Дякую господу

за донечку

Про чарівну прикордонницю із Дубровиці Вероніку Мельничук я писала майже три роки тому. Наша землячка захищала Україну на Сході. Вероніка – випускниця Дубровицької міської школи №1. У дитинстві вона мріяла стати криміналістом у поліції. Але доля привела дівчину в прикордонну службу. Як казала Вероніка, оберігати кордон рідної землі і бути її обличчям – це почесно. Вероніка несла службу в окремій бойовій прикордонній комендатурі «Волноваха». Дівчина-патріотка про службу на Сході говорила так: «Я давала присягу на вірність народу та своїй країні. Значить повинна бути там, де того потребує моя Батьківщина».

Доля дійсно чекає на нас там, де того хоче Господь. Служба на Сході була нелегкою, Вероніка сумлінно виконуввала всі покладені на неї обов’язки. Вона розповідала:

«Вистояти у всій амуніції, без відпочинку, по 15 годин непросто. Вага бронежилета 12 кг, плюс автомат та магазини до нього.

Але це для нас не дрібниці. У нас дружній колектив, де всі один одного підтримують. Вихідний може бути раз в 7-10 днів. Це час, щоб привести в порядок себе і форму. Тому навіть у вихідний часу відпочити багато нема. В загальному спимо 5 годин. Це коли такий режим: прийти зі зміни, сходити в душ і відразу спати».

Доля підготувала для нашої землячки, далеко від дому, кардинальні зміни в особистому житті.

Вероніка зустріла на Сході прекрасну людину, капітана поліції Сархана Гусейнова. Їх взаємна симпатія переросла в кохання. Дуже приємно було бачити світлини з одруження прекрасної пари. А згодом Вероніка народила чудову донечку. Зараз Вероніка Гусейнова перебуває у декретній відпустці. Напередодні Дня матері я попросила нашу землячку поділитися думками про материнське щастя. Вероніка розповіла:

– Як мене змінило материнство? Змінило кардинально. Це зовсім нові почуття, емоції, які я ніколи не відчувала. Жінка, яка стає мамою, свій ритм життя повністю змінює. Це ніби новий ковток повітря. Стаєш більш терплячою, ніжнішою і теплоемоційною. Змінюються погляди на життя. Материнство – це нелегка робота. Це тяжка праця, в першу чергу над собою,  найбільше над емоціями. Ти вчишся розуміти маленьку, найдорожчу людину без слів – її плач, її усмішку. Як мами ми робимо все, щоб наші діточки були щасливими з перших днів життя. Недоспані ночі, недопита вранішня кава – це ніщо, у порівнянні з тим, що відчуваєш, коли це янголятко посміхається тобі, тягнеться ручками і говорить це найдорожче слово «мама».

Іноді після народження донечки мені було важко, адже рідні далеко. Але моєю опорою став люблячий чоловік, який підтримував мене в усьому, допомагав, коли це було потрібно. Вірю в те, що емоційний стан мами впливає на стан дитини. Тому щаслива мама – щасливе немовля. Бути мамою – це щастя. Це подарунок, який тебе окриляє. І хочеться подякувати своїй мамі, за те, що дала життя і завжди прийде на допомогу. Адже поки є мама – ми діти.

А народжувала я в Волноваській лікарні. Було вирішено, що мені робитимуть кесарський розтин. Пробула в лікарні тиждень. Я три роки жила і працювала у Волновасі, мало кого знала, тим паче у лікарні. Але ставлення медиків до мене у пологовому відділенні було дуже гарним, людяним, щирим і фаховим – це не передати словами. Не раз чула від знайомих жінок про інакше ставлення у пологових будинках, мені негативні моменти уявити важко. Дякувати Богові, я потрапила до рук дуже хороших фахівців, небайдужих людей. Допомагали на відновленні після операції мені військові лікарі. Вони чекали під операційною, як я потім дізналася. Щоранку вони провідували мене і донечку.

 За пологи не платила. Їхала народжувати, не знаючи хто буде приймати пологи. Це був лікар, з яким за час вагітності я зустрічалася лише раз, як лежала в лікарні.

Ще додам, що для материнського щастя важливо, коли її дитину з нетерпінням очікує тато. Це радість, яка сповнює серце. Не бачила, як чоловік вперше взяв донечку на руки, бо відходила від наркозу. Але таким щасливим нашого татуся, як він є після народження доньки, не бачила раніше ніколи. Чоловік казав, що його серце переповнила любов до маленької нашої Квіточки. Чоловік дуже підтримував мене під час вагітності і завжди допомагає з донечкою тепер, навіть якщо прийшов дуже стомлений з роботи. Дуже вдячна йому за це.

І, дай Боже, всім молодим мамам таку опору і поміч. Дивлячись на чоловіка і доньку, скажу: правду кажуть, що маючи сина,  чоловік стає батьком, а донечку – татусем.

Аміна змінила наші серця і наше життя, наповнивши його особливим світлом. Я зрозуміла, що є речі для жінки, які важливіші ніж кар’єра.

Зараз я у мами в Дