ХАЙ БЕРЕЖЕ ВАС ГОСПОДЬ БОГ!

«Підтримка і допомога нашим землякам, які захищають Вітчизну, є першочерговим завданням у роботі влади», – зазначає голова районної ради Сергій Васильович Киркевич. – Сьогодні громада району активно долучається до благодійництва з метою захистити наших земляків, які відправляються в зону АТО.

Всі бронежилети, які надходили нашим хлопцям протягом останнього періоду, в основному були придбані саме за кошти громади, простих людей, які відчувають свою відповідальність за рідних, друзів, знайомих, які перебувають в гарячих точках. Велике спасибі за організаційну роботу сільським головам і працівникам сільрад, освітянам, всім небайдужим людям, які долучилися до цієї благородної справи. Навіть невеличка частинка пожертвуваної суми може врятувати одному з наших солдатів життя. В кожному придбаному бронежилеті і військовій амуніції - тепло сердець жителів нашого району».

У п’ятницю-суботу, 5 і 6 серпня, Сергій Киркевич, разом із депутатом районної ради Миколою Кохном та виконавчим директором благодійного фонду «Наш Край» Віталієм Загайним відвідали наших земляків, які нещодавно були мобілізовані і зараз перебувають на Львівщині - у селі Раковець, а також на Яворівському полігоні і у Львівському прикордонному загоні. Візит був логічним продовженням підтримки українських вояків, яку надають нашим землякам жителі Дубровиччини.

Відвідали не з порожніми руками – бійцям привезли бронежилети, а також зимову амуніцію: теплі куртки, шкіряні берци, шкарпетки, білизну, подарунки. Жителі сільських рад зібрали кошти на ці першонеобхідні для вояків речі, суттєву матеріальну підтримку надав благодійний фонд «Наш край» і особисто його голова Василь Яніцький. До речі, ще 10 бронежилетів замовив Василь Петрович для наших військовослужбовців. Від імені наших вояків, їх рідних та усієї громади голова районної ради щиро вдячний за таку допомогу Василю Петровичу.

Бронежилети четвертого класу захисту було вручено нашим військовослужбовцям безпосередньо з рук в руки. Передача обладунків відбувалась без зайвого офіціозу та довгих промов. Сергій Киркевич та Микола Кохно під час вручення побажали військовим не потрапляти під кулі, та зазначили, що саме завдячуючи мужності відважних патріотів Україна подолає будь-які труднощі.

Районні депутати також ознайомилися з умовами служби наших мобілізованих, поспілкувалися з ними і їх командирами. «Чесно кажучи, - зазначає Сергій Киркевич, - дуже імпонує бойовий дух, настрій наших земляків, відчувається, що Україна, зокрема, наша Дубровиччина, виростила прекрасних синів, які готові її захищати». Микола Кохно також додає, що командири відгукуються про наших земляків найкращими словами. «Умовами служби у Львові та Яворові наші земляки задоволені, дещо менш комфортними є вони у Раковці. Ми побачили, що у нашій державі є достойні бази військової підготовки. На цих полігонах готують десантників, водіїв БМП, танкістів та інших спеціалістів для збройних сил України».

Зазначимо, що в даний час, майже всі наші мобілізовані військовослужбовці забезпечені бронежилетами, громада докладе всіх зусиль, щоб найближчим часом кожен солдат з Дубровиччини мав цей засіб захисту.

Під час нашого спілкування у кабінет до голови районної ради зайшли рідні Володимира Капрана, військового водія, який був мобілізований до війська у серпні. Зараз наш земляк перебуває на військовому полігоні «Широкий лан», що у Миколаївській області. Голова районної ради передав солдатові бронежилет, який рідні доставлять йому найближчим часом. Звісно, материнське серце буде хвилюватися доти, поки син не повернеться до рідної домівки, однак з бронежилетом  бодай крапля спокою зігріє душу матері. Відразу ж у кабінеті, рідні зателефонували до Володимира, розповіли йому про амуніцію і передали вітання від усієї громади нашого району. «Головне, ми зичимо, щоб Володимир і всі наші земляки повернулися здоровими додому, будували мирне життя, створювали сім’ї, народжували дітей. Віримо, що так і буде», - зазначив Сергій Киркевич.

А мама, Людмила Миколаївна, з хвилюванням пригадала, як йшов служити син до війська. Він сказав їй дуже прості і водночас глибоко філософські слова: «А хто, мамо, як не я? Мабуть, у мене доля така – пов’язати життя з армією». У червні Володимир відсвяткував 23-річчя. Незадовго до цього у нього закінчилася служба у лавах Збройних сил за контрактом. Хоча незадовго до мобілізації переніс юнак операцію, зауважив жартівливо, що автомат Калашникова втримати зможе. Мати за три години зібрала сумку. Що коїлося в її душі в той момент, описати словами неможливо, бо нема слів вищих від материнської любові. Туди, на схід, разом з її кровинкою, поїхали її спокій, її нерви, її душа. Подумки кожна мати воює зі своїм сином. Учасниками цієї війни стали не лише наші солдати, їх рідні та друзі, а й всі, хто дбає про життя захисників Вітчизни, подаючи руку допомоги армії.

В час, коли на сході України іде війна, громада Дубровиччини  єднається у своєму бажанні допомогти військовим. Сьогодні Україна потребує героїв, герої потребують підтримки суспільства.

Коли писалися ці рядки, на думку спали слова із пісні:

Повертайся живим! Повертайся, благаю.

Повертайся живим! Благаю!

Чуєш, любий, як серце кричить?

Я стою на колiнах, благаю. Повертайся живим...

Любов КЛІМЧУК.