четвер, 24 вересня 2015 р.

Мотобол:  драйв  під  музику  дощу

Минула неділя видалася дощовою. Однак на запланований турнір з мотоболу на стадіон Дубровицького ліцею прийшло багато жителів району різного віку. Старші ділилися спогадами про мотобольні матчі, молодь (було і багато дітей) із зацікавленням очікувала початку турніру, щоб вперше побачити цей вид спорту. Погода не зіпсувала загального настрою, бо турнір крок за кроком перетворювався на справжнє спортивне свято. Відкрили ж його вихованці дубровицького ліцею, подарувавши присутнім пісні і танці з патріотичним настроєм. Саме вони й піднесли капітанам команд гостинний поліський хліб-сіль.






Цього дня в міжнародному турнірі злагоди та єдності з мотоболу, приуроченому дню працівника лісу, взяли участь три команди: «Поділля» (м.Кам’янець-Подільський), «Нива» (с. Вишняки, Полтавська область), «Юність» (м. Пінськ, Республіка Білорусь).
Відкрив свято голова райдержадміністрації Сергій Киркевич. Звернувшись до спортсменів і вболівальників, він щиро побажав всім гарного настрою, добра і злагоди, наголосивши, що Дубровиччина радо приймає цей мотобольний турнір, засвідчуючи шану до цього виду спорту, який був дуже популярний на теренах району.
Голова райдержадміністрації акцентував: «Особливо приємно, що турнір позбавлений будь-якого політичного окрасу. Так і повинно бути, що спорт непідвладний ні часу, ні політиці, ні погоді. Організатори турніру вирішили недоречним заявляти тут про свої політичні погляди, смаки і амбіції. У спорті вирішальним фактором є принциповість, непідкупність, самовідданість. Чого, на жаль, бракує нашій політиці».
Для значної частини наших вболівальників на стадіоні цей вид спорту не є чимось незвіданим. Цей день викликав приємні ностальгічні спогади за тими часами, коли у 70-х-80-х вони, вболівальники, поодинці, сім’ями, компаніями сходилися на стадіон «Горинь» подивитися на гру мотоболістів, своїх земляків.
Що ж так приваблювало людей у мотоболі? Це – технічний вид спорту, якому притаманна надзвичайна видовищність завдяки високим швидкостям, індивідуальній майстерності гравців, командному духу, захоплюючій атмосфері змагання. Це симбіоз футболу і мотоспорту. Мотобол – командна гра, де змагаються дві команди, кожна складається з пішого воротаря та чотирьох польових гравців на мотоциклах.
Нагадаємо, що мотобольний клуб був створений у Дубровиці у 1965 році. Вже наступного року команда «Трудові резерви» (Василь Коростель, Яків Паламарчук, Степан Паламарчук, Іван Борковський, Петро Блащук) достойно заявила про себе на розіграші кубка СРСР. У 1967 році «Трудові резерви» стали чемпіонами України у класі «А». Згодом команда почала носити назву «Маяк». Наші земляки демонстрували високий клас мотобольної гри у багатьох змаганнях різних рівнів, на Дубровиччину приїзджали команди мотоболу із різних куточків СРСР. Мотобольна спортивна слава району вписана в історію Дубровиччини, окрім вищезгаданих прізвищ, іменами Анатолія Луцького, Валентина Гириловича, Давида Шварца, Петра Мосійчука, Володимира Чирука, Юрія Чуханова, Георгія Хуланова, Володимира Заболотного, Володимира Льовіна, Валерія Литвина, Анатолія Придюка, Володимира Клімачова, Віктора Мунька, Василя Ольховика, Анатолія Остаповця, Степана Варенича. Приємно, що у недільному турнірі вшанували ветеранів цього виду спорту, засвідчивши повагу таким чином, до людей, які залишили свій слід в історії спорту Дубровиччини.
Анатолій Луцький, ветеран мотобольного спорту попросив від імені мотоболістів Дубровиччини щиро подякувати організаторам турніру за свято, настрій, особливий ностальгічний дух, який торкнувся душі кожного присутнього спортсмена-ветерана.
– Гуркіт мотоциклів викликав сльози на наших очах. Це ж наша молодість, наші найкращі роки, наші поразки і перемоги, – поділився думками Анатолій Володимирович. – Дуже хотілося б, щоб теперішня молодь, яка мчить на мотоциклі нічним містом і ризикує своїм життям, могла так, як ми колись, свою енергію спрямовувати в спорт, вчитися перемагати і бути сильною завдяки здоровому способу життя. Зрозуміло, для цього треба чималі кошти, аби займатися мотоболом, але вірю і сподіваюся, що цей вид спорту відродиться у нашому районі. Організатори ж турніру допомагають робити цю справу, бо враження і настрій, які отримали на святі ми, діти і молодь, незабутні.
Директор заводу будівельних матеріалів, організатор свята Микола Голяка зазначив, що задоволений проведеним дійством сповна, бо вдалося зробити найголовніше – продемонструвати жителям району переваги здорового способу життя, красу спорту, вміння дружити і єднатися завдяки грі і спортивному суперництву.
– Найголовніше, що всім, хто долучився до організації турніру, вдалося зробити спільне свято для наших земляків, кожен вніс свою лепту у підготовку. Особлива подяка директору Дубровицького ліцею Володимиру Кушніру за організаторські здібності, ініціативу і особистий вклад у проведення турніру. За дуже короткий термін вдалося підготувати стадіон ліцею, зробити необхідні супутні облаштування, як-от стільці, трибуну. Приємно вразили вихованці закладу, які своїми виступами додали спортивним змаганням дух патріотизму, урочистості, енергії і юнацького завзяття. Відчутною була підтримка районної влади, Сергій Киркевич особисто брав участь в підготовці і організації турніру, всіляко підтримали нашу ініціативу керівники Дубровицього і Висоцького лісгопів Анатолій Боровець і Віталій Сухович, міський голова Адам Кузьмич, Віктор Шмигельський та багато інших людей.
Олександр Цвар, глядач, шанувальник мотобольного спорту додав, що свято пройшло на одному подиху. Настрій у присутній був чудовий, незважаючи на дощ. Позитивно, що турнір пройшов у центрі міста, біля ліцею, бо дирекція закладу дуже посприяла його проведенню. Відрадно, що цього дня була змога поспілкуватися з білоруськими спортсменами, в атмосфері дружелюбства і здорового духу спортивних змагань.
Депутат обласної ради Віталій Сухович підкреслив, що спорт завжди об’єднував людей, тому, не задумуючись, колектив підприємства і він особисто, всіляко сприяв проведенню турніру. Хочеться, щоб молодь могла бачити приклади реалізації себе у вільний час, прагнула  здобувати і перемагати. Ці риси завжди рухали суспільством: «У День працівників лісу ми зробили свято для всіх, бо хочемо, щоб наша дубровицька родина була згуртованою і дружньою».
У свій час, коли з’явився мотобол, чи не вперше у СРСР з’явилось місце, куди можна було прийти і буквально доторкнутись до цього відчуття, яке ми зараз називаємо «ДРАЙВ». В буденності радянського громадянина цього відчутно бракувало. Мотобол заповнив цю нішу. Можна лише уявити, який ажіотаж був довкола турнірних змагань…
У свій час наш земляк Василь Коростель, уродженець Орв’яниці, став ініціатором зародження цього виду спорту на Рівненщині. Він був організатором мотобольних клубів і у Дубровиці, і в інших районах області, і на Львівщині, і у Білорусії. Одна людина змогла запалити іскру любові до цього виду спорту у багатьох своїх сучасників. Так  приємно, що досі це світло, хоч час від часу, зігріває наші серця.
Любов Клімчук.

Мотоболісти, учасники турніру, були вражені гостинністю і рівнем культури дубровичан. Отож земляки полтавчан – команда «Колос» (Санжари) ще раз продемонстрували у вівторок красу мотобольної гри на стадіоні у ліцеї, заїхавши до нас по дорозі на змагання у Німеччину.








Золотосяйна осінь щедра не тільки своїми врожаями, щедра вона й на свята. У ці гарні, теплі осінні дні наше суспільство відзначає Всеукраїнський День дошкілля – професійне свято працівників дошкільних навчальних закладів.

Дошкільний вік – особливо важливий і відповідальний період у житті дитини, коли формується особистість і закладаються основи здоров’я. Благополучне дитинство і подальша доля кожної дитини залежить від мудрості педагога-дошкільника, його терпіння, уваги до внутрішнього світу дитини. Сповна розуміють це працівники дитячого садочка «Малятко», що в Дубровиці. До речі, цього року відсвяткував заклад 40-річний ювілей. Адже став до ладу навесні 1975 року й був підпорядкований ПМК-175. Розміщений дитячий садок у типовому приміщенні, має шість груп (2 для дітей раннього віку та 4 – дошкільного). Потужність закладу – 116 дітей, працює тут 15 педагогічних працівників та 17 – обслуговуючого персоналу. Тут працює шість вихователів, котрі мають вищу категорію, по одному – «старшому вихователю» та «вихователю-методисту». Завідувачка удостоєна відзнаки «відмінник освіти».
Як розповідає завідувачка дитсадком Тетяна Іванівна Пігаль, професія дошкільника вимагає особливого світогляду, артистизму й творчого підходу до виховного процесу. Адже діти дуже тонко відчувають фальш й безпосередньо реагують на кожне слово вихователя. Тож дуже важливо, якщо це слово сповнене добром, теплом та мудрістю.
Що ж до самого закладу, то за словами Тетяни Іванівни, особливих катаклізм він не переживає. Завдяки співпраці батьківської громадськості, міської ради та колективу дитсадка за поточний рік проведено тут капітальний ремонти умивальних та туалетних кімнат, кухонь в дошкільних групах (облицьовано плиткою стіни та підлогу, замінено санвузли, мийки для посуду). При допомозі ДП «Ритм» (кер. Юрко Семен Адамович) обладнано дерев’яною вагонкою фізкультурний зал, загальний коридор. Також придбані цьогоріч постільна білизна на сорок місць, рушники, килимки в фізкультурний зал, гімнастичні лави, мати, меблі в старші групи. Смачне й різноманітне тут дитяче меню, що включає триразове харчування. Щоправда, все важче вдається його урізноманітнювати в рамках регламентованих 11-13 грн. відповідно до вікових груп. Погодьтеся, забезпечити раціональне триразове харчування на десять з хвостиком гривень не так вже й просто.
А от кількості іграшок та розвивального матеріалу, а також самобутній фантазії працівників закладу можна лише подивуватися. Адже саме тут, в «Малятку», повсюдно відчувається неповторний дух дитинства, коли весь світ видається нам яскравим та казковим.
Ми так само приєднуємося до усіх щирих вітань та слів вдячності, що линуть нині на адресу працівників цього дошкільного закладу, які забезпечують моральну чистоту, умови виховання й дозвілля, сіють в дитячих душах перші зернятка знань й закладають в малечі цеглинки добра, справедливості, патріотизму. Нехай множаться ваші добрі діла, здоров’я, щастя і добра!

Людмила РОДІНА.
«АКЦІЙНА» МОРКВА ПО 34 грн.,
або ЯК ДОБРЕ МАТИ ПИЛЬНОГО БУХГАЛТЕРА
Не обдуриш – не продаси. Ця приказка знайома власникам і співробітникам магазинів. Як же нас намагаються обдурити в супермаркетах? Кілька корисних порад убережуть ваш гаманець і навіть ваше здоров’я від небажаних покупок. Насамперед рушаючи у великий магазин за покупками, прихопіть з собою пильність. Це послужить вам непоганим щитом, а іноді й мечем в боротьбі з нечесними продавцями.



Читайте написи на упаковках
Перше правило супермаркетів – уважно читати написи на упаковці. Якщо на упаковку наклеєний стікер, який повністю заклеєний ще одним, швидше за все, вас хочуть обдурити. Звичайно ж, не виключений варіант, що змінилася ціна на продукт, але, можливо, співробітники магазину штучно збільшили термін його придатності.
Дуже часто на полицях виявляються вже прострочені товари. Особливо це стосується напівфабрикатів і молочки. Не радила би купувати м’ясну та молочну продукцію, яка має тривалий термін зберігання. Зберегти властивості такого продукту можна тільки при дотриманні всіх умов: потрібно певне приміщення і певна температура зберігання. А де гарантії, що співробітники супермаркетів дотримуються цих правил?
Хороший товар – свіжий товар.

Не купуйте кулінарію
У багатьох супермаркетах є відділ кулінарії. Звичайно, є кухня, яка готує різні нарізки, салати і страви. Я думаю, ні для кого не секрет, що для таких заготовок дуже часто використовують продукти, які ось-ось зіпсуються або, ще гірше, термін зберігання яких уже закінчився.
Також велике питання, як готують ці продукти. Чи використовують чисті ножі, чи регулярно миють і протирають столи і обробні дошки? Ці продукти можуть стати джерелом безлічі різних захворювань. Стафілококи, стрептококи, гонококи, кишкові палички. Якщо ви не хочете «познайомитися» з цими «милими створіннями», то вам варто уникати відвідування кулінарного відділу в супермаркеті.

Не ведіться на акції
Супермаркети люблять заманювати своїх клієнтів за допомогою акцій. Вони навіть готові витрачати певні кошти на рекламні буклети, які потрапляють у наші поштові скриньки або прямо в руки біля каси і просто в людних місцях. Огірки на 20% дешевше, три кілограми картоплі за ціною двох, ковбаса в два рази дешевше. Все це, безсумнівно, привертає нашу увагу, і ми йдемо в цей супермаркет, щоб заощадити.
До товарів, що продаються за акцією, варто ставитися з великою обережністю.
Ще раз уважно читаємо інформацію на упаковках, перевіряємо терміни зберігання, дати виготовлення і зовнішній вигляд продуктів. Якщо на товар наклеєний тільки фабричний стікер, можна трохи розслабитися. Порушення з боку фабрик зустрічаються набагато рідше, ніж з боку власників і співробітників супермаркетів.
Але особисто зі мною акції кілька разів злісно пожартували. Першого разу у місцевому маркеті я «повелася» на акційні шоколадні цукерки. Лише вдома побачила, що одну їх пачку мені порахували за акційною ціною, проте іншу – за завищеною. Маркети вдаються до подібних хитрощів, коли переклеюють тільки частину стікерів на знижені ціни.
Купивши «акційний» зелений горошок в тому ж маркеті, іншого разу була гірко розчарована, коли в магазині, що розташований буквально через дорогу від мого дому, знайшла то й же «неакційний» товар, проте на кілька копійок дешевший.
Якось «прокололася» з акційними вафлями. Тут «акційність» була прихована у зменшенні ваги упаковки.

Не купуйте нарізки
Не раджу купувати нарізки ковбас і сирів в супермаркетах. Туди, як і в кулінарію, також дуже часто потрапляють прострочені продукти.

Звертайте увагу на зовнішній
вигляд товарів
Гарненько огляньте товар. Якщо на курці є заморожені патьоки, швидше за все, вона була розморожена, а потім її заморозили знову. Нічого корисного ця процедура не приносить. Особливо обачним необхідно бути при покупці риби – в маркеті вона, як правило, чомусь завжди більш наморожена.

Інше
Палки ковбаси, особливо копченої, мають властивість усушки. Тобто за певний час ковбаса просто стає легшою. На стікері може бути вказаний допустимий відсоток усушки. Але все одно раджу вам зважити ковбасу знову. Це може заощадити вам кілька гривень.
Дорогі товари розміщують на рівні ваших очей, більш дешеві – нижче або вище.
Товари, термін зберігання, яких добігає кінця, розміщені якомога ближче до краю полиці. Свіжі товари розміщують якомога ближче до задньої стінки полиць і холодильників.
Робіть покупки за списком. В супермаркетах не просто так розміщують важливі відділи якнайдалі один від одного. Адже по дорозі від хлібного відділу до молочку вам на очі попадеться ще безліч товарів, які вам не потрібні, але які супермаркети з радістю вам продадуть.
Отримавши чек, постарайтеся згадати ціни, що вказані на цінниках, і порівняти їх з тими, що вказані в чеку.
Якщо вони різняться – зверніться до касира. Уважно стежте за кількістю пробитих товарів. Три йогурти легко можуть перетворитися на чотири.
У просунутих магазинах нерідко практикується такий вид обрахування, як «зайва покупка». Тобто якщо, скажімо, замість п’яти пляшок пива вам пробивають сім. Це трапляється найчастіше тоді, коли через сканер проходить одна покупка з наступним множенням. Фахівці попереджають, що при введенні штрих-коду в касовий апарат вручну ймовірність обрахування різко зростає.
Тепер перейдемо до «фірмових» хитрощів супермаркетів. Так, нерідко в магазинах розігрують наступну комбінацію: касир не пробиває одну одиницю купленого вами товару. Ви, не помітивши цього, відходите від каси, і ... вас тут же звинувачують у крадіжці, охорона відводить у свою «комірчину» і пропонує домовитися без міліції.
Більшість «злодіїв мимоволі» в таких випадках погоджуються розійтися миром. Вам пропонують оплатити «вкрадений» товар у потрійному розмірі і вирушати на всі чотири сторони. Зрозуміло, що дві ціни з трьох, підуть у кишеню «пильного контролера». Довести, що ви не збиралися нічого красти, практично неможливо – місцева міліція найчастіше знайома з охороною супермаркету і займе її сторону.
Юристи радять у даній ситуації стояти на своєму і погоджуватися оплатити товар в одиничному розмірі, але ніяк не в потрійному. При цьому треба пам’ятати, що охоронці з правової точки зору взагалі ніхто. Вони можуть лише затримати вас до приїзду міліції.
Існує кілька видів шахрайства на основі систем автоматизації, які, власне, і відрізняють супермаркет від звичайного продуктового магазину.
Найпоширеніший випадок порушення правил торгівлі у великих магазинах - підміна цінників, неправильно розвішані цінники, невірна інформація на них. Так, часто на полиці магазину лаштують товар з однією і тою ж назвою, але за різними цінами. Наприклад, горілка «Столична» в подарунковій упаковці коштує 75 грн., а без такої – 56. Покупець набуває просту пляшку, а йому пробивають її як подарункову. Коли візок до відмови набитий товарами, помітити таку підміну дуже складно.
Зіпсована морква по 34 грн.
Іноді має місце так звана «програмна помилка» в електронній системі касових апаратів, коли в торговому залі цінник на товарі стоїть один, а на касі при автоматичному зчитуванні штрих-коду сканером виявляється, що товар коштує зовсім інших грошей, набагато більших, ніж обіцяв цінник.
На такий гачок нещодавно попалася моя подруга в тому ж місцевому маркеті «Вопак». Бажання зекономити підштовхнуло її до корзини з уціненими товарами. З-поміж іншого вона вибрала три більш-менш «дужі» морквини, зважила їх, як годиться, на спеціальній касі, де на товар приліпили стікер-цінник. Набравши це кілька одиниць товару, як ні в чому не бувало, розрахувалася й рушила з магазину. «Шахрайство» помітила наш бухгалтер, яку насторожило, що ці три нещасні морквинки обійшлися колезі аж в сім гривень. Що ж виявилося? Зіпсовану моркву жінці наприкінці вересня порахували як «молоду», себто за ціною, яка була на цей товар в березні-квітні – у «Вопаку» її вартість становила тоді майже 34 грн., саме таку ціну «забили» нашій колезі в чек. Іншого разу з цієї ж «уцінененої»  корзини дорожчим за товари першого сорту виявився столовий буряк. Й обіцяна знижка на 30 відсотків за підв’ялий лимон виявилася набагато меншою: першосортний товар вартував 54 грн., а з «прострочених» – 50 грн. за кг.

Пильнуйте терези
Варто відзначити, що в супермаркетах не тільки обраховують, а й обважують, правда роблять це менш грубо, ніж на ринку. Фокус у тому, що вже розфасовані товари оцінюються не за масою нетто, а за масою брутто. Це означає, що за кожен грам упаковки покупець платить за ціною, скажімо, загорнутого в неї м’яса. Крім того, іноді фасувальники використовують більш товсту плівку, ніж належить.
Є й інший спосіб обважування. Заснований він на тому, що багато продуктів мають властивість всихати і втрачати при цьому у вазі. Наприклад, надійшло в магазин 100 кг бананів, полежали вони тиждень і всохли в цілому на пару-трійку кіло. Щоб продавці не виявилися в збитку, банани відразу ж фасуються в пакети, на них наклеюються етикетки з вагою і вартістю. І там, де вказано «1 кг», вмісту може виявитися грамів 900. Щоб не платити за повітря, потрібно просто переважувати фасований товар.
Будьте уважні, слідкуйте за цінниками, стікерами та зовнішнім виглядом товарів. Не беріть зіпсовані, биті і пом’яті продукти. Це інколи може врятувати не тільки ваш гаманець, але й життя.
Людмила РОДІНА.


понеділок, 21 вересня 2015 р.

Коли сила духу міцніша

Вже третій рік поспіль Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань ініціює проведення Всеукраїнської спартакіади «Сила духу» серед інвалідів праці. Життєлюбність, активність та віру у власні сили – ось що протиставляють учасники цього заходу своїм обмеженим фізичним можливостям. Вони  доводять, що навіть вади тіла не можуть перешкодити людині жити повноцінно, домагатись поставлених цілей та вершин. Серед сильних духом була й наша краянка Чередняк Віра Василівна із села Бережки, яка привезла додому срібло у змаганнях з дартсу. Незважаючи на життєві негаразди, вона все ж не втратила внутрішнього світла та теплоти, котрі дивним чином притягують та викликають повагу до цієї жінки.

Пані Віра згадує, що свою першу травму отримала у 2008 році на ДП «Ритм», де під час роботи втратила пальця. А другий раз, знову ж за нещасним збігом обставин, вийшла пізно ввечері на вулицю, впала і в результаті отримала три переломи, після чого одна із ніг не працює. Так і залишилась інвалідом. Однак вона оптимістично додає, що «слава Богу залишилась жива, а значить все буде добре».
Професійно спортом Віра Василівна ніколи не займалась. В молодості захоплювалась гандболом, але лише на аматорському рівні. Та й зізнається, що рано вийшла заміж, тому було не до цього, хоча зараз надолужує з внуками втрачене. На змагання, як вона сама зазначає, потрапила волею долі: «Сталося все дуже неочікувано та спонтанно. Зателефонували до мене з фонду виробничих травм Філіц Рита Станіславівна та Кучер Алла Яківна зі словами: «Віро Василівно, ви повинні нас виручити». Спочатку, звісно, не хотіла, адже, яка з мене спортсменка. Однак часто до них звертаюсь, коли є потреба, і вони завжди йдуть на зустріч, тому відмовитись я не могла. Трохи порадившись, вирішила спробувати себе в дартсі. Тренувалась дома, в мене у дворі висить все приладдя для цього. Ось трохи походжу по вулиці, і мушу підійти та кинути дротик. Це вже стало своєрідною звичкою».
Відбірковий етап відбувався у Рівному в червні цього року. Спочатку через помилку з підрахунком балів пані Віра зайняла 3 місце, однак в підсумку комісія вирішила, що на Всеукраїнський етап в Ужгород поїде саме вона. Фінальні змагання проходили з 10 по 12 вересня з 6 видів спорту: армреслінгу, гирьового спорту, бомбаскету, дартсу, настільного тенісу та шахів. Усього  позмагатися у спартакіаді приїхало майже 270 представників з усіх куточків України. Помітним фактом стала участь збірних команд Донецької та Луганської областей, що підкреслило єдність всіх регіонів нашої держави. В підсумку Рівненщина посіла 10 місце з 24 команд, отримавши 3 бронзи та одне срібло.
«Загалом все якось відбувалося душевно та тепло. Незважаючи на те, що у кожного були проблеми, певні вади, цього ніяк не відчувалось. Всі виявились хорошими людьми та справжніми українцями. Чомусь спочатку думали, що донеччани та луганчани буду якось відсторонено та упереджено ставитись, але їхня дружелюбність та щирість переконали нас в протилежному. Відтак упродовж двох днів ми стали однією великою спортивною родиною. Та й ужгородці прийняли нас надзвичайно добре. Влаштовували нам концерт, возили у філармонію, показували прекрасне Закарпаття. Комфортабельне проживання, харчування і переїзд були повністю безкоштовними. Ніби їхали з дому без особливих очікувань, але в результаті отримали гарний настрій, безліч приємних емоцій та хороших знайомих», - поділилася своїми враженнями Віра Василівна.
Отож, такі люди мають стати для нас взірцем мужності, єдності та оптимізму. Оскільки, незважаючи на стан здоров’я, всі без виключення учасники цього унікального дійства продемонстрували жагу до перемоги і безперечно всі вони стали переможцями у власному змаганні над життєвими обставинами. Нашій же землячці бажаємо успіхів у спартакіаді уже наступного року в Одесі. Впевнені, вона покаже, що поліський дух таки незламний. 
Леся КОНДРАТИК.



Слово про спорт. Не тільки з нагоди свята
Минулого тижня в Україні, і в Дубровиці зокрема, відзначали День фізичної культури і спорту – свято сильних духом і тілом людей. На стадіоні «Горинь» спортсмени району ще раз продемонстрували, що спорт додає кожному енергії, здоров’я, дарує радість спілкування і дух суперництва. Атмосферою проведених спортивних дійств всі залишилися задоволеними, бо масовість і настрій свята перевершили минулорічні заходи такого плану. Наприклад, Володимир Михайлович Мартинчик, педагог з багаторічним стажем, який у свій час став у нашому районі  першим вчителем-фізкультурником – відмінником освіти, попросив подякувати організаторам за вшанування ветеранів спорту, за увагу  до тих, хто писав і пише сторінки історії спорту у нашому районі:
– Попри всі економічні негаразди, нині молодь має хороші можливості займатися спортом у районі, бо діє спортивна школа, є хороші молоді тренери. Але інша справа, що хлопці і дівчата зараз надають перевагу спілкуванню в інтернеті, годинами просиджуючи біля комп’ютера. Значною мірою і від батьків залежить, який життєвий посил вони дають дітям, який власний приклад показують щодо здорового способу життя, - додав Володимир Михайлович.
Микола Голяка, відомий у районі організатор спортивних заходів, зазначає, що об’єднавчим фактором цьогорічного спортивного свята став футбол. Цей вид спорту був і є найпопулярнішим у районі, як і в Україні загалом. Відрадно, що минулої неділі на стадіоні зібралися багато футбольних команд з сіл нашого району. Футбольний дух суперництва додав усім присутнім гарного настрою і викликав багато емоцій. Таку думку розділив і заступник голови районної ради Григорій Петрович Шах, який щиро вітав і професіоналів, і спортсменів-любителів з їх святом і бажав нових спортивних перемог. Розвиваючи тему спорту у районі, наш співрозмовник додав, що питанню його розвитку слід приділяти належну увагу, бо саме спорт – потужне джерело здорового способу життя, патріотизму, віри у власні можливості. Варто зазначити, що ця тематика досить часто піднімається і на сесіях районних рад, і на колегіях райдержадміністрації. Інша справа, недостатність фінансування галузі. За словами Григорія Петровича, цьогорічне спортивне свято ще раз засвідчило, що у районі багато людей займається спортом, попри  відсутність багатьох необхідних чинників для удосконалення і розвитку спортивних закладів.
– Прикро, але у Дубровиці нема навіть належно облаштованого стадіону. На теперішньому ж навіть змагання районного рівня приймати соромно, що вже казати про міжнародний. Адже для спортсменів потрібні такі елементарні побутові умови, як от роздягалка. Нема у нас і спортивної школи як окремої облаштованої споруди. Аби вирішити хоча б лише вищезгадані питання, району потрібні мільйонні фінансування. Годі сподіватися, що найближчим часом у нас зрушаться ці проблеми з  мертвої точки. Хоча, якби у нас законодавчо був організований видобуток бурштину, і відрахування йшли до районного бюджету, ми могли б не лише дати лад нині діючим, й будувати нові чудові спортивні заклади
Торкаючись спортивної тематики, хочу розповісти про ще одну зустріч.
З жителями Дубровиці Ісмаїлом та Олександрою Мамелі ми розмовляли про життя, сьогодення і плани на майбутнє. Подружжя мешкає у Дубровиці три останніх роки, раніше жили у Сирії, на батьківщині Ісмаїла. У 2011 році у цій країні, як відомо, розпочався збройний та політичний конфлікт, родині довелося виїхати з країни і докорінно змінити своє життя.
Попри всі перипетії і життєві колізії, в Україні знову довелося розпочинати життя майже з нуля. Найбільше багатство, гордість батьків – їхні діти. Найстарший син Тофік народився у Львові, а середній Раслан  і наймолодша Куасар у сирійському місті Аллепо. Саме майбутнім дітей живуть сьогодні батьки і дуже мріють, щоб діти змогли реалізувати себе у житті.
– Наші хлопці дуже люблять футбол. старший Тофік навчається зараз у Сарненському ліцеї і виступає за збірну цього навчального закладу,  на жаль, вже пізно говорити про його можливість прорватися до великого футболу, бо там дуже обмежені вікові рамки, а от наш Раслан (в Україні хлопчика називають Русланом) мріє і хоче стати відомим футболістом.
– «Коли був зовсім маленьким, – ділиться спогадами мама, – отримав у подарунок від дядька футбольний м’яч. Відтоді, здається, не пішов, а побіг за цим м’ячем, ніби приріс до нього. На жаль, у Сирії цей вид спорту непопулярний, країна не грає у змаганнях міжнародного рівня, отож футболові уваги не приділяють. Взагалі у сирійській школі  дуже насичений і складний навчальний процес, строго регламентовані і набагато суворіші вимоги щодо  поведінки учнів. Українська школа видалася нашим дітям набагато лояльнішою у багатьох питаннях  Що ж до спорту, то в Україні, однозначно, більше можливостей (порівняно з Сирією) займатися багатьма видами спорту ще з юного віку.
Зараз наш Руслан навчається у 9 класі з футболу в Костопільському спортивному школі-інтернаті, він виступав на районних змаганнях з футболу, їздив на ігри за юнацькі збірні окремих українських футбольних клубів». Взагалі ж, взимку вирішуватиметься доля юного футболіста, бо у 14 років хлопці починають грати за контрактом. Найбільша мрія Руслана грати як Роналду (цей відомий футболіст не лише його кумира, й кумир тата). Хлопець мріє грати так, як бразильська зірка світового футболу, і виступати за збірну України. Батьки щиро вдячні тренеру Руслана Роману Стрибулевичу  і кажуть, що у Дубровиці син знайшов людей, які допомогли йому підтримати його мрію, додали впевненості в собі, аби рухатися вперед. Вони дуже вболівають за майбутнє Руслана і вірять, що всі старання юного спортсмена будуть основою його майбутнього як професійного футболіста. Батьки з гордістю демонстрували нагороди юного спортсмена і відзначила для себе наскільки є важливою родинна підтримка у таких спортивних починаннях.
Ніна Іванівна Стасюк, начальник відділу освіту, зауважує, що вже з десяток років не виділялися кошти для придбання спортінвентаря для навчальних закладів району. «Лише цьогоріч для цього передбачено 75 тисяч гривень. Це мізер, якщо зважити, що в середньому ненайкращий м’яч нині коштує близько 400 гривень. А займатися фізкультурою школярі мають де. Окремі ж спортивні зали є зразком хороших спортивних споруд, навіть на рівні держави, як от у Людині, Берестівській школі чи Дубровицькому ліцеї. А ще на балансі нашого відділу освіти зараз є басейн, який розташований на території агробуду». На власні очі автор цих рядків бачила цю солідну споруду. Щоправда, аби могли дітки тут навчатися плаванню потрібні мільйонні капіталовкладення: там доліпити плитку, там зробити  належне водопостання і підігрів, роздягалки та інше. Та й саме утримання басейну – річ з недешевих. Але ж, погодьтеся, і для освіти, і для дітей, і для дорослих цей басейн став би новим кроком у розвитку спорту району.
Хтозна, як складеться доля цієї спортивної споруди, як і доля нашого міського стадіону. Але навчити дитину любити фізкультуру і спорт можна вже сьогодні, без великих капіталовкладень, просто навіть тоді, коли замість чарки у колі друзів батько візьме сина з собою на стадіон.

Любов Клімчук.
На сторожі гармонії і порядку лісу

Ліс – життя, ліс – краса, ліс – домівка. Його місію в існуванні людства важко переоцінити. Тому наше покликання – примножувати, розвивати й берегти цю «зіницю ока» в організмі землі. Це прекрасно усвідомлює та підтверджує своєю кропіткою працею колектив ДП «Дубровицьке лісове господарство», котрий ось уже 5 років очолює Боровець Анатолій Олексійович. Саме під його зваженим керівництвом  лісгосп досягає все нових вершин, уже не перший рік стаючи провідним у цій надважливій галузі. Тож до професійного свята хотілося б підвести своєрідний підсумок успіхів та невдач, що спіткали лісівників на їхньому трудовому шляху за попередній рік.



Так, Дубровицький лісгосп на сьогодні є найбільшим платником податків у районі. Його внесок у розвиток економічної потужності країни становить 4,998 млн. гривень сплачених податків та зборів до бюджетів усіх рівні, а також 2,763 млн. гривень єдиного соціального внеску, що на 2,290 млн. перевищує показник минулого року. Таке досягнення лісового господарства не залишилося поза увагою. Відтак воно отримало перемогу в обласному турі конкурсу в номінації «Сумлінні платники податку-2014», що проводився Рівненською обласною асоціацією платників податків.
Цьогорічною весною працівниками господарства висаджено лісів площею 178 га, заліснені всі зруби минулого та зимові поточного років. Створено п’ять теплиць на території лісництв лісгоспу, де вирощується понад 3 млн. сіянців різних лісових порід, які забезпечують власним садивним матеріалом під час лісокультурної кампанії. Трудовий колектив добре розуміє, що лісівники є перш за все захисниками лісових насаджень, тому лісгосп намагається оптимізувати об’єми заготівлі деревини. Отож з початку 2015 року її заготівля зменшилась на 3,7 тис. м. куб. порівняно з минулим роком та на 6,4 тис. – з позаминулим.
В пріоритеті Дубровицького лісгоспу також є покращення умов праці та реконструкція основних фондів підприємства. Зокрема, останнім часом було придбано автомобіль КАМАЗ з самонавантажувальним пристроєм для вивезення деревини, два автомобілі «Нива» для державної лісової охорони, трактор МТЗ-82 для підвезення деревини та інше лісозаготівельне і лісогосподарське обладнання. Крім того, для комфортної роботи своїх працівників проведено у всіх адміністративних та побутових приміщеннях поточні ремонти. Наприклад, в центральній садибі лісгоспу замінено старі дерев’яні вікна на нові енергозберігаючі, реконструйовано дах. На нижньому складі та в автотранспортному цеху лісгоспу обладнано сучасні душові кімнати та кімнати побуту для робітників. Проведено капітальні ремонти в Бережницькому, Будимлянському, Перебродівському та Озерскому лісництвах. Загалом за 8 місяців поточного року лісове господарство інвестувало у свій розвиток 1,5 млн. грн.
Слід відзначити, що лісгосп не залишається осторонь й найбільшої проблеми сьогодення нашої держави, підтримуючи учасників АТО та їхні сім’ї. З початку року надано 30500 грн. допомоги пораненим бійцям та родинам загиблих, придбано за кошти лісового господарства обмундирування для призовників на суму 14000 грн. Безкоштовно виділено 50 кубометрів дров для опалення будинків сімей солдатів. 
Без сумніву всіх вищезгаданих досягнень та перемог не було б без самовідданої праці та професіоналізму колективу лісового господарства. Так, яскравими прикладами людей, котрі насправді «живуть» своєю справою є лісничі Черменського та Залузького лісництв Олексійовець Анатолій Миколайович і Томилович Іван Петрович, спільний стаж роботи в лісовій галузі яких сягає більше чверті століття. І хоча вони на очолюваній посаді лише 3 роки, однак уже за цей час стали авторитетами для колег та гідними захисниками лісу, неодноразово доводячи це на практиці. Також величезною пошаною користуються працівники нижнього складу, без натруджених рух котрих лісгосп не досягнув би таки висот, зокрема майстер Польовий Василь Іванович (на посаді з 2002 році) та кранівник Жакун Олександр Васильович, який уже 21 рік трудиться на благо лісу. Особливої уваги заслуговують ентузіасти та справжні рекордсмени - водій лісопункту Дука Іван Васильович, яким вивезено 7000 м. куб. лісу, що становить 15% від річної вивозки по всьому господарству; та тракторист Андрієвський Анатолій Іванович, котрим підвезено 4600 м. куб. деревини (10 % від загальної кількості).
За плідну роботу Дубровицький лісгосп намагається віддячити своїм працівникам достойним заробітком. Так, нині середньомісячна заробітна плата одного працюючого в лісовому господарстві становить 6003 грн. Звісно, зважаючи на сьогоднішні ціни, така оплата не може повноцінно забезпечити потреби робітників, але вона значно вища, ніж в інших підприємствах та організаціях району.
Та як завжди у медалі є дві сторони. Щоб досягти успіху, треба пройти через тернистий шлях перешкод та труднощів. Тож основними проблемами дубровицьких лісників наразі є бурштин та пожежі. На жаль, останнім часом вони набули значних маштабів, тому потребують негайного втручання не лише працівників лісу, але й громади, влади та правоохоронців. Адже не варто забувати, що турбота та збереження природного національного скарбу наш спільний обов’язок.
У свято лісівників ми приєднуємося до привітань на адресу всіх, хто не байдужий до проблем лісового господарства, хто своєю працею і турботою сприяє його збереженню та примноженню, хто просто любить, береже і рятує ліс.
Варто пам’ятати, що люди, які професійно стоять на сторожі гармонії і порядку в лісовому господарстві, давно і справедливо заслуговують поваги і високого авторитету.
Леся КОНДРАТИК.



На фото: Анатолій Миколайович Олексійовець, лісничий Черменського лісництва

На фото: Томилович Іван Петрович, лісничий Залузького лісництва

На фото: Жакун Олександр Васильович, кранівник

«РИТМ» ПРОПОНУЄ КРАСУ ПОМНОЖЕНУ НА ЯКІСТЬ
Серед безлічі будівельних матеріалів дерево завжди займало й, безумовно, займатиме почесне місце. Як би не мінялися технології та методи обробки деревини – більш універсальних матеріалів в будівництві, напевне, немає. Тому вони користуються неабияким попитом в усьому світі. Адже тільки дерево здатне створити самобутній колорит та затишок в домі. Тому й залишається найбільш витребуваним у будівництві. Деревину люблять за її природні, так би мовити живі властивості, простоту у використанні.







Якщо для внутрішніх або зовнішніх оздоблювальних робіт обрано дерево – вам не обійтися без вагонки чи євровагонки. Це одні з найпростіших у використанні та неперевершуваних у декорі будівельні матеріали, що відповідають сучасним вимогам.  Вони можуть застосовуватися як для внутрішніх, так й для зовнішніх робіт. Стіни, обшиті вагонкою, мають гладку поверхню, гарні на колір, неперевершені за декором. Загальновизнані також прекрасні термо- та звукоізоляційні властивості деревини. Вона має практично стовідсоткове віддзеркалення звуку, створює комфортний мікроклімат в оселі.
На теренах Рівненщини лідером з виготовлення вагонки, дошки для підлоги, імітації бруса, блок-хауса тощо є ДП «Ритм».  Продукція цього підприємства входить до числа «Ста кращих товарів» України й користується попитом як на внутрішньому ринку держави, так  й закордоном. Експортується продукція підприємства до Туреччини, Італії, Німеччини, Угорщини, Азербайджану. Тому проблем зі збутом тут практично не виникає. Напевне, через це назва підприємства, як ніяка інша, відповідає темпам виробництва – адже його чіткий та злагоджений ритм відчувається у кожному цеху.
Директор підприємства Семен Адамович Юрко про свій колектив говорить з великою любов’ю. Каже, що нинішня впевнена позиція «Ритму» – спільна заслуга великої команди однодумців. Гарно керівник характеризує  бригадирів змін: Т.В. Антонюк, О.П. Хомича, Н.А. Костючок, І.І. Булачка, П.П. Загоровського, оператора котельні В.І. Кібука тощо.
Кілька працівників підприємства нині мобілізовані й є учасниками АТО. «Ритм» всіляко опікується цими своїми працівниками. Демобілізований Роман кішко каже, якби не така підтримка «тилу», нашим воякам було б сутужно дуже й дуже.
Схвально відгукується директор «Ритму» й про своїх ділових партнерів – лісівників та просить передати їм найтепліші вітання з нагоди професійного свята. Адже велика частина успіху підприємства залежить саме від результативності виробничої діяльності постачальників.
На даний момент підприємство має потужності для переробки  20-25 тис.м3 деревини на рік. На підприємстві працює 84 чоловіки з двозмінним режимом роботи при шестиденному робочому тижні. Майже половина працюючих – жінки. Тут у безперебійному ритмі  функціонує кілька цехів:
лісопильний, в якому пиловник розпилюється на пиломатеріали;
цех переробки низькосортної продукції;
два цехи зрощення по виготовленню пиломатеріалів профільованих (вагонка, дошка для підлоги і т.д.);
котельня з чотирма сушильними камерами для сушки пиломатеріалів та опалення цехів та адмінприміщення.
Варто зазначити, що це підриємство має давню, хоча не завжди успішну історію. Вперше деревообробне підприємтво на базі лісопромислового комплексу Дубровицького держлісгоспу було створено 18 грудня 1991 року й носило назву “Україна”. У 1993 році на базі МДДП “Україна” був створений виробничий підрозділ фірми “Лісіндустрія”. У свою чергу в 1995 році на базі виробничого підрозділу фірми “Лісіндустрія” було створено ВАТ “Данко”. У 1996 році на базі ВАТ “Данко” почало функціонувати дочірнє підприємство “Столяр”. У 2001 році за борги перед державою підприємства ВАТ “Данко” та ДП “Столяр” були продані на аукціоні виконавчою службою Дубровицького району. У 2001 році на базі цих підприємств було створено Дубровицьку філію ТзОВ “Р.И.Т.М.”.  Нинішній  “РИТМ” з’явився шляхом виділення з товариства з обмеженою відпровідальністю “Р.И.Т.М.” та передачі всіх  його прав та обов’язків.
З приходом до керма «Ритму» дев’ять років тому Семена Адамовича Юрка підприємство практично здобуло «нове дихання» - освоєння нових технологій та видів продукції дозволило заповнити нішу на ринку будівельних матеріалів та завоювати прихильність  покупців.
Відходи деревини (тирса та пиловідходи) реалізовуються для приватних підприємств, що займаються виготовленням пілєтів та тріски технологічної. Саме відходи та тирса – основне паливо на котельні підприємства. До речі, навіть цей підрозділ тут оснащено за останніми вимогами часу – таких «розумних» та рентабельних котлів прибалтійського виробництва досі я не бачила ніде. Весь процес їх роботи та теплоподачі контролюється зі спеціальної диспетчерської через монітор комп’ютера. Подача води та тирси відбувається автоматично.
Про цехи вже й говорити годі – тут всюди надточні верстати для обробітку деревини й відповідно навчений персонал для роботи на них.
Читачів, напевне, зацікавлять також більш детальні характеристики самої продукції підприємства:
Вагонка з дереваце не лише красивий, а й практичний оздоблювальний матеріал. На відміну від пластикової вагонки, вона має значно довший термін експлуатації. Вагонка є чудовим матеріалом для оздоблення: житлових кімнат (спальні, дитячі, вітальні); мансардних приміщень; балконів, лоджій;побутових приміщень; використовується для обшивки фронтонів дахів; для альтанок та різноманітних архітектурних споруд.
Це екологічно чистий будівельний матеріал. Як відомо, сосна вирізняється своїми антибактеріальними властивостями. В приміщенні, де стіни оздоблені матеріалом з сосни, роками зберігається здорова, сприятлива для людського організму атмосфера. Вагонка дерев’яна соснова має неповторний аромат, адже деревина сосни насичена ефірними маслами. Вже при кімнатній температурі смоляні кармани розкриваються та вивільняють аромат хвої. Вагонка чудово регулює вологість у приміщенні. При надмірній вологості деревина забирає на себе надлишок, а коли у кімнаті повітря стає занадто сухим – повертає. Таким чином в будинку з дерев’яними стінами панує ідеальний мікроклімат.
Дошка для підлогисуцільна або зрощена, суха, оброблена з усіх чотирьох боків дошка, має шип та паз, що дозволяє щільно стикувати дошки одна до одної. Зібрана таким чином, створює абсолютно рівну підлогу без перепадів по висоті. Така підлога є значно міцнішою, бо навантаження спричинюється не на одну дошку, а рівномірно розподіляється і по сусідніх. Сосна вирізняється світлим кольором, що візуально збільшує приміщення. Дошка немовби випромінює тепло. Тому недивно, що кімната, де в якості оздоблення була обрана дошка для підлоги соснова, є особливо затишною. Для виробництва дошки обирають деревину високої якості. Найважливішими критеріями у виробництві є її екологічність та якість. Дошка для підлоги  – традиційний, перевірений часом матеріал, якому довіряють покоління. Вона підходить для облаштування підлоги у приміщенні будь-якого призначення: житлові кімнати, кухні, вітальні, лоджії, балкону. Особливо доцільною є у дитячих кімнатах, так як це теплий матеріал і дитина може гратися на підлозі, уникаючи небезпеки переохолодження. Також, вона дуже зручна в прибиранні. Дошка надзвичайно стійка до зносу, бо стертися не може, оскільки це суцільний міцний масив деревини.
Імітація брусаоригінальне рішення для внутрішньої і зовнішньої обробки стін будинку, котеджу, дачі. Високі експлуатаційні характеристики, гарний зовнішній вигляд, екологічність і невисока ціна сприяють популяризації імітації бруса як сучасного обробного матеріалу.
Блок-хауссуха профільована дошка з напівокруглою лицьовою поверхнею, має шип та паз, що значно спрощує монтаж, який використовується для внутрішньої та зовнішньої обшивки будинків, котеджів, саун, бань, лоджій, альтанок, воріт та огорож, а також різноманітних архітектурних та декоративних споруд. Його виготовляють різної ширини, товщини та довжини. Зумовлено це тим, що вузький блок-хаус краще підходить для облицювання стін всередині будинку, візуально це не буде зменшувати простір кімнати. Широкий блок-хаус доцільно використовувати для зовнішніх робіт. Після монтажу блок-хауса складається враження, що будинок зібрано з оциліндрованого брусу.
Плінтус для підлоги та стелі спеціальні декоративні планки, що закривають простір між підлогою і стіною та стінами вцілому. На сьогоднішній день існує безліч моделей цієї деталі.
Шалівка соснова –  декоративний елемент, який дозволяє створити спеціальне обрамлення, що здатне замаскувати невеликі дефекти між дверним прорізом і основною поверхнею стіни.
Євроштахети соснові – чищені пиломатеріали довжиною до 1,5м, що мають гладку лицьову поверхню з фігурним оздобленням.
Якщо вас зацікавила продукція підприємства,
звертайтеся за адресою: м. Дубровиця,
вул.Завокзальна,14. Рівненська обл. 34100.
Тел/факс:(03658)2-03-33  ел.адреса: dprytm@rambler.ru

Людмила РОДІНА.

«ВИСОЦЬКИЙ ЛІСГОСП» –
У ЦИФРАХ І ЛЮДЯХ

ДП «Висоцький лісгосп» уже кілька років поспіль утримує першість у трудовому суперництві серед підприємтв галузі. Його керівник Віталій Миколайович Сухович, незважаючи на вік, серед колег має неабиякий авторитет. Адже саме завдяки його управлінським здібностям за короткий період в підприємтві зуміли докорінно змінити підходи. Високі мотивація й результативність в роботі – взаємопов’язані. Директору, як вправному менеджеру, вдалося їх швидко збалансувати, й результат не забарився.
З-поміж усіх економічних чинників, попри все, Віталій Миколайович на перше місце ставить свій колектив, підкреслюючи, що основне багатсво «Висоцького лісгоспу» – його працівники, велика й дружна лісівнича громада. Саме вони плекають бори на Поліссі й кують славу лісівничих господарств.
Ми цього разу спробували на прикладі різних підрозділів показати безперервність виробничої діяльності в цій галузі. А про її об’єми нехай читачі судять з коротких статистичних показників.
Підприємство створене у 1961 році. Загальна площа лісів складає 33370 га, в тому числі покритих лісом 28374 га. У лісовому фонді хвойні насадження становлять 75%, твердлистяні – 3%, м’ягколистяні – 22%.
Обсяг реалізованої продукції в діючих цінах (без ПДВ) за 2014 рік становив 33905 тисяч гривень, в тому числі  на внутрішній ринок 11568,6 тисяч гривень. Темп росту обсягу реалізації до відповідного періоду минулого року – 123,2 %.  Чисельність штатних працівників  за 2014 рік склала 149 чоловік. Сплачено  податків до бюджетів різних рівнів 3943,4 тисяч гривень. 
ДП “Висоцький лісгосп” займається вирощуванням, відновленням та охороною лісів, підвищенням їх продуктивності та якості, забезпеченням раціонального використання земель лісового фонду, а також безперервним і невиснажливим  лісокористуванням. Підприємство складається із шести лісництв: Висоцьке, Людинське. Золотинське, Жаденське, Миляцьке, Більське,  ремонтно-механічної майстерні та Удрицького нижнього складу.
На території лісгоспу знаходиться 10 об’єктів природно-заповідного фонду площею 3309 га.
У лісових розсадниках щорічно вирощується 1,6 мільйона штук стандартного посадкового матеріалу основних лісоутворюючих(сосна звичайна, ялина звичайна, дуб звичайний) та інших деревних і чагарникових порід та декоративних саджанців для озеленення.
Щорічно лісгосп створює 120-130 га лісових культур шляхом посадки і 100-120 га – природним відновленням.
Велика увага приділяється раціональному підбору деревини і чагарникових порід (ведення грунтополіпшуючих порід), що відзначається інтенсивним біологічним кругообігом речовин, створенням на більшості площ біологічно стійких, високопродуктивних змішаних насаджень. Підприємство постійно забезпечує перевагу вирощуванням лісу над його промисловим використанням.
Середній приріст деревини становить 3,3 м3 на гектарі. Використання загального річного приросту наближається до 50%.
Уже в 2015 році проведено посадку лісових культур на площі 130 га. За 8-м місяців проведено догляди за лісовими культурами  на площі 210 га. Вирощування садивного матеріалу здійснюється на розсадниках загальною площею 1,5 га.
Рубками догляду пройдено 126 га лісу. Проведено санітарно-оздоровчі заходи в лісах на площі 732 га.
За 8-м місяців реалізовано лісопродукції на суму 28812 тис. грн., в тому числі експорт – 18015 тис.грн.
Сплачено податків за 8-м місяців всього 2 767 тис.грн., в тому числі до місцевого бюджету 1706  тис.грн. Єдиний соціальний внесок – 2 млн 247 тис.грн.
Оздоровлено в дитячих таборах 33 дитини працівників лісгоспу та надано 28 путівок на оздоровлення на морі.
Організовували також для лісівників паломницьку поїздку в м.Почаїв (68 чоловік).
Придбано трактор МТЗ з маніпулятором для вивезення дервини, а для працівників лісової охорони – 6-ть нових мотоциклів.
Людмила РОДІНА.


«Берегти ліс сумлінно і добросовісно», – саме такими словами окреслили суть своєї роботи нам майстер лісу Петро Миколайович Трофимов (23 роки  трудиться у сфері лісового господарства) та старший майстер лісу Руслан Ярославович Ліпінський (26 років на роботі у цій галузі) з Більського лісництва. Про тонкощі своєї професійної справи обидва лісівники можуть розповідати годинами, адже, знають всі етапи лісотехнічної галузі. Воно й не дивно, бо майстер лісу – організатор всіх робіт, починаючи від збору лісового насіння і до кінцевої фази – реалізації стиглої деревини.
Спілкуючись з професіоналами своєї справи ще раз переконалися, що працювати майстром лісу може людина, яка має не лише добрі знання, а й відчуває дерево, розуміє природу, має особливу інтуїцію і відмінні навички догляду за лісом.



Олександр Миколайович Шанько (на фото), керівник Удрицького нижнього складу, розповідає нам про завдання і роботу свого підрозділу:  круглий ліс тут тимчасово зберігається, первинно обробляється  і після часткової переробки відвантажується споживачам.
Спостерігаємо за технологічними процесами і робимо висновок, що робота тут потребує великої зосередженості, відповідальності і злагодженості. 36 професіоналів, які трудяться у дві зміни,  щодоби після обробки відвантажують  з складу 200 кубів лісу. Як зазначив Олександр Миколайович, основним покупцем деревини сьогодні є Румунія. Про свій колектив керівник розповідає з гордістю, ще раз підкреслюючи, що складні технологічні процеси вимагають від кожного з підлеглих високих ділових якостей і чуття колективного виробничого духу.

На фото: за роботою – розкрижувальник Станіслав Турович, розмітник Гембицький Олег, навальник штабельної деревини Іван Пігаль.

Пожежна команда Жаденського лісництва цьогорічного спекотного літа боролася з вогнем не лише на території Висоцького лісгоспу, їздила допомагати своїм колегам у Рокитнянський район, де лісові пожежі набрали значних обертів. Про це розповів  лісничий В’ячеслав Хомич.  Мабуть, не варто довго розповідати, яким нинішній рік видався для лісівників  району у плані пожежної безпеки, ми відчували це і на собі. Лісівники зазначають, основними причинами займань, крім спекотної погоди, став людський фактор, з яким боротися вкрай складно. Часто саме через людську недбалість згоряє ліс, який плекався роками. Пожеженебезпечний період – основна тривога і занепокоєння лісівників. А ще вони готові, у разі потреби, допомагати своїм землякам, пожежний автомобільний лісництва неодноразово виїзждав на пожежі у приватний сектор.
Кажуть, береженого і Бог береже, тому щорічно Висоцький лісгосп проводить низку профілактичних протипожежних заходів, які потребують чималих капіталовкладень. Однак, кожному з нас слід пам’ятати, що ліс, який зустрічає нас гостинністю, потребує дбайливого ставлення і дотримання елементарних правил безпеки.


Цього року погода мало сприяла лісівникам – надлишок сонця й обмаль дощів найбільш негативно вплинули на сіянці. Тож лісокультурницям довелося непросто. Проте шкілки Миляцького лісництва в 47-кварталі милують око. Однорічні паростки сосонок «вистояли» навіть цьогорічної спеки – вкривають землю рівненьким пухнастим килимком. Так й хочеться приголубити рукою цих «маляток». Але це буде лише маленька частинка того піклування, що віддають їм лісокульурниці. То ж їхні вправні руки так турботливо та старанно плекають майбутні бори. На розсадниках догляд ведеться тільки вручну. «Це важка, кропітка робота, бо маленькі сосни дуже вразливі. Лісокультурниці із сапами навколішки над ними стоять», – розповідає інженер лісових культур Ольга Терентіївна Вальковець.
Основна маса цих сіянців залишиться зимувати на розсаднику і буде використана у весняній посадковій кампанії. А вже за кілька років стане новими лісовими масивами.
А в урочищі Перці 45-го кварталу лісництва ми застали за роботою й самих лісокультурниць. Тетяна Шиманська та Наталія Савич саме просапували тендітні паростки, хоча, як на мене, площа й так бездоганно чиста. Дівчата ж пояснюють, нині як ніколи для сіянців важливе часте розпушування грунту, це подекуди замінює недостатність вологи, адже сприяє доступу кисню до корінців сіянця.
Якісний посадковий матеріал – основа лісовідновлення. Ці жінки, за плечима яких багаторічний досвід роботи в лісівній галузі, вже знають це ліпше будь-якого фахівця. Бо ж це їхніми руками створено десятки гектарів молодих лісів.