, спокій, затишок. Зранку Надія Павлівна поспішає у квітник, щоб подивитися, котра ж красуня помилує око в цей день. А ввечері світлинами ділиться з друзями.
Квітникарство для Надії Павлівни – справа її душі. Адже як приємно дивитися на строкаті шати природи, милуватися принадами вишуканих рослин. Взагалі втішає, коли вдома така краса, краса, яка створена Богом і Людиною.
А наостанок розповім ще про один талант своєї героїні. Цікаві горщики для квітів та статуетки робить вона з різних підручних матеріалів, використовуючи каміння, ракушки, гіпс, цемент, паперові серветки. Завдяки вмілим рукам створюються ніби й прості, а такі цікаві та незвичні вироби. І знову ж таки, що таке порожній горщик без квітки? Що таке наше життя без квітів? Це як життя без любові.
Квіти люблять любов, з ними треба розмовляти та ніжно їх доглядати. Вони відчувають енергетику ззовні та віддають свою. Недарма кажуть, що робота з квітами та контакт з природою допомагають подолати поганий настрій.
А ще від себе скажу, що десь на небі мамина душа радіє за свою доньку Надію Поліщук, яка стільки краси приносить у цей світ.
Була рада долучитися словами до царства гарного настрою квітникарки із Бережок і вдячна Надії Павлівни за приємне спілкування.
Люба КЛІМЧУК.






Єдина з району
складала німецьку мову
Триває ЗНО. Хвилювання випускників, батьків та вчителів цілком закономірні та зрозумілі. Нагадаю, що основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання почалася 21 травня тестуванням з математики і завершиться 13 червня тестуванням з хімії. Інформацію про результати основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання з усіх навчальних предметів буде розміщено на інформаційних сторінках учасників тестування до 25 червня 2019 року в три етапи: з математики, української мови і літератури та фізики – до 14 червня, з іноземних мов та біології – до 20 червня, з історії України, географії, хімії – до 25 червня.
Про атмосферу на ЗНО, складність завдань попросила розповісти височанку-випускницю Дарину Кухар. Нагадаю, що на святі «Надія Дубровиччини-2019» Дарина була нагороджена відзнакою та премією від обласного депутата Віталія Суховича за успіхи у навчанні та активну громадську позицію. Давно спілкуюся з Дариною, не раз писала про неї на сторінках нашої газети, неодноразово публікувалися у нас і дописи дівчини. На всеукраїнському рівні зарекомендувала себе юна височанка як талановитий журналіст-початківець. А ще Дарина чудова спортсменка, організатор благодійних заходів. На часі найважливіше для Дарини Кухар, як і всіх випускників – ЗНО. Як сприйняла його випускниця?

Дарина Кухар: «Для складання ЗНО я обрала три предмети. Спочатку розповім про українську мову. Писала її в ЗОШ №2 м. Дубровиці. Нас, випускників, довезли на ЗНО комфортно, людинським шкільним автобусом.
Коли відкрила завдання, здалося, що нічого не знаю. Через хвилин двадцять зрозуміла: під силу виконати все! Тому, думаю, тим, хто старанно вчився хоча б останні два роки, не повинно було бути надто складно. Особливо, з української літератури. Твори, охоплені тестами 2019-го, усі вчили впродовж 9-11 класів. Неважко було писати і власне висловлювання. Тема була про мрію, про те, як не опустити крила, не зневіритися, а досягнути бажаного. Найпопулярнішим серед моїх однолітків став приклад з української літератури (до першого аргументу) з роману Підмогильного «Місто». Я ж, через неуважність та страх, все-таки не обійшлася без помилок. Проте очікую 180+, а може й 190+. Знала усе. Мозок тямив, руки тремтіли…
Німецьку мову я складала єдина з району в обласному центрі. У Рівне з мамою добиралися маршруткою, за власний кошт. До речі, поїхали в обласний центр на ніч, щоб підстрахуватися, адже з маршруткою може всяке статися. Запізнишся, пункт пропуску закриють, і шанс втрачений.
В переддень ЗНО з іноземної я не один раз запевняла себе, що все буде добре. Подібні тести проходила в Інтернеті (онлайн) на дуже високі бали (195-200). Але відкривши завдання, зрозуміла, що вони втричі важчі, аніж були в попередніх роках. До того ж, з 2018-го додали аудіювання. Розуміти німецьку на слух, на рівні В2 – нелегко. До того ж, були деякі проблеми з відтворенням (не вдалося прослухати один із текстів двічі через технічні проблеми). Тема твору (а з німецької це лист) середньої тяжкості. Описати своє улюблене свято, приготування до вечірки, у дрібницях розповісти про їжу, її приготування, музику, напої, подарунки. Зазвичай пишу такі завдання за 30-40 хв. На основній сесії почала писати за 8 хвилин до кінця. Тому маю сумніви щодо письма.
Були завдання на знання лексики (читання) та граматики (використання мови). Тому тим, хто хоче складати ЗНО з іноземної мови, раджу дуже ретельно готуватися до іспиту. До речі, німецьку граматику, по праву, вважають однією з найтяжчих».
Додамо, що українську мову в області складало 12513 зареєстрованих, а німецьку – 71 випускник.
4 червня Дарина буде писати ЗНО з історії України.
Щиро бажаємо нашій талановитій юній височанці та всім випускникам Дубровиччини успішних балів за ЗНО, здійснення всіх мрій та вступу у бажані виші.
До речі: у 2019 році для вступу будуть прийматися сертифікати ЗНО як поточного, так і 2017 та 2018 років. Однак результати ЗНО з іноземних мов - лише 2018 та 2019 років, оскільки це тестування - оновлене.
У 2019 році як оцінки за ДПА для випускників старшої школи загальноосвітніх закладів освіти буде зараховано результати зовнішнього незалежного оцінювання з трьох навчальних предметів: українська мова і література (українська мова);математика або історія України (період ХХ – початок ХХІ століття) – за вибором випускника; навчальний предмет за вибором випускника (математика, історія України, англійська, іспанська, німецька, французька, мови, біологія, географія, фізика, хімія). Звертаємо увагу, що для проходження ДПА можна обрати й математику, й історію України.
Люба КЛІМЧУК.




Завжди знала,
що оберу
англійську
Талановитій Наталії Берестень лише 24 роки, проте наша чарівна землячка вже побачила багато країн і твердо знає, чого хоче у житті. Думаю, наша розмова буде корисною для цьогорічних випускників, які ще думають, яку професію обрати. Сьогодні про іноземну мову, яка допомагає долати кордони.

Наталю, коли і як Ви пов’язали своє життя з англійською?
Я онлайн-викладач англійської мови, мовний коуч. Навчалась я у Дубровицькій ЗОШ №1. Завжди була активною школяркою – відвідувала музичну школу, гуртки танців та співів. Завжди знала, що моє майбутнє буде пов’язане з англійською мовою. Отож у мене, як випускниці, не було жодних сумнівів щодо вибору професії. У 2012 році я вступила на факультет іноземної філології у Східноєвропейський університет імені Лесі Українки, що у Луцьку. Звідси і почався мій шлях до професіоналізму. За час навчання вдалось взяти участь у декількох студентських програмах: таких, як «Work&Travel» до США, «Work&Travel» до Німеччини, стажування AIESEC до Румунії, Литви. Працювати за професією я розпочала ще під час навчання в університеті.
 З 2016 року до сьогодні вдалось змінити декілька робочих місць. Спробувати викладати вживу та у форматі онлайн. Викладання онлайн знаходжу значно ефективнішим, саме тому обрала цей шлях для себе. Організувала декілька марафонів та челенджів для вивчення англійської мови. Зокрема, один з них був «Музичний English» – марафон, головна родзинка якого було вивчення граматики, лексики та вимови на основі пісень. Крім того, проводжу мовні клуби на регулярній основі в місті Луцьк, де наразі проживаю. Час від часу співпрацюємо з гостями міста, носіями мови. Організовую й інші події з партнерами, зокрема взимку відбувся майстер-клас «Сам собі вчитель» та конференція «Світ розМОВИ» для тих, хто вивчає іноземні мови. Сьогодні я паралельно працюю над декількома онлайн та офлайн-проектами, створенням власної онлайн-школи.
Якими мовами володієте, окрім англійської?
Знаю ще французьку і німецьку, але значно гірше. Однак, мушу зізнатись, навіть коли мала можливість цими мовами спілкуватись, то надавала перевагу англійській. Сьогодні англійська – це вже інструмент, а не перевага. Проте я закликаю вчити різні мови, особливо ті, що до душі.
Сьогодення кожної людини, у великій мірі, визначає її характер.
Я відкрита, щира, дуже вперта. Напевно остання риса і допомагає мені рухатись по життю. Не здаюсь з легкістю на шляху вирішення різних життєвих аспектів. Мені дуже важливе спілкування, іноді я навіть занадто соціальна. Напевно, саме ці риси і сприяли, у певній мірі, у виборі моєї професії.
Як проводите вільний від роботи час? Якому відпочинку надаєте переваги?
У вільний час люблю читати і спілкуватись з друзями, нові знайомства. Крім того, часто свої вихідні проводжу на різних конференціях, тренінгах чи майстер-класах. Проте, що справді мене заряджає – це подорожі. Насьогодні я відвідала 18 країн і планую значно розширити цей список. Найбільше подобається Італія і моїм однозначним фаворитом є Венеція. Є в ній щось атмосферне, колоритне та романтичне.
Очевидно, що маєте велике коло спілкування, без цього не уявляється Ваша професія…
 В моєму житті дуже багато людей. Можу сказати, що в цьому плані я щасливчик. Мене оточує багато ідейних людей. Багато з них працюють на розвиток Луцька, бо є керівниками центрів чи організацій, які покращують культурне, мистецьке життя міста. В силу того, що я відвідую різні заходи в інших містах, то комунікую з колегами з усієї України. Працюю зі студентами з України, Росії, Польщі. Мала досвід роботи з українськими емігрантами в різних країнах, зокрема США чи Італії, також поляками і навіть китайцями. Комунікації і товаришів маю багато, але друзі – це ті, хто дуже близькі. Кажуть, людина не може мати більше 5 найкращих друзів. У мене це число точно не більше. В людях ціную щирість, освіченість і відданість своїй справі. Не важливо чим вони займаються у житті, головне їх душа…
У кожного з нас є у житті маленькі і великі віддушини, те, без чого не було б життя таким особливим…
Я люблю спокійні ранки. Смачний сніданок і аромат кави на кухні. Люблю своїх друзів. Проводити з ними вечори і вихідні. В мене воістину виняткові друзі. Люблю подорожі і англійську в них. І тут зараз повинен був би бути алгоритм, як все втілити життя. Ну, ви зрозуміли, як в кращих коучів. Але я трудоголік. Я багато працюю. Я люблю багато працювати. Мій робочий день може тривати 12-15 годин. Ні, це не лише заняття. Це ще підготовка до них, зустрічі, робота над проектами, онлайн-комунікація і керування дрібними, але важливими процесами. А тоді лишається година-дві на себе.
До речі, майже ніколи не нию з цього приводу. Наголошую, майже! Мої родина і друзі давно звикли, що моя любов незмінна, а зустрічі іноді і за місяць треба планувати.Не приходьте до мене за порадами балансу життя/роботи, приходьте за англійською. Отам то точно «розгуляємось».
Спілкуючись із землячкою, не можу не зачепити тему Дубровиці…
Визнаю чесно, відвідую місто дуже нечасто. Я вдячна Дубровиці за старт. Сподіваюсь, що мені вдасться колись посприяти англомовному розвитку Дубровиці. Як вже сказала раніше, я навчалась в ЗОШ №1 нашого міста. Дякую всьому колективу, який допомагав мені реалізовуватись. Моя активність у конкурсах, шкільному житті і самоврядуванні дуже посприяли формуванню характеру та ініціативності. Я ніколи не боролась зі страхом публічного мовлення чи недостатньо геніальної ідеї для втілення. Є дві вчительки у Дубровиці, які відіграли колосальну роль для мого становлення. Це Іванів Галина Миколаївна – вчитель української мови та літератури та Хрипта Алевтина Михайлівна – вчитель англійської мови. Вдячна цим прекрасним людям за знання та спілкування, за їх щирість та позитив. А найбільше в своєму житті я завдячую батькам. У мене  вони найкращі. Моя мама, Валентина Берестень – вихователь ДНЗ №4 «Малятко», мій тато Анатолій Берестень – зубних технік. Вони завжди є моєю опорою і підтримкою. Мій старт був важким, морально і фінансово. Однак, моїм батькам вдавалось знаходити кошти на мої програми чи стажування, бо вони вірили мені, що це важливо для мене. Сьогодні я можу лише рухатись далі, аби не підвести їхні надії і себе.
