пам’ятаємо героїв

Українці ніколи не знали своєї справжньої історії, яку їм переписували московити ще з часів російської цариці Катерини. Вони називали наших героїв не інакше, як бандити, а зі своїх бандитів ліпили для нас героїв. Тому потрібно якомога більше інформації задля того, щоби люди читали, бачили та знали, що наша історія написана не чорнилом в тихому кабінеті за столом, а викарбувана в душах людей на каменях могильних плит та вписана в історію людства кров’ю борців за ту саму незалежність України.

…Нація може вважатися вільною, коли вона пам‘ятає та шанує своїх солдатів. Важко народові бути вільним, якщо мізки багатьох громадян тримає в полоні телевізор, а душі – церква їхнього заклятого ворога. Тож не дамо ворожій пропаганді знищити пам‘ять про своїх героїв та їхній внесок у боротьбу з червоним ворогом.

Завдяки подвигу борців за Україну, сьогодні ми самі вправі вибирати, якою мовою розмовляти, в якого Бога вірити, яких героїв шанувати, як будувати свою рідну Україну. Тож, несімо у світ пам’ять про цих героїв, будьмо Апостолами їхнього подвигу.

Доки ми пам’ятаємо їх, доти вони будуть нами пишатися. Навіть, із Небес. Перебуваючи на небесах душа Герасимчука Пилипа Пилиповича, мабуть тішиться від того, що хоч таким чином через 73 роки після його смерті нащадки згадали про нього. Царство небесне і вічна пам’ять герою!

Сім’я Герасимчука Пилипа Пилиповича, 1926 р. н., псевдо  «Лис», «Архип», мешкала за поштовою адресою с.Крупов’є, вул. Центральна, 49.

Склад сім’ї: мати – Герасимчук Параска Іванівна, 1898 р.н., батько – Герасимчук Пилип Мартинович, 1903 р.н., брат Герасимчук Іван – загинув в лавах ЧА в роки Другої світової війни, був одружений із Герасимчук (Кот) Уляною Михайлівною, 1923 р.н., мав двоє дітей – Герасимчук Федора Івановича 1941 р.н., нині мешкає в селі по вул. Центральній, № 55, і Герасимчук (Кулик) Єву Іванівну, мешкала в селі по вул. Підлісній, № 9. Інший брат – Герасимчук Дмитро Євменович, 1915 р.н. – сільський умілець, майстер «золоті руки», був одружений із Параскою (Кошихою), але подружнє життя не склалося і він розлучився та мешкав один, потім в результаті захворювання, перебував в психлікарні і там помер у 1983 р., сестри: Манька, 1932 р.н. (Попко Марія), Антося (Антоніна), 1938 р.н., і Надія, 1944 р.н. Підлітком деякий час навчався в місцевій школі, яку польська влада відкрила в селі в 1935 р. Пилип з юних літ допомагав батькам, випасав 6 голів худоби (воли, корови, телята), яку батьки постійно тримали в особистому господарстві.

Сім’я належала до категорії селян-середняків.

Перед хатою, яка стояла біля шляху, росли дві великі горобини, а біля колодязя ріс cтарий і кучерявий в’яз. Вже перебуваючи в лавах ОУН, парубок Пилип ховався в кроні цього дерева, коли відвідував батьків, адже органи РВ МДБ полювали на нього, влаштовуючи засідки. Таким чином він вивчав навколишнє становище і коли переконувався, що все безпечно, відвідував батьків. За його кмітливість та винахідливість, мабуть, і отримав псевдо «Лис».

Вже в післявоєнний період дерев’яну хату із невідомих причин перенесли на інше місце, де вона стоїть на даний час.

Починаючи із весни і до осені 1943 р., для всіх чоловіків віком від 18 до 45 років в селі відбувалося військове навчання, яке проводив військовий зверхник «Чорний» – Шеремета Іван Миколайович, котрий надавав всім учасникам навчання псевдо, Герасимчук Пилип отримав псевдо «Ясен».

Ймовірно, що з 14 жовтня 1943 р. в Дубровицькому районі «Умань» Герасимчук Пилип пройшов 23-денний повищений «вишкіл» злученого характеру політично-ідеологічного та пропогандивно-конспіративного в складі 40 слухачів, на якому подавав дисципліну «Розвиток політичної національної думки» інструктор «Подібний», з котрим у парубка склалися дружні стосунки. Вже із 1944 р. до початку 1945 р. Герасимчук Пилип перебував в особистій охороні обласного провідника ОУН «Подібного», котрий надав йому псевдо «Лис».

В 1945 р. перебував в складі нивецької боївки ОУН очільника «Дині».

30 листопада 1945 р. «Лис» брав участь участь в роззброєнні групи самооборони с.Крупов’є. Боївка «Дині» була ліквідована частинами НКВС у грудні 1945 р., і «Лис» перейшов у районну боївку СБ «Стіжка» кулеметником. Перебуваючи в боївці «Стіжка», під час бою із частинами НКВС в районі с.Грані отримав поранення в ногу.

В листопаді 1946 р. надрайонний провідник ОУН «Клим», він же «Михайло», призначив «Лиса» районним провідником ОУН Дубровицького району і одночасно комендантом районної боївки СБ. Попередні зверхники районної боївки СБ «Стіжок» та «Шершень» загинули в боях із частинами НКВС.

Своєю діяльністю в складі боївки ОУН та героїчними вчинками «Лис» здобув повагу та авторитет серед побратимів. На дану посаду призначали лише найкращих та найвідданіших справі ОУН людей, саме таким і був «Лис», про це добре пам’ятали мешканці села.

Лише члени СБ в районі мали право затримувати осіб, запідозрених в співпраці із НКВС чи МДБ, проводити розслідування та допити. В результаті проведених допитів підозрюваних переважно страчували за зраду ідеалів ОУН. Комендант СБ в районі мав необмежену владу і в своїй роботі підпорядковувався лише зверхнику по лінії СБ і надрайонному провіднику ОУН на теренах краю. Районний провідник ОУН не мав жодного впливу на роботу СБ, а тому рядові члени проводу ОУН банально боялися працівників СБ і не завжди співпрацювали з ними спільно в певних заходах.

На сьогоднішній день посади «Лиса» відповідали б посаді голови РДА, районному прокурору та районному судді разом взятим.

Прикмети «Лиса» станом на 1946 рік: високого зросту, середньої статури, чорнявий, ніс нормальний, особливих прикмет не мав. Одягнений у кітель військового зразка із англійського сукна, військові штани і кашкет. На озброєнні мав автомат і пістолет.

Боївка СБ «Лиса» вбачала своє завдання в проведенні агітації серед місцевого населення, яке лояльно налаштоване до радянської влади, страті радянського партійного активу, бойкотуванні всіх заходів, які проводила партія та радянська влада по селах, ведення антирадянської ОУНівської пропаганди методом розповсюдження листівок ОУН по селах району.

Найбільш привабливі місця перебування боївки СБ «Лиса»: болото «Кавалиха» за с.Крупов’є, ліс, що прилягає до сіл Орв’яниця та Рудня, ліс «Корчемка».

«План агентурно-оперативних заходів РВ МДБ в Дубровицькому районі за період із 10 березня по 1 квітня 1947 р.

На 10 березня 1947 р., за даними агентури та документів, вилучених у знищених членів боївки, в районі оперує районна боївка СБ, очолювана комендантом СБ «Лис», загальною кількістю 27 чол.

I. По боївці «Лис».

Відповідальність за повну ліквідацію боївки «Лиса» покласти на оперуповноваженого РВ МДБ «Х», придавши йому військову групу в складі 10 чол. Ліквідацію поодиноких членів боївки «Лиса», котрі переховуються по селах Крупов’є, Мочулище, Ясенець, доручити оперуповноваженому РВ МДБ «Y», придавши йому групу бійців МДБ в складі 7 чол.

Для опрацювання встановлення місць перебування боївки «Лиса», виконати наступне:

1. Робота із агентурою.

а). Всю наявну та свіжозавербовану агентуру налаштувати на виявлення місць перебування боївки СБ «Лиса», виявлення їх схронів, зв’язків із місцевим населенням і на основі отриманих даних, проводити чекістсько-військові операції.

б). В селах Крупов’є, Мочулище підготувати і завербувати із близьких родичів «Лиса» та членів його родини – 3 особи.

