понеділок, 4 січня 2021 р.

 


* Як це було

БАНДЕРА-ГЕРОЙ

Історична справедливість чи політична маніпуляція?

(До 112-ї річниці від дня народження)

 

Степану Бандері треба повернути звання Героя України.

Нагадаємо, що в 2010 році за президентства Віктора Ющенка, його Указом Степану Бандері було посмертно присвоєно звання Героя України. Але в 2011 році Донецький окружний адмінсуд (який абсурд!), чомусь саме Донецький, скасував Указ Президента і позбавив Бандеру звання Героя України. А тодішній вищий продажний суд це рішення донецького суду підтвердив і залишив в силі. От така тоді була ситуація, а точніше, маніпуляція зі званням Героя України Степану Бандері. Постає багато запитань як до держави, так і до проросійського путінсько-донецького адмінсуду.

Чому в українській державі існують такі антиукраїнські путінські суди з такими повноваженнями? Чому в Україні так легко «дати-відібрати» громадянство, ту чи іншу державну відзнаку, навіть найвищу? Яку мету перед собою ставить донецький путінський суддя, позбавляючи Степана Бандеру звання Героя України? Яка була мотивація, аргументація і т.п.?

Тому, що в Україні за 30 років її незалежності, немає єдиної, чітко сформованої, однозначної, раз і назавжди, виробленої національної ідеї, єдиного самостійного, стратегічного політичного курсу держави, самостійної української держави, за яку так жертовно боровся Степан Бандера і за неї життя своє віддав.

Змінюються президенти, змінюється влада, змінюється їхній політичний курс, то Захід і Схід, то Європа, то Росія. В Україні до цих пір діє «п’ята колона» Москви, робить свою роботу «руській мір», існують проросійські путінські партії, половина депутатів Верховної Ради – проросійські, «руськоязичноє населененіє» на Донбасі кричить: «Рассея, Путін!» і т.п. парадоксальні факти!

От і в такій Україні донецькі суди почувають себе, як риба у воді, роблять погоду в країні і приймають, які хочуть, рішення, скасовувати, поновлювати (і я не здивуюсь, якщо Донецькй адмінсуд скасує вирок (12 років тюрми) зраднику України Януковичу і зробить з нього «героя»).

І коли Україна позбудеться цих ворожих проросійських сил, партії, депутати Верховної Ради будуть дійсно українськими, «русскоязичноє населеніє» Донбасу теж стане українським, то й не буде таких одіозних «донецьких судів» і «дати-відібрати», як це було із Міхаїлом Саакашвілі і Савіком Шустером. Так не повинно бути. А мало б бути – за буквою Закону!

Позбавляючи Степана Бандеру звання Героя України, донецький суддя мав чітко визначену мету: дискредитувати державу, підірвати довіру до її національних героїв, борців за волю України, опаплюжити їхній авторитет. Мотивом позбавлення звання – Бандера не був громадянином України. А чиїм громадянином він був? А тепер розглянемо цю абсурдну формальну аргументацію донецького судді більш конкретно.

Чому Степан Бандера, який боровся за незалежність України, через абсурдну формальну відсутність громадянства, позбавили звання Героя України?

Проросійські юристи-фальсифікатори, виправдовуючи і захищаючи донецького суддю, стверджують, що він вчинив правильно. Просто не віриться, що професійні юристи можуть до повного абсурду дійти, заявляючи, що Україна є тільки правонаступницею УРСР, але замовчують про те, що ця республіка, разом з іншими такими республіками в 1922 році була насильно втягнута Сталіним в так звану СРСР – тюрму поневолених народів і перебувала в цій тюрмі 74 роки. І ми, Україна, не є спадкоємцями ні Київської Русі, ні Української Народної Республіки, ні Української Держави, ні Західно-Української Республіки (та це ж наша історія!). І досі ці юристи-крючкотворці продовжують свою абсурдну аргументацію на захист донецького судді, що на осіб (а це значить і на Степану Бандеру), що не пов’язані формально з УРСР, не поширюється наше законодавство. Буцімто ми не можемо надавати їм (особам) і йому (Степану Бандері) державні звання чи нагороди, тому донецький суддя зробив правильно – позбавив Степану Бандеру Героя України – відмінив Указ Президента Ющенка, мовляв Бандера не був громадянином України. То якщо допустити, що наше законодавство таке недолуге і неправильне, то чого ці юристи-фальсифікатори фальшують нашу історію, нашу спадкоємність? Раз ми не спадкоємці нашої історії, а спадкоємці тільки УРСР, а УРСР була 15-ю частиною тюремного СРСР, то ми також є спадкоємцями цього зловісного Союзу. Одним словом, ці вислови маніпуляторного юриста так все заплутали, так все сфальшували, тільки, щоб виправдати донецького суддю, що він зробив все правильно.

То, може, треба внести зміни в законодавство та відновити цю історичну справедливість із Степаном Бандерою? Так, треба, якщо причина дійсно в цьому. Щоб такі маніпуляції більш не виникали в подальшому.

 

Післямова

Боротьба Степана Бандери за Українську національну ідею, за Українську самостійну державу були для нього святою справою протягом всього його життя, а прожив він 54 роки і боровся з поневолювачами України на трьох фронтах: проти польських, нацистських та більшовицьких. Його постать, ім’я, національна ідея, його трагічна смерть та смерть родини й сьогодні лякають путінську Росію. Трагічне завершення життя самого Бандери, його рідних зробили його ще популярнішою історичною постаттю. Поняття «бандерівець» відтоді набуло другого дихання, бо така страшна, трагічна смерть лише підтвердила те, як боялися і ненавиділи і бояться тепер вороги Степана Бандеру. Але Бандера живий! Бандера Герой!

Для нас, свідомих українців, Степан Бандера - патріот, справжній борець за самостійну українську державу, чий портрет має бути в кожному домі поряд із Шевченковим, бо він великий Українець. Він наша гордість, наша честь і слава!

Михайло БОГОВИЧ, м. Дубровиця.

 

 


ЯКІ  НОВОВВЕДЕННЯ  В  ШКОЛИ  ПРИНЕСЕ  СІЧЕНЬ?

 

З 1 січня 2021 року набирає чинності Cанітарний регламент для закладів середньої освіти. Про це днями на брифінгу повідомив головний санітарний лікар України Віктор Ляшко. До цього школи працювали за санітарними нормами 2001 року. Тож на які зміни слід очікувати нашим школярам, розмовляємо з начальником відділу освіти Ніною Стасюк.

 

Учні, які проживають на відстані більше ніж 2 км до закладу освіти, повинні бути забезпечені транспортом для підвезення до шкіл. Чи всюди в наших школах є можливість дотриматися таких норм і скільки додаткового транспорту необхідно, аби вдалося це реалізувати?

Спочатку хочу зазначити, що новий Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти визначає медичні вимоги безпеки щодо освітнього середовища у всіх типах шкіл, а також  містить вимоги до організації освітнього процесу, до організації роботи з технічними засобами навчання та вимоги до навчальних приміщень, зокрема, класів, кабінетів інформатики, фізкультурних залів та басейнів, приміщень допоміжного та підсобного призначення, пансіонів, санітарних вузлів тощо, а також норми щодо повітряно-теплового режиму в школі, освітлення приміщень, рівнів шуму та вібрацій. Окрім того, регламент визначає норми з організації харчування та медичного обслуговування в школах. Відповідно до регламенту необхідно для закладів освіти забезпечити організацію лабораторного контролю показників мікроклімату та концентрації  хімічних речовин (СО2, СО, формальдегіду тощо), рівня освітленості, вмісту радону-222 та інших.

Також у Регламенті прописано, що учні, які проживають на відстані від закладу освіти понад 2 км, забезпечуються підвезенням у порядку, визначеному засновником закладу освіти відповідно до законодавства. Станом на сьогодні десятьма шкільними автобусами підвозяться 626 учнів, які проживають на відстані більше 3 км. За інформацією керівників освітніх закладів, кількість дітей, які проживають на території обслуговування закладу на відстані більше ніж 2 км, зросла на 147 учнів. Найбільше таких дітей, що  потребують підвезення у Сварицевицькому (60 учнів), Орв’яницькому (46 учнів), Селецькому ЗЗСО (23 учні), Великоозерянському НВК (9 учнів).

Відповідно є потреба у додаткових рейсах там, де є шкільні автобуси, та у придбанні нових двох шкільних  автобусів.

Працівники шкіл мають проходити профілактичні медичні огляди. У разі порушення термінів проходження оглядів, працівники не повинні допускатися до роботи. Як щодо цього пункту нового санітарного регламенту?

Якщо раніше Державними санітарними правилами (ДСанПіН 5.5.2.008-01, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року N 63), було визначено, що всі працівники шкіл повинні проходити обов’язкові  медичні огляди у відповідності з діючим законодавством та мати  особисті медичні книжки єдиного зразка, то наразі у Санітарному регламенті передбачено, що усі працівники закладів освіти, в тому числі працівники їдальні (харчоблоку), буфету повинні проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди відповідно до законодавства, результати проходження яких вносяться до особистих медичних книжок (форма первинної облікової документації N 1-ОМК «Особиста медична книжка», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 лютого 2013 року N 150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2013 року за N 662/23194). У разі порушення термінів проходження профілактичних оглядів працівники до роботи не допускаються.

Оренда шкіл не під освітні потреби заборонена. Наскільки мені відомо, так у нас було й досі. Чи є якісь виключення?

У Законі України «Про освіту» чітко визначено, що об’єкти та майно комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти. Ця вимога прописана і у Санітарному регламенті. У нас в оренду здаються приміщення закладів освіти  для організації харчування учнів та розміщення публічно-шкільних бібліотек.

Туалети мають бути у приміщенні школи, а не на вулиці. З цим у нас проблем нема. Але в деяких школах все ж внутрішні вбиральні потребують реконструкції.

Новий Регламент передбачає, що санітарні вузли мають розміщуватися лише у приміщенні. У них мають бути паперові або електрорушники, рідке мило, туалетний папір, хоча кількість цих засобів гігієни не визначена.

Дуже важливо, що санрегламент встановлює обов’язковість дверцят у туалетних кабінках. Вони мають бути непрозорими, висотою не менше 1,5 м та замикатися зсередини. Кабіни відгороджуються одна від одної непрозорими стінками висотою не менше 1,75 м на відстані 0,1 м від підлоги.

Документ  також передбачає, що на кожному поверсі в санітарних вузлах для учнів має бути спеціально обладнана кабіна для дітей з інвалідністю, зокрема, для учнів, що пересуваються на кріслах колісних, за допомогою милиць чи інших засобів.

На сьогодні ми маємо працювати над приведенням до відповідності наших внутрішніх вбиралень до санітарних вимог, а це потребуватиме залучення чималих коштів та часу.

Що то за нові правила щодо комп’ютерів і наскільки реально їх втілити найближчим часом?

Новий документ враховує розвиток сучасних технологій і їхнє використання під час освітнього процесу. Він докладно описує, як облаштовувати кабінет інформатики та робоче місце дитини в ньому, скільки часу дитина може працювати із технічними засобами.

У кабінеті інформатики робоче місце учня облаштовується персональним комп’ютером з монітором з діагоналлю не менше 15 дюймів, системним блоком, відокремленими клавіатурою та «мишею», столом і стільцем. Також замість комп’ютера можна використовувати ноутбуки з екраном діагоналлю не менше 14 дюймів, відокремленою клавіатурою та «мишею» за умови, що чергуються практична та теоретична частина навчального заняття. Освітленість екрану робочого місця має бути не менше 200 люксів, а робочого стола – не менше 400 люксів. Не дозволяється одночасна робота за одним комп’ютером двох і більше учнів.

Також забороняється використовувати екрани, сконструйовані на телевізійних електронно-променевих трубках.

Дозволяється дротове й бездротове підключення до мережі Інтернет. Якщо використовується бездротове підключення, Wi-Fi-роутери розміщуються на висоті не менше 2 метрів від підлоги та вимикаються у позанавчальний час.

Також стали більш жорсткими вимоги щодо роботи з технічними засобами: якщо під час заняття використовуються технічні засоби навчання, вчитель має чергувати види навчальної діяльності. Існують певні вимоги, скільки часу діти різного віку можуть безперервно працювати з технічними засобами під час уроку: для учнів 1 класів – не більше 10 хвилин; для учнів 2-4 класів – не більше 15 хвилин; для учнів 5-7 класів – не більше 20 хвилин; для учнів 8-9 класів – 20-25 хвилин.

При здвоєних навчальних заняттях для учнів 10-11(12) класів – не більше 25-30 хвилин на першому навчальному занятті та не більше 15-20 хвилин – на другому навчальному занятті.

Під час уроку, після роботи з технічними засобами учні обов’язково мають робити вправи для профілактики зорової та статичної втоми. Ці вправи наводяться у самому регламенті. Для цікавості можете переглянути його додаток №3.

Звичайно, все, що не потребує фінансових затрат, ми зможемо привести у відповідність до вимог, уже починаючи із січня 2021 року, а там будемо планувати кошти, звертатися за допомогою, оскільки забезпечення цієї ланки роботи на даний час є вкрай необхідним та актуальним.

Щодо розміщення учнів у класі, то, здається, це зовсім не нововведення…

Якщо порівнювати вимоги щодо розміщення робочих столів учнів у класі, то суттєвих змін не має.

Проте у Санітарному регламенті запропоновано для профілактики порушень постави  не менше ніж 2 рази на рік пересаджувати учнів в інші ряди, що профілактуватиме як сколіози, так і порушення зору та слуху; учнів, які часто хворіють простудними захворюваннями, ревматизмом, ангінами, рекомендовано розміщувати у третьому ряду, тобто біля внутрішньої стіни.

Також робочі місця для учнів з особливими освітніми потребами обладнуються відповідно до потреб дитини. Рекомендації щодо таких особливостей облаштування робочого місця для конкретної дитини мають надаватися у висновках інклюзивно-ресурсних центрів.

Як змінилися вимоги щодо організації харчування?

Розширилися вимоги з організації харчування. Зокрема, доповнено перелік продуктів, які забороняється продавати у шкільних буфетах. Старі санітарні норми забороняли продаж кондитерських виробів із кремами, морозива, яєць та м’яса  водоплавної птиці, м’ясних виробів нижче I сорту, студнів,  зельців, фаршмаків, грибів, молока-самоквасу, сметани, фляжного молока та м’якого сиру без термічної обробки, консервів непромислового виготовлення, солодких газованих напоїв, нарізних салатів із майонезом, оцтом, сметаною.

Новий регламент враховує попередній перелік продуктів, а також забороняє продаж, зокрема, зернових продуктів, що містять понад 10 г цукру на 100 г готового продукту, продуктів, що містять понад 0,12 г солі, або еквівалентну кількість солі на 100 г готового продукту, синтетичні барвники, ароматизатори (крім ваніліну, етилваніліну та ванільного екстракту), підсолоджувачі, підсилювачі смаку та аромату, консерванти. Забороняється продаж продуктів із рослинними жирами, непастеризованих соків, кави та кавових напоїв, енергетичних напоїв тощо.

Також визначаються  основні групи продуктів, які обов’язково мають бути в раціоні дитини, та вимоги до цих продуктів. Приміром, принаймні раз на тиждень для учнів має готуватися риба. А фрукти та ягоди подаються без додавання цукрів та підсолоджувачів.

Серед іншого, у новому Санітарному регламенті змінено підходи до організації харчування. У школах дозволяється організовувати кейтеринг, який повинен відповідати всім принципам та вимогам безпечності харчових продуктів на базі системи НАССР. Також вимоги документа базуються на принципах здорового харчування, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Тепер у разі, якщо є довідка від сімейного лікаря чи педіатра про певні дієтичні потреби дитини, необхідно буде організувати окреме харчування з урахуванням рекомендацій лікаря.

Оскільки харчування у наших закладах загальної середньої освіти організовано відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то організація, яка буде здійснювати харчування учнів, повинна дотримуватися цього Санітарного регламенту.

На завершення хочу сказати, що сьогодні ми всі, від кого залежить створення безпечних умов для навчання наших дітей у закладах освіти, повинні згуртуватися навколо цих вимог і докласти максимум зусиль для їх реалізації.

 

Що ж, бачимо, на наші освітні заклади чекають серйозні зміни. А на працівників управління галуззю – відповідальні завдання. Побажаймо ж їм успіхів в реалізації цих нововведень, яких держава вимагає задля здоров’я школярів. І звичайно гарного Нового року та щедрого Різдва, здоров’я, миру, злагоди в сім’ях та колективах.

Спілкувалася Людмила РОДІНА.

 

 







Про бюджет громади на 2021 рік.

Грошей вистачає не всім

Дубровицька міська рада, як і всі 1470 територіальних громад, межі яких днями затвердив Уряд, перейшла на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. 24 грудня пройшла чергова сесія Дубровицької міської ради, головним питанням якої було затвердження бюджету громади на 2021 рік.