Про що мріє викладач аглійської Наталія Берестень?
Якщо говорити про мрії – то не вважаю їх особливими і великими. Хочу не зменшувати темп свого активного життя, багато подорожувати, розвиватись і збільшити рівень знань англійської мови у нашій країні. Ви знали, що лише 17% українців розуміють англійську (і тут я не кажу про кількість, що говорять)!? Мрію жити в процвітаючій країні зі свідомими громадянами, які розумітимуть, що наші зміни залежать лише від нас, і нарешті побачать ті купу можливостей в країні, яка розвивається. Сьогодні варто лише встати зі стільця і свідомо попрацювати над своєю ідеєю. Щоправда, трошки більше і ретельніше, ніж ми зазвичай звикли.
Що Ви побажали б людям, які хочуть вивчати англійську?
Найголовніше – це регулярність. Краще займатись 15-20 хвилин щодня, ніж 2-3 години один раз на тиждень. Крім того, вивченння мови повинно приносити задоволення. Якщо у нас є внутрішнє задоволення від дії, тоді є і результат. Саме тому я активно використовую відео, пісні та додатки на телефоні у вивченні мови.

Довідково: Коуч – це наче кучер, який допомагає кареті їхати, не змушує рухатись, а скеровує. Мовний коуч – це спеціаліст, який допомагає виявити істинні цілі і мотивацію у вивченні мови і будувати процес навчання відповідно до індивідуальних потреб. (За словами Наталії Берестень).

Розмовляла Люба КЛІМЧУК.



ШКОЛА ВЖЕ ГОТУЄТЬСЯ ДО НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО
27 травня на базі Центру позашкільної освіти пройшло засідання колегії управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації з трьох актуальних питань.

Цікаві речі щодо реалізації концепції нової української школи та державного стандарту початкової освіти у закладах освіти району озвучила завідувачка райметодкабінету Тетяна Таборовець. Вона підкреслила, що величезні напрацювання в цьому напрямку є в кожному навчальному закладі. Аналізуючи цифри та факти, озвучені на засіданні колегії, для себе з приємністю констатувала, що перший млинець на шляху НУШ в нашому районі не видався глевким. Для нас, колишніх радянських школярів, спостерігати за такими освітніми нововведеннями трохи незвично і навіть лячно. Однак відеофільм про НУШ в Сварицевицькому НВК, проемонстрований на засіданні колегії, вмить розвіяв побоювання  й розбудив якісь ностальгічні нотки. Стало шкода, що в наш час школа була зовсім іншою – більш приземленою чи що. Зрештою, про що й говорити – нинішні вундеркіндики на «ти» з комп’ютером від народження, а логіці їхнього мислення може позаздрити інколи й дорослий. Та й вчителі дивують палітрою фантазії, завдяки якій засвоєння матеріалу відбувається в ігровій формі. Загалом розмаїття форм та навчальних методів ( чого вартий один курс «Я пізнаю світ») нинішньої початкової школи просто вражає. Для цікавості переглянула в Інтернеті презентації ще кількох наших  шкіл. Найкращі враження. Респект вчителям та їхнім маленьким здобувачам освіти.
Щодо забезпечення НУШ в наступному навчальному році було озвучено, що знову ж таки для першачків буде закуплено меблі (одномісні парти, столи для вчителя, стільці, дошки). З техніки школи поповняться комп’ютерами та принтерами для вчителя, будуть знову й ЛЕД-панелі. До придбання дидактичного матеріалу в цьому році підійшли досить економно (якщо минулоріч йшлося про придбання до 100 найменувань, то зараз, з досвіду вже теперішніх першачків, на дидактику дивляться більш вибірково, націлюючи вчителів, щоб якусь частину виготовляли самостійно або ж ділилися вже раніше придбаним).
