Чи страшне похолодання?

Будуть морози. Про це кажуть всюди і всі. От вчора ввечері мені телефонували друзі, і всі зачіпали цю тему. Хвилюються: «Чи тепло у мене в квартирі?». Відповідаю, що нормально. Могло б бути і дуже тепло, але котел газу тоді накрутить і накрутить. Газ тепер такий, що треба в два рази більше напалить, ніж кілька років тому, щоб нагріти оселю. Це знають всі. У кого нема субсидії, той економить потрохи. А у кого субсидія є, кажуть, що у морозні дні її малувато буде. Друзі мої з села холоду не бояться. Дров заготували. Ну а грубка є грубка, сів, спину зігрів, ще й каші смачної наварив. От за озимину хвилюються, бо як снігу не буде, то вона постраждає.

Мабуть, тому факту, що похолодає, радіє «Нафтогаз», а ще більше «Рівнегаззбут». Хоч грошей зароблять, а то все газ економимо через тепло… Так от всі питають, чи до похолодання я готова і що читала про ці дні, коли температура впаде.

Читала те, що й всі. Пишуть про похолодання і українські засоби масової інформації, і білоруські. Так от, прогнозується, що у Брестській області, яка межує з нами, найхолодніше буде у п’ятницю, суботу та неділю: вночі до мінус 17. У Рівненській області у ці дні прогнозується від мінус 17 до мінус 19. Отож, різниці великої нема. Повіримо і тим, і тим, і перевіримо. Скажу таке, навіть у Дубровиці, у різних кутках – різна температура. На Борку, наприклад, завжди прохолодніше, бо там вітри. Зайдеш в центр – на градус, два тепліше. Так і у селі, якщо живеш коло річки, то там більш волого і температура нижча. Отож, у вихідні будемо грітися в оселях.

Що пише про похолодання відомий синоптик Наталка Діденко?

«Похолодання взимку до –15 градусів – це нормально. Нетрадиційно тепла погода взимку в наших широтах – вже факт. Тому на фоні +3 +8 градусів прогнози про –15 градусів додають нашим, змученим карантином та локдаунами, психологічним внутрішнім атмосферам ще більше збурень та тривоги.

Цей тиждень, справді, манитиме до себе, в Україну, і таки приманить, холодну повітряну масу арктичного походження. Вона, арктична маса, заповзатиме поступово, знижуючи температуру повітря до невеликих, а потім до помірних морозів. А потім і до сильних.

Увага! Усім кому потрібно й просто цікаво - пік похолодання очікується з 14 по 19 січня.

У нічні години ймовірно до –14 –20 градусів.

Тому саме на ці дати варто подбати про особливий контроль над опаленням, підготувати утеплення усіма можливими розумними й, головне, безпечними способами, особливо ретельно перевірити стан автомобіля, щоб, не дай, Боже, не заглохнути посеред морозу в степу чи лісі, купити заздалегідь зимовий омивач для скла.

Нарешті щасливі власниці нових хутряних шуб матимуть можливість їх вигуляти.

Про взуття подбайте особливо – бо які б вовни та хутра ви не накрутили на шию, якщо ногам холодно, то таку красу явно зіпсує синій ніс чи бурякове обличчя.

Купіть чи підготуйте рукавички з тканини, в’язані, а не шкіряні – ними легше змахувати сльозу на морозі.

У домівках також знайдіть час повитягати товсті шкарпетки, страшні домашні флісові штани та додаткові ковдри. Рейтузи, панталони та сині спортивки вже відходять у минуле, не забудьте про термобілизну – якраз буде її зоряний час. З похолоданням розібрались ніби. Тепер після «страшного» похолодання звернемо свій прогностичний погляд на «страшні» снігопади. Літатиме періодично сніг на фоні «мінусів».

Це викличе позитивний підйом, ентузіазм народних мас та безліч селфі, бо картинка на вулиці буде красивою, зимовою, як на різдвяних листівках, на цих нестерпних гіфках та в дитячих книжечках.

І наостанок, хочу нагадати вам головні правила перебування на морозі, про які кажуть лікарі.

Отож, у холодні дні: не вживайте алкогольних напоїв; не паліть на морозі; носіть просторий одяг; не виходьте на мороз без рукавичок та шарфа; у вітряну погоду відкриті ділянки тіла змащуйте захисним кремом; не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих та срібних) прикрас; якщо під час перебування на відкритому повітрі ви відчуваєте початок переохолодження, негайно зайдіть до теплого приміщення – магазину, кафе, під’їзду, щоб зігрітися; ховайтеся від вітру; не виходьте на відкритий лід; намагайтеся більше рухатися; перед виходом на мороз бажано поїсти – вам необхідна додаткова енергія; не дозволяйте дітям довго кататися на каруселях та гойдалках, лазити металевими сходами споруд на ігрових майданчиках, обов’язково захищайте руки дитини рукавичками. Пам’ятайте, що перебування дитини на морозі не повинно перевищувати 15-20 хвилин, потім потрібно зігріти її в теплому приміщенні.

І головна умова профілактики переохолодження – здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок та постійне загартовування організму.

Будьте здорові! Хай мороз нас не зачепить дуже, а морози і віруси вимерзнуть.

Люба КЛІМЧУК.

 

 

Щастя

 

Напередодні Різдва я пішла в «Комору». Було три спроби стати в чергу. Людей багато. Думала, що прийду пізніше, людей поменшає. А їх все багато, бо кожен щось до столу прикупляє. Не скажу, що несли повні сумки. Значно менше купували, як у минулі роки. Але черги перед святами були. Люди у масках, але, що ті маски, які днями ми не міняємо?

Після третьої спроби я здалася і стала у «Коморі» в чергу. Скупилася. Вийшла на двір. І тут згадала, що не придбала основного – хліба. Згадала про ковід, яким перехворіла. Як щось забуваю, то списую на свій ковід перенесений. Коротше, він у мене тепер у всьому винен. Як хлопчик для биття. От все, що не так: настрій поганий чи здоров’я підводить, списую на ковід. Хотіла вертатися в магазин. І тут чую: «Люба, з Різдвом»! Я дивлюся знайома вчителька-пенсіонерка з Дубровиці. «Люба, – звертається вона знову, – хотіла тебе побачити і запитати: «То є той коронавірус, чи все брехня»?

Це питання мене спантеличило, щонайменше. Якби воно прозвучало місяців п’ять тому, то я не здивувалася б.

Я собі подумала, розказати людині, як вчителі померли від цієї недуги, чи розповісти, як я виходжу з цього стану, чи про черги в лікарні у жовтні-листопаді, чи як померла від коронавірусу близька мені людина. Раптово.

А потім подумала, а що лякати перед святом так людину літнього віку? І єдине, що я сказала:

– Ви щаслива Людина. Бережіть себе і будьте далі щасливою…

– А в чому щастя моє? – перепитує пенсіонерка.

– В тому, що Бог дає Вам можливість сумніватися в існуванні коронавірусу, – відповідаю я.

– Ой, які тепер пенсії, думай, як вижити, – продовжила співрозмовниця.

– Знаєте, – кажу я, – а у когось були мільйони, і Бог забрав до себе через ковід. А хтось вижив після коронавірусу, і думає, а як далі жити, бо сили нема взагалі.

– То він є, чи його нема? – перепитує вчителька, – ти маєш знати.

– Щоб Ви так сумнівалися до наступного Різдва, – кажу я, – і ніколи його не пізнали. Хто перехворів, той мене зрозуміє. А всім хочу сказати: «Якщо ви навіть не вірите в інсування коронавірусу, то просто бережіть себе».

Люба КЛІМЧУК.

 

Принаймні один симптом коронавірусу зберігається через півроку

Коронавірусна хвороба COVID-19 – нове захворювання, тож учені тільки починають розуміти його наслідки для пацієнтів.

Так, нове дослідження, яке охопило 1 тис. 733 осіб, котрим з січня по травень 2020 року було поставлено діагноз в китайському місті Ухані, показало, що 76% пацієнтів з COVID-19 мають принаймні один постійний симптом через шість місяців після першої появи симптомів коронавірусу.

Найпоширенішим симптомом є втома або м’язова слабкість, вона зберігалася у 63% учасників дослідження, причому пацієнти також часто відчували труднощі зі сном (26%). Тривога або депресія були зареєстровані серед 23% пацієнтів.

У пацієнтів, які тяжко хворіли в лікарні, частіше спостерігалися порушення функції легенів та аномалії, виявлені при візуалізації грудної клітки, що може свідчити про пошкодження органів.

Рівень нейтралізуючих антитіл через шість місяців був знижений понад на половину (52,5%) у 94 пацієнтів, імунна відповідь яких тестувалася на піку інфекції, що викликає занепокоєння стосовно можливості повторного зараження вірусом.

 

Відкриваймо гаманці. Прийшли зміни

 

З яким настроєм зустріли наші земляки 2021-ий? Спробувала поговорити на цю тему з різними людьми, різного віку. Відразу зазначу, що переважна більшість людей зазначили, що перебувають у стані хвилювання за завтрашній день. Що турбує? Передусім, вболіває старше покоління за своє здоров’я, бо вважає, що у час пандемії є дуже багато ризиків занедужати серйозно і надовго. Чимало людей на Дубровиччині переживає через можливість скорочення на роботі, адже зараз процес реорганізації почався у багатьох структурах. Молодь негативом називає дистанційне навчання у вузах. Особливо занепокоєні ті старшокурсники, у кого мала б бути практика, яка дуже необхідна у роботі. За гуртожитки поплатили, а фактично навчаються вдома. Ось такі витрати у студентства. Підприємці не впевнені у завтрашньому дні через локдаун, гнітить їх і збільшення розмірів податків. Всіх турбує подорожчання енергоносіїв. Як виживати в Україні? Відповіді на багато своїх запитань люди хотіли почути у новорічному зверненні Президента Володимира Зеленського, але, на жаль, не почули. Як казав інший Президент України: «Маємо те, що маємо…».

То що ж змінилося для України, для нашої громади з Нового року? Давайте підсумуємо.

З першого місяця Нового року стали чинними чимало законодавчо встановлених змін у суспільному житті. Вони стосуються зарплат, пенсій і субсидій, комунальних тарифів, протиепідемічних заходів. Що зміниться для багатьох із нас?

Прожитковий мінімум

Як відомо, до розміру прожиткового мінімуму прив’язані чимало соціальних виплат у державі, як-от допомога малозабезпеченим сім’ям, субсидії, лікарняні, пільги на оплату житлово-комунальних послуг, пенсії певних видів, а також аліменти. Законом про Держбюджет встановлено такий його загальний показник на цей рік: із 1 січня – 2189 грн. (було встановлено ще торік у грудні), з 1 липня – до 2294 грн., із 1 грудня – до 2393 грн.

Також затверджено нові розміри прожиткового мінімуму для різних соціальних груп. Зокрема, для дітей віком до шести років ця сума з 1 січня становить 1921 грн., із 1 липня вона зросте до 2013 грн., із 1 грудня – до 2100 грн. Для дітей віком від 6 до 18 років розмір такого мінімуму вищий: 2395 грн. – з першого дня нового року, 2510 грн. — з 1 липня та 2618 грн. – з 1 грудня. Між тим для працездатних осіб мінімум становитиме 2270 грн. із 1 січня, 2379 грн. – із 1 липня, 2481 грн. – із 1 грудня. Для непрацездатних – 1769 грн. із 1 січня, 1854 грн. із 1 липня і 1934 грн. із 1 грудня.

 

Мінімальна зарплата

Із 1 січня мінімальна зарплата в Україні зросла на тисячу – до 6000 гривень. І нинішнього року це ще не межа: з 1 грудня вона має «поважчати» ще на півтисячі, склавши 6500 гривень. Здавалося б, можна порадіти, адже у країні мінімальна зарплата збільшилась одразу на 20%. Та чи ж справді наші земляки, працевлаштовані на «мінімалку», стануть багатшими на тисячу й, отже, зможуть собі дозволити оплатити більше товарів та послуг?

Коли Президент Володимир Зеленський напередодні минулорічних осінніх місцевих виборів висував таку пропозицію, то було зрозуміло, що таким чином він хотів урятувати рейтинг своєї політсили, який неухильно повз донизу. Тим часом економісти називають таке рішення ризикованим для вітчизняної економіки з двох причин. По-перше, вони попереджають, що збільшення мінімальних зарплат, не підтримане високим рівнем продуктивності промисловості та технологій, неодмінно спричинить новий виток інфляції у країні, тобто знецінить ці нібито збільшені зарплати. А по-друге, представники бізнесу і без того скаржаться на зростання податкового тягаря в умовах коронакризи. Для багатьох підприємців, а надто тих, чий бізнес за рентабельністю балансує на мінімальній межі прибутковості, це може означати мало не банкрутство. Щоб утриматись на плаву, можливо, їм доведеться ще глибше зайти в тінь. Або ж скоротити штат найманих робітників, які в умовах карантину надовго поповнять лави безробітних.

Пенсії

Попри гострий дефіцит Пенсійного фонду, влада пообіцяла поетапне підвищення пенсій протягом року.

Перший етап уже стартував. «Напередодні новорічних свят фахівці Пенсійного фонду завершили перерахунок пенсій окремих категорій громадян з 1 січня 2021 року у зв’язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати. Він стосується осіб, які досягли 65-річного віку та мають повний страховий стаж: 35 років – для чоловіків та 30 років – для жінок. Мінімальна пенсія цієї категорії громадян зросла з 2100 до 2400 гривень. Середній розмір підвищення становить близько 340 гривень», – повідомив ПФУ.

Між тим масовий перерахунок пенсій заплановано на березень нинішнього року. Очікується, що індексація виплат складе 11%, і це підвищення відчують близько 9 мільйонів пенсіонерів із нинішніх 11,3 мільйона. Водночас із 1 березня продовжать отримувати 500 гривень доплати пенсіонери старше 80 років (за умови, що їхня пенсія менше середньої зарплати).

Водночас із квітня очікуймо автоматичного перерахунку працюючим пенсіонерам із урахуванням розміру зарплати і набутого стажу.

Із липня почнуть доплачувати по 400 грн. пенсіонерам віком від 75 до 80 років. Навіть якщо стаж становить 20 років для жінок і 25 років для чоловіків, вони отримуватимуть не менше 2500 грн. Натомість українці віком понад 80 років отримуватимуть доплату 600 грн., а розмір їхньої мінімальної пенсії складе 2600 грн.

У грудні також зростуть і надбавки за «понаднормовий» трудовий стаж, учасникам та інвалідам війни, чорнобильцям…

 

Рекордні тарифи

У цьому місяці отримаємо нові платіжки за комунальні послуги, які у ці складні коронавірусні часи без валер’янки краще й не розглядати. З початку року істотно зростуть тарифи на блакитне паливо, тепло, гарячу воду і світло.

Напередодні 55 газопостачальних компаній оприлюднили нову ціну на газ для населення. У деяких регіонах його вартість зросла до 11 гривень за один кубометр (і це – без урахування постачання). Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» пропонує паливо у січні по 7,22 гривні за кубометр. Це на 89 копійок більше, ніж у грудні. ТОВ «Рівнегаз Збут» встановило роздрібну ціну на природний газ для потреб населення в січні 2021 року 9,92 грн. за 1 м³ (з ПДВ).

Причому доставка газу теж подорожчала: пересічно від 0,15 копійок до 1,5 грн. за м³. При цьому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятор), деяким операторам дозволила підвищити тарифи відразу утричі(!).

Також із 1 січня Кабмін скасував пільговий тариф на електроенергію для побутових споживачів. Тож якщо раніше населення оплачувало перші 100 кВт за ціною 0,9 грн./кВт/год, а понад 100 кВт по 1,68 грн. кВт/год., то тепер доведеться платити і за перші 100 кВт по 1,68 грн.

Крім цього, «Нафтогаз» ще у грудні підвищив тарифи на газ і для постачальників тепла та гарячої води. Тож у більшості населених пунктів тарифи на гарячу воду і тепло вже перерахували, у результаті чого платіжки лише за ці дві комунпослуги сумарно здорожчали одразу більш як на півтисячі. Якщо ж місцева влада не згодна зі зростанням цін на тепло і гарячу воду, йдеться в офіційному повідомленні «Нафтогазу», то вона має передбачити у міському бюджеті гроші на компенсацію різниці між установленим тарифом і його реальною вартістю. Чи багато територіальних громад можуть дозволити собі такі «соціальні розкоші», щоб підтримати земляків у скрутні карантинні часи? Словом, готуймо гаманці.

