четвер, 22 жовтня 2020 р.

 







І ЗНОВУ ПРО ШКІЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Скандал з шкільним гарячим харчуванням, який наша газета передбачала ще у вересні, таки розгорівся. Минулої п’ятниці в «Фейсбуці» гаряче обговорювали обід дубровицьких ліцеїстів: сиротливе варене яйце, два ліниві вареника і ложку салатику на тарілці. Батьки справедливо вибухнули обуренням – бо звісно така порція за калорійністю не відповідає ніяким нормам харчування дітей у закладах середньої освіти. Відповідно до чинного законодавства вона має становити 30 відсотків фізіологічної добової потреби дитини. Така пташина порція звичайно до цього не дотягує. Оперативно відреагував на це директор закладу Володимир Кушнір, і вже у понеділок відбулася спільна нарада між дирекцією, батьківським комітетом та представниками харчуючої організації. Запрошували на ці збори й керівників управління соціального захисту та Держсповслужби району. Останні, на жаль, через хворобу прибути не могли. Тим не менше. Розмова відбулася, проблему було чітко окреслено.

Ще у квітні відбувся тендер з організації харчування у школах. 27 числа цього ж місяця було підписано відповідну угоду про організацію харчування школярів району з ТОВ «Рамедас Україна». Ми вже пояснювали, чому перевагу надали новачкам. Їхня цінова пропозиція була майже на 10 млн. грн. меншою, аніж у конкурентів. Початкова цифра, виділених державою коштів на харчування уражених Чорнобильською катастрофою маленьких жителів Дубровиччини, окреслювалася в межах 24 млн. грн. Однак ТОВ «Рамедас Україна» в процесі торгів, можна сказати, просто напросто демпінгувало вартість послуги, витіснивши конкурентів з тендера. А система «Прозоро» автоматично обирає переможцем того, хто подає нижчу грошову пропозицію. Подібним чином ця фірма виграла тендер й в інших районах нашої та сусідньої Волинської областей. Однак… Не завжди вдається безпроблемно пережувати й переварити занадто великий відкушений шматок.

Як не намагалася з цим впоратися нова харчуюча організація – не всюди їм це було посильно. Тож в сусідів в Зарічненському районі вони до організації харчування школярів навіть не приступили. І наскільки мені відомо, там вже відмовилися від послуг даної фірми та оголосили новий тендер.

А що ж Дубровиця? У нас харчування хоч із запізненням таки стартувало, але… Виявляється, фірма, яка на торгах так активно знижувала ціну, «збиваючи» вартість дітодня з 24 грн. до 17-ти з копійками, весь вересень харчувала школярів взагалі на 28 грн. і більше.  Що за аукціон нечуваної щедрості, запитаєте ви? А все просто – на тендері ціни понижували, а суть до діла - сподівалися на підкилимні домовленості, які й регламентували б ті самі 28 грн. Це називається: два рахую – три в умі. «Було зекономлено кошти, оскільки на карантині дітей не харчували, то чому їх повертати в державу, а не використати в якості додаткового бонусу?», – мабуть, вирішили в фірмі. І таки проштовхнули це через «Прозоро». У серпні й засвітилася в мережі додаткова угода до укладеної на тендері. Як це кваліфікувати? Ну, напевно, це можна було б назвати аферою. Хай правоохоронці це визначають. Їхня прерогатива. Принаймні, управління соціального захисту, досконало вивчивши це питання, цю угоду анулювало, а держаудит визнав її незаконною, і вартість харчування школярів залишилася на рівні, заявленої на тендері. Отак «дотендерувалися», що власними руками скоротили вартість харчування школярів майже на десять гривень щодня. Хто в результаті виграв? Наші діти однозначно від цього тільки програли.

«Мене як директора та й кожного з батьків менше всього хвилюють ці фінансові питання.  Харчуюча організація йшла на конкурс з одними пропозиціями, в дійсності їх не дотримується. У нас тепер меню «вайберне» (коли звечора кухарю скидають, чим годувати дітей зранку), а не перспективне двотижневе, як це передбачено. Його не завіряє ні представник Держспоживслужби, ні керівник освітнього закладу, що теж є порушенням. Якщо до якості продуктів претензії немає, то з 5 жовтня - м’яко кажучи, дивують норми енергоцінності порцій. Вони чомусь зменшені», –  окреслив проблему директор НВК «Ліцей-школа І-ІІ ст.» Володимир Кушнір.

Чому ж все-таки учнівську порцію урізали до славнозвісного яйця і двох лінивих вареників, а салат не довклали більш як наполовину – заміть 110-ти було 50 гр? Представники харчуючої організації на всі зауваження вміло «лавірували». У зменшенні порцій винними виявилися всі: управління соціального захисту, що «не повелося» на їхню додаткову угоду, Держспоживслужба, яка не погодила вчасно двотижневе меню (хоча його подали тільки в жовтні, прохарчувавши більше місяця дітей без нього), кухарка ліцею… Пригадуєте, ми вже десь таке чули. За неякісний ремонт моста в Ремчицях теж постраждав інженер з нагляду, а не безпосередній виконавець робіт. У нас прийнято так – перекладати винну на стрілочника.

До чого ж все-таки домовилися? Дирекція та батьки написали звернення до голови райдержадміністрації з проханням оперативно врегулювати ситуацію, що склалася навколо харчування  дітей. Вони просять «забезпечити неухильне виконання умов харчування відповідно до перспективного меню, яке ТОВ «РАМЕДАС Україна» подало як учасник закупівлі, а саме виконання 30% добових фізіологічних (медичних) норм харчування, які встановлені відповідною Постановою Кабінету Міністрів України». Інакше, наголошувалося, вимагатимуть розірвання угоди з вищеназваною фірмою.

Щодо останньої – маленька така ремарочка від волинських колег із газети «Полісся» від 17 вересня ц.р., де також в двох районах співпраця з ТОВ «Рамедас Україна» не склалася, і харчування школярів напросто затягнули до критичної межі: «Аналізуючи всю вищеописану ситуацію із організацією харчування школярів чорнобильських районів Волині, ми припустили, що затримок у цьому процесі могло б і не бути, якби ТОВ «Рамедас Україна» у тендерних торгах із ТОВ «АТОМСЕРВІС» суттєво не зменшило вартість закупівлі. Адже, зокрема, на Камінь-Каширщині воно виграло аукціон із пропозицією 29 мільйонів гривень, коли стартова ціна становила 40 мільйонів гривень.

  Дійсно був спуск на тендері. Це було з двох сторін. Оскільки законом прописано один фактор – у кого найнижча ціна, той і переможець. Ми розуміли, що для того, щоб зайти, маємо йти до останнього. Власне, що ми і зробили. Але прохарчувати школярів Камінь-Каширщини на цю суму реально, – запевняє представник фірми-переможця.

Ярослав Буряков (власник ТОВ «Рамедас Україна») каже, що зараз вони навіть продумали інше, покращене, меню, так би мовити вітамінізоване, і подали пропозицію замовнику переглянути умови договору, щоб можна було учнів харчувати за ним. Остаточної відповіді ще не отримали, але вважають, що така можливість є, оскільки через те, що під час карантину діти не харчувалися, буде економія коштів. Мовляв, чому б їх не використати, якщо вони все одно мають повернутися в державу».

Тобто всупереч чесному та прозорому тендеру теж проглядаються якісь сумнівні оборудки. Забуваючи про такий суттєвий факт – невикористані під час карантину кошти, виділені на організацію харчування школярів, були відшкодовані їхнім батькам в якості грошової компенсації.

Але навіть не в цьому суть. Мені цікаво: інші наші навчальні заклади мовчать, тому що у них з харчуванням все прекрасно, чи там до нього у передвиборних перегонах просто руки не доходять?

Людмила РОДІНА.

 

 

 






Виготовляє креативні іграшки

з любов’ю до малечі

 

Напевно, всі батьки помічали, що звичайні побутові речі іноді захоплюють малюка набагато більше, ніж дорогі та красиві іграшки з магазину. Особливо це актуально для найменших карапузів – розуміння ще замало, але крихітні пальчики так і тягнуться до загрозливих розеток, вимикачів та замків. То чому б не дати дітям погратись з бажаними забавками, але в безпечний спосіб? Тут стає в нагоді бізіборд (розвивальна дошка). Саме такі цікаві речі виготовляє наша землячка Марина Єрошкіна.

 

Після закінчення Дубровицького НВК дівчина навчалась в столичному педагогічному університеті ім. Драгоманова. Освоювала ази практичної психології. Попри червоний диплом та п’ять років науки, після вишу за спеціальністю не довелось попрацювати. Як це часто буває у наших реаліях. Та корисне застосування своїм знанням вона все-таки знайшла. Поєднавши їх з творчим хистом, почала радувати малечу та батьків своїми роботами.

«Виготовленням бізібордів я загорілася давно. Під час навчання у нас було багато предметів про розвиток дітей. Там я і дізналась про Марію Монтессорі і її розвиваючу дошку. Але на той момент  не було ні фінансів, ні можливостей реалізувати свої задуми. І лиш з недавнього часу, звільнившись з роботи, нарешті взялась втілювати мрії та бажання і створювати ігрові панелі. Мені подобається цим займатись. Це творча, відповідальна робота, яка потребує багато часу і сил, але я радію тому, що вона приносить користь малечі. Я і сама буду використовувати дану методику, коли в мене  з’являться діти, аби розкривати їх потенціал не примусово, а в ігровій формі», – розповідає Марина.

То що це за іграшка із хитромудрим  найменням? Назва говорить сама за себе: busy – зайнятий, board – дошка. І справді, з цією забавкою дитина буде зайнята довго. Адже на яскравій панелі розміщенні різноманітні застібки та шнурівки, циферблати, телефонні диски, дзвіночки, лабіринти, вмикачі, розетки… Малечі можна вмикати-вимикати світло, вставляти вилку в розетку, відкривати засуви. Тобто робити все те, що в реальному житті батьки зазвичай не дозволяють. Тим самим граючись, готуватись до дорослого життя. А ще вчитись терпінню та самостійності, освоювати кольори та форми, розвивати логічне мислення і творчу уяву…

Ідея такої пізнавальної забавки зовсім не нова. Перші дошки, віддалено схожі на сучасні бізіборди, з’явилися ще сто років тому. Італійська педагогиня-новаторка Марія Монтессорі запропонувала зробити навчальний стенд з різними речами, які зустрічаються в побуті будь-якої сім’ї. Таким чином малеча безпечно тестувала ці предмети і знайомилась з їх призначенням. З часом наповнення дошок ускладнювалось, на поверхню додавались нові, більш сучасні механізми, які теж сприяють розвитку дрібної моторики у малюка і допомагають йому пізнавати світ.

«Наповнюючи бізіборди, мені самій цікаво повертатись в дитинство, – каже співрозмовниця, – Деякі деталі замовляю в людей, що займаються різьбярством по дереву, інші – шукаю в спеціалізованих магазинах. Залежно від розміру, в середньому на виготовлення одної дошки йде два дні. Допомагає і підтримує мене у цьому мій чоловік, який теж долучається до процесу. Наразі є дуже багато ігор, котрі можна використовувати в бізі. На просторах Інтернету ними цікавлюсь  і буду втілювати у своїх роботах».

Зараз бізіборди набувають неабиякої популярності. Тому до майстрині часто звертаються за замовленнями. Звісно, якщо є вільний час, можна зробити власноруч цю іграшку, додає дівчина. Її виготовлення може стати захоплюючою справою для всієї родини. Мама зможе проявити креатив і дизайнерські здібності, а тато візьме на себе підбір деталей та «столярні» роботи. А щоб зібрати потрібні матеріали, не обов’язково закуповуватись, досить гарненько поритися в коморі чи на горищі: там, де складений мотлох «на всякий випадок». Наприклад, відшукати різні замочки, кнопки, дверні ручки, пульти... Далі прикріпити знайдений «улов» на дошку і допомагати дитині отримувати нові навички. А якщо чогось не вистачатиме – завжди виручать Інтернет-магазини.

«Своїми руками сконструйований бізіборд, звичайно, обійдеться дешевше, ніж придбаний. Втім ціна на ринку залежить не лише від закупки деталей, кріплень, фарб і т.д., а й від багатьох інших нюансів, включаючи витрату особистого часу та сил. Треба мати натхнення, бажання творити і вкладати всю душу. Я особисто переживаю за кожну деталь, навіть найдрібнішу, щоб все було на своєму місці і безпечно для малечі», - говорить Марина.

На цьому дівчина зупинятись не збирається, має далекоглядні мрії та плани.

«Я мрію працювати на себе, покладатись лише на свої сили і розширювати можливості. Хочу бути певна, що сама можу утримувати себе і сім’ю, розвиватись і допомагати розвивати, самореалізовуватись і просто жити в задоволення. Чого бажаю і всім! Планую в близькому майбутньому розширити своє виробництво, а також додати інші розвиваючі ігри,  попередньо вивчивши їх, які допомагатимуть нашим дітям рости кмітливими, мислячими та цілеспрямованими особистостями».

 

 Леся Кондратик.

 




СВЯТКУвали ПОКРОВУ

 

13 жовтня у нашій школі традиційно напередодні Дня захисника України, свята Покрови проходили спортивні змагання «Козацькі забави-2020», у яких взяли участь учні 6-7-х класів. Хлопці показали свою спритність, силу та знання історії і традицій українського козацтва. За замаганнями юних козаків залюбки спостерігали учні школи. Хлопці довели, що козацькому роду нема переводу. «Козацькі забави» у школі – це не лише спортивне свято, а й справжнє виховання патріотів нашої Батьківщини: 1 місце – 7-а клас, 2 місце – 6 клас, 3 місце – 7-б клас.

В шкільному історико-краєзнавчому музеї відбувся тематичний захід «Ми – діти козацького роду!», учасниками якого стали учні 4 класу та учасники історико-краєзнавчого гуртка.

Керівник музею звернулась до історії свята Покрови Пресвятої Богородиці – покровительки українського козацтва. Гості заходу переглянули мультимедійну програму, присвячену захисникам України.

Особливо цікаво проходила виставка-ярмарок «Козацьких страв».

Приготовлену страву потрібно було красиво оформити, майстерно подати, а також про смакові якості подбати… Свято супроводжувалося дружньою атмосферою та відчуттям, що ми єдина сім‘я українців, що наша культура й традиції зберігаються.

Орв’яницький ЗЗСО.

 

Вшанували пам’ять патріотів України

 









У День захисника України, свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та з нагоди Дня створення Української Повстанської Армії керівництво райдержадміністрації спільно з військовим комісаром поклали квіти до підніжжя пам’ятного знаку на курган-могилі під Курашем.

14 жовтня представники громадськості також поклали квіти та помолилися за душі загиблих воїнів УПА та Збройних Сил України в лісових урочищах та цвинтарях району. У цей час йшли урочисті церковні літургії в Православних Церквах України Дубровицького району. Зокрема, в Свято-Преображенській церкві Православної Церкви України в селі Кураш молились за душі загиблих та здоров’я живих захисників України. Після церковних молебнів вшанували пам’ять учасників бойових дій, патріотів України, які поховані на Кураському цвинтарі – Петра Корнійчука, Дениса Добринського, Степана Бакунця. Опівдні традиційно всі зібралися на кургані-могилі між селами Кураш та Бережниця. Отець Анатолій (настоятель Свято-Преображенської церкви с. Кураш) провів молебень. Були теплі слова вдячності та гордості. У вітальних виступах лунало одностайне: подяка українським воїнам всіх століть за їх жертовність в боротьбі за Україну, особливо звучала подяка учасникам АТО/ООС, побажання здоров’я та сили воїнам, які зараз боронять незалежність України, миру та перемоги над окупантом України – Росією.

 







Щорічно 14 жовтня Україна відзначає державне свято – День захисника України. Окрім того, 14 жовтня – православне свято Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва. Цей день передусім є нагодою згадати звитяги попередніх поколінь, представники яких своїм героїзмом і жертовністю здобували та відстоювали свободу і незалежність Украни. Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних Сил України, які сьогодні мужньо захищають суверенітет України.

З нагоди свята 13 жовтня відбулося урочисте нагородження учасників АТО/ООС за проявлену мужність і патріотизм, захист суверенітету та територіальної цілісності України, особистий внесок у справу патріотичного виховання молоді. Відзнаки їм вручили голова районної ради Микола Кухарець, заступник голови райдержадміністрації Оксана Кондратюк та міський голова Богдан Микульський.

 

 


Канікули будуть звичними

 

Начальник відділу освіти Ніна Іванівна Стасюк розповідає про організацію навчального процесу у районі.

– У нас діє жовта зона. Ми моніторимо рівень захворюваності дітей і вчителів у районі, наразі він знижується. Але сьогодні саме керівник закладу освіти має повноваження вирішувати термін канікул. За інформацією очільників навчальних закладів, у нас канікули розпочнуться орієнтовно 26 жовтня, працюємо у звичайному режимі. Лише у тих закладах освіти, де  будуть розташовані виборчі дільниці, що не мають окремого входу, канікули розпочнуться на кілька днів раніше.

Ще раз наголошую, поскільки, на щастя, захворюваність серед школярів падає, то про перехід на дистанційне навчання чи перенесення канікул у нашому районі не йде мова.

Щодо дистанційної форми навчання, то не всі заклади освіти району готові її організувати. Є великі проблеми з Інтернетом в Озерську, Великих Озерах, Осові, Підлісному. Додам, що існує не лише проблема швидкісного Інтернету в начальних закладах. Якщо, наприклад, вдома троє учнів, то як кожному забезпечити навчання? Треба три ноутбуки або комп’ютери, бо ж заняття різні. Не всі батьки мають таку можливість. Ми не готові цілком до дистанційного навчання і поки що нема в цьому і потреби. Отож, поки що йдемо на звичні канікули. Ми щоденно моніторимо ситуацію щодо захворювання дітей та вчителів, на сьогодні хворіє близько трьох відсотків дітей, минулого тижня хворіло п’ять відсотків дітей.

 

Начальник управління освіти Рівненської облдержадміністрації Петро Коржевський:

– Навчальні заклади Рівненської області працюють відповідно до чинного епідемічного зонування. Про перенесення канікул чи перехід на обов’язкове дистанційне навчання на рівні області наразі не йдеться. Поточний навчальний рік доволі непростий. Маючи за плечима досвід організації дистанційного навчання, ми розуміємо, що його ефективність на порядок нижча від безпосередньої взаємодії вчителя та учня. Проаналізувавши рекомендації МОН, Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, статистику на рівні регіону, підтримуючи контакти із відділами освіти в ОТГ, керівниками навчальних закладів на місцях, ми рекомендуємо продовжувати навчальний процес у звичному режимі із дотриманням усіх необхідних безпекових норм. Якісний освітній процес – це стратегічне питання розвитку як регіону, так і цілої країни. Тому закликаємо не панікувати та належно організовувати навчальний процес».

Також у звичайному режимі із дотриманням усіх рекомендацій МОЗ працюватимуть дитячі садочки.

Нагадаємо, що на Рівненщині до «помаранчевої» зони віднесено міста Рівне, Дубно, Вараш та Острог, Здолбунівський, Костопільський, Млинівський, Острозький, Рівненський та Сарненський райони.

До «жовтої» зони – Березнівський, Володимирецький, Гощанський, Демидівський, Дубенський, Дубровицький, Зарічненський, Корецький, Радивилівський та Рокитнівський райони.

 

 

Про ситуацію у сусідніх країнах розповідають наші землячки, які там живуть і працюють


Ірина Конончук, Чехія

– У Чехії різко зросла кількість хворих на коронавірус. У зв’язку з цим Уряд країни запровадив нові, більш жорсткі епідеміологічні заходи. Вони тривають з 12 жовтня. Поки що йдеться про два тижні посилення карантинного режиму. Обмеження стосуються, насамперед, культурних, спортивних та інших заходів, пов’язаних з дозвіллям, які передбачають присутність великої кількості осіб. З 9 жовтня не працюють спортивні та тренажерні зали, басейни, аквапарки.

З 12 жовтня скасовано проведення всіх культурних і спортивних заходів. Не працюють театри, кінотеатри, зоопарки тощо. У закладах харчування, які тепер працюватимуть лише до 20.00, за столом зможуть перебувати не більше 4-х осіб, у фуд-кортах в торгових центрах – не більше 2-х осіб; заборонено візити відвідувачів у лікарнях, будинках для літніх людей та інших закладах закритого типу; державні установи здійснюватимуть прийом відвідувачів лише два дні на тиждень, по 5 годин кожного дня.

дитячі садки та молодша школа працюватимуть без змін. Школярі середньої школи ІІ ступеня через тиждень будуть чергувати очну та дистанційну форму навчання. Останні класи середньої школи та вищі навчальні заклади проводитимуть навчання лише дистанційно (за винятком практичних занять).

Влада постійно наголошує про ретельне дотримання всіх встановлених правил в усіх закритих приміщеннях перебувати у масці.

 


Анна Яцута, Польща

– У зв’язку зі сплеском інфікування коронавірусом уряд Польщі з 15 жовтня запроваджує години відвідування магазинів та аптек лише для пенсіонерів.

Глава уряду Матеуш Моравецький повідомив: «Аналіз смертності пацієнтів, інфікованих коронавірусом, у вікових категоріях однозначно вказує, що особи віком понад 60 років є під найбільшою загрозою. Тому, з 15 жовтня знову запроваджуємо години для пенсіонерів у продуктових магазинах, аптеках – з 11 по 13-ту годину».

Він зазначив, що стратегія дій уряду країни на найближчі тижні передбачатиме збереження нормального ритму роботи економіки, захист найстарших людей, забезпечення нормального функціонування служби охорони здоров’я.

Від суботи, 10 жовтня, переважна частина Польщі перебуває в «жовтій» зоні. Це означає, зокрема, обов’язкове носіння масок у публічних місцях, зокрема і на вулицях, обмеження кількості учасників сімейних церемоній до 75 осіб, масових зібрань – до 150 осіб, у ресторанах і пабах зможе бути одна людина на 4 квадратні метри, культурні події зможуть відбуватися за присутності не більше 25% глядачів у закритих приміщеннях.

Крім того, 32 повіти Польщі та шість міст перебувають у «червоній» зоні, де діють ще жорсткіші обмеження

Нагадаю, що у Польщі скоротили тривалість обов’язкової самоізоляції через коронавірусну хворобу COVID-19 після перетину кордону з 14 до 10 днів. Рішення вступило у дію 2 вересня. Ізоляція безсимптомних пацієнтів буде завершуватися через 10 днів. Крім цього, пацієнти, які перебуватимуть на карантині, можуть отримати онлайн-консультацію від лікаря, який і визначатиме терміни самоізоляції.

 

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.

 

четвер, 15 жовтня 2020 р.

 


Нові виборчі бюлетні: куди ставити «галочку»?

Місцеві вибори «на носі». Цьогоріч вони відбуватимуться  у особливих умовах: окрім паспорта, на дільницю слід не забути взяти  маску. Куди ж зараз без неї? Заодно бажано прихопити з дому і власну ручку.

Ще однією новинкою для виборців стануть незвичні бюлетені, в яких тепер потрібно буде ставити не лише галочку. Та й отримаємо їх аж чотири. Цю заплутану виборчу арифметику спробуємо зрозуміти завдяки роз’ясненню фахівців ГО «Опора».

 

Для початку давайте розберемося з тим, який вигляд матимуть бюлетені. Місцеві вибори цього року відбуватимуть за двома виборчими системами – мажоритарною і пропорційною. За «мажоритаркою» ми обиратимемо голів Дубровицької, Миляцької та Висоцької ОТГ. І це зробити дуже просто, адже виборчий бюлетень для цієї системи не змінився. Потрібно лише поставити галочку чи плюсик у квадратику напроти прізвища кандидата, який вам найбільш до вподоби.

У такий же спосіб мешканці Висоцької та Миляцької громад обиратимуть депутатів до своїх сільських рад. Адже в цих громадах проживає менше 10 тисяч виборців.

А от у найбільшій Дубровицькій ОТГ – 27007 виборців, тому тут голосування за депутатів до міської ради відбуватиметься по-новому – за пропорційною системою з відкритими списками. Саме ця система передбачає особливий вигляд бюлетенів.

За ними обиратимемо також і районних та обласних депутатів. Тож осягнути новації доведеться всім без винятку, у всіх громадах Дубровиччини.

У бюлетені модернізованого зразка зорієнтуватись трішки складніше. Але хвилька уваги – і все стає зрозуміло. Ліворуч на бюлетені буде перелік партій, посередині два квадратики для позначок, а праворуч – пронумерований список кандидатів, які пропонує ця партія.

Спочатку необхідно проголосувати за партію, поставивши галочку в першому квадраті. До другого квадрата вписуємо номер кандидата, якого хочемо бачити у депутатах від цієї політичної сили. Цифру претендента обираємо з переліку праворуч. Бажано внести її максимально точно номер,  (наприклад, не 1, а 01). Другий квадратик для позначок розкреслений у вигляді трафарету (раніше, приміром, так писали індекси на листівках та поштових конвертах).

Є позначки у двох квадратах  – значить  все готово. Раптом, якщо ви проголосуєте за партію, але не захочете обирати пропонованого кандидата, можете цього не робити. Такий бюлетень буде вважатися дійсним і зарахується в якості підтримки партії. Але не навпаки: ви не можете вибрати депутата і не поставити відмітки біля партії. Так само не можна проголосувати за одну партію, а кандидата обрати з іншої.  Це й так ніби логічно. Просто ще раз нагадуємо.

В підсумку для свого волевиявлення від члена комісії отримаємо чотири бюлетені – по одному для голосування за депутатів до обласної, районної та міської/сільської рад і ще один – за голову громади.

«Навіщо так ускладнювати життя? І чого не було залишити все по-старому? – запитаєте ви, прочитавши вищезазначене. Втім представники «Опори» зазначають, що пропорційна система з відкритими списками – це можливість виборця дійсно повпливати  на результат. Пам’ятаєте, як було раніше? Партія постійно рекламувала свою першу п’ятірку, а далі до списку міг потрапити, хто завгодно, навіть той, хто неформально «купив» собі прохідне місце. А зараз саме виборець може вплинути на те, хто від партії ввійде до відповідної ради.

Що ж сподіваємось на практиці так і буде. Але варто очікувати багатьох спірних нюансів. Чи кожен пенсіонер розбереться у цих галочка/цифрах/кандидатах? Роботи та клопоту, однозначно, додасться членам комісії, які пояснюватимуть нові премудрощі. І самі в них розбиратимуть. Тож хочеться побажати їм терпіння, бо ці вибори будуть непростими.

А наше завдання як виборців – прийти на дільницю і зробити свідомий вибір, від котрого залежатиме, якими будуть найближчі п’ять років.

Підготувала Леся КОНДРАТИК.

 



Необхідно створювати

цивілізацію на півночі

Днями була у Рівному і хочу написати про кілька своїх вражень.

Давно не їздила, через отой клятий ковід, в обласний центр, тому якось по-новому глянула на місто.

 

Їхала зранку маршруткою «Смородськ-Рівне». Водій хороший, нічого не скажу. Але маршрутка - краще промовчу. За 100 гривень з пасажира (ціна квитка з Дубровиці) вона повинен мати більш пристойний вигляд!