Наша новостворена громада формувала свій бюджет вперше і у стислі терміни. Головним завданням було передбачити надходження і витрати на виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

 На що в першу чергу спрямовуються кошти у бюджеті? Показники видатків у першочерговому порядку враховують потребу в коштах на: оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами.

 

Що зароблятимем?

Які власні надходження у нас плануються? Серед основних надходжень нашого бюджету передбачено: ПДФО 60%, місцеві податки і збори, рентні платежі, акцизний податок, доходи від використання комунального майна, плата за надання адміністративних послуг, трансферти (дотації, субвенції) тощо.

Основним джерелом надходжень загального фонду є податок та збір на доходи фізичних осіб, що становить 54,8% від показника доходів загального фонду 2021 року.

Враховані в бюджеті показники податку та збору на доходи фізичних осіб на 2021 рік становлять 43 млн. 444 тис. грн. Ріст надходжень складає 105,0% до очікуваного показника 2020 року. Зростання показника відбудеться за рахунок зростання мінімальної заробітної плати з 01.01.2021 до 6000 грн. та з 01.12.2021 – до 6500 грн.

 

Власних грошей обмаль.

Першочергово – зарплата

Обсяг видатків загального фонду бюджету Дубровицької міської ради на 2021 рік визначено в сумі 269 млн. 278 тис. грн., у тому числі видатків, що здійснюються за рахунок цільових субвенцій з державного, обласного і бюджетів ТГ, складає 190 млн. 932 тис. грн. Як бачимо, ми заробляємо самотужки – зовсім небагато.

Для обрахунку фонду оплати праці взято за основу  запровадження з 1 січня 2021 року розміру мінімальної заробітної плати – 6000 грн. та розміру ставки І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки – 2670 грн.

Обрахований фінансовий ресурс в основному дозволяє сформувати фонд оплати праці бюджетних установ, який забезпечує виплату заробітної плати працівникам за посадовими окладами, враховуючи надбавки і доплати обов’язкового характеру, з урахуванням допомоги на оздоровлення тільки педагогічному персоналу у розмірі одного посадового окладу. 

Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв всіх бюджетних установ та закладів розраховано, виходячи з обсягів їх фактичного споживання у натуральних показниках за 2020 рік.

 

Утримання органів місцевого самоврядування

На утримання органів місцевого самоврядування спрямовано більш як 11 млн. грн., з них – більш як 9 млн. грн. – на заробітну плату, близько 1 млн. 800 тис. грн. – нарахування на заробітну плату, 250,0 тис. грн. – на оплату енергоносіїв та 670,0 тис. грн. – на видатки по утриманню установи (оплату транспортних послуг, послуг зв’язку, відрядження, та інші господарські витрати) та придбання автомобіля.

Оплата праці працівників апарату міської ради в кількості 46 штатних одиниць становить 4 млн. 720 тис. грн.; оплата праці, розрахункові та вихідна допомога працівникам сільських рад – 1 млн. 954 тис. грн.; виплата середньомісячних фонду оплати праці звільненим головам та секретарям сільських рад – 517,7 тис. грн.

 

Найбільше коштів

для освітянської галузі

Із загальної суми видатків на галузь «Освіта» буде спрямувано 228 млн. 765 тис. 900 грн., в т.ч. за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету – 142 млн. 262 тис. грн., субвенції з місцевого бюджету на здійснення переданих видатків у сфері освіти за рахунок коштів освітньої субвенції   (на інклюзивно-ресурсний центр) – близько 508 тис., субвенції з місцевого бюджету на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету – 539 тис. 200 грн., додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти – 100 тис 663 тис.грн., за рахунок субвенцій з бюджетів Миляцької та Висоцької сільських рад – 486 тис. грн.

На виплату заробітної плати з нарахуванням піде освітянам 215 млн. 427 тис. грн., або 94,8 відсотка загального обсягу та 7643,3 тис. грн. на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що становить 3,4 відсотка.

Відповідно до ст. 103-2 Бюджетного кодексу України зі змінами освітня субвенція спрямовується тільки на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників навчальних закладів. Обсяг освітньої субвенції з державного бюджету повністю забезпечує потребу в коштах для виплати заробітної плати педагогічному персоналу загальноосвітніх закладів за посадовими окладами з доплатами і надбавками (надбавка за престижність в розмірі 30 відсотків посадового окладу), допомоги на оздоровлення, щорічної винагороди в розмірі 35 відсотків посадового окладу.

Оплата праці всіх інших працівників загальноосвітніх навчальних закладів, всі поточні видатки навчальних закладів та оплата енергоносіїв і комунальних послуг буде здійснюватись за рахунок додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та коштів бюджету міської ради.

Щодо бюджетних призначень на заробітну плату інших працівників загальноосвітніх закладів, а також інших закладів освіти, то без здійснення заходів по оптимізації мережі забезпечити всі необхідні виплати в повному обсязі буде складно.

 

Матеріальна допомога передбачена

не всім дошкільникам

Бюджетні призначення на заробітну плату дошкільних закладів  у повному обсязі передбачають кошти на виплату педагогічним працівникам надбавок за вислугу років, надбавок за престижність праці у розмірі 10 відсотків посадового окладу, по одному посадовому окладу допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Загалом на потреби дитсадків громади у бюджеті закладено 41млн.731 тис.грн.

На оплату праці інших працівників дошкільних закладів та працівників інших закладів освіти враховано тільки обов’язкові виплати (за посадовими окладами, доплату до мінімальної зарплати, нічні, шкідливі умови праці) без матеріальної допомоги.

 

Лікарня буде з теплом і без боргів

Як зазначив на сесії міський голова Богдан Микульський, повністю у бюджеті передбачено кошти на оплату теплопостання в лікарні, адже медицина зараз має бути в пріоритеті. Загалом в бюджеті Дубровицької міської ради передбачені видатки для охорони здоров’я на фінансування життєво-важливих програм та оплати комунальних послуг і енергоносіїв в сумі – 3 млн. 901 тис. грн., в т.ч. за рахунок додаткової дотації 500 тис. грн., коштів міського бюджету - 2 млн. 962 тис. грн. та іншої субвенції з бюджетів Миляцької та Висоцької сільських рад – 439 тис. тис. грн.

