Жанна Клемпуш:

«Україна дала мені життя,

а Португалія розвиток в нумерології»

Без цифр сучасне життя неможливе. Вони повсюди – починаючи з дати народження і закінчуючи цінниками. Цифри в документах, на будинках та в телефонах. А ще там, де навіть не уявляємо – у наших долях і характерах. Принаймні про це каже давня наука нумерологія.

Для багатьох незрозумілий і таємничий світ цифр відкриває для себе  й  наша землячка-дубровичанка Жанна Клемпуш, яка нині мешкає в Португалії і працює там нумерологом. Тому про це та інше далі у розмові.

Мешкаєте за тисячі кілометрів, а які в серці спогади про маленьку батьківщину?

Народилась я в Дубровиці. Після школи доля покликала у інші міста. Але й досі наш райцентр згадується як затишний куточок, надзвичайно зелений і мальовничий. Із цікавими людьми. Такі звичайно є скрізь. Але на Поліссі їх дуже багато.

Як склалось життя після того, як «вилетіли» з родинного гнізда?

Закінчила у Львові факультет журналістики. Там і залишилась.  Спочатку працювала в Інституті народознавства у відділі фольклористики. Відкривала перли вимираючого фольклору у далеких селах різних куточків України. І щораз вражалася, наскільки духовно багатими були наші пращури. Далі переїхала до Рівного, де на повну зайнялась журналістикою. Пройшла шлях від  репортера до головного редактора. За два десятки років спробувала себе на радіо, телебаченні, в газеті. Тоді кращої професії не бажала. Мені хотілось докласти максимум зусиль, щоб в нашому  житті щось змінювалось на краще. І журналістика давала таку можливість – розслідувати та викривати несправедливість. Часто це супроводжувалось ризиком. Бо коли копаєш негативні шари ситуації, то зіштовхуєшся з протидією людей, котрі не хочуть, аби правда торжествувала.

П’ять років тому переїхала до Португалії – країни з зовсім іншим менталітетом та  способом життя. Там знову довелось шукати себе і своє призначення. Зрозуміти, чим буду корисною. Журналістикою займатись більше не могла. Щоб писати про цих людей, треба прожити тут принаймні з десяток років і мислити як португальці. Тому цю сторінку життя закрила. У 40 з чимось років вирішила пізнати себе. Підійшла до такої стіни, в якій захотілось зробити двері. Зацікавилась на той час популярними вебінарами про особистісний розвиток. І одним з перших виявився курс з нумерології. Так відкрила цілий незвіданий світ.

Багато нумерологію асоціюють з чимось таємничим, навіть магічним.  Що це насправді?

Нічого магічного і містичного. Нумерологія – це наука. Поки  неофіційна, але думаю, що з часом це зміниться. Її не можна дослідити в якомусь закритому кабінет і одразу записати висновок. Можливо через це такі стереотипи. Хоча все насправді конкретно і закономірно. Щодня, щосекунди ми пов’язані з числами. Народились відповідної дати. Кожна буква імені теж відповідає певній цифрі. І це не випадково. Завдяки  числовому аналізу  можна намалювати величезну картину про людину. Про її можливості, характер, таланти, успішність, стосунки, кар’єру. Тобто зрозуміти  про людину все. Колись ще відомий математик Піфагор радив своїм учням не розповідати тим, кому не довіряють, про свої особисті дані. І це ще одна причина, чому нумерологію сприймають як магію. Але я так само можу сказати, що магія – це наше життя. Магія – коли прокидаєшся зранку і в тебе розквітає квітка у вазоні, коли звечора був лише бутон. Коли тобі посміється незнайомець і допомагає вийти з транспорту чи піднести важкі речі. Ми багато чого не можемо пояснити і зрозуміти, але не означає, що це не працює.

Цікаво, як конкретно дата народження може змалювати людину?

Сумуємо день, місяць і рік, доки не дійдемо до простого однозначного числа. Скажімо, якщо вийшла одиниця, то ця людина має вміти керувати своїм життям. Це природжені керівники, сильні особистості з лідерськими здібностями. Вони можуть бути першопрохідцями, не бояться нового. Двійка вміє наводити мости, чуйна, розуміюча. Їй зручно і правильно завжди бути в команді. Прагне гармонії та балансу в житті, здорового партнерства і дружньої атмосфери. Трійки – зазвичай гумористи, люди веселі, завжди помітні в товаристві. Разом з тим мінливі і динамічні. Четвірки – навпаки стабільні люди з дуже впорядкованим матеріальним світом. В них має бути все вибудувано чітко і правильно. П’ятірки – авантюристи, активні, люблять ризикувати, пробувати щось нове, йти в ногу з часом. Шістки дуже добрі, вони весь час хочуть допомагати, про когось піклуватись. Ці люди мають співчуття до ближнього. Але часто нав’язують свою допомогу. Тому треба відчувати тонку грань – йти на поміч  тим, хто просить, в іншому випадку не втручатись в чуже життя. Сімки – великі аналітики, які аналізують абсолютно всі процеси в житті, люди-дослідники. Часом заглиблюються в собі. І через це буває, що залишаються самі. Це не одинаки. Але в особистому житті так складається, що вони не знаходять партнера, бо занадто все зважують, аналізують і  бувають надто вимогливими у стосунках. Вісімки – підприємливі, мають духовний стержень, справедливі керівники. Дев’ятки наділені якостями наставника, вчителя, глибокі люди. Ці характеристики  закладені в людину з народження. Але інша справа, як вона їх втілить в щоденному житті. Є випадки, коли через перипетії і обставини людина міняє світогляд і йде зовсім іншим шляхом.

У гарні дати різко підвищується жага до одружень, щоб, мовляв, подружнє життя було  щасливим. Чи є у цьому сенс?

Все це індивідуально, у кожного свої сприятливі дні. Втім дата погоди не робить. Вона не є квитком у щасливе життя. Це лише кінцева точка. Все починається із стосунків. Головне відношення і готовність бути у шлюбі. Так само є забобоною і боязнь високосного року. Ці переконання з глибокої історії і прадавніх вірувань. Скільки щасливих шлюбів буває у такі роки, скільки гарних подій, а скільки діток народжується. Насправді все вирішує, як людина налаштована на щастя чи нещастя. Кожен може запрограмувати себе на прекрасний день і хорошу подію. Якщо щиро вірити, то ніякі зовнішні чинники цього не змінять.

А є погані числа, яких варто боятися? Повно міфів пов’язано з цифрою 13 чи з комбінацією з трьох шісток.

Взагалі не варто нічого боятися. Тим паче цифр. Боятися – означає не сприймати життя таким, як воно є, або дофантазовувати, яким могло б бути. Немає щасливих і нещасливих цифр. Повторюсь, все залежить від нашого сприйняття і бачення. Приміром, перебіг чорний кіт. Один перехреститья і повернеться назад. А інший порадіє котику, швиденько перейде і добереться до точки, де має щось отримати. І не втратить свій шанс.

В лотерею ніколи не грали, користуючись своїм знанням з нумерології?

Пробувала за компанію з друзями. Але не вигравала, бо не вірила в лотерею. Чи не хотіла для себе цього. І тепер розумію чому. Виграш не просто так дається. Це не бонус, а велика спокуса, випробовування. З ним треба вміти впоратись.

Ви кожного дня даєте пораду у «Фейсбуці». Зараз навколо багато негативу. Люди завантажені, розчаровані. Як додати радості у життя? Вранці вставати і змушувати себе посміхатись?

Це не правильно. Змушувати себе не треба. Ми ж відчуваємо, коли перед дзеркалом посміхаємось, а на душі важко. Чому радості не вистачає? На це багато причин. Не можна сказати, зробіть те й те і буде вам радість. Єдиного рецепту не має. Радість часто зникає, коли життя перетворюється на нестерпну  рутину. Коли живеш з людиною, з якою не хочеться бути, працюєш на роботі, яка не подобається, мешкаєш в будинку, який не до душі. Скажу одне – треба починати зміни з себе. Запитати, що хочу я, що мені принесе радість, чого потрібно моїй душі. Вихід з зони комфорту буде болісним, але це треба пережити, щоб стати кращим, щасливішим, іншим.

Ви ще й сімейний порадник. Розкрийте секрет щасливих стосунків і шлюбу?

Великих премудростей немає. Люди мають любити одне одного, говорити правду, довіряти і розуміти. Це якраз те, що робить з двох одне ціле. Не існує тільки щасливого напрямку, немає лише веселих днів. Всіляке буває в житті – падіння,  підйоми. І до цього треба бути готовими.

Кажуть, що в будь-якому конфлікті вині обоє. Що не так роблять чоловіки й жінки. Яких помилок допускаються?

Є речі, про які мають знати  лише двоє. Є питання і ситуації, які повинні вирішуватись за закритими дверима. Пара мусить відбудовувати спалені мости, не виставляючи це на загал і не вмішуючи інших.

Ви не класичний чоботар без чобіт? Зараз відчуваєте себе щасливою і коханою?

Насправді так. Я щаслива, що в мене саме така родина, така дитина і чоловік. Моє щастя в тому, що розумію, що зі мною відбувається, це приймаю і не зупиняюсь на досягнутому.

А як опинилися за кордоном?

Тут мій майбутній чоловік жив вже не один десяток років. Ми познайомились, вірніше знайшлися з ним через Інтернет. Він також з Дубровиці. Приїхав до України, особисто зустрілись – і вже п’ять років одружені. Взяли шлюб в українській церкві тут, в Португалії.

Як прийняла далека країна, довелось все починати з нуля?

Коли вперше прилетіла, то було враження, наче тут колись жила. Мені комфортно біля води, а в океану  та енергетика, яка якраз мені потрібна. Це мій внутрішній світ. Тому я не потрапила на щось абсолютно нове. Скажу більше, ще далеко до цього мені снився сон, як стою саме там, де зараз мешкаю. Мені ці місця снилися. Україна дала мені життя, а Португалія розвиток в нумерології. Без першої я не можу жити, вона завжди в серці, а друга – те, чим зараз живу.

