пʼятницю, 3 жовтня 2014 р.

АБИ ДИТИНСТВО БУЛО ЩАСЛИВИМ


Напередодні дня працівника дошкільного виховання разом з міським головою Адамом Кузьмичем та секретарем міської ради Віталієм Андрусенком відвідали всі дошкільні навчальні заклади міста: знайомилися з роботою дитсадків, щиро вітали зі святом їх колективи, ставили акценти на вирішенні проблемних питань, нагороджували найкращіх працівників за сумлінне виконання своїх обв’язків.
Кожен з садочків справив своє хороше і особливе враження. Відтак, ще раз переконалася, що, попри скрутну ситуацію у державі, малеча Дубровиці має сонячне і гарне дошкільне дитинство. «Підтримка дитсадків – один з пріоритетних напрямків моєї роботи як міського голови,  а турбота про дітей і дитинство, я вважаю, – одне з першочергових покликань людини і християнина на землі, – каже Адам Леонідович, - чи не найважчі часи в історії сучасної України зараз випали на її долю, але, попри все, наша міська рада, завдяки розумінню депутатського корпусу, знаходить можливості підтримувати дошкільні заклади. От в цьому році з міського бюджету на ці потреби було виділено майже 500 тисяч коштів. Наше першочергове завдання цьогоріч – подбати про енергозберігаючі технології, які в сучасному контексті мають і політичне забарвлення…».
 Приємно було відвідати «Теремок», який наразі відвідує 138 діток, хоча розрахований він на 95 дошкільнят. Всі, хто побував тут з десяток років тому, здивувався б приємно зовнішньому і внутрішньому вигляду цього дошкільного навчального закладу: затишно, тепло і комфортно, як вдома. Тут кожна кімната і кожен коридор оформлені зі смаком, продумано і цікаво. Вразили куточки про Україну і рідне місто. Відчувається, що весь персонал ставиться до своєї роботи з любов’ю, хоче додати свою родзинку в дизайн садочка. «Наш садочок переповнений,-ділиться думками завідувачка Олена Конончук, - от сьогодні відмовила мамі прийняти дитину, бо просто малечі ніде спати. Зараз у нас хороше харчування, створені всі умови для відпочинку і навчання». Триває утеплення за сучасними технологіями фасаду садочка. Міський голова наголошує, що у цьому навчальному закладі необхідно збудувати твердопаливну котельню, бо у разі відсутнусті газу, тут постане питання забезпечення теплом.
Ремонтні роботи ведуться і у садочку №4. Адам Кузьмич і Віталій Андрусенко оглянули їх хід, поспілкувалися з колективом. Як розповіла методист Антоніна Григорівна Скибан, садочок також заповнений, часто батьки заздалегідь, ще зовсім у ранньому віці своїх синів і донечок, пишуть заяви на прийом до нього. 118 діток відвідує на даний час цей заклад. Особливість садочка «Малятко» полягає в тому, що є тут групи, в яких дітки одночасно і навчаються, і сплять (в одній кімнаті, а не розрізнено), є й стандартні групи. На жаль, цього дня не вдалося поспілкуватися із завідувачкою Тетяною Іванівною Пігаль, бо вона перебувала у відпустці. Однак, від батьків вихованців та колег довелося почути багато добрих слів про цю людину, яка працює в дошкільному закладі вже 34 роки, з них – 11 завідувачкою. Зараз 37 працівників закладу створюють під її вмілим керівництвом атмосферу і затишок у «Малятку».
Вже 27 років очолює садок номер п’ять Ялина Олександрівна Котяш. Про свій дошкільний навчальний заклад, як і її колеги, розповідає вона з гордістю, турботою і любов’ю. Ялина Олександрівна показала нам і чудове подвір’я закладу, де є місце літньому басейну з фонтанчиком і казковими фігурами з предметів побуту і елементів техніки. Яскраво, сонячно тут малечі бавитися в будь-яку пору року, бо й погляд дорослого мимоволі зупиняється на цих витворах.
А всередині – затишні групи, кабінет для фізпроцедур, соляна кімната, зала для творчості, де малювати можна навіть піском. Впевнено і цілеспрямовано говорить керівник закладу про те, що ще мріє зробити у садочку. От спортивну залу, наприклад, хочеться повністю вкрити матами, аби дітки не падали додолу і не забивалися під час занять фізкультурою. Батьки цю ідею також підтримують, є й інші плани. Ялина Олександрівна каже, що дошкілля має крокувати вперед, бо час не стоїть на місці, дітям потрібні нові умови виховання і навчання.
Скільки зроблено у дитсадку за час її роботи, перелічити годі: замінено дах, двері, вікна, утепляється фасад. Багато - завдяки проонівським програмам, міська рада кошти завжди на ці потреби також виділяла. Адам Кузьмич щиро подякував колективу садочка за роботу і закликав передусім докладати максимум зусиль, щоб дітей виховували патріотами рідної землі. А ще він підкреслив, про те, що Ялина Олександрівна як депутат міської ради, завжди передусім вболіває і переймається проблемами дошкілля міста, бо це їй - близьке і рідне. Така ініціативність допомагає у роботі і міському голові.
Я ж після спілкування з Ялиною Олександрівною  відкрила формулу її успіху – вимогливість, в першу чергу до себе і до колективу, і любов до роботи, яка щоденно у вихователів починається з посмішки.
Щиро завдячують працівники садків і батькам, які допомагають утримувати їх заклади. Зрозуміло, ця підтримка  сьогодні теж вагома. Цього дня міський голова пообіцяв, що буде пропонувати депутатам додатково виділити з бюджету по 10 тисяч гривень на найнеобхідніші потреби садочків – придбання меблів, постільної білизни чи іграшок, на розсуд колективів.
Багато думок навіяли відвідини дошкільних закладів міста особисто для мене. Пригадалося наше радянське дитинство у садочках, не таке кольорове і яскраве. У пам’яті спливли кадри сюжету новин про зруйнований садочок у Слов’янську, де серед руїн валялася лялька в яскравому вбранні, а завідувачка розповідала, як цей заклад раніше був облаштований і сміялися у ньому діти. Дивилася, як у затишних спальнях солодко спить малеча, підклавши під щічку кулачок, і зрозуміла: це - яскрава картинка миру на землі. По-новому ми віднедавна почали розуміти сутність мирного життя і його ціну.
Любов КЛІМЧУК

НЕ ПРОСТО СИНИ! СИНИ-ГЕРОЇ!


Квітуче село Селець, з шумом верб і шепотом вітру, плюскотом хвиль Горині і посмішкою сонця, а поряд - мамині очі, татові натруджені руки, бабусина колискова пісня пестили, зігрівали, ростили синів.
Щоб виросло, не змарніло,
Щоби зовсім не хворіло,
Сили й розуму набралось
Батьків своїх потішало.
Рости, синку, вмій і знай
Захищати рідний край.
Не думали батьки, що пророчі слова у XXІ столітті збудуться.
Зростили синів, не просто синів! Синів – Героїв! Ось вони: Ващишин Олег, Берестень Роман, Великий Іван, Ольховик Сергій, Великий Володимир, Євдокимов Олександр, Петрушко Василь, Гераймович Сергій.
Вони молоді, енергійні. Їм би любити, створювати сім’ї, здобувати професії. Але це відійшло на потім. В такому віці хлопці вже знають ціну життя, запах пороху, втрату побратимів. 
Здається зовсім недавно вони були учнями, мали перше кохання, навчальні та спортивні досягнення. Ніхто з них і не думав, що з часом так різко зміниться їхнє життя: з тихого квітучого поліського краю на воєнне лихо Сходу України.
Хвилюючою була зустріч учнів та вчителів з учасниками АТО. Своїх героїв зустрічали квітами та підготували для них цікавий концерт. Байдужих не було у святково прибраній залі. Присутні уважно спостерігали за кожним рухом героїв, пильніше вивчали їх постаті, з цікавістю заглядали їм в очі.
„Як багато бачимо в їхніх очах! В них про те, що було, і про те, що буде. І раптом розуміємо: яке ж це щастя - безмежне і чисте небо над головою! І завтрашній день, якого чекаєш із надією і радістю! Тож хай негайно зникне той жах, назва якому – війна!”, – ділиться думками учениця 10 класу Ірина Ракович.
Раз-по-раз гучними оплесками та словами: „Слава Україні! Героям Слава!” – прославляли наших мужніх воїнів, підтримуючи виступи сільського голови Павла Голяки та вчителя, депутата сільської ради Людмили Черпак. Вони вручили армійцям планшети та матеріальну допомогу. До цієї святої справи долучились підприємці та інші люди села. Разом з депутатом сільської ради Ольгою Дубінець ми пройшли подвірний обхід для збору пожертв. Байдужих не було.
Безмежно вдячні за надання матеріальної допомоги для наших учасників АТО. Церкві християн вірі євангельської, Адамчуку Олександру Івановичу, Лясковцю Сергію Адамовичу, Адамчук Людмилі Іванівні, Наумцю Петру Павловичу, Черпаку Леоніду Наумовичу, Дубінцю Івану Івановичу, Островцю Віктору Івановичу, Островець Єві Вікторівні, Пришко Людмилі Йосипівні, Гончару Йосипу Йосиповичу, Шиліпуку Віталію Степановичу, Вороб’ю Сергію Йосиповичу, Голяці Павлу Павловичу, Голяці Миколі Павловичу, Голяці Сергію  Павловичу, Гордієву Сергію Григоровичу, Велінцю Петру Павловичу, Велінцю Павлу Йосиповичу, Іваничку Миколі Миколайовичу, Кузіну Віктору Петровичу, Рашовському Володимиру Івановичу, Петрушко Миколі Михайловичу, Берестеню Валерію Васильовичу, Голяці Павлу Васильовичу, Островець Ніні Адамівні, Паламарчук Любі Олександрівні, Герману Петру Йосиповичу, Сафоніку Федору Васильовичу.
Війна. В цьому слові біль і сльози матерів, стогін поранених, спалені села. Наші земляки, ризикуючи своїм життям, мужньо боролися з ворогом в зоні АТО, а ще гірше – потрапили в полон. На плечі батьків наших воїнів лягли тяжкі випробування життя. Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано, скільки молитв переказано! Серце крається від невизначеності. Все стерплять, тільки б повернувся синок живий! Господи, допоможи!
Після цього хочеться заволати на весь голос: „Хіба ж вас народила не жінка, хіба не співала колискової, не вчила добра, людяності? Схаменіться! Складіть зброю! Ми ж народжені для життя, любові, праці”.
Людмила ЧЕРПАК,
вчитель, депутат Селецької сільської ради.