пʼятниця, 13 травня 2016 р.

«Я перед нею помолюся, як перед образом святим»

Квітує травень, оспіваний у піснях, гаптований солов’їними розливами, і з ним приходить до нас славне свято Матері.
Ми мало звертаємо уваги на основне покликання жінки, її головну місію на Землі – продовження роду. Але ж і таємницю жіночності варто шукати у справжньому покликанні жінки – материнстві й коханні.
У наш час, час національного й духовного відродження, ми повертаємось до свят, які шанували наші предки. У них черпаємо скарби народної мудрості, наснагу, сподівання на кращу долю рідного народу.
Святкування Дня Матері має свою історію. У 1910 році у штаті Філадельфія вперше організували День Матері. А в 1914 на клопотання Анни Джервіс (вона рано втратила матір і запропонувала, щоб люди разом вшановували і матір-неньку, і матір-Землю, і Матір Божу) Конгрес США встановив нове державне свято.
Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. А з 1995 року День Матері став святом усієї незалежної України.
Хай це свято ввійде в кожну українську родину, щоб під знаком вшанування Матері виховувалися наші діти, бо від того, як вони будуть виховані, залежить наша сила, краса, воля, наше майбутнє.

Упродовж всього нашого життя, з тієї миті, як народжується немовля, і до останнього подиху, найближчою, найріднішою людиною на землі є для нас мати. І хоч би скільки нам не було літ, у скруті і в радості, вголос і подумки ми вимовляємо: «Мамо!». Ніби кличемо її – щоб захистила, щоб просто була поруч. Бо людина в душі завжди залишається дитиною, для якої материнські обійми – найнадійніший у світі прихисток.
На цій землі, де ми живемо, де одвічно родять хліб і добро, де ростуть ліси і мужніють сини, де народжуються пісні і дочки, є ще одне сонце – материне серце.
На жаль, моєї неньки немає на цьому світі уже чотирнадцятий рік. Але я думаю: у людини немає смерті, є мить і вічність, коли на зміну дневі приходить нічна пітьма, а нам назавжди залишається простір і натхненний клич душі.
Я знаю: нині не заведено говорити високими словами та мені хочеться сказати, хай і запізно: «Матінко-зірко моя, звідси я – з твоїх гарячих, пошерхлих долонь і пісень. Тому не шукаю твого сліду в небесах. Він тут – на сходженій, тисячі разів скопаній тобою любленій землі. Тут відгомоніли, відспівали високим голосом, відплакали болючими для мене сльозами твої літа».
Спасибі ж тобі, рідний краю поліський, за те, що тут ходила моя мати.
У День свята матері хочу звернутися до дітей: не забувайте зайвий раз підійти до неньки, обняти, шепнути на вушко: «Я так тебе люблю». І нічого їй більше не треба. Вона й далі радісно нестиме свій хрест на свою Голгофу. А ще моліться, бо наша молитва за батьків дуже сильна.
Іще таке моє побажання: хай усі діти якомога довше чують дихання своїх батьків, удари їхнього серця. І їдуть. Доки є до кого…
Надія КОЛОДА, с. Кривиця.

День травневий, день весняний
Трави й квіти весняні.
Навкруги куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серце кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.

В цей прекрасний день хочемо привітати свою матусю Катерину Денисівну Приходько з Лютинська!
Нам, дітям цієї прекрасної жінки, поталанило, ми дуже вдячні Богові, що ця жінка – наша матуся. Вона справді сильна жінка, яка дала нам життя і навчила любити. Жінка, котра крізь все своє життя несе важку й водночас таку милу серцю ношу – «материнство». Її материнство по-справжньому вистраждане за рахунок власного здоров’я, воно завжди стоїть насторожі щастя та спокою, завжди оберігає, наставляє та захищає. Наша мама – це наша гордість! Нею варто пишатися тому, що вона зуміла виховати в скрутних умовах трьох дітей, зуміла пройти нелегкий шлях - хвороби своїх доньок, зуміла пережити ті страшні довжелезні, вимолені, виплакані ночі і дочекатися свого сина Юрія з АТО. Не кожна жінка здатна, але це не про неї. Її багатство – в дітях та онуках. Вродлива, жіночна, мудра, добра, сильна й водночас дуже ніжна та вразлива. Мамине слово, мамина усмішка, дотик лагідних рук – найдорожче в світі!!!
Матусенько! Нехай воздасться Вам сторицею все те, що Ви посіяла у наших душах. Нехай Матір Божа і ангел-охоронець бережуть Вас ще довгі-довгі роки.
Лагідна, рідненька, добра і проста,
Наша дорогенька, наша золота,
Натруджені руки, мудрі слова,
Вам, мамо, ніколи, спокою нема.
Тож дозвольте в день такий святковий
Побажати щастя,радості в житті,
Щоб не знали,мамо,горя Ви ніколи
І до 100 років Ви для нас жили!
Син Юрій, доньки – Юлія, Марія.


МАМІ
Для мене вдома подруга і мама!
У школі вчителька. І зовсім не моя.
І що виходить? Справжня драма.
Бо тут чи там, а ми сім’я.
Мене послухать не завжди ти встигаєш.
Робота в тебе вже така.
А говорити я люблю, ти знаєш!
І ще смієшся з мого язика.
Конспекти, зошити, книжки, уроки!
І завжди так! Роботи тьма!
А як на мене, то ти вчитель року!
І виправляти що? Та ні. Нема!
«Наталіє Василівно!» і так усі перерви.
Як не стомитися і щиро так сказать:
«Я, діти, тут». Це ж треба мати нерви
Усіх послухати, ще й зошити перевірять.
Усе життя і вчителька, й матуся.
В одній руці пакети і сумки.
І знаєш, мамо, я від тебе вчуся.
І бути вчителем приходять вже думки.

М.А.М.А.
І подруга, і вчителька, і мама.
І мій «директор», і черговий спортсмен.
І сильна, і тендітна дама.
І у всіх справах супермен!

Хотілося б пробачення просити.
Найкраща мама. Ось тільки ж я...
Могла посперечатись з нею, «не любити»
Її постійні повчання.

Та інколи послухати теж варто,
І розібратись, і допомогти.
Тоді усі проблеми стануть жарти.
З підтримкою всіх цілей можна досягти!

І дуже добре, коли мама щось порадить.
І заспокоїть, все пояснить, все віддасть...
Спокійно усміхеться, у біді розрадить.
І захистити зможе від усіх нещасть.
Дарина Кухар, учениця 8 класу Висоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар