пʼятниця, 5 вересня 2014 р.

ЄДИНА НАЦІЯ – УКРАЇНЦІ


Сергій Киркевич, голова районної ради:
24 серпня 1991 року у нас народилася нова держава. Сьогодні у цей складний час, коли тисячі наших хлопців воюють на Сході, коли мільйони наших простих людей допомагають армії, нашим солдатам, нам, як ніколи, потрібно бути разом – згуртованими, дружніми. В цей день повинні всі подати один одному руку, шановні мої, заради блага і майбутнього наших дітей і онуків, майбутнього нашої держави. Незалежно до якої церкви ми ходимо, незалежно від партійності наших прапорів, у нас одна-єдина ціль – це наша сильна держава. Зараз у нас є один спільний ворог – це Путін. Українці – розумна і самодостатня нація, добра і не войовнича. Багато хотілося б сказати, але дуже болить душа в цей день. У нас одна ціль – перемога. Вірю, що правда за нами і Бог з нами. Ми переможемо! Слава Україні!


Юрій Лосік, голова РДА:
Найголовніший підсумок незалежності – Україна, як держава, відбулася остаточно і безповоротно. У центрі Європи повстала суверенна держава з волелюбним і незалежним народом. Нам випало жити у непростий час - час, який припадає не на кожне покоління; час, який формує нову генерацію, вільних та незалежних людей. Нас єднає одне прагнення – передати нащадкам могутню і незалежну Україну. Відзначення Дня Незалежності у цьому році зобов’язує нас відверто оцінити пройдене, зважувати перспективи подальшого розвитку. Робота районної влади спрямована на забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку району. Важливим завданням зараз є організація волонтерської допомоги воїнам української армії, проведення мобілізаційних заходів. Висловлюю слова щирої вдячності всім жителям району, керівникам територіальних громад, волонтерам району за небайдужість і згуртованість у питаннях надання допомоги Збройним силам України. Громада Дубровиччини невтомно продовжує допомагати землякам на Сході, які служать в зоні АТО. Жителі району діляться не лише коштами, а й формують гуманітарні вантажі з продуктами харчування та усім найнеобхіднішим.
110 жителів нашого району мобілізувались та пішли на захист нашої держави. Вони – взірець мужності та відваги. Ми в боргу перед ними, їх сім’ями, матерями, дружинами. Віримо, що цей кривавий час скоро закінчиться і наші воїни повернуться до рідних домівок.
Ми повинні скористатися історичним шансом і спільними зусиллями збудувати демократичну, ефективну систему влади задля утвердження реальної демократії. Об’єднаймося у прагненні бачити країну процвітаючою!
Слава Україні!

Адам Кузьмич, міський голова:
Груди переповнюються гордістю за нашу країну. Статистика каже, що 90 відсотків українців підтримують незалежність, такого ще не було ніколи. Ми раділи б сьогодні, якби не війна, якби не гинули наші хлопці. Чому так сталося? Історики і політологи ще довго будуть це з’ясовувати, але сьогодні можна стверджувати, що в Україні була катастрофа гуманітарна і нищилося тут все українське. Навіть кілька років тому у Дубровиці ми спостерігали георгіївські кольори, під якими зараз б’ють наших хлопців.
Чи шануємо ми наших дубровицьких героїв? Ні. Коли влада схилила голови перед нашими місцевими патріотами, які отут, на площі, полягли за нашу Україну? Хотілося б, щоб на кожен День Незалежності, на кожне державне свято, у кожному сценарії про цих хлопців наших – бандерівців (а ми сьогодні всі бандерівці) згадували, їм несли квіти, бо вони герої. Бажаю, щоб більше у Дубровиці таких хрестів (як у парку біля майдану Злагоди) не було ніколи, щоб Бог відводив таке від нас горе. Слава тим героям і теперішнім героям, слава Україні!

Катерина Отупор, суддя Дубровицького районного суду:

Цьогорічний День Незалежності особливий. Відчувається неабияке піднесення і спільна сила духу, величезний підйом патріотизму. Байдужих людей сьогодні я не бачила. Для мене сьогодні і свято і водночас хвилювання на серці, як і для кожного українця.
Мій чоловік, Василь Іванович, разом з волонтеркою Світланою Правник зараз повезли бронежилети нашим землякам, які мобілізовані. Наразі вони їдуть до Ужгорода. Оскільки чоловік військовий, то зараз він очолює роту охорони райвійськкомату і у разі потреби готовий їхати на Схід. Я ставлюся з розумінням до його рішення. 20 років у нас руйнували армію, зараз її треба зібрати воєдино, відродити, щоб вона гідно давала відсіч ворогу. Для цього треба докласти багато зусиль. Народ згуртувався. От і у Дубровиці свято пройшло на патріотичному піднесенні. Інша свідомість у кожного з нас.
При Союзі ми деякий час жили у Читі. Туди закинула доля служити чоловіка. Коли розпався СРСР повернулися на неньку-Україну. А чоловікові колишні співслужбовці залишилися там і загинули у Чечні.
В Україні - війна, боляче, що гинуть наші хлопці. Але вони віддають життя за свою Батьківщину. Вони справжні герої. Але кожна мати, кожна свідома людина хоче, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася. Я зичу Україні миру, злагоди і добра кожному дому.

Микола Ляхович, учасник АТО:
На Поліссі дощ... Чи, можливо, це сльози Неба за синами Полісся, яких привезли зі Сходу в закритих гробах? Можливо, Небо плаче разом з вдовами, сиротами, матерями і сестрами? Адже Небо до Полісся ближче, ніж столичні «небожителі», які спочатку бездарними наказами закидали хлопців з Полісся, разом з братами-українцями інших регіонів, в оточення терористів, і забороняли відстрілюватись, а зараз, на Майдані Незалежності, влаштовують паради бронетехніки. Тої самої бронетехніки, якої так не вистачає добровольцям під Ілловайськом, та біля інших населених пунктів захоплених добре озброєними «путлерівцями».
Прямо зараз добровольці «Донбасу» в Ілловайську під мінометами і ГРАДами, просять допомогу в інших добровольчих батальйонів. Але ті не можуть пробитись крізь бетоновані укріплення терористів, бо не мають бронетехніки. Тим часом армію, яка має бронетехніку, заангажували на парад в столиці, щоб потішити олігархію...
А Небо над Поліссям продовжує плакати... Воно ближче, воно бачило вчорашні похорони добровольців на Волині, бачило сльози матерів, сестер, вдів і сиріт... Небо бачить те, що не бачить олігархія в столиці.
Святкуймо цей День Незалежності у відповідності до військової ситуації і її наслідків. Відвідайте в цей день поранених, родини тих, хто воює, занесіть цукерки сиротам, і втіште вдову. Хай від Вас вони дізнають, що їхні рідні наклали голову не даремно, не за Україну олігархів - а за українську Україну братолюбних українців.
Пом’яніть молитвою тих, що полягли в боротьбі за Україну з часів Київської Держави, Козацької Доби, Перших Національно-визвольних змагань 1917-1924рр., Других Національно-визвольних змагань 1939-1950-х років, замордованих в сталінських і брежнівських концтаборах, моїх побратимів-політв’язнів «справи 9 березня 2001 року», які через пережиті тортури рано пішли до Неба, і обов’язково помоліться за Небесну Сотню Майдану і Небесний Батальйон зі Сходу...
Помоліться за швидке одужання поранених бійців в зоні АТО, і за здоров’я українських вояків, які прямо зараз, під мінометними обстрілами терористів, виборюють територіальну цілісність України. А головне, виборюють мир на українській землі, щоб ми мали мир і можливість безтурботно святкувати.
Завтра-післязавтра, не забудьте ще раз провідати вдів, сиріт і стареньких батьків наших полеглих на Донбасі Героїв, щоб допомогти по господарству. Особливо це важливо в селах, в період збору урожаю. Така Ваша допомога буде набагато вагоміша, за всі пафосні обіцянки столичної олігархії. Хай бачать вдови і сироти, що їхні чоловіки і батьки поклали голови за НАС всіх не даремно, бо ми не бездушне стадо зомбованого парадами «електорату», а ми Люди, які відчувають біль інших Людей. Лише так, підтримуючи один одного, ми переможемо і зовнішніх, і внутрішніх окупантів.
Українці - ми вистоїмо!
З Днем Незалежності, Україно!
Христос посеред нас!
Слава Україні!


Спілкувалася Любов КЛІМЧУК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар