«Справа художника – народжувати радість»

Приємно відкривати для себе молодих талановитих людей, котрі живуть не лише розвагами та соціальними мережами, а вміло реалізовують свій потенціал. Так, дубровичанка Олена Гладкович створює неймовірні картини. Вона помічає те, чого не помічають інші. Кожна деталь, чи то ромашка, чи краплина роси, у її виконанні наповнюється змістом. Роботи дівчини, як власне і сама вона, романтичні, сонячні та життєрадісні. А що ховається за цим процесом, Олена радо привідкрила завісу нам.

«Мабуть, любов до мистецтва передалася мені по генах, - розповідає художниця. – Тато малював, але ніяк не розвивав талант. Тому дуже радів, коли я повністю поринула в своє захоплення. Однак не скажу, що це було з дитинства. Тяга до малювання виникла в 9 класі. Далі продовжила вдосконалювати навики у художньому училищі, де отримала диплом дизайнера».

Дівчина добре пам’ятає свій перший серйозний твір. «Це був захід сонця над річкою. Саме тоді відкрила для себе техніку малювання фарбами. Нині я працюю олійними, акриловими фарбами і простим олівцем».

«Звісно, бували і невдалі роботи. Але я не пам’ятаю, щоб в мене було бажання покинути все. Адже творчість невід’ємна частинка мене. Особливо це гостро почала відчувати, коли зустріла чоловіка – найбільшого шанувальника і найвідвертішого критика моєї творчості. Він повірив в мене більше, ніж будь-хто, в тому числі і я. І це дуже надихає», - додає Олена.

Окрім чоловіка, маленькою музою для дівчини є її трирічна донька, котра уже починає проявляти інтерес до маминого захоплення. «Звісно, коли з’явилася на світ Маргарита, творчість дещо закинула на інший план, втім зараз знову набираю оберти. Малюю для людей і для власного задоволення. У доробку маю 54 картини. Роботи олівцем я не рахую, втім саме їх найчастіше замовляють. Адже їх швидше творити, наприклад, формат а-4 можу намалювати за 4-7 днів. А от фарбами працюю повільно. Постійно хочеться щось підправити. Тому якщо творю для своєї колекції, то іноді затягую цей процес на місяці. Втім інколи буває навпаки – так захоплююсь, що не зважаю ні на голод, ні на пору доби. Мною керує лише бажання побачити кінцевий результат».

В мистецькому світі побутує думка, що художник найкраще творить, коли він пригнічений. Втім дівчина з цим не погоджується. «А ось Костянтин Паустовський говорив, що справа художника народжувати радість. І мені ця теза подобається значно більше. Малювати треба, коли на душі світло, аби донести його іншим. Над своїми роботами стараюсь працювати в хорошому настрої. Так картина наділена позитивною енергетикою, котру люди неодмінно відчують».

«Я люблю кожен свій малюнок, для мене це маленька історія, – продовжує художниця. – Звичайно, глядач може зовсім по-іншому прочитати її. Але в цьому і є сила багатогранності мистецтва, коли люди в одній картині здатні знайти щось своє. Я нормально ставлюсь до критики, завдяки їй ми не стоїмо на місці. Головне, щоб вона була обґрунтована та доречна».

Олена і надалі прагне розвиватися в цій сфері. «Надіюсь бути успішною. Для цього працюватиму та вдосконалюватимусь. Недарма кажуть, у геніальності 1 % таланту і 99 % роботи. Хоча в теперішній час це не просто. Грошей, які отримуєш від замовлень, інколи не вистачає на матеріали, котрі нині коштують шалені суми. Але, сподіваюсь, це не зупинить мене. І для улюбленої справи я знайду і кошти, і сили, і час (якого теж бракує, бо хочеться ще й бути хорошою мамою, жінкою і господинею)».

Сподіваємось, що Олені все вдасться. Адже її роботи справді достойні уваги. Можливо в майбутньому відвідаємо її персональну виставку, а поки побажаємо натхнення та творчих успіхів.

Леся КОНДРАТИК.