пʼятниця, 5 вересня 2014 р.

БУВ І ТАКИЙ «КЛУБ»

Елегантний і знаменитий чемпіон світу з шахів Хосе-Рауль Капабланка-і-Граупера завжди дбав про свою зачіску; навпаки, інший чемпіон світу, іскрометний шахіст Михайло Таль не переймався цим ніскільки. І, власне, що спільного між стрижками-зачісками й «розумною грою»? Наразі пригадується таке з дубровицького життя.
Наприкінці 50-х – на початку 60-х років минулого століття в Дубровиці навпроти тодішнього кінотеатру «Зміна» стояла двоповерхівка, стара, ще із царських часів. На першому поверсі розміщувалася єдина в місті перукарня: невеликі зал і передпокій. І була в передпокої на столику шахівниця, аби відвідувачам у черзі до майстра веселіше чекалося. Проте збиралися в цьому передпокійчику не лише бажаючі підстригтися-поголитися, але й узагалі місцеві любителі шахів; траплялося, стільки їх наб’ється, що й пройти ніяк. Такий собі, як у Ільфа і Петрова, «Клуб чотирьох коней». Баталії «на висадку» точилися за чорно-білою дошкою неабиякі. Бувало, і недоголений клієнт, і перукар полишать крісло біля дзеркала, аби оцінити гостру ситуацію на шахівниці. Й уже хтось кричить: «Тільки без підказок!». Аж не віриться, що відтоді спливло півстоліття.
Працювала в ті роки у місті, щоправда, й сезонна перукарня, на «станції», яка тоді називалася селищем Зарічним. Тулилася в кімнатці павільйону на автобусній зупинці, що навпроти залізничного вокзалу. Там теж стригли й голили, але в шахи там не грали.

Тепер у Дубровиці он стільки перукарень, і нові відкриватимуться. А от якогось шахового осереддя, бодай такого, як ото колись, у місті вже немає. Хоча хороші шахісти в нас є, і змагання періодично проводяться. Отож і який-не-який «Клуб чотирьох коней» не заводив би. Ще і, як сьогодні, у рік Коня.
Олександр СТРИЖАК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар