пʼятницю, 1 грудня 2017 р.

НАРОДНІ АМАТОРСЬКІ

КОЛЕКТИВИ ДУБРОВИЧЧИНИ
… Наші предки казали, що Господь дав людям музику і спів, аби вони не сумували за раєм. Адже музика може вершити чудеса, а пісня ніколи не знала заборон і кордонів, бо несла у вирі звуків найпотаємніші почуття. 
Щедра на таланти дубровицька земля. Багато її жителів,  закоханих у народне мистецтво, бережно вишукують, знаходять  і  зберігають музичні і пісенні перлини, примножують духовну скарбницю, доносять її багатство до широкого слухача. 
Відчуття радості, смутку, щастя, туги, піднесення та падіння у своїх творах передають учасники народних аматорських колективів. А їх, небагато-немало, всього 10 колективів, до яких залучено 130 учасників. Розпочинаємо з ними знайомство.
Народний аматорський хор «Родослав» був організований у 2006 році з ініціативи та фінансової підтримки Новика Миколи Григоровича та Стрибулевича Леоніда Федоровича, які на той час були відповідно головою районної ради та райдержадміністрації.  З того часу регулярно, раз на тиждень, до районного будинку культури ось уже більше десяти  років поспішають любителі і цінителі хорового співу, шанувальники української пісні.
У першу чергу хочу назвати фундаторів колективу, його перших учасників – Марію Пасько (нині покійна), Надію Годунко, Надію Шугалевич, Людмилу Ліщенко, Валентину Котяш, Тетяну Олевську, Мирославу Вальковець, Ларису Рабешко, Оксану Самсонович, Тетяну Мілютіну, Івана Цупу та Василя Попенка (нині покійний) з їх непевершеними голосами.
Пізніше в колектив прийшли молоді виконавці, які  збагатили та розширили його репертуарну палітру.   
Хоровий колектив часто виступає на районній сцені та у селах району, бере участь у святах, концертах, фестивалях.
У 2013 році колектив за участь в обласному фестивалі-конкурсі хорових колективів «Пісня – доля моя» ім. Є. Кухарця нагороджений Дипломом управління культури і туризму облдержадміністрації за друге місце та вагомий внесок у розвиток, збереження, популяризацію української народної пісні.   
Завдяки енергії учасників, ентузіазму, обдаруванню, сценічному костюму та закоханості в хорове мистецтво колектив «Родослав» має своє неповторне обличчя, різноплановий репертуар. Колектив завжди прагнув до народного типу музикування, тому в першу чергу його учасники впевнені, що народна пісня – це життєдайне джерело, з якого черпатиме наснагу не одне покоління українців.
 Колектив оновився майже наполовину, основу складають працівники сільських клубних установ району.
Яскравою особистістю та душею колективу з першого дня  заснування є його керівник – талановитий диригент, людина  з  прекрасним музичним чуттям, викладач музичної школи Пасько Петро Данилович, який полонив хористів своїм ставленням до народної  пісні, адже його теноровий голос є воістину народним і  насправді природнім Божим даром.
Народне аматорське чоловіче вокальне тріо «Мелодія» є одним  із найбільш яскравих та безпосередніх, відразу полонило серця  глядача. Колектив створений у 2008 році. Звання «народний аматорський» присвоєно у 2011 році. Із часу  заснування колектив проводить активну творчу діяльність, бере участь в концертних програмах на районній сцені, у селах нашого району і не тільки…
Учасники колективу – молоді люди, які пов’язали своє життя з музикою, з піснею, аматори сценічного мистецтва. Усі вони свого часу пройшли творче становлення у музичних школах,  тож кожен з учасників володіє музичними інструментами (гітара, баян, клавішні, ударні).
Репертуар колективу складають твори української та зарубіжної класики, обробки українських народних пісень, повстанські та стрілецькі пісні, пісні козацької тематики, твори місцевих авторів, сучасні естрадні пісні. Чоловіче вокальне тріо часто виступає під акомпанемент баяну, співає під фонограму (–), багато творів з їхнього репертуару звучать акапельно.
Керівник Олександр Лавор постійно підвищує творчий рівень колективу, велику увагу приділяє покращенню виконавської майстерності. У 2017 році чоловічий гурт побував на обласному фестивалі«Бурштиновий шлях»,який проходив у Володимирецькому районі.
Гордістю краю вже більше 45 років є народний аматорський фольклорний ансамбль «Берегиня» села Крупове, який  розпочав свою творчу діяльність в 1969 p. Засновником та незмінним керівником колективу є Рабчевська Ніна Михайлівна – заслужений майстер народної творчості України. Його учасники ведуть активну роботу зі збору та популяризації народних пісень, обрядів та звичаїв.
Прийшовши на роботу в Крупівський сільський  будинок культури, тоді зовсім юною Ніна Михайлівна задумала сформувати з односельчан хор-ланку. На той час відомий всім фольклорист Степанюк Петро Наумович займався збиральницькими роботами з відродження фольклору на Поліссі, тож разом із Ніною Рабчевською їм вдалося зібрати активних, співучих жінок і так з’явився перший склад фольклорного колективу, який стрімко почав набирати популярності, і вже у 1973 році колектив був запрошений Львівським телебаченням на передачу «Сонце на столі», а також брав участь у концертній  програмі в Києві під час проведення XX Олімпіади.
У 1982 році хор-ланці Крупівського сільського клубу було присвоєно звання «народний самодіяльний колектив». Хор-ланка брала участь у фестивалях «Червона рута», «Берегиня». Колектив став лауреатом телепрограм «Сонячні кларнети», «Золоті ключі», «Перлини душі народної». Брав участь у телепрограмах «Спадщина», «Клуб кіноподорожей», «Фольклорні мандри України», «Андріївські вечорниці», «Світлиця».
У 1985 році режисером кіностудії «Горинь» Рівненського державного телебачення Василем Рябунцем знято перший  документальний фільм «Берегиня» про творчий шлях колективу.
У 1990 році колектив перейменовано на народний аматорський фольклорний ансамбль «Берегиня». Таким іменем колектив  похрестив відомий фольклорист-етнограф Василь Скуратівський.
У 2008 році РДТРК зняла другий фільм про цей колектив – «Поліська душа». «Берегиня» була гостем телепрограм «Поліські животоки», «Фольк-musik». Неодноразово брала участь у телепрограмах в Білорусі: «Запрашаем на вечорки», «Сонцеворот», «Жниво». Учасник фестивалю української пісні етноукраїнців Білорусі, який проходив у Мінську і фестивалю етно-культури «Зов Полесся» у Гомелі. Ансамбль «Берегиня» також брав участь у міжнародних фестивалях фольклору «Берегиня» м. Луцьк, української пісні м. Дубно, культурно-мистецькій акції «Мистецтво одного села» м. Київ, творчому звіті майстрів і колективів Рівненської області «Весняний передзвін Погоринського краю» м. Київ, фестивалях «Барви України» м. Ольштин (Польща), «Купальські ярмарки» м. Дубичі, церковні (Польща), «Русіновське літо з фольклором» Свідвінський повіт (Польща), святкуванні 10-ї річниці міжнародного громадського об’єднання «Рівненське земляцтво» м. Київ, культурно-мистецькій акції «Мистецтво одного села» (краєзнавчий музей м. Рівне).
Ансамбль «Берегиня» є постійними учасниками оглядів, фестивалів: «Древлянські джерела», «Пісні рідного краю», «Творче жниво» та «Співає погориння». Фольклорне тріо учасників  колективу у складі Уляни Кот, Надії та Марини Галабурди побували в Майкопі на фестивалі фольклору. Народний аматорський ансамбль «Берегиня» є духовним надбанням народу. Колектив «Берегиня» став справжнім пропагандистом кращих зразків народної творчості, демонструючи фольклор Дубровиччини в різних обласних, всеукраїнських святах та фестивалях.
За неоціненний вклад в розвиток української культури з нагоди ювілею Н.М.Рабчевську за поданням народного депутата Василя Яніцького нагороджено грамотою Верховної Ради України. Цю відзнаку та грошову премію ювілярці вручила помічник депутата Оксана Слободзян на урочистостях до професійного свята працівників культури.
Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Серпанок» с. Берестя своє творче життя розпочав у 1991 році. Засновником та керівником колективу був Буткевич Іван Володимирович, який працював на той час директором  Берестівського сільського будинку культури. У 1997 році  колективу присвоєне звання «народний аматорський».
«Серпанок» особливу увагу приділяє фольклорно-пісенній  спадщині, звичаям та обрядам свого села та краю, веде активну роботу зі збору та популяризації народних пісень.
У репертуарі ансамблю багато старовинних пісень: фольклорних, українських народних, поліські балади, колядки, щедрівки, жниварські, купальські, весільні, родинно-побутові та багато інших. Загалом в репертуарі колективу понад сто пісень. Учасники  зуміли зберегти красу та манеру фольклорного співу, його  самобутнє  виконання. Протягом всієї творчої діяльності ансамбль – частий гість районних та регіональних свят, фестивалів. Колектив – постійний учасник Всеукраїнського фольклорного  фестивалю автентичної музики «Многая літа», що проходить у м. Ірпінь Київської області, де у 2012 році виборов найвищу  нагороду гран-прі у категоріях «Збереження національного  костюму» та «Автентичне виконання творів місцевого фольклору». Серед 17 колективів України, які брали участь у Всеукраїнському  фольклорному фестивалі «Многая літа» у 2014 році, колектив  здобув друге місце у номінації «Весільні обряди» за обряд  поліського весілля «Коровай». Керівник колективу Іван Буткевич  був нагороджений медаллю «За збереження національних традицій»  від громади Всеукраїнського об’єднання, а також медаллю «За  церковні заслуги» нагороджена найстарша учасниця колективу  Дем’янець Єва Михайлівна. Того ж року колективу «Серпанок»  вручений сертифікат на право безкоштовного поліграфічного друку.
Своє творче мистецтво колектив показував у 2012 році на  традиційному обласному фестивалі «Запуски», що проходив в Рівненському державному гуманітарному університеті та в  туристичному комплексі «Київська Русь» Обухівського району  Київської області.
Завдяки активній творчій діяльності фольклорний ансамбль  «Серпанок» опинився в полі  зору дослідників фольклору та етнографії  Львова, Луцька, Києва, Рівного. 
Із 2017 року керівником колективу стала Пінчук (Чернюк) Оксана Андріївна, нинішній директор будинку культури с. Берестя. Склад колективу поповнився молодими учасниками. Колектив працює над вихованням молоді в дусі українського націоналізму та патріотизму, бо прагне, щоб їхня творчість залишалась невмирущою, тож в перспективі – створення на базі «Серпанку»  й фольклорного дитячого ансамблю. Цього ж року колектив брав участь у обласному етнофестивалі «Бурштиновий шлях», який проходив на Володимиреччині.
Народний аматорський ансамбль автентичного фольклору с. Кураш був створений у 1962 році.
«…Наша хор-ланка почалася… з пісні, – розповідає одна з учасниць – нинішній  керівник колективу Корнійчук Марія Олексіївна, яка була біля витоків її створення. – В надвечір’ї, коли йшли ми, дівчата-льонарки, з роботи чи золотим ранком вирушали в поле, – з нами завжди була пісня. Тоді були ми молоді, завзяті, в нас вирувала радість щоденних зустрічей, як і радість, і це також правда, колективної праці. І на душі в такі хвилини було хороше-хороше. Тоді пісня аж просилася на вуста, і вона лунала з душі жайворонком:
Ой у Галі під вікном кучерява вишня.
Прийшов Йванко під вікно, щоби Галя вийшла…».
– Якось навесні 1966 року, – продовжила розмову інша учасниця Ольга Верес, – навідалися до нас у поле тодішній голова колгоспу «Ленінець» Гордій Креденсир та завідуюча кураським сільським клубом Ольга Чернявська й запропонували зібратися ланкою ввечері в клубному залі. Ми й погодились. А чого б не заспівати й на сцені?
Відтак ще більше закохалися у нашу щиру і зворушливу поліську пісню і вперше виступили на сцені клубу с. Кураш. І вже в 1967 році їдуть жінки під керівництвом Чернявської Ольги в місто Київ на всеукраїнський огляд. Несмілими кроками піднімалися учасниці кураської хор-ланки на сцену. Невпевнено полинула пісня «У садочку гуляла», десь і перший голос загубився, та все ж опанували себе виконавиці і підкорили всіх слухачів, і привезли додому ІІ місце та срібну медаль. Своїми виступами і перемогами привернули до себе увагу спеціалістів. Якось після чергового концерту в Дубровиці у далекому 1966 році до кураських жінок підійшов самодіяльний композитор Дубровиччини Петро Наумович Степанюк. А з 1970 року і до кінця своїх днів (1927-1991) він був незмінним керівником цього колективу.     
Завдяки Петру Наумовичу, його одержимості, заповзятливості з кожною репетицією ретельно відточувалась виконавська майстерність кураської хор-ланки, яка мужніла, зростала.
Під його керівництвом колектив у 1973 році був відзначений  грамотою Президії Верховної Ради України. У 1975 році колективу  присвоєно почесне звання «народний аматорський».
Першу відзнаку (про це згадувалось вище) хор-ланка отримала у 1967 році на республіканському фестивалі самодіяльної художньої творчості в Києві – срібні медалі. А ще через кілька років з іншого київського фестивалю курашани привезли додому диплом І ступеня. До численних грамот і дипломів додалися нові: грамота обласного управління культури, грамота райвідділу культури, посвідчення лауреатів ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості і лауреатські значки. Подібним до сходження на гору Високого замку був злет творчості і визнання унікального колективу. Бо з творчими концертами вони відвідали, окрім сіл та міст нашої держави, ще й сусідню Білорусію. Виступи хор-ланки на День молоді на кордоні з братньою Білорусією були традиційними впродовж багатьох років. У репертуарі кураської хор-ланки величезна кількість пісень. Це й широко відомі твори прославлених композиторів України, пісні композиторів Рівненщини. Та найбільше їм до вподоби пісні народні. Хор-ланка співає давні веснянки і щедрівки, купальські і петровські, обжинкові, колискові та сучасні твори. Не одна пара молодят стала на рушничок щастя під весільні обрядові пісні у виконанні колективу:
Не впади, порошино, на весільну стежину,
Де дві долі зійшлися в житті…
Після смерті Петра Наумовича художнім керівником колективу  ось уже 26 років є Корнійчук Марія Олексіївна. Коли на сцену виходять учасники ансамблю, глядачі наперед знають, що перед ними колектив, який чи не першим в районі на початку 90-х років заспівав повстанські і стрілецькі пісні, що навертають нас до своїх коренів, до свого слова, до своєї історії. Поціновувачі самодіяльного мистецтва вважають ансамбль неповторним художнім колективом. Першооснова цієї неповторності в тому, що своїм співом ансамбль допомагає відроджувати надто дорогі для нас історичні реалії боротьби українського народу за волю і незалежність.
Колектив постійно бере участь в обласному фестивалі  повстанської пісні «Повстанські ночі» в м. Костопіль, багатьох інших регіональних, обласних, районних оглядах, фестивалях, концертах. З часу свого заснування колектив набув багатого пісенного репертуару, вдосконалив свою виконавську майстерність. Тож присвоєне йому звання «ансамбль» гідно раз у три роки підтверджує. У пісенному репертуарі колективу  понад 150 пісень. Завдяки керівнику ансамблю Марії Корнійчук  донині збережені та донесені до глядачів місцеві поліські  традиції та обряди, а також учасники колективу намагаються роками накопичений репертуар, передати  молодому поколінню. Так, упродовж останніх років склад колективу оновлений  молодими  учасницями, тож всього їх в колективі налічується 10 чоловік.
Нещодавно колектив відзначив 55 ювілей. Уродженка с. Кураш поетеса Сарненщини Надія Свищевська з нагоди ювілею для  учасників присвятила такі рядки:
Вони мені, як рідні, як свої,
Свій день трудом сільським розпочинають.
Дівчата із поліської землі,
У пісні край  свій рідний величають.
І хоч змінюється суспільне життя та світогляд людей, а народна пісня не змовкає. Не припиняє своєї творчої діяльності і кураська самодіяльна народна хор-ланка. Учасниці ансамблю мають вже поважний вік, але в душі вони завжди молоді. Жителі району з великою любов’ю і нетерпінням чекають кожен виступ цього прекрасного колективу.
Народний аматорський фольклорний родинний ансамбль сім’ї Олексієвців с.Залужжя був заснований ще у 1985 році з ініціативи П.Н. Степанюка, який на той час був художнім  керівником хорового колективу, що діяв при колгоспі ім. Лесі  Українки в с.Залужжя.
Петро Степанюк одразу з апримітив серед учасників хорового  колективу співучих сестер Олексієвців. Поспілкувавшись з  дівчатами, він запропонував створити сімейний ансамбль, до  якого долучились старші члени сім’ї. Основою ансамблю були мати  Уляна Кузьмівна та батько Пилип Григорович Олексієвці.
Сімейний ансамбль швидко здобув популярності. Вже у 1986  році за участь в районному огляді фольклорних колективів  Олексієвці додому повернулись з першою відзнакою – почесною грамотою райвідділу культури за активну пропаганду народної  творчості.
У 1998 році ансамбль нагороджений почесною грамотою за  участь в обласному концерті кращих аматорських колективів та  окремих виконавців Рівненщини «Творче жниво-98».
У 1999 році ансамбль нагороджений дипломом за участь в  Міжнародному молодіжному фестивалі традиційної народної  культури «Древлянські джерела». 
У 1999 році колектив очолила донька Уляни Кузьмівни – Галина  Пилипівна, яка після закінчення Рівненського державного гуманітарного університету (кафедра музичний фольклор) повернулась в рідне село на посаду директора сільського будинку культури. Відтоді до ансамблю доєдналися  невістки, зяті та онуки.
У 2000 році родинному ансамблю Олексієвців присвоєно  почесне звання «народний аматорський колектив», в ньому  налічується 11 учасників.                 
Особливість колективу в тому, що у ньому співають насправді близькі родичі, а не однофамільці. Та найхарактерніше те, що пісня об’єднала як збагачених життєвим досвідом сивочолих глав сімей, так і продовжувачів славного роду Олексієвців.
У 2016 році склад родинного ансамблю поповнила донька  Галини Пилипівни – Вікторія.
Та й на сьогоднішній день окрасою родинного колективу є  найстарша його учасниця – Уляна Кузьмівна, яка ще й до того  ж володіє народним інструментом – бубном, а солісткою колективу  є  Галина Пилипівна – керівник ансамблю.
Впродовж творчого життя ансамбль веде активну роботу, за  що має безліч нагород.
У 2014 році пісні, танці та приказуси, які побутують  в  с. Залужжя, були записані експедицією, що завітала  на  Дубровиччину із Польщі. Загалом в репертуарі ансамблю понад 100 пісень.
Народний аматорський родинний ансамбль сім’ї Чудіновичів с.Сварицевичі створений в 1971 році на базі клубу с.Сварицевичі Зиль Вірою Василівною. Як відмітила Раїса Цапун в етнографічному описі «Весілля в Сварицевичах», – «Особливу роль у збереженні пісень грала жінка, передаючи їх з покоління в покоління, наче дорогоцінні перлини духовності. Славетною співачкою в с. Сварицевичі була нині вже покійна Марія Чудінович (1907-1980 рр.). Разом із чоловіком Василем (1907-1980 рр.) прожила вона свій вік, працюючи, виховуючи дітей, беручи  участь у всіх традиційних весіллях. З ранніх років діти Чудіновичів слухали пісні батьків, односельчан, переймали манеру співу, розвиваючи її до власних уподобань, витворюючи самобутні  варіанти». Популяризації народних звичаїв і обрядів с. Сварицевичі гурт Чудіновичів завдячує діяльності С.А. Кітової, яка  координувала збір фольклорно-етнографічних пам’яток. Протягом багатьох років з родиною Чудіновичів cпівпрацювали фольклористи-етнографісти – С.І. Шевчук, В.М. Павлюк, М.А. Українець, Р.К. Тишкевич, Л. Орел, В.Т. Скуратівський, В.П. Ковальчук. Завдяки збиральницькій і популяризаторській діяльності дослідників  фольклорно-етнографічні пам’ятки с. Сварицевич опинилися в колі зацікавлень науковців Львова, Києва, Рівного, Польщі. Пісні, звичаї, обряди записані з вуст представниць родини Чудіновичів увійшли до багатьох фольклорних збірок (Кітова С.А. «Водіння куста на Поліссі», Ковальчук В.П. «А вже весна скресла», «Календарно-обрядові пісні Рівненщини», «Колядки і щедрівки Рівненщини», Шевчук С.І. «Волинське Полісся: традиції, проблеми успадкування фольклору», В.Т. Скуратівський «Скільки століть Кусту», Р. Тишкевич «Зелені свята на Волинському Поліссі», В. Ковальчук «Пісні до обряду «Водіння Куста», Цапун Р. «Весілля в Сварицевичах»).
В репертуарі ансамблю українські народні пісні, поліські колядки, щедрівки, веснянки, купальські та петровські, жнивні та косарські, весільні та родинно-побутові пісні, балади та інші. Концертні програми гурту представлялися на різноманітних оглядах, конкурсах, святах, фестивалях, ювілейних та добродійних вечорах. Тісні, творчі контакти родина Чудіновичів підтримує з кафедрою музичного фольклору інституту культури РДГУ. Пісні з репертуару родини Чудіновичів використовуються студентським молодіжним ансамблем «Горина». З «Гориною» родину Чудіновичів єднають не тільки творчі, а й родинні зв’язки. Алла Місюра – член родини Чудіновичів, закінчила інститут культури, є учасником гурту «Горина». В 2003 році колектив захистився на звання «народний  аматорський». Український фольклор старіє, старіє і родина  Чудіновичів, тому в перспективному плані – відродження традицій села через згуртовані дитячі та  молодіжні колективи. Члени цього гурту відродили обряд «Водіння  Куста».
Народний аматорський ансамбль народної пісні «Родінонька» с. Бережки, що створений в 1998 році, очолила Красько Ганна  Семенівна – досвідчений керівник, яка написала для колективу чимало творів. «Родінонька» добре знана на теренах  Дубровицького краю, і досьогодні цей колектив активно пропагує  українську народну пісню, дає їй безсмертя, а глядачам прекрасні хвилини відпочинку.
В репертуарі колективу родинно-побутові, ліричні, жартівливі, весільні пісні, а також пісні воєнних літ. Його учасники проводять активну творчу діяльність. Колектив постійно виступає на сценах села, району та області. У 2000 році ансамблю  «Родінонька» присвоєно почесне звання «народний аматорський  колектив». В свій час пісні із репертуару ансамблю «Родінонька» ввійшли до збірки пісень письменників-народознавців М. Ткача та  Н. Данилевської «Просо молото». За плідну працю з естетичного вихованню української національної культури колектив неодноразово нагороджувався дипломами та грамотами. Вокальний ансамбль брав участь у фестивалі народної творчості весняної ярмарки в  Національному музеї народної архітектури та побуту України м. Києва, де був відзначений подякою та грамотою від адміністрації  музею. В 2013 році ансамблем «Родінонька» представлені поліські  колядки та щедрівки на Рівненському телебаченні в програмі  «Штрихи з натури».
Вокальний ансамбль неодноразово запрошувався до участі в  обласному народному святі «На Йвана Купала», що традиційно  проходить в м. Сарни, фестиваль народної творчості до свята  Івана Купала у м. Кузнецовську. Ансамбль «Родінонька» часто виступає під акомпанемент баяну, деякі твори учасники ансамблю виконують акапельно.
