ОБПАЛЕНІ ЗЛОВІСНОЮ ЗІРКОЮ ЧОРНОБИЛЬ

Уже традиційно 26 квітня громадськість Дубровиці вшановує героїзм ліквідаторів аварії на ЧАЕС. От і нещодавно зібралися біля пам’ятного знака «Дзвін Чорнобиля», що по вулиці Шкільна (біля приміщення 14-ої державної пожежно-рятувальної частини), аби згадати цю трагічну сторінку в нашому українському літописі.

У ніч на 26 квітня 1986 року сталася нечувана жахлива аварія Чорнобильської атомної електростанції. Звістка про цю катастрофу блискавично облетіла увесь світ. Про неї негайно повідомили засоби масової інформації всіх країн. Нічого про цю трагедію не знав тільки народ України, на долю якого випала левова частка смертоносних радіаційних викидів.

З того жахливого часу минуло 33 роки. За минулий період зроблено багато для ліквідації наслідків Чорнобиля. На жаль, досі немає такої статистики, яка б давала вичерпну відповідь про смертоносні наслідки людських жертв і окреслила всі масштаби матеріальних затрат.

Але є людська пам’ять, яка й через десятки літ зберігає найменші подробиці того нечуваного лиха. Біди планетарного масштабу. А ще велика вдячність до тисяч простих українців, які затулили в прямому розумінні цього слова Європу від вбивчого некерованого «мирного атому». У числі тих, хто першими пожертвували своїм життям задля стабілізації ситуації – наш земляк, на той час турбініст Чорнобильської АЕС Олександр Новик (на фото) із Городища. В рокову ніч на 26 квітня 1986 року він разом з товаришами-турбіністами, не шкодуючи свого життя, гасив вогнища пожеж у машинному залі, не даючи вогню розповсюдитися. Помер 26 липня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

На Мітинському кладовищі у Москві є 30 могил перших жертв аварії на ЧАЕС – це пожежники, які першими виїхали ліквідовувати пожежу і працівники атомної станції.

Більшість з них також померла від променевої хвороби у 6-й клінічній лікарні Москви в перші місяці після трагедії – в травні-липні 1986 року.

В національному музеї «Чорнобиль» зберігаються розсекречені документи, карти, фотографії і спогади учасників тих подій.

Нещодавно попалося на очі інтерв’ю директора цього музею Анни Королевської. «Тіла спочатку загортали в плівку, потім в дерев’яну труну, потім дерев’яну труну в плівку, а потім це все це запаювали в цинкову труну і закопували», – розповідає пані Королевська.

Пізніше, за її словами, місце поховання залили бетоном. Серед цих 30 могил – три є символічними. Одна з них – інженера Володимира Шашенка.

Після аварії Шашенок, за свідченнями очевидців, отримав настільки сильні опіки від радіоактивної пари, що у того чоловіка, який виносив Шашенка після аварії зі станції, залишився опік від його тіла.

Володимир Шашенок помер на світанку 26 квітня. Поховали його на кладовищі села Чистогаловка, що поряд зі станцією.

Ще однією з перших жертв аварії на ЧАЕС був заступник керівника електричного цеху ЧАЕС Олександр Лєлєченко.

«Він втік з Прип’ятської лікарні і повернувся на станцію. Лєлєченко розумів, що отримав велику дозу радіації, але продовжував працювати, поки міг, ліквідовувати аварію. Його лікували вже тут в Києві. Але не могли врятувати. Він отримав велику дозу радіації – більше 1500 рентген, а смертельною є 700 рентген», - розповідає Анна Королевська.

Олександр Лєлєченко помер від променевої хвороби у Києві 7 травня 1986 року. На Мітинському кладовищі йому встановили символічну могилу поряд з усіма. Не лежить під бетоном на Мітинському кладовищі також оператор реакторного цеху Валерій Ходимчук. Коли в ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС пролунав вибух, Ходимчук перебував у турбінному залі станції. Його тіло так і не знайшли під її завалами.

З 12 чоловік персоналу турбінного залу ЧАЕС, які були на зміні в ніч на 26 квітня, восьмеро померли від променевої хвороби, розповідає представник музею «Чорнобиль».

«Пожежні боролися з аварією ззовні, а зсередини приміщення четвертого енергоблоку з аварією боровся персонал станції і з пожежами, які там виникали, в умовах розриву трубопроводу, коли там навколо кипіло масло, була радіоактивна пара», - говорить пані Королевська.

А ще тисячі людей були задіяні згодом. Тільки з нашого району на ліквідацію Чорнобильської катастрофи, лише за офіційними даними, було мобілізовано більше 80 чоловік. Насправді ж ця цифра буде трохи більшою. Значна частина цих людей отримала великі дози опромінення, що стали причиною передчасної смерті чи важких хвороб. Всі ми обпалені відблиском зловісної зірки Чорнобиль.

«Нам один професор тоді ще говорив – наслідки цієї аварії відчуєте через роки», - говорив голова районної організації «Союз. Чорнобиль. Україна» Олександр Матвієвич, дякуючи присутнім за вшанування пам’яті його побратимів. Зворушливо говорили про це величезне випробування на долі українців заступник голови райдержадміністрації Павло Ващишин та заступник голови районної ради Олександр Задорожний. А всі бажаючі поклали квіти до пам’ятного знаку.

Людмила РОДІНА.