АМЕРИКАНКИ В ДУБРОВИЦІ

Нещодавно у Дубровиці поспілкувалася з двома жительками Америки, які вперше побували у нашому місті. Уродженка Вашингтона Кетлін Фішман приїхала у наш райцентр, щоб побачити батьківщину свого прапрадіда Міхаєла Фішмана, який загинув у Дубровиці у середині двадцятих років минулого століття. Разом зі своєю подругою Крістіною вперше вирушила молода американка в Україну, щоб ступити ногами на землю предків.

Після смерті Міхаєла його молода вдова з дитиною на руках змушена була покинути Дубровицю і податися до далекої Америки. Всім містом збиралися жінці на далеку дорогу. На щастя, прапрабабуся Кетлін потрапила у заокеанську країну, там вийшла заміж за брата свого чоловіка (згідно із єврейськими традиціями). Доля родини надалі склалася досить благополучно. Син дубровичанки в Америці здобув престижну освіту і навіть став професором. З покоління в покоління в родині Фішманів передавали сімейну історію про містечко Дубровиця в Україні.

Літаком через океан - з Вашингтона до Львова, поїздом до Луцька, а згодом орендованою автівкою до Дубровиці добиралися подруги. Дорога з Рівного до Сарн дівчат дуже вразила (звісно, негативно), проте у нашому райцентрі стан доріг американки назвали пристойними. Пообідавши у місцевому ресторані, подруги завітали у районну бібліотеку, де їх дружелюбно прийняли фахівці книгозбірні. Саме вони організували для американок спілкування з педагогом Тетяною Бандурою та попросили допомоги щодо перекладу у вчителя англійської мови Галини Капітан. Спасибі дубровицьким вчителям за допомогу. Кейтлін привезла з собою фото будинку, де мешкав її прапрадід, однак достовірно того дня цю будівлю знайти не вдалося.

Після екскурсії містом, відвідання місцевого музею, американки потрапили на прийом до міського голови. Богдан Микульський з Оксаною Краглевич пригостили дівчат запашною кавою, розповіли їм про життя Дубровиці, цікавилися родоводом Кетлін, спілкувалися на багато різних тем. Кетлін Фішман зауважила, що не сподівалася побачити таким гарним та древнім містечко, де жили її предки. Американка була вражена затишком Дубровиці, її чудовою центральною частиною, упорядкованою та облагородженою. А найбільше припали до душі гостям власне мешканці міста. Згодом Кейтлін сказала, що тепло душі українців підкорило її відразу. Спадкоємиця роду Фішманів нині працює у центрі зайнятості, у своїх 39 ще неодружена, що є для Америки нормою. З усмішкою Кетлін сказала, що хотіла б мати чоловіка-українця. Дівчина розпитувала і про наповнення міського бюджету, і про відзначення Дня міста, про вибори в Україні та наше ставлення до Володимира Зеленського.

Незабутньою стала для Кейтлін та Крістіни прогулянка до костелу, старого русла Горині, вразила чарівна вечірня природа міста. Світлини на згадку тепер залишаться у фотоархіві дівчат.

Велику подяка за гостинність просили передати американки через газету підприємцю Геннадію Гладкому та всьому колективу магазину «Лілія». Саме тут американки спробували дубровицького мацика і оцінили його смак. Припала їм до душі і випічка, яку виготовляють для «Лілії», смачна кава… У розмові аж до вечора говорили про Україну та Америку, про цінності та культуру, про життєві уподобання та долі людей. Прості у спілкуванні, безпосередні та щирі американки залишили тільки гарне враження про спільно проведений вечір.

Заночували дівчата у готелі «Дружба», ціни за ночівлю тут вони назвали досить прийнятними і умови для проживання нормальними.

Наступного дня, завдяки Геннадію Гладкому, побували американки на єврейському цвинтарі та поспілкувалися з шанованим Федорем Івановичем Креньком.

За два дні спілкування ми стали добрими друзями і так багато дізналися один про одного. Тепер про древню Дубровицю знатимуть вашингтонські нащадки родини Фішманів. Як сказала Кетлін, вона дуже мріє привезти у наше місто свого тата.

Люба КЛІМЧУК.