ЇХ ВБИВАЛИ ТИСЯЧАМИ ЗА ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам’яті жертв політичних репресій. Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні матеріали до чергових роковин Великого терору, наводячи вражаючі цифри та факти винищення українців.

За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

Реабілітація безневинно засуджених розпочалася ще в останні роки існування УРСР – в 1991 році. Наступними законодавчими актами вже незалежної України в 2015 та 2018 роках категорію  реабілітованих розширено – зокрема право на реабілітацію отримали ті, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, був ув’язнений, примусово поміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлений майна через «експропріацію» чи «розкуркулення», або ж депортований за національною ознакою.

Вражаючі факти про Великий терор в Україні:

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.

Інші місця масових поховань жертв Великого терору політичних репресій 1937–1938 рр. – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 р. також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.

Цих фактів можна називати ще дуже й дуже багато.

На фото: 9 травня  колишній учасник УПА, одна із жертв Великого терору, Степан Бакунець поклав квіти до могили своїх побратимів на кургані в Кураші. «Тут лежать мої хлопці, що зложили голови за Україну зовсім молодими. Ще й покохати вони нікого не встигли. Одна любов жила в їхньому гарячому серці – любов до своєї Батьківщини».