пʼятниця, 3 жовтня 2014 р.

НЕ ПРОСТО СИНИ! СИНИ-ГЕРОЇ!


Квітуче село Селець, з шумом верб і шепотом вітру, плюскотом хвиль Горині і посмішкою сонця, а поряд - мамині очі, татові натруджені руки, бабусина колискова пісня пестили, зігрівали, ростили синів.
Щоб виросло, не змарніло,
Щоби зовсім не хворіло,
Сили й розуму набралось
Батьків своїх потішало.
Рости, синку, вмій і знай
Захищати рідний край.
Не думали батьки, що пророчі слова у XXІ столітті збудуться.
Зростили синів, не просто синів! Синів – Героїв! Ось вони: Ващишин Олег, Берестень Роман, Великий Іван, Ольховик Сергій, Великий Володимир, Євдокимов Олександр, Петрушко Василь, Гераймович Сергій.
Вони молоді, енергійні. Їм би любити, створювати сім’ї, здобувати професії. Але це відійшло на потім. В такому віці хлопці вже знають ціну життя, запах пороху, втрату побратимів. 
Здається зовсім недавно вони були учнями, мали перше кохання, навчальні та спортивні досягнення. Ніхто з них і не думав, що з часом так різко зміниться їхнє життя: з тихого квітучого поліського краю на воєнне лихо Сходу України.
Хвилюючою була зустріч учнів та вчителів з учасниками АТО. Своїх героїв зустрічали квітами та підготували для них цікавий концерт. Байдужих не було у святково прибраній залі. Присутні уважно спостерігали за кожним рухом героїв, пильніше вивчали їх постаті, з цікавістю заглядали їм в очі.
„Як багато бачимо в їхніх очах! В них про те, що було, і про те, що буде. І раптом розуміємо: яке ж це щастя - безмежне і чисте небо над головою! І завтрашній день, якого чекаєш із надією і радістю! Тож хай негайно зникне той жах, назва якому – війна!”, – ділиться думками учениця 10 класу Ірина Ракович.
Раз-по-раз гучними оплесками та словами: „Слава Україні! Героям Слава!” – прославляли наших мужніх воїнів, підтримуючи виступи сільського голови Павла Голяки та вчителя, депутата сільської ради Людмили Черпак. Вони вручили армійцям планшети та матеріальну допомогу. До цієї святої справи долучились підприємці та інші люди села. Разом з депутатом сільської ради Ольгою Дубінець ми пройшли подвірний обхід для збору пожертв. Байдужих не було.
Безмежно вдячні за надання матеріальної допомоги для наших учасників АТО. Церкві християн вірі євангельської, Адамчуку Олександру Івановичу, Лясковцю Сергію Адамовичу, Адамчук Людмилі Іванівні, Наумцю Петру Павловичу, Черпаку Леоніду Наумовичу, Дубінцю Івану Івановичу, Островцю Віктору Івановичу, Островець Єві Вікторівні, Пришко Людмилі Йосипівні, Гончару Йосипу Йосиповичу, Шиліпуку Віталію Степановичу, Вороб’ю Сергію Йосиповичу, Голяці Павлу Павловичу, Голяці Миколі Павловичу, Голяці Сергію  Павловичу, Гордієву Сергію Григоровичу, Велінцю Петру Павловичу, Велінцю Павлу Йосиповичу, Іваничку Миколі Миколайовичу, Кузіну Віктору Петровичу, Рашовському Володимиру Івановичу, Петрушко Миколі Михайловичу, Берестеню Валерію Васильовичу, Голяці Павлу Васильовичу, Островець Ніні Адамівні, Паламарчук Любі Олександрівні, Герману Петру Йосиповичу, Сафоніку Федору Васильовичу.
Війна. В цьому слові біль і сльози матерів, стогін поранених, спалені села. Наші земляки, ризикуючи своїм життям, мужньо боролися з ворогом в зоні АТО, а ще гірше – потрапили в полон. На плечі батьків наших воїнів лягли тяжкі випробування життя. Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано, скільки молитв переказано! Серце крається від невизначеності. Все стерплять, тільки б повернувся синок живий! Господи, допоможи!
Після цього хочеться заволати на весь голос: „Хіба ж вас народила не жінка, хіба не співала колискової, не вчила добра, людяності? Схаменіться! Складіть зброю! Ми ж народжені для життя, любові, праці”.
Людмила ЧЕРПАК,
вчитель, депутат Селецької сільської ради.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар