«ВСІ В ЄВРОПУ, А МИ – В СВАРИЦЕВИЧІ?!»

Перший дзвоник без першачків та випускників – погодьтеся, явище доволі неординарне. Але саме така перспектива  наступного навчального року для Лісівського НВК. До першого класу в селі має піти лише одна дитина. Однак відповідно до нормативів клас мінімально складається з п’яти школяриків. Тож, навряд чи, це маля піде до першого класу в шестилітньому віці. Напевне, батьки почекають до початку наступного навчального року. Та й взагалі ситуація зі школою в цьому селі непроста. Тож двічі селяни збиралися з цього приводу на схід села, прочувши, що навчальний заклад в Лісовому можуть реорганізувати та зробити філією Сварицевицького НВК, де планується опорна школа.

Претензій у людей назбиралося багато: чому їхнє доволі спроможне село за роки незалежності перетворилося на безперспективну глибинку, чому не мають селяни робочих місць, а соціальна сфера дедалі більше згортається, нарешті, як житиме Лісове далі без школи?  Наболіле вилили у відкритому листі до газети та висловили голові райдержадміністрації Сергію Киркевичу, що прибув на зустріч з селянами, як тільки-но почув про цей конфлікт.

Й стурбованість батьків зрозуміти можна – Сварицевичі за тридцять кілометрів від Лісового, дороги – в вибоїнах. Тож, звичайно, будь-кому було б лячно споряджати дитину в чужу  школу за таких обставин. «Моє дитя захитує, до лікарні дістатися – ціла проблема, мушу випоювати таблетками. Однозначно, в Сварицевичі пускати до школи не буду, це зашкодить  здоров’ю дитини», – каже одна мама. «Чи підійде хто до моєї дитини, коли йому раптом зле стане в тих Сварицевичах?», – підхопила її думку інша жінка. «Хай краще мої діти вчаться в класі, де п’ятеро дітей, аніж де їх двадцять», – ще кричали з зали.

Голова райдержадміністрації попросив лісівчан завчасу не панікувати – ніхто й не збирається погіршувати умови для їхніх школярів. І реорганізація школи можлива, не раз наголосив у розмові з ними Сергій Киркевич, лише за двох умов: після капітального ремонту доріг та придбання нового «Шкільного автобуса».

Чомусь селянам видається, що це не проблема. «Нам би дозвіл на двісті помп й за два місяці дорога буде, як лялька», – кричить із зали один батько.

Не заспокоюють розбурханий натовп й слова начальника управління освіти, молоді та спорту Ніни Стасюк, що вже давно йшлося про освітній округ з центром у Сварицевичах. Навпаки цей населений пункт діє на місцевих мешканців, як дратуючий фактор.  Так й викрикували обурено: «Всі в Європу, а ми – в Сварицевичі?!». Скидається, в Лісовому вважають, що школа в цьому селі – занизько для їхніх дітей. «А чому на крайній випадок нашу школу не приєднають до Дубровиці?», – раз-по-раз звучить із зали. Хоча, по правді, Сварицевицька школа нічим не поступається міським й впевнено входить в п’ятірку кращих, а якось й очолювала районний рейтинг. 

Ніна Стасюк пояснює, що забезпечення сільського та міського школяра розраховується за зовсім іншими підходами, й сільський учень відповідно до цих формул більш захищений. Тому не варто рватися під егіду до міських шкіл. Проте людям все рівно чується в кожному слові якийсь прихований зміст. Врешті домовляються, що нічого з їхнім навчальним  закладом не станеться, допоки не буде виконано дві вищеназвані умови. «На перше вересня – я до вас!», – насамкінець обіцяє Сергій Киркевич.

Вже на вулиці продовжуємо розмову. «А вас задовольняє рівень освітніх послуг в Лісовому? Дітям же треба розвиватися…», – каже колега. «Розвивати можна й після дев’ятого класу, – відповідають селяни. – Хай в своєму селі вчаться. А там видно буде»…

***

У будь-якому випадку ця зустріч мала позитивний результат: адже, окрім проблем реорганізації школи, лісівчани узгодили графік роботи дитячого садочка, аби його закривали на плановий ремонт в той період, коли нема в селі нагальної роботи; обговорили ремонт однієї з сільський вулиць. «Побільше таких зустрічей», – насамкінець резюмували лісівчани.

Людмила РОДІНА.

* Крик душі

Бути чи не бути школІ в Лісовому?

Ми всі горді за своє місто чи село, де народилися, де минуло дитинство та юність, що живемо і працюємо в Україні. Адже для кожної людини це є справжній рай, найкраще місце на Землі. Проте реформи, що відбуваються в нашій державі примушують думати і жити інакше, оскільки людина у нас не є найвищою цінністю.

22 травня у Будинку культури села Лісове після святкового концерту відбувся схід жителів села, на якому одне з головних питань була реорганізація Лісівського НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів» у школу І ступеня. Заради 4 млн. гривень, що дадуть в район на розвиток опорної школи, наш навчальний заклад мають зробити філією Сварицевицького навчального комплексу разом із навчальними закладами Зелені та Озерська (правда, зміни для цих навчальних закладів будуть мінімальними). В нашому селі залишиться тільки початкова школа і то невідомо на який час. Учні 5-9 класів мають щоденно долати до 30 км дороги (а їхній стан у нас відомий всім) і цілий день перебувати в іншому селі. Таким чином ми повинні пожертвувати нашими дітьми та всім селом, щоб виконати державну програму оптимізації освітньої мережі та сприяти створенню опорних навчальних закладів.

Лісівська школа І-ІІ ступенів дійсно є малокомплектною та з мінімальною наповнюваністю класів. У наступні 5 років число учнів становитиме 42-48 чоловік. Але у навчальному закладі створені необхідні умови для здобуття учнями базової загальної середньої освіти завдяки управлінню освіти, батьків та співпраці з міжнародними організаціями (реалізація проекту Чорнобильської програми відродження та розвитку): 2 корпуси навчальних приміщень, їдальня, спортивний зал, тренажерний зал, комп’ютерний клас. У навчальному закладі працює досвідчений колектив педагогів, про майбутнє працевлаштування і захист їх прав ніхто мови не веде. Школа є центром соціально-культурного життя села. У Лісовому припинив виробничу діяльність колгосп, місцеве лісництво передано в руки приватному підприємцю, що призвело до скорочення працівників. Реорганізація школи теж призведе до соціальної напруги, погіршення і до того несприятливої соціальної ситуації в селі. Складається враження, що метою проведення усіх реформ в нашій державі є планомірне знищення власного народу.

Нам доводять, що Лісівський НВК через невелику кількість учнів не може достатньо фінансуватися з державного бюджету через запровадження формульних розрахунків (фінансування на кількість учнів). Але є і наша законодавча норма, згідно з якою клас - це не менше 5 учнів одного віку. То чому у державі взяли напрямок на створення великих за кількістю класів і тільки за рахунок ліквідації малокомплектних навчальних закладів? А, мабуть, тому, що діти і соціальна сфера найбільш незахищені і є легким та вигідним гарантом економії державного бюджету. Загальна картина постає така: чим більше економимо, тим більше бідніємо. А найбільше, виходить, можна зекономити на майбутньому, на наших дітях, і нікого не турбують подальші витрати і проблеми, з якими прийдеться стикнутися, заради «легких» грошей, що пливуть до рук.

Ще одним спірним питанням у цій ситуації є те, що ми йдемо до створення об’єднаних територіальних громад. Ще у 2015 році громада села Лісове на сході села виявила бажання об’єднуватися в громаду з центром в м.Дубровиця. Реалізуючи цей освітній проект, нас підводять до того, щоб була створена інша територіальна громада, без врахування думки населення.

Багато розмов ведеться навколо питання узаконення видобутку бурштину, що дало б змогу наповнити місцеві бюджети поліських районів і вирішити багато проблем, в тому числі й фінансування малокомплектних навчальних закладів. Але комусь вигідно тримати це питання завислим у повітрі, а нагальні питання вирішувати за рахунок народу, через погіршення і так нікчемних соціальних стандартів.

Ми, жителі села Лісове, звертаємося до керівників району та депутатів Дубровицької районної ради врахувати і нашу думку при розгляді питання про реорганізацію навчальних закладів.

Громада села Лісове.