Храм як символ віри!

У центрі нашої княжої Дубровиці височить православна святиня в честь Різдва Пресвятої Богородиці, яка не має собі рівних у всій навколишній місцевості, вирізняється особливою архітектурною красою. Трикупольна, споруджена у стилі пізнього барокко, тепер виблискує вона навкруги жовтою позолотою куполів. Дзвонами сповіщає нам храм цей про свята та церковні події. Він свідок багатьох історичних дат міста та краю. Дякувати Богові, що донині церква Різдва Пресвятої Богородиці збереглася, тут маємо можливість помолитися за своє і здоров’я рідних, подумати про життя, посповідатися і покаятися.   Молимося рідною мовою і завжди співаємо «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!». Цьогоріч ми відзначили 155 років з дня освячення храму.

Я чула від багатьох людей: «Навіщо потрібно ходити до церкви? Я можу і вдома помолитись або ж стверджують, – головне вірити в душі». В цих словах є свій сенс, але на думку Святих Отців, саме молитва в храмі особливо сильна, як каже Сам Христос: «Де двоє чи троє в Ім’я моє, там і Я серед них!». Слово «літургія» в перекладі з грецької означає – «спільна справа», це той час, коли вірні християни збираються разом, щоб вознести свої молитви до Бога, але головне дійство, що відбувається на літургії - це Пресвята Євхаристія! Це найбільше таїнство Всесвіту, в якому сам Господь запрошує нас стати співучасниками його Божества через прийняття Тіла і Крові його… Ми повинні дякувати Небесному Батькові за великий дар – храми на нашій землі. Вони - джерело любові, сили, святості. Дякуймо за істини, які Бог відкриває нам під час богослужінь, за багатьох чудових братів і сестер, з якими спільно молимося, які прагнуть бути поруч з нами в Домі Господа.

Отож, 21 вересня біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці приємно-терпко пахло чорнобривцями: осінніми квітами вслали прихожани дорогу архієпископу Рівненському і Острозькому  Іларіону, який очолив святкове богослужіння. Разом з ним прибули священнослужителі з нашої області й розділили з прихожанами радість цієї події. Піднесено звучали молитви і церковні піснеспіви. Під час служби відбулася священницька хіротонія отця Вадима, який нині несе слово Боже в Австралії. Отець Вадим родом з Рівненщини, і, як зазначив владика Іларіон, йому випала честь висвятитися в такому древньому храмі, як наша церква Різдва Пресвятї Богородиці. Щиро вітав своїх вірян настоятель храму митрофорний протоієрей  Данило Ковташ. Більш як двадцять років він духовно опікає свою паству у Дубровиці. На адресу настоятеля прозвучали слова подяки від архієпископа Іларіона за його духовні труди і велику роль в об‘єднанні християнської громади. З рук архієпископа отець Данило отримав медаль «За жертовність і любов до України». Цього дня грамотою з нагоди 155-річчя освячення храму та 25-річчя створення нової церковної громади УПЦ Київського патріархату  було відзначено всіх прихожан храму – церковну родину. Дубровичанин Віктор Красько за заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердження помісної православної церкви був нагороджений в день свята орденом князя Володимира.

Чисто, високодуховно, піднесено виконали піснеспіви церковні хористи. Владика відзначив їх талант, зауважив, що це справді професійний хор, який своїм співом подарував гарний  святковий настрій прихожанам. Після закінчення божественної літургії традиційно відбувся хресний хід з читанням Євангелій та окропленням освяченою водою. Було відслужено подячний молебень та звершено помазання вірних освяченим єлеєм. У зверненні до прихожан владика Іларіон зазначив:

– Ваш храм пережив досить нелегкі часи, але він вистояв, незважаючи на  всі незгоди й тягарі. Церкву хотіли зруйнувати, як намагалися знищити віру христову. Але зараз, як бачимо, з кожним роком храм розквітає. Це символічно, бо й укріплюється віра посеред нас, а утвердження української церкви є одним з первоначал розбудови України. 25 років тому ми отримали Незалежність, але не вберегли її сповна. Часто дароване нам, ми не вміємо цінувати. І от тепер вже третій рік українські сини проливають кров за наше мирне небо. Дай Боже, щоб якнайшвидше закінчилася ця війна…

Прихожани храму довго не хотіли відпускати владику, спілкувалися з ним, просили благословення. Щиро і дуже приязно архієпископ Іларіон розмовляв з нашими земляками і зичив всім Божої благодаті.

З приємністю й ми поспілкувалися з владикою, поросили поділитися враженнями про свято. Наш шанований співрозмовник  висловив свою щиру повагу до прихожан храму, до всіх жителів району такими словами:

– Мої теплі і добрі вітання всім всім, хто прийшов сьогодні до церкви, і тим, хто не зміг цього зробити, чи то через зайнятість, чи через стан здоров’я. Радий бути на святі у храмі, який щороку потрохи відновлюється. З кожним моїм приїздом помічаю тут зміни на краще. Приємно, що і настоятель, і прихожани дбають про цю святиню, а отже загалом про духовність. Я порівняв би вашу церковну громаду з трудолюбивими мурашками, бо вона бачить перед собою завдання й мету, поступово, поступово роблять кроки до повного відновлення цієї святині. Щиро вдячний всім, хто приходить сюди на службу Божу, тим, хто матеріально підтримує відбудову і ремонт церкви, хто доклав до цього свою працю, й тим, хто хоча б словом добрим згадує цю святиню… Хотів би в день свята Різдва Богородиці щиро привітати дубровичан і побажати, щоб наша Церква українська була єдиною, щоб якнайшвидше закінчилася війна, і звичайно всім нам здоров’я.

Ось такими добрими словами архієпископ Іларіон наголосив на найголовніших цінностях нашого сьогодення. Цього прагнемо  й  ми, адже у молитвенному єднанні цього дня славили дубровичани свій храм, свою землю і Україну. Хай буде дорога до церкви вистелена і нашою любов’ю, смиренням та покаянням.

Після закінчення святкового богослужіння на вірян чекала святкова трапеза та чудовий душевний спів нашого земляка Павла Дуки. Вже ввечері композитор і виконавець написав у соцмережах: «Сьогодні з моїми колегами і друзями Олександром Заходякіним і Віктором Кравченком побували на престольному святі храму Різдва Пресвятої Богородиці в м. Дубровиці. Надзвичайно світлі і приємні відчуття! Хочемо подякувати громаді м. Дубровиця, всім прихожанам церкви, а особливо Отцю Данилу за проведення концерту біля Храму. Надзвичайно теплі і щирі люди – дубровичани, мої земляки! Концерт розпочався під час дощу. Але після першої пісні: «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ», виглянуло сонечко і до кінця концерту зігрівало всіх нас своїм теплом. Окрема подяка отцю Леоніду, настоятелю Свято-Троїцького Храму Басів Кут. Творімо благії справи і Господь Бог побачить і почує!».

Настоятель храму отець Данило щиро вдячний всім прихожанам, хто долучився до організації святкування та всім жертводавцям. Хай хранить всіх Господь у нашому сьогоденні! Хай Україна перебуває під надійним заступництвом Богородиці!

Любов Клімчук.