Виростеш ти, сину, Вирушиш
в дорогу,
Вирушать
з тобою Приспані
тривоги…
Ці слова Василя Симоненка наче
сказані про кожну українську оселю, де виросли сини...
У мальовничому поліському селі Колки,
що квітує в обіймах річок Случ і Горинь, у білявих хатах, при материнській ласці і пильному погляді
батька зросли сини. Не просто сини – герої! Їм лишень трішечки більше за 20. А
вони вже звідали запах пороху, «гостинність» окопів, побачили тих, хто прощався
з життям… Це випускники нашої школи Олександр Бруяка та Павло Хомич. Усі знаємо
їх як спокійних, працьовитих, надзвичайно добрих хлопців. «Ще у школі помітна
була особлива відповідальність, на них завжди можна було покластися», - так
говорю про них, бо вчила, всі шкільні роки була поруч.
Олександр і Павло зараз – у
відпустці. Їм пощастило повернутися до рідного села, домівки, школи.
Зустріч з учасниками АТО. Хвилюються вчителі, учні,
усі присутні. А самі винуватці? Що таке 20-25 років? Не по роках серйозні,
дорослі, відповідальні. Ніхто з них й уявити не міг, що воюватиме. Але, на
жаль, настав час виконувати прямий обов’язок
військового – захищати Вітчизну. Хлопці сміливо ступили на цей шлях.
Їм на підтримку вирушив ще один
земляк, батько двох синів, 34- річний Михайло Іванович Жакун. Ідучи казав: «Іду
боронити Вітчизну, рідний край, дітей, вбивати не готовий і не хочу, але добре
знаю, що як ми не знищимо війну, війна знищить нас!». Прощаючись мовив: «Не
хотів тобі, мамо, казати, але не зміг…». Сльози закрили матері світ і сина,
який вскочив у дизель-потяг.
У зоні АТО на даний час перебувають
ще двоє випускників нашої школи: Микола Якимович та Володимир Дашук. Інколи
дзвонять, заспокоюють, з буднями солдатського життя ладять.
Приємно, що наші випускники
солдатську честь не забруднили боягузтвом та зрадою, а гідно витримують це
величезне духовне потрясіння і випробування, як личить справжнім чоловікам,
героям. І які б слова ми не підбирали
для них – їх не вистачить.
Дорогі наші учні! Дякуємо за те, що ви були такі різні, але виросли
гідними людьми.
Кожен з вас мріє про щасливе майбутнє
життя, бо хоч вже й побували на війні, вона загартувала чоловічі риси
характеру, але не зламала сили волі, любові до життя, бо прийшли на зустріч
щирі, доброзичливі, радісні. У спілкуванні з підростаючим поколінням намагались
донести до їхніх сердець почуття обов’язку та відповідальності.
Всі знаємо, що будь-яка війна несе смерть, калічить людські
долі, одягає не одній матері чорну хустину. У війни свій безжальний рахунок.
Відомий український філософ Г.Сковорода писав: «І щастя твоє, і мир твій, і
Бог твій – усередині тебе перебувають».
У гонитві за
багатством, матеріальним благополуччям, високою посадою, зарплатою ми,
порушуючи всі Божі заповіді, забуваємо про вікову мудрість.
Тож поки наші
односельчани, земляки несуть службу на Сході, ризикуючи щомиті своїм життям,
нам залишається тільки підтримувати їх, молитись і просити Бога, щоб зберіг їм
життя – це буде для них і нас найвищою нагородою.
Учні
нашого навчального закладу долучилися до участі в акції «Напиши листа солдату».
Всі листи та малюнки юнаки передадуть воїнам у своїх військових частинах. Ось
один із них.
«Доброго
дня, дорогі захисники України! Масу найкращих побажань шле Вам учениця 7-А
класу Вікторія Годунко. Хоч Ви далеко від нас, але повірте, що всі ми разом з
Вами: хвилюємось, переживаємо, просимо у Бога припинення війни, щоб кулі минали
Вас, ангели-охоронці не випускали з поля зору, щоб залишилися живі і в скорому
часі повернулися до рідних домівок. Ваш прихід принесе велику радість батькам,
дружинам, дітям, коханим, друзям - всім, хто бажає швидкого повернення.
Ми віримо у Вашу
мужність, фізичну силу, уміння орієнтуватися в складній ситуації, вміння
боротися, перемагати і жити.
Хай на далекій
чужині кожне деревце, квіточка, хмаринка, сонячний промінчик буде Вам у поміч,
а немудра солдатська їжа нехай надає сили не менше, ніж домашні ласощі.
Ніхто не сподівався,
що доведеться воювати, захищати Україну, але, на жаль, прийшлося. Ви для нас
герої! Віримо, що витримаєте, вистоїте і доведете тим, хто прийшов на нашу
землю, що у неї є захисники.
Отож, надіємося, що
скоро все закінчиться і буде мирне небо над головою, а в цьому - лише Ваша
заслуга.
Усім, хто зараз у
АТО,
І ось настане та хвилина
Вертайтесь
швидше у село. Що посміхнеться Вам
калина,
Чекаєм Вас, усі
чекаєм Всі квіти вклоняться до ніг,
У Бога спокою
благаєм! Солдат вернувсь з далеких доріг!
Ми віримо усі-усі, А героїчний цей Ваш крок
Що вернетеся усі Ви,
Для нас усіх тяжкий урок.
Я хочу Вам усім сказать, Стояти треба до загину
Ми
будем Вас чекать, чекать! За рідну
неньку Україну!
З глибокою шаною,
повагою і любов’ю, Вікторія Годунко».
Учні навчального
закладу не лишилися осторонь соціальної акції «Допоможи ровеснику зі сходу
України!». На засіданні учнівського комітету вирішили провести тематичний вечір
«Україна в моєму серці!». Школярі організували ярмарок-продаж сувенірів. А за
придбані кошти закупили канцелярські товари для своїх однолітків зі Сходу.
Олена Ромаш, заступник директора
Колківського НВК з виховної роботи.
Немає коментарів:
Дописати коментар