пʼятниця, 5 вересня 2014 р.

А ТОМУ РОДУ ЗНАЙШЛОСЯ ПЕРЕВОДУ…

Ще 1558 року польський король Сигізмунд ІІ Август наказав «описати всі пущі Великого князівства Литовського і звирині переходи й показати все це на письмі й на картах», в т.ч. «через пущі Клеванські, Степанські, біля села Кухча й містечка Нобеля». Тобто йдеться безпосередньо і про наш ріднокрай. У поданому королеві описі фіксуються населені пункти, річки, озера, болота тощо. Й, приміром, Заріцька пуща, на думку дослідників, вказує на теперішній сусідній райцентр Зарічне, Степанська – вочевидь на Степань нині Сарненського району, давній княжий град, відомий ще з Іпатіївського літопису. Серед оступів, тобто багатих дичиною місць, виділено «Ясенець», «Великий Лесь», від яких, цілком ймовірно, й пішли назви сьогоднішніх наших села Ясинець(у недалекому минулому Ясенець) і урочища Великий ліс, що в угіддях Дубровицького лісництва. З тих часів збереглася й назва лісової дороги Литовка, яка простяглася неподалік. А вже наприкінці ХУІІІ ст. прокладено Волинський тракт – насипний вал через котловину Прип’яті й далі до Висоцька, Дубровиці, Бережниці, Степані.
Традиційно в нас навколишні землі асоціюються насамперед з іменем графів Плятерів, котрі мали тут великі володіння з кінця ХУІІІ й до буремного ХХ ст. А між тим великими територіями володіли й князі Радзивілли – знанний рід литовського походження. До речі, й сучасний райцентр Радивилів на півдні Рівненщини називався свого часу Радзивілловом.
У нашому краї серед багатьох сфер діяльності Радзивіллів було й штучне вирощування риби. От і в першій третині минулого століття, підтримуючи рішення польського уряду про розвиток рибництва, створили, зокрема, ставкові господарства «Ніколаєво-Гольє» на Зарічненщині, «Черетяни» біля рокитнівського Старого Села й «Млинище» за нашими Перебродами. За розповідями старожилів, живу рибу відправляли до Гданська й навіть далі в Європу у водоналивних баржах або залізницею в Польщу з Удрицька, куди рибу доставляли волами у спеціальних ємкостях з водою.
А також у графів були багатотисячні гектари лісових і болотяних мисливських угідь, де колись Радзивілли, як і Плятери, влаштовували справді королівські полювання. Ще й перед Другою світовою війною, як розповідали перебродівці, Януш Радзивілл із сином Едмундом приїздили до нас полювати пернату дичину. В згаданому урочищі Млинище зберігся з тих часів мисливський будиночок з каміном, де по війні облаштували контору рибцеху.
З приходом Червоної Армії у вересні 1939-го обох Радзивіллів заарештували, сина відправили в Білорусію до Козельська(який, до речі, невдовзі стане місцем масових розстрілів польських офіцерів), а батька – до Москви, де його особисто допитав нарком внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія. Але все ж обох випустили на волю. Бо, якщо вірити спогадам одного з керівників радянської розвідки Павла Судоплатова, чекісти знали, що князі у своїх розкішних угіддях нібито влаштовували полювання для гітлерівського рейх міністра і рейхсмаршала Германа Герінга, у підходах до якого тоді в СРСР були зацікавлені. Отож Радзивіллів депортували до Польщі.
Як відомо, Герінга на Нюрнберзькому процесі засудили до страти. А Радзивіллів із встановленням у Польщі комуністичної влади знову заарештували, конфіскували їх майно. До 1947 р. обидва перебували в концтаборі, а решту віку недавні власники величезних маєтностей доживали майже без засобів до існування. У їхньому варшавському палаці нова влада створила музей Леніна, потім там облаштували президентську резиденцію, а колишній польський міністр іноземних справ Януш Радзивілл мешкав у однокімнатній квартирі у Варшаві до своєї кончини в 1967 р. Ото вже справді: сік транзіт глоріа мунді, тобто так проходить земна слава. За кілька років пішов із життя й Едмунд. Варто додати, на його похорон приїздила вдова президента США Джона Кеннеді Жаклін – сестра дружини іншого з Радзивіллів, Кароля Станіслава.
От і такому роду знаходиться переводу. Мали князі в нас безкраї маєтності, господарство вели на рівні кращих європейських зразків. Тепер те все в минулому. А ліси, хай і не такі величні, досі нам щумлять і риби ще не перевелося в наших численних водоймах, у тих же ставах на Млиниці й Черетянах.

 Олександр СТРИЖАК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар