Про Норвегію, або Робіть вибір на користь Бога

У минулому номері «Дубровицького вісника» ми публікували роздуми Інни Шаргородської (Наумець) з Норвегії про свято Воскресіння Христового. Користуючись нагодою, попросила Інну розповісти про життя у далекій Норвегії. Отож говоримо про життя у цій країні, родинні цінності, материнство та дитинство. Про те, як живеться сьогодні у Європі, куди ми йдемо…  

Інно, давайте познайомимося ближче. Де пройшли Ваше дитинство та юність?

Перед моїм переїздом на постійне місце проживання до Королівства Норвегії, до мене подзвонив мій двоюрідний брат і запитав: «Інно, а ти знаєш, що Норвегія – це дуже благословенна Богом країна?».  А взагалі я народилася в нашому рідному поліському краї у Сельці, в звичайній українській сім’ї. Мої батьки виховувалися за часів Радянського Союзу, тому ще за шкільних років отримали ярлик «ворог народу» тільки за те, що щиро любили Бога і відвідували євангельську церкву. Саме через це двері до здобуття вищої освіти для них були закриті. Впевнена, саме через ці непрості життєві моменти, тато і мама зробили все можливе, щоб і я, і мої брат та сестра отримали вищу освіту, про яку так мріяли вони батьки. Пригадую, як тато і мама, неодноразово розповідали нам у юності про вкрадені можливості. Завдяки люблячим батькам після закінчення Селецької ЗОШ, я вступила до Рівненського державного гуманітарного університету на факультет іноземних мов. Згодом я працювала викладачем англійської мови в Рівненському інституті слов’янознавста, а також вчителем в Рівненському обласному ліцеї. Змалечку батьки навчили мене любити Бога і будувати своє життя на біблійних принципах. Я завжди намагалася робити те, у чому відчуваю своє покликання - впливати на цей світ, змінюючи його на краще, таким чином поклоняючись Богові. У вільний час я займалася громадсько-просвітницькою роботою (з підлітками по школах з профілактичними лекціями про СНІД, наркозалежність, алкоголізм та ін.), духовно-просвітницькою (зокрема, і акції «Правда, що змінює світ», які проводилися і в нашій Дубровиці), волонтерством (будинки сімейного типу, де навчала англійську з дітками-сиротами). Життя не стояло на одному місці, завжди кудись поспішала, щось робила. Однак, для дівчат настає той момент, коли життя кардинально міняється.

Розумію, що йдеться про створення сім’ї… Розкажіть нам про найголовніші зміни у Вашому житті в цей період.

Так, у 2012 році я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, який на той час жив і працював у Норвегії. Ми одружилися, і мені довелося переїхати до нової країни. І ось вже майже 7 років я тут. Постійно, повертаючись на Батьківщину, я відповідаю на запитання: «А яка Норвегія? А як там жити? А яка там зарплатня? А які там люди? А що цікавого можна побачити там? Отож спробую і читачам вашої гаазети розповісти про країну, де зараз живу.

До останніх десятиліть Норвегія була дуже християнською країною. Саме тому, як результат молитов минулих поколінь за свій народ і свою землю, сучасна Норвегія є по-особливому благословенною Богом країною. Норвежці часто називають свою батьківщину «найкращою країною для життя у всьому світі». Не тяжко побачити причинно-наслідковий зв’язок у цьому - добробут теперішнього покоління, це результат віри в Бога минулих поколінь. Погодьтеся, те, якими будуть надбання майбутніх поколінь, визначає сучасне суспільство. Моя сім’я вже формувалася тут. Тут народилися наші діти, пішли в садок і цього року розпочинаємо новий етап у житті – етап школи.

Якими словами охарактеризували б Ви життя у Норвегії? Я думаю, що все починається з мови…

Сказати, що тут все легко – ні, сказати, що все тяжко – ні, але буває всякого. Дійсно, без знання мови тут не проживеш, отож я вивчила норвезьку. Це допомагає стати ближчою до всього, що мене оточує. Норвежці – це дуже патріотична нація, яка любить свою країну, а особливо мову. Підкреслю, що тут кожен ще й дуже пишається своїм діалектом. Тому принципово, завжди і скрізь, вони говорять мовою свого регіону, в якому народилися і виросли, чи то особисті бесіди чи офіційні зустрічі. І це досить тяжко для таких як ми, нових людей в цій країні, адже кожне місто, село чи острів має свій діалект, який нерідко дуже відрізняється від літературної мови. Але з іншого боку, це мотивує тебе вчити мову, щоб швидше інтегруватися в суспільство. Адже, мова – це і друзі, і церква, і садочок, і школа, і робота, і спілкування з державними установами, це все наше соціальне життя. Ще однією ознакою гордості норвежців за свою державу є прищеплення любові та поваги до Батьківщини, починаючи з дитячого садочка. Як приклад, наш син, через рік перебування у садочку з гордістю носив прапор та співав гімн країни під час підготовки до свята Дня незалежності.

Які цінності пропагують в державі, окрім патріотичних?

Королівство Норвегії – це одна із небагатьох країн, де активно пропагується здоровий спосіб життя. Замість звичної для нас, українців, «мильної» реклами статусних речей, алкогольних та тютюнових виробів тут переважає реклама всього необхідного для здорового способу життя. Наприклад, все для походу в гори, для активного відпочинку на свіжому повітрі, для часу проведення з сім’єю, що мені, як мамі, дуже імпонує. А такі речі, як алкоголь і тютюнові вироби, взагалі не рекламують. Можливо, з цієї причини, майже за 7 років проживання в Норвегії, я ні разу не зустріла тут серед білого дня когось в нетверезому стані. А от молоді люди і, навіть, люди у віці 60-80 років, які бігають ранками, це реальність Норвегії. Так люди піклуються про своє здоров’я і тренують серце, м'язи і суглоби.

Очевидно, особлива увага приділяється харчуванню?

Так, Норвегія - за здорове харчування. В Україні є традиція: коли йдемо в гості в дім, де є діти, то обов’язково потрібно взяти шоколадку чи інші солодощі. Заходимо і вручаємо солодощі малечі, часто не зважаючи на те, чи пообідала дитина чи ні. Ми, без дозволу на це батьків, робимо «ведмежу послугу» дитині своїм принципом «не йти з порожніми руками». В Норвегії є неписане правило для дітей – солодощі лише по суботах (в деяких магазинах навіть ціну знижують на цукерки в цей день) і на день народження, і лише з дозволу батьків! А взагалі, тутешнє частування для гостей видасться українцям «бідним». Вам запропонують за столом: легкий гарнір, салат, шматок м’яса і щось на десерт (як звичайна порція в кафе чи ресторані, якої достатньо, щоб поїсти). Це не 20 страв, як в Україні. У нас стіл накритий багато і все обов’язково слід спробувати, щоб не образити господиню. І на великі свята у Норвегії не накривають стіл, щоб він ломився. Свято є для того, щоб піти в церкву, провести час з сім’єю, а не щоб переїдати. Для норвежців є нормою, коли вас запросили в гості, а ви разом з господарями готуєте обід. Для кожного важливо слідкувати, не переїдати, зменшити кількість солодкого, побільше пити води, слідкувати за калорійністю. Тут турбуються, щоб в тарілці було менше жирних солоних консервантів, а побільше овочів, фруктів та злаків. А взагалі, норвежці дуже традиційні в їжі. Можливо, це по тій причині, що коли ми заходимо в супермаркет в Україні, то знаходимо цілий відділ з десятками видів різних сирів чи дуже великий вибір м’ясного. Тут лише 2-3 види сиру двох- трьох молочних торгових марок, це стосується і всіх інших продуктів.

Щодо нашої сім’ї, то в нас кухня досить інтернаціональна. Ми готуємо і українські страви, і норвезькі, і будь-які інші. Дуже шкода, що лише зараз разом зі своїми дітками вчимося харчуватися правильно, здорово і корисно.

Як одягаються норвежці? Яким речам надають перевагу?

Говорячи про Норвегію, як про одну із найбагатших країн, цікаво звернути увагу на те, що тут зовсім немає культу одягу. Так, коли свято, всі одягнені гарно і святково, однак ніхто не ганяється за брендовими речами. Дуже часто на весілля, хрестини, конфірмацію чи похорон, одягають національний норвезький бюнад. В повсякденному житті переважає охайний, чистий і зручний одяг. В Норвегії ти не зустрінеш вчителів чи медичних працівників на підборах, з накладними віями і яскравим манікюром. І це не тому, що ці речі тут дорого коштують, як і будь-що інше зі сфери послуг, а тому, що це неестетично. А от кросівки, джинси і, взагалі, спортивний стиль це якраз для них.

З чого починалися витоки багатої країни?

Взагалі, ще з років 70 тому, Норвегія була дуже бідною країною. Однак, в 60-ті роки, коли тут знайшли нафту і зуміли мудро і чесно, з думкою про всіх, а не лише про себе і своє особисте збагачення, її використати. Почалося будування нової Норвегії – країни добробуту, де кожен має вільний доступ і однакові можливості для здобування освіти, отримання медичної чи соціальної допомоги. Держава робить все можливе, аби населення могло забезпечити свій базовий рівень потреб.

Можливо, торкнемося конкретних прикладів загальних благ?

Мені довелося певною мірою відчути на собі, як функціонує держава загального добробуту, коли була вагітна і народжувала, живучи вже тут, у Норвегії. Все працює за дуже простим принципом. Від перших аналізів вагітної, весь період обліку, пологи, все безкоштовно. Ніхто і ні з ким не домовляється про майбутні пологи. Народжуєш під наглядом того лікаря, до кого потрапив на чергування. Я їхала до лікарні з мобільним телефоном, особистими речами і одягом для дитини після виписки. Хоча останнє не є обов’язковим, ти можеш отримати все необхідне на місці, від підгузників до книг по догляду і вихованню дитини. Важливим залишається і той факт, що кожен сумлінно виконує свою роботу і обов’язки, нічого від тебе не очікуючи.

Чим займаються молоді мами у Норвегії у декретних відпустках?

Для соціальної активності молодих мам є тут пропонують багато різних заходів. Це зустрічі з іншими мамами, які організовуються при аналогах центру здоров’я, де мами спілкуються і мають можливість ділитися досвідом одна з одною. Цікавим є спілкування при багатьох церквах, так званий «хор немовлят», де мами співають зі своїми малятами, тим самим розвиваючи їх музично. Відкриті дитячі садочки, зустрічі для мам з немовлятками в розважальних дитячих центрах, такі ж зустрічі і для тат (тато також має право на відпустку до догляду за дитиною по закінченню маминої відпустки), плавання, різні походи, все це та багато іншого має місце у житті молодих мам. Популярними є походи у гори, і без різниці, сонце на вулиці чи дощ, похід ніхто не відміняє. Варто відмітити, що всі ці заходи зовсім безкоштовні і спрямовані на розвиток дитини і соціального спілкування мам, адже кожна така зустріч закінчується спільним ланчем, який мама приносить з собою. Часто це може бути чиясь цілком спонтанна ідея, якою мами можуть поділитися в соцмережах, вказавши час і місце, і так до них приєднуються інші, навіть зовсім незнайомі люди.

Які виплати отримує жінка, народивши дитину?

Мами в Норвегії мають право на 10 місяців відпустки. Чи буде ця відпустка оплачувана, залежить, чи працювала мама до народження дитини, скільки працювала, яку отримувала зарплатню. Може бути й так, що взагалі породілля не отримує права на оплачувану відпустку. Тому більшість намагаються працювати по максимуму, щоб по-справжньому насолоджуватися дитиною і вільним від роботи часом. Якщо ж жінка не має права на оплачувану відпустку, вона отримує одноразову допомогу від держави для придбання необхідних речей для новонародженого. Можна не віддавати дитину у 10 місяців у садок, а проводити з нею більше часу, однак, ніяких оплат від держави у цей період жінка не отримає. Багатьом сім’ям доводиться вибирати між роботою і безоплатним довшим доглядом за дитиною. Так, мама  може довше побути з дитиною, щоб побачити її перші кроки і почути перші слова. Однак це суттєво впливає на сімейний бюджет.

