А  ВИ  ЛЮБИТЕ  ФУТБОЛ?

Футбол – найпопулярніша у світі гра. Його називають спортом № 1, його королем. І хоча гру у ножний м’яч знають уже багато століть, досі невідомо, де саме виник попередник сучасного футболу. Хоча «батьківські права» на нього пред’являють багато держав. У Єгипті під час розкопок гробниць фараонів знаходили м’ячі та їхні зображення. У Китаї ще до нової ери захоплювались грою дзю-ню – грою у ножний м’яч. У Стародавній Греції гра з м’ячем «епіскірос» нагадувала сучасний футбол. Популярною грою у римлян був «гарпастум». Ця гра заохочувалася римською знаттю. У середньовічній Італії гарпастум змінила гра кальчіо. Її учасники ділились на команди, у складі яких були воротарі, захисники, нападаючі. Подібна гра «суль» існувала і у середньовічній Франції. Ігри у м’яч існували і на інших континентах, наприклад, в американських індіанців. У Мексиці понад 1,5 тисячі років тому, тобто набагато раніше, ніж у Європі, племена майя грали каучуковим м’ячем вагою від 2 до 4 кг. Про це є багато свідчень на кам’яних дисках стадіонів, у вигляді глиняних фігурок. Існувала схожа гра також в Японії. Етнографи стверджують, що римляни, завоювавши Англію, перенесли туди і гру у ножний м’яч. Уперше поява слова «футбол» датується 1175 роком за часів правління короля Генріха ІІ. Часто такі ігри без жодних правил закінчувалися травмами, бійками. Якось іноземець-мандрівник Гастон де Фуа, спостерігаючи за грою, зауважив: «Якщо англійці називають це грою у футбол, то що тоді вони називають бійкою?». Тому цю гру неодноразово забороняли королівськими указами. Але народ продовжував грати у футбол.

Полюбляють цей вид спорту й на Дубровиччині. У кожному, навіть найменшому, селі є його вболівальники, шанувальники, а то й вірнопіддані. Про особливості, плюси та мінуси нашого місцевого футболу напередодні Дня фізкультури та спорту ми спілкувалися з головою районної федерації футболу Михайлом Яковцем, який очолив її лише минулого року. Треба зазначити, пан Михайло типовим функціонером від спорту ніколи не був, але футбол любить давно, знається на ньому й є палким послідовником короля спорту.

«Традиційно в районі футбольні клуби грають у двох лігах – в чемпіонаті  та на першість району. Цього року до цих вже звичних турнірів додався ще один – чемпіонат з пляжного футболу, що зібрав зо два десятка команд. Варто відмітити, Дубровиця – єдиний район області, де почали культивувати й такий різновид короля спорту. Хто читає газету, напевне знає, що першими чемпіонами району з пляжного футболу стали колківські спортсмени».

Минулого року ми взагалі обмежилися внутрішньорайонними турнірами, й Дубровиччина в обласному футбольному рейтингу представництва не мала. Нині наша команда «Горинь» вже відіграла частину матчів в другій лізі обласної першості, і показує досить пристойний результат – претендує на підвищення в класі. «Проблеми районної футбольної команди завжди лежали не скільки в фінансовій, скільки в організаційній площині. Тепер основний її кістяк – гравці орв’яницького «Старту», а капітан та тренер нинішньої «Горині» Максим Буткевич проявив себе не лише як спортсмен, але й як непоганий командний менеджер, за що треба віддати йому належне. Хотілося б сьогодні подякувати й спонсорам команди, що повірили в футболістів й внесли посильну лепту в становлення «Горині», а особливо народному депутату Василю Яніцькому, внесок якого був найвагоміший. Саме завдяки спонсорам та меценатам вдалося закінчити перше коло першості області на 2-му місці в групі. Приємно, що на друге коло на фінансову підтримку команди виділено кошти з районного бюджету».

Про фінанси в футболі можна говорити довго й оцінювати їх значення двояко. Проте, як не крути, певної підтримки все ж кожна команда потребує, а от як це впливає на результат – це вже справа третя. «Тепер майже у кожної команди є вже або усталені спонсори чи підтримка місцевої влади, чи навпаки – попри їх відсутність, велике бажання й ентузіазм самих футболістів заявити про себе. Ідеально, якщо спортсмени мають одразу одне та друге. Наприклад, в особі сільської ради гарних друзів знайшли футболісти з Людині, Залужжя, Лютинська. Опікується спортсменами й міська рада. Бережницьким футболістам допомогу надає Дубровицький лісгосп. Селецькі також мають хорошого спонсора, що допомагає з виїздами на матчі, є такий і в команди з с.Кривиця. Однак значна частина команд функціонує на «самофінансуванні», тобто утримується за рахунок самих футболістів, зокрема команди  з с.Будимля, Бережки, Порубка, Колки, Осова».

Футбольні витрати не обмежуються одними виїздами на матчі. Окремо говорили ми про підготовку полів до гри. «Завжди відповідально до цього підходять в Осовій, Сельці, Людині. Звичайно, дещо простіше в Дубровиці, де за порядок на стадіоні відповідає комендант. А частенько у нас практикують готувати поле за хвилин п’ятнадцять до початку матчу, тоді лише беруться висипати розмітку».

На жаль, є у нас й проблема з культурою поведінки вболівальників. Адже одне – підтримувати улюблену команду на виїзді, як це роблять фанати футбольних команд «Мисько»,  «Сокіл», а інше – заважати арбітру, ображати спортсменів-супротивників. «Футбол – це азарт, шквал емоцій. Й інциденти, підігріті баталіями на полі, серед вболівальників завжди були та будуть. От й нещодавно на засіданні федерації розглядали два прикрі випадки, коли вболівальники грубо втручалися в гру, погрожували арбітрам у Колках та Бережниці. В результаті стадіони цих команд дискваліфіковано, футболісти змушені грати на виїзді».

Якісний арбітраж – тонке місце будь-якого виду спорту. Й так само – царина для ентузіастів. «Парадокс – маємо багато коментувальників, а от гарних арбітрів бракує. Хочу сьогодні відзначити наших новачків Валерія Крижика та Леоніда Аврамишина, які самі визвалися в цьому році спробувати себе в такій якості й досить непогано впоралися з покладеними на суддів завданням. Хотілося б побільше таких бажаючих. Хочу також подякувати  арбітру Малафею Михайлу, ветерану спорту, який є найстаршим у нашому суддівському корпусі».

Завдання федерації – популяризація футболу. Великі надії її голова покладає на наших юних зірочок, тим паче й пишатися є ким. Мають гарний потенціал як дівоча, так й юнацька футбольні команди. «Однак виростити гарного футболіста не можливо, якщо варитися у власному котлі. Ми маємо вивозити наші дитячо-юнацькі команди на міжнародні турніри, щоб гравці набиралися навиків, майстерності, навіть волі до перемоги. Федерація з футболу спільно з дирекцією ДЮСШ та її керівником по можливості вже організовували такі поїздки на відкриті міжнародні турніри до Львова, Ковеля, Чорноморська, Тернополя, Калуша».

Насамкінець розмови Михайло Павлович, користуючись нагодою, привітав усіх спортсменів та фізкультурників з професійним святом та побажав лише виграшних життєвих комбінацій.  «Щоб ставати самому сильнішим, необхідно грати з сильним супротивником. Хотілося б, щоб наша молодь заявила про себе на престижних турнірах, спробувавши проявитися  в комерційному спорті.  Та й для власного задоволення займаючись спортом, ми переслідуємо лише найкращі цілі. Бо спорт – це сила, молодість та краса».

Людмила РОДІНА.