СЕЛЯНИ – ЗОЛОТИЙ ФОНД УКРАЇНИ

День працівників сільського господарства України – це свято всіх, хто розумом і руками, серцем і душею, у селі і в місті щодня долучається до важливих аграрних справ. Це свято дбайливих господарів, незалежно від форм власності та господарювання.

В цей день ми вшановуємо тих, хто, не покладаючи рук, працює у полі, чесною самовідданою працею творить найдорожче – хліб. Хто взяв на себе найважчу і найважливішу турботу – працювати на землі і годувати країну, примножувати її славу і добробут. Адже саме з маленького хлібного зернятка починається потужність і сила нашої держави.

Це свято традиційно підсумовує копітку працю аграріїв, завершує хліборобський рік, сповнений хвилюваннями і турботами про врожай.

В нашій пам’яті ще свіжі спогади, коли цей день на Дубровиччині святкували з нечуваним розмахом: організовували виставки-ярмарки сільськогосподарської продукції на вулицях міста, а чільне місце в святковій залі будинку культури займали запрошені ветерани праці, хлібороби, механізатори, тваринники, фермери, працівники сільського господарства – всі, хто своєю невтомною працею забезпечував розвиток сільського господарства району. На жаль, нині це вже тільки  ностальгічні спогади. Та й самих сільгоспгосподарств залишилося – на пальцях однієї руки злічиш.

Напередодні свята побувала у «Промені». Поспілкувалася з директором підприємства, заслуженим працівником сільського господарства Андрієм Куликом, тваринниками та механізаторами підприємства.

«Я з цими людьми провів кращі роки свого життя. Вони моя друга родина. Їхні турботи – це й мої турботи. Завжди намагаюся привітати своїх працівників з ювілеєм, іншою видатною подією в родині, підтримати в біді, обов’язково провести в останню путь, підставити плече їх родині в такий непростий час. Шкода, що наші колгоспні пенсіонери не можуть розкошувати на пенсії, поїхати десь відпочити. Але от дивлюся на своїх ветеранів-доярочок, вже восьмий десяток розміняли, але недуги обминають, Богу дякувати, ще пораються біля дому справно. І хоч це мене радує. Раніше щороку проводили ми в себе господарстві до професійного свята урочистості. Нині у зв’язку з такою непростою ситуацією через  ковід, вирішили обмежитися одними преміями працюючим та невеличкими подарунками пенсіонерам. Кожному з них вручимо продуктовий набір», – каже Андрій Євтухович.

«Важка робота у тваринників, що й казати. Встаєш вдосвіта, повертаєшся додому пізно. Але ми втягнулися, звикли до неї, не уявляємо себе на іншому місці. Та й де у селі знайдеш щось краще. А так і заробіток стабільно, причому досить пристойний. Та й виручать в разі потреби тільки на роботі. Особливо, якщо в родину прийде хвороба, то й з лікарнею домовляться, і з ліками допоможуть.

До того ж  можемо не турбуватися про обробіток своїх наділів – своїм працівникав та й іншим селянам в «Промені» їх зроблять механізовано, якісно й за зниженими цінами», – розказують доярки. Станом на листопад в «Промені» налічується понад 400 голів ВРХ, тож дівчатам є ще до чого прикласти руки. Очолює тваринницький підрозділ відомий на Дубровиччині фахівець В’ячеслав Васько.

«Колектив тракторної бригади у нас зараз невеличкий. Але кожен з працюючих викладається на повну. Всі спеціалісти-універсали, які легко можуть підмінити один одного. Тільки на найвищі оцінки заслуговують Юрій Коростель, Дмитро Буткевич, Олег Стельмах».

Самих механізаторів ми застали на пожнивному лані. Одразу після збирання урожаю його засіяли сидератами, то нині хлопці саме заорювали олійну редьку в грунт. «Наші площі всі оточені розпайованими ділянками, возити гній так далеко нераціально. Тому вже декілька років поспіль удобрюємо поля сидератами. Але цього року олійна редька вигнала така височезна, що плуг її просто не бере, мусимо попередньо скосити зелену масу, а вже потім заробити її в грунт. Звичайно, це додаткові витрати, але так отримуємо відмінне добриво під наступну культуру», –коментує Андрій Євтухович весь цикл робіт.

Каже, що й зараз невеличке їхнє господарство з тридцятьма працюючими сплатило за десять місяців поточного року вже більше 1500 тис. грн. податків. «Зараз на всіх усюдах стільки говорять про сприяння інвесторам, створення нових робочих місць. І це дуже правильно. Україні для розвитку потрібна потужна економіка. Але створюючи нові, вважаю, нерозумно подавлювати непомірними податковими зборами вже працюючі підприємства, дайте їм можливість якщо не наростити кадри, то бодай зберегти ті, що мають», – каже знаний аграрій.

А насамкінець просить ще раз привітати зі святом всіх колег та своїх працівників та пенсіонерів. «Вони золотий фонд України. Їхніми руками виробляються найцінніші життєві блага. Бо найдорожче на землі – не діамант, а хліб», – каже Андрій Кулик.

Людмила РОДІНА.

 

На фото: Людмила Салівонова, Олена Васько, Людмила Васько, Тетяна Деркач, Світлана Добринська.