Дякуємо за допомогу і позитив

Минулого тижня у Дубровиці побував вже знаний у районі благодійник Віктор Ничипорович М’ялик. Багато добрих справ зробив він для жителів нашого району і надалі допомагає, по мірі можливостей, вирішувати землякам нагальні проблеми і питання. А їх у нас ой як багато! Міський голова Богдан Микульський щиро подякував благодійнику за добрі справи, зокрема й за допомогу в благоустрої райцентру.

Всі ж проблеми, з якими звертаються до Віктора Ничипоровича  мешканці району, поділити можна на особисті і питання, що стосуються всієї громади. Про те, скільком людям допоміг Віктор Ничипорович на лікування, він не наголошує і говорити не хоче. Каже лише, що це Бог сприяє через його пожертви виздоровленню всіх недужих, тож допомагатиме і надалі всім важкохворим, кому це потрібно. Однак Віктор Ничипорович наголошує, що від щирого серця подає руку допомогу тим, хто справді цього потребує і прикро розчарований, як просять гроші на певні потреби заможні люди. Бо ж, за законом Божим, вони мали б самі поділитися з нужденним. Неодноразово благодійник наголошує, що самодостатня людина має займатися благодійництвом, у міру своїх можливостей. І їй це вернеться сторицею.

Разом з Вікторем Ничипоровичем відвідали Дубровицьку музичну школу. Тут з його допомогою було встановлено енергозберігаючі вікна. Досить відчутна блага справа, щоб не мерзли дітки, навчаючись музичному мистецтву. Таку ж допомогу надав благодійник і у міській школі за числом один. Знову ж таки у молодших класах затишно буде взимку, віхола і холод  не заважатимуть проводити уроки.

У Дубровицьку школу-ліцей Віктор М’ялик разом з помічниками привезли підручники з англійської мови для учнів молодших класів.

– Приємно отримати ці навчальні посібники, – зазначила Алевтина Михайлівна Хрипта, – книги відповідають всім вимогам шкільної програми, сучасні і дороговартісні.

Побували в одному з перших класів. Віктор Ничипорович поспілкувався з дітками, зробили знімки на згадку. Теплі, щирі і невимушені посмішки учнів – найкраща нагорода за такий подарунок.

У міській школі за числом два до благодійника звернулися з проханням знову ж таки допомогти зі встановленням енергозберігаючих вікон. Вони у цьому навчальному закладі вкрай потрібні. У школі нині навчається понад чотири сотні діток, а першокласників взагалі найбільше в районі. Віктор Ничипорович уважно вислухав і пообіцяв допомогти в питанні утеплення школи.

Наостанок відвідав благодійник нашу лікарню. Оглянув виконання ремонтних робіт по встановленню вікон у медустанові, поспілкувався з медпрацівниками. В цей же день передав кошти на закупівлю бойлера для пологового відділення лікарні. Пообіцяв Віктор Ничипорович, маючи змогу, і надалі допомагати головному медичному закладу району, зокрема і сприяти отриманню гуманітарної допомоги.

Всюди було щире і невимушене спілкування. Всюди зверталися до благодійника з проханнями. Зверталися правильно, намагаючись закрити найбільш «болючі» проблеми. Добре, що є у кого просити допомогу. Добре, що допомагають нам. На жаль, в Україні стала держава осторонь багатьох дуже нагальних і болючих проблем, які мала б вирішити саме вона. А поки що, приємно, що трапляються на нашому життєвому шляху такі благодійники, як Віктор М’ялик.  Він нам не зобов’язаний, і не обіцявся. Але нерідко ми сприймаємо допомогу таких щирих людей саме так. Але це вже тема іншої розмови. Поки що ж дякуємо благодійнику за спілкування, допомогу, віру в добро. Від його позитиву стає тепліше на серці.