Депутатська трибуна

Михайло Яковець, депутат районної ради, обраний за списками політичної партії БПП «Солідарність»:

Я депутат районної ради двох скликань. Першого разу, коли здобув депутатський мандат, мав райдужні сподівання, які-то величезні повноваження він дає депутату. Потім, трохи вже згодом зрозумів, наскільки обмеженні можливості районної ради, особливо в такому, як наш Дубровицький, депресивному районі. Ми нібито й впливаємо на бюджетний процес, однак весь цей вплив обмежується затвердженням спущених згори цільових субвенцій.

Ми так само обмежені у вирішенні земельних питань, не маємо достатнього впливу на комунальні підприємства, діяльність яких в основному регламентується відповідними законами чи галузевими угодами.

Щодо теперішнього персонального складу ради, можу сказати одне: незважаючи на всю її політичну строкатість, ми можемо дійти злагоди при вирішенні справді злободенних для громади району питань. Щоправда, достатньо ще в роботі ради й популізму. Часом на розгляд сесії виносять депутатські запити, які можна вирішити значно продуктивнішим шляхом, безпосередньо особисто звернувшись до тої чи іншої інстанції.

Не подобається, коли серед колег амбіції затьмарюють здоровий глузд, або вихлюпується особиста неприязнь.  Депутат все-таки – слуга народу, а не якийсь там «рєшала».

Прикро, що багато нагальних питань, які піднімаємо в сесійній залі, так й залишаються не вирішеними. Особисто кілька місяців тому порушував проблему про відсутність в районі державного нотаріуса, та й досі віз, як мовиться, не зрушив з місця…

Валерій Салюта, керівник депутатської фракції політичної партії «Воля»:

Наша депутатська фракція у районній раді налічує шість чоловік. Як на мене, це одне з найпродуктивніших депутатських об’єднань. Адже всі найбільш злободенні звернення та запити, як-от про діяльність комунальних підприємств, на предмет можливих зловживань з боку їх керівників, наведення ладу з орендою комунального майна надходять саме від нашої фракції. На жаль, районна рада більше скидається на такий собі «клуб за інтересами», що діє за круговою порукою. Тому більшість з тих зауважень чи пропозицій, що надходять від нашої фракції, просто ігноруються. А чому? Бо по великому рахунку навіть після Майдану нічого в районі не змінилося, й далі рішення приймають  «парторги» та інші «колишні», котрі по суті й вершать долю всього району. Традиційно керівництво району – всі люди з старої «обойми». Вони перебігають по різних партійних таборах, але не змінюють своєї суті. Одні рахують відсотки до пенсії, а інші – прибутки від оборудок. А що може зробити наша фракція зі своїми шістьма голосами?  Я знаю, є окремі депутати, що поділяють наші думки, але вони бояться голосувати за «наші» рішення. Опускають ніяково голови й утримуються, коли доходить до голосування. Лише Олексій Лясковець, незважаючи на те, що пройшов за списками БПП, наважується так само відкрито виступати проти «системи».

Ми пробували знайти підтримку поміж інших політичних сил. Проте одні не знати в якому кварталі втратили свою свободу, інші, що просили про підтримку в міській раді, натомість в районній – нас «кинули». Повірите, я дуже розчарований нашою «демократією» й «політичною волею», а точніше її відсутністю в окремих «державних» мужів, опускаються руки й інколи дуже хочеться скласти депутатський мандат. Але я не хочу, щоб мої діти продовжували жити за правилами «системи», а нащадки «теперішніх» управляли ними, як їх батьки й діди нині пробують управляти нами. Частіше б вибори, то, можливо, й саме суспільство та влада скоріше оновлювалися б. На мою думку, у нашому районі «Воля» – єдина нова не заплямована махінаціями політична сила, треба її наповнювати молодою кров’ю. А так… Ліс вирубується гектарами, а все списується на якісь там його «хвороби», документація будь-якого комунального підприємства – під грифом «цілком таємно», сільське господарство – взагалі «родинна вотчина»… Все бачимо, все знаємо, зробити нічого не можемо. Хоч бери  та йди морду бий…

Григорій Шах, депутат районної ради шести скликань, керівник фракції Народної Партії:

На жаль, з часу ратифікації Україною Європейської хартії місцевого самоврядування, законодавство України  про місцеве самоврядування так і не приведено у відповідність з рядом її базових положень, хоч законодавство про місцеві ради, про статус депутатів місцевих рад, про місцеві вибори в Україні неодноразово змінювалось. Головне з них це те, що місцеві ради так і не стали розпорядниками землі. Фактично сьогодні сільська рада не має своєї території, крім території населеного пункту. Ця проблема особливо актуальна для нашого району в зв’язку з наявними корисними копалинами і безконтрольним, варварським знищенням землі.

Система місцевих виборів неодноразово змінювалась, була то чисто мажоритарною (по виборчих округах), то змішаною, а останні вибори – чисто партійні. Чи встигають виборці, та і самі обрані депутати зрозуміти суть цих перетворень і свої обов’язки, і права? Беручи участь у роботі ради протягом шести скликань – висновки невтішні. Важко пояснити виборцям, чому кандидат, який набрав по округу найбільше голосів не є депутатом, чому обраний депутат, якого висунула партія, не підтримує її політику, і таких «чому» дуже багато. Чомусь виборцям,  деякими депутатами спільне рішення декількох груп чи фракцій підноситься як порушення закону, як якийсь «договорняк», хоч Закон України «Про статус депутатів місцевих рад», стаття 28, якраз передбачає, що   депутатські групи, фракції мають право попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада, об’єднувати  зусилля з іншими групами, фракціями для створення більшості в раді чи опозиції. А що робити депутатам, які після обрання не підтримують позицію партії, яка їх висунула?  Саме для вирішення таких проблем законом передбачено створення фракцій у раді, де депутати обговорюють питання,  і більшістю приймають рішення, як за нього голосувати, де кожен депутат може висловити свою думку, запропонувати альтернативне рішення, але морально зобов’язаний на сесії підтримати більшість фракції. Саме так працює наша фракція у районній раді. Хтось із нашої одностайності робить висновки про якийсь вплив, залежність і т.д. Сказав би, що це в них скоріше заздрість до нашої одностайності. А що робити депутатам, які все одно не підтримують рішення фракції і не погоджуються з позицією партії? Очевидно цей депутат дав згоду балотуватись не від тої партії, з програмою якої він ішов на вибори, і з моральної точки зору,він повинен зробити відповідну заяву та скласти свій депутатський мандат, як це робили багато депутатів Верховної Ради. Є звичайно і інший шлях – відкликання такого депутата може погоджувати і партія, яка висунула його кандидатом, хоч враховуючи існуюче законодавство про порядок відкликання депутата місцевої ради, цей шлях є нереальним. Я б не назвав би цих людей зрадниками, (державу вони не зрадили), а скоріше пристосуванцями, і тими, що шукають вигоду там, де в даний момент краще.

Особливо мене в теперішньому скликані ради вразило те, що зовсім невелика, але амбіційна частина новообраних депутатів, зосередила свою роботу не на вирішенні існуючих проблем в районі, а на ревізії минулого, на постійних спробах поміняти керівні органи ради, бо більшість обрала, не тих,кого хотіла вона. Схоже, їх надії себе не виправдали, і вони діють, як в анекдоті про зміну керівника і три конверти, де перший конверт, якого вони відкрили,коли в них не все так, як вони хотіли, –  гласить – «вали» все на старих, що вони і роблять. Та і навіщо щось робити для майбутнього – кращий «піар», це показати, що перед нами все робилось не так. Дуже також неприємно, що окремі депутати дозволяють собі висловлювання, які принижують і ображають гідність більшості депутатів, очевидно, вважаючи себе безгрішним, хоч і з їх слів – всі про всіх все знають, а вони, мабуть, думають, що про них нікому нічого невідомо.

Хоч як неоднозначно, дещо сумбурно, проходять сесії Дубровицької районної ради, депутати цього скликання досить активні, ініціативні, згуртовані, про що свідчить те, що  більшість рішень ради приймаються переважною більшістю голосів депутатів з різних фракцій і жодне рішення не було кимось оскаржене. Хотілося б звичайно, щоб ми забули про будь-які кадрові та партійні амбіції, а згуртовано працювали на благо наших громадян. Хто б з нас ким не був, ми повинні пам’ятати, що нам, теперішнім депутатам, виборці віддали перевагу перед іншими партіями і іншими кандидатами.

В районі близько 600 депутатів рад різного рівня і працівників органів місцевого самоврядування, користуючись нагодою, вітаю всіхз Днем місцевого самоврядування, міцного здоров’я всім, спільної плідної праці на благо дубровицької громади.

Юрій Лосік, керівник депутатської фракції партії «Батьківщина»:

Як на мене, один із найбільшим «мінусів» нинішньої ради є сама виборча система, внаслідок якої до складу депутатського корпусу не пройшли люди, що набрали найбільше голосів на окрузі.

Загалом склад ради доволі оновлений. Це своєю чергою як додає позитиву її роботі, так само й створює серйозні негативні моменти. Новачки, як всі ми колись, не усвідомлюють, напевне, всю обмеженість маневру для ради в районі з дотаційним бюджетом. Що, можливо, породжує популізм від деяких новообраних депутатів. В гонитві за популярністю, вони витягують на трибуну питання, вже «притрушені нафталіном» – тобто давно вивчені й по яких вже навіть порушення усунуті.

Я хоч і позапартійний, але давно співпрацюю з «Батьківщиною» й вважаю нашу фракцію однією з небагатьох, якій присутній здоровий конструктив та відсутня політична корупція – троє наших депутатів вже мають солідний досвід роботи в раді. Наш підхід до голосування демократичний, тобто кожен з депутатів нашої фракції може голосувати на власний розсуд, якщо це не йдеться про принципові державницькі питання, котрі зачіпають інтереси всієї нашої громади. Завжди попередньо вивчаємо всі питання на фракції, обговорюємо, дискутуємо, доходимо консенсусу.

І час довів, що ми не помилялися в своїх рішеннях, відстоюючи інтереси своїх виборців.

У нас недостатньо голосів, щоб реально впливати на ситуацію в цілому, але в сумнівні зговори ніколи не вступаємо. Немає у нас й якихось лобістських приватних інтересів. Хоча, якщо йдеться про медичне забезпечення, програми, пов’язані з охороною здоров’я, завжди вишукуємо й ініціюємо збільшення фінансування цієї галузі. Саме тут ми займаємо принципову позицію. Бо ж надто тепер скрутно доводиться людям з серйозними недугами. Скажу так – якщо є можливість врятувати бодай одну смертельно хвору людину, я особисто буду лобіювати виділення фінансів для цього, оскільки впевнений, більш нагального не може бути, адже найцінніше  з усього – людське здоров’я та життя.

І на закінчення, хотів би сказати, що депутати «Батьківщини» як на державному, так і на місцевих рівнях, відстоюють загалом соціальний захист виборців, особливо воїнів АТО, збільшення допомоги Українській армії.

Оксана КРАГЛЕВИЧ, депутат районної ради, обрана за списками Радикальної партії Олега Ляшка:

Я в місцевому самоврядуванні можна сказати «новачок». Та одразу випало очолювати бюджетну комісію. Пріоритетним завданням для себе вбачаю контроль за рештками того комунального майна та земель, що ще залишилися у відданні ради. Впевнена, що якщо всі ми – депутати та керівники комунальних підприємств – спільно вболіватимемо за це, то й віддача від комунальної власності буде відповідною. Продаж майна комунальної власності має відбуватися виключно на аукціонах, аби бюджети, а отже й громада мали від цього найбільший зиск.

Наступне, що відстоює в районній раді наша політична сила, це постійний контроль за механізмом формування тарифів. Непогано б, якби державні мужі взагалі знайшли можливість знизити ці тарифи та повернути соціальну норму споживання газу в межах 1200 м куб. на опалювальний сезон.

Забезпечення повного соціального пакету для воїнів АТО, захист інтересів найбільш нужденних – це основні програмні цілі Радикальної партії.

З досвіду роботи в міській раді, можу компетентно стверджувати: на жаль, нині органи місцевого самоврядування дуже обмежені в своїх можливостях. Прикро, що Уряд, «перекидаючи» на місця все нові та нові пільги,  не забезпечує їх реальним фінансовим наповненням.

Олександр Задорожний, заступник голови районної ради, обраний за списками «Свободи»:

Як депутат райради, заступник голови, скажу, що звичайно хотілося б мати свою більшість в раді, для реалізації партійної програми, ефективного використання бюджетних коштів, виконання окремих програм та контролю за діяльністю їх виконавців. В дискусіях, розмовах намагаюсь знаходити порозуміння і підтримку з депутатами. Загалом бачу взаємоповагу серед депутатів: і «новеньких», і досвідчених, котрі вже не одне скликання відстоюють інтереси виборців. Проте є окремі особи, котрі дозволяють собі неприпустиму народному обранцю, хамську поведінку і під час сесії, і відвідуючи кабінети працівників апарату ради. Цим депутатам скажу – не судіть усіх по собі! Якщо Ви постійно говорите про розподіл кварталів, в роботі ради вбачаєте корупцію, хабарі, то, мабуть, як кажуть люди, «що кому болить, той про те говорить». Я за 2015 рік задекларував більше доходів, ніж так звані «правдоруби», рівень життя котрих значно вищий від їхніх офіційних статків.

Вже якщо загалом про місцеве самоврядування, то як житель м.Дубровиця, хочу відмітити позитивну роботу міського голови – Богдана Микульського, захистити від нападів і наклепів критиканів.Адже під його керівництвом місто стає привабливішим. Прокладені нові тротуари, в планах знаю ця робота продовжуватиметься, проводиться реконструкція каналізаційної системи, оновлюється та поповнюється техніка комунальних закладів.

Звертаюсь до читача фразою із святого письма: по справах наших судіть нас!

Світлана ПРАВНИК, депутат від політичної партії УКРОП:

Наша політична сила має двох депутатів в районній раді. Особисто я вже маю досвід депутатської роботи, бо обиралася до районної ради й раніше. З початку російської окупації українських земель ще й активно займаюся волонтерською діяльністю. Вважаю саме сприяння Українському війську та підтримка сімей військовослужбовців має бути пріоритетним завданням й кожного представницького органу влади. Всі ми повинні відстоювати й захищати Україну в доступний нам спосіб. Сьогодні вітаю з професійним святом всіх колег по депутатському корпусу. Але найбільше хочу привітати дорогих наших військових – тих усіх знайомих мені чоловіків, які пройшли горнило війни на Сході, з днем Збройних Сил України. Я захоплююся їхньою мужністю та стійкістю, схиляюся перед великим терпінням та силою духу їх дружин та матерів. Заради їх я й шла в депутати, щоб насамперед захищати інтереси саме цієї категорії людей.