Де  педагоги  в  ціні?

Десяток років тому професія педагога в Україні вважалася однією з найпрестижніших та найшановніших. Нині ж вчителювати йдуть або від абсолютної безнадії, або з глибокого фанатизму. Молодих спеціалістів у школах – все менше й менше. Навіть отримавши педагогічну освіту, молодь віддає перевагу більш «хлібним» професіям. Дивуватись нічому, адже без стажу і категорії можна розраховувати на зарплатню близько 2000 грн. Щоб заробляти на кілька тисяч більше, педагогу потрібно пропрацювати в школі 10-15 років. Щоправда, до ставки педагог може «назбирати» додаткові виплати: за класного керівника, за перевірку зошитів, за завідування майстернею чи навчальним кабінетом. Змінилося і ставлення батьків та дітей до педагогічної праці. На вчителів уже не рівняються, їх гірше слухають, не так поважають.

Для порівняння ми вирішили з’ясувати, як живеться педагогам в інших країнах. Виявилося, що в Туреччині шкільним наставникам цілують руки. А от ізраїльські педагоги змушені страйкувати через низькі зарплати. Краще від усіх живеться німецьким учителям, які на місяць приносять додому 5000 євро і можуть собі дозволити кататися по всьому світу.

У Китаї – максимальна пошана

до вчителів

Вчитель для китайців – це досить престижна професія, проте іноземні педагоги набагато популярніші за місцевих.

Китайці не вміють самостійно організувати креативний навчальний процес, тому іноземці користуються в країні шаленим попитом. Вони зазвичай працюють у приватних школах, де демонструють нестандартні підходи до навчання.

Школярі півдня проводять у школі, з 8.30 до 15.30. Після уроків є і сонний час, і підготовка домашніх завдань. Репетиторів для учнів наймають практично всі батьки. Адже в класах учнів може бути і понад 60, до кожного у процесі навчання не «достукаєшся».

У Китаї, як і в багатьох інших розвинених країнах, вчителі мають хороші матеріальні та соціальні переваги. У школах великих міст Піднебесної іноземні педагоги заробляють від 1200 доларів, китайські – від 500. Топ-учнів із перших щаблів рейтингу навчання держава забезпечує стипендіями. Це і відіграє вирішальну роль щодо якості навчального процесу.

Польща: за продукти можна

не платити

День вчителя в Польщі відзначають 14 жовтня. «Діти влаштовують концерт, дарують квіти і більше нічого. Якщо батько принесе педагогу дорогий подарунок, то кожен поважаючий себе вчитель, щоб не почувати себе зобов’язаним, відмовиться від нього», –  розповідає польський педагог Агнешка, котра працює в Києві.

Якщо говорити про гроші, то тамтешні вчителі не можуть похизуватися дуже високою зарплатою. Тому багато хто просто працює на 1,5 ставки, щоб одержати більше. Але при цьому не можна перевищувати ліміт у 27 годин на тиждень. До того ж, кожен учитель зобов’язаний відпрацювати в школі дві безкоштовних додаткових години на тиждень. Він може або повести дітей на екскурсію, або організувати якийсь гурток. Середня зарплата польського педагога –  $900 на місяць. Хоча вчительський заробіток може дуже відрізнятися залежно від воєводства, де працює педагог. До речі, кожне воєводство може впроваджувати свої «бонуси» для вчителів. Як приклад – знижка на проїзд у 50% або спеціальні бони на визначену суму, які можна поміняти в магазині на продукти.

Як говорить Агнешка, вчитель у Польщі не буде давати приватних уроків тому учневі, якого він навчає у школі, тому що це неетично. Крім того, рідко коли вчитель буде «рекламувати» свого колегу як репетитора батькам учня.

Німеччина: на зарплату роз’їжджають світом

Найзадоволенішими своїм життям виявилися німецькі педагоги. Воно і не дивно: якщо середньостатистичний німець одержує близько 3000 євро, то вчитель усі 5000 євро при ставці 25 годин на тиждень. Плюс до того він може одержати статус чиновника. А це –  зменшення податків і висока пенсія в старості. Так що там вчителі живуть на дуже гідному рівні. Зі своєю зарплатнею вони з легкістю можуть дозволити собі побачити світ.

Але, як відомо, з тих, кому багато платять, багато і вимагають. Так, німецькі вчителі можуть вести відразу кілька предметів. У Німеччині можна нерідко зустріти педагога, який одночасно викладає фізику, німецьку і, припустимо, фізкультуру. А щоб одержати право працювати в школі, доводиться складати після закінчення вузу кілька іспитів. Відразу після випуску – перший державний. Після нього потрібно пройти 2-річну практику з розподілу, а після цього здати другий державний іспит. І тільки тоді можна зайнятися пошуком роботи в школі.

Туреччина: вчителю цілують руки

і запрошують у гості

В Туреччині своє професійне свято вчителі відзначають 24 листопада. Це особливий день, тому що педагоги в цій країні  –  шановані люди. Коли батьки віддають свою дитину в школу, вони найчастіше говорять: «Він весь ваш». Поважне ставлення до вчителя повинні демонструвати і турецькі учні. Побачивши педагога, на знак поваги школяр зобов’язаний застебнутися, якщо, наприклад, він йшов нарозпашку. А от випускники початкової школи після її закінчення часом навіть, щоб виразити свою подяку, цілують руки своїм наставникам.

Крім того, у Туреччині існує думка, що чим ближчі стосунки між педагогом, учнем та його батьками, тим плідніше буде проходити навчання. Тому батьки прагнуть подружитися з учителями. Турецькі родини (навіть у великих містах) часто запрошують педагогів до себе в гості, а по святах відправляють своїх дітей до них з подарунками.

Однак незважаючи на таке ставлення в суспільстві, зарплата в турецьких учителів трохи більша, ніж середня по країні в $800. Вони одержують у середньому $1000. Але завдяки різним бонусам можуть її суттєво збільшити. Так, за наукову ступінь додатково платять $200-300, за курси підвищення кваліфікації – $200. Ще для вчителів у Туреччині є знижка 50% на проїзд у транспорті. Серед інших плюсів учительської роботи – короткий робочий день, що триває півдня. Діти навчаються тут у дві зміни, відповідно, на кожній – свої вчителі.

 Франція: роботодавець – держава

Стати вчителем у Франції непросто. Чому? Та тому, що з одним вузівським «папірцем» молодого спеціаліста на роботу ніхто не прийме. Справа в тому, що у Франції вчителів наймає на роботу не школа, а держава (відповідно, конкретний директор школи не має права звільнити педагога без згоди «зверху»). Вона щорічно виділяє визначену кількість учительських місць і проводить на них конкурс. При цьому кількість бажаючих їх зайняти – у кілька разів більша, тому багато хто не одержує права на викладання з першого разу. Але зате переможців конкурсу забезпечують роботою з розподілу.

Однак це не означає, що педагог буде відпрацьовувати своє навантаження у 18 годин тільки в одній школі і навіть в одному місті. Єдина розрада: витрати на дорогу «страждальцю» оплатять. Тим більше французькі педагоги заробляють непогано: 1600-3000 євро.

Крім того, у вчителів існує низка надбавок, які дозволяють їм «розбагатіти» на 100-130 євро. Ще є так звана професійна картка. З нею педагоги можуть безкоштовно відвідувати всі національні музеї, а в приватних – одержувати непогану знижку. Атмосфера ж у французькій школі досить демократична. Наприклад, учням не задають домашніх завдань, а вчителі дуже рідко підвищують голос на них. І останні до цього настільки звикли, що можуть дозволити собі, наприклад, читати газету на уроці.

США: працювати

вчителем небезпечно

Вчитель державної школи тут мусить отримати загальнонаціональну ліцензію на викладання або ліцензію від влади конкретного штату. На початках за роботу платять до 4000 доларів – це в такій глибинці, як, скажімо, штат Південна Дакота. Зрозуміло, що десь у Вашингтоні ця сума буде більш ніж вдвічі вищою.

Утім, професія вчителя у Штатах – непрестижна, а подекуди й небезпечна. Вчителі мають справу з дітьми з різних соціальних класів, деякі можуть і зброю в школу принести, і постріляти з неї.

Робочий тиждень американських вчителів становить в середньому 40 годин. Крім того, чоловіків в американській системі шкільної освіти менш ніж 25%.

 Британія: заборонено давати приватні уроки

У Великобританії, як у Франції та Німеччині, статус учителя  потрібно заслужити. Вивчившись в університеті на яку-небудь спеціальність, кожен бажаючий стати вчителем повинен пройти річний курс у спеціальному педколеджі, а потім ще пройти річну практику в одній зі шкіл. Увесь цей час за діями молодого педагога спостерігає досвідчений інспектор, від «вердикту» якого згодом і вирішується доля новачка.

У середньому британський педагог заробляє трохи більше $3500, що, за мірками його країни, вважається непоганою зарплатою. Що цікаво, вимоги на цю зарплату можуть дуже відрізнятися в різних школах. Як правило, більш вимогливі до своїх працівників приватні школи. Наприклад, у державному закладі педагог повинен провести одне додаткове заняття на тиждень. У приватній школі від нього можуть вимагати провести 2-3 такі заняття, які при цьому додатково не оплачуються.

До речі, британські педагоги зобов’язані перебувати в школі ввесь день (як правило, з 8.30 до 15.30), незважаючи на кількість своїх уроків. Крім того, їм заборонено давати платні додаткові заняття учням своєї школи, а в деяких приватних школах вчителям взагалі не дозволяють підпрацьовувати. За порушення табу можуть звільнити. Адже виходить, що вчитель витрачає час не на підготовку до основних уроків. А це може негативно вплинути на якість викладання.

 Грузія: вчителям доплачують

за англійську

У Грузії, як і в Україні, День вчителя відзначають у першу суботу жовтня. З квітами, цукерками, як і в нас, але діти в цей день переодягаються в національні костюми. Ще українських і грузинських вчителів поєднує низька зарплата. При навантаженні в 3-4 уроки платять 355 ларі ($152). Для порівняння, середня зарплата в Грузії близько 603 ларі ($ 258). Тому багато хто змушений давати приватні уроки. Як і наші викладачі, грузинські одержують надбавки до зарплати. Наприклад, за класне керівництво – 62 ларі ($26). Ще 125 ларі ($53) можна одержати за складання інтегрованого іспиту на знання англійської та комп’ютера. А от соціальних бонусів у них більше. Наприклад, їм дають медичне страхування, яке повністю оплачує держава, знижки на проїзд (педагоги платять 20 тетрі, а всі інші – 50).

 Ізраїль: у відпустку можна на рік

Зарплатня вчителя-початківця в Ізраїлі в чотири рази менша, ніж у гастарбайтера на полях. Тож вже неодноразово ізраїльські педагоги виходили на вулицю і вимагали підвищення зарплатні, адже у середньому вони одержують трохи більше $1000, тоді як середня зарплата по Ізраїлю вдвічі більша – близько $2500. Тому більшість педагогів змушені давати приватні уроки. Збільшити собі зарплату можна, одержавши другий академічний ступінь (плюс 10%) і підвищивши свою кваліфікацію. За кожні 120 годин спецкурсів вчитель одержує один бал з 16 можливих. За один бал зарплату підвищують на 1,2%, а максимум, який можна набрати, –  це 20% надбавки.

Уже кілька років поспіль Ізраїль переживає освітню реформу. Її мета – залучити молодих і перспективних педагогів. Уже зараз вчителі-початківці і вчителі молодших класів одержують $1350. Але працювати їм доводиться не 24 години на тиждень, як більшість, а 40 годин. Цікаво, що там існує суттєвий розрив між зарплатою учителів чоловіків та жінок – 15%.

Але не все так погано в ізраїльських учителів. Поки що, крім офіційного вихідного в суботу, у них є ще два дні відпочинку посеред робочого тижня. Крім того, кожні 6 років вчитель має право піти на рік у «творчу відпустку», при цьому його не звільняють зі школи і виплачують йому зарплату.

Вчитель – одна з найвідповідальніших професій. Не лише тому, що він виховує дитину, «плекає справжнього громадянина», а й тому, що відповідає за життя свого учня. Ми довіряємо педагогу найдорожче, але цінуємо його роботу недорого. Навіть не враховуючи додаткових навантажень і виснажливої писанини, невідому кому і невідомо навіщо потрібної.

Це не спроба пожаліти українських вчителів, сказавши «які ж вони бідні». Просто педагоги також мають отримувати гідну заробітну плату, як і європейські колеги. Тому що без них ми б не вміли читати й писати, бізнесмени не змогли б побудувати свої підприємства, а депутати, що мають зарплати 17, 5 тисяч гривень і ніколи не відмовляться їх собі збільшити ще й ще, ніколи б не стали народними обранцями. Втім, це застарілі вимоги: у нинішньому скликанні Верховної Ради 12 депутатів вищої освіти не мають.

Може, саме тому звертати увагу на проблеми вчителів – необов’язково?

Підготувала Яна Хрисанфова, студентка.