Чим особливі дитсадки у Норвегії?

З садочком розпочинається новий етап у житті сім’ї і дитини. В Норвегії немає інших дошкільних, так званих розвивальних, факультативів чи гуртків, як тільки дитячі садочки. І я, як мама і педагог, відношуся до цього дуже позитивно. Ми не маємо забирати в наших дітей дитинство! Вивчать діти іноземну мову, навчаться співати і танцювати на професійному рівні, навчаться мистецтву, спорту, але трошки пізніше. А тому маленькими нехай вони граються, пізнають світ навколо, збираючи квіти та листочки, плюхаються у воді, бавляться у калюжі з дощем. Тому норвезький садочок – це свіже повітря по кілька годин на день, в дощ, сніг, вітер чи сонце. Немає поганої погоди для норвежців, є лише поганий одяг, непристосований до погоди. Харчування тут - це два рази на день бутерброди, і один раз в тиждень гаряча їжа. Як мінімум, один раз в тиждень - похід і ланч у лісі, де ти далеко від того, щоб помити руки. Дивно, як таке може бути у високорозвиненій країні? Але результат - середня тривалість життя 82 роки, в той час як в Україні 71 рік. Норвезький садочок – це тільки батьківська місячна оплата і жодних додаткових коштів. День народження святкується однаково для всіх: морозиво або булочки, які вони печуть разом, вибирає іменинник. Коли день народження у вихователів чи завідуючої садочком, ми, батьки, навіть не знаємо про це. І взагалі, день народження - це їх особисте життя, а садочок – місце роботи.

З норвезького садочку я забираю свою дитину у пилюці, змореною, переповненою емоціями і зі словами: «Чому ти мене так рано сьогодні забираєш? Я хотів, щоб мене забрали останнім». І це все в звичайних садочках. Є ще садочки на відкритому повітрі, де діти цілий день на вулиці, є садочки-дачі, є садочки на невеличких кораблях, є християнські садочки. Оплата однакова скрізь – батьки оплачують 15% від загальної суми вартості місця дитини в садочку, решту 85% оплачує держава.

Ми надали перевагу християнському садочку, де, окрім звичайної розвивальної програми, діток навчають біблійним принципам життя. Адже для нас важливо, щоб як і наша сім’я, так і садочок, а в майбутньому і школа, у фокусі мали Бога, а наші діти виховувалися б у християнському дусі. Адже, останнім часом все більш і більш помітною стає секуляризація суспільства. Мало того, що діткам не розповідають про Бога, не читають Біблію, а просто насторожує зростаюча байдужість і скептицизм до всього християнського. Все більше й більше атрибутами християнських свят стають тролі, курочки, зайчики, певні кольори. Роль сімейних цінностей зменшується чи не щодня.

Громадянський шлюб - це більше норма, ніж той, який зареєстрований державою і благословенний церквою і Богом. Сучасне покоління, яке виросло в достатку, з роками втрачає мотивацію розвивати себе, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці. Тим самим втрачається відчуття реальності, так як не відчутною була бідність. Тяжко уявити, яким буде причинно-наслідковий зв’язок, яку країну успадкують наступні покоління. Тому зі своєї сторони я як мама робитиму все можливе, щоб мої діти вспадкували правильні цінності і пріоритети, і нема різниці, в якій країні світу вони будуть жити. Свого часу так робили мої батьки, виховували мене відповідно до Божих законів та християнських принципів, за що я їм безмежно вдячна. Так, сьогодні Норвегія - одна із країн, про яку можна лише мріяти. Однак, спостерігаючи за сучасним поколінням, тяжко сказати, якою буде країна завтра. Адже не гроші, не статус, не зв’язки вирішують все, а Бог! Від народу залежить одне - робити правильний вибір на користь Бога!

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.