За чим відпочиваєте душею?

Люблю океан і природу. Вони додають мені енергії і внутрішньої гармонії. Також для душі є дуже важливим спілкування з донечкою, мамою, братом. Це наче ковток українського повітря, якого тут  так не вистачає.

Про що мрієте?

Я хочу жити в мирі, де б не була. Щоб мир був не тільки зовнішній, а й в душі кожної людини.

Пані Жанна також розповіла нам, яка Потугалія очима українки:

«Португальці дуже спокійні та врівноважені. Часом навіть занадто. Не рідкість, коли їдеш за кермом, і перед тобою зупиняється водій лише через те, що йому різко захотілось щось прочитати чи в телефоні подивитись. Без аварійності звичайно. До такої манери, способу життя не зразу звикаєш. Але коли починаєш з ними ближче спілкуватись, то заряджаєшся цим. Зникає  непотрібної спішка, дивна динаміки. Все відбувається спокійно і виважено.

* * *

Кухня португальська  надзвичайно проста. Дідусі й бабусі тут довго живуть, бо харчуються здоровою їжею. Риба, морепродукти, оливкова олія – те, що прямо під ногами і на деревах так би мовити. Та й за хліб насущний не переживають. Українські страви  цікавіші, асортимент  багатший. Португальці ж не переймаються виготовленням багатокомпонентних салатів чи тортів. Овочі, риба чи м’ясо елементарно помиті, посолені і запечені на грилі. В кожного для таких потреб є мангал. Це чимось нагадує просту їжу наших бабусь – печена картопля, капуста з олійкою. Щось схоже, тільки в нас сало, а в них – риба.

* * *

У португальців робота роботою, а обід за розкладом. Куди б не приїхала, до чиновника чи на консультацію до лікаря, коли настає обід, розмова припиняється. Мусиш чекати чи приходити наступного разу. Це найперше, що здивувало.

* * *

На жаль, там дуже погана система медичного обслуговування. Попри те, що ця країна забезпечена найновішим обладнанням, найсучаснішою апаратурою для обстеження і діагностики. Щоб потрапити на прийом, треба пройти купу домовленостей, стати на чергу. Швидка виїжджає тільки в критичних випадках, коли вже фізично не можеш піднятись самотужки. Якщо в дитинки, наприклад, температура, мама змушена садити її в машину чи таксі і їхати в приймальню. І там знову ж дочекатись черги. Буває, що люди просто не доживають до свого дня огляду і прийому в лікаря.

* * *

Сюди приїжджати на заробітчанство нікому не радила б. Із мінімальної зарплати у 620 євро, відмінусовуючи витрати на харчування та проживання, людина не заощадить. Ціни тут кусаються. Хоча самі португальці забезпечені державою і в матеріальному, і в соціальному  плані. Мінімальної пенсії  вистачає. Єдине, на що можуть нарікати, то це на найбільший податок на прибуток в Європі. Втім вони не революціонери  по натурі. Мені здається, навпаки дякують Богу за кожен день, який їм дається. Недарма Португалію називають намоленою країною. Ми живемо у містечку, яке взагалі вважається духовною Меккою Європи. Воно за розмірами таке, як Рівне, але там знаходиться понад 80 храмів. Я люблю бувати в тамтешніх церквах. Навіть якщо служби немає, це духовний відпочинок і заряд.

* * *

Це інші люди, інша ментальність. Але з ними також можна знайти спільні теми. Вони такі ж, як і ми. Теж хочуть жити в мирі. Правда, не дуже хочуть спілкуватись з нами на тему війні. Я раніше цього не сприймала. Зараз розумію, якщо довгий час мати розмірене життя, у мирі та спокої, то розмови про війну викликають відторгнення. Тому в чомусь вони не розуміють цих процесів. Але португальці в останні роки дуже підтримують українців. І за духом, і вчинками. Гуманітарну допомогу надають всіляко. Їм раніше не було, де черпати інформацію про Україну. Перші емігранти мусили навіть пояснювати, що є така держава.

Українців тут багато. Є кілька наших спілок, які активно працюють впродовж більше десятка років. Проводяться щорічні українські фестивалі, ярмарки. Минулої осені наша громада теж долучилась до такого дійства. Ми показували нашу кулінарію і музичне мистецтво. Тож про Україну не забувають».

Леся КОНДРАТИК.

* Цікаво

Нумерологія налічує не одну тисячу років, здавна це було знання обраних. Найбільший поштовх її розвитку дав давньогрецький математик, лікар і психолог Піфагор. За переказами, певний час він жив у племені догонів, які перейняли від легендарних атлантів їхні таємні знання. Від догонів Піфагор запозичив нумерологічні таблиці. Він вважав, що все у Всесвіті можна представити у формі чисел. Їх філософ-математик використовував для пізнання світу та людини. Розтлумачуючи своїм учням основи нумерології, Піфагор стверджував, наскільки людина обізнана із властивостями чисел і вміє їх використовувати, настільки вона зможе керувати своєю долею.