Коли верстався номер, стало відомо, що 26 січня перед народними депутатами України на Раді по тарифам виступить прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Відомо, що під час наради за участю керівництва парламенту і лідерів фракцій глава Кабміну поінформував про рішення держрегулювання і зниження цін на газ з лютого до кінця опалювального сезону, тобто до середини квітня.

Що ж стосується електрики, уряд хоче дати механізм у вигляді монетизації субсидії замість скасованої пільги.

Нагадаємо, що  найближчим часом Антимонопольний комітет України займеться пильним вивченням тарифів на розподіл газу, які Нацкомісія з держрегулювання в сферах енергетики і компослуг визначила для облгазів. Про це йдеться у висновку АМКУ «Про ситуацію на ринках природного газу».

Раніше повідомлялося, що на весь час карантину у зв’язку з пандемією коронавірусу або до закінчення опалювального сезону Кабінет міністрів вводить держрегулювання вартості газу для населення. Громадяни України будуть платити за «блакитне паливо» на 30% менше.

 

Обслуговування українською мовою

Із 16 січня 2021 року сфера обслуговування в Україні повинна перейти виключно на українську мову. Згідно зі ст. 30 Закону про забезпечення функціонування державної мови, персональне обслуговування іншою мовою може здійснюватися тільки на прохання клієнта.

Мовний омбудсмен радить звертатися в його офіс, якщо вас відмовилися обслуговувати українською мовою в аптеці, магазині, на заправці або будь-якому іншому громадському місці.

 

Податки і соціальні внески

Виросли і податки для фізосіб-підприємців, що також пов’язано зі збільшенням мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. Так, єдиний соціальний внесок для ФОПів з грудня зростає до 1430 грн.

Щоправда, ухвалені Верховною Радою закони про підтримку бізнесу під час локдауну передбачають податкові канікули для ФОПів першої групи з грудня 2020 року по травень 2021 року. Це означає, що у 2021 році вони зможуть зекономити 6600 грн. на сплаті ЄСВ і 1094,5 грн. на сплаті єдиного податку.

Тим часом ставка податку на доходи фізосіб, як і раніше, цьогоріч становитиме 18%. Крім того, з нашої зарплати так само вираховуватимуть 1,5% військового збору, а роботодавець буде зобов’язаний платити 22% єдиного соціального внеску з фонду зарплати працівника до Пенсійного фонду.

Отож, старт Нового року, як сніг на голову. Тримаймося…

Люба КЛІМЧУК.

 

СОЦІАЛЬНІ ПРАЦІВНИКИ БУДУТЬ. АЛЕ ЇХ БУДЕ МЕНШЕ

 

Багатьох наших читачів цікавила подальша доля соціальних працівників. Позаяк рішення про скорочення цього підрозділу соціального захисту було прийнято ще наприкінці минулого року. І це викликало масу невдоволення серед населення. Воно й зрозуміло, для багатьох самотніх та немічних саме соціальні робітники – єдина надія та останній місточок, що з’єднує з навколишнім світом. Тож відповідно така прогалина в соціальному захисті не могла залишитися й поза увагою новообраної міської ради нашої Дубровицької ОТГ.

 

Тому саме створення комунального закладу «Центр надання комунальних послуг», затвердження положення про нього та вжиття заходів щодо його державної реєстрації і було ключовим питанням в порядку денному нещодавньої сесії міської ради, що відбулася п’ятого січня. Усі присутні на сесії 19 депутатів та міський голова Богдан Микульський були одностайними в своєму рішенні – такий заклад для окремої категорії мешканців ОТГ вкрай необхідний. Щоправда, штат структури буде скорочений до мінімуму. Замість 60 працівників, що налічував територіальний центр досі, залишиться всього 30-ть. Апарат центру для надання соціальних послуг складатиметься з трьох штатних одиниць: директор, бухгалтер, юристконсультант. Також в центрі передбачено два відділення: соціальної допомоги вдома (24 працівники) та соціальної роботи (3 працівники) на чолі з завідувачами.

Відповідно до положення основними завданнями центру є:

– проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню в складні життєві обставини осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення; надання особам/сім’ям комплексу соціальних послуг, яких вони потребують, відповідно до переліку послуг, затвердженого Мінсоцполітики, з метою мінімізації або подолання таких обставин.

Центр з урахуванням потреб надає такі соціальні послуги: догляд вдома, денний догляд, підтримане проживання; соціальна адаптація; соціальна інтеграція та реінтеграція; надання притулку; екстрене (кризове) втручання; консультування; соціальний супровід; представництво інтересів; посередництво (медіація); соціальна профілактика; натуральна допомога; фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; переклад жестовою мовою; догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; супровід під час інклюзивного навчання; інформування тощо.

Також депутати майже без обговорень затвердили акти приймання-передачі та безоплатне прийняття закладів освіти і майна, що перебувають у них на балансі, із спільної власності територіальних громад Дубровицького району у комунальну власність міської ради. Єдине запитання, що виникло з цього приводу, було у депутата Андрія Кулика. Його цікавило, чи перевіряли наявність майна, що приймається на баланс, комісійно і на місці, чи просто передача відбувається документально? Однак, як пояснила депутат Ніна Стасюк, оскільки керівники закладів не змінюються, а саме вони є матеріально відповідальними особами, і напередодні відділ освіти провів ґрунтовну інвентаризацію майна, достатньо документальної передачі.

Порушувалися ряд цікавих питань в «Різному». Так, депутат Олег Білотіл пропонував вивчити досвід Мукачівської міської ради, яка минулого року повернула в свою власність раніше передані газовикам мережі, побудовані коштом населення. Так. на думку депутата, люди можуть здешевити плату за транспортування блакитного палива. Однак це палка, що має два кінці. Хто тоді обслуговуватиме і утримуватиме ці мережі, а в разі потреби ремонтуватиме? Саме на цьому акцентував й міський голова Богдан Микульський.

Йшлося й про стихійну торгівлю ковбасними виробами, що провадиться на території району щовівторка. Це питання також ініціював Олег Білотіл. Його опонентом виступив Андрій Кулик, зауваживши, що колишні сільські голови якось однобоко підходили до торговельних проблем. Ковбаси на вулиці їм дуже боліли, а от на фальсифікат та мінімальний акциз в місцевих «ганделиках» чомусь очі закривали… Але це вже теми для подальших публікацій.

Людмила РОДІНА.

 

 

Мені тут добре, але Батьківщину

із серця не вирвеш

Чарівна Яна Алтинташ (дівоче прізвище Климчук) вже кілька років живе у Стамбулі. Яна – випускниця Дубровицької ЗОШ №3, а також національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Наша землячка-красуня вийшла заміж за громадянина Туреччини і переїхала жити у цю сонячну країну. Разом з люблячим чоловіком Ондером та донечкою Мерєм Яна будує у Туреччині своє сімейне щастя.

Як почувається українка у далекій стороні, як сприйняла вона Туреччину і традиції цієї країни? Про це Яна розповіла «Дубровицькому віснику».

 

Яно, як Ви познайомилися з чоловіком, чим припав до душі турецький красень?

З майбутнім чоловіком ми зустрілись і познайомились в Україні, у Києві. Скажу чесно, він сподобався мені з першого погляду. Поспілкувалися, і я відчула, що це серйозна, цілеспрямована людина, яка розуміє життя, і на яку можна покластися. Мабуть, ці риси, а також вихованість, увага, чемність і припали мені до душі. Почали зустрічатися. Через деякий час майбутній чоловік запросив мене поїхати з ним в Туреччину. Ми переїхали до Стамбула. Тут і залишились, одружились. Стамбул (колишній Константинополь тур. İstanbul) – найбільше місто Туреччини. Це – єдине місто у світі, яке розташоване відразу у двох частинах світу – Європі та Азії. Це древній мегаполіс, який протягом своєї історії був столицею трьох великих імперій: Римської, Візантійської та Османської. Все це перетворило Стамбул в одне з найбільш захоплюючих міст світу з унікальним культурною та історичною спадщиною. Я рада, що живу у цьому прекрасному місті.

Напевно, не так просто було прижитися в країні, де зовсім інша культура?

Так, зміни у моєму житті відбулися великі. Але головне, що поруч була і є любляча людина, надійне плече. Спочатку я звикала, знайомилась з культурою, звичками, людьми, мовою. От вже майже шість років я живу у Туреччині, тепер можу сказати, що звикла, відчуваю, що тут мій дім, тут спокійно і комфортно. Але відзначу, як добре не було б тут, Батьківщину з серця не вирвеш. Дуже сумую за Україною, особливо за мамою і сестричками. Вони у мене найкращі. Добре, що тепер є можливості часто спілкуватися. Мама і середня сестра були тут, у мене в гостях. Їм дуже сподобалося у нас, однак мама зауважила, що українська кухня їй більше до вподоби, аніж турецька. Турецьку мову я вчу досі, але розмовляю нею вже добре. Знання мови – це, звичайно, великий плюс. Тутешню мову я вчила сама, по книжках та онлайн. Зараз займаюся трохи менше, в основному додаю в лексикон якісь  нові слова, граматику вже освоїла. Знання турецької – це для мене спілкування і розуміння життя довкола, це повага до мого чоловіка і його батьківщини.

Як сприйняли чарівну українку, майбутню невістку, батьки чоловіка?

Я хвилювалася перед знайомством з родиною Ондера, як хвилюється кожна дівчина, незалежно, де це знайомство відбувалося б. Але гарна родина мого чоловіка сприйняла мене  дуже добре. Тут традиційно підтримується тісний родинний зв’язок. Дядьки, тітки, брати, сестри кілька раз на місяць  збираються у когось з родини вдома на посиденьки, в основному на сніданок. З’їжджаються всі – це одна з основних традицій турецьких родин. Таке спілкування об’єднує, це – небайдужість до життя і справ своїх рідних.

Знаю, що у Туреччині живе багато українок. Чи маєте можливість спілкуватися між собою?

Так, українок тут живе багато, а також чимало дівчат, жінок з різних пострадянських країн. У мене є подруги з Білорусії, Молдови, Росії, Казахстану, звичайно, з України. Є різні групи в соцмережах, де ми спілкуємося, домовляємося про зустрічі. Я живу в комплексі, де багато будинків, кількість україно- і російськомовних тут більше ста чоловік. Отож, мені не сумно. Кожного дня ми зустрічаємось з подругами, гуляємо разом з дітьми, ходимо на каву, в гості. Проживши в такому оточенні,  розумієш, що не національність головне в людині, а її характер. Душа – це важливо, хоч, звичайно, чути рідну мову приємно. Ми всі чимось схожі, а водночас – індивідуальні. Мова спілкування у нас – найчастіше російська, діти теж спілкуються російською. Моя донечка також з ровесниками спілкується російською та турецькою. Ми вчимо і українську. Але дитина найбільше схоплює ту мову, яку чує у щоденному спілкуванні. Вдома ми з чоловіком і донькою спілкуємось російською. Українську чоловік теж розуміє. З Мерєм він розмовляє на турецькій.

