ХТО ДІВЧИНУ ГОДУЄ – ТОГО
ДІВЧИНА «ТАНЦЮЄ»
Саме так виглядає на ділі
народний жарт з огляду на ту кількість послуг, що ми можемо «придбати» у
держави за сплачені нами податки.
Як
не крути, українці платять багато податків – і за кількістю, і відносно розміру
своїх доходів. Проте державні та медичні послуги, освіта та пенсії, що ми
отримуємо за ці податки, є дуже далекими від того, що можна було б очікувати за
такі гроші.
Якось
я обрахувала, що якби минулого року я особисто як працівник та редакція газети
як роботодавець не платили податків з мого заробітку, то щомісяця я могла б
самостійно виплачувати стипендії для двох студентів, утримувати одного лікаря,
вчителя чи міліціонера або одну третину депутата Верховної Ради. Хоча жодного
разу мені ніхто за добросовісне виконання конституційного обов’язку не
подякував й ніякими державними привілеями я не користуюся. Більше того,
двадцять років я сплачувала підвищену ставку до Пенсійного фонду в надії, що
колись отримуватиму більший розмір пенсії як державний службовець. Минулого
року такі пенсії було скасовано взагалі. Отож черговий раз держава мене
«протанцювала».
А
ще на додаток до податків, що я сплачую, я все одно оплачую медичні послуги, а
також утримую синів-студентів, яким заробленої відмінним навчанням стипендії
при нинішній вартості комунальних послуг вистачає виключно на оплату
гуртожитку.
Не
кращі справи і у роботодавців. За даними Світового банку, у 2015 році
український бізнес оподатковує 50,5% доходів, із яких 43,3% становлять податки
на працю.
Загалом
за показником «оподаткування», що визначається Світовим банком при складанні
рейтингу Doing business, Україна нині посідає 165 місце із 194. При цьому у
банку відзначають, що завдяки скороченню кількості податків Україна за рік
навіть покращила свою позицію – аж на 20 сходинок. Загалом за легкістю ведення
бізнесу Україна посідає 83 позицію в світі. А лідирують тут Сингапур, Нова
Зеландія, Данія, Південна Корея, Гонконг, Великобританія та США. З найближчих
сусідів 44 позицію посідає Білорусь.
За
рівнем оподаткування найпривабливішою є Македонія, на другому місці –
Казахстан, слідом ідуть Латвія, Сам-Марино, Азербайджан тощо. Україна має
світову 19 позицію, й то, лише враховуючи цьогорічне податкове послаблення.
Згідно
із опитуваннями, проведеними Центром Разумкова, майже 38% опитаних вважають, що
сплачені українськими платниками податки розкрадають чиновники. Ще 28%
вважають, що у них просто відбирають чесно зароблені гроші. Третя за
чисельністю група – 17,6% - це ті, хто вважають, що податки хоч і не
розкрадаються, але все одно використовуються неефективно.
Лише
6,9% опитаних вважають, що за рахунок податків їх платник підтримує тих, хто
потребує цього більше, і зовсім мізер 4,3% опитаних упевнені, що сплачені
податки повернуться до них чи їхніх близьких.
ЯК ПРАВИЛЬНО ОБЩИПАТИ
ГУСЯ?
У 18 сторіччі видатний прихильник активної ролі держави,
французький міністр фінансів Кольбер казав, що «збирання податків – це
мистецтво скубти гуся в такий спосіб, аби отримати максимум пір’я з мінімумом
вереску». Як це працює, можна побачити на прикладі ПДВ – податку, який вперше
застосували співвітчизники того самого Кольбера кілька століть потому:
абсолютна більшість споживачів взагалі не розуміє, що при кожній покупці саме
вони сплачують цей податок. Це, звичайно, дуже допомагає наповнювати бюджет.
Так й ми не завжди поінформовані, яким чином нас «обскубує» держава. Допоки в
уявленні пересічних людей держава виглядає як магічний «ріг достатку», доти не
викликає особливого обурення ситуація, коли до нього припадає і живиться
черговий паразит. Нам не шкода тих коштів, що витрачаються «не з нашої кишені».
Відповідно громадяни не поспішають контролювати та обмежувати державні
видатки. Для того, аби допомогти на рівні простих цифр розібратися, чиї ж
насправді це кишені, Центр
соціально-економічних досліджень CASE створив минулого року та підтримує проект
«Ціна держави», де можна пересвідчитися в тому, скільки податків насправді
надходить від вас до бюджету.
Багато кого просто шокує той незаперечний
факт, що пересічна людина, яка живе на зарплату, сплачує загалом більше, ніж
отримує «на руки».
У
Центрі соціально-економічних досліджень CASE підрахували, що від кожного
громадянина, що отримує місячну зарплату у 2 157 гривень, держава отримує 2092
гривні податків. За рік ця сума сягає понад 25 тисяч гривень.
Із
них понад 17,3 тисячі гривень – це податки та соціальні внески. Загалом
минулого року 15% податку на доходи фізичних осіб та 3,6% соціального внеску
сплачував сам працівник, і ще 36,75%
становив єдиний соціальний внесок, який сплачує роботодавець. Левова
частка цих платежів іде на фінансування Пенсійного фонду. Утім, навіть такі
величезні, у порівнянні із іншими країнами, відрахування у Пенсійний фонд
забезпечують лише дві третини від його реальної потреби. Решта – так званий
дефіцит Пенсійного фонду – також фінансується із бюджету – через перерозподіл
інших податків.
Ще
майже 8 тисяч гривень, за розрахунками експертів CASE, – це так звані «непрямі
податки», або податки, сплачені в магазині – ПДВ (20% від собівартості товару),
а також акцизи та імпортні мита.
Виходить,
що працівник в Україні отримує в середньому стільки ж, скільки сплачує
податків, але, як каже автор дослідження Дмитро Боярчук, практично нічого за це
не отримує від держави: «Якщо подивитися відносні показники того, що ми
сплачуємо, то я, напевне, не пригадаю жодної іншої країни, де б податки на зарплату
сягали б майже 50%. Але є ще й абсолютні величини. І якщо подивитися ті
абсолютні суми, що ідуть на фінансування медицини чи освіти, то нам до
європейського рівня ще досить довго іти», – каже експерт.
Директор
економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також радить дивитися на
абсолютні цифри, і враховувати, що праця українців сильно недооцінена, а
відтак, і податки, які платять українці, також є порівняно невеликими в
абсолютному вимірі. Але треба враховувати і зворотній бік цього замкненого кола
– відносно великі податки змушують підприємців та працівників «не світити» усі
свої доходи.
Я
обрахувала, із зарплати у 3601 гривню, яку працедавець «виділяє» працівникові
на заробітну плату, наприклад, в тій же редакції, «чистими» людина отримує 1493
гривень.
«З
миру по нитці» – собі на Бріоні
Можливість
пограбувати всіх потрошку і за рахунок цього відчутно збагатити себе улюбленого
споконвіку приваблює. Державний бюджет стає жертвою «трагедії спільного»: кожен
хоче споживати якомога більше, але сам при цьому платити мізер. В Україні,
наприклад, близько 20 мільйонів працюючих. Якщо з кожного одноразово стягнути
по гривні, то навряд чи знайдеться багато охочих за таку дрібницю протестувати,
та й організуватися для спільного протесту такій кількості постраждалих
непросто. Тим часом, у результаті такої оборудки комусь дістанеться аж 20
мільйонів – за частку з цих грошей можна організувати й кампанію на підтримку
ідеї й собі долучитися до любителів
зібрати «з миру по нитці» собі на костюм від Бріоні. За таким принципом
працюють лобісти галузей та окремих підприємств, отримуючи собі різного роду
пільги або дотації за рахунок платників податків. Не будемо вдаватися до
дискусії щодо того, чи є принаймні частина з цих пільг та дотацій виправданими,
але описаний механізм призводить до викривлення у бік роздування бюджету за
рахунок однозначно неефективних витрат. Такими, на моє тверде переконання, в
нинішньому є субсидії, коли всі платники податків «дотують» енергомонополістів.
На
що витрачаються податки?
Більше
половини від того, на що витрачаються податки – 58,1% – становить виплата
пенсій. При цьому середня пенсія в Україні складає менше 1500 гривень на
місяць.
Серед
інших головних напрямків, на які витрачаються гроші платників податків – освіта
та медицина (понад 10% та 5,8% відповідно). При цьому зарплати українських
лікарів та вчителів - одні із найменших загалом в економіці і складають близько
2 500 гривень на місяць.
По
4% та 3,6% витрат іде на забезпечення правоохоронної системи та державний
апарат відповідно. Прикметно також, що всі ці галузі – державне управління,
правоохоронна система, освіта та медицина - також регулярно фігурують на
найвищих місцях у рейтингах корумпованості. А чого варті офшорні скандали? Вони
стани підгрунттям для травневої Угоди між Великобританією, Німеччиною,
Францією, Італією та Іспанією, що таким чином відреагували на витік мільйонів
документів панамської компанії Mossack Fonseca, з яких випливає, що вона в
низці випадків допомагала клієнтам з різних країн відмивати гроші, уникати
санкцій та сплати податків.
Представники
британського міністерства фінансів повідомили, що досягнуті домовленості
ускладнять механізми ухилення від податків для компаній та заможних фізичних
осіб. Тепер інформація про кінцевих бенефіціарів компаній і трастів автоматично
передаватиметься владі країн-партнерів.
Лідери
цих держав тепер закликають інші країни «Великої двадцятки» наслідувати їхній
приклад. У цьому випадку такі країни, як США, Саудівська Аравія і Китай,
почнуть обмінюватися податковою інформацією, яка зараз засекречена. Щоправда, аналітики сумніваються в подібному розвитку
подій. Й мало вірять, що «завісу відкритості податків» підніме Україна.
А СУДІ ХТО?
Загальновідомо,
розподіляють та контролюють державні кошти – представники від народу, депутати.
Ми спробували дослідити, наскільки законослухняні вони самі й як дотримуються
конституційних норм щодо обов’язковості сплати податків і зборів в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Із
34 депутатів районної ради свій майновий
стан за минулий рік задекларували лише 12 чоловік, хоча для представницьких
органів влади ця норма закону є обов’язковою. Принаймні, такі відомісті надала
на наш інформаційний запит районна рада.
Найбільші прибутки за минулий рік задекларував колишній
заступник голови районної ради Г.П. Шах. Сукупний дохід декларанта становить
116886 грн. Сукупний дохід членів його сім’ї – 14722 грн. У його власності є
три транспортні засоби. Щоправда, доволі «поношені»: ВАЗ «Нива» 1989 р.в.,
ВАЗ-2110 2006 р.в., трактор Т-25А 1980 р.в. Володіє він також житловим будинком загальною площею 112 м2.
Нинішній
голова районної ради М.М. Кухарець задекларував 92907 грн. власного сукупного
доходу, сукупний дохід членів його сім’ї – 42342 грн. В його користуванні
перебуває теж доволі старенький автомобіль «Фольксваген Кадді» 2009 р.в.,
власного житла голова ради не має.
Досить скромні доходи, судячи з декларації, має і голова
райдержадміністрації, депутат районної
ради С.В.Киркевич - 64972 грн., члени його сім’ї отримали у минулому році
сукупно 12874 грн. Володіє пан Киркевич двома доволі скромними житловими
будинками загальною площею 19,7 та 30,5 м2. До переліку його майна
також входить декілька транспортних засобів: автомобілі «Хонда» (2012 р.в.) та
«Шкода» (2007 р.в.), ГАЗ-53 (1997 р.в.), трактор МТЗ-80 (2003 р.в.).
Найменшу
суму доходів задекларував депутат П.М. Дубінець. Його сукупний дохід становить
15 тис. грн., з них 500 грн. – дарунки, призи і виграші. Члени його сім’ї
задекларували 17500 грн. Цей депутат не володіє житлом і має у власності
транспортний засіб «Peugeot Expert» 2006 р.в.
На
диво скромні доходи відповідно до декларації має і головний спонсор багатьох
заходів, які проводяться в районі, лідер районної організації партії «Воля» –
депутат Валерій Салюта. Він задекларував сукупний дохід в розмірі 20930 грн.
Судячи з декларації, в його володінні немає власного житла (жодним квадратним
метром не володіє і його сім’я). А от «колеса» у цього депутата доволі
престижні – автомобіль «Ауді» 2015 р.в.
Досить
скромно живе і колишній банкір та депутат Михайло Яковець. Сукупний дохід цього
декларанта за минулий рік становив 62520 грн., з них: дохід від викладацької, наукової і
творчої діяльності та ін. – 1000 грн., допомога по безробіття – 11820, інші
види доходів – 2700. У володінні п. Яковця є земельна ділянка 1900 м2,
а на рахунках в банках та ін. фінустановах депутат має 5 тис. грн.
Людмила
РОДІНА.
Немає коментарів:
Дописати коментар