Учасники колективу бережуть і підтримують традиції свого села. Від своїх односельців ведуть записи колишніх старовинних поліських пісень. За своє творче життя склад колективу не змінився та й учасники всі ті, які були з часу заснування  колективу. 
Народний аматорський ансамбль народних інструментів викладачів Дубровицької дитячої музичної школи створений у 1997 році. Ініціатором створення колективу був Головін Микола  Васильович – талановитий  музикант, диригент, нинішній директор дитячої музичної школи. Основи ансамблю склали струнно-смичкові та струнні народні інструменти, а також баян, сопілка, кларнет, ударні інструменти. Вони, як і в оркестрі народних інструментів, виконують всі основні функції – мелодичну, гармонічну і басову. В склад ансамблю ввійшли кращі музиканти оркестру.
Перші твори колективу – обробки українських народних пісень. Виконуючи різноманітний репертуар, ансамбль відрізняється  легкістю, динамічністю, рухливістю виконання.
Як складова частина ансамблю є тріо: баяністів (Головін  М.В., Воробей Ю.В., Гурик В.К.), дует баяністів (Головін М.В., Деркач В.В.), солісти-інструменталісти (Анісімов О.В. – ксилофон, Конончук  Л.Г.- скрипка, Головін М.В.- баян, Пасько П.Д. – вокал, Смужевич Н.Л., Карпович Л.Л., Юрко Т.А. – вокальне тріо). Колектив супроводжував виступи народного аматорського хору, вокального колективу, сольних номерів тощо. У 2000 році колективу присвоєно почесне звання «народний аматорський».     
За роки творчої діяльності ансамбль народних інструментів  поповнився різнохарактерним репертуаром – обробки українських, російських пісень та танців, твори авторські інструментальні та композиторів-класиків. Ансамбль співпрацює з композитором Рівненщини, заслуженим  працівником культури України А.П. Андруховим.
Колектив – неодноразовий учасник районних та обласних свят, активно пропагує оркестрове мистецтво на теренах Дубровиччини.
Вокальний ансамбль «Журбина» клубу с. Людинь був створений Приходько Марією Іванівною – вчителем музики ЗОШ с. Людинь.
Маючи енергійну вдачу, Марія Приходько зібрала при  сільському Людинському клубі жіночий вокальний ансамбль, який розпочав свою діяльність з 1988 року. Марія Іванівна підібрала пісенний  репертуар для учасників та навчила їх секретам пісенної  майстерності.
У 2000 році ансамбль «Журбина» отримав почесне звання  «народний аматорський колектив». Професійний рівень ансамблю з роками зростає, також  поновився й склад його учасників.
З 2016 року керівником колективу стала Яцута Таїса Анатолівна – завідуюча клубом с. Людинь. До складу вокальної групи Людинського сільського клубу входить 11 учасників: вчителі, культпрацівники та пенсіонери.
В репертуарі колективу – понад 100 пісень: українські  народні, авторські та пісні, які побутують на території села та району, а також пісні українських  композиторів. Учасники  колективу поповнюють свій репертуар новими цікавими піснями, які записують від жителів села, працюють над виконавською  майстерністю.
У 2009 році вийшов перший аудіо-диск ансамблю з їх піснями. Згодом записані ще два диски і у листопаді 2012 та в липні 2013 рр. записи транслювалися по регіональному телебаченню.
Дякуючи творчому неспокою, громадській активності, таланту аматорів сцени та народних майстрів культурне життя нашого району плідне і багатогранне, а мистецька спадщина багата духовними здобутками. Безперечно, така натхненна праця заслуговує найщиріших слів подяки і шани. Тож бажаю нашим артистам прихильності долі, здійснення життєвих планів, мирних та сонячних днів, радості, творчого неспокою, нових цікавих ідей та професійних успіхів!
Ірина ЯРМОШЕВИЧ, ОМЦ.


Немає коментарів:

Дописати коментар