Чи відвідує ваша донечка садочок?

Поки що ні. Хотіли віддати її у дошкільний заклад, але почалась пандемія. До того ж, державні садочки тут лише від чотирьох років діток приймають. Якщо хочеш раніше, тоді – лише приватний. Там – ціни недешеві, якщо перевести у гривні, то виходить на місяць приблизно 5700 грн. оплати за приватний садок. Ми ходимо на розвиваючі заняття, на уроки музики. Весною підемо на гімнастику.

За державний садок теж треба платити, але ціна десь на сімдесят процентів менша. Ще додам, що у Турції допомогу при народженні дитини дають одноразово, і то дуже мало. Приблизно 200-300 турецьких лір, це 25-30$. Це єдина виплата мамі і все.

Важливе питання для кожного –медобслуговування. Чи платне воно у Туреччині?

Медобслуговування тут хороше. Державні та приватні клініки обладнані за останнім словом техніки, надають послуги на високому рівні. Щоправда, якщо йдеш до державної лікарні, буває, треба після запису декілька днів або тиждень чекати чергу, щоб потрапити на прийом. В державних лікарнях все безкоштовно – прийом, аналізи, лікування.

Стоматологія теж є державна, можна безкоштовно лікувати зуби, але туди дуже великі черги.

Приватні клініки приймають людей зі знижкою 30-40 відсотків. якщо є страховий поліс. Мій чоловік, як працюючий, має такий. Він трудиться у сфері пожежної безпеки, продає системи сповіщення. Поліс поширюється і на мене з дочкою. Страховка покриває повністю всі види лікування в державних клініках і частково – у приватних. Всі, хто проживає у країні, зобов’язані мати загальну медичну страховку. Діти до 18 років, які перебувають на утриманні батьків, отримують медичну допомогу на підставі страховки матері або батька (таким надається необхідна медична допомога, незалежно від дотримання умов оплати страхового внеску і боргу за медичною страховкою). До педіатра  ми майже завжди ходимо в приватну лікарню.

Чим займаєтеся у вільний час? Можливо, маєте хобі чи десь підпрацьовуєте?

Звичайно, хочеться мати справу до душі і підзаробіток. Я пройшла тут курси і роблю красу для дівчат – брови та війки (ламінування). Не зважаючи на те, що у мене диплом  український міжнародного зразка, не хочеться йти працювати в офіс за спеціальністю. Та й за донькою ще потрібен догляд вдома. Тому я знайшла справу, що подобається мені, і те, чим я можу займатись вдома з дитиною. Знайшла альтернативну роботу для себе, якою задоволена.

Жінки у Туреччині і працюють, водночас є багато домогосподарок. Але в основному всі дівчата, яких я знаю, хоч і домогосподарки, але всі чимось додатково займаються. У всіх є хобі, яке не зобов’язує ходити щодня до офісу. Кожен проявляє свій талант: малюють, готують на продаж, в’яжуть, навчають діток, надають  послуги б’юті-сфери тощо. Кожна людина може знайти справу до душі, якщо захоче.

Українські жінки – це гарні господині. І на кухні, як правило, вони старанні і здібні. Що зазвичай куховарите вдома?

Готую традиційну їжу, значно частіше українську, аніж турецьку. Мій чоловік жив тринадцять років в Україні, тому наша кухня йому смакує, як і турецька. В меню, в основному, м’ясо та овочі. Не вживаємо свинину. Її тут рідко де можна знайти. Трішки розповім про турецьку кухню. Вона рясніє всілякими стравами з унікальними смаками та здатна викликати апетит навіть у вибагливого гурмана. Розмаїття м’ясних страв, рецептур з морепродуктів і овочів, солодощі та випічка на будь-який смак щороку завойовують серця (а правильніше сказати, шлунки)  мандрівників, які опинилися в країні. Багато турецьких страв досить калорійні, адже серед їх основних інгредієнтів часто присутні й м’ясо, оливкове і вершкове масло, борошно і рис. Їжу тут люблять смажити й запікати в печі, а багато десертів готуються у фритюрі.

Найголовніша традиція турецьких сімей –це сніданок, ми його разом готуємо в суботу та неділю. Можливо, ви бачили на фото, як виглядають турецькі сніданки. Це завжди дуже щедрий стіл –  яйця, сир, оливки, свіжі овочі, чай, варення, мед з маслом та різні булочки, бублики. Дуже смачно і ситно. В основному, після такого сніданку ми потім лиш вечеряємо. Такий традиційний перелік страв дуже зручний, бо коли збираються до тебе гості, не потрібно придумувати меню, особливо, якщо збираються на сніданок. І додам про чай. Тут традиційно п’ють багато чаю. Де б люди не були і куди б не йшли, завжди з собою вони мають чай.

Що нашій землячці на початках найбільше сподобалось в Туреччині, а що, можливо, й не припало до душі?

Найбільше сподобався клімат, море, сонце. Зима з  температурою – плюс 15 градусів. Правда, тут майже не буває снігу, але якщо дуже хочеться подивитись на сніг, можна з’їздити в гори. Радує розмаїття фруктів та овочів протягом року. Люди  тут доброзичливі, ввічливі, ставлення в основному дуже привітне, гостинне. Обслуговування – всюди хороше.

