пʼятницю, 27 травня 2016 р.

«ВСІ В ЄВРОПУ, А МИ – В СВАРИЦЕВИЧІ?!»









Перший дзвоник без першачків та випускників – погодьтеся, явище доволі неординарне. Але саме така перспектива  наступного навчального року для Лісівського НВК. До першого класу в селі має піти лише одна дитина. Однак відповідно до нормативів клас мінімально складається з п’яти школяриків. Тож, навряд чи, це маля піде до першого класу в шестилітньому віці. Напевне, батьки почекають до початку наступного навчального року. Та й взагалі ситуація зі школою в цьому селі непроста. Тож двічі селяни збиралися з цього приводу на схід села, прочувши, що навчальний заклад в Лісовому можуть реорганізувати та зробити філією Сварицевицького НВК, де планується опорна школа.
Претензій у людей назбиралося багато: чому їхнє доволі спроможне село за роки незалежності перетворилося на безперспективну глибинку, чому не мають селяни робочих місць, а соціальна сфера дедалі більше згортається, нарешті, як житиме Лісове далі без школи?  Наболіле вилили у відкритому листі до газети та висловили голові райдержадміністрації Сергію Киркевичу, що прибув на зустріч з селянами, як тільки-но почув про цей конфлікт.
Й стурбованість батьків зрозуміти можна – Сварицевичі за тридцять кілометрів від Лісового, дороги – в вибоїнах. Тож, звичайно, будь-кому було б лячно споряджати дитину в чужу  школу за таких обставин. «Моє дитя захитує, до лікарні дістатися – ціла проблема, мушу випоювати таблетками. Однозначно, в Сварицевичі пускати до школи не буду, це зашкодить  здоров’ю дитини», – каже одна мама. «Чи підійде хто до моєї дитини, коли йому раптом зле стане в тих Сварицевичах?», – підхопила її думку інша жінка. «Хай краще мої діти вчаться в класі, де п’ятеро дітей, аніж де їх двадцять», – ще кричали з зали.
Голова райдержадміністрації попросив лісівчан завчасу не панікувати – ніхто й не збирається погіршувати умови для їхніх школярів. І реорганізація школи можлива, не раз наголосив у розмові з ними Сергій Киркевич, лише за двох умов: після капітального ремонту доріг та придбання нового «Шкільного автобуса».
Чомусь селянам видається, що це не проблема. «Нам би дозвіл на двісті помп й за два місяці дорога буде, як лялька», – кричить із зали один батько.
Не заспокоюють розбурханий натовп й слова начальника управління освіти, молоді та спорту Ніни Стасюк, що вже давно йшлося про освітній округ з центром у Сварицевичах. Навпаки цей населений пункт діє на місцевих мешканців, як дратуючий фактор.  Так й викрикували обурено: «Всі в Європу, а ми – в Сварицевичі?!». Скидається, в Лісовому вважають, що школа в цьому селі – занизько для їхніх дітей. «А чому на крайній випадок нашу школу не приєднають до Дубровиці?», – раз-по-раз звучить із зали. Хоча, по правді, Сварицевицька школа нічим не поступається міським й впевнено входить в п’ятірку кращих, а якось й очолювала районний рейтинг. 
Ніна Стасюк пояснює, що забезпечення сільського та міського школяра розраховується за зовсім іншими підходами, й сільський учень відповідно до цих формул більш захищений. Тому не варто рватися під егіду до міських шкіл. Проте людям все рівно чується в кожному слові якийсь прихований зміст. Врешті домовляються, що нічого з їхнім навчальним  закладом не станеться, допоки не буде виконано дві вищеназвані умови. «На перше вересня – я до вас!», – насамкінець обіцяє Сергій Киркевич.
Вже на вулиці продовжуємо розмову. «А вас задовольняє рівень освітніх послуг в Лісовому? Дітям же треба розвиватися…», – каже колега. «Розвивати можна й після дев’ятого класу, – відповідають селяни. – Хай в своєму селі вчаться. А там видно буде»…
***
У будь-якому випадку ця зустріч мала позитивний результат: адже, окрім проблем реорганізації школи, лісівчани узгодили графік роботи дитячого садочка, аби його закривали на плановий ремонт в той період, коли нема в селі нагальної роботи; обговорили ремонт однієї з сільський вулиць. «Побільше таких зустрічей», – насамкінець резюмували лісівчани.
Людмила РОДІНА.
* Крик душі

Бути чи не бути школІ в Лісовому?

Ми всі горді за своє місто чи село, де народилися, де минуло дитинство та юність, що живемо і працюємо в Україні. Адже для кожної людини це є справжній рай, найкраще місце на Землі. Проте реформи, що відбуваються в нашій державі примушують думати і жити інакше, оскільки людина у нас не є найвищою цінністю.
22 травня у Будинку культури села Лісове після святкового концерту відбувся схід жителів села, на якому одне з головних питань була реорганізація Лісівського НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів» у школу І ступеня. Заради 4 млн. гривень, що дадуть в район на розвиток опорної школи, наш навчальний заклад мають зробити філією Сварицевицького навчального комплексу разом із навчальними закладами Зелені та Озерська (правда, зміни для цих навчальних закладів будуть мінімальними). В нашому селі залишиться тільки початкова школа і то невідомо на який час. Учні 5-9 класів мають щоденно долати до 30 км дороги (а їхній стан у нас відомий всім) і цілий день перебувати в іншому селі. Таким чином ми повинні пожертвувати нашими дітьми та всім селом, щоб виконати державну програму оптимізації освітньої мережі та сприяти створенню опорних навчальних закладів.
Лісівська школа І-ІІ ступенів дійсно є малокомплектною та з мінімальною наповнюваністю класів. У наступні 5 років число учнів становитиме 42-48 чоловік. Але у навчальному закладі створені необхідні умови для здобуття учнями базової загальної середньої освіти завдяки управлінню освіти, батьків та співпраці з міжнародними організаціями (реалізація проекту Чорнобильської програми відродження та розвитку): 2 корпуси навчальних приміщень, їдальня, спортивний зал, тренажерний зал, комп’ютерний клас. У навчальному закладі працює досвідчений колектив педагогів, про майбутнє працевлаштування і захист їх прав ніхто мови не веде. Школа є центром соціально-культурного життя села. У Лісовому припинив виробничу діяльність колгосп, місцеве лісництво передано в руки приватному підприємцю, що призвело до скорочення працівників. Реорганізація школи теж призведе до соціальної напруги, погіршення і до того несприятливої соціальної ситуації в селі. Складається враження, що метою проведення усіх реформ в нашій державі є планомірне знищення власного народу.
Нам доводять, що Лісівський НВК через невелику кількість учнів не може достатньо фінансуватися з державного бюджету через запровадження формульних розрахунків (фінансування на кількість учнів). Але є і наша законодавча норма, згідно з якою клас - це не менше 5 учнів одного віку. То чому у державі взяли напрямок на створення великих за кількістю класів і тільки за рахунок ліквідації малокомплектних навчальних закладів? А, мабуть, тому, що діти і соціальна сфера найбільш незахищені і є легким та вигідним гарантом економії державного бюджету. Загальна картина постає така: чим більше економимо, тим більше бідніємо. А найбільше, виходить, можна зекономити на майбутньому, на наших дітях, і нікого не турбують подальші витрати і проблеми, з якими прийдеться стикнутися, заради «легких» грошей, що пливуть до рук.
Ще одним спірним питанням у цій ситуації є те, що ми йдемо до створення об’єднаних територіальних громад. Ще у 2015 році громада села Лісове на сході села виявила бажання об’єднуватися в громаду з центром в м.Дубровиця. Реалізуючи цей освітній проект, нас підводять до того, щоб була створена інша територіальна громада, без врахування думки населення.
Багато розмов ведеться навколо питання узаконення видобутку бурштину, що дало б змогу наповнити місцеві бюджети поліських районів і вирішити багато проблем, в тому числі й фінансування малокомплектних навчальних закладів. Але комусь вигідно тримати це питання завислим у повітрі, а нагальні питання вирішувати за рахунок народу, через погіршення і так нікчемних соціальних стандартів.
Ми, жителі села Лісове, звертаємося до керівників району та депутатів Дубровицької районної ради врахувати і нашу думку при розгляді питання про реорганізацію навчальних закладів.
Громада села Лісове.


землю учасникам АТО
З метою гарантування соціального захисту військовослужбовців, передбаченого Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Держгеокадастром України ініційовано заходи стосовно реалізації громадянами України – військовослужбовцями, які беруть участь у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України, їх конституційних прав на безоплатне отримання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. За роз’ясненням вимог чинного законодавства щодо забезпечення земельними ділянками учасників АТО ми звернулися до начальника Управління Держгеокадастру у Дубровицькому районі Віталія Сімаченка.


Віталію Геннадійовичу, нагадайте про державні гарантії учасникам АТО…
Так, дійсно, законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок. Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції.
Роз’ясніть питання резервування земельних ділянок для учасників АТО.
З метою забезпечення підвищення соціальних стандартів для військовослужбовців, які виконують завдання із здійснення антитерористичної операції, Управлінням Держгеокадастру у районі підготовлено доручення голови райдержадміністрації від 09.02.2016 року, яким, зокрема, рекомендовано міському та сільським головам забезпечити резервування земельних ділянок для всіх мобілізованих із земель запасу комунальної власності для передачі у власність учасникам антитерористичної операції для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, особистого селянського господарства, прийнявши відповідні рішення, та скласти реєстр земельних ділянок державної і комунальної власності, зарезервованих для передачі учасникам АТО із зазначенням місцезнаходження, загальної площі земельних ділянок, їх цільового призначення. В районі, на виконання відповідних доручень Кабінету Міністрів України та Держгеокадастру, відбрано вільні земельні ділянки, які можуть бути передані у власність військовослужбовцям-учасникам АТО загальною площею 258,8 га: для житлового будівництва – 23,62 га; для садівництва – 49,5 га.; для ведення особистого селянського господарства – 185,7 га. Управлінням Держгеокадастру у районі за погодженням із відповідними сільськими радами визначено землі, які надаватимуться учасникам АТО в подальшому. Оскільки розпорядником зазначених земель є Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, наказом від 02.01.2016 року №2 затверджено перелік земельних ділянок, які зарезервовані для учасників АТО. Відтак, ніхто, окрім учасників АТО, не зможе претендувати на отримання даних земельних ділянок у власність. Рішення аналогічного змісту прийняті і десятьма сільськими радами району. Однак, частина органів місцевого самоврядування на сьогоднішній день не прийняла відповідних рішень, що в свою чергу викликає занепокоєння у членів родин військовослужбовців, які знаходяться у зоні проведення АТО через відсутність гарантій забезпечення земельними ділянками в межах населених пунктів за місцем проживання військовослужбовців. Проведені ж роботи з резервування земельних ділянок дають підстави вважати, що земельними ділянками із земель державної власності сільськогосподарського призначення будуть забезпечені усі мобілізовані учасники антитерористичної операції по мірі надходження заяв.
Хто безпосередньо передає земельні ділянки у власність нашим захисникам?
Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу сільські та міська ради передають земельні ділянки у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до частини четвертої цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність для всіх потреб. Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає згідно із законом земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Який стан забезпечення земельними ділянками учасників АТО в районі?
Станом на 01.05.2016 із заявами до Головного управління Держгеокадастру в області та органів місцевого самоврядування на отримання земельних ділянок звернулася 185 захисників Вітчизни з району та надано 185 дозволів на розроблення документації із землеустрою на загальну площу 26 га. Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області із 145 поданих заяв від зазначеної категорії громадян надано 145 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів для ведення садівництва на площу 13,6 га та для ведення особистого селянського господарства на площу 7,5 га. За кількостю наказів, прийнятих Головним управлінням Держгеокадатру в області, наш район посідає друге місце в області після Рівненського району. Для порівняння, Управліннями Держгеокадастру у Володимирецькому районі організовано прийом документів для передачі у власність земельних ділянок від 104 учасників АТО, Костопільському та Острозькому – 100, Дубенському – 87, Здолбунівському – 61, Гощанському – 12. Високих результатів роботи по землях державної власності вдалося досягти завдяки системній роботі, яку проведено, починаючи від добору земельних ділянок, проектування земельних масивів, проведенню роз’яснювальної роботи, прийому та обробці документів від учасників АТО, налагодженню взаємодії із проектними землевпорядними організаціями, якими забезпечувалось розроблення документації із землеустрою у найкоротші терміни. При нагоді, хочу відмітити, що місцевими розробниками документації із землеустрою – Дубровицькою філією ДНВП «Рівнегеокадастр» та ПП «Дубровицьке земельно-кадастрове бюро» для учасників антитерористичної операції документація розроблялась за половину її кошторисної вартості, а для сімей загиблих учасників АТО – безкоштовно. Позитивно на результати роботи вплинуло і налагодження конструктивної співпраці із керівництвом Громадської організації захисту прав та інтересів учасників АТО.
В межах населених пунктів, як нам відомо, ситуація значно песимістичніша?
Так, якщо по забезпеченню земельними ділянками учасників АТО із земель державної власності результати роботи нашого Управління є одними з кращих в області, то із земельними ділянками для будівництва індивідуальних житлових будинків із земель комунальної власності в межах населених пунктів, розпорядниками земель в яких є міська та сільські ради, ситуація бажає бути кращою. Серед об’єктивних причин, після відсутності вільних земель для житлового будівництва, є заборона надання земельних ділянок у власність чи користування для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Органами місцевого самоврядування надано учасникам АТО лише 39 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на площу 4,9 га. У переважній більшості звернень учасники АТО піднімають питання надання земельних ділянок саме для будівництва в межах населених пунктів. Окремі місцеві ради із розумінням відносяться до проблем розширення існуючих меж населених пунктів, розпочинаючи розроблення землевпорядної та містобудівної документації, проте переважна більшість очільників територіальних громад рекомендують звертатись із заявами до райцентру чи Управління Держгеокадастру, хоча згідно із чинним Земельним кодексом України та Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження землями в межах населених пунктів для індивідуального житлового будівництва віднесено до виключної компетенції органів місцевого самоврядування. Рішення із вищезазначених питань приймаються виключно на пленарних засіданнях сесій міської та сільських рад депутатами. Тож, зважаючи на вище викладене, рекомендуємо учасникам АТО контролювати голосування народних обранців з питань відведення землі по тих місцевих радах, які із незрозумілих причин зволікають із прийняттям рішень про резервування земель для осіб, які захищають суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.
Які документи необхідно подати учасникам АТО?
Надання земельних ділянок для зазначених потреб здійснюється в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України. До клопотання необхідно долучити такі документи:
1. Копії документів, що посвідчують особу заявника (копію паспорта громадянин України (стор. 1, 2, 11), копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб-платників податків (ідентифікаційний номер), документ, що посвідчує участь в антитерористичній операції.
2. Обґрунтування відведення земельної ділянки (в т. ч. розміру земельної ділянки з дотриманням вимог містобудівного законодавства, цільового призначення, зазначивши чи використано право безоплатної приватизації земельної ділянки по зазначеному виду використання).
3. Викопіювання з кадастрової карти (плану) та інших графічних матеріалів, яке має забезпечувати чітке читання контурів угідь, з прив’язкою до межі відповідного населеного пункту, погоджене управлінням Держгеокадастру у районі. На викопіюванні необхідно зазначити бажане місцерозташування та розмір земельної ділянки.
4. Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), із зазначенням форми власності, складу угідь та категорії земель, запропонованих до відведення, скріплена підписом та печаткою Управління Держгеокадастру у Дубровицькому районі.
Які норми безоплатної передачі земельних ділянок учасникам АТО?
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
г) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Чи можливо самотужки шукати вільну земельну ділянку?
Як свідчить практика, за звичайних умов простому українцю нелегко знайти «вільну» земельну ділянку державної або комунальної власності. Перш ніж розпочинати такі пошуки, варто визначитись з бажаним цільовим призначенням майбутньої земельної ділянки. Після цього необхідно звернутися з письмовим запитом про надання публічної інформації (щодо наявності земель державної та комунальної власності, не наданих у власність користування) до міської чи сільської ради в залежності від обраної земельної ділянки. Або самотужки знайти вільний земельний наділ, звернувшись за допомогою до публічної кадастрової карти. Щодо учасників АТО, хочу зазначити, що нашим Управлінням сформовано Альбом – атлас зарезервованих земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції на території району. Таким чином, за умови не реалізації дотепер свого права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, учасники АТО мають можливість здійснити це в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством. Для цього захиснику Вітчизни необхідно звернутися до відповідної сільської, міської ради у випадку розташування бажаної земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва в межах населених пунктів. Якщо ж земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі житлової забудови апріорі розташовані в межах населених пунктів) знаходиться за межами населених пунктів, слід звертатися до територіальних органів Держгеокадастру.
Яка процедура виділення земельних ділянок?
Відповідно до Земельного кодексу України, особи, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Окремо слід зазначити, що на практиці мають місце непоодинокі випадки безпідставного затягування органами місцевого самоврядування прийняття рішення щодо надання дозволів, внаслідок чого зацікавленій особі не надають ані дозволу на розроблення документації із землеустрою, ані мотивованої відмови у його наданні. В таких ситуаціях заявнику слід керуватися принципом «мовчазної згоди» на розробку проекту землеустрою. Нормативно закріплений вказаний принцип у абзаці 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України. Так, якщо сільська чи міська ради протягом одного місяця з дня одержання клопотання про надання дозволу не надає такого дозволу або мотивованої відмови в його наданні, заявник має право у місячний строк з дня закінчення строку розгляду поданої заяви (клопотання), продовжити процедуру землевідведення шляхом замовлення розробки проекту землеустрою без надання такого дозволу. При цьому, замовник документації із землеустрою письмово повідомляє про це відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, додаючи договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наступним кроком буде укладення договору на розробку документації із землеустрою із суб’єктом господарювання – виконавцем робіт із землеустрою. При цьому, документація із землеустрою має бути розроблена у строк, що не перевищує шести місяців з дати укладення договору на її розробку. Розроблений проект землеустрою підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом Держгеокадастру, а у разі розташування земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій планується розташування об’єкта будівництва, – із структурними підрозділами районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури. Після погодження проекту землеустрою громадянину необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки та надання витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отримання рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність/наказу територіального органу Держгеокадастру України слугує підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку. В результаті чого громадянин протягом п’яти робочих днів отримує свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та, нарешті, фактично та юридично стає повноцінним власником земельної ділянки.
Коли в учасника АТО виникає право власності на земельну ділянку?
Згідно з статтями 125, 126 Кодексу право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».


Розмовляла Любов КЛІМЧУК.

ПРАВО НА ЩАСЛИВЕ
ДИТИНСТВО

Кожна дитина має право на щасливе дитинство, на любов та турботу. Але, на жаль, саме діти
є найуразливішими до загроз сучасного світу. Захист дітей – обов’язок дорослих. Яким чином забезпечують його на Дубровиччині, розповідає начальник у справах дітей
Олена ЛОБЗУН:


На початку червня традиційно ми святкуємо Міжнародний день захисту дітей, якому, як правило, приурочено цілу низку заходів. Розкажіть про основні з них, що практикуються в нашому районі.
Рівно 20 років тому вперше відзначено День захисту дітей в нашому районі. За цей період удосконалено механізм надання святкових подарунків для дітей-сиріт, за такими дітками розпорядженням голови райдержадміністрації закріплено громадських опікунів. Постійно проводяться спортивні змагання, традиційним є малюнок на асфальті, змінюється лише його тематика. Цього року для дітей будуть організовані “майстер-клас” з рукоділля та дитячий квест “Острів скарбів”. Запрошуємо дітей та батьків до районного будинку культури на фінальну частину та гала-концерт фестивалю-конкурсу “Бурштинові таланти” серед дітей віком від 3-8 років, а також взяти участь у виставці фотографій з домашнім улюбленцем. Всі ці та інші заходи відбудуться 29 травня та 1 червня цього року.
Діти – найуразливіша категорія наших співгромадян. Від кого вони потребують захисту?
Найперше необхідно створити умови для належного проживання та виховання дитини в сім’ї, допомогти батькам подолати складні життєві обставини,основна мета здійснення суб’єктами соціальної роботи заходів – зберегти для дитини біологічну сім’ю. На сьогодні держава забезпечує призначення та виплату різних державних допомог з метою підтримки сім’ї, надання безоплатної правової допомоги не тільки батькам, а й дітям. На жаль, збільшується кількість дітей, які постраждали від насильства, особливо від рідних батьків. Захист у судових органах потрібен дитині, яка оступилася.
Україна неухильно дотримується основних засад Конвенції про права дитини. Коротко розкажіть про цей документ та як він реалізується у нас.
Конвенцію прийнято резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифіковано Постановою Верховної Ради України у 1991 році. На районному рівні затверджена районна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини».
Як зазначено в Конвенції, “Дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження”. Батьки, опікуни, усиновлювачі несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Створення для дитини умов для освіти, медичного забезпечення, виховання, захисту від усіх видів дискримінації та торгівлі, ці та багато інших заходів – це основні положення даного документу.
Розкажіть про нові вітчизняні правничі новели щодо захисту дітей.
В Україні підвищилась увага з боку державних органів до соціальних проблем дитинства та захисту прав дітей як на політичному, так і законодавчому рівнях. Уряд України продовжує здійснювати заходи, спрямовані на приведення внутрішнього законодавства й практики у відповідність до принципів і положень Конвенції ООН про права дитини. Загалом в Україні законодавчо визначені та реалізуються на практиці засоби захисту прав дітей. Відповідно до законодавства дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів (стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»). Крім цього, дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (стаття 152 Сімейного кодексу України).
З метою захисту прав дитини на виховання в сім’ї чинним законодавством передбачено нову форму тимчасового перебування дитини – патронатні сім’ї. Патронатними вихователями можуть бути громадяни України, які пройшли відповідну процедуру щодо підготовки документів, навчання і отримали позитивний висновок про створення умов для тимчасово перебування в цій сім’ї дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Звичайно, держава гарантує оплату праці таким вихователям.
Світ дитинства чимось скидається на казку. Якими маємо бути ми, дорослі, аби в дітей спогади про цей період були найприємнішими?
Кожен із нас має бути прикладом для дитини. Це не тільки стосується батьків, законних представників дитини, державних інституцій, які працюють в інтересах дітей, а інших суб’єктів, які створюють чи надають послуги. Якщо дотримуються усі права дитини, а законодавство буде постійно удосконалюватися виключно в її інтересах, – сама дитина відчує, що про неї піклуються, і що вона не сама у цьому світі.

Напередодні Міжнародного Дня захисту дитини вітаю усіх дітей із святом! Нехай ваше дитинство буде щасливим і радісним, а літні канікули веселими і змістовними. Дякую батькам, опікунам, усиновлювачам і своїм колегам за турботу про дітей, захист їх прав. Закликаю усіх сьогодні й кожного наступного дня зігрівати теплом і любов’ю кожне дитяче серце, об’єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України.

Спілкувалася Людмила Родіна.


Бойовий волонтер України – янгол світла і добра
У неділю, 8 травня, у Львівському гарнізоні відбулися урочисті заходи з нагоди Дня пам’яті та примирення, під час яких вшанували військовослужбовців-учасників антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. Зокрема, у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Високомобільних десантних військ понад 100 солдатів та офіцерів, волонтерів та членів родин військовослужбовців отримали відомчі відзнаки «Знак пошани», відзнаки командира 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та пам’ятні нагороди «Честь і слава», «За оборону Луганського аеропорту», «За оборону Донецького аеропорту», «Бойовий волонтер України», «За жертовність і любов до України» тощо.



Наша землячка, волонтер Світлана Правник розповідає:
– Церемонія нагородження розпочалась біля пам’ятного знаку львівським десантникам, які загинули на Донбасі упродовж АТО. Солдати та офіцери, розгорнувши Бойовий Прапор бригади, вшанували пам’ять бойових побратимів хвилиною мовчання. Згодом, у клубі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади відбулася церемонія нагородження.
Колишній комбриг 80-ї бригади, полковник Андрій Ковальчук  сказав: «На Донбасі ми втратили найкращих. Не лише солдат, але й громадян держави. Якби була можливість, ми б зробили все, щоби повернути побратимів. Але вони зараз дивляться на нас з неба». Ідея нагородження пам’ятними медалями «За оборону Луганського аеропорту» та «За оборону Донецького аеропорту» належить членам спілки учасників бойових дів в АТО «Побратими України». Поки нагороджували посмертно, йшов дощ. Небо плакало за нашими полеглими синами, коли ж перейшли до відзначення живих – засяяло сонце. Так Бог вшанував захисників. Було так трепетно дивитися, як хлопці на милицях ставали на коліна, аби вклонитися тим, хто ніколи вже не побачить неба над головою.
До речі, Світлана Правник цього дня була нагороджена орденом «Бойовий волонтер України» за здійснення волонтерської діяльності у зоні проведення бойових дій на території України. Орден «Бойовий волонтер України – янгол світла та добра» складається з образу святого Архангела Михаїла, який знаходиться зверху щита. Сам орден символізує мужність волонтерів, що допомагали українським воїнам на передовій.
Також наша землячка під час церемонії отримала нагороду за нашого земляка Дмитра Булачка, який охороняв Луганський аеропорт, а зараз перебуває на реабілітації після операційного втручання. За станом здоров’я Дмитро не зміг бути присутнім на церемонії нагородження. Пані Світлана каже, що вважала за честь отримати і передати нагороду нашому земляку-герою:
– Коли прозвучало його ім’я, на душі стало по-особливому тепло. Де б ми не були, відчуття земляцтва зігріває душу, додає позитиву, а тим паче в такій обстановці. Рада, що разом з міським головою Богданом Микульським, секретарем виконкому Оксаною Краглевич змогла передати нагороду Дмитру, потиснути йому руку, розповісти про церемонію нагородження. Думаю, навіть невеличка часточка цього позитиву додасть нашому захиснику сил для повного видужання.
Отож, користуючись нагодою, ми вирішили поцікавитися у Світлани Леонідівни, волонтера, депутата районної ради настроєм і думками з приводу волонтерської діяльності і отримання цієї нагороди.

У кожної справи є свій початок…
Моє волонтерство розпочалося  підсвідомо, як і у більшості українців. Допомогти тому, хто цього потребує, тим хлопцям, які пішли захищати землю нашу, нас з вами, не заховалися і не шукали причин, аби «не піти» – це була справа честі для кожного, хто «в тилу».
Пригадую час, коли в Україні розпочалося АТО. Телебачення, газети, радіо, спілкування з солдатами – всюди казали про те, що там, на Сході, не вистачає для вояків ні продуктів, ні одягу, не вистачає найнеобхіднішого – бронежилетів. Разом з Василем Конончуком багато разів завозили м’ясопродукти (зокрема, й нашого поліського мацика) в Рівне, де організовували їх збір нашим військовим на Сході. Просто не могли стояти осторонь, коли наші молоді земляки потребували там допомоги. Так потрапили в «Руєвит». Якось нам запропонували: «А чому б вам не започаткувати волонтерську діяльність у своєму районі, думаємо, зможете організовувати людей на добрі справи». Ось так все і розпочалося…
Війна по телевізору і в реальності різна?
Чесно кажучи, їхала туди вперше, де був неспокій і цілковито  не уявляла, що таке війна. І лише там зрозуміла сповна, що наша Україна справді поділена на два світи: мирний і там, де війна. За час своєї волонтерської роботи ми відвезли у зону АТО тонни продуктів, три автомобілі, багато одягу, засобів особистої гігієни тощо. Рада, що вчасно допомагали з бронежилетами. Кожен раз вирушали туди з молитвою і гарним настроєм, їхали в 30-градусний мороз, в дощ і спеку. Думки, що побачу наших хлопчиків, відвезу їм домашні смаколики, поговорю про життя завжди були стимулом до поїздки. Кілька разів потрапляли під обстріли, бувало таке, що не знали, чи взагалі живими додому повернемося. Наприклад, під час однієї нашої поїздки мої побратими-волонтери отримали контузії в зоні АТО, було ночували у підвалах, віч-на-віч з сепаратистами зіштовхувалися. Але внутрішнє задоволення від наданої допомоги нашим хлопцям – воно вище всіх наших негативних моментів, воно – найголовніша  згадка про всі поїздки. Дякую Богові, що оберігав нас від усього лихого.
Пригадайте свою першу дорогу до наших земляків-захисників
Перша поїздка – це у серпні 2014-го. Переганяємо «Опель» у 80-аеромобільну бригаду з двома волонтерами з «Правого сектора» – двадцятирічними юнаками. З хорошими намірами і добрим настроєм перетинаємо кордон Луганської області. У Сватово  раптова неприємність – пробиваємо колесо. Вечір. Сутеніє. До нас  і нашого авто нікому нема справи. Стоїмо, не знаючи: де допомогу просити? Із кафе, що поряд, лунає пісня «Как упоительны в России вечера». Окремим людям весело, хоч поряд війна. Чуже місто, невідома сторона. Що робити? Як пояснити незнайомцям, хто ми і куди ми? Поряд зі мною двоє  юнаків, хвилююся не так за себе, як за них. Згодом біля нас зупиняється джип:
«Кто вы? Откуда, Что случилось?, – незнайомець розпитує нас  з підозрою. Пропонує, як не дивно, свою допомогу. Затягнув наше авто до військової частини. Там ми і заночували, у безпеці, у своєму авто. Вранці незнайомець, який нам допоміг, привіз нам сніданок і полагодив колесо. Це був мер міста Сватово. Він сприяв нам, ризикуючи власною безпекою. Досі згадую цю людину з вдячністю. Де б ви не були – всюди знайдуться хороші люди. Це Бог допомагає нам їх руками.
Попри все, після прожитого і пережитого залишаються найсокровенніші спогади. За час волонтерської діяльності що там, глибоко у вашому серці?
Мій щемливий спогад і досі всі невиплакані сльози – це ті поїздки в зону АТО і у мирні східні регіони, коли у зворотній бік везли найдорожче, везли матерям синів у домовинах. От  часто згадую про нашого героя Сашка Ярмоліча. Багато разів перекручую у голові події тої поїздки, складаю їх, як пазли, воєдино, а вони знову розлітаються на шматочки сердечного болю, розпачу. Тут приїхали з гостинцями до солдат, тут розмовляю з Сашком по телефону. А за мить – я вже чую, що мій молодий земляк поранений.
«Він виживе, ми зробимо все, щоб вилікувати, реалібітувати». Знову у голові сотні думок вже про можливе лікування, про найкращі клініки. І тут, як страшний чорний грім – заберіть тіло солдата додому. Звісно, заберем, не покинемо хлопця на чужій землі. Хай прийме дитину рідний край, рідна земля, хай мати викричить над труною свій біль. Нам випала ця відповідальна місія. З зони АТО вирушаємо вже у харківський морг. Побачене там – це розмова не для людей зі слабкими нервами. Я медсестра. Бачила всяке, але є речі, від яких волосся дибки стає. Це про морг. Про наших українських синів, що там перебували. Нам телефонували з Дубровиці, радили, підказували, допомагали. І Сергій Киркевич вболівав, і інші  добрі люди долучалися заочно до організації цієї справи. Мені так боляче, бо нас розділили з Сашком якихось 10 кілометрів, за крок до нашої зустрічі не стало нашого героя. Забрали хлопця нашого  з Харкова, веземо тіло, обстрілють бус наш. Не дають дитині навіть у домовині спокою. Вириваємося з зони АТО. Під Києвом бус ломається. В інший перезавантажуємо труну. От така важка була Сашкова дорога додому. Але всеодно, якось спокійніше на душі, як дитина спочиває у рідній землі, як по-християнськи вона похована.
Згодом привезли ж додому Олежика Ващишина на перепоховання. Пригадую: їдемо забирати нашого героя в Запорізьку область, який вже рік спочивав там, як безіменний. Поруч зі мною Женя – мама Олега. Молю Бога про одне, щоб він дав їй сили витримати оцю зустріч з сином після року пошуку, безсонних ночей. Цвинтар. Доглянуті могили наших українських синочків, похованих, як Безіменні. Доглянуті могили, але, як сироти, вони стоять, бо не виплакали на них мами, не рідна земля на солдатах. Забираємо нашого Олежика з цієї чужої землі. Маму попередньо ліками «укріпили». Витримала наша Женя, як свята мучениця. І знову я хвилююся вже за зворотню довгу дорогу додому, будемо ж з мамою найдорожче везти – її кровинку, яка не в змозі її обійняти і прикласти до своїх синівських грудей. Юру Сокола теж ми у домовині привезли до рідного дому. Це не передати словами. Про це й говорити важко і боляче, й від мовчання серце груди розриває.  Хлопчики наші, всі шестеро хай вам на небі буде спокійно у царстві Божому.
Після такого не могла спати ночами, важко передати словами внутрішній стан. Я стала по-інакшому дивитися на життя і на цінності людські. Говорять за твоєю спиною – хай говорять, заздрять – то їх справа, не переймайтеся дрібницями. Є вічні цінності – любов до ближнього, здоров’я, мир на землі. Ці цінності сповідують там, на війні, в першу чергу. Там інший світ, інші закони людського буття, де суєта і негатив несумісні з дійсністю.
Під час волонтерської діяльності у мене з’явилася нова родина. Хлопці  вітають зі святами, телефонують, їх рідні підтримують зі мною зв’язок. Рада кожному спілкуванню, рада, якщо прислужилася і морально, кому могла.
У ваших руках така гарна нагорода, заслужена…
Моя нагорода – це  наше спільне визнання, втілення людяності, гуманізму багатьох наших земляків. Це спільна наша нагорода. Кожен, хто долучався до справи волонтерства, зробив свій вклад в отримання її. Хтось давав тисячі, а хтось вив’язав шкарпетки. Всюди душа у допомозі. Безмежно вдячна хлопцям, з якими їздила на Схід. Вони навіть не хотіли, щоб їх поіменно називали. Відзначу і нашу районну владу, дівчат Оксану Голяку та Ірину Ракович, які теж багато робили для захисників. Кажу «спасибі» Катерині Отупор, яка своїми організаторськими здібностями, небайдужістю багато сприяла нашим поїздкам разом з Катериною Катюхою. Вдячна Василю Отупору, який допомагав, а потім сам воював. Спасибі велике Василю Конончуку,  Олегу Марцинкевичу, Людинській і Кривицькій школі, працівникам Берестівської сільської ради, Анатолію Клюйку, Світлані Годунко (моя незмінна помічниця в організаційних справах), Світлані Красько,  Віталію Суховичу (директору Висоцького лісгоспу), Анатолію Боровцю за велике сприяння (попередньому директору Дубровицького лісгоспу), підприємцю Івану Коржику, громаді віруючих з Людині, Ганні Мунько, Андрію Романушку, Віктору Гумену, Оксані Макарицькій, Сергію Столярцю, Олені Войкіній, Олегу і Наталії Маркевичам, Руслану Жакуну, Валентину Колоді, колективу магазину «Лілія», Володимиру Краську, Наталії Лавор, Броніславі Січевській, Лілії Лотушко, Сергію Лясковцю, Галині Чирук, Олександру Яцковцю, Оксані Сої, Сергію Опанасику, Світлані Красько, Сергію Тушичу. Вибачте, кого не назвала, бо якщо всіх перелічувати, то мало газетної площі буде. Переконана, що Бог віддячить людям за їх вклад у волонтерську діяльність.
Що важливо особисто для мене? Коли просто щиро кажуть «дякую», без пояснень, пафосу і зайвих слів. У цьому випадку  розумію – зробила те, що насправді було потрібно.
Ми всі мріємо про мир…
Допоки політики не домовляться, війна не закінчиться. Коли ж ми говоримо про сепаратизм, то він є всюди, навіть у нашому районі. Про це свідчать і зірвані прапори, і надписи на зупинках. Будьмо патріотами, не лише показово, а й в душі. Будьмо патріотами не тільки тоді, як одягаємо вишиванку, а  у своїх думках, щоденних справах. Заради тих, хто не повернувся з цієї війни, заради тих, хто нині з автоматом на Сході, тих, кому сниться війна… Заради наших дітей і онуків.
За волонтерську діяльність Світлана Правник була нагороджена: 1 грудня 2014 року медаллю «За гідність і патріотизм» від фонду «Руєвит»; 1 жовтня 2015 року «Сильному духом» Міністерства оборони України; 8 травня 2016 року медаллю «Бойовий волонтер України» за волонтерську діяльність у зоні бойових дій.
Галина Гордієва, тітка Олега Ващишина:
У той важкий і складний для нашої родини рік, коли ми розшукували нашого племінинника багато спілкувалися з Світланою Леонідівною. Вона нам допомагала у пошуках – організаційно, документально, психологічно. Жодного разу не відмовила у наших проханнях, сприяла і у телефонному режимі, і в особистих зустрічах. Світлана Леонідівна давала поради, підключала до пошуків особистісні і волонтерські зв’язки. Наш біль вона пронесла і через свою душу. Привезла нам Олежика додому. Хай хранить Бог цю чудову людину за її благородні справи у волонтерській діяльності і людські якості.
Довідково: Дмитро Булачок – захисник Луганського аеропорту, десантник 80-аеромобільної бригади. Наш земляк вже переніс вже 10 операцій після поранення в ногу.Зараз у Діми період реабілітації. Хай посилає Господь якнайшвидше видужання нашому захиснику.
Любов КЛІМЧУК.


* Земляцтво

Нашого цвіту – по всьому світу

13 травня у Києві відбулися урочистості з нагоди 15-ї річниці створення Міжнародного громадського об’єднання «Рівненське земляцтво». Наші земляки із Києва та закордону об’єдналися, щоб гуртом допомагати малій батьківщині, продовжувати батьківські традиції краю, де закопана їх пуповина, куди весь час тягнуть спогади дитинства і юності. Земляцтво - також своєрідне братство, що підтримує вихідців із Рівненщини, що проживають у столиці. Його президентом є Леонід Кравчук. Тепло й зворушливо висловив мету існування земляцтва народний депутат України, віце-президент МГО «Рівненське земляцтво» Василь Яніцький: «Отчий край - це батьки, друзі, часи мрійливої юності і юначого романтизму. У свій час ми як діти, брали сили від рідної землі, вбирали у себе любов батьків, мудрість багатьох поколінь земляків. Виросли, змужніли, чогось досягли в житті. І настав час віддавати борги рідній землі. Для цього ми і згуртувалися в земляцтві».
На урочисте зібрання прийшли поважні люди, гордість Рівненщини - народні депутати України, науковці, артисти, літератори, представники ділового світу столиці, меценати, благодійники, волонтери, чиї імена відомі в Україні та за її межами.
Привітати земляків приїхали Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон, голова Рівненської облради Олександр Корнійчук, мер Рівного Володимир Хомко. Підписаний меморандум про подальшу співпрацю, відбувся обмін подарунками, нагороджені достойні люди з Києва та Рівненщини. Символічним став подарунок земляцтву Олександра Корнійчука – годинник. «Будемо жити за одним часом», - з щирою посмішкою сказав голова облради.
На запрошення Василя Яніцького, гостей поважного зібрання приїхав привітати фольклорний гурт із Крупового «Берегиня». Дівчата зі своїми піснями наче привезли частинку рідного краю, тому їх зустрічали особливо тепло й приязно. Співали разом із ними. Як родина.
Оксана СЛОБОДЗЯН.



Молодь, за якою майбутнє
Добробут та процвітання країни залежить від її підростаючого покоління. Тому підтримуючи та заохочуючи юні обдарування, держава автоматично вкладає в своє майбутнє. Відтак цьогоріч 19 травня відбувся традиційний фестиваль вшанування талановитої учнівської молоді «Надія Дубровиччини-2016», який вчергове підтвердив, що нам таки є ким пишатись.
Молодих інтелектуалів та майбутніх спортивних зірок привітали: голови РДА  та районної ради Сергій Киркевич та Микола Кухарець, депутати обласної ради Микола Лобчук та Віталій Сухович, помічник-консультант народного депутата Василя Яніцького Оксана Слободзян, начальник управління освіти, молоді та спорту Ніна Стасюк, секретар виконкому міської ради Оксана Краглевич.  До того ж цьогоріч, як завжди, найкращі одержали премію Василя Яніцького «Інтелект» та премії очільників району та міста.




























































Упродовж навчального року, який завершується, учнівський талант розкривався у районних турах конкурсів, турнірів, змагань інтелектуального, науково-дослідницького, творчого та спортивного характеру, до яких залучалися кращі учні загальноосвітніх та позашкільних закладів, забезпечувалася участь переможців у відповідних конкурсах обласного та Всеукраїнського рівнів.
У ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових навчальних дисциплін взяли участь 78 школярів із Велюнського, Залузького, Колківського, Миляцького, Орв’яницького, Осівського, Сварицевицького, Селецького, Туменського навчально-виховних комплексів, Бережківської, Людинської, Дубровицьких №1 та №2 загальноосвітніх шкіл, Дубровицького НВК «Ліцей-школа». У арсеналі перемог учнівських команд цього року – 39 призових місць (минулого року – 32), з них І-х – 3, ІІ-х – 9, ІІІ-х – 27, що доводить: інтелект молодого покоління Дубровиччини зростає.
Гідно представили район на обласних олімпіадах: учні Дубровицького НВК «Ліцей-школа», завоювавши 17 призових місць: 1 перше місце з інформаційних технологій - Скаржинець Дмитро (10 клас), 5 других - Васінський Ярослав (11 клас) з інформатики, Щур Юрій (10 клас) з фізики, Лясковець Анна (9 клас), Мунько Валентина та Полюхович Валерія (10 клас) з хімії; 11 третіх - Лясковець Анна (9 клас) та Юрочко Василина (10 клас) з біології, Чудінович Павло (11 клас) з математики, Юрочко Василина (10 клас) з екології, Бордакова Олена (11 клас) з англійської мови, Пришко Сергій (8 клас) та Потер Святослав (9 клас) з інформаційних технологій, Берестень Ілона (8 клас), Клюйко Марина (9 клас), Щур Станіслав та Климець Ярослав (11 клас) з хімії;
вихованці Дубровицької ЗОШ № 2, виборовши 4 третіх місця: з української мови та літератури Лясковець Євгенія (8 клас), з математики Кібук Віталій (8 клас), з обслуговуючої праці Нікітович Юлія (11 клас), з географії Хомич Вікторія (9 клас);
учні Бережківської ЗОШ, завоювавши 4 призових місця: 1 друге – Годунко Світлана (9 клас) з географії, 3 третіх – Калюх Вікторія (10 клас) з математики, Бойко Віталій (9 клас) з географії, Красько Сюзанна (11 клас) з історії;
учні Колківського НВК, які вибороли 3 призових місця: 1 перше – Годунко Марія (9 клас) з правознавства, 1 друге – Годунко Марія (9 клас) з історії, 1 третє – Годунко Лілія (10 клас) з біології;
учні Орв’яницького НВК, які вибороли 3 призових місця: 1 перше – Правник Світлана (9 клас) з хімії, 1 друге – Конончук Катерина (9 клас) з обслуговуючої праці, 1 третє – Дем’янець Богдан (11 клас) з технічної праці;
учні Дубровицької ЗОШ № 1, які вибороли 2 третіх місця: Хомська Олена з біології (11 клас), Бовгиря Мирослава з німецької мови (9 клас).
По одному призовому місцю завоювали учні Людинської ЗОШ (ІІІ місце, Котяй Соломія з російської мови (9 клас), Миляцького НВК (ІІ місце, Савич Андрій з географії (10 клас), Сварицевицького НВК (ІІІ місце, Крупко Діана з математики (7 клас), Селецького НВК (ІІІ місце, Адамчук Юрій з російської мови та літератури (11 клас), Туменського НВК (ІІІ місце, Дерачиць Ніна з української мови та літератури (11 клас), Залузького НВК (ІІІ місце, Шах Марія з економіки (9 клас).
За результатами відбірково-тренувальнизх зборів учасниками ІУ туру Всеукраїнських олімпіад стали 2 учні навчальних закладів району: Хомська Олена з біології (Дубровицька ЗОШ № 1) та Скаржинець Дмитро з інформаційних технологій (Дубровицький НВК «Ліцей-школа»), який здобув ІІІ місце на Всеукраїнському рівні.
Залишається високим якісний показник результативності участі школярів в обласних олімпіадах – 50% призерів від загальної кількості учасників обласних олімпіад.
Успішною була й участь юних пошуківців у обласному конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН, учасниками якого став 31 учень із 13 навчальних закладів району, їх творчий здобуток – 15 призових місць (з них 4 – ІІ-х, 11 – ІІІ-х). У обласному етапі конкурсу найкраще виступила команда школярів Дубровицького НВК «Ліцей-школа», яка виборола 8 призових місць: два других та шість третіх (з охорони довкілля і раціонального природокористування – Юрочко Василина (ІІ місце) (на фото); з літературної творчості – Сахвон Мирослава (ІІ місце); з прикладної математики – Семенчук Василь (ІІІ місце), з англійської мови – Голубовська Іванна (ІІІ місце); із зоології, ботаніки – Кліценко Іванна (ІІІ місце); з етнології – Кушнір Ліна (ІІІ місце); з журналістики – Пігаль Яна (ІІІ місце); з історії Ураїни – Бордакова Олена (ІІІ місце).
Учні інших загальноосвітніх навчальних закладів здобули 7 призових місць: з зарубіжної літератури – Бовгиря Мирослава, учениця Дубровицької ЗОШ №1 (ІІІ місце); з медицини – Годунко Лілія, учениця КолківськогоНВК (ІІІ місце); з Історії України – Дубатовка Павло, учень Висоцької ЗОШ (ІІІ місце); з теології, релігієзнавства та історії релігії – Антонюк Віктор, учень Бережківської ЗОШ (ІІІ місце); з педагогіки – Хомич Тетяна, учениця Селецького НВК (ІІІ місце); а також учні Орв’яницького НВК, які вибороли два других місця: з фольклористики (Дацько Зоряна) та етнології (Буткевич Валентина).
Вдалому виступу учнівських команд в обласних олімпіадах та конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН передувала клопітка, злагоджена, системна робота методистів районного методичного кабінету, предметних журі, у складі яких працювали кращі вчителі району, та безпосередньо вчителів, котрі готували дітей до інтелектуальних змагань. Відтак управління освіти, молоді та спорту РДА висловило щиру подяку за наполегливість у роботі з обдарованими учнямитаким педагогам:
Дубровицького НВК «Ліцей-школа» (директор Кушнір В.В.): Ремезюк Тамілі Валеріївні, учителю хімії; Берестеню Сергію Володимировичу, учителю інформатики; Гогоцу Богдану Йосиповичу, учителю фізики; Жакун Любові Михайлівні та Пікнеру Олександру Георгійовичу, учителям біології; Островець Ірині Миколаївні, учителю математики; Паламарчуку Юрію Степановичу, учителю інформаційних технологій; Пінчук Наталії Миколаївні, учителю екології; Семенюк Тамарі Олексіївні, учителю англійської мови; Клюйко Галині Миколаївні та Матвійчук Тамарі Яківні, вчителям української мови та літератури; Боковцю В’ячеславу Миколайовичу, вчителю історії; Шиш Наталії Анатоліївні, вчителю трудового навчання;
Дубровицької ЗОШ №2 (директор Клюйко В.М.): Карпович Ірині Андріївні, учителю української мови та літератури; Ващишин Тетяні Петрівні, учителю математики; Ващишин Валентині Іванівні, учителю обслуговуючої праці; Абрамович Ніні Миколаївні, учителю географії;
 Бережківської ЗОШ (директор Скумін М.М.): Калюх Тетяні Василівні, учителю математики; Скумін Мирославі Матвіївні, учителю географії; Петрушку Миколі Васильовичу, учителю історії; Сєргєєвій Оксані Дмитрівні, педагогу-організатору;
Залузького НВК (директор Котяш Л.М.): Шах Раїсі Семенівні, учителю економіки;
Колківського НВК (директор Покидько П.Д.): Степанюку Олександру Івановичу, учителю правознавства; Степанюк Олені Миколаївні, учителю історії; Остаповцю Юрію Михайловичу та Остаповець Тетяні Іванівні, вчителям біології;
Людинської ЗОШ (директор Серко М.М.): Белелі Світлані Йосипівні, учителю зарубіжної літератури та російської мови;
Миляцького НВК (директор Охмак С.В.): Савичу Віктору Романовичу, учителю географії;
Орв’яницького НВК (директор Буткевич А.І.): Правнику Олексію Михайловичу, учителю хімії; Стельмаху Петру Петровичу, учителю технічної праці; Буткевич Олені Іванівні, учителю обслуговуючої праці;
Сварицевицького НВК (директор Полюхович О.М.): Холодько Ніні Василівні, учителю математики;
Селецького НВК (директор Тилевний І.М.): Такун Людмилі Іванівні, учителю зарубіжної літератури та російської мови; Черпак Людмилі Миколаївні, учителю трудового навчання;
Туменського НВК (директор Гузич Т.Д.): Дерачиць Ірині Миколаївні, учителю української мови та літератури;
Дубровицької ЗОШ № 1 (директор Клюйко І.В.): Гладкій Марії Іванівні, учителю біології;Нестерчук Ларисі Тадеївні, учителю німецької мови;
Висоцької ЗОШ (директор Креденсир В.П.): Діжурко Людмилі Йосипівні, вчителю історії.
Успіх району і області принесла учнівська команда ліцею в складі Бордакової Олени, Придюк Юлії, Сахвон Мирослави, Юрочко Василини, Кліценко Іванни, котра здобула ІІІ місце у Всеукраїнському турнірі юних істориків (учителі Кедрук В’ячеслав Петрович та Боковець В’ячеслав Миколайович).
 Щиро радіємо за творчий злет Опанасик Марії, учениці Висоцької ЗОШ, яка виборола перемогу в обласному та зайняла ІІІ місце у Всеукраїнському етапах мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка (вчитель Махно Марія Федорівна).
Успіхами відзначено наших молодших школярів, адже цьогоріч в обласній олімпіаді «Юне обдарування» учень Берестівського НВК Клюйко Артем виборов І місце з математики (вчитель Коростель Любов Федорівна).
Високий рівень творчої обдарованості засвідчили учасники творчих конкурсів обласного та Всеукраїнського рівнів:
І місце здобуто в обласному літературному конкурсі «Перло многоцінне» – Бик Діана з ТуменськогоНВК;
троє учнів – Опанасик Марія з Висоцької ЗОШ, Котяш Олеся та Діжурко Аліна з Дубровицької ЗОШ № 2, вибороли відповідно І, ІІ та ІІІ місця в обласному мовно-літературному конкурсі імені Т.Г. Шевченка;
Богельська Оксана з Удрицького НВК здобула перемогу в обласному етапі Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика;
18 призових місць в творчих конкурсах обласного рівня здобули вихованці Дубровицької ЗОШ № 2 (Криворучко Артем), Колківського НВК (Черевко Анатолій), Орв’яницького НВК (Конончук Олександра, Фурсович Іван), Дубровицького НВК «Ліцей-школа» (Романушко Олексій, Пінчук Сергій, Шеремета Дарина, Годунко Валерія), Бережківської ЗОШ (Жакун Назарій), Велюнського НВК (Торгун Софія), Туменського НВК (Новик Діана, Гречко Аліна, Діжурко Юрій, Діжурко Іванна, Полховська Олена, Прокопчук Каріна, Мазанович Олексій);
грамотами, дипломами управління освіти і науки облдержадміністрації відзначено пошуково-дослідницькі, експериментальні роботи переможців та призерів обласних екологічних конкурсів: Пінчука Івана, Кондрашиної Наталії, Холод Катерини, Шкут Ярослави, Клюйко Анни з Дубровицького НВК «Ліцей-школа», Кухар Дарини, Главацької Вікторії, Волкомурової Анастасії, Юдко Ірини, Полякова Ігоря, Сєдової Тетяни, Кожановського Юрія з Висоцької ЗОШ, Жакун Ірини із Заслуцького НВК, Леоновець Мар’яни з Туменського НВК, Ніколайчук Діани, Куришко Анастасії, Гомулко Наталії, Ніколайчук Нелі з Великоозерянського НВК, Хомич Діани з Дубровицької ЗОШ № 2;
вихованці Центру позашкільної освіти за підсумками навчального року здобули 17 призових місць у творчих конкурсах обласного рівня, серед яких – 6 призових місць у виставці робіт початкового технічного моделювання, 5 призових місць у конкурсі-змаганні фоторобіт серед учнівської молоді «Моя Україно!».
Вдало завершують навчальний рік і наші майбутні олімпійці – спортсмени навчальних закладів та ДЮСШ. У їх арсеналі – більше 80 призових місць в спортивних змаганнях обласного рівня.
Талановита учнівська молодь району створює позитивний спортивний імідж на теренах області та України через спортивно-масову роботу у навчальних закладах, проведення Спартакіади школярів з футболу, волейболу, баскетболу, легкої атлетики, туризму, «Старти надій», шахів, шашок, змагань з футболу на призи клубу «Шкіряний м’яч», туристсько-спортивного свята «Котигорошко», 28 пам’ятних, іменних спортивних турнірів серед школярів.    
Призерами обласних змагань цьогоріч стали 87 учнів, які зайняли 99 призових місць з різних видів спорту (легкої атлетики, баскетболу, футболу, боксу та важкої атлетики) із 15-ти навчальних закладів району: Людинської, Висоцької, Бережківської, Дубровицьких №1, №2 загальноосвітніх шкіл, Колківського, Осівського, Селецького, Перебродівського, Залузького, Лютинського, Берестівського, Миляцького, Жаденського та Дубровицького НВК «Ліцей-школа».
У чемпіонаті України з футболу серед дівчат 2001 р.н. та молодші честь нашого району та області представляли збірна команда учнів: Гурик Ірина, Черняк Марина, Гладка Вікторія – Берестівський НВК; Чудік Іванна, Пупенко Тетяна, Денека Тетяна – Лютинський НВК; Хомич Софія, Буба Діна, Янковська Аліна – Людинська ЗОШ; Гомонець Альона, Олексієвець Ірина – Залузький НВК; Євсович Вікторія, Чмуневич Віта – Перебродівський НВК.
Гордістю Дубровиччини називаємо вихованців навчальних закладів району за особисті досягнення у 2015-2016 н.р. на теренах області та України:
Мамелі Раслан, учень Дубровицького НВК, вихованець Дубровицької ДЮСШ (тренер Стрибулевич Роман Іванович), зараз гравець молодіжного складу команди прем’єр-ліги «Дніпро» м. Дніпропетровськ;
Мисько Віталій, учень Дубровицького НВК, вихованець Дубровицької ДЮСШ (тренер Стрибулевич Роман Іванович), гравець команди «Штурм» м. Костопіль, учасник чемпіонату України серед юнаків 2002 р.н.;
Котяш Ірина, учениця Залузького НВК, вихованка Дубровицької ДЮСШ (тренер Котяш Григорій Юхимович), гравець молодіжної збірної команди України з футболу серед дівчат;
Годунко Аліна, учениця Колківського НВК, вихованка Дубровицької ДЮСШ (тренер Олексійовець Сергій Олександрович), кандидат до молодіжної збірної команди України з футболу серед дівчат;
Мисько Павло, учень Людинської ЗОШ, вихованець Дубровицької ДЮСШ (тренер Ютовець Юрій Павлович), багаторазових призер обласних змагань з легкоатлетичного кросу. За особистим результатом на біговій дистанції 3000 метрів виконав ІІ дорослий спортивний розряд, за що визнаний кращим спортсменом серед учнівської молоді за 2015-2016 н.р.
Загалом за підсумками навчального року у різних обласних та всеукраїнських конкурсах здобуто більше 200 призових місць, що свідчить про розквіт талантів на Дубровиччині всупереч труднощам сьогодення, самовіддану працю педагогів та високий рівень управлінської діяльності керівників навчальних закладів.
Отож організатори побажали всім учасникам фестивалю, аби їхня праця примножувала інтелектуальний та творчий потенціал району, стала надійним фундаментом у будівництві економічно сильної, патріотично нездоланної, духовно непереможної української держави.

З виступу начальника управління освіти,  молоді та спорту.