З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ТЕБЕ, БАТЬКІВЩИНО!

У Дубровиці, як й повсюдно в Україні, цей місяць був наповнений особливою атмосферою. Передчуття чогось незвіданно-вагомого. Воно й не дивно, цьогоріч Україна відзначає 25 річницю своєї Незалежності. Чверть століття – вже доволі солідний вік навіть для держави. На жаль, теперішнє свято вплело в піднесений настрій хвилююче-щемні відчуття, адже досі наша земля у вогні, й звістки зі Сходу тривожні.

«Незалежність вже дала нам демократію і свободу; почуття громадянської гідності і національної єдності; навчила захищатися і відкрила європейську перспективу. Сформувалися середній клас і громадянське суспільство. Нарешті виросло перше пострадянське покоління, з новим європейським світоглядом. Епіцентром фундаментальних змін неодноразово ставав цей Майдан – Майдан нашої Незалежності.  

Тепер стратегічно і тактично маємо зосередитися на досягненнях у матеріальній сфері, у рівні життя людей. Як казав В’ячеслав Чорновіл, «нам потрібна багата людяна держава вільних, заможних громадян, упевнених у своєму майбутті». І «якщо ти віриш у себе й постановив – не вагайся. Іди, іди, іди...». Так говорив Президент України Петро Порошенко на параді Незалежності у Києві.

Вперше у Дубровиці цей парад транслювали для всієї громадськості зі сцени на майдані Злагоди. Охочих подивитися тут парад було не так вже й багато. Напевне, не дуже сприяли цьому сама організація втілення хорошого по суті задуму. Адже сонячне проміння забивало зображення на екрані телевізора, який встановили на сцену для трансляції параду, бажала кращого сама її якість. Та й вистояти на ногах увесь цей захід, особливо сім’ям з маленькими дітками, було зовсім непросто. Отож багато хто зробив вибір на користь домашнього телевізора, звідки міг спостерігати за парадом в більш комфортних умовах.

Хотілося б, щоб вже й сцена на нашому майдані виглядала більш ошатною. Бо дисонанс між святковою декорацією у столиці та нашому райцентрі аж надто бив в очі від годинного зосередження на вбогість й зношеність сходів, помосту та перил головної сцени району.

На жаль, це біда всіх невеличких міст – ми ростимо й виховуємо патріотів, котрі не вагаючись, йдуть за першим покликом Батьківщини в саме горнило небезпеки, але в момент тріумфу й звитяги, маємо здалеку спостерігати за тим, що відбувається в епіцентрі свята. Тільки народний депутат Олександр Абдуллін здогадався організувати екскурсію для наших діток на парад Незалежності. Уявляємо всю гаму їхніх вражень від цього величного дійства. Дехто з активістів Майдану поїхав до Києва на святкування Незалежності приватно.

У нас же заходи з відзначення цих державних свят розпочалися ще в неділю. В цілому ряді населених пунктів саме цього дня пройшли урочистості з нагоди Державного Прапора та Незалежності України.

А Дубровиця вбралася в синьо-жовті знамена 23 серпня. На майдані Злагоди під звуки Державного Гімну України вносять великий національний біколор. Цього року права підняти Державний Прапор України  удостоїлися сестра та брат загиблих героїв АТО – Катя Ярмоліч та Максим Ващишин. Тут же поруч – матері наших хлопців, котрі не повернулися з АТО. Наші сиві голубки, що так рано відплакали своїх соколят.

Привітав земляків з нагоди Дня Державного Прапора України заступник голови райдержадміністрації Павло Ващишин. А начальник відділу міграційної служби Валентина Король за доброю традицію вручила юним дубровичанам українські паспорти. В рамках свята відбувся велопробіг. Зібрав він чимало охочих проїхатися вулицями райцентру з національними прапорцями. Навіть заступник голови районної ради Олександр Задорожний осідлав свій велосипед, прикрашений червоно-чорним двоколором УПА, та влився до колони. Гарний, до речі, приклад для наслідування для усіх державних мужів - не обмежуватися простим спогляданням ініціативи молоді, а підтримувати її на ділі. Прикро лише, що стартував велопробіг дещо раніше запланованого, й тому частині дубровичан, котрі також хотіли долучитися до нього, залишилося просто розводити руками. На жаль, пунктуальність – не наша визначальна риса. Та й на трасі не обійшлося без курйозів. Колону велосипедистів, в основному з молоді, раз-по-раз «розбивали» автівки, а двоє дівчаток взагалі надовго відстали, чим викликали неабиякі хвилювання у батьків.

Квіти – обов’язковий атрибут кожного свята. До пам’ятника Шевченку та хреста воякам УПА, що були повішені за свою любов до України, першими букети поклали їхні побратими.

Чимало дитячих розваг відбулося на дубровицькому майдані й у середу, після трансляції святкового дійства у Києві. Паралельно з конкурсом малюнка на асфальті «Народжені вільними», що проводився в кількох вікових номінаціях, працювали безкоштовні атракціони, спонсорами яких виступили міська рада та компанія «ІNTERBETON». Представники останньої провели й невеличку відкторину для малят, розігравши кілька особливих призів. Найбільш креативні маленькі художники також стали власниками подарунків від «INTER BETONу». Тож малечі це свято Незалежності запам’ятається саме логотипами цієї компанії, тим паче прапорці фірми також дітлахам припалися до вподоби, цілий день поважно походжали вони, розмахуючи такими привабливими сувенірчиками.

Ще один гарний подарунок зробила міська рада для малят у вигляді ігрового майданчика. Його відкрили на вулиці Гагаріна. «Наші депутати в районній раді Юрій Лосік, міській Валентина Олексійовець давно ставили питання про облаштування в цьому житловому масиві ігрового майданчика. Тож міська рада пішла їм назустріч, й наші комунальні підприємства виготовили майданчик власними силами з підручних матеріалів. Вся конструкція добротна та яскрава», - розповів міський голова. Ми згодом побували на Гагаріна на самому відкритті майданчика, й стали свідками тих бурхливих дитячих емоцій, що вирували тут в захваті від такого доречного подарунку. «Ви ж уже відкрили. Давайте вже будемо спускатися з гірки», - нетерпляче запрошував до розваг й нас маленький хлопчик.

Доброю новиною порадував тутешніх мешканців й перший заступник голови райдержадміністрації Микола Кохно, що також прибув на відкриття майданчика. Хоча саме дійство було організовано спонтанно, по-родинному, без зайвої помпи. Промислова зона міста – ласий шматок для інвесторів. Проте виробництво, яке пропонується тут, частенько виявляється не зовсім безпечним. Багато довелося воювати проти розміщення в цьому районі сумнозвісної ТЕЦ, де мало спалюватися щодоби тонни відходів та деревини. Йшлося й про фасування, а то й виробництво цементу в цій зоні, що також є не зовсім екологічним. Але нарешті райдержадміністрації вдалося знайти привабливого у всіх відношеннях інвестора. Тож незабаром в районі льонозаводу почнуть монтувати електростанцію на сонячних батареях.

Цілий ряд наших земляків було відзначено з нагоди Дня Незалежності на урочистому концерті в районному будинку культури. Зокрема, президентською ювілейною медаллю «25 років Незалежності» було нагороджено борця за Українську державність в лавах УПА Степана Сидоровича Бакунця та педагога-організатора Лютинського НВК, наставника організації «Пласт» Олександра Михайловича Рабешка.

Вшанували оплесками й Панько Ганну Максимівну з Сельця, яка народила і виховала шестеро дітей. Їй відповідно до Указу Президента присвоєно почесне звання «Мати-героїня».

Відзнаки обласної державної адміністрації за активну громадську діяльність та багаторічну сумлінну працю отримали Оксана Михайлівна Голяка, головний спеціаліст внутрішньої політики Дубровицької РДА, та Оксана Вікторівна Краглевич, секретар міськвиконкому.

Почесною грамотою Луганської обласної військово-цивільної організації за патріотизм та волонтерську діяльність відзначено Віталія Миколайовича Суховича, директора Висоцького лісгоспу, та волонтера Костянтина Віталійовича Драку.

Спілка учасників АТО спільно з РДА за відвагу та героїзм у боротьбі за територіальну цілісність України  Почесною грамотою нагородили наших захисників: Дмитра Сергійовича Булачка, Миколу Анатолійовича Вороб’я, Івана Васильовича Отупора, Олександра Савовича Столяра, Валентина Миколайовича Твардовського, Валерія Євгенійовича Череповського.

Аплодували стоячи матері загиблого бійця Олега Ващишиного – Євгенії Іванівні Ващишиній, яку відзначили грамотою районної ради та РДА за материнську мужність, гідність та патріотизм.

Грошову винагороду та Почесні грамоти від влади, народного депутата України Василя Яніцького отримали колишній політрепресований Михайло Павлович Лось, люди, котрі одними з перших підіймали у 1990 році жовто-блакитний прапор (Іван Олександрович Красько та Віктор Володимирович Твердун), волонтери, професіонали соціально-економічних, культурних, освітніх та медичних галузей району.

Відкрили цього дня й цілу плеяду талантів: радували творчістю вишивальниці, умільці в найрізноманітніших жанрах ужиткового мистецтва, художники та візажисти. Виставки картин, державних символів, книг, фото, вишитих рушників милували око поціновувачів оригінальністю та самобутністю світобачення вмільців. Спорстмени також піднімали своїм вболівальникам градус емоцій гарними композиціями як на футбольних, пляжних, так й на шахових полях.

Справжньою окрасою святкування стало дефіле на майдані Злагоди у вбранні з національними мотивами. Моделі демонстрували як традиційні поліські костюми наших знаних майстринь, так і оригінальні сучасні вишивані наряди. Наостанок порадували публіку та зарядили її позитивом молоді співаки.

Переконані, що на зміну Кремлю невдовзі Луганськ, Донецьк та Крим також окупують українська пісня, жовто-блакитний стяг та вишиванка. Адже по-іншому не може бути – Батьківщина в нас одна.

Людмила РОДІНА, Леся КОНДРАТИК.

ДО УКРАЇНЦІВ

В борні страждає Україна,

І важко й боляче мені.

Вона, рідненька, в нас єдина,

А Схід – у ранах і вогні.

Бої йдуть зброєю і словом,

Нам треба в них перемогти

Бо нащо я спитаю знову,

На небо сотні було йти?

Де ж ваша гідність, українці,

Як революція пройшла?

Чому ми й досі поодинці,

В країні ж ладу ще нема?

Ставаймо, браття, всі свідомо

На захист краю і родин.

Лише гуртом, бо, як відомо,

Не воїн в полі, як один.

Хто долю творить справжню нашу?

Невже, панове, не самі?

І зброю, і молитву вашу

За мир спрямуймо на землі.

Уляна БУКАЙЛО, с. Крупове.