в). Із такою ж метою в селах Острівці, Мочулище підготувати та завербувати із числа зв’язкових ОУН – 3 особи.

г). З метою впровадити таємного інформатора «Клименко» в якості внутрішнього агента в боївку «Лиса». Таємного інформатора «Клименко» під більш-менш пристойною пропозицією перевести на нелегальне становище.

д). В с.Літвиця завербувати посібника боївки «Лиса», використавши наявні у РВ МДБ на нього компроментуючі матеріали.

е). З метою опрацювання підрайонного провідника «Залізного», який входить до складу боївки «Лиса», завербувати господарчого с.Сохи. до 23.III.47 р.

ж). З цією ж метою завербувати в якості агента-маршрутника «К», котрий мешкає в с.Бережниця і перебуває у дружніх стосунках із посібником ОУН, дядьком «Залізного» – Попко Марцином, котрий часто пересувається по районі. До 25.III.47 р.

з). Провести масовий виклик населення в селах Крупов’є, Залішани, Грані, Трипутні, Кривиця, Літвиця для отримання інформації про учасників ОУН та підбору і вербуванню якоїсь агентури.

2. Заходи по розкладу боївки «Лиса» і на схиляння членів боївки на явку з повинною.

а). схилити до виходу з повинною члена боївки Кота Харитона, котрий за наявними агентурними донесеннями, має бажання вийти з повинною.

б). провести бесіди зі всіма виявленими близькими родичами членів боївки «Лиса» на предмет явки з повинною.

…III. Компроментація учасників групи «Лис».

а). З метою компроментації та ліквідації самими учасниками очільника боївки «Лиса», провести вербування «Л» для зв’язку із «Лисом», нібито із нашим агентом «Л»-східнячки, батько її в минулому німецький поліцай, вбитий червоними партизанами, а вона сама має зв’язок із учасником боївки «Соєю», котрий має зв’язок із вищестоячим керівництвом ОУН.

б). Маючи дані про те, що робітник ліспромгоспу «А» має зв’язок із учасником боївки «Слон», провести комбінацію по компроментації очільника боївки «Лиса», для чого на одну із операцій в якості провідника по лісу взяти «А», котрому по «великому секрету» розказати, що «Стіжок» і «Трясило» були вбиті за повідомленням «Лиса», котрий передав через брата, який працював в «Індобуді» НКВС, про те, що «Стіжок» на той момент перебував біля Лайдацької гори…

Начальник Дубровицького РВ МДБ».

На жаль, архівні матеріали КДБ – CБУ в частині про втаємничих інформаторів до цього часу ще перебувають під грифом «цілком таємно», контора надійно береже свої кадри.

Довідка-підтвердження.

«Я, в минулому заступник очільника МДБ Дубровицького району Ансіферов Олексій Федорович, цим підтверджую, що на території Дубровицького району проводилися чекістсько-військові операції з розшуку та ліквідації учасників ОУН, в яких разом зі мною та іншими оперпрацівниками, брав безпосередню участь, перебуваючи у відрядженні, в минулому оперуповноважений УМДБ Рівненської області Вілісов Павло Степанович:

…Із 18 по 23 березня 1947 р. в чекістсько-військовій операції з розшуку та ліквідації боївок «Лиса» та «Щиглика» в районі сіл Бережниця, Кураш позитивного результату не принесли….

  Із 23 по 25 квітня 1947 р. в загальній чекістсько-військовій операції з ліквідації боївки «Лиса» в районі сіл Осова, Грані, Нивецьк, позитивного результату не було….

…Із 14 по 17 червня 1947 р. в чекістсько-військовій операції з пошуку та ліквідації боївки «Лиса» після знищення голови с/ради с.Рудня. В результаті операції захоплено учасника боївки на псевдо «Соя».

…Із 20 по 25 червня 1947 р. в чекістсько-військовій операції з переслідування та ліквідації боївки «Лиса» після знищення голови с/ради с.Рудня. В результаті операції в с. Осова в схроні захоплено двоє нелегалів.

Із 26 по 29 червня 1947 р. в чекістсько-військовій операції по переслідуванню та ліквідації боївки, що провела знищення 5-ти осіб радпартактиву в с.Рудня, в районі сіл Яцулі, Грані, Трипутня та інших, позитивного результату не було….

   Із 15 по 20 червня 1947 р. в чекістсько-військовій операції по розшуку та ліквідації боївки «Лиса», що провела напад на групу радпартактиву в с.Орв’яниці, позитивного результату не принесло….

   Із 22 по 28 червня 1947 р. в чекістсько-військовій операції по розшуку та ліквідації боївки «Лиса», що провела напад на групу радпартактиву в с.Орв’яниці, в районі сіл Грані, Трипутня, Зульня, Осова позитивного результату не було….

В минулому заступник очільника Дубровицького РВ МДБ Ансіферов. 1960 р.».

«СПЕЦПОВІДОМЛЕННЯ Про результати чекістсько-військової операції, що проводилася Дубровицьким РВ МДБ в ніч із 4 на 5. ХI.47 р.

– Згідно з планом про підготовку та проведення свята 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції 3 листопада 1947 р. на пошуки та ліквідацію боївки районного Провідника ОУН «Лиса» було створено та направлено в місця ймовірного перебування цієї боївки три чекістсько-військові групи, котрі очолювали оперативні працівники РВ МДБ.

Вночі, з 4 на 5.ХI.47 р. чекістсько-військова група, виконуючи план в с. Кураш, придивлялася до підозрілих та часто відвідуваних боївкою, будинків, біля хвіртки подвір’я громадянина Курачика Миколи Тимофійовича стикнулася із учасниками боївки. В результаті перестрілки, що виникла між солдатами та боївкою, вбито бійця винищувального батальйону та поранено сержанта і бійця 7 роти 445 СП.

У вбитого члена боївки вилучено одного автомата ППШ і до нього два диски, 35 набоїв, одного револьвера системи «Наган» і до нього 4 набої, одну польову торбу із цінною ОУНівською документацією.

…В результаті впізнання трупа вбитого учасника боївки, учасником боївки виявився наш підзвітний – Герасимчук Пилип Пилипович, 1925 р.н, уродженець с.Крупов’є, в боївці перебуває із 1944 р. під псевдонімом «Лис». Із 1944 і до жовтня 1946 р. перебував в особистій охороні члена окружного Проводу ОУН «Подібного». Із жовтня 1946 р. і до моменту вбивства, перебував, перший час, районним комендантом СБ Дубровицького району, а після ОУНівської реорганізації, став районним Провідником ОУН Дубровицького району.

Член боївки «Лис» у жовтні 1946 р. був призначений районним комендантом після вбивства районного коменданта СБ «Стіжка». Після загибелі «Стіжка» в підпорядкування «Лису» перейшло 39 членів боївки, із котрих, на сьогоднішній час, задіяно 18 чоловік.

За іншою версією, яку розповідали очевидці, «Лис» під час облави НКВС намагався зникнути втечею, але отримав поранення, коли втікав чистим полем до річки, поранений почав відстрілюватися, але вже не мав сили відірватися від переслідування. Перебуваючи в полі, «Лис» своїм побратимам наказав відходити до річки, де можна було сховатися від переслідування, а сам прикривав їх відхід вогнем із автомата. В результаті перестрілки «Лис» знищив трьох бійців ЧА і таким чином дав змогу побратимам відійти на безпечну відстань, а потім, враховуючи безвихідне становище, знищив наявні в нього документи ОУН і щоб не потрапити живим до рук ворога, який давно полював на очільника боївки СБ, свідомо дострелився.

Тіло полеглого повстанця чекісти, як здобутий трофей, доставили до своєї резиденції, знаного в районі «дома Маліновського» і виставили на загальний огляд під парканом з метою залякування місцевого населення, яке ще підтримувало повстанців.

Для впізнання тіла полеглого із с.Крупов’є було доставлено в Дубровицю батьків героя. Передбачаючи провести майбутнє з родиною та родичами в далекому Сибіру, мати героя, набравшись мужності, гордо заявила чекістам, що це не її син і вона не знає, хто це саме насправді. Чекісти не очікували на таку зухвалу відповідь неосвіченої селянки і від несподіванки відпустили батьків і більше їх не турбували. Варто зазначити, що це був не поодинокий випадок органів МДБ, які у своїй діяльності вони постійно використовували подібні «вистави» для залякування місцевого населення.