Про роботу ДЮСШ з питань фізичного розвитку учнів та результативності спортивно-масової роботи звітував її директор Сергій Стасько. Пан Сергій коротко та змістовно охарактеризував роботу секцій та груп з футболу, баскетболу, волейболу, легкої та важкої атлетики, боксу, вільної боротьби, що діють в спортивній школі. Нині в ДЮСШ навчається 470 вихованців. У їхньому арсеналі 36 призових місць на 45 обласних та всеукраїнських турнірах, більше ста призових місць в особистих заліках, понад 200 підтверджених спортивних розрядів в різних вікових групах. Багато це чи мало? «Однозначно, ми могли б показувати й ліпші результати, якби мали достатнє для цього фінансування. На жаль, можливості навіть в тих же виїздах на змагання надто обмежені», – зауважив сам директор ДЮСШ.
Багато інформації можна було почерпнути з аналізу головного спеціаліста управління освіти молоді та спорту Любові Легкої на основі рейдових перевірок  щодо дотримання санітарно-гігієнічного режиму та здійснення контролю за дотриманням харчування школярів. Рейди управління провело без попереднього узгодження з керівниками навчальних закладів. Забігаючи наперед, скажемо, кричущих фактів виявлено не було. А ті, що були озвучені в якості негативу на колегії, першопричинами мають те ж недофінансування галузі. Адже йшлося в тому числі про значні капіталовкладення, які б дозволили підтягнути наші школи до діючих норм та стандартів, які ставляться перед сучасники навчальними закладами. Разом з тим наголосила Любов Володимирівна бодай на усуненні тих недоліків, що фінансово посильні. Одною з нагальних проблем вже котрий рік поспіль залишається забезпечення школярів якісною питною водою – на більшості території району вона потребує знезалізнення. Ця проблема вже давно на контролі управління. Наскільки вдасться її вирішити, залежатиме від багатьох чинників, адже для здоров’я дітей необхідно чи не кожну школу забезпечити спеціальною станцією очищення питної води. Це знову ж таки – великі кошти. Водночас, є питання, яку воду діти споживатимуть вдома. Йшлося також про багато інших параметрів, які мають перебувати під контролем керівника навчального закладу – від освітлення, провітрювання, теплового режиму до розміру меблів та фізичних навантажень на учня. 
Людмила РОДІНА.




ЯКЩО В ДУШІ Є БОГ
І БАТЬКІВЩИНА
З приємною та моложавою на вигляд іноземкою Александрою Новацькою (на фото зверху посередині) ми з моєю колегою Любою Клімчук познайомилися у кабінеті міського голови Богдана Микульського. Жінка зумисно зайшла до очільника міста, аби засвідчити йому свою повагу та подякувати за благоустрій Дубровиці. «Повірте, мені це також болить. І так приємно, що з кожним моїм приїздом застаю місто все більш доглянутим та європейським», – сказала ця поважна пані. Разом з тим висловила гостя й кілька пропозицій, як зробити нашу Дубровицю ще більш принадною, особливо для туристів та просто гостей міста. «Дубровиця славна багатьма шанованими особистостями, яких варто увічнити в пам’ятках, які б привертали увагу до історії нашого краю, тих видатних дубровичан, що принесли місту славу в усьому світі. Чому б нам не встановити пам’ятну табличку на будинок, де жив колись нобелівський лауреат Жорж Шарпак, чи не присвоїти ім’я відомої поетеси Лідії Шевело школі, де вона навчалася? Треба було б якимось чином увічнити й місце масових розстрілів євреїв під час Другої світової війни».
Сама Александра Новацька, уроджена Шевелло (до слова, двоюрідна тітка знаного в районі лікаря, депутата районної ради Юрія Шевела), була вивезена з Дубровиці до Польщі в 1940 році, коли їй виповнилося лише півтора роки. Нині пані Александрі вже 81-ин. Проте подумки часто блукає вулицями рідної Дубровиці, яка назавжди  матиме в її серці особливе місце.
«Мій батько Пилип Шевело був петлюрівцем, за проукраїнські настрої змушений був провести більшу частину життя на чужині: Сибір, Казахстан, згодом Польща. Але в душі він назавжди залишився дубровичанином. Найбільшим його бажанням на схилі літ було знайти вічний спокій в рідній землі. На жаль, тодішній стан відносин між нашими державами не дозволив нашій родині виконати волю тата одразу по його смерті. Однак тільки-но Україна здобула незалежність, я особисто зробила все можливе, аби перепоховати прах батьків на кладовищі в Дубровиці. Для когось це може видатися дивним. Але такою була воля моїх тата і мами…Тільки далеко від рідного краю, напевне, так гостро відчувається той невидимий зв’язок із землею, де закопана твоя пуповина», – розказує пані Александра свою родинну історію, яка схожа на долю сотні тисяч інших сімей, що стали жертвою численних операцій з переселень українців. До речі, саме ця пані свого часу була ініціатором та спонсором встановлення пам’ятного знаку всім тим, хто був вивезений з України, на місці колишнього будинку її батьків по вулиці Миру навпроти райфінвідділу.
Доля дубровичанина Пилипа Шевела в Польщі, на щастя, склалася досить вдало. Там він став землевласником, бо дуже хотів, щоб його родина не голодувала. Усі його четверо дітей здобули гарну освіту. Один із синів «полковник Єжи (Юрій) Шевело» (на фото в журналі) згодом став навіть національним героєм Польщі за порятунок страйкуючих шахтарів від урядових гонінь. Пані Александра на згадку про героїчного брата написала історичну книгу «Nerlomny», котра набула великої популярності в Польщі. «Коли гірняки запросили мене презентувати свою повість, вистроїлася величезна колійка з бажаючих отримати автограф автора. Скажу відверто, під кінець вже просто не відчувала руки після такої кількості надписів. Люди просили підписати по кілька книг одразу – для своїх знайомих, друзів на подарунок. Була тоді в мене така особлива гордість за брата, себе як автора і всю нашу Україну», – зізнається жінка. На жаль,нині її брат вже в засвітах. «А в мене зараз виникла нова ідея, до якої не зверталася, поки була молодша. Дуже хочу знати всю правду про свої родинні корені. Якось на зустрічі в українському посольстві звернулася з проханням до наших дипломатів, аби посприяли роздобути мені архівну справу покійного батька. Цього разу приїхала на землю предків тільки з цією метою. Коли в Рівненському архіві гортала пожовтілі від часу листки, що стали доленосними для нашої родини, не могла стримати сліз. Такий трепет пройняв усе моє єство, ніби знову побачила живим свого тата. На жаль, замолоду я мало дослухалася до його розповідей про причини й наслідки, котрі були переломними в нашому житті. Тепер от доводиться відновлювати всі прогалини в родинному дереві з власних архівних розвідок», – каже жінка.
Вісімдесят років, прожитих в чужому краї так й не змогли витравити в ній ні рідної мови, ні православної української віри, ні національної гідності. «Українська діаспора в Польщі добре знає моє ім’я як автора багатьох книг на різну тематику. Довгий час я є президентом наукового товариства «Ойкумена» в Білостоці, і якось в цій якості навіть побувала на аудієнції у Вселенського Патріарха Варфоломія в Туреччині. Відтоді завжди обмінюємося з Його Святістю вітальними листівками з нагоди великих релігійних свят. Дуже поважаю його проукраїнську позицію й, повірите, коли Україна отримала Томос, надіслала Варфоломію подячного листа і від свого імені», – каже пані Александра.
Однак фанатичним прихильником котроїсь з церков себе не вважає. «В нашому домі панує релігійний плюралізм, ми святкуємо однаково католицькі та православні свята». «Не важливо, якої віри дотримується людина. Головне, аби в її душі завжди були Бог і Батьківщина», – мудро говорить наша польська землячка. Зізнається, що у поляків далеко неоднозначне ставлення до українців: «Часто доводиться відстоювати нашу Україну в диспутах. Зрозумійте, кажу, війна та корупція – це страшні рани на тілі моєї Батьківщини, які довго ще кровитимуть. Але дайте час, і ви ще почуєте про Україну».
Людмила РОДІНА.