Маленькі українці за кордоном. Про дитячі садочки

 

«Дубровицький вісник» розповідав про враження біженців від навчання їх дітей у школах Європи. Сьогодні – розповідь про європейські дитячі садочки.

Тимчасовий захист для українців в Європі дає право на відвідування дитячих садочків дошкільнятами. Щоправда, не у всіх країнах ЄС є такі безплатні заклади. Що дивує українських батьків у вихованні та догляді малюків за кордоном?

Через війну з України виїхали понад два мільйони дітей. Найбільше – до Польщі. Багато українців також опинилися у Німеччині, Румунії, Молдові, Угорщині, Словаччині та Чехії.

Діти, які поїхали з України через війну, можуть ходити до державних шкіл і дитячих садочків за кордоном. Це передбачає тимчасовий захист, який отримують українці в ЄС. Умови для відвідування садочків різні в залежності від країни й форми власності.

До прикладу, в Ірландії дитячі садочки завжди приватні й платні, година коштує приблизно 12 євро (380 гривень). Дубровичанка Оксана поїхала з двома дітками дошкільного віку до Польщі. Жінка розповідає, що оселилась в маленькому польському селі, в якому є: школа, дитячий клуб, два садочки (державний і приватний), великий дитячий майданчик біля навчальних закладів, футбольне поле, тренажери й тенісний стіл.

Оксана пише, що її вразив не сам садочок, а те, що навіть в маленьких селах і містах є необхідна для дітей інфраструктура. «Садочок дуже приємний. Візуально простенький, але наповнений любов’ю та турботою до дітей. З першого ж дня мої діти адаптувалися  і просяться туди. За бажанням є додаткові гуртки за оплату. Діти вчать правила дорожнього руху, є екологічне виховання: вчать сортувати сміття. Водять дітей кожен тиждень то в парк, то на коней подивитись, то ще кудись», – пише Оксана.

Щодо мінусів, які виділяє жінка: дітям дають  багато солодощів. Дітей у садочку не вкладають спати з трьох років, і майже кожного тижня у дітей є мінісвято: день ведмедя, зайця, землі, сонця. «Я була з сином перші 3 дні в групі. У перший день підійшла психологиня і запропонувала допомогу, якщо потрібно, – розповідає Оксана. – Заняття змінюються кожні 30 хвилин. Діти постійно гуляють на вулиці. Ходять в жилетках по місту, на майданчику є лазалки на деревах. Якщо принесли шолом, можна лазити. В окремому залі проводять уроки музики, є заняття з англійської мови й релігії. Якщо батьки не віддають дітей на ці заняття, то хлопчики та дівчатка у цей час просто граються. За харчування потрібно платити, обід коштує 4 злотих (близько 30 гривень).

А ось у Нідерландах із садочками складно, бо дорого. До 4-х років лише приватні заклади. П’ятиденний дитсадок для малечі обходиться мінімум у 1500 євро на місяць. Але якщо батьки не можуть знайти роботу, то держава може щось компенсувати. Проте тут перебуває малеча не з 8 до 18, як в Україні, коли можна віддати дитину і спокійно йти на роботу. Більшість садочків працює у Нідерландах по 4 години, 4 дні на тиждень. Це не зовсім зручно для батьків.

У державні садочки у Португалії важко попасти, але для українців роблять виключення і беруть діток. Приватні садочки відрізняються в залежності від доходу сім’ї. Мінімальна сума – 135 євро (приблизно 4000 гривень) за місяць, харчування входить до вартості. Треба докупити олівці, папір і різні матеріали.

Садочки працюють з 8.30 до 17.30, за доплату можна залишати дітей до 19.00 год. Діти снідають вдома, в садочку мають один обід і перекус.

Розпорядок: зранку до початку занять дітки дивляться мультики, далі займаються творчістю (підготовкою до школи), музикою, спортом, потім обід та прогулянка.

Часто діток водять на концерти та в парки. Денного сну немає. Коли діти чекають на своїх батьків ввечері, вони теж дивляться мультфільми. Працівники садочка говорять португальською й англійською. Вони пояснюють українським дітям все, як можуть: жестами, картинками, простими словами. Жартують, що дітям не треба знати мову, щоб спілкуватися. Дітки добре комунікують один з одним і швидко вчать мову. Маленькі українці дуже швидко адаптуються до садочків у Португалії.

До Німеччини за понад місяць війни Росії проти України емігрувало близько 300 тисяч українських переселенців. Більшість із них переїхало до країни з дітьми. Саме тому німецька громадська організація ABLE e.V розповіла у своєму Instagram, як правильно оформити дитину до місцевого дитячого садка та заощадити на оплаті.

У Німеччині існує три основних види дитячих садочків: муніципальні, садочки від роботодавця, приватні. Не можна просто оформити дитину до будь-якого садочка, який сподобався батькам. Існує певне правило: будівля повинна знаходитися не більше, ніж за 5 км від місця проживання, а якщо дитині потрібно використовувати громадський транспорт, щоб дістатися дитячого садка, то на це повинно витрачатися не більше 30 хвилин.

Якщо нема грошей, то можна подати заяву в Управління справ дітей і молоді на отримання ваучера на денний догляд за дитиною (Kita-Gutschein).

Ось деякі враження мами-українки від дитячого садочка в Німеччині.

– На подвір’ї там немає відокремлених секторів (майданчиків) для певної групи. Діти гасають, де завгодно. На подвір’ї відбувається постійний «броунівський рух» дітей. У вестибюлі дитсадка стоять різні дзвіночки. Щоб зібрати групу на обід, треба взяти дзвінок саме цієї групи (діти знають звук) і довгенько потеленькати ним. Трохи часу – і дітлахи позбігаються. Тільки-но заходиш у дитячий садочок, бачиш скарбничку, у яку батьки кидають дрібні гроші на потреби закладу. Також одразу бачиш кавоварку або чайник, щоб усі охочі могли випити гарячих напоїв та просто з вдячності залишити пару євро. Звісно, «поборів» у німецьких дитсадочках немає, але скрізь шукають можливості зібрати додаткові кошти на розвиток закладу освіти: печуть і продають яблучні пироги чи вафлі, влаштовують мініярмарки дитячих поробок та й просто виставляють на видних місцях «скарбнички». Німецькі батьки дуже задоволені практикою, коли їхніх дітей у дитсадку фотографують у різні моменти, а потім фото можна придбати за невеликий кошт.

Проте влаштувати дітей біженцям з України в дитячі садочки Німеччині вкрай складно, особливо у великих містах. Зараз в окремих садках почали створювати українські групи. Німеччина потребує вихователів для цих дітей. Впевнена, що вони знайдуться.

Далі буде.

Підготувала Люба КЛІМЧУК.