Після декількох днів перебування під парканом тіло «Лиса»спецкоманда при РВ МДБ, створена для проведення подібних заходів, відвезла в невідомому напрямку і де закопано, невідомо.

Радянська окупаційна влада так боялася повстанців, що навіть тіла мертвих таємно закопувала, щоб родичі не могли б їх належно вшанувати і щоб живі мешканці не мали б прикладів для наслідування.

…Після загибелі «Лиса» районну боївку СБ Дубровицького району очолив заступник «Лиса» Стельмах Карпо Михайлович, 1923 р.н. – «Круглий», мешканець с.Соломіївка.

Сестри «Лиса» – Антося та Надія, котрі залишилися мешкати в батьківській хаті в с.Крупов’ї, були дуже ображені на місцеву владу за неналежне відношення до брата-героя і через це войовниче ставилися до місцевих мешканців, звинувачуючи їх у всіх своїх негараздах. Вони продовжили сімейну традицію батьків і весь час тримали у власному господарстві корови, телята та бики. По невідомій причині цих тварин вони не випускали до громадської череди, а тримали на території власного подвір’я.

Зараз в оселі славного героя ніхто не мешкає.

У квітні 2004 р. за підтримки районної організації УНП на могилках с.Крупов’є насипано символічну могилу та встановлено бетонний пам’ятник із хрестом. На пам’ятнику розміщено світлину Герасимчука Пилипа – «Лиса», що мав від роду 21 рік – це найкращий період для кохання, для здійснення юнацьких бажань, коли життя здається у рожевих кольорах але парубок Пилип чудово розумів, що такими силами, що мала ОУН, такого ворога, як СРСР, їм не здолати і рано чи пізно всі вони загинуть, але загинуть із метою про свободу та незалежність Україну.

Нині нам легко аналізувати помилки минулого з погляду сьогодення. Тільки у тих молодих хлопців та дівчат не було такої можливості, як у нас. Вони віддавали все своє життя боротьбі, і вони не вагалися відбирати життя у ворогів. Саме завдяки таким героям, як «Лис» та його побратими з ОУН та з УПА, ми нині маємо свою незалежну державу Україну, про яку так довго мріяли повстанці.

На сьогодні ситуація в селі нагадує чимось ситуацію повстанського періоду. Адже не всі мешканці села підтримують незалежність держави, частина ще досі тужить за Союзом, частина відвідує церкву заклятого ворога, яка панує у їхніх душах. Можна не любити уряд, владу, президента, але жити в Україні та зневажати Україну – то є злочин, а за вчинений злочин має бути покарання. У присязі члена ОУН – «Декалозі» із 10 заповідей, першим пунктом було зазначено: «Здобудеш Українську Державу або згинеш в боротьбі за Неї». Другий пункт «Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації». Зазвичай повстанці дотримувалися вимог присяги і намагалися втілювати їх в повсякденному житті.

Якби машиною часу тих повстанців повернути в наш час, то вони своїми радикальними заходами і достатніми аргументами зуміли б швидко переконати тих, які ставлять під сумнів суверенітет і цілість держави та зневажливо ставляться до України.

За роки незалежності місцева влада перейняла досвід попередньої радянської влади і жодним чином не згадала та належно не вшанувала героя, котрий віддав своє молоде життя за ту саму незалежність, незламний дух якого підтримує нас досі в нашій борні за Незалежну Україну.

Він один із кращих синів українського народу, незабутній герой національно-визвольного руху, ім’я якого історики революційно-визвольної боротьби запишуть золотими літерами на сторінках історії.

Історія засвідчує, що впродовж століть багатостраждальний український народ неодноразово натерпівся лиха від різних загарбників. Втім, незважаючи на всі лихоліття, Україна вистояла, та не настав ще мир. У 2 Світовій війні вдалося здолати нацистського ворога, а зараз потрібно побороти ще й радянського, відвоювавши схід України та повернути контроль над окуповановою територією.

Слава Україні!

Володимир Мозоль,

дослідник діяльності ОУН на теренах краю.