Вийшла з автовокзалу «Чайка», шукаю знайому зебру, таку зебру, як у нас в місті (пішохідний перехід). Забула за кілька місяців, де саме він знаходиться. В обласному центрі пішоходні переходи по боках відділені лише пунктирними лініями. Як стоїш за метрів тридцять, то геть не видно, де той пішохідний перехід. Так, є світлофори, але людина, яка приїхала в місто відразу пішохідний перехід не помітить. Друге, от звикла, що в Дубровиці тепер гарні тротуари. На тих вулицях, де я була у Рівному, таких тротуарів, викладених бруківкою, не бачила. Ми у цьому, як на мене, більш сучасні. Мабуть, у Рівному чудовий комфорт у мікрорайонах новобудов, але там я не була. А йшла центральними вулицями Рівного і гордилася благоустроєм своєї Дубровиці. Таких яскравих дитячих майданчиків, як у нас, у тій частині міста, де я була, теж не бачила! Ціни на ринку у Рівному практично такі ж, як у Дубровиці. Подекуди й вищі, що мене дуже здивувало. Багато шуму, звісно, що це недолік обласного центру. Кава, для мене це важливо, значно дорожча, як у Дубровиці. Люди у Рівному, у громадських місцях у масках і критикують відкрито і суворо тих, хто ходить без маски. Зайшла на «Чайці» в магазин, ступила два кроки, шукаю маску, а охоронець каже: «Я викликаю на вас поліцію, бо ви без маски». Я зрозуміла, що легше купити швиденько в аптеці новеньку маску, аніж знайти її в сумці. Дуже суворий контроль за цим, похвально.

Транспорт, шум, суєта… Коротше, приїхала додому, дихнула на повні груди.

Але, Рівне виграє наявністю медзакладів. Сьогодні подумала: від аварії на ЧАЕС постраждали чотири північні райони. Чому «чорнобильську» лікарню не збудували в Сарнах чи Дубровиці? Чому не дали сюди гарну апаратуру? Просто Рівне потягнуло ковдру на себе. Як часто ми маємо можливість бувати у медзакладах, які розраховані передусім для нас? Є люди, що там лікуються. Але якби вони були ближче, то слугували безпосередньо для всіх постраждалих.

У Рівному є більше можливостей розвивати дітей: творчих студій, мистецьких шкіл і так далі. Є вищі навчальні заклади.

Але і у нас центр ЦПО – прекрасний, і музична школа є, і бібліотеки.

Так вийшло, що у нас буде Сарненський район. Чому вийшло саме так – це інше питання. Але маємо те, що маємо, як казав Леонід Кравчук. Тепер треба робити цивілізацію тут, на півночі. Треба нам виборювати своє місце під сонцем. Треба тут створювати виробництво, щоб відкрити робочі місця. Чому продають зараз  бурштинові землі, і всі кошти йдуть в обласний бюджет? Що має від цього наша місцева громада? Поки що, дірку від бублика.

Ну, а найголовніший висновок: якби у нашу лікарню хоча б КТ! Ну чому людина має вставати о 5-ій чи 6-ій ранку, трястися в маршрутці, щоб пройти таке обстеження? Людина, яка з району, що постраждав від радіації? Все-таки я сподіваюся, що зміни у нас будуть.

Упустила важливе. Я люблю Рівне, коли там квітнуть тюльпани. Люблю, коли золотаві дерева стоять обабіч вулиць. Є у мене в Рівному серцю милі куточки, куди люблю заходити.

Зараз місто замість золотого листя вкрите білбордами, в центрі – купа виборчих наметів, які розташовані пліч-о-пліч.

Йдеш і з кожного пропонують взяти друковану продукцію. Хтось намети минає, хтось газети бере, щоб читати і не тільки. Багато грошей, я думаю, пішло в кандидатів на цю агітацію. І це право учасників виборчого процесу – такий вид агітації.

Але чула розмови в автобусі, люди говорять про реальні справи кандидатів, а не про портрети на глянцевому папері.

Підійшла до одного намета, запитала у жіночки про вулицю, яку я шукала. Думала, що людина засмутиться, адже я підійшла, як кажуть, не по темі.

Жінка мені дала газету, розповіла, куди йти, навіть провела мене з десяток метрів, показуючи напрямок руху, і потім так мило сказала: «Хай вам щастить…».

І знаєте, я не пригадую, чий це був намет, але в душі моїй досі ці слова, вимовлені від серця. Газету я забула в автобусі, а слова досі у моєму серці… В серці залишаються справи, вчинки, великі і маленькі. Рівне в очікуванні виборів, як і вся Україна.

Люба КЛІМЧУК.