пʼятниця, 1 грудня 2017 р.

ЩО НАС НЕ ВБИВАЄ –  РОБИТЬ ТІЛЬКИ СИЛЬНІШИМИ

Через день вся без перебільшення Україна, й Дубровиччина зокрема, святкуватимуть День працівника сільського господарства. І абсолютно заслужено, адже в Україні, як в жодній іншій державі світу, аграрний бізнес займає величезний сегмент економіки.
Порівняйте: частка сільського господарства у ВВП України – майже 14% (за підсумками 2016 р.), а у ВВП Сполучених Штатів – лише 1%. Крім того, АПК – єдина галузь нашої економіки, котра навіть у найскладніші роки стабільно демонструє приріст.
Як змінилася аграрна галузь за чверть століття незалежності України? Саме про це говоримо з начальником відділу агропромислового комплексу Григорієм Томіловичем.

На жаль, каже Григорій Миколайович, якщо загалом в державі сільське господарство однозначно перетворилося із розбитого у провідний сектор економіки, то Дубровиччину такі позитивні зміни поки що мало торкнулися. Адже наш регіон, який за радянських часів відносили до зони ризикованого землеробства, донедавна мало приваблював інвесторів, а місцеві товаровиробники також не могли протистояти стихійному ринкові.
Нині в районі на плаву тримається лише декілька з сільгосппідприємств, керівники яких зуміли пристосуватися до нових умов та вистояти в жорстокому протистоянні викликам часу – «Україна» (Л.Ф. Стрибулевич), «Хлібороб» (М.М. Томілович), «Промінь» (А.Є. Кулик), «Злагода» (М.Г. Новик), «Жаденський» (В.Г. Столярець). Найбільшу питому вагу у виробництві валової продукції по району складає продукція підприємств «Україна» – 45,20 %, «Злагода» – 29 %, «Хлібороб» – 14,8 %, «Промінь» – 9,1 %.
 Аграрний ринок диктує свої умови, й треба бути неабияким стратегом, щоб знаходити в ньому незаповнені ніші. Якщо іще десять років тому під час навчальних поїздок наші аграрії із захватом дивилися на досягнення своїх європейських чи американських колег, то сьогодні в Україні не бракує сучасних, високотехнологічних аграрних підприємств, що самі можуть бути еталонами для іноземців. І в нашому районі ціла низка господарств на відмінно застосовують прогресивні практики виробництва молока, результатом чого стало впевнене зростання частки молока ґатунку екстра у сировині, переданій промисловими фермами на переробку. Нині всі провідні агроформування району мають на озброєнні найсучасніші молокоцехи, де молоко від корови без будь-якого контакту із зовнішнім середовищем подається по молокопроводу одразу на охолодження. Звісно, ціна такої сировини в рази вища, але споживач вже робить ставку на якість.
Також в районі функціонують 2 фермерські господарства, 2 сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (СОК) та понад 14000 особистих селянських господарств.
Однак, як не прикро констатувати, останні три роки стали справжнім випробуванням для аграріїв через політичну та економічну кризу, війну, втрату традиційних ринків збуту. Сільські трудівники особливо гостро відчули це: рентабельність молочних господарств неодноразово била анти-рекорди, і не зважаючи на відновлення цін на молоко, що намітилося із жовтня 2016-го, прибутковість галузі досі на 25% нижча, ніж в середньому за попередні п’ять років. Приказка «Що нас не вбиває – робить сильнішим» – однозначно про українського аграрія.
«Нині для послуг аграрного сектора – найновіша техніка, але, окрім непомірних цін на неї, ми маємо ще й брак кваліфікованих кадрів, котрі могли б таку техніку освоїти. Сьогодні простіше в селі знайти юриста, ніж досвідченого механізатора. Попри передачу побудованих сільгоспформуваннями об’єктів соцкульпобуту на баланс місцевих органів самоврядування, саме аграрники залишаються їх головними меценатами та спонсорами. Та й в біді люди найперше звертаються до свого сільгосппідприємства. Й жодного разу нікому не відмовили, адже стільки спільно пережито й спільними зусиллями зроблено. Традиційно в українському селі – велика пошана ветеранам. Адже люди старої закалки – найперший оплот в кожному сільгоспформуванні, за плечима кожного з них – великий щоденний подвиг в ім’я розбудови села. Вважаю, що День аграрія – насамперед відзнака заслуг цієї категорії наших земляків», - відзначає Григорій Томілович.
А в чому стали сильнішими? Криза змусила більше довіряти один одному, вчитися солідарності та шукати нестандартні шляхи вирішення проблем. «Досі ми робили ставку на тваринництво. З ним пов’язували основні прибутки в сільському господарстві. Рільництво ж сприймалося виключно, як кормова база. Традиційними для Полісся досі вважалися такі сільгоспкультури, як жито, овес, кукурудза тощо. Однак цьогорічний досвід «Діброва Фармз», де ставку зробили на технічну коноплю, доводить, що навіть наші малопродуктивні землі можуть давати неабияку віддачу. Це підприємтво в цьому році вже задіяло 130 га під цю давно забуту в нас культуру. До слова, вартість тонни коноплі становить 2 тис. Євро, тоді як те ж жито коштує 120 доларів США за тонну. Отож попит на наші землі дедалі зростає. У всьому світі пріоритетне значення надається органічній продукції, що полягає у повній відмові від застосування ГМО, антибіотиків, отрутохімікатів та мінеральних добрив. Наші землі якнайкраще підходять для цього. Не тому, що ми настільки прихильники здорового землеробства, скільки через непідйомні ціни для наших землевласників  на вищеназвані підживлювачі грунту. Тож незабаром прихильники органічного рільництва вишиковуватимуться в чергу й за «бідними» поліськими паями», – каже Григорій Миколайович.
На сьогодні, за інформацією управління агропромислового розвитку, вже Дубровиччину облюбувало чимало сільгоспінвесторів. Так, ТзОВ «Голден Агро Трейд» (керівник Пшеюк Ігор Олександрович) задіяло чималі площі під посів голозерних гарбуз на території Бережницької та Соломіївської сільських рад (на фото). На даний час агропідприємство після гарбузів провело посів озимого жита.
ТзОВ «Полісся Органік Агро» (керівник Стегній Олександр Олександрович) працює в напрямку виробництва органічно чистої продукції рослинного походження. На даний час іде процес укладання договорів та вивчення зразків аналізу грунтів щодо придатності для вирощування такої продукції.
По Лютинській сільській раді працюють: ФГ «Весна», що зареєстроване в Одеській області (керівник Гірбу Олег Гаврилович). Паралельно з укладанням договорів оренди землі, аби не втрачали оптимальні строки, готували грунт до посівів. Вже зароблено декілька гектарів пшениці та третікале; ПП «Сільськогосподарське підприємство «Захід» (керівник Салюта Валерій Володимирович), працює в напрямку вирощування ягід, горіхів, інших плодових культур та передбачається розвиток м’ясного та молочного тваринництва. У Туменській сільській раді – ТзОВ «Маяк Полісся» (засновники Веленець В’ячеслав Володимирович, Яблонський Віктор Степанович, Тенюка Микола Дмитрович), що спеціалізується на вирощуванні зернових та іншої рослинницької продукції, олійних культур.
У Нивецькій – ТзОВ «Агро-Дубровиця», яке поки що в процесі укладення договорів оренди землі, плануючи вирощування с/г продукції.
По Дубровицькій міській раді – ТзОВ «Плоди – Полісся» (засновник він же і керівник громадянин Австрії, на даний час проживає в Києві Романушко Олександр Олександрович), що планує вирощування овочів.
А ще користуючись нагодою, головний аграрій району просить привітати з професійним святом всіх тих, хто не зрадив хліборобському покликанню, не спокусився легкими бурштиновими заробітками, а й досі продовжує святу справу дідів та прадідів, плекає хлібну ниву, зрощує сади та дбає, щоб наші столи були багатими на молочні продукти. Хотілося ці слова доповнити цитатою з Джонатана Свіфта: «Той, хто виростив два паростки пшениці чи кукурудзи там, де раніше ріс тільки один, послужив своєму народу і цілому людству в тисячі разів більше, ніж усі політики світу разом узяті». Безсмертний автор «Мандрів Гуллівера» вклав ці слова у вуста одного зі своїх героїв ще кілька століть тому, але відтоді вони ні на крихту не втратили актуальності.
Зі святом вас, дорогі аграрії! Нових мрій і досягнень, затишку вам і родині, миру і достатку квітучій Україні!

Людмила РОДІНА.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар