Таїну Полісся показували у національному музеї «Пирогово»

 

Наше Полісся – унікальне і особливе: своїми традиціями, звичаями, обрядами та звісно ж його людьми, які зберігають і шанують все те, що заповіли їм предки. Найвідомішими елементами культурної спадщини нашого краю є «обряд водіння Куста», «геометрична вишивка», «поліський серпанок», «виготовлення виробів із бурштину». Всі ці красоти – наші скарби, минулого тижня представляли і популяризували у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Києві. Ті, хто відвідав виставку,  були у захваті від побаченого і почутого.

Всіх полонив обряд «Водіння Куста», вся увага була прикута до чарівної і юної Іринки Рачковської. Не могли не приворожити своїм співом і харизмою родина Ковальчуків та родина Чудіновичів – носії цього древнього обряду.

Не могли відірвати своїх очей і від серпанкових унікальностей, які створює Заслужена майстриня народної творчості України Ніна Рабчевська. Ніна Михайлівна провела для бажаючих майстер-клас з ручного ткацтва.

Експозицію Полісся «А ми були у великому лісі…» у нацмузеї  відкрили 18 червня у межах програми «Мандруй Україною».

«Рівненське Полісся. Місце, де вирують унікальні традиції та звичаї українського народу. Цей колорит варто побачити кожному, сьогодні впевнився на собі. В межах презентації відтворили старовинний обряд «Водіння Куста». Його виконували раніше задля віддання шани предкам, померлим родичам. Також одним із важливих сенсів традиції було духовне переродження і єднання природи та людини. Коли дивишся на подібне – ніби мандруєш у часі. Зачаровує! Українська культура – фантастична. Впевнився вкотре, що ніякому ворогу її не знищити», – поділився емоціями у «Фейсбуці»  після знайомства з нашим унікальним звичаєм  Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

Відвідав презентацію  і відомий український журналіст та телеведучий Костянтин Грубич. І завдяки їй відкрив для себе та для своїх підписників у соцмережі автентичну поліську страву: «Винятковий день від 24.02. У музеї «Пирогово» представляло свою автентику Рівненське Полісся. Ткацтво серпанком, оздоблення бурштину, грибова юшка з оселедцем, неповторні співи – все це вмістилося у декілька годин цілковитого відключення від воєнної дійсності.

Трішки про мирне. Ви знаєте, що таке сцикун? Ні, це не те, про що або про кого одразу подумали. Виявляється, це страва поліської кухні. Задокументована в літературі.   Звідки дізнався?  На презентації народних промислів мені подарували грубу книжку «Етнокультура Рівненського Полісся». Там є стаття про автентичну їжу, де чорним по білому написано, що «сцикун» роблять зі свинячого м‘яса у вискобленому сечовому міхурі. Я думав, що це мацик. Ну майже. Мацик те ж саме, тільки у вискобленому шлунку».

Директорка Національного музею народної архітектури та побуту України Оксана Повякель  на презентації закцентувала увагу на тому, що всі представлені вироби, традиції, звичаї, колоритна мова є яскравим свідченням того, що ми – українці.

«Наша культура не живе у скринях, не зберігається там, її завжди демонструють, популяризують і вшановують. Все, що ми несем, ми несем із гордістю, із дбайливим ставленням і передаємо всю цю унікальність у спадок», – зазначила начальниця управління культури і туризму Рівненської ОДА Любов Романюк, котра разом з майстринями відвідала Пирогово.

«Україна, насправді, має те, що не вмирає в душі і серці кожного українця. І цьому свідчення наші майстерно вишиті та серцем пронизані рушники та однострої. Це не просто голка із ниткою чи полотно – це дух української нації, який незнищенний», – також влучно сказала депутатка Рівненської обласної ради Алла Черній.

«Ворог, коли заходить на територію України, нищить інфраструктуру, храми, школи, убиває наших дітей... Але йому не до снаги перерізати оту пуповину, яка живить із нашої землі нас, нашу спадщину, нашу свідомість, наш менталітет», – резюмувала директорка Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Баковецька.

Поліські берегині традицій зуміли нашими автентичними сакральностями вразити і порадувати глядачів, нашими витворами захоплювалися і дивувалися. Тож зберігаймо і цінуймо те, що маємо!