Великодні нотатки, записані душею

От і промайнули ці світлі і прекрасні пасхальні дні. Багато радості і тепла додали вони в душі наших земляків. Сьогодні для вас озвучу найбільш цікаві думки, які заполонили моє серце у цей період. Вони різні, але так чи інакше стосуються величного Воскресіння Христового.

Ціни

Передсвяткові дні здивували здорожчанням овочів. Особливо виросли у ціні свіжа капуста, огірки та помідори. Часто чула звинувачення на адресу місцевих підприємців, однак такий стан справ загалом в Україні, ціни зросли на оптових ринках. Тамтешня вартість капусти й цибулі вразила не тільки покупців, а й продавців. Цибуля ціною 33 грн. за кілограм практично  наздогнала вартість бананів. Здебільшого банани їдуть з Еквадору. Однак і цибуля в Україні нині теж експортована, бо був неврожайний рік на цей овоч. Закупляли її за кордоном ще восени набагато дешевше, отож зараз оптовики вигідно накручують ціну на цибулі.

Таких цін на  овочі Україна не бачила з часу отримання незалежності. Експерти, продавці та покупці шоковані, адже післязимовий ріст цін на зазвичай доступні в меню українців продукти перевищив усі прогнози. Однак кожен стіл у Великдень, як годиться в українців, порожнім не був. Переконана, що все за свята не поїли. Все закінчиться думкою господинь: «Наступного року стільки готувати не буду».

Календар

Завжди чула від старших людей таке визначення: цьогоріч Пасха рання або пізня. Дуже важливий цей етап у селі: як Пасха пізніше, то треба встигнути посадити бульбу. Після Великодня церква тиждень в город не рекомендує йти. Що ж картопля цьогоріч до свята була посаджена практично у всіх, тюлі випрані, вікна начищені. Останній передвеликодній тиждень багато вірян присвятили Церкві – у четвер свічечку страстну несли, в п’ятницю плащаницю зустрічали, в суботу раненько її ховали. А між тим усі пасочок встигли напекти.

Чесно кажучи, завжди думала, чому Великдень відзначається у різні дні щороку. Зрештою знайшла відповідь в інтернеті і вам пропоную знати цю істину. Отож: дата Великодня кожен рік обчислюється за місячно-сонячним календарем. Для цього є спеціальна таблиця – Олександрійська пасхалія.

Справа в тому, що в найголовнішого свята для християн є свої правила: Великдень не можна відзначати раніше за єврейський Песах, оскільки, згідно з писанням, Ісус був розп’ятий після нього. У день розп’яття Христа був повний місяць, тому Великдень також прийнято святкувати в перший день повного місяця. День Великодня обов’язково має припадати на неділю, після весняного рівнодення. Відповідно свято Воскресіння Христового є перехідним. Діапазон його святкування у різні роки може бути від 4 квітня до 8 травня. Отож цьогорічний Великдень нас порадував травневим квітом, теплим дощиком, розмаїттям квітів. Як гарно виглядали розквітлі тюльпани біля розп’яття Ісуса – як краплі крові Того, хто помер за нас на Хресті.

Пасочки

Світлини випечених хазяєчками пасочок почали з’являтися в інтернеті у середу напередодні свята. Наші землячки виставили у «фейсбук» сотні неповторних фото, на яких милувала око великодня випічка. Щоправда рецептів господиньки не додавали. Великодній хліб був чудово прикрашений сучасною оздобою – посипкою, мастичними фігурками, глазур’ю. Найбільше до вподоби мені припали пасочки 80-річної бабусі, які виставила в інеті її онучка Наталія Рожко. Вони були прикрашені зверху лише тістом. Саме такі пекла і моя бабуся і мої дорогі тіточки. Не пасочки – а сонечка. Стільки в них любові.

З покоління в покоління, сотні років передаються секрети приготування пасок у родинах. Для їх випікання використовують переважно однакові складники, але кожна господиня має свій спосіб, що робить кожну паску неповторною. За моїм опитуванням, наші читачки сказали, що велику роль відіграла якість борошна та дріжджів. Але хіба ж буває паска несмачною?

Всенічна

Ця ніч була неповторна. Частину Дубровиччини рясно окропив дощ. Йдучи до храму, жителі району відчули подих дощової свіжості, але не намокли.