Фінансування первинної медичної допомоги та КНП «ЦРЛ» здійснюється через НСЗУ «Національна служба здоров’я України» за окремою бюджетною програмою з державного бюджету.

 

Про фінансування галузі культури

Обсяг видатків на заклади культури у міському бюджеті планується в сумі 8 млн. 610 тис. грн. Видатки на оплату праці з нарахуванням становлять 6 млн. 639 тис. грн., на комунальні послуги та енергоносії – 241 тис. 700 грн. На сесії міської ради депутат Олександр Лавор говорив, що цих коштів для роботи закладів культури громади дуже мало. Богдан Микульський зауважив, що в час пандемії навантаженість роботи закладів галузі культури громади була невисокою. Роботу цих установ, як і інших бюджетних структур, будуть вивчати ретельно з нового року. Не виключено, що буде йти мова про оптимізацію бюджетних робочих місць. «Ніхто не буде рубати із-за плеча, – зауважив міський голова, – ми проаналізуємо ефективність роботи і потребу у тих чи інших послугах у селах громади. Може, десь ставки і додадуться, а десь доведеться піти шляхом скороченя».

 

Спортсмени кажуть,

що і їм коштів забракне

На галузь «Фізична культура і спорт» передбачені видатки в сумі 1 млн. 248 тис. грн.

Депутати позбавили фінансової підтримки громадську організацію фізкультурно-спортивного товариства «Колос», а кошти, які передбачалися на цю структуру, перенесли на утримання Дубровицької спортивної школи.

В 2021 році на утримання ДЮСШ та здійснення заходів з фізичної культури і спорту планується відповідно більше 1 млн. грн. Зараз стоїть питання про прийняття на баланс відділу культури, туризму і спорту Дубровицького спорткомплексу (готова перша черга). Планувалося, це зробити до Нового року. Однак, терміни стислі. У будь-якому випадку, постане проблема утримання цієї спортивної споруди, на це треба чималі гроші. Однак приймати спорткомлекс треба, бо вихованці спортшколи практично не мають, де займатися на сьогодні. Нагадаю, що працює у спортивній школі 19 працівників. Сума виділена на спорт не покриє потреби галузі, про це пишуть у соцмережах фахівці спорту Дубровиччини.

 

Наразі ще невідомо, хто опікуватиметься соцзахистом

Видатки на соціальний захист населення та соціальне забезпечення передбачаються в сумі 4 млн. 486 тис. грн., в т.ч. на утримання територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) 3 млн. 839 тис. грн. та центру соціальної служби для сім‘ї, дітей та молоді 206 тис. грн. Днями прочитала, що цілком ймовірно, що структурами соцзахисту буде опікуватися район. Поживемо – побачимо.

По комунальних закладах міського бюджету оплата праці розрахована на всю чисельність, що є в мережі на початок року з подальшою оптимізацією. Головним розпорядникам коштів необхідно привести у відповідність до ст. 51 Бюджетного кодекс України – керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальних допомог лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату затверджених для бюджетних установ по кошторису.

В проєкті бюджету передбачено надання іншої субвенції Висоцькій сільській раді на утримання стаціонарного відділення 1 млн. 500 тис. грн.

Заклали гроші і на програми

В складі видатків враховано кошти на реалізацію місцевих (регіональних) програм у сумі 1 млн. 753 тис. грн.:

– програма збереження архівних фондів ліквідованих підприємств на території Дубровицької міської ради на 2021 рік – 280,0 тис. грн.;

– програма «Здоров’я дітей  Дубровиччини» на 2021-2025 роки – 200,0 тис. грн.;

– програма фінансової підтримки закладів охорони здоров’я, які розміщені на території Дубровицької міської ради на 2021-2022 роки – 60,0 тис. грн.;

– програма військово-патріотичного виховання та підготовки молоді до служби в Збройних Силах України на території Дубровицької міської ради на 2021-2025 роки – 80,0 тис. грн.;

– програма забезпечення мобілізаційної підготовки та оборонної роботи на території Дубровицької міської ради на 2021-2025 роки – 15,0 тис.грн.;

– програма «Ветеран» на території Дубровицької міської ради на 2021-2025 роки – 20,0 тис. грн.;

– програма соціального захисту населення Дубровицької міської ради на 2021 рік – 270,0 тис. грн.;

– програма розвитку житлово-комунального господарства на території Дубровицької міської ради на 2021 рік – 8 млн. 865 тис. грн.;

– програма розвитку земельних відносин на території  Дубровицької міської ради на 2021-2025 роки – 250 тис. грн.;

– програма забезпечення участі Дубровицької міської ради в Асоціації міст України на 2021-2025 роки – 35 тис. грн.;

– програма створення місцевого матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на території Дубровицької міської ради на 2021-2025 роки – 100,0 тис. грн.;

– програма забезпечення пожежної, техногенної та природної безпеки на території Дубровицької міської ради на 2021-2025 роки – 20,0 тис. грн.;

– програма створення і утримання місцевої пожежної охорони – 297 тис. 600 грн.;

– програма по охороні громадського порядку на території Дубровицької міської ради на 2021 рік – 87 тис. 900 грн.;

– програма культурно-мистецьких заходів, відзначення державних та релігійних свят, підтримки особистостей, трудових колективів та громадських організацій на території Дубровицької міської ради на 2021 рік – 40,0 тис. грн.;

– програма розвитку фізичної культури і спорту в Дубровицькій міській раді на 2021-2023 роки. – 133 тис. грн.

Видатки бюджету розвитку міської ради передбачені у сумі 990,0 тис. грн., в тому числі за рахунок доходів бюджету розвитку (100,0 тис. грн.) та коштів, що передаються із загального фонду до бюджету розвитку спеціального фонду (890,0 тис. грн.):

– 440,0 тис. грн. – придбання  автомобіля;

– 310,0 тис. грн. – капітальний ремонт підвідного водогону по вул. Макарівська м. Дубровиця;

– 240,0 тис. грн. – капітальний ремонт приміщення ГКНС м. Дубровиця.

Ось такі основні видатки бюджету громади передбачені у 2021 році. Які висновки зробимо? Заробляє громада зовсім мало. Те що ми ділимо, це, у переважній більшості, кошти спрямовані з державного і обласного бюджетів. Як бачимо, левова частка грошей іде на заробітні плати працівникам бюджетних установ і її нарахування. Багато жителів громади з цього бюджету не отримають нічого, хоча вони платять податки. Держава, на жаль, дбає далеко не про всіх однаково. Це ми відчуваємо на собі у щоденному житті. Постає дилема – або ми можемо утримувати великі штати працівників бюджетної сфери, або ми можемо трохи економити і спрямовувати кошти на розвиток. Це питання, і доведеться протягом каденції вирішувати нашим керівникам громади. Попри все, приємно, що закладені кошти на програму комунального розвитку. Як наголошували на сесії і міський голова Богдан Микульський, і його заступник Юрій Яременко, поступово у селах громади буде наводитися порядок, як це було і з благоустроєм Дубровиці. Планується, що передусім будуть дбати про центри сіл. Дуже хочеться, щоб непростий 2021 рік, який настає, став початком поступального розвитку новоствореної Дубровицької громади. Зрозуміло, що важливо аналізувати і думати, а чим ще наповнити бюджетний кошик.

Коли верстався номер, стало відомо, що Законом №1072, який набрав чинності 10 грудня 2020 року, підприємців, що перебувають на І групі платників ЄП, звільнили від сплати єдиного податку за грудень 2020 - травень 2021 р.р. (включно). За ці ж місяці такі підприємці не сплачуватимуть за себе ЄСВ, а страховий стаж для пенсії в них зберігатиметься. Відповідно, великі надходження не доотримає і бюджет нововствореної громади. Отож, знову доведеться на чомусь, вірніше на комусь, економити. Життя дарує свої сюрпризи, а бюджет для громад 2021 року вже назвали найскладнішим в історії України.

Люба КЛІМЧУК.

 




Пульсоксиметри – під ялинку

 

12 пульсоксиметрів для потреб ФАПів Дубровиччини подарувала днями небайдужа та ініціативна людина Олена Вороніна, яка активно займається громадською діяльністю. Нагадаю, наприклад, що пані Олена активно організовувала прибирання кладовища у Колках. Там, з її ініціативи та з сприянням односельчан та добрих людей, було пророблено велику роботу.

А 28 грудня Олена Вороніна поспілкувалася із завідувачами сільських медичних закладів Дубровиччини та вручила їм подарунки напередодні Нового року. Пульсоксиметри просто необхідні для роботи медиків у час пандемії. Пульсоксиметр – медично-діагностичний прилад для вимірювання рівня сатурації кисню в капілярній крові (оксигенації).

– Дуже хочу, щоб ці апарати прислужилися жителям наших сіл у цей непростий час, – зазначила пані Олена, – оскільки знаю, які виклики коронавірусного періоду. А фінансування медицини, на жаль, не найкраще… Знаю і скільки зусиль докладають працівники ФАПів для покращення здоров’я населення Дубровиччини. Уклін їм за працю. Скажімо так, це моя лепта для потрібної справи – турботи про здоров’я простих людей, кожен з нас має віддати десятину, по-Божому. Це можна зробити по-різному… Я вирішила так.

Завідувачі ФАПів щиро дякували пані Олені за таку вчасну і потрібну допомогу, наголошували, що у роботі кожного – пульсоксиметр тепер дуже доречний. Приємна несподіванка - наприкінці року отримати таку потрібну для роботи річ і солодощі до чаю.

За період пандемії фахівці сільських ФАПів стали найголовнішими і надійними помічниками своїх земляків. Сотні людей отримали у них допомогу та фахову підтримку. Спеціалісти на ФАПах не відмовляли хворим у наданні медичних послуг, знаючи навіть про їх ковідівські діагнози, ризикуючи власним здоров’ям. Дуже добре, що у наших селах є куди піти зробити укол у вену, прокапати потрібний препарат. На сільських ФАПах завжди підтримають і дадуть гарну пораду.

Дуже гарні відгуки про працівників ФАПів написали у мережі жителі наших сіл. Наприклад, Віра Чередняк-Коєта зазначила: «Я хочу велику подяку написати нашим медикам із Бережок. Дівчата, ви молодчинки. Дякуючи вам, ризикуючи своїм здоров’ям, ви врятували село. Ось кому треба платити достойну зарплату. А Надія Костючок-Коєта додає: «Я хочу приєднатись до сказаного на адресу медиків із Бережок. Це люди з великої букви. Важке становище із захворюваністю на ковід було у селі із середини вересня по жовтень, село було врятоване нашими медиками. Дорогі наші медпрацівники, щира вам дяка і велике шанування!».

Робити добро може кожен із нас. Хотілося б, щоб приклад небайдужої, шанованої Олени Вороніної став гарним взірцем для наслідування. Дійсно, десятину добра кожен може віддати по-своєму.

 

Люба КЛІМЧУК.

 

 




Свята з грузинським колоритом

Ще трохи – і Різдво завітає в домівки  з молитвою, святою вечерею, вертепом та колядою. Так зустрічаємо його ми, українці. А чим особливі  новорічно-різдвяні традиції з грузинським колоритом? Поцікавились у  Іванни Котяш-Елєрдашвілі (Яни Котяш) – нашої землячки з Колок, заслуженої артистки України та Грузії. Вона сіє українське на грузинській  землі і навпаки – розповідає на Батьківщині про багату та самобутню тамтешню культуру, яка має чим здивувати і зачарувати.

 

«Грузія – православна країна, в якій з великою шаною відносяться до релігії і до всіх релігійних свят. Дуже тішить, що в храмах багато молоді і дітей. Всі традиції, звичаї, манера поведінки  формуються із сімей. В грузинських родинах змалку привчають до шанобливого ставлення до старших, до мами, до церкви. Недаремно будь-яке застілля починається з першого тосту – «За Бога!». Це можна розшифрувати як: «Дякуєм Богу, що зібрав нас усіх разом!».

Свят в Грузії багато. Основні та улюблені – День святого Георгія (покровителя Грузії (Георгоба), День святої Ніни (Ніноба), котра принесла християнство до Грузії, Ртвелі (свято збору врожаю) і звичайно ж Новий рік (Ахала целі) та Різдво (Шоба).

* * *

Зустріч Нового року – для грузин свято домашнє, тому прийнято збиратися за родинним столом. Тамадою, тобто керівником застілля, є голова сім’ї (або вибирається хтось старший чи шанований в родинному колі). Бо грузинське застілля – це не просто смачна їжа та напої, а перш за все – цікаві тости та розмови. Обов’язково всі разом співають новорічну пісню «Мравалжамієр», котра в цей час звучить в кожній оселі.

Дуже важливо, щоб в дім в Новому році першою зайшла людина добра, щедра, щаслива, яку радо вітають. Перший день січня грузини проводять весело і з «розмахом», щоб «запрограмувати» собі гарний настрій та тільки все позитивне на цілий рік. Саме тому ця традиція називається  «Бедоба» або «День долі».

* * *

На вікнах будинків запалюють свічки – це різдвяний звичай. Ще одна красива та видовищна традиція – «Аліло». Після служби в храмах, люди з піснями, прапорами, іконами та в національному вбранні йдуть великими колонами по місту чи будь-якому іншому населеному пункті, прославляючи Христа і дякуючи за все. Тільки після цього починаються застілля. Я була присутня на різдвяній ході в західній Грузії, в Кутаїсі, на запрошення моїх хороший друзів – організації, яка зветься «Чохоснебі», тобто ті, що носять чоху (грузинський костюм – авт.). Це патріотична спілка, що  перекликається з українським козацтвом.

На грузинське Різдво, як і на українське, заведено багато і смачно готувати. На столах традиційні грузинські страви – хінкалі, хачапурі, сациві, пхалі, чакапулі, хашлама, різні сири, овочі, фрукти, трави, солодощі. І звичайно – найкраще вино, яке має кожен господар: своє, власноруч виготовлене зі свого  винограднику і принесене з власного марані (винного погребу). Оцей напій ллється на Новий рік та Різдво рікою!

Також поряд зі смаколиками має бути чічілакі. Це  традиційна грузинська дерев’яна «ялиночка», дуже симпатична і кучерява, яка є родзинкою різдвяного столу. Я собі до Києва привезла аж два таких деревця.

А ще я завжди приємно дивуюсь, коли на другий день Різдва незнайомі перехожі дарують тобі цукерку зі словами: «Щоб життя було солодким!». Тому в цей час треба ходити з повними карманами цукерок, щоб і собі привітати. 

* *  *

Цьогорічні новорічно-різвяні свята у Грузії, як і у всьому світі – особливі, карантинні. Тихі, закриті, але, я думаю, щирі та сімейні. На жаль, заборонені концерти. Під цю заборону потрапила і я. Але спасибі моїй концертній агенції «Варсклавебі»( м. Тбілісі) за розуміння, вона  терпляче чекає на мене і на заплановані виступи після закінчення карантинних  обмежень.

Карантин в Грузії дуже жорсткий. Якщо закриття – то дійсно закриття. Повне. Без усіляких половинчатих напівмір. Введена комендантська година. Зачинено все – метро, транспортне сполучення, працюють лише продуктові магазини і аптеки. І це дає результат і надію. Це вже друге таке тотальне  закриття в Грузії. Але люди з розумінням ставляться до певних незручностей. А влада, до речі, підтримує грошовою допомогою – пенсіонерів, малозабезпечених, хворих, багатодітних  та тих, хто втратив роботу. Держава звільнила людей від сплати комунальних послуг на період карантину. Це знаю від своїх родичів.

* * *

Для мене Новий рік та Різдво – затишні та теплі свята. Тому що, якими дорослими ми не були б, а все ж хочеться вірити в казку, чекати подарунків. А ще це зустріч з близькими. На жаль, не завжди це тепер можливо, бо рідні та друзі можуть бути далеко, проживають в різних країнах, та тепло їхніх сердець завжди поруч. Найкращою сімейною традицією з дитинства для мене на Різдво – було святкування і дня народження мого тата, який народився 7 січня. Зараз лише згадуємо його…

Зазвичай всі новорічні свята в мене проходили на сцені. А тепер ось є нагода зустріти Новий рік вдома. Святковий стіл у мене буде інтернаціональний, бо любить моя сім’я і українські, і грузинські страви.

* * *

Напереродні свят бажаю землякам любові, терпіння, душевного комфорту і віри, що ці непрості часи обов’язково закінчаться. Світло має перемогти темряву! Тримаймось!».

Записала Леся Кондратик.

 

 



Коли народжується мій Ісус?

Сьогодні одна хороша людина запитала мене, коли приходить до мене Різдво? Я відповіла, що часто.

Часто тому, що я не настілька сильна у вірі, щоб завжди відчувати у собі присутність Господа. Буває час, коли я думаю, що Він про мене забув. Але потім, я розумію, що Бог зі мною, на щастя, розумію. Тоді, коли, наприклад, у час розчарування раптом відчуваю підтримку доброї людини.

Тоді, коли лікар допомагає здолати мені недугу. Тоді, коли бачу, що мені не найгірше у цьому світі, дивлячись на більш нужденних. Тоді, коли я можу чимось допомогти іншим, і я рада, що Бог дає мені таку можливість. Тоді, коли я обіймаю тих, кого люблю. Коли я відчуваю, це щастя, бути поряд, наприклад, з сином. У мені завжди народжується віра, по-новому. Як народжується маленький Ісусик у світі. А святкую я Різдво 7 січня, бо це з молоком матері, це з молитвою бабусі, це колядування у засніженому селі в чобітках, де снігу по коліна і перераховування копійок через кілька хат.

Це віра, яку, на жаль, я не зовсім пізнала з дитинства, бо у церкву мене водили рідко.

Це старенькі ікони, за якими бабуся клала найцінніше:  метрики, документи, громничні свічки.

Це бабусине «Отче наш» на вечір, за всіх, коли ми лягаєм спати, а вона молиться. І як я хвора, то вона молиться, і як я сідаю в автобус, то вона молиться.

Це Різдво, як дід кладе сіно під скатертину і каже, що коляди приїдуть на конях. Сіно треба.

А я все думаю, як кінь зайде у невисокеньку, геть скромну бабусину хату. Як кінь сіно з’їсть і зранку переглядаю, чи його поменшало.

Це колядники у нашій хаті – з морозу, рум’яні, веселі, а їм у торбу – смачні гостинці.

Це, звісно, коляда. Особливо щедра – від хрещених. І це не вирвати у мене вже ніколи.

Є те, що передано на рівні генів і материнського молока.

Але я ЩИРО поважаю всіх, хто і коли б не відзначав РІЗДВО.

Пускайте Його у серце не тільки 25 грудня і 7 січня.

Люба КЛІМЧУК.

* Думки і спогади про Різдво від моїх друзів

Різдвяні свята

До Різдва готувалися ретельно і старанно.

Ці приготування починалися зі свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці. В полі було голо і пусто, сіно поскладане до стодоли, хата вбрана в загату — «шубу» з кукурудзяних стебел й соломи. Баба звивалась, як вив’юрка (білка): білила до свят стіни, мастила долівку й ткала нові килимки на підлогу. Я тільки диву давалась: звідкіля у неї стільки енергії? Дідо лагодив сани, складав реманент – все мало бути на своєму місці. Також на дідових плечах була відповідальність за виготовлення самогонки, наливок і вишнівок для гостей.

Але найважливіші події відбувалися за тиждень до Різдва. Перед святом Ігната, 2 січня, дідо з м’ясником різали «пацє на свєта» – на святкові ковбаси, шинки і гишки (холодець). У нас в селі навіть було прислів’я: «Браття, завтра Ігнаття. Ко має свині, най ріже нині». До свята Анастасії (4 січня) уже все налаштовувалось на святковий лад: газдині мили двері, вікна, лави, мисники, причепурювали піч. На Анастасії баба за традицією пекла різдвяне печиво, завиванці і перекладанці на свята.

Найважливішим днем, звичайно, було 6 січня – Святий Вечір. Вважалося, хто швидше встане, тому щаститиме наступного року. Чомусь завжди першою була баба Юстина – вона вставала ще удосвіта, коли за вікном була чорна ніч, і довго молилася. Також баба ревно постила і за цілий день до Святої Вечері не мала в роті ані макової росинки. У цей день дозволялося їсти тільки малим дітям, хворим і стареньким. Майже увесь день баба з мамою поралися у кухеньці – готували пісні страви, адже Святий Вечір припадає на останній день Пилипівського посту.

Дідо вносив до хати і ставив у кутку під іконами «дідуха» – сніп з пшениці. Скільки ми пам’ятали себе, дідух був той самий, з «головою» і 12 гілками в різні боки. Баба казала, що чим старіший дідух, тим більшу силу він має у захисті родини – це місце перебування духів-предків, а в дім він приносить здоров’я, щастя і добрий урожай.

Красуня-ялинка вже стояла біля широкого бамбетля, прикрашена горіхами в сріблястому папері, яблуками та пряниками. З кухні смачно пахло квашеною капустою, голубцями, часниковим соусом, смаженою рибою та узваром із сушениць.

В хату заходила різдвяна радість, щоб залишатись тут аж до Йордану.

Традиційно готували 12 пісних страв.

Мама допомагала ліпити пісні святвечірні пироги (вареники) з капустою, грибами і вушка з маком, а ми з сестрою спостерігали, як баба терла в макітрі мак до пшениці (на західній Тернопільщині слово «кутя» не вживалося, була просто «пшениця»). Тертя маку було відповідальною справою: треба було знати, як запарити мак, і скільки часу він мав постояти, і як притискати макогін, щоб його правильно розтерти і він випустив молочко, і коли можна додавати цукор… Я уважно слідкувала, коли цей «ритуал» підходитиме до кінця, бо знала – по завершенні цієї важливої справи баба дасть мені облизати макогін.

Ми із сестрою не могли дочекатися Святої Вечері, бо дивитися на усі ці пляцки, медівники, горішки, грибочки, «сухарі» (святкове печиво, посипане цукром), перекладанці й завиванці було понад нашi сили. Ми ходили за бабою з кухні до комори, а з комори до нової кімнати (там, де завжди зимно і де, власне, й зберігалися холодці, шинки, ковбаси, кров’янки, сальтисони, вуджені ребра та ще з добрий десяток страв, немислимих в решті світу) і канючили «троха попробувати».

Ольга Руда, США, уродженка Тернопільщини.