* Християнські традиції

Серпень щедрий на свята…

Останній літній місяць в релігійному календарі займає чільне місце. Як природа багата цієї пори на красу і врожаї, так і серпень на свята щедрий. Про ці дні, які любимо й шануємо, крізь призму своїх вражень і спостережень.

Як відомо, у серпні відзначають три Спаси – три свята на честь Ісуса Христа.

Взагалі ж «Спас» – скорочена назва від слова «спаситель» (рятівник), яким церква вважає Сина Божого. 14 серпня ми відсвяткували Перший Спас (Медовий Спас, Спас на воді), відомий у народі як свято Маковія. Вшанували пам’ять семи мучеників Маккавеїв. Свято супроводжувалося освяченням води, хлібного колосся та квітів, меду та маку. Напередодні цього свята примітила, що у райцентрі продавали багато різноманітних букетів з різнотрав’я. Хтось придбав готовий, а хтось складав власноруч. Кожна господиня компонувала його по-своєму, але з увагою і любов’ю. Почула багато цікавих думок, яке зело має бути у букетику. Ще бабусі навчали нас цим традиціям. Ми ж їх осучаснюємо і декоруємо квіти до освячення на свій смак. На диво, вплітали земляки у такі букетики навіть амброзію.

19 серпня радо зустріли Другий (Яблучний) Спас, або Преображення Господнє. Згадали і вшанували велику подію у житті Ісуса Христа, коли на горі Фавор під час молитви Його лице просяяло, а одяг став білим та блискучим. Саме тоді апостолам відкрилося світло й слава Божества.

Цього дня розділили ми радість святкування з прихожанами двох православних храмів Дубровиці. Чудова погода кликала всіх на церковні богослужіння. Напевно всі, хто не зв’язаний був роботою та мав можливість за станом здоров’я прийти до храмів, поспішали до церков міста. Святково вдягнені батьки з дітками (багато у вишиванках), наші поважні дідусі і бабусі, молодь, вшановуючи велике християнське свято, молилася за здоров’я рідних, освятила дари природи, зарядилася духовною енергетикою. Приємно, що на території храмів – поряд і з церквою Різдва Богородиці, і з Свято-Миколаївським храмом є у нас лавочки для сидіння. Одні стояли на службі, інші ж, як-от літні люди, мами з дітками слухали богослужіння біля храмів. У традиційних чепурних кошиках – яблука, груші, сливи, персики, виноград. Особисто мені до вподоби ще один нюанс свята другого Спасу, коли друзі, знайомі обдзвонюють, перепитують один одного про наповнення кошика, пропонують дари з свого саду для освячення. Цей обмін плодами є проявом нашого дружелюбства і взаємоповаги. Взагалі ж на свята у серпні біля храмів Божих можна побачити багато знайомих, рідних, з якими не спілкувалися місяцями, бо в кожного тепер свої клопоти, проблеми, суєта суєт. Отож до щирих і теплих вітань священиків обов’язково додаються сердечні поздоровлення людей, які раді вас просто побачити. Іноді ж теплий погляд більше скаже, як сотні слів. Найприємніша ж мить – як краплі святої водички скроплюють обличчя прихожан та святкові кошики. Здається вмить на душі світлішає.

Примітно, що саме в день цього чудового свята Преображення Господнього отець Данило Ковташ освятив дари садів для наших захисників. Волонтери Світлана Правник та Василь Конончук зібрали ці дари садів, щоб передати згодом в зону АТО.

Незабаром в церковному календарі – третій Спас (Хлібний Спас, Горіховий Спас) – традиційне свято, яке відзначають в Україні 29 серпня.

У народі Третій Спас називають не лише горіховим, а й полотняним, а також хлібним. Після свята Успіння Пресвятої Богородиці закінчувалися жнива, а значить, на Горіховий Спас уже пекли пироги з борошна нового врожаю. На Горіховий Спас в багатьох містах раніше влаштовували ярмарки, тому ще одна його назва – «Спас на полотні» або полотняний Спас. Вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою. Ось чому головна страва на Горіховий Спас – святковий коровай із нового хліба. Звичайно, цього дня на столі обов’язково були мед, яблука й горіхи. За народними прикметами, саме до кінця серпня горіхи були вже готові до вживання. Як і на Маковий Спас, цього дня треба було чистити криниці та освячувати воду, а вода з підземних джерел вважалася цілющою.

У давнину говорили: «Перший Спас – на воді стоять; другий Спас – яблука їдять; третій Спас – на зелених горах полотна продають», тому третій Спас ще називали «Спас на полотнах», «Спас на полотні». У цей день було прийнято торгувати полотнами.

Й ще про одну осінню дату згадаємо сьогодні. 28 серпня відзначатимемо одне з дванадцяти найбільших свят церковного року – Успіння Пресвятої Богородиці або Першу Пречисту, що являється завершенням земного життя Пресвятої Богородиці та переселення її в життя небесне.

Історія свята така. Після того як Ісус Христос вознісся на небо, Матір Божа лишилася під опікою апостола Івана Богослова і мешкала в домі його батьків недалеко від гори Єлеонської. Коли переслідування Іродом християн посилилися, вона разом із Іваном Богословом переселилася до Ефеса.

Незадовго до свого Успіння Божа Матір прибула до Єрусалима. Свій час вона там присвячувала невтомним молитвам, часто приходила до гробу Господнього. І ось одного разу, коли вона знову прийшла на Голгофу, до неї з’явився архангел Гавриїл і провістив їй скоре переселення до життя небесного, та на підтвердження своїх слів вручив їй пальмову гілку. Із цією звісткою й повернулася Мати Божа до Вифлеєма та одразу ж повідомила учнів Господа про своє успіння. Пресвята Богородиця прагнула, щоб у час кончини біля неї знаходився апостол Іван Богослов, про що молилася Господу. І Святий Дух переніс апостола з Ефесу до того місця, де лежала Мати Божа.

 За звісткою архангела, успіння Богородиці мало статися о третій годині. Святі апостоли запалили безліч свічок і оточили урочисто прикрашену постіль, на якій лежала Мати Божа. Раптом зненацька засяяло Божественне світло, затьмарюючи безліч запалених свічок. І зійшов до всіх людей, які зібралися, сам Ісус Христос у супроводі янголів, архангелів та праведних душ.

Побачивши сина, Матір Божа дуже зраділа та смиренно чекала на те, щоб він забрав її. І без жодних тілесних страждань віддала душу свою Богородиця своєму синові. Потім янголи почали співати, а апостоли – оплакувати розлуку з Божою Матір’ю.

Урочиста поховальна процесія вирушила від Сіону та пройшла через весь Єрусалим аж до Гефсиманії. Під час руху процесії над тілом Богородиці зненацька з’явилося світле серпанкове коло, схоже на вінець, і до процесії приєдналися янголи. Своїми співами вони прославляли Божу Матір. Осяйне коло супроводжувало процесію аж до місця поховання. У Гефсиманії християни попрощалися з тілом та внесли в домовині в поховальну печеру.

Вхід закрили великим каменем.

А через три дні апостол Фома, який прибув із запізненням, засмутився, що не зміг бути біля Богородиці в останні хвилини її земного життя. Щоб він міг попрощатись з її тілом, апостоли відкотили надгробний камінь. Але на подив усіх всередині вони не знайшли в труні тіла Богородиці, а тільки її поховальні покривала. Це був доказ того, що Божа Матір справді вознеслася на небо. Надвечір під час вечері вона явилася апостолам і пообіцяла, що буде з хрещеним людом назавжди.

 Вирізняється це свято з-поміж інших і в літургійному плані. Саме в цей день в храмах відправляється Єрусалимська утреня – богослужіння, яке здійснюється тільки двічі на рік: в страсну п’ятницю (перед Воскресінням Ісуса Христа) і Успіння.

У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають першою Пречистою.

За народними прикметами, якщо на першу Пречисту гарна погода – вся осінь буде гарна.

Ось такий наш серпень – щедрий на духовні величні свята.  Дуже хочеться, щоб з часом у нас, в Дубровиці і у селах району, традиції їх святкувань передавалися з покоління в покоління. Й батьки своїм прикладом навчали дітей жити за законами Божими, незалежно від того, які храми вони відвідують. Наостанок така цікава вже світська інформація:

Норвезькі вчені взялися досліджувати вплив церкви на стан здоров’я людини. Під час експерименту вчені побачили, що часте відвідування церкви дуже позитивно впливає на кров’яний тиск.

До такої думки фахівці прийшли після проведення експерименту, участь в якому взяли 120 тис добровольців. Після відвідування церкви людям проводили обстеження і з’ясували, що у тих, хто страждав на гіпертонію, через часте відвідування храму, нормалізувався кров’яний тиск. Віруючі люди стабільно навідуються до церкви і вони завжди говорять про гарне самопочуття і дуже рідко скаржаться на своє здоров’я. Автори такого експерименту зробили висновок, що більшість людей, які відвідують церкву, виявилися здоровішими ніж ті, хто не ходить до відповідних установ. Отож частіше відкриваймо двері до храмів Божих.

Підготувала Любов КЛІМЧУК.