пʼятниця, 26 вересня 2014 р.

ПОВЕРТАЙТЕСЯ ДО РІДНОЇ ДОМІВКИ

Виростеш ти, сину,  Вирушиш в дорогу,
                                           Вирушать з тобою  Приспані тривоги…

Ці слова Василя Симоненка наче сказані про кожну українську оселю, де виросли сини...
У мальовничому поліському селі Колки, що квітує в обіймах річок Случ і Горинь, у білявих хатах,  при материнській ласці і пильному погляді батька зросли сини. Не просто сини – герої! Їм лишень трішечки більше за 20. А вони вже звідали запах пороху, «гостинність» окопів, побачили тих, хто прощався з життям… Це випускники нашої школи Олександр Бруяка та Павло Хомич. Усі знаємо їх як спокійних, працьовитих, надзвичайно добрих хлопців. «Ще у школі помітна була особлива відповідальність, на них завжди можна було покластися», - так говорю про них, бо вчила, всі шкільні роки була поруч.
Олександр і Павло зараз – у відпустці. Їм пощастило повернутися до рідного села, домівки, школи.
Зустріч  з учасниками АТО. Хвилюються вчителі, учні, усі присутні. А самі винуватці? Що таке 20-25 років? Не по роках серйозні, дорослі, відповідальні. Ніхто з них й уявити не міг, що воюватиме. Але, на жаль, настав час виконувати прямий обов’язок  військового – захищати Вітчизну. Хлопці сміливо ступили на цей шлях.
Їм на підтримку вирушив ще один земляк, батько двох синів, 34- річний Михайло Іванович Жакун. Ідучи казав: «Іду боронити Вітчизну, рідний край, дітей, вбивати не готовий і не хочу, але добре знаю, що як ми не знищимо війну, війна знищить нас!». Прощаючись мовив: «Не хотів тобі, мамо, казати, але не зміг…». Сльози закрили матері світ і сина, який вскочив у дизель-потяг.
У зоні АТО на даний час перебувають ще двоє випускників нашої школи: Микола Якимович та Володимир Дашук. Інколи дзвонять, заспокоюють, з буднями солдатського життя ладять.
Приємно, що наші випускники солдатську честь не забруднили боягузтвом та зрадою, а гідно витримують це величезне духовне потрясіння і випробування, як личить справжнім чоловікам, героям. І які б  слова ми не підбирали для них – їх не вистачить.


Дорогі наші учні! Дякуємо  за те, що ви були такі різні, але виросли гідними людьми.
Кожен з вас мріє про щасливе майбутнє життя, бо хоч вже й побували на війні, вона загартувала чоловічі риси характеру, але не зламала сили волі, любові до життя, бо прийшли на зустріч щирі, доброзичливі, радісні. У спілкуванні з підростаючим поколінням намагались донести до їхніх сердець почуття обов’язку та відповідальності.
Всі знаємо, що будь-яка війна несе смерть, калічить людські долі, одягає не одній матері чорну хустину. У війни свій безжальний рахунок.
Відомий український філософ Г.Сковорода писав: «І щастя твоє, і мир твій, і Бог твій – усередині тебе перебувають».
У гонитві за багатством, матеріальним благополуччям, високою посадою, зарплатою ми, порушуючи всі Божі заповіді, забуваємо про вікову мудрість.
Тож поки наші односельчани, земляки несуть службу на Сході, ризикуючи щомиті своїм життям, нам залишається тільки підтримувати їх, молитись і просити Бога, щоб зберіг їм життя – це буде для них і нас найвищою нагородою.
Учні нашого навчального закладу долучилися до участі в акції «Напиши листа солдату». Всі листи та малюнки юнаки передадуть воїнам у своїх військових частинах. Ось один із них.
«Доброго дня, дорогі захисники України! Масу найкращих побажань шле Вам учениця 7-А класу Вікторія Годунко. Хоч Ви далеко від нас, але повірте, що всі ми разом з Вами: хвилюємось, переживаємо, просимо у Бога припинення війни, щоб кулі минали Вас, ангели-охоронці не випускали з поля зору, щоб залишилися живі і в скорому часі повернулися до рідних домівок. Ваш прихід принесе велику радість батькам, дружинам, дітям, коханим, друзям - всім, хто бажає швидкого повернення.
Ми віримо у Вашу мужність, фізичну силу, уміння орієнтуватися в складній ситуації, вміння боротися, перемагати і жити.
Хай на далекій чужині кожне деревце, квіточка, хмаринка, сонячний промінчик буде Вам у поміч, а немудра солдатська їжа нехай надає сили не менше, ніж домашні ласощі.
Ніхто не сподівався, що доведеться воювати, захищати Україну, але, на жаль, прийшлося. Ви для нас герої! Віримо, що витримаєте, вистоїте і доведете тим, хто прийшов на нашу землю, що у неї є захисники.
Отож, надіємося, що скоро все закінчиться і буде мирне небо над головою, а в цьому - лише Ваша заслуга.
Усім, хто зараз у АТО,        І ось настане та хвилина
Вертайтесь швидше у село.  Що посміхнеться Вам калина,
Чекаєм Вас, усі чекаєм        Всі квіти вклоняться до ніг,
У Бога спокою благаєм!       Солдат вернувсь з далеких доріг!

Ми віримо усі-усі,                                    А героїчний цей Ваш крок
Що вернетеся усі Ви,             Для нас усіх тяжкий урок.
Я хочу Вам усім сказать,                      Стояти треба до загину
Ми будем Вас чекать, чекать!    За рідну неньку Україну!
З глибокою шаною, повагою і любов’ю, Вікторія Годунко».

Учні навчального закладу не лишилися осторонь соціальної акції «Допоможи ровеснику зі сходу України!». На засіданні учнівського комітету вирішили провести тематичний вечір «Україна в моєму серці!». Школярі організували ярмарок-продаж сувенірів. А за придбані кошти закупили канцелярські товари для своїх однолітків зі Сходу.
Олена Ромаш, заступник директора

Колківського НВК з виховної роботи.

КОЖНА НАША ДОПОМОГА – ЧИЄСЬ ВРЯТОВАНЕ ЖИТТЯ


Упродовж трьох мобілізацій Дубровицько-Зарічнянським військкоматом поставлено «в штик» 160 військовозобов’язаних, не кажучи вже про контрактників. Доволі солідна цифра, навіть в переформатуванні на військовий підрозділ. Скажімо, за інформацією наших колег з «Сарненських новин», Сарненський район, що потужніший від Дубровицького у всіх відношеннях, поставив на Східний фронт більше 70 чоловік. Й тут також є питання. Хоча сьогодні мова не про це.
 Війна, як кожна екстремальна ситуація, взагалі-то мало впливає на людей, вона лише розкриває їх сутність. Я щиро захоплююся тими нашими земляками, які за даних обставин проявили себе найкращим чином й знайшли в собі мужність свідомо йти на війну в той час, коли практично все можна «порішати» за гроші. Для яких понад усе важать такі одвічні поняття, як «Батьківщина», «честь», «гідність», «обов’язок». Саме в такій екстремальній ситуації проявилися найкращі їхні чоловічі якості. Як би не вирішився нинішній міждержавний конфлікт, в моєму понятті ці хлопці – уже герої. Їх не зломили ні ворожа всьому українському багаторічна пропаганда, ні державницький безлад, ні суто воєнні прорахунки армійської верхівки.
Саме свята віра цих юнаків надихнула десятки волонтерів на посильну допомогу армії. На жаль, держава зараз не в силах адекватно протидіяти загарбнику. Незважаючи на більш як чверть століття незалежності, наша Україна так й не спромоглася твердо стати на ноги. Нехай це вже буде на совісті тих, хто всіляко підточував її міць. Але ж, попри все, роки незалежності дозволили виростити зовсім нове покоління українців – справжніх патріотів, котрі люблять свою Батьківщину, не тому, що вона сильна чи благодатна, а лише за те, що вона наша. Й це основна особливість й надбання нашої нації.
Не менше захоплення в мене викликають ті люди, котрі, не покладаючись на одну державу, роблять все від них залежне, щоб підтримати наших вояків. Висоцькі волонтери, наприклад, організовують систематичні подвірні обходи, аби допомогти своїм армійцям. Знаю, що при потребі подібні люди знайдуться в кожному населеному пункті району. Й з настанням холодів така потреба вже все більш відчувається. Тож координаційна рада, яка діє в районі, звертається до всіх небайдужих долучитися до волонтерства з метою сприяння Українській армії. Зараз на передовій нарівні з патронами вкрай необхідні теплі речі – бушлати, білизна, форменний одяг, взуття, спальники, ковдри. Можливо, в вашому домі ці речі не знаходять застосування. Просимо зорганізуватися в цей скрутний для України час й допомогти тим з наших земляків, які зараз воюють на Сході. Безмежно будемо вдячні за грошові пожертви. Як ніколи, зараз нам необхідно згуртуватися в протидії проти спільного ворога й задля спільної мети – єдиної неподільної суверенної незалежної України. Усіх ініціативних й свідомих просимо звертатися до районної ради, що займається координацією допомоги армії, особисто або за телефонами 2-26-44 чи 2-22-68.
Просимо усе населення району вчергове проявити найкращі українські якості співпереживання та милосердя, давайте доведемо ворогу, що справжніх патріотів не зламати. Пам’ятайте, найменша наша підтримка, кожна пожертвувана гривня – це чиєсь врятоване життя.
Людмила РОДІНА.


ЇЇ ПЕЧАЛІ ЗНАЄ ТІЛЬКИ ЛІС


Вже давно стало аксіомою, що зрілість суспільства визначається його ставленням до людей похилого віку. З болем у серці доводиться констатувати, що сьогодні ветерани потрапили до найбільш уразливих верств населення.
Вони отримують пенсії, які не набагато вищі від прожиткового мінімуму. Втративши сили і здоров’я, пенсіонери позбавлені можливості придбати найнеобхідніше, заплатити за лікування, загалом приречені на жалюгідне існування. Тому, напередодні Дня людей похилого віку, ми вирішили розповісти, як же живеться нашим літнім землякам.
За статистикою, кожен п’ятий українець є людиною похилого віку. Шоста частина цієї категорії – самотні люди, які залишилися без родин та близьких. Більше половини пенсіонерів потребують постійної допомоги суспільства в повсякденному житті. Мабуть, не випадково, поряд із цієї датою на 17 жовтня припадає Всесвітній день боротьби із бідністю. На жаль, бути пенсіонером та знаходитись на межі виживання – сьогодні майже слова-синоніми. Яка реальна кількість жебраків в Україні, наразі сказати не зможе ніхто. За даними Держкомстата, пенсіонерів в нашій країні налічується понад 13 млн. чоловік. Переважна більшість з них переживають постійні матеріальні  труднощі.

Пенсіонерка Зіна Самко із Літвиці на нестатки не жаліється. Все своє життя прожила на хуторі в кількох кілометрах від села. Ще п’ятнадцятилітнім юнаком її чоловік Іван самотужки звів тут добротний будинок. Сам дерево вивіз, лише молодші сестри допомагали житло підняти, позаяк вже вважали брата дорослим й самостійним. Тож виходячи заміж, попала Зіна в роботящу й дружну родину. Старалися виживати з власної праці, порали чималий земельний клин. Іван ще й пасікою радгоспівською опікувався. Разом підняли вісім дітей, вивели їх в люди…Не могли ні на дитячий садок розраховувати, ні на бодай елементарні побутові зручності. Електрика й та для сім’ї була нечуваною розкішшю. З вдячністю згадує старенька  Зіна часи Горбачова, бо при ньому дозволили до їх хутора світло підвести, то й життя веселіше пішло в родині. А то, було, навіть ремонт якийсь затіяти не випадало, все вимагали переселятися до села. А хіба ж наважишся з дрібними дітьми кинути рідні стіни напризволяще, та йти до чужих людей в підсуседи? А пережили на віку всякого, та завжди покладалися виключно на власні сили - через багатодітність й віддаленість від села мало вникали в суспільні перипетії. Усі можливі «-ізми» пройшли повз їхній дім боком. Жили в своєму власному світі, що базується на безпосередньому зв’язку з природою. Самки не загравали з владою, не переймалися політикою, виживали з лісу й жили ним. В ньому лише бачили й всевладного володаря, й незрадливого друга.
Зараз старенька вже овдовіла, згорів її Іван, як свічка. Порав домашню живність, надірвавсь й пішов на той світ. Звичайно, тужить за чоловіком, з яким промайнуло в парі більше п’ятдесяти літ. Виживає з  підсобного господарства. Каже, що має гідну пенсію. Як багатодітна мати, отримує бабця Зіна 1700 грн. Досі виручає й ліс, що завжди ставав її сім’ї в нагоді. Й тепер, по можливості, не зважаючи на більш як поважний вік, збирає бабуся його дари – по знайомству нам також підказує лише їй відомі грибні місця, ділиться секретами народного травознавства. Дивуюся, як самотнім жінкам, а мешкає бабуся Зіна з донькою, також Зіною, не лячно самотиною жити серед лісу. Та жінка лише скрушно хитає головою, бо в цьому лісі їй рідна кожна стежка…
Ця жінка нічим не різниться від тисяч інших пенсіонерів, що звикли не чекати на державну подачку чи допомогу заможного. Вона не жаліється на життя, що минуло в тяжкій роботі. Каже, що лише в ній не відчуває тягаря літ та болячок, що вже обступили. Як кожна мати, боліє турботами своїх дітей, вважаючи, що їм випала куди складніша доля. Її печалі знає лише ліс. Й самотній дім у ньому гостинно відчиняє двері.


Людмила РОДІНА.

НЕТЛІННА Й ЗАХОПЛЮЮЧА «ЗІРНИЦЯ»


Пам´ять… Вона нетлінна й вічна… 22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки і любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого з гордістю називаємо народними месниками. Почуття патріотизму та поваги до безсмертного подвигу народу в лихі години учні Висоцької школи вирішили довести згуртованістю, активністю та високими результатами у військово-патріотичній грі «Зірниця».
19 вересня  з початком уроків панувала інтригуюча атмосфера: діти були в очікуванні чогось надзвичайного.
Звучать сурми: урочиста мить почалася. Зі сльозами на очах учні, вчителі та гості свята слухають баладу «Я-Україна!» та пісню «На безіменній висоті». Виступ вчителя історії Л.Й. Діжурко допоміг школярам детальніше ознайомитися з історією партизанського руху у нашому краї.
Гра розпочалася конкурсом строю і пісні. Кожен загін відзначився креативністю у виборі форми, гасла, кричалки. Після першого етапу командири загонів отримали маршрутні листи гри з бойовими завданнями.
Учасники мали заволодіти бойовими пунктами: «Переправа», «Мінне поле», «Харчоблок».
Наймолодші учасники – учні 5, 6 класів – з бойовим завданням справилися на «відмінно». Добротні курені прикрасили ігрову зону. На допомогу дітям поспішили і батьки, які керували нелегкою справою.
Після взяття усіх пунктів на спортивному майданчику в імпровізованому медсанбаті надавалася перша медична допомога  потерпілим. Гру продовжили спортивні естафети «Втеча з полону», «Розвідники», «Передай пакет». Усі конкурси завершились святковим  феєрверком із повітряних кульок, які здіймалися в небо під дружній рахунок до 70 (на честь 70-ліття Перемоги у Великій Вітчизняній війні).
Після тяжких випробувань на дітлахів чекало багаття та смачний куліш.
У дружньому родинному колі він був надто смачним.
Свято завершилось. Учні отримали масу задоволення, грамоти, подяки і зрозуміли, що  наші воїни-визволителі, партизани, а нині учасники АТО також починали з такої гри. Дай Боже, щоб наші діти мали досвід бойових баталій тільки під час таких ігор, а не в реальному житті.
Хочу подякувати педагогу-організатору І.В. Макаревич за організацію та проведення свята, одинадцятикласникам, які координували хід гри. Слід відзначити і подякувати батькам Сергію Осмоловичу, Володимиру Клименку, Сергію Макаревичу, Галині Макаревич, голові батьківського комітету 6 класу, які не стоять осторонь шкільного життя своїх дітей.

Валентина Креденсир

ТУРИСТИЧНЕ СВЯТО

 

В переддень Дня туризму, освітяни-ентузіасти вже вкотре  зібралися на традиційний щорічний туристичний зліт у мальовничому урочищі Кураш. Наметове містечко розбили у сосновому лісі на  Кураських горах,окремі етапи змагань проходили на заплаві та березі Горині.
Учасників вітали начальник управління освіти Н.І. Стасюк, голова райради профспілки В.М. Твердюк.
Програма змагань була насиченою і складалася з кількох основних етапів - це водний туризм, велоспорт, смуга перешкод та орієнтування на місцевості.

Учасники змагань показали уміння вправно володіти байдарками, орієнтуватися по азимуту, долати смугу перешкод, що включає кілька етапів техніки пішохідного туризму – спуск, навісну переправу, підйом, паралельні вірьовки, траверс, колода, переправа через болото, туристичні вузли.

Переможцями туристичного суперництва визнано команди Дубровицького ліцею, Осівського та Берестівського НВК їх нагородили грамотами й кубками відділу освіти та райради профспілки.
Стомленим, але щасливим відчував себе кожен учасник змагань. Та головним здобутком для кожного став відпочинок у колі колег та друзів, хороший настрій (хоча не обійшлося без суперечки у визначенні переможця), позитивне спілкування з колегами, психологічна розвантаження, набуття туристичних навичок, які в новому навчальному році зможуть передати своїм вихованцям.
Висловлюємо щиру подяку за організацію змагань головному судді, методисту райметодкабінету В.В. Малафею, вчителям Людинської ЗОШ Ю.П. Ютовцю, Сварицевицького НВК Ю.С. Денисевичу, Берестицького НВК: В.Г. Клюйко, В.В. Твердуну, А.С. Вересу, Осівського НВК О.М. Шевчуку. Саме ці вчителі передають молодим  свої знання, уміння і досвід туристичної справи, завдяки їм відбувається поширення і розвиток туристичного руху в нашому районі.
Віра Твердюк,
 голова райради профспілки працівників освіти.


ЄВРОПА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЧИСТОТИ!


Україна, нарешті, робить кроки у напрямку свого європейського майбутнього. Ні, українці не планують нікуди переїжджати. Україна за географічним положенням уже європейська держава. Європейський напрямок розвитку – це, перш за все, визнання європейських цінностей. Однією з таких цінностей є ставлення до навколишнього середовища.
Тож змінитися має саме суспільство. Навчальні заклади, громадські організації, засоби масової інформації, державні установи - це далеко не весь список тих, хто може впливати і формувати громадську думку.
У країнах Європи наші співвітчизники поводяться досить культурно і свідомо. І, зважте, їх ніхто до цього спеціально не готує. Ще наближаючись до кордону, українські туристи намагаються позбутися сміття, викидаючи його прямо на узбіччя, тому що там цього робити не можна! Скажу навіть більше - це саме роблять навіть деякі іноземці, повертаючись на свою батьківщину!
 То чи можна змінити свідомість українця в стислі строки? Можна і потрібно! Саме таку мету мала акція «Європа починається з чистоти», яку провели в Лютинську. Ініціаторами заходу стали члени Учнівського Товариства школи. Хорошу справу підтримала адміністрація навчального закладу та сільський голова Василь Грицюк. Учні прибрали територію школи, вулиці села, громадські місця, лісовий масив, прикрасили територію синьо-жовтими стрічками, розмалювали в кольори державного прапора дошки оголошень та міст на в’їзді в село. Хорошу справу підтримали учні школи, вчителі, односельчани та водії транспортних засобів, що проїжджали повз село. І підтримали не лише морально, а й матеріально. На зібрані кошти вирішили встановити на в’їзді в село прапори Євросоюзу, України та села, розмалювати автобусну зупинку та виготовити такі необхідні смітники. 

Зміни у свідомості розпочалися, і хочеться вірити, що вони незворотні, адже Європа починається з чистоти!

Олександр Рабешко, педагог-організатор Лютинського НВК. 

ЮНІ ТАЛАНТИ ОТРИМАЛИ СВОЇ НАГОРОДИ



Державна фіскальна служба України підбила підсумки традиційного Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Очима дитини про бюджет країни», покликаний виховати у дітей культуру сумлінного платника податків та ознайомити їх із професією фахівця податкової та митної справи. Конкурс проходив у три етапи: районний, регіональний та всеукраїнський.
Переможців районного туру Дубровицькою ОДПІ було визначено та нагороджено  ще у травні цього року, а днями в ГУ ДФС у Рівненській області відбулось урочисте нагородження переможців Всеукраїнського та регіонального рівнів. Захід проходив за участі Голови ДФСУ Ігоря Білоуса у форматі відеоселекторного зв’язку з усіма регіонами України.
З гордістю хочеться зазначити, що переможцями обласного конкурсу стали троє школярів Дубровицького району, які є не лише творчими і талановитими, але й зразковими учнями з високими  досягненнями у навчанні.
В номінації «Літературний твір» перше місце за байку «Вовча рада»  присуджено Святославу Потеру, вихованцю Дубровицького НВК «Ліцей-школа», він є також лауреатом Всеукраїнського рівня конкурсу. Друге місце за вірш «Щоб були в державі статки, сплачуй вчасно всі податки» отримав Дмитро Воловень з Берестівського НВК. В номінації «Художній твір» за роботу «В хлібові достаток, якщо сплачений податок» друге місце дісталося Аліні Чирук (Дубровицький  НВК «Ліцей-школа»).
За свої старання школярі Дубровиччини від ДФС України та  Головного Управління ДФС у Рівненській області нагороджені  дипломами та цінними подарунками.
На святковій лінійці в Дубровицькому НВК «Ліцей-школа» дипломи та призи лауреатам Всеукраїнського, переможцям регіонального рівнів конкурсу дитячої творчості «Очима дитини про бюджет країни» вручила начальник Дубровицької ОДПІ Любов Панько.
Любов Леонідівна привітала з перемогою та побажала усім міцного здоров’я, нових здобутків, яскравих вражень. Щиро подякувала всім дітям, що зголосилися до участі у конкурсі, їх батькам і вчителям за виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму і любові дітей до своєї країни.
Любов Леонідівна також зауважила, що започаткований конкурс дитячої творчості вважається найбільш цікавим і актуальним, дає змогу талановитим дітям показати свої здібності і водночас виховує у них високу податкову культуру, сприяє формуванню економічної грамотності у школярів – майбутніх платників податків.


Дубровицька ОДПІ.

пʼятниця, 19 вересня 2014 р.

Чи підлягає оподаткуванню військовим збором матеріальна допомога?

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, вона не входить до складу заробітної плати, тому не розглядається як об’єкт оподаткування військовим збором.
 Нагадаємо, об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами ( п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року
№ 2755-VI із змінами і доповненнями)
Більш детально з цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (дані роз’яснення у категорії 132).                                                Дубровицька ОДПІ.


Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб’єктів господарювання становлять 3 роки

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій становлять 1095 днів, з дня, що настає  за останнім днем граничного строку подання податкової  декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації  та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Зазначена норма  визначена статтею 102 Податкового кодексу України.
                                                                                             Дубровицька ОДПІ.


Оподаткування військовим збором після 03.08.2014

Суми доходів, що нараховані після 03.08.2014 за періоди до 03.08.2014, підлягають оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Зазначена норма визначена п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (дані роз’яснення у категорії 132).

Дубровицька ОДПІ.

На підтримку українського війська платники Дубровиччини та Зарічненщини перерахували до бюджету 220 тис.грн.


Понад місяць часу на території України здійснюється адміністрування військового збору. Станом на 11 вересня ц.р. від суб’єктів господарювання Дубровицького  та Зарічненського  районів до бюджету надійшло 220,0 тис. грн. збору.
Нагадуємо, ставка збору становить 1,5% та утримується з доходів фізичних осіб у формі зарплати й інших доходів, які входять до фонду оплати праці найманих працівників, а також з поточних або компенсаційних виплат, які нараховуються у зв'язку з трудовими відносинами або цивільно-правовими договорами. При цьому слід пам’ятати, що нарахування та утримання військового збору здійснюється без вирахування єдиного соціального внеску, податкової соціальної пільги та податку на доходи фізичних осіб.

Сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України, тобто аналогічно податку на доходи фізичних осіб. Отже, при кожній виплаті доходів, які є об’єктом оподаткування військовим збором, слід здійснювати нарахування, утримання та перерахування до бюджету військового збору.                                                                                                                      Дубровицька ОДПІ

Відділ внутрішньої безпеки інформує

Протягом січня-серпня 2014 р. підрозділом внутрішньої безпеки забезпечено проведення 396-ти профілактично-попереджувальних заходів, в т.ч. 363 бесід, лекцій.
Співробітники ВВБ ГУ Міндоходів у Рівненській області взяли участь у 148-ми службових перевірках - розслідуваннях, з яких у 45-ти випадках інформація знайшла своє підтвердження. За результатами проведених службових перевірок внесено 31 подання про вжиття відповідних заходів реагування та притягнення винних осіб до відповідальності,за результатами розгляду яких до 20-ти осіб застосовано заходи дисциплінарного впливу.
З метою недопущення випадків прийняття до ГУ Міндоходів осіб, схильних до вчинення корупційних правопорушень, працівниками ВВБ здійснено 57 перевірок кандидатів на службу в ГУ Міндоходів області, в результаті яких двом із них в призначенні відмовлено.
За матеріалами працівників ВВБ ГУ Міндоходів у Рівненській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 8 кримінальних правопорушень, складено 4 протоколи про адміністративне корупційне правопорушення, в результаті чого трьох осіб визнано винними  у вчиненні правопорушень, та накладено адміністративне стягнення.
Робота з виконання основних завдань та функцій відділу внутрішньої безпеки триває.

ВВБ ГУ Міндоходів у Рівненській області.

Більше 41 млн. грн. надійшло до бюджету єдиного соціального внеску від платників Дубровиччини

За січень-серпень 2014 року  платники Дубровицького району сплатили понад 41 млн. грн. єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Надходження в серпні склали 4382,0 тис.грн.
«Поточним завданням ДФС України є системна робота по адмініструванню єдиного соціального внеску, від розміру надходжень якого залежить фінансування соціальної сфери. Резервами збільшення таких надходжень, безумовно, без зростання навантаження на громадян і бізнес, являється виявлення прихованих трудових відносин та виплати заробітної плати «в конвертах»» - зауважила начальник Дубровицької ОДПІ Любов Панько.
Нагадаємо, що адміністрування єдиного внеску в Дубровицькій ОДПІ розпочалося з 1 жовтня 2013 року, тож через місяць буде рік як ми адмініструємо цей внесок. Звітність щодо єдиного соціального внеску суб’єкти господарювання можуть подавати засобами електронного зв’язку із застосуванням електронного підпису, на паперових носіях разом із електронною формою та, якщо у страхувальника менше п’яти осіб, то він може подати звіт у паперовому вигляді.
«Сплата єдиного соціального внеску сумлінними платникам, які проявляють свій власний, раціональний і суспільно-економічний патріотизм, сприяють соціальній стабільності як нашого краю, так і держави в цілому», - зазначила Любов Леонідівна.                                     

Чого все ж таки домагаються від Рівненської міськрайонної газети «СЛОВО І ЧАС» керівники Рівненського району?


Саме редакція вирішує долю проведення у районі позачергових виборів до Верховної Ради України?! Про це заявили 10 вересня, викликавши «на килим» в.о. головного редактора «СЛОВО І ЧАС» Олександра Ліфуна, голова Рівненської  райдержадміністрації Олексій Бучинський, голова Рівненської районної ради Володимир Пилипчук, у присутності керівника апарату Рівненської  райдержадміністрації Олега Дзецька, начальника КП «Управління майновим комплексом» Рівненської  районної ради Анатолія Зінькова, представника ОВК №155. Дивне звинувачення чи не так?
Вважаємо, і як тепер із часом розуміємо, що збоку нинішніх голів райдержадміністрації і районної ради здійснюється відкритий тиск на нашу газету. Перший дзвіночок прозвучав саме на першій зустрічі, коли голова райдержадміністрації Олексій Бучинський у присутності голови районної ради Володимира Пилипчука та трудового колективу редакції, заявив, що наша газета схожа на газету 60-хроків минулого століття, пише не про те й не так, коли на тій зустрічі безцеремонно відключив диктофони і заборонив фотографувати… Подумалося: все від скромності новопризначеного очільника району… Але далі тандем голів райдержадміністрації і районної ради тільки посилив прискіпливу увагу до редакції «СЛОВО І ЧАС» наче й інших клопотів і проблем в районі більше немає, як от «опікуватися» журналістами комунального друкованого видання.
«Наїзди», які розпочалися на редакцію «СЛОВО І ЧАС» з боку голови райдержадміністрації Олексія Бучинського і голови районної ради Володимира Пилипчука наприкінці травня 2014 року, не припиняються і по нині. Працівники  редакції терпіли їхні «наїзди» увесь час, не бажаючи провокувати конфлікт. І особливої причини «не любити» нас у керівників району наче не було, тож ми  списували чергові «наїзди» на амбітність молодих керівників району. Але пересвідчилися, що все, що вони робили для редакції, не йшло на користь друкованого видання, поліпшення його діяльності, фінансового стану і т.д.
Щоб не бути голослівними, почнемо з того, що на другий день після звільнення у травні головного редактора, до редакції прибула молода особа, яка заявила, що буде стажуватися на посаді саме головного редактора! І прибула, як повідомила, – за вказівкою голів районної ради і райдержадміністрації, не пред’явивши на те жодного офіційного документа! Викликавши  «на килим» в.о. головного редактора Олександра Ліфуна,  голова районної ради Володимир Пилипчук, вимагав, щоб трудовий колектив негайно зробив подання районній раді та райдержадміністрації на затвердження цієї особи, (до речі, невідомої для колективу газети), головним редактором. Це, викликало в нас, м’яко кажучи, неприхований шок!
Нагадаємо, що згідно із чинним законодавством та установчими документами редакції «…засновники саме  за поданням колективу редакції затверджують і увільняють головного редактора…». Саме так і не інакше виписано законодавчим документом!
Колектив не пристав на цю пропозицію, навпаки, запропонував і подав колективне подання на посаду головного редактора нинішнього в.о. головного редактора Олександра Ліфуна. Саме це, напевно, й викликало гнів керівників району.
Відтак, голова районної ради Володимир Пилипчук, на початку червня відправив до Рівненської міжрайонної Державної фінансової інспекції (зауважте, від імені районної ради! Чи радився з усіма депутатами?) листа з вимогою провести негайну ревізію всієї фінансово-господарської діяльності Рівненського міськрайонного тижневика «Слово і час» за останні роки! Отак, не менше і не більше! Щоб знали журналісти, як себе поводити з новою владою!
Вибачте, але голова районної ради, маючи у підпорядкуванні навіть юридичну службу, повинен би знати, що Держфінінспекція мусить суворо дотримуватися Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» і не втручатися в господарську діяльність госпрозрахункового підприємства, яким є редакція! Перевірці підлягають лише одержані редакцією бюджетні кошти! Так їх же постійно відслідковують і фінуправління райдержадміністрації, і казначейство. І, зрештою, бюджетні кошти йдуть до копійки через структури райдержадміністрації! І досі не було виявлено жодних порушень редакцією! Чи немає віри і довіри цьому голова районної ради? Більше того, у грудні 2012 року Держфінінспекція області зустрічно ревізувала діяльність редакції «Слово і час» щодо використання бюджетних коштів за період із 1 січня 2009 року по 10 грудня 2012 року. Не виявила жодних розбіжностей! Жодних порушень!
Наступним кроком «наїзду» на редакцію стало кулуарне «розроблення» нового Статуту для редакції «СЛОВО І ЧАС» ініційоване, ймовірно, головою районної ради Володимиром Пилипчуком. У липні на ім’я чомусь т.в.о. заступника головного редактора Лідії Мартинюк (в.о. головного редактора на той час проходив медичну комісію під час Третьої хвилі мобілізації військовозобов’язаних), надійшов лист де настійно пропонувалося погодити новий Статут. При тому, що на сьогоднішній день редакція «СЛОВО І ЧАС» має існуючий Статут, який абсолютно не суперечить чинному законодавству про засоби масової інформації. 
Нагадаємо, що Міністерство юстиції України за участі громадських організацій, зокрема, Інституту Медіа-Права розробило проект Закону України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації» та зареєструвало у Верховній Раді України. Національна спілка Журналістів України вважає і настійно рекомендує не вносити будь-які зміни в установчі документи щодо діяльності комунальних засобів масової інформації до моменту прийняття Проекту як Закону. Водночас юридично-консультативне Управління НСЖУ наголошує, що при будь-яких внесеннях будь-ким змін, повинна обґрунтовуватися чітка, логічна і виважена  мотивація, достатнє і переконливе обґрунтування, доказова претензія. Наголошуємо:  Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Закон України “Про місцеві державні адміністрації” не надають органам місцевого самоврядування і місцевим державним адміністраціям повноважень в односторонньому порядку вносити зміни або вимагати від інших співзасновників затвердження Статуту. Стаття 19 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” констатує: «… здійснення однобічних рішень щодо ЗМІ та їх працівників за наявності інших співзасновників є підставою відповідальності посадових осіб».
Нагадаємо співзасновникам, що згідно ст.9 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»: «Відносини між  співзасновниками  друкованого  засобу  масової інформації… щодо його…  діяльності визначаються установчим договором, який укладається між ними відповідно до чинного законодавства України». Підставою для зміни Статуту є, згідно статті 20 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» лише наступне : «Друкований засіб масової інформації підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання.».
Отже у пропозиції голови районної ради Володимира Пилипчука немає жодних причин перереєстровувати Статут. Узгоджувати відносини між співзасновниками потрібно не узгоджувати не законодавством, а установчим договором, який укладається між ними відповідно до чинного законодавства України. Іншого, чинне законодавство не визначає.
І ось остання для редакції «приємна новина» датується 10 вересня цього року. Ще раніше до нас доходили чутки через третіх осіб, що, мовляв, у нас заберуть два робочі кабінети. І ось 10 вересня нас повідомили, що редакція повинна звільнити справді два кабінети для потреб окружної виборчої комісії, однак жодного офіційного документу в момент здачі газети до друку, редакція так і не отримала.
Саме 10 вересня в.о. головного редактора викликали на «килим» у кабінет голови райдержадміністрації, де настійно вимагали звільнити два кабінети для потреб окружної виборчої комісії. На зауваження в.о. головного редактора що такі дії не мають законних підстав, керівники району зазначили:«Спробуйте лише зірвати вибори в районі! Пошкодуєте!» Оце так! Хіба редакція до цього прагне? Та жодних виборів у 2 кабінетах редакції не засідала виборча дільниця! Це фізично неможливо.
Нагадуємо, що згідно з чинним законодавство, якщо редакція вже займає певне приміщення, то відповідно до прийнятого в 2009 році Закону України «Про мораторій на відчуження приміщень редакцій державних і комунальних ЗМІ», виселення її неможливе. Це стосується і редакцій видань, засновниками яких є органи державної влади та місцевого самоврядування. Вищезазначений Закон України, встановив пряму заборону вчиняти будь-які цивільно-правові відносини, пов’язані з переходом права власності на приміщення та майно редакції, а також правовідносини на передачу приміщень та майна в оренду чи інше користування іншим юридичним і фізичним особам до набрання чинності Закону про реформування державних та комунальних ЗМІ.
Звертаємо увагу, що відповідно до статті 6 Закону України «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів» засобам масової інформації передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і комунальної власності, якими вони користуються для здійснення виробничої діяльності.
На такі доводи співзасновники газети не пристали. Зокрема голова райдержадміністрації Олексій Бучинський поставив в.о. головного редактора перед фактом, що приміщення редакції будуть передані ОВК навіть без згоди трудового колективу. Хіба голова райдержадміністрації не повинен показувати приклад і чи не першим стояти на стороні Закону?!Хіба у райдержадміністрації і районної ради немає більше приміщень, де можна було б розмістити ОВК? Усі ж попередні роки такі приміщення знаходили. Зрештою,, хіба два невеличкі кабінети редакції створюють умови для роботи ОВК? А де дінеться редакція? Дивна позиція представників влади і місцевого самоврядування…  І не зрозуміло чому наша непоступливість залишитися без кабінетів уже трактується звинуваченням у зриву позачергових виборів до Верховної Ради України…
 Це що – серйозний підхід владних  очільників  району до важливої державно-політичної справи? Десь  подібні приклади в Україні?
Того дня голови райдержадміністрації і районної ради «пішли далі». Повідомили в.о. головному редактору, що на найближчій сесії районної ради ініціюватимуть питання про вихід РДА і районної ради… із числа співзасновників газети «СЛОВО І ЧАС». Мовляв, підете «у вільне плавання». Чого б це?
Чи не пахне це, можливо, рейдерським захопленням майна редакції, що суворо заборонено чинним законодавством про ЗМІ?! Чи є такі дії очільників  райдержадміністрації та районної ради  правильними і партнерськими?!  Керівники району, як посадові особи місцевого самоврядування та органів державної влади, зайняли правильну позицію до комунальної газети, яка є власністю не окремих посадовців, а територіальної громади?! Хтось радився із громадою про всі оці ініціативи?
Нагадаємо, що «друковані засоби масової інформації є вільними» (ст.2 Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»). В цій же статті констатується: «Держава  гарантує  економічну  самостійність  та   забезпечує економічну  підтримку  діяльності  друкованих  засобів  масової  інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на  ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої  продукції.». Змушені нагадати і таке: «Діяльність  друкованих  засобів  масової   інформації забезпечується самостійністю її суб'єктів у всіх  видах  відносин, пов'язаних із здійсненням  їх  прав і обов'язків.  Втручання  в діяльність друкованих  засобів  масової  інформації  поза  межами, визначеними цим Законом, забороняється.» (п.3, ст.6 цього ж Закону).
Беручи до уваги «кабінетні наїзди» очільників району,необґрунтовані та надумані натяки про те, що редакція газети «СЛОВО І ЧАС» хоче зірвати вибори (?!), є абсурдною! Якщо ми звернемося до Президента України, як зрозуміє він слова панів Бучинського та Пилипчука, зважаючи на все нами викладене? Чи повинен колектив газети йти проти Законодавства, виконуючи необґрунтовані  забаганки місцевих  чиновників? Чи заради того стояли мужні патріоти на Майдані, щоб нині знову порушувалось законодавство?
То вже ж чим не вгодила Вам редакція комунального видання, пане Бучинський та пане Пилипчук? Чи може в.о. головного редактора незговірливий?
Може досить здійснювати тиск на газету територіальної громади, а краще подбати про її розбудову та створити справді партнерські стосунки між співзасновниками. Повірте, це піде на користь всім!  
Колектив Рівненської міськрайонної газети «СЛОВО І ЧАС»

Хроніка подій, оцінку яких може дати не лише неупереджений читач, а й відповідні органи:
-         Кінець травня ц.р. Перша нарада голови РДА Олексія Бучинського у присутності голови РР Володимира Пилипчука. Перша «оцінка» діяльності творчого колективу газети «СІЧ»: газета не така і пише не про те, і не про тих… Проводячи нараду голова РДА Олексій Бучинський власноруч відключив журналістам диктофони та заборонив фотографувати!
-         Кінець травня ц.р.: настійна зміна головного редактора і вже наступного дня редакційному колективу газети «СІЧ», очільники району присилають (без жодного офіційного документа), «стажера-головного редактора» з вимогою направити до РДА І РР подання на затвердження його творчим колективом. Колектив протестує.
-         … невдовзі голова РР Володимир Пилипчук направляє листа до Рівненської міжрайонної Державної фінансової інспекції вимогою провести негайну ревізію всієї фінансово-господарської діяльності Рівненського міськрайонного тижневика «Слово і час» за останні роки!  Не дивлячись на те, що Держфінінспекція області у грудні 2012 року зустрічно ревізувала діяльність редакції «Слово і час» щодо використання бюджетних коштів за період із 1 січня 2009 року по 10 грудня 2012 року і не виявила жодних розбіжностей чи порушень.
-         … 10 вересня РР Володимир Пилипчук направляє до редакції «Січ» лист, яким
безпричинно ігноруючи чинне законодавство, зокрема ст..2,5,6,9,10,21,22 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», вимагає у трудового колективу газети, погодити новий Статут редакції, розроблений виконавчим апаратом районної ради.
-         10 вересня ц.р. голова РДА Олексій Бучинський, голова РР Володимир Пилипчук викликають «на килим» в.о. головного редактора Олександра Ліфуна і настійно вимагають звільнити два робочі кабінети редакції для роботи ТОВК. Відмова збоку редакції обєктивними причинами тут же трактується очільниками району, як зрив (?!) редакцією  (?!) виборів до Верховної Ради України! Тут же Олексій Бучинський та Володимир Пилипчук заявляють, що на найближчій сесії райради ініціюватимуть вихід РДА І РР із співзасновників «Січ»!

ЗАПИТАННЯ ДО ОЧІЛЬНИКІВ РАЙОНУ: це Ви так розумієте, підтримуєте і головне, - виконуєте Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»?!

«За такими, як Сухович – майбутнє України»


Одним з найкращих багатств, якими наділена Україна, є ліс. Це екологічно чистий будівельний матеріал, сировина для багатьох галузей промисловості, широкий спектр для зайнятості людей.
Ліси радують нас своєю флорою та фауною. Ліси виконують екологічну функцію – підтримання важливого для середовища кисневого балансу в атмосфері, затримання взимку снігового покриву на сільськогосподарських угіддях, зменшення втрат вологи на полях внаслідок весняно-літніх суховіїв, збереження окремих видів представників тваринного світу. Поряд з тим, лісокультурні масиви потребують постійного людського догляду, оновлення.
Лісове господарство є самостійною галуззю, яка займається вивченням, обліком, вирощуванням лісів, охороняє їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулює користування лісом з метою задоволення потреб народного господарства. На півночі  району на межі з Республікою Білорусь лісогосподарську діяльність здійснює ДП «Висоцьке лісове господарство», котре вже п’ять років очолює Віталій Сухович. Під його керівництвом лісгосп нині займає лідируючі позиції. Підприємство впевнено утримує першість серед лісових господарств області. Серед його досягнень – високі показники у створенні нових та збереження існуючих насаджень, ефективна боротьба з лісовими пожежами і порушеннями, а також значні обсяги виробництва та реалізації власної продукції.
Приклад цього підприємства є яскравим підтвердженням, що інколи особистість відіграє визначальну роль в історії. Хтозна, чи був цей лісгосп взагалі, якби до його керма не прийшов Віталій Сухович. Саме його молодечий запал, вдумлива управлінська політика, генетично успадкована фанатична відданість лісівничій справі (бо й батько Віталія Миколайовича був визнаним авторитетом в лісівничій галузі) дозволили буквально відродити Висоцький лісгосп, який вже збиралися розформувати зовсім. На тих же площах, з тою з матеріально-технічною базою, з тим же колективом молодий директор за три роки вивів підприємство у лідери галузі, ставши для своїх підлеглих, котрі вже було зовсім зневірилися, майже легендарною постаттю. «За такими, як Сухович – майбутнє України», - в один голос кажуть тепер висоцькі лісвники.
Створений лісгосп ще в 1958 році на базі Висоцького та Миляцького лісництв Дубровицького лісгоспу. Спочатку як Більська лісова механізована станція. У жовтні 1961 року цю станцію було реорганізовано в Більський ЛХЗ, а вже в 1967-му – це підприємство було перейменовано на Висоцький ЛХЗ.
Ліси підприємства відносять до рівниних й розміщені вони в басейні річок Горинь і Стир. Горинь розділяє територію лісгоспу на дві частини, але безпосередньо по території лісгоспу вона не протікає.
Загальна площа лісгоспу становить 33920 га, лісові землі – 30140 га, з них заліснено 28306 га, що становить 85 процентів від загальної площі.
До складу підприємства входить шість лісництв: Висоцьке, Людинське, Золотинське, Жаденське, Миляцьке та Більське, РММ, Удрицький нижній склад.
Встановлена річна розрахункова лісосіка складає 25,1 тис. м куб., обсяг рубок формування та оздоровлення лісів та інших заходів, пов’язаних з веденням лісового господарства – 24 тис. м куб. При середньому річному прирості  деревини на 1 га покритих лісом земель, який складає 3,3 м куб., середній розмір лісокористування на цій площі становить 1,7 м куб. деревини, тобто приблизно 52 відсотки річного приросту. Загалом же лісосічний фонд протягом останніх років і в даний час використовується рівномірно, без різких відхилень, раціонально й ефективно.
Заготівля деревини в лісгоспі залишається одним з головних видів лісокористування, здійснюється вона із запровадженням природо-зберігаючих технологій, з урахуванням сучасних вимог, з урахуванням сучасних вимог природо- і ресурсозбереження.
Підприємство виробляє широкий асортимент якісної і конкурентоспроможної продукції: круглі лісоматеріали, фансировину, будівельний ліс. Знаходить застосування й збут також низькотоварна технологічна сировина. Це одне з небагатьох підприємств, де ліс використовується «від стовбура до крон». Населення та значну кількість установ й організацій району лісгосп забезпечує дровами паливними. Продукція постачається як на внутрішній ринок, так і на експорт.
Всього за сім місяців поточного року заготовлено деревини 30,9 тис. м куб., обсяг реалізації лісопродукції з початку року становить 17 млн.833 тис. грн., темп росту до минулого року – 115,9 відсотка. Левова частка (70,1 відсотка) продукції іде на експорт.
На території Висоцького лісгоспу розташовано 10 об’єктів природно-заповідного фонду площею 3309 га, в т.ч. чотири – загальнодержавного значення, що займають площу 3226 га.
Основним видом діяльності підприємства є ведення лісового господарства та пов’язаних з ним послуг. Тільки весною нинішнього року проведено роботи по створенню лісових насаджень на площі 124 га.
За сім місяців 2014 року проведено догляд за лісовими культурами на 130 га, доповнення лісових культур – 46 га, обробітку грунту під лісові культури – 58 га. Заготовлено лісового насіння сосни звичайної 121 кг, що забезпечує повністю потребу підприємства.
Проведено також значну роботу з охорони лісу від пожеж. Всі заплановані лісогосподарські, лісокультурні та профілактичні протипожежні заходи виконано в повному обсязі: влаштовано 202 км мінералізованих смуг та на 412 км проведено догляд за ними, повний світловий день чергують пожежні наглядачі, які за допомогою відеоспостереження можуть контролювати ситуацію в сорокакілометровому радіусі.
Одне слово – господарська діяльність підприємства спрямована на дотримання принципів безперервного невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження умов відтворення високопродуктивних стійких насаджень, їх екологічних та інших корисних властивостей.
Усього в лісгоспі налічується 160 працюючих, середня заробітна плата перевищує 4200 тис. грн.
За сім місяців сплачено податків від господарської діяльності понад 800 тис. грн., прибуткового податку з громадян – 656 тис. грн., податку на прибуток – 232 тис. грн., ПДВ – 70 тис. грн., єдиного соціального внеску – 1654 тис. грн.
Підсумовуючи все вище викладене, можна зробити висновок, що ліс був, є і буде й надалі багатством українського народу. Уміле і раціональне його використання забезпечує людей роботою, матеріальними благами. У лісі людина отримує не лише морально-психологічне задоволення та знаходить натхнення. Для окремих людей ліс – таке собі хобі, яке переросло у справу всього життя.


Алла Деревенко, голова профкому підприємства: Зараз на теренах Рівненщини про наш лісгосп говорять, як про один з кращих. Нас ставлять за приклад, на нас рівняються. Попри нестабільність в державі, наші працівники в майбутнє дивляться впевнено. І в цьому велика заслуга нашого директора Віталія Миколайовича Суховича. Адже він буквально вдихнув в наше підприємство друге життя. В народі кажуть: «Якщо повіриш в себе сам – в тебе повірять інші». Нам всім приємно працювати під началом керівника, який повернув нам віру в себе.
Микола Володимирович Карвацький, ветеран праці, котрий більше половини життя пропрацював водієм на Удрицькому нижньому складі: Хоч вже перебуваю на пенсії, але завжди слідкую за успіхами нашого лісгоспу. За багато років він став для мене рідним. Бо й ми, ветерани праці, для нього не чужі. Підтримку й турботу підприємства відчуваю повсякчас. Приємно, що не забувають нас в лісгоспі, шанують та поважають той багаторічний внесок, який ми зробили в його становлення.
Сергій Костючек, головний лісничий ДП «Висоцький лісгосп»: Робота в лісі – це велика напруга й відповідальність. Цілорічний безперервний цикл, який потребує не просто роботящих рук,  а й вдумливого менеджменту. Нам дуже пощастило в обох цих аспектах – маємо за керівника талановитого менеджера лісової галузі Віталія Суховича й сумлінний в усіх відношенням трудовий колектив.

Валентина Креденсир, директор Висоцької ЗОШ: Хочу приєднатися до усіх тих вітань, які зараз надходять на адресу лісівників. Адже ми давно знайшли в їх особі вірних друзів, для яких проблеми навчального закладу болять не менше, як виробничі. Щиро вдячна колективові нашого лісгоспу, а особливо його директорові Віталію Суховичу, за готовність підтримати всі наші починання. Хай вам й надалі вдається все задумане та намічене.