Завжди знала,

що оберу

англійську

Талановитій Наталії Берестень лише 24 роки, проте наша чарівна землячка вже побачила багато країн і твердо знає, чого хоче у житті. Думаю, наша розмова буде корисною для цьогорічних випускників, які ще думають, яку професію обрати. Сьогодні про іноземну мову, яка допомагає долати кордони.

Наталю, коли і як Ви пов’язали своє життя з англійською?

Я онлайн-викладач англійської мови, мовний коуч. Навчалась я у Дубровицькій ЗОШ №1. Завжди була активною школяркою – відвідувала музичну школу, гуртки танців та співів. Завжди знала, що моє майбутнє буде пов’язане з англійською мовою. Отож у мене, як випускниці, не було жодних сумнівів щодо вибору професії. У 2012 році я вступила на факультет іноземної філології у Східноєвропейський університет імені Лесі Українки, що у Луцьку. Звідси і почався мій шлях до професіоналізму. За час навчання вдалось взяти участь у декількох студентських програмах: таких, як «Work&Travel» до США, «Work&Travel» до Німеччини, стажування AIESEC до Румунії, Литви. Працювати за професією я розпочала ще під час навчання в університеті.

 З 2016 року до сьогодні вдалось змінити декілька робочих місць. Спробувати викладати вживу та у форматі онлайн. Викладання онлайн знаходжу значно ефективнішим, саме тому обрала цей шлях для себе. Організувала декілька марафонів та челенджів для вивчення англійської мови. Зокрема, один з них був «Музичний English» – марафон, головна родзинка якого було вивчення граматики, лексики та вимови на основі пісень. Крім того, проводжу мовні клуби на регулярній основі в місті Луцьк, де наразі проживаю. Час від часу співпрацюємо з гостями міста, носіями мови. Організовую й інші події з партнерами, зокрема взимку відбувся майстер-клас «Сам собі вчитель» та конференція «Світ розМОВИ» для тих, хто вивчає іноземні мови. Сьогодні я паралельно працюю над декількома онлайн та офлайн-проектами, створенням власної онлайн-школи.

Якими мовами володієте, окрім англійської?

Знаю ще французьку і німецьку, але значно гірше. Однак, мушу зізнатись, навіть коли мала можливість цими мовами спілкуватись, то надавала перевагу англійській. Сьогодні англійська – це вже інструмент, а не перевага. Проте я закликаю вчити різні мови, особливо ті, що до душі.

Сьогодення кожної людини, у великій мірі, визначає її характер.

Я відкрита, щира, дуже вперта. Напевно остання риса і допомагає мені рухатись по життю. Не здаюсь з легкістю на шляху вирішення різних життєвих аспектів. Мені дуже важливе спілкування, іноді я навіть занадто соціальна. Напевно, саме ці риси і сприяли, у певній мірі, у виборі моєї професії.

Як проводите вільний від роботи час? Якому відпочинку надаєте переваги?

У вільний час люблю читати і спілкуватись з друзями, нові знайомства. Крім того, часто свої вихідні проводжу на різних конференціях, тренінгах чи майстер-класах. Проте, що справді мене заряджає – це подорожі. Насьогодні я відвідала 18 країн і планую значно розширити цей список. Найбільше подобається Італія і моїм однозначним фаворитом є Венеція. Є в ній щось атмосферне, колоритне та романтичне.

Очевидно, що маєте велике коло спілкування, без цього не уявляється Ваша професія…

 В моєму житті дуже багато людей. Можу сказати, що в цьому плані я щасливчик. Мене оточує багато ідейних людей. Багато з них працюють на розвиток Луцька, бо є керівниками центрів чи організацій, які покращують культурне, мистецьке життя міста. В силу того, що я відвідую різні заходи в інших містах, то комунікую з колегами з усієї України. Працюю зі студентами з України, Росії, Польщі. Мала досвід роботи з українськими емігрантами в різних країнах, зокрема США чи Італії, також поляками і навіть китайцями. Комунікації і товаришів маю багато, але друзі – це ті, хто дуже близькі. Кажуть, людина не може мати більше 5 найкращих друзів. У мене це число точно не більше. В людях ціную щирість, освіченість і відданість своїй справі. Не важливо чим вони займаються у житті, головне їх душа…

У кожного з нас є у житті маленькі і великі віддушини, те, без чого не було б життя таким особливим…

Я люблю спокійні ранки. Смачний сніданок і аромат кави на кухні. Люблю своїх друзів. Проводити з ними вечори і вихідні. В мене воістину виняткові друзі. Люблю подорожі і англійську в них. І тут зараз повинен був би бути алгоритм, як все втілити життя. Ну, ви зрозуміли, як в кращих коучів. Але я трудоголік. Я багато працюю. Я люблю багато працювати. Мій робочий день може тривати 12-15 годин. Ні, це не лише заняття. Це ще підготовка до них, зустрічі, робота над проектами, онлайн-комунікація і керування дрібними, але важливими процесами. А тоді лишається година-дві на себе.

До речі, майже ніколи не нию з цього приводу. Наголошую, майже! Мої родина і друзі давно звикли, що моя любов незмінна, а зустрічі іноді і за місяць треба планувати.Не приходьте до мене за порадами балансу життя/роботи, приходьте за англійською. Отам то точно «розгуляємось».

Спілкуючись із землячкою, не можу не зачепити тему Дубровиці…

Визнаю чесно, відвідую місто дуже нечасто. Я вдячна Дубровиці за старт. Сподіваюсь, що мені вдасться колись посприяти англомовному розвитку Дубровиці. Як вже сказала раніше, я навчалась в ЗОШ №1 нашого міста. Дякую всьому колективу, який допомагав мені реалізовуватись. Моя активність у конкурсах, шкільному житті і самоврядуванні дуже посприяли формуванню характеру та ініціативності. Я ніколи не боролась зі страхом публічного мовлення чи недостатньо геніальної ідеї для втілення. Є дві вчительки у Дубровиці, які відіграли колосальну роль для мого становлення. Це Іванів Галина Миколаївна – вчитель української мови та літератури та Хрипта Алевтина Михайлівна – вчитель англійської мови. Вдячна цим прекрасним людям за знання та спілкування, за їх щирість та позитив. А найбільше в своєму житті я завдячую батькам. У мене  вони найкращі. Моя мама, Валентина Берестень – вихователь ДНЗ №4 «Малятко», мій тато Анатолій Берестень – зубних технік. Вони завжди є моєю опорою і підтримкою. Мій старт був важким, морально і фінансово. Однак, моїм батькам вдавалось знаходити кошти на мої програми чи стажування, бо вони вірили мені, що це важливо для мене. Сьогодні я можу лише рухатись далі, аби не підвести їхні надії і себе.

Про що мріє викладач аглійської Наталія Берестень?

Якщо говорити про мрії – то не вважаю їх особливими і великими. Хочу не зменшувати темп свого активного життя, багато подорожувати, розвиватись і збільшити рівень знань англійської мови у нашій країні. Ви знали, що лише 17% українців розуміють англійську (і тут я не кажу про кількість, що говорять)!? Мрію жити в процвітаючій країні зі свідомими громадянами, які розумітимуть, що наші зміни залежать лише від нас, і нарешті побачать ті купу можливостей в країні, яка розвивається. Сьогодні варто лише встати зі стільця і свідомо попрацювати над своєю ідеєю. Щоправда, трошки більше і ретельніше, ніж ми зазвичай звикли.

Що Ви побажали б людям, які хочуть вивчати англійську?

Найголовніше – це регулярність. Краще займатись 15-20 хвилин щодня, ніж 2-3 години один раз на тиждень. Крім того, вивченння мови повинно приносити задоволення. Якщо у нас є внутрішнє задоволення від дії, тоді є і результат. Саме тому я активно використовую відео, пісні та додатки на телефоні у вивченні мови.

Довідково: Коуч – це наче кучер, який допомагає кареті їхати, не змушує рухатись, а скеровує. Мовний коуч – це спеціаліст, який допомагає виявити істинні цілі і мотивацію у вивченні мови і будувати процес навчання відповідно до індивідуальних потреб. (За словами Наталії Берестень).

Розмовляла Люба КЛІМЧУК.