Спочатку не подобалось те, що люди бувають аж надто допитливими. Незнайома людина може запитувати, як ти і де живеш, чим займається чоловік, навіть, скільки він заробляє і багато інших особистих питань ставити. Це не зовсім приємно. Часто  незнайомці могли намагатись поцілувати чи гладити за щічку мою дитину, розчулено казати, яка моя донька гарненька. Але це до коронавірусу. Зараз все змінилося, звісно.

Спочатку я нервувала через таку перебільшену цікавість, було незвично. Але тепер вже звикла, просто зрозуміла, що люди такі відкриті та безпосередні.

Яночко, перепрошую за особисте питання, але якщо можна, розкажіть, як Ви з чоловіком ставитесь до релігії, що сповідуєте?

Ми поважаємо релігійні погляди, і жодним чином не впливаємо на релігійні уподобання один одного. Я вечеряю з чоловіком в Рамадан, а він смакує зі мною паскою у Великдень. Ми шануємо традиції наших народів, наші релігійні погляди – християнсто та іслам. Я рада, що в моїй сім’ї все складається саме таким чином.

Як облаштований побут у турецьких сім’ях?

Скажу про житло. Умови у всіх різні, але облаштування дуже схоже. Меблі – сучасні, стильні. Є вишукані і гарні дивани, крісла в залі, також окремо обов’язково стіл зі стільцями для прийому гостей і зазвичай маленькі столики для чаю. Килимів тут  не вішають, шпалери теж мало де бачила. Ми житло поки що винаймаємо. Більш-менш хороша квартира коштує близько 80 тис. доларів, це – недешево. Але є і дешевші варіанти, звичайно, і умови будуть гірші. Ми живемо в комплексі багатоповерхівок, де є охорона, басейн, спортзал, сауна, парки для прогулянок з дітьми. Всіма вигодами можна користуватись безкоштовно, кожен місяць платимо комуналку.

Як живе Туреччина в умовах пандемії?

У нас строгий карантин. Всі кафе закриті, лише торговельні центри з магазинами відчинені. В школи і садочки діти не ходять. Людям, старшим 65 років можна виходити лише з 10 до 13 години. Дітям, молоді до двадцяти років – лише з 13.00 до 16.00.

На вихідних нікуди нікому не можна йти, лише – в продуктовий магазин. Забиратися не можна, за прийом гостей у когось вдома – кожному штраф 3150 турецьких лір. На Новий рік також не можна було ні у кого збиратись і святкувати, запрошувати гостей, теж кожному штраф у такому розмірі. З 31 грудня до 4 січня також був локдаун. Тому в цьому році всі святкували Новий рік вдома. Ми поставили ялинку і прикрашали її всією сім’єю. Хоча родина чоловіка ніколи не ставила цього новорічного дерева, для багатьох такої традиції тут не існує.

Що побажали б землякам у ці святкові дні?

Побажала б щастя всім в новому році. Щоб кожен день був наповнений гарним змістом. Наприклад, любов’ю до рідних, до своєї малої батьківщини, дружбою, роботою. Перераховувати можна довго. Додати в цей список можна щось своє, важливе для вас. Я вірю, що все задумане збудеться.

Щиро дякую, Яночко, за цікаву розмову. Бажаю вашій сім’ї щастя у 2021 році.

 

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.

 

від Щирого серця

 

На цьому знімку – захисник України, учасник – АТО Роман Петрович Білотіл. З 2016 до 2020 року він захищав Батьківщину на Сході. Як каже ветеран АТО, якби рідні дали згоду, то він і зараз був би там, адже війна триває. Роман Білотіл – багатодітний батько. Днями він отримав солодощі для своїх дітей з нагоди Новорічних і Різдвяних свят. Ці подарунки для синів і донечок учасників АТО, дітей з обмеженими можливостями, дітей-сиріт – маленьких жителів колишньої Соломіївської сільської ради надав директор фірми «Захід-Агро-Інвест» Максим Разкевич, на прохання старости Миколи

Дашука та депутата Дубровицької міської ради Олега Білотіла. Роман Петрович подякував всім причетним за увагу до дітей учасників АТО.

До речі, Максим Разкевич орендує землю на території колишньої Соломіївської сільради, де він посадив 20 га малини та 10 га смородини.

 

 

Рідних  Героїв  привітали

«Янголи  милосердя»

 

Завжди дуже приємно спілкуватися з мамою нашого Героя Олега Ващишина – Євгенією Іванівною. Поспілкувалися по телефону ми з цією шанованою, мудрою  Людиною і в день Різдва. Євгенія Іванівна передала вітання всім моїм колегам, читачам «Дубровицького вісника» і побажала здоров’я та миру. Також землячка розповіла мені про приємну подію: волонтерська група «Янголи милосердя» із Португалії передала матерям наших полеглих Героїв подарунки і різдвяні вітання. Поздоровлення з Різдвом були написані від імені синів. «Як з сином зустрілася, прочитавши ці хвилюючі слова вітання, – зазначила Євгенія Іванівна, – як він мені написав від щирого серця вітання з Різдвом. Відчула присутність душі свого Олежика і його любов з неба». Зі сльозами на очах жінка перечитала мені хвилюючі рядки вітальної листівки. У подарунок матері отримали чудові українські хустки і статуетки  святої Фатіми, освячені в Ізраїлі. Так волонтери із Португалії благословили кожну маму полеглого бійця».

 

На сайті Дубровицького РТЦК СП читаємо:

«Напередодні Новорічних та Різдвяних свят «Янголи милосердя» з Португалії за допомогою наших невтомних волонтерів провели акцію «Привітай маму загиблого Героя з Різдвом», щоб зігріти згорьовані материнські серця.

5 січня військовий комісар Дубровицького РТЦК СП підполковник Олександр Ярмошевич вручив подарунки рідним загиблих Героїв: Олександра Ярмоліча, Івана Охмака, Олега Ващишина, Юрія Колесника, Віталія Мазура, Івана Борсука, Юрія Сокола, Федора Пляшка, Олександра Котяша.

Ми безмежно вдячні волонтерській групі «Янголи милосердя» в Португалії за їх неосяжну любов до Батьківщини та рідного народу! І щиро просимо в Бога, щоб більше жодна матір не хоронила свого Героя-сина чи дочку, і щоб наші нащадки ніколи в житті не знали, що таке ВІЙНА!».

Від імені всіх рідних полеглих бійців Євгенія Ващишина щиро дякує волонтерам з Португалії, а також особисто Олександру Ярмошевичу за увагу до родин полеглих, за ту часточку тепла, яку передали ці люди у час Різдвяних свят нашим шанованим землякам. Це зігріло їх серця.

До речі, волонтерська група «Янголи милосердя», створена українською громадою у Португалії, з перших днів бойових дій на Донбасі допомагає захисникам країни. Першу допомогу надала ця організація влітку 2014 року пораненим у Вінницькому шпиталі.  Протягом останнього часу здебільшого підтримують сім’ї загиблих Героїв. «Янголи милосердя» – це шестеро жінок: Олена Маковійчук, Валентина Тимчук, Валентина Кухта, Олена Осадчук, Наталя Ткач, Ірина Давидовська.

На сторінці волонтерської організації «Янголи милосердя» прочитала таку інформацію:

«Всією командою висловлюємо велику вдячність всім благодійникам, які приєдналися до акції «Привітай маму загиблого Героя з Різдвом».

Завдяки вам закуплені і відправлені в Україну всі «складові» подарунків на свято Різдва. Долучилося дуже багато людей як в Португалії, так і українці з інших країн. Зокрема, зі США було вислано 480 євро. Тетяна Матвiйчук, Мирослава Дiденко, Ярослава Котанська – щиро дякуємо! Це була дійсно командна робота!

Руслан Осадчук шукав магазини, домовлявся, закупляв, привозив та пакував подарунки для відправки в Україну. Марія Дребіт створила вітальну листівку для матерів. Яніна та Павло Сидір в Україні замовляли подарункові пакети, листівки та наліпки і оплатили самі частину їхньої вартості. Анна Власюк «тримала пульс» на діях продавчинь хусток в Україні – постійно була на телефонному зв’язку з ними. Олена Лисенко перевіряла чи хустки не російського виробництва, бо це для нас принципово та важливо, а Марія та Тарас Слободян їздили за хустками.

Вікторія Шинкаренко та Ірина Давидчук, що з Рівного, упаковують подарунок кожній мамі. Але ніяка командна робота не допомогла б, якби до акції не приєднались всі ви!

Спочатку ми розраховували на 130 матерів з Рівненської області. На жаль, багато з них не дочекались, не дожили до Різдва. Деякі виїхали, не залишивши адреси. Зосталося 104 мами й ми прийняли рішення-блискавку, а саме, додати матерів з Херсонщини і тому все закуплялося по 150 штук».

Ось таку чудову акцію провели для матерів загиблих Героїв українці з Португалії. Спасибі цим людям за їх небайдужість. І берімо приклад.

Люба КЛІМЧУК.

* * *

Від імені всіх матерів тепло подякувала за такий вияв уваги до них Інна Василівна Ярмоліч. Вона так написала про це на своїй сторінці у «Фейсбук»: «Людський розум, свідомість можуть придумати будь-що, але скажіть люди – хто і для чого придумав війну? Вона відбирає у сім’ї найдорожче, що може бути. Адже для кожної мами її рідна дитина – найбільший скарб життя… Тяжко віднайти слова, щоб її заплакані очі після смерті дитини хоч на мить, але заіскрилися, щоб на устах з’явилася хоч мимовільна, але посмішка. Адже біль втрати рідної кровинки ятритиме до останнього подиху. Любов до ближнього та милосердя, здатність простягати руку допомоги іншому притаманні не кожному, а ще й за усі ці роки неоголошеної війни важко і допомогти усім, хто того потребує в Україні. Волонтерська група «Янголи Милосердя» з Португалії доводить, що не важливе твоє місце перебування, а важливо, яка кров тече в твоїх жилах. Саме українське коріння об’єднало жителів Португалії у їх нестримному бажанні допомогти Україні. Напередодні Новорічних та Різдвяних свят «Янголи Милосердя» з Португалії за допомогою наших невтомних волонтерів провели акцію «Привітай маму загиблого Героя з Різдвом», щоб хоч на мить зігрити згорьовані материнські серця загиблих Героїв Рівненщини. Військовий комісар Дубровицького РТЦК та СП, підполковник Олександр Вікторович Ярмошевич – людина, яка пройшла пекло війни з 2014 року, залишивши вдома двомісячну дитину, щоб піти захищати нас з вами, вручив подарунки з Португалії мамам загиблих Героїв України. Я, як голова спілки «Єдина родина» сімей загиблих Героїв Дубровиччини, від імені всіх мам, дякую за підтримку, пам’ять про наших дітей. Велика подяка за організацію кожного нашого заходу, повсякденну підтримку, щире серце головному спеціалісту командування Ірині Василівні Дем’янець. Від усіх нас прийміть вітання з Різдвом Христовим, святом Святого Василя та Святого Водохреща. Нехай у Новому році у ваші домівки прийде міцне здоров’я, щастя, радість, достаток і щоб цей рік приніс мир на нашу українську землю!».