Піднесено співали великодні піснеспіви. Тиха і, водночас, молитовна зосередженість не покидала всю службу. Життєстверджувально звучало «Христос воскрес!», звучало, як світанковий промінь, що вже пробився через темну товщу хмар. Гостре відчуття перемоги правди над брехнею, добра над злом, віри над зневірою, любові над ненавистю і, врешті, - життя над смертю! Ось так відбився ранок світлого Христового Воскресіння в наших серцях цієї ночі. Рада була зустріти це величне свято у колі нашої Свято-Іуляніївської парафії у Дубровиці. Дуже припала до душі і служба наступного ранку, коли у понеділок так само піднесено отець Ростислав вітав усіх словами «Христос Воскрес!».

У кожного з вас, дорогі мої друзі, знайомі, близькі і не дуже, брати і сестри по вірі, ця ніч пройшла по-своєму. Як повідомляють ЗМІ, за підрахунками Нацполіції в Україні взяли участь у великодніх заходах 7 млн. християн.

Патріотичне свято

На сторінці у нашого земляка з Смородська Ігоря Ярмошевича прочитала інформацію. З нагоди великого православного свята Пасха у Військовій академії (м. Одеса) для курсантів академії був проведений святковий Великодній сніданок, на якому освячення пасок та писанок провів військовий капелан академії о. Степан. Продовольча служба забезпечила справжній домашній стіл для курсантів. Ось так у колі колег зустрів свято учасник АТО Ігор Ярмошевич. Курсант військової академії родом із Смородська. Після школи навчався у Березнівському лісотехнічному коледжі. Потім Ігор працював у Здолбунівському лінійному відділі поліції, відслужив у війську. У 2015 році Ігор Ярмошевич добровольцем пішов в АТО. Два роки воював у найгарячіших точках. А тепер наш земляк здобуває освіту у престижному закладі в Одесі. В Смородську на сина чекають батьки, є в Ігоря молодший брат. Звичайно багато переживань випало на долю мами юнака, коли син воював. І зараз жінка хоче, щоб син був вдома, просить його покинути навчання. Однак, за словами Ігоря, побачивши армію зблизька, він хоче внести свою лепту у її розбудову як професійний військовий. Побажала Ігорю Ярмошевичу успіху, а він у свою чергу передав щирі вітання землякам: «Великдень – одне з тих свят, яке стирає межі й відмінності між людьми. У цей день ми стаємо єдиними, а тільки єдина нація, єдиний народ зможе побудувати успішну і сильну державу. Великдень – це символ торжества добра над злом і початку нового життя. Це свято дає нам упевненість в тому, що будь-які труднощі можна здолати. Бажаю всім нам віри, терпіння і взаєморозуміння. Здоров’я, щастя і миру вам і вашим сім’ям. Христос Воскрес!». Теплі і щирі слова передає Ігор Ярмошевич через газету своїм дорогим батькам Віталію Івановичу, мамі - Олені Олександрівні, брату Олксандру, всім жителям найкращого рідного села.

«Великодній ранок у пункті постійної дислокації 28 окремої механізованої бригади розпочався з богослужіння - освячення пасок і крашанок. Цей ритуал на плацу військової частини провів військовий священник Олег Заболотний для усіх бажаючих військовослужбовців та їх сімей. А згодом у їдальні був організований святковий сніданок! Ще раз вітаємо вас та закликаємо провести цей день у колі рідних та близьких».

Цю інформацію прочитала на сторінці військового капелана Олега Заболотного. Нагадаю, що наш Герой Юрій Колесник служив на посаді «стрілець-зенітник механізованого батальйону» саме у 28-ій ОМБр. Капелан Олег Заболотний проводжав разом з дубровичанами Юру в останню дорогу, спілкувався з нами у Дубровиці, як привозив Юрка на рідну землю. Зрозуміли, що у день Великодня військові у своїй бригаді згадали і про тих, хто поліг за Україну.

За кордоном

Освятили пасочки і наші земляки, які зараз за межами Батьківщини. Дубровичанка Наталія Бовгиря, яка нині працює в Італії, поділилися своїми враженнями про свято за межами рідного дому. Свою світлину Наталія підписала «Свято Воскресіння Христа в італійському м. Казерта». Згодом наша землячка розповіла мені, що святкування вдалося на славу. Наталя відмітила: «Було патріотично і гарно, складалося враження, що я в Україні, бо навколо лунала рідна мова, багато людей і діточок були у вишиванках, з віночками, співали великодні пісні. У цьому місті дуже багато українців. Відчувалося, що і тут для людей наша Паска – велике і світле свято. Відправа у храмі була чудова, повно людей, всі вітаються «Христос Воскрес», запрошують один одного в гості. Побувала в гостях у двох родинах, де господині українки, а чоловіки – італійці».

Філософія серця

Інна Шаргородська (Наумець), яка живе у Норвегії, написала з далекої країни дуже теплі слова про Воскресіння Христове. Щирі думки авторки цілком поділяю і пропоную до вашої уваги. Отож Іннна пише:

«ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ? За українські традиції. Адже, за нашими «добрими» пасхальними традиціями на свято Пасхи воскресає не лише Христос. За нашими давніми добрими українськими традиціями разом з Христом воскресають наші будинки: ми фарбуємо, підмітаємо, миємо, садимо, загрібаємо.

Разом з Христом воскресають наші холодильники: ми варимо, запікаємо, маринуємо, нарізаємо, пригощаємо. Разом з Христом воскресають наші автомобілі: ми вимиваємо, поліруємо, заправляємо, ремонтуємо. Разом з Христом воскресає наш одяг: нова сукня, нове взуття, новий костюм, нова сумочка, нова прикраса, нова краватка. Разом з Христом воскресає наш зовнішній вигляд: зачіска, манікюр, педикюр. Разом з Христом воскресає наше серце.

Христос воскрес і Його воскресіння – це фінальний акорд Його життя і служіння на землі. Христос воскрес і проявив Себе в новому тілі, з абсолютно новою якістю, з новими здібностями.

Україна – християнська країна. Факт воскресіння має бути присутній і в кожному наступному нашому дні, а не лише на свято Пасхи.

Разом з Христом воскресає наше серце. Та чи воскресає воно кожного наступного дня після свята? Чи лише в день Пасхи, як наші будинки, святкові столи та зовнішність?

Нехай наші образливі, гіркі, лицемірні, брудні слова залишаються в минулому, а нові привітні, завжди з усмішкою, щирі і з любов’ю слова стануть доказом воскресіння нашого серця.

Наші дії, спрямовані на збагачення, на докази чогось і комусь, на відстоювання наших інтересів і нашого менталітету «мені і лише мені, і то побільше»,  хай залишаються розіп’ятими  на хресті, їх заміною хай стане дружня рука допомоги, зроблений з любов’ю подарунок чи просто вчинок, який змусив іншу людину плакати, але плакати від щастя.

Наші таємні, егоїстичні, підступні, негативні думки хай залишаються в житті до Пасхи, а наше завжди оптимістичне, з вірою і надією на Бога мислення нехай зростає.

НЕХАЙ КОЖЕН НОВИЙ ДЕНЬ НАШОГО ЖИТТЯ БУДЕ ДНЕМ ВОСКРЕСІННЯ, ДНЕМ ОНОВЛЕННЯ ДО КРАЩОГО І ВІЧНОГО! ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!».

Ось такі думки про свято і власне про наше «я» у цьому святі спробувала вам передати після Великодня. І насамкінець хочу зазначити, що Великдень – це свято, яке збирає родини, яке, як стержень, об’єднує покоління. Любімо життя і шануймо родину.

Люба КЛІМЧУК.

Збігаються, сплітаються дороги.

До себе кличе батьківське село.

Трохи печалі, радості й тривоги.

Скільки було усього тут! Було…

Пасхальний кошик, всипаний квітками,

І спогадів солодкий аромат…

Знайомий кожен кут і кожен камінь.

Ну здрастуй, дім! І здрастуй, рідний сад!

Злетіла пара лебедів над полем –

Чиї батьки зірвались до небес?

І запекло, і защеміло болем,

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Вертайтеся! Вертайтеся до дому!

Допоки паски томляться в печі!

Допоки хліб… І крашанки на ньому,

І мамина долоня на плечі!

Юлія Таборовець.