ПЕРШОВЕРЕСЕНЬ ПОКЛИКАВ У КЛАС

Минулого тижня в усіх школах району пролунав перший дзвоник. Першовересень покликав на урочисті лінійки школярів, педагогів, батьків.

Як і зазвичай, представники районної та міської влади, шефи шкіл відвідали заклади освіти, привітали шкільні родини з початком нового навчального року та Днем знань. У багатьох школах побував й народний депутат України Василь Яніцький. Супроводжувала його начальник управління освіти, молоді та спорту Ніна Стасюк.

Найперше Василь Петрович відвідав Бережницький НВК, де батьки власними силами відремонтували приміщення напіврозваленої шкільної майстерні під їдальню для школярів. Після того з приємною місією пан Яніцький рушив до міської ЗОШ, де з-поміж іншого вручив заслуженому вчителю України Галині Миколаївні Іванів відзнаку Президента України – ювілейну медаль «25 років Незалежності України», а начальнику управління освіти, молоді та спорту Ніні Іванівні Стасюк – Почесну грамоту. Мав цього дня народний депутат також зустріч з педагогічним колективом Дубровицького НВК «Ліцей-ЗОШ І-ІІ ст.» та нагоду привітати з потрійним святом заслуцьких освітян та школярів. Адже 1 вересня тут відзначали, окрім Дня знань, ще й подвійний ювілей закладу – восьмидесятиліття школи у селі та п’ятнадцятиріччя нового НВК.  І ще одна почесна місія чекала на Василя Петровича у Заслуччі – випало перерізати червону стрічку в дитячому садочку. Досі при НВК працювала тільки прогулянкова група малят, однак завдяки наполегливості депутата районної ради, директора НВК Станіслава Рожка, підтримці всього депутатського корпусу ради, райдержадміністрації, особисто колишнього її голови Сергія Киркевича, було виділено трохи більше 170 тис. грн. з районного бюджету на облаштування при школі повноцінного дитячого садочка. Тож нам випала нагода пересвідчитися, як оперативно та економно ці кошти було освоєно. Побував Василь Петрович і в Велюнському НВК, котрому цього дня було присвоєно рішенням районної ради ім’я недавнього випускника, який героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України, Сашка Ярмоліча. Зустрівся народний депутат з батьками нашого героїчного земляка, поклав квіти на його могилу. Про все це детальніше читайте в нашому репортажі.

Бережниця – село славне освітянськими традиціями. Тут здавна був потужним осередок «Просвіти», а населений пункт мав статус містечка. З цим селом нерозривно пов’язані імена Авеніра Коломійця, Теодозії Бриж. Старенька, але чепурна місцева школа дала дорогу в життя багатьом хорошим людям. «Зараз стільки йдеться про опорні школи, межу пішохідної доступності для школяра. Коли я прийшла вчителювати до Бережниці в 1976 році, тут налічувалося понад 400 учнів. Середню освіту здобували також діти з Осови, Підлісного, Кураша, Соломіївки, Орв’яниці. Ніхто їх не підвозив, не створював тепличних умов, а й освіту мали якісну, й в люди вибивалися самі», – каже директор місцевого НВК Г.В. Кедрук.

Школу й вчителів в Бережниці шанували завжди. Попри революції, нівелювання шкали цінностей, освіта тут святе. Недаремно ж, батьки так охоче підтримали ініціативу директора та власними силами в стислі терміни відремонтували старе приміщення шкільної майстерні під їдальню для школярів. Матеріали виділило управління освіти, молоді та спорту, а на будівельній підрядній організації зекономили, виконавши всі роботи власними силами. Бо хіба не наші чоловіки найкращі новобудови зводять олігархам?

«Спочатку було лячно. Адже стіни майстерні зяяли дірками, стеля прогиналася, й щоб не завалилася повністю, доводилося підпирати. Але й водити дітей на обіди в пристосовану їдальню майже за півкілометра, особливо за негоди, теж не випадало. Тож на батьківських зборах озвучили проблему. Навіть не очікувала на такі розуміння та підтримку. Одразу визвалося багато охочих обладнати їдальню для своїх дітей на території школи власними силами. Прийшли чоловіки, оглянули приміщення, заспокоїли, якщо укріпити його армпоясом, вік ще простоїть. З кінця травня й до початку вересня подвір’я школи перетворилося на будівельний майданчик. Все робили буквально з нуля, за ніч перед Першовереснем майже не лягали спати, щоб встигнути, але нова їдальня таки підоспіла під початок навчального процесу. Не підвели й представники харчуючої організації – обладнали її новенькими меблями», – розповіла директор школи під час короткої екскурсії школою для народного депутата. Гарне враження на нього справили і шкільний музей Теодозії Бриж, і вся експозиція старожитностей, що зібрана в школі, й навіть сама атмосфера цього закладу, і здобутки його випускників (цьогорічна медалістка Бережницького НВК набрала 199 балів з української мови та літератури й без проблем стала студенткою престижного Львівського вузу).

Тож вітаючи громаду з Першовереснем, Василь Яніцький пообіцяв не залишати цей навчальний заклад своєю увагою, а дітям побажав успішних оцінок та гарного шкільного дозвілля. Привітали школярів й представники «ГЕОС-ГРУП», передавши для нової їдальні ті самі меблі.

Піднесено пройшов День знань у дубровицькій школі за числом 1. Воно й не дивно, заступник директора цього закладу Вікторія Станкявічус – вже давно визнаний режисер-постановник. Урочистості святу додала й присутність іменитих гостей. А окрім народного депутата та начальника управління освіти, завітав сюди й депутат обласної ради Віталій Сухович. Для Віталія Миколайовича – це не просто візит ввічливості. Він привів до цієї школи й сина-першокласника. «Старший навчається в ліцеї, а молодшого вирішили віддати до першої школи. Тут також дуже гарні педагоги», – каже обласний депутат. Один з них – заслужений вчитель України Галина Миколаївна Іванів, педагогічний талант якої й було відзначено цього дня  президентською ювілейною медаллю «25 років Незалежності».

Символічно третім в маршруті нардепа був Дубровицький НВК «Ліцей-ЗОШ І-ІІ ст.». Тут Василь Яніцький побував на першому уроці в першачків-математиків (грамотою та премією народний депутат відзначив їхнього наставника Галину Будкевич)  та мав розмову з вчительським колективом. «Шаную цей заклад і його працівників за креативність, високий інтелект та невпинний прогрес. Вони зажди мають чим вразити», – поділився Василь Петрович.

На ювілей у Заслуччя народний депутат приготував щедрий подарунок – демонстраційний телевізор «ТOSHIBA», що при потребі може замінити мультимедійний комплекс, навіть не поміщався в багажник «Жигулі». Не поскупилися й інші гості цьогорічного заслуцького Першовересня: директор Дубровицького лісгоспу Віталій Петренко подарував спортивне знаряддя, сільський голова Петро Яцута – іграшки для садочка, від батьківського комітету – електричну швейну машинку.

Хоча, безперечно, найкращим подарунком для батьків стало саме відкриття дитячого садочка. Поки що це тільки одна група, всього кілька кімнат. А яка особлива аура, скільки невтомної дизайнерської фантазії, непідробної любові до дітей. Мені в цьому садочку сподобалося геть усе – від кольорів постільної білизни до оздоблення стін. Інакше й не може бути, якщо зроблене воно дбайливими батьківськими руками. Адже тут так само всі роботи виконані самотужки, а гроші вкладено виключно в меблі та будівельні матеріали.

На вході до школи – пам’ятна дошка, з якої дивиться молодий чоловік. Випускник школи Віталій Мазур поліг в боях на Сході, виводячи з-під ворожого удару своїх солдат. Його ім’я на лінійці згадували не раз. Квіти біля портрета ніколи не в’януть. Ми маємо пам’ятати, кому завдячуємо нашим миром, святами та врочистостями. Віддав шану героєві й народний депутат.

А далі його шлях проліг до Велюня. Тут мала батьківщина іншого нашого героя АТО – Сашка Ярмоліча. Цього першого вересня місцеву школі за клопотанням місцевої громади, педагогічного та учнівського колективу рішенням районної ради було названо ім’ям славетного випускника. Голова районної ради Микола Кухарець, який свого часу також закінчував місцеву школу, особисто взяв участь в урочистостях з цієї нагоди. На жаль, на сам захід ми вже не встигли. Але не засвідчити повагу родині героя й не вклонитися його могилі не могли. Надто дорогою ціною заплатив Сашко за мирні Першовересні.

Він був особливим. І як учень, і як син, і як товариш. «Коли довелося обирати синові життєвий шлях, він не вагався, марив армією. За станом здоров’я (мав перелом гомілки) не пройшов медкомісію. Довелося мені домовлятися, щоб призвали сина  до війська (інші шукають, як цього уникнути) – Сашко наполягав. Дуже радів, коли відібрали до ВДВ. Радів першому стрибку, як дитина. Згодом пишався, що має більше десятка нічних. Взагалі гордився, що став військовим. Інакшої для себе долі не хотів, – пригадує мама Інна Василівна. – Дуже любив й рідне село, й нашу школу, віддав життя за Україну, бо так його виховали тут – вмирати, але не здаватись. Війна забрала у мене Сашка, але подарувала багато інших синів – приїжджають часто хлопці, з якими він служив. Усі учні Велюнської школи – тепер мої діти, бо відчуваю, що моя біда – це наше спільна втрата. Дитяча щирість, їхні неприховані сльози на сьогоднішній лінійці, ці квіточки, які вони постійно приносять на могилу сина – все це неабияка підтримка для нас, батьків, сестри Сашка. Адже поки живі людські вдячність та пам’ять – то й нам легше переносити його втрату».

Народний депутат подякував побратимам Олександра Ярмоліча зі славної львівської 80-десятки, що не забувають про товариша та його батьків. «Ми ніколи цього хлопця не забудемо. Бо… Треба вам поїхати на передову, щоб зрозуміти всю міць солдатської дружби. Ми не вміємо гарно говорити, але віддаємо гарним людям належне. Сьогодні ми передали батькам нашого товариша відзнаку «Командира 80 ОДШБР». Такої нагороди удостоюються кращі з кращих «крилатих піхотинців». Стела з іменами усіх героїв, що полягли в боях за Україну на Донбасі, у Львові завжди утопає в квітах. Україна пам’ятає й любить своїх героїчних синів», – сказав бойовий товариш Сашка.

…Його могила у рідному Велюні – також вся в квітах, прапорцях, а якби зібрати всі сльози, що пролито над нею, то, мабуть, й Горинь, що видніється звідси, вийшла б з берегів. Олександру Ярмолічу виповнилося б лише 25. Він був ровесником Незалежності. Тим справжнім українцем, що не вмів говорити гарних слів, але був здатен на геройські вчинки.

Людмила РОДІНА.