пʼятниця, 30 вересня 2016 р.

Де  педагоги  в  ціні?

Десяток років тому професія педагога в Україні вважалася однією з найпрестижніших та найшановніших. Нині ж вчителювати йдуть або від абсолютної безнадії, або з глибокого фанатизму. Молодих спеціалістів у школах – все менше й менше. Навіть отримавши педагогічну освіту, молодь віддає перевагу більш «хлібним» професіям. Дивуватись нічому, адже без стажу і категорії можна розраховувати на зарплатню близько 2000 грн. Щоб заробляти на кілька тисяч більше, педагогу потрібно пропрацювати в школі 10-15 років. Щоправда, до ставки педагог може «назбирати» додаткові виплати: за класного керівника, за перевірку зошитів, за завідування майстернею чи навчальним кабінетом. Змінилося і ставлення батьків та дітей до педагогічної праці. На вчителів уже не рівняються, їх гірше слухають, не так поважають.
Для порівняння ми вирішили з’ясувати, як живеться педагогам в інших країнах. Виявилося, що в Туреччині шкільним наставникам цілують руки. А от ізраїльські педагоги змушені страйкувати через низькі зарплати. Краще від усіх живеться німецьким учителям, які на місяць приносять додому 5000 євро і можуть собі дозволити кататися по всьому світу.

У Китаї – максимальна пошана
до вчителів
Вчитель для китайців – це досить престижна професія, проте іноземні педагоги набагато популярніші за місцевих.
Китайці не вміють самостійно організувати креативний навчальний процес, тому іноземці користуються в країні шаленим попитом. Вони зазвичай працюють у приватних школах, де демонструють нестандартні підходи до навчання.
Школярі півдня проводять у школі, з 8.30 до 15.30. Після уроків є і сонний час, і підготовка домашніх завдань. Репетиторів для учнів наймають практично всі батьки. Адже в класах учнів може бути і понад 60, до кожного у процесі навчання не «достукаєшся».
У Китаї, як і в багатьох інших розвинених країнах, вчителі мають хороші матеріальні та соціальні переваги. У школах великих міст Піднебесної іноземні педагоги заробляють від 1200 доларів, китайські – від 500. Топ-учнів із перших щаблів рейтингу навчання держава забезпечує стипендіями. Це і відіграє вирішальну роль щодо якості навчального процесу.
Польща: за продукти можна
не платити
День вчителя в Польщі відзначають 14 жовтня. «Діти влаштовують концерт, дарують квіти і більше нічого. Якщо батько принесе педагогу дорогий подарунок, то кожен поважаючий себе вчитель, щоб не почувати себе зобов’язаним, відмовиться від нього», –  розповідає польський педагог Агнешка, котра працює в Києві.
Якщо говорити про гроші, то тамтешні вчителі не можуть похизуватися дуже високою зарплатою. Тому багато хто просто працює на 1,5 ставки, щоб одержати більше. Але при цьому не можна перевищувати ліміт у 27 годин на тиждень. До того ж, кожен учитель зобов’язаний відпрацювати в школі дві безкоштовних додаткових години на тиждень. Він може або повести дітей на екскурсію, або організувати якийсь гурток. Середня зарплата польського педагога –  $900 на місяць. Хоча вчительський заробіток може дуже відрізнятися залежно від воєводства, де працює педагог. До речі, кожне воєводство може впроваджувати свої «бонуси» для вчителів. Як приклад – знижка на проїзд у 50% або спеціальні бони на визначену суму, які можна поміняти в магазині на продукти.
Як говорить Агнешка, вчитель у Польщі не буде давати приватних уроків тому учневі, якого він навчає у школі, тому що це неетично. Крім того, рідко коли вчитель буде «рекламувати» свого колегу як репетитора батькам учня.
Німеччина: на зарплату роз’їжджають світом
Найзадоволенішими своїм життям виявилися німецькі педагоги. Воно і не дивно: якщо середньостатистичний німець одержує близько 3000 євро, то вчитель усі 5000 євро при ставці 25 годин на тиждень. Плюс до того він може одержати статус чиновника. А це –  зменшення податків і висока пенсія в старості. Так що там вчителі живуть на дуже гідному рівні. Зі своєю зарплатнею вони з легкістю можуть дозволити собі побачити світ.
Але, як відомо, з тих, кому багато платять, багато і вимагають. Так, німецькі вчителі можуть вести відразу кілька предметів. У Німеччині можна нерідко зустріти педагога, який одночасно викладає фізику, німецьку і, припустимо, фізкультуру. А щоб одержати право працювати в школі, доводиться складати після закінчення вузу кілька іспитів. Відразу після випуску – перший державний. Після нього потрібно пройти 2-річну практику з розподілу, а після цього здати другий державний іспит. І тільки тоді можна зайнятися пошуком роботи в школі.
Туреччина: вчителю цілують руки
і запрошують у гості
В Туреччині своє професійне свято вчителі відзначають 24 листопада. Це особливий день, тому що педагоги в цій країні  –  шановані люди. Коли батьки віддають свою дитину в школу, вони найчастіше говорять: «Він весь ваш». Поважне ставлення до вчителя повинні демонструвати і турецькі учні. Побачивши педагога, на знак поваги школяр зобов’язаний застебнутися, якщо, наприклад, він йшов нарозпашку. А от випускники початкової школи після її закінчення часом навіть, щоб виразити свою подяку, цілують руки своїм наставникам.
Крім того, у Туреччині існує думка, що чим ближчі стосунки між педагогом, учнем та його батьками, тим плідніше буде проходити навчання. Тому батьки прагнуть подружитися з учителями. Турецькі родини (навіть у великих містах) часто запрошують педагогів до себе в гості, а по святах відправляють своїх дітей до них з подарунками.
Однак незважаючи на таке ставлення в суспільстві, зарплата в турецьких учителів трохи більша, ніж середня по країні в $800. Вони одержують у середньому $1000. Але завдяки різним бонусам можуть її суттєво збільшити. Так, за наукову ступінь додатково платять $200-300, за курси підвищення кваліфікації – $200. Ще для вчителів у Туреччині є знижка 50% на проїзд у транспорті. Серед інших плюсів учительської роботи – короткий робочий день, що триває півдня. Діти навчаються тут у дві зміни, відповідно, на кожній – свої вчителі.
 Франція: роботодавець – держава
Стати вчителем у Франції непросто. Чому? Та тому, що з одним вузівським «папірцем» молодого спеціаліста на роботу ніхто не прийме. Справа в тому, що у Франції вчителів наймає на роботу не школа, а держава (відповідно, конкретний директор школи не має права звільнити педагога без згоди «зверху»). Вона щорічно виділяє визначену кількість учительських місць і проводить на них конкурс. При цьому кількість бажаючих їх зайняти – у кілька разів більша, тому багато хто не одержує права на викладання з першого разу. Але зате переможців конкурсу забезпечують роботою з розподілу.
Однак це не означає, що педагог буде відпрацьовувати своє навантаження у 18 годин тільки в одній школі і навіть в одному місті. Єдина розрада: витрати на дорогу «страждальцю» оплатять. Тим більше французькі педагоги заробляють непогано: 1600-3000 євро.
Крім того, у вчителів існує низка надбавок, які дозволяють їм «розбагатіти» на 100-130 євро. Ще є так звана професійна картка. З нею педагоги можуть безкоштовно відвідувати всі національні музеї, а в приватних – одержувати непогану знижку. Атмосфера ж у французькій школі досить демократична. Наприклад, учням не задають домашніх завдань, а вчителі дуже рідко підвищують голос на них. І останні до цього настільки звикли, що можуть дозволити собі, наприклад, читати газету на уроці.
США: працювати
вчителем небезпечно
Вчитель державної школи тут мусить отримати загальнонаціональну ліцензію на викладання або ліцензію від влади конкретного штату. На початках за роботу платять до 4000 доларів – це в такій глибинці, як, скажімо, штат Південна Дакота. Зрозуміло, що десь у Вашингтоні ця сума буде більш ніж вдвічі вищою.
Утім, професія вчителя у Штатах – непрестижна, а подекуди й небезпечна. Вчителі мають справу з дітьми з різних соціальних класів, деякі можуть і зброю в школу принести, і постріляти з неї.
Робочий тиждень американських вчителів становить в середньому 40 годин. Крім того, чоловіків в американській системі шкільної освіти менш ніж 25%.
 Британія: заборонено давати приватні уроки
У Великобританії, як у Франції та Німеччині, статус учителя  потрібно заслужити. Вивчившись в університеті на яку-небудь спеціальність, кожен бажаючий стати вчителем повинен пройти річний курс у спеціальному педколеджі, а потім ще пройти річну практику в одній зі шкіл. Увесь цей час за діями молодого педагога спостерігає досвідчений інспектор, від «вердикту» якого згодом і вирішується доля новачка.
У середньому британський педагог заробляє трохи більше $3500, що, за мірками його країни, вважається непоганою зарплатою. Що цікаво, вимоги на цю зарплату можуть дуже відрізнятися в різних школах. Як правило, більш вимогливі до своїх працівників приватні школи. Наприклад, у державному закладі педагог повинен провести одне додаткове заняття на тиждень. У приватній школі від нього можуть вимагати провести 2-3 такі заняття, які при цьому додатково не оплачуються.
До речі, британські педагоги зобов’язані перебувати в школі ввесь день (як правило, з 8.30 до 15.30), незважаючи на кількість своїх уроків. Крім того, їм заборонено давати платні додаткові заняття учням своєї школи, а в деяких приватних школах вчителям взагалі не дозволяють підпрацьовувати. За порушення табу можуть звільнити. Адже виходить, що вчитель витрачає час не на підготовку до основних уроків. А це може негативно вплинути на якість викладання.
 Грузія: вчителям доплачують
за англійську
У Грузії, як і в Україні, День вчителя відзначають у першу суботу жовтня. З квітами, цукерками, як і в нас, але діти в цей день переодягаються в національні костюми. Ще українських і грузинських вчителів поєднує низька зарплата. При навантаженні в 3-4 уроки платять 355 ларі ($152). Для порівняння, середня зарплата в Грузії близько 603 ларі ($ 258). Тому багато хто змушений давати приватні уроки. Як і наші викладачі, грузинські одержують надбавки до зарплати. Наприклад, за класне керівництво – 62 ларі ($26). Ще 125 ларі ($53) можна одержати за складання інтегрованого іспиту на знання англійської та комп’ютера. А от соціальних бонусів у них більше. Наприклад, їм дають медичне страхування, яке повністю оплачує держава, знижки на проїзд (педагоги платять 20 тетрі, а всі інші – 50).
 Ізраїль: у відпустку можна на рік
Зарплатня вчителя-початківця в Ізраїлі в чотири рази менша, ніж у гастарбайтера на полях. Тож вже неодноразово ізраїльські педагоги виходили на вулицю і вимагали підвищення зарплатні, адже у середньому вони одержують трохи більше $1000, тоді як середня зарплата по Ізраїлю вдвічі більша – близько $2500. Тому більшість педагогів змушені давати приватні уроки. Збільшити собі зарплату можна, одержавши другий академічний ступінь (плюс 10%) і підвищивши свою кваліфікацію. За кожні 120 годин спецкурсів вчитель одержує один бал з 16 можливих. За один бал зарплату підвищують на 1,2%, а максимум, який можна набрати, –  це 20% надбавки.
Уже кілька років поспіль Ізраїль переживає освітню реформу. Її мета – залучити молодих і перспективних педагогів. Уже зараз вчителі-початківці і вчителі молодших класів одержують $1350. Але працювати їм доводиться не 24 години на тиждень, як більшість, а 40 годин. Цікаво, що там існує суттєвий розрив між зарплатою учителів чоловіків та жінок – 15%.
Але не все так погано в ізраїльських учителів. Поки що, крім офіційного вихідного в суботу, у них є ще два дні відпочинку посеред робочого тижня. Крім того, кожні 6 років вчитель має право піти на рік у «творчу відпустку», при цьому його не звільняють зі школи і виплачують йому зарплату.

Вчитель – одна з найвідповідальніших професій. Не лише тому, що він виховує дитину, «плекає справжнього громадянина», а й тому, що відповідає за життя свого учня. Ми довіряємо педагогу найдорожче, але цінуємо його роботу недорого. Навіть не враховуючи додаткових навантажень і виснажливої писанини, невідому кому і невідомо навіщо потрібної.
Це не спроба пожаліти українських вчителів, сказавши «які ж вони бідні». Просто педагоги також мають отримувати гідну заробітну плату, як і європейські колеги. Тому що без них ми б не вміли читати й писати, бізнесмени не змогли б побудувати свої підприємства, а депутати, що мають зарплати 17, 5 тисяч гривень і ніколи не відмовляться їх собі збільшити ще й ще, ніколи б не стали народними обранцями. Втім, це застарілі вимоги: у нинішньому скликанні Верховної Ради 12 депутатів вищої освіти не мають.
Може, саме тому звертати увагу на проблеми вчителів – необов’язково?
Підготувала Яна Хрисанфова, студентка.


Потрібен притулок для прооперованої лелеки
Лелеки давно облюбували Полісся. Як їдете селами, то помічаєте влітку чи восени багато лелечих гнізд на електроопорах.  Приносять і діточок, і втіху життєву. Лелека - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна. Вважається щасливим те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи. Але й з птахами, як і з людьми, трапляється іноді нещастя. В ці моменти важливо, як прийде хтось на допомогу.
Цей птах має в Україні багато народних назв. «Лелека» і «чорногуз» поширені більше в центральних, східних і південних областях. Перша з них стала офіційною науковою. На Поліссі найбільше вживана назва «бусол», на Волині — «боцян», «боцюн», у Галичині та на Поділлі частіше вживається «бузько», «бузьок». У північно-східних і центральних областях зустрічається також назва «гайстер»
13 вересня білокрилий птах з’явився біля хати Ольги Дацько з Орв’яниці. Прилетів з невідомої сторони і впав на подвір’я. Господиня кинулася до лелеки, й помітила, що одна нога у нього перемотана ганчіркою. «Поранена кінцівка, тому й впав», - зробила висновок. Спочатку разом з сусідкою Світланою Шмигельською перев’язали ногу, а потім вирішили показати птаха лікареві. Домовилася пані Світлана, медик зі швидкої, з Володимирем Антоновичем Дерачицем, щоб оглянув птаха своїм досвідченим оком.
Травматолог обстежив лелеку і зробив висновок, що частину кінцівки необхідно відрізати, лікуванню така заражена інфекція не піддасться. Прооперували птаха, як годиться, під наркозом. Вболівали за результат операції, бо ж не людина це, не розкаже про свій післяопераціний стан. Пані Ольга наголошує на розумінні, фаховості і доброзичловості Володимира Антоновича, який згодився пролікувати птаха і проявив, як завжди, свої високі медичні вміння.
Згодом наш досвідчений земляк-травматолог поділився думками: «Приємно, що люди піклуються про природу. Це свідчить про те, що вони, у разі потреби, подбають і про людей. Повірте, далеко не кожен у нашому суспільстві подумає про чужу, а іноді й свою, людину, і тим паче про братів наших менших. Богом воздасться все».
Зараз у лелеки післяопераційний період. Його доглядають, змінюють пов’язки, годують.
Хворий птах мешкає у пані Ольги на подвір’ї, а вночі вона забирає його до літньої кухні. Після операції їсти він відмовлявся, згодом почав вживати здебільшого рибу і інші річкові харчі. Їжу часто постачали птахові друзі та знайомі господині. Зараз пані Ольга здебільшого виловлює для лелеки ракушки, дбає, щоб не сидів голодним, мав свої «смаколики».
А вже осіння прохолода дається взнаки. Господиня бідкається, де ж лелека перезимує, і звертається до добрих людей за порадою: куди ж можна подіти птаха? Можливо, ви маєте ідеї з цього приводу? Будемо раді їх почути.
Любов КЛІМЧУК


пʼятниця, 23 вересня 2016 р.

Дякуємо за допомогу і позитив
Минулого тижня у Дубровиці побував вже знаний у районі благодійник Віктор Ничипорович М’ялик. Багато добрих справ зробив він для жителів нашого району і надалі допомагає, по мірі можливостей, вирішувати землякам нагальні проблеми і питання. А їх у нас ой як багато! Міський голова Богдан Микульський щиро подякував благодійнику за добрі справи, зокрема й за допомогу в благоустрої райцентру.













Всі ж проблеми, з якими звертаються до Віктора Ничипоровича  мешканці району, поділити можна на особисті і питання, що стосуються всієї громади. Про те, скільком людям допоміг Віктор Ничипорович на лікування, він не наголошує і говорити не хоче. Каже лише, що це Бог сприяє через його пожертви виздоровленню всіх недужих, тож допомагатиме і надалі всім важкохворим, кому це потрібно. Однак Віктор Ничипорович наголошує, що від щирого серця подає руку допомогу тим, хто справді цього потребує і прикро розчарований, як просять гроші на певні потреби заможні люди. Бо ж, за законом Божим, вони мали б самі поділитися з нужденним. Неодноразово благодійник наголошує, що самодостатня людина має займатися благодійництвом, у міру своїх можливостей. І їй це вернеться сторицею.
Разом з Вікторем Ничипоровичем відвідали Дубровицьку музичну школу. Тут з його допомогою було встановлено енергозберігаючі вікна. Досить відчутна блага справа, щоб не мерзли дітки, навчаючись музичному мистецтву. Таку ж допомогу надав благодійник і у міській школі за числом один. Знову ж таки у молодших класах затишно буде взимку, віхола і холод  не заважатимуть проводити уроки.
У Дубровицьку школу-ліцей Віктор М’ялик разом з помічниками привезли підручники з англійської мови для учнів молодших класів.
Приємно отримати ці навчальні посібники, зазначила Алевтина Михайлівна Хрипта, книги відповідають всім вимогам шкільної програми, сучасні і дороговартісні.
Побували в одному з перших класів. Віктор Ничипорович поспілкувався з дітками, зробили знімки на згадку. Теплі, щирі і невимушені посмішки учнів найкраща нагорода за такий подарунок.
У міській школі за числом два до благодійника звернулися з проханням знову ж таки допомогти зі встановленням енергозберігаючих вікон. Вони у цьому навчальному закладі вкрай потрібні. У школі нині навчається понад чотири сотні діток, а першокласників взагалі найбільше в районі. Віктор Ничипорович уважно вислухав і пообіцяв допомогти в питанні утеплення школи.
Наостанок відвідав благодійник нашу лікарню. Оглянув виконання ремонтних робіт по встановленню вікон у медустанові, поспілкувався з медпрацівниками. В цей же день передав кошти на закупівлю бойлера для пологового відділення лікарні. Пообіцяв Віктор Ничипорович, маючи змогу, і надалі допомагати головному медичному закладу району, зокрема і сприяти отриманню гуманітарної допомоги.
Всюди було щире і невимушене спілкування. Всюди зверталися до благодійника з проханнями. Зверталися правильно, намагаючись закрити найбільш «болючі» проблеми. Добре, що є у кого просити допомогу. Добре, що допомагають нам. На жаль, в Україні стала держава осторонь багатьох дуже нагальних і болючих проблем, які мала б вирішити саме вона. А поки що, приємно, що трапляються на нашому життєвому шляху такі благодійники, як Віктор М’ялик.  Він нам не зобов’язаний, і не обіцявся. Але нерідко ми сприймаємо допомогу таких щирих людей саме так. Але це вже тема іншої розмови. Поки що ж дякуємо благодійнику за спілкування, допомогу, віру в добро. Від його позитиву стає тепліше на серці.


ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНІ ДИФТЕРІЯ І ПРАВЕЦЬ

Правець – інфекційне захворювання, що викликається бактерією Clostridium tetani, з гострим характером перебігу і переважним ураженням нервової системи. Потрапляючи в рану, правцева паличка виділяє нейротоксин – тетаноспазмін. Токсин блокує нейромедіатори в центральній нервовій системі і викликає судоми. Шляхи проникнення в організм: під час та після пологів, після опіків, в результаті травм, навіть незначних, новонароджених через пупкову ранку.
Характерні прояви правця: у місці проникнення збудника може виникнути посмикування м’язів. Пізніше з’являється тризм (судомні скорочення жувальних м’язів), на обличчі з’являється сардонічна посмішка (судоми мімічних м’язів), виникає порушення дихання і ковтання.
Важкими ускладненнями правця з високою імовірністю летального кінця є асфікція (внаслідок спазму дихальних м’язів, голосової щілини і діафрагми), параліч серцевого м’яза.
Смертність від правця складає 70% в залежності від віку, лікування, загального стану хворого.
Профілактика правця здійснюється в трьох напрямках: 1 – профілактика травм і санітарно-освітня робота; 2 – специфічна профілактика полягає в плановій поетапній вакцинації дітей вакциною АКДП і подальшими ревакцинаціями дорослих кожні 10 років правцем анатоксином. Правцевий анатоксин – це знешкоджений токсин, у відповідь на введення якого організм виробляє захисні антитоксини. Ревакцинація необхідна для вироблення нейтралізуючих антитіл до токсину. Ефективність і дієвість протиправних вакцин сягає 100%; 3 – екстрена профілактика (проводиться щепленим і не щепленим) – це введення протиправцевої сироватки або імуноглобіну при пораненнях і травмах, опіках і обмороженнях ІІ-ІV ст., укусах тварин, пологах і абортах поза медичними установами.
Дифтерія – небезпечне інфекційне захворювання, збудником є Corynebacterium diphtheria. Хвороба розповсюджується повітряно-крапельним шляхом. Джерелом інфекції може бути або хвора людина, або носій дифтерійної палички. До симптомів дифтерії відносяться загальна слабкість, підвищення температури тіла до 38 градусів, біль у горлі. На початковій стадії хвороби симптоми дифтерії нагадують симптоми ГРВІ, але через 1-2 дні на мигдаликах з’являється характерний сірий наліт. Найбільшу небезпеку являє собою дифтерійний екзотоксин. Токсин з великою швидкістю проникає в кров, уражає  нирки, серце, нервові закінчення. Саме токсин викликає небезпечні ускладнення захворювання: міокардит, дистрофічні ураження нирок, інфекційно-токсичний шок. Важкість захворювання визначається саме ускладненнями, які можуть призвести до смерті. Близько 10% захворювань на дифтерію закінчується летальним результатом. Найбільш ефективний спосіб профілактики дифтерії – імунізація дифтерійним анатоксином. Анатоксин – це знешкоджений токсин, який здатний сприяти виділенню антитіл в організмі. Він входить до складу АДП-М-вакцини.
До складу АДП-М-вакцини входить очищений дифтерійний анатоксин та очищений правцевий анатоксин. Для дорослих необхідно проводити ревактивацію АДП-М-вакцини кожні 10 років. Вакцина вводиться внутрім’язево. Після введення вакцини можуть виникнути легкі місцеві реакції. Протипоказано проводити вакцинацію пацієнтам, у яких була важка реакція на попереднє введення вакцини та онкохворим. Під час гострого захворювання або загострення хронічних захворювань імунізація повинна бути відкладена.
Протягом останніх декількох років вакцина АДП-М для ревакцинації дорослих була відсутня. На даний момент АДП-М-вакцина є в наявності. Вакцинація проводиться згідно з календарем щеплень. Перед проведенням вакцинації необхідно звернутися до сімейного лікаря. Потрібно пам’ятати, що навіть незначна рана може призвести до великого лиха. А введення вакцини АДП-М збереже ваше життя.

Галина ЛЮЛЮК, сімейний лікар.
Що чекає на Україну та світ у 2016-му?

Астролог Влад Росс розповів виданню «Обозреватель», коли закінчиться війна в Україні,
що чекає на нашу країну і сусідів. Що нового приготували для українців зірки?

(Прогноз зроблений у січні 2016 р.).
Про війну
Нинішнє перемир’я – остаточне. Війни вже не буде. Ще будуть поодинокі обстріли, ще працюватимуть диверсанти, зберігатиметься напруга на кордоні.

Про Донбас
Поки живий Путін, доти Донбас залишатиметься українським Придністров’ям і перестане ним бути лише тоді, коли Путін покине президентське крісло.

Про Путіна
У нього будуть серйозні випробування в 2017 році. Щось схоже на переворот, у ході якого Путіна скинуть з «престолу». Скоріше за все, це трапиться наприкінці 2017 року. І саме тоді в Україні з’явиться реальний шанс повністю повернути собі Донбас. Це підтверджується давнім пророцтвом, згідно з яким два бики почнуть воювати (а символ України – Телець, Бик, що жує) – і західний Бик переможе в цій війні. Як бачимо, це пророцтво починає збуватися.

Про Україну
Це буде рік харизматичних лідерів, бо ми входимо в рік Вогняної мавпи. А Мавпа – велика інтелектуалка. Вона любить гру. Вона – творча особистість. Ми всі чекали, коли ж у нашій країні з’являться нові політики. Так ось, у 2016 році дорога для них буде відкрита. З’являться абсолютно нові партії, нові люди у Верховній Раді. Нинішній парламент приречений. День заснування нашої державності вважають 24 серпня 1991 року. І якщо подивитися на гороскоп країни, створений на основі цієї дати, неважко помітити, що Марс – планета війни, конфліктів – входить в гороскоп України у лютому. І повірте, мова не про сварку Авакова з Саакашвілі. Все буде значно брудніше. І, як результат, дострокові парламентські вибори.

Про Крим
З Кримом все гірше. Ще коли конфлікт тільки починався, я попереджав, що Крим ми ніколи не повернемо. Ви будете сміятися, але Крим може стати турецьким. Ми стали свідками конфлікту між Росією та Туреччиною. І просто так він не закінчиться. Протягом останнього десятиліття я всім своїм клієнтам радив, щоб вони продавали землю в Криму, у кого вона була. І в жодному випадку не купували там нерухомість. Багато хто з них проігнорував мої поради, і зараз у них все забрали. А Крим сам себе поховав.

Про Росію
Росія розпадеться на багато частин. Спочатку на три складові, а потім на ще більше. В кінцевому підсумку європейська частина Росії може приєднатися до України. З’явиться міцна держава в західному Сибіру. І там зародиться нова релігія – релігія вогню. Прийде новий месія. Центром нової держави, скоріше за все, стане Новосибірськ.

Про теракти
Я не раз цитував пророцтва Нострадамуса, попереджав, що будуть теракти у Франції. І ці пророцтва, як відомо, збулися. Я ще влітку писав про небезпеку терактів у Франції та Бельгії. У Бельгії змогли їх попередити, а у Франції – ні. Я тоді, до речі, радив не літати до Єгипту і теж, виявилося, мав рацію. В Україні терактів не буде. Наступний рік у нас благословенний, спокійний.

Про вибори
Восени я прогнозую парламентські вибори. Прийде технократичний уряд. Дуже гарні шанси очолити уряд у Тельця. Це може бути Наталя Яресько, можливо, якийсь інший Телець. А восени будуть дострокові парламентські вибори. Навіть смішно про це говорити, але принаймні зірки до цього схиляються. З іншого боку, після виборів уже всі остаточно зрозуміють, що олігархи не будуть користуватися результатами революцій – як це було в 2004-2014 роках. До влади нарешті почнуть приходити не ті люди, які користуються зміною режиму, не олігархи. Адже сьогодні при владі, на жаль, все ті ж олігархи. Той самий Порошенко, Аваков, Яценюк, Коломойський… Всі вони – мільйонери, мільярдери.

Про Яценюка
Я пророкував, що до кінця року він не досидить. І тут приїхав його американський покровитель, який його залишив, - Байден. До чого схиляються зірки? Відбувається потужне протистояння Сатурна в Стрільці. Яценюк – Близнюк за гороскопом. І тут – повне протистояння цієї планети до нього. А Сатурн – планета повільна. Вона протягом року-двох наїжджає на аспект зняття Яценюка з посади. І взагалі, я впевнений, що Яценюк буде при владі до свого 42-річчя. А після не тільки втратить посаду, а й взагалі піде з політики. Можливо, навіть емігрує.

Про Саакашвілі
Він робить все для того, щоб у структурі влади були зміни, щоб були нові парламентські вибори. І в результаті цих виборів він зі своєю групою людей прийде до влади. У нього навіть будуть всі шанси восени 2018 року очолити Кабмін. Але тільки після перевиборів. Його політична партія займе лідируюче місце. «Самопоміч», до речі, теж багато голосів набере. І скоріше за все, блок Саакашвілі, «Самопоміч» і Блок Петра Порошенка створять нову коаліцію в новому парламенті.
Я дивився гороскоп Саакашвілі. Він до речі, народився 21 грудня – в один день зі Сталіним. Тому він повністю може відображати його політику. Він більше ніколи не повернеться до Грузії і буде до кінця життя в еміграції.


Про іноземців при владі
Це – зло. Зло, з яким на початку доводиться миритися. Ту ж російську державність заснував Рюрик, слов’яно-балт. І якби не він – ні Росії, ні росіян не було б. Дещо схоже відбувається і зараз. В нинішньому становищі України іноземці при владі – це зло. Але зло необхідне на цей час. Отже, треба бути вдячними, що вони у нас є.

Про Порошенка
У нього були дуже погані знаки. Пам’ятаєте інавгурацію? Спочатку була гвинтівка, тоді впала людина. І от у 2016 році висока ймовірність замаху на здоров’я і життя Петра. Це не дуже вдалий для Порошенка рік. А так, якщо його не приберуть фізично, він усидить на своєму кріслі і нічого з ним не буде.
Пам’ятаєте, на Януковича упав вінок? У результаті – смерть його влади і сина. На інавгурації перед Януковичем зачинилися двері. Я ще тоді писав, що, мабуть, перед ним зачиняться двері України і він буде змушений емігрувати. Так і трапилося. Знаки працюють, хто б там що не казав.

Про наступного президента
Я завжди говорив про те, що можна недооцінювати Білу Даму. У нас є така Дама, яка зберегла всі шанси стати президентом навіть після того, як відсиділа у в’язниці і на ній всі поставили хрест, думаючи, що вона ніколи не воскресне. Такі ж шанси є у Віталія Кличка. Це політик, який не є олігархом. Усі кияни бачать, що в Києві щось робиться. Чимало хто зрозумів, що Кличко може бути ключовою фігурою на виборах.
Одне можу сказати точно – жодних шансів стати президентом немає у мера Львова. Я не бачу в його карті народження, що він може стати президентом.

Про катастрофи
Я побоююсь техногенної катастрофи. Це те, на що нам варто звернути увагу. Якщо вона трапиться, то трапиться на Запорізькій АЕС. Я ще в 2015 році попереджав, що там можуть бути проблеми. Так і сталося – то один блок закрили, то інший. Слава Богу, що нічого серйозного, але цю станцію треба закрити. Що стосується всього іншого, це буде більш-менш спокійний рік.

Поради українцям на 2016 рік
Найголовніше – у цьому році треба відділятися. Можна організувати незалежний бізнес, нікому не вірити, сподіватися тільки на себе. Це рік, коли треба працювати над своїми можливостями. Мавпа – завжди мудра, артистична, геніальна.



ОЗДОРОВЛЕННЯ МАЛЕНЬКИХ «ЧОРНОБИЛЬЦІВ» ОРГАНІЗОВУЮТЬ БЛАГОДІЙНИКИ
Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Так чи інакше вона вплинула на долі мільйонів людей. У багатьох регіонах країни виникли нові соціально-економічні умови, що спричинили кардинальні зміни життя. Частина території взагалі було оголошено так званою «мертвою зоною», де було заборонено проживання людей. Всю Україну визнали зоною екологічного лиха.
Після Чорнобильської катастрофи в колишньому Радянському Союзі, а згодом на теренах незалежних держав України, Росії, Білорусі прийняли низку законодавчих актів і документів, що передбачали ряд пільг та компенсацій за завдану мирним атомом шкоду. Кількість цих документів зростала пропорційно тому, як виникають нові соціально-економічні, політичні, екологічні й інші проблеми. Адже постраждали не лише території та їх населення, кардинально змінився сам уклад  його життя. Значної шкоди завдано не тільки здоров’ю багатьох поколінь українців. На уражених територіях почало згортатися виробництво, занепала соціальна сфера, багато людей залишилися поза межею бідності.
Розуміючи глобальність катастрофи, вся світова громадськість об’єднала зусилля для подолання наслідків Чорнобиля. Міжнародна допомога надавалася за двома основними (гуманітарним і технічним) напрямами:  постачання медичного устаткування; постачання медикаментів жителям забруднених територій; оздоровлення дітей, що постраждали від Чорнобильської катастрофи; вивчення медичних і екологічних наслідків; надання допомоги в переході до ринкової економіки.
Проте основним гарантом для потерпілих виступала держава, передбачаючи з року в рік в Державному бюджеті значні кошти на «чорнобильські» видатки.
Та з часом на проблеми Чорнобиля нашаровувалися інші, тож соціальний захист потерпілого від наслідків аварії населення відходив на задній план, а «чорнобильські» пільги з кожним роком скорочувалися. Найдовше  протягнулося оздоровлення дітей.
Однак з минулого року згорнулося й воно. Хоча захворювання серед маленьких поліщуків, навпаки, почастішали. Зараз, за словами лікарів, у нас практично немає жодної абсолютно здорової дитини. Радіація, накопичена в організмі батьків, ніби міна сповільненої дії, що може вибухнути вже в організмі потомства – за твердженнями «радіаційних» медиків з часом патології проектуватимуться в людському організмі з геометричною прогресією. Одним з дієвих методів їх попередження є рання діагностика й профілактика. Оте славнозвісне оздоровлення в «чистій» зоні й споживання «чистих» продуктів з радіопротекторною дією, на яке зараз у воюючої України вкрай бракує коштів. Згорнуло донорську допомогу й зарубіжжя. Нині в Україні – нова болюча рана, куди й прикута основна увага світової громадськості.
Тому батьки особливо вдячні тим благодійникам, що не забули про маленьких «чорнобильців» й організовують їх оздоровлення власним коштом. До таких належить й народний депутат Олександр Абдуллін. Ще будучи мажоритарником по нашому округу, він розгорнув масштабну програму з оздоровлення діток – не відступився від цього Олександр Рафкатович й зараз. Вже багато років поспіль групи  малят з нашого району за його сприяння систематично по декілька заїздів на рік проходять обстеження та лікування в Пущі Водиці на базі однієї з найкращих оздоровниць. Нещодавно ми поцікавилися у керівників з числа мам маленьких «чорнобильців» доцільністю та якістю такого оздоровлення:
Ірина Миколаївна Денищич з Переброд, була керівником збірної групи дітей сіл Будимля, Переброди, Миляч, Лугове, Колки, Бережниця у серпні: Я вже вдруге була з групою дітей Пущі Водиці. Дуже задоволені й умовами перебування, а особливо якістю медичного обслуговування. Усі дітки пройшли повне УЗД-обстеження органів черевної порожнини, щитовидної залози, лабораторно-клінічні обстеження, побували на оглядах у висококваліфікованих  профільних лікарів. Усе це безкоштовно, без черг та нервів. При потребі – призначалося повне лікування та різні профілактичні процедури. Ніхто в нас за це не взяв ні копійки. Так сталося, що в нашій групі у хлопчика виявили виразку шлунка. Лікарі зв’язалися з батьками й самі узгодили з ними програму лікування. Не довелося ні бігати по аптеках, шукаючи дороговартісні ліки, ні «віддячувати» за них персоналу.
А яке калорійне та збалансоване харчування в санаторії. Годували наших діток п’ять разів на день, смачною й поживною їжею, завжди на столі були м’ясо чи риба, фрукти та овочі, солодощі, йогурти, соки. Не кожна сім’я навіть середнього достатку здатна забезпечити таке меню своїм діткам.
Окрім лікування, подбали в оздоровниці й про дозвілля малюків. Вихователі проводили з ними різноманітні конкурси-розваги, організовувалися екскурсії, спортивні змагання. Наші старші дітки навіть побували на військовому параді на День Незалежності у Києві, були в ближньому від Порошенка секторі, отримали масу незабутніх вражень, згадували про цю подію до кінця терміну відпочинку.
Нам в Пущі Водиці сподобалося все, навіть погода видалася пречудова, зуміли й погуляти, й пролікуватися, й подивитися, як живуть в інших регіонах України. Коли прощалися, навіть не хотілося їхати назад, й персонал гостинно запрошував приїжджати наступного року. Дякуємо цим чуйним гарним людям за ту турботу про наших маленьких поліщуків. Величезне «спасибі» народному депутату Олександру Абдулліну – людині, що залишила про себе в районі гарний слід. Він один з небагатьох політиків, хто не гребує простою людиною й по можливості допомагаю кожному, хто про це в нього просить. Вдячні ми й його помічникам в нашому районі, що безпосередньо займаються оздоровленням дітей – Г.Р. Гарполюк, Р.М. Мосійчук, міському голові Б.М. Микульському.
За нинішніх обставин багато з нас не  спроможні кудись вивезти поза межі району своїх діток на оздоровлення, а вартість медичного обстеження та лікування відчутно б’є по кишені. Тому така турбота дуже й дуже своєчасна.
Надія Валеріївна Олексієвець з Колок, зараз супроводжує групу діток: Звичайно, дуже й дуже своєчасне організовуване Олександром Абдулліним оздоровлення для поліських діток. У школах же його вже не організовують, нема путівок матері та дитини й управлінні соціального захисту. А між тим мало серед наших малюків здоровеньких. Я особисто привезла двох козачат поправити здоров’я. Стільки всяких недуг нашукали, що в тисячі гривень лікування не ввібрав би. Але всі медикаменти видають безкоштовно, такі дороговартісні обстеження пройшли на місці, навіть не віриться, що це ще можливо в наш час. Хоча сам санаторій старенький. Але оснащення та лікарі – найкращі. А нам же важливо – не нові меблі, а саме хороше й кваліфіковане лікування.
Юлія Шах, десятикласниця з Миляч, яка в числі інших відпочиваючих побувала на параді Незалежності у Києві: Мені в санаторії сподобалося геть все. Було багато нового, незвичного та цікавого. Мені, наприклад, призначали бджоло-терапію, про яку раніше навіть ніколи не чула. Проте, звичайно, найбільші враження справив парад Незалежності. Супровожували нас до Києва волонтери, які подбали, щоб нас, дітей, розмістили в хорошій зоні, й ми могли сповна насолодитися дійстом, що проходило на Майдані. Я й справді бачила весь парад на віддалі протягнутої руки. Здається, можна було навіть торкнутися техніки, що проїждала по вулиці. А після того була цікава пізнавальна екскурсія по визначних місцях столиці – були в Києво-Печерській лаврі, Софіївському соборі тощо. Я вперше приїхала до столиці. Маса відкриттів й щире захоплення супроводжували мене всюди. Хотілося б, звичайно, побувати на такому оздоровленні й ще раз. Дуже вдячна тим людям, які його організовують, за найкраще літо в моєму житті.
Яна Хрисанфова, студентка.


Храм як символ віри!

У центрі нашої княжої Дубровиці височить православна святиня в честь Різдва Пресвятої Богородиці, яка не має собі рівних у всій навколишній місцевості, вирізняється особливою архітектурною красою. Трикупольна, споруджена у стилі пізнього барокко, тепер виблискує вона навкруги жовтою позолотою куполів. Дзвонами сповіщає нам храм цей про свята та церковні події. Він свідок багатьох історичних дат міста та краю. Дякувати Богові, що донині церква Різдва Пресвятої Богородиці збереглася, тут маємо можливість помолитися за своє і здоров’я рідних, подумати про життя, посповідатися і покаятися.   Молимося рідною мовою і завжди співаємо «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!». Цьогоріч ми відзначили 155 років з дня освячення храму.













































Я чула від багатьох людей: «Навіщо потрібно ходити до церкви? Я можу і вдома помолитись або ж стверджують, головне вірити в душі». В цих словах є свій сенс, але на думку Святих Отців, саме молитва в храмі особливо сильна, як каже Сам Христос: «Де двоє чи троє в Ім’я моє, там і Я серед них!». Слово «літургія» в перекладі з грецької означає – «спільна справа», це той час, коли вірні християни збираються разом, щоб вознести свої молитви до Бога, але головне дійство, що відбувається на літургії - це Пресвята Євхаристія! Це найбільше таїнство Всесвіту, в якому сам Господь запрошує нас стати співучасниками його Божества через прийняття Тіла і Крові його… Ми повинні дякувати Небесному Батькові за великий дар храми на нашій землі. Вони - джерело любові, сили, святості. Дякуймо за істини, які Бог відкриває нам під час богослужінь, за багатьох чудових братів і сестер, з якими спільно молимося, які прагнуть бути поруч з нами в Домі Господа.
Отож, 21 вересня біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці приємно-терпко пахло чорнобривцями: осінніми квітами вслали прихожани дорогу архієпископу Рівненському і Острозькому  Іларіону, який очолив святкове богослужіння. Разом з ним прибули священнослужителі з нашої області й розділили з прихожанами радість цієї події. Піднесено звучали молитви і церковні піснеспіви. Під час служби відбулася священницька хіротонія отця Вадима, який нині несе слово Боже в Австралії. Отець Вадим родом з Рівненщини, і, як зазначив владика Іларіон, йому випала честь висвятитися в такому древньому храмі, як наша церква Різдва Пресвятї Богородиці. Щиро вітав своїх вірян настоятель храму митрофорний протоієрей  Данило Ковташ. Більш як двадцять років він духовно опікає свою паству у Дубровиці. На адресу настоятеля прозвучали слова подяки від архієпископа Іларіона за його духовні труди і велику роль в об‘єднанні християнської громади. З рук архієпископа отець Данило отримав медаль «За жертовність і любов до України». Цього дня грамотою з нагоди 155-річчя освячення храму та 25-річчя створення нової церковної громади УПЦ Київського патріархату  було відзначено всіх прихожан храму – церковну родину. Дубровичанин Віктор Красько за заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердження помісної православної церкви був нагороджений в день свята орденом князя Володимира.
Чисто, високодуховно, піднесено виконали піснеспіви церковні хористи. Владика відзначив їх талант, зауважив, що це справді професійний хор, який своїм співом подарував гарний  святковий настрій прихожанам. Після закінчення божественної літургії традиційно відбувся хресний хід з читанням Євангелій та окропленням освяченою водою. Було відслужено подячний молебень та звершено помазання вірних освяченим єлеєм. У зверненні до прихожан владика Іларіон зазначив:
– Ваш храм пережив досить нелегкі часи, але він вистояв, незважаючи на  всі незгоди й тягарі. Церкву хотіли зруйнувати, як намагалися знищити віру христову. Але зараз, як бачимо, з кожним роком храм розквітає. Це символічно, бо й укріплюється віра посеред нас, а утвердження української церкви є одним з первоначал розбудови України. 25 років тому ми отримали Незалежність, але не вберегли її сповна. Часто дароване нам, ми не вміємо цінувати. І от тепер вже третій рік українські сини проливають кров за наше мирне небо. Дай Боже, щоб якнайшвидше закінчилася ця війна…
Прихожани храму довго не хотіли відпускати владику, спілкувалися з ним, просили благословення. Щиро і дуже приязно архієпископ Іларіон розмовляв з нашими земляками і зичив всім Божої благодаті.
З приємністю й ми поспілкувалися з владикою, поросили поділитися враженнями про свято. Наш шанований співрозмовник  висловив свою щиру повагу до прихожан храму, до всіх жителів району такими словами:
Мої теплі і добрі вітання всім всім, хто прийшов сьогодні до церкви, і тим, хто не зміг цього зробити, чи то через зайнятість, чи через стан здоров’я. Радий бути на святі у храмі, який щороку потрохи відновлюється. З кожним моїм приїздом помічаю тут зміни на краще. Приємно, що і настоятель, і прихожани дбають про цю святиню, а отже загалом про духовність. Я порівняв би вашу церковну громаду з трудолюбивими мурашками, бо вона бачить перед собою завдання й мету, поступово, поступово роблять кроки до повного відновлення цієї святині. Щиро вдячний всім, хто приходить сюди на службу Божу, тим, хто матеріально підтримує відбудову і ремонт церкви, хто доклав до цього свою працю, й тим, хто хоча б словом добрим згадує цю святиню… Хотів би в день свята Різдва Богородиці щиро привітати дубровичан і побажати, щоб наша Церква українська була єдиною, щоб якнайшвидше закінчилася війна, і звичайно всім нам здоров’я.
Ось такими добрими словами архієпископ Іларіон наголосив на найголовніших цінностях нашого сьогодення. Цього прагнемо  й  ми, адже у молитвенному єднанні цього дня славили дубровичани свій храм, свою землю і Україну. Хай буде дорога до церкви вистелена і нашою любов’ю, смиренням та покаянням.
Після закінчення святкового богослужіння на вірян чекала святкова трапеза та чудовий душевний спів нашого земляка Павла Дуки. Вже ввечері композитор і виконавець написав у соцмережах: «Сьогодні з моїми колегами і друзями Олександром Заходякіним і Віктором Кравченком побували на престольному святі храму Різдва Пресвятої Богородиці в м. Дубровиці. Надзвичайно світлі і приємні відчуття! Хочемо подякувати громаді м. Дубровиця, всім прихожанам церкви, а особливо Отцю Данилу за проведення концерту біля Храму. Надзвичайно теплі і щирі люди – дубровичани, мої земляки! Концерт розпочався під час дощу. Але після першої пісні: «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ», виглянуло сонечко і до кінця концерту зігрівало всіх нас своїм теплом. Окрема подяка отцю Леоніду, настоятелю Свято-Троїцького Храму Басів Кут. Творімо благії справи і Господь Бог побачить і почує!».
Настоятель храму отець Данило щиро вдячний всім прихожанам, хто долучився до організації святкування та всім жертводавцям. Хай хранить всіх Господь у нашому сьогоденні! Хай Україна перебуває під надійним заступництвом Богородиці!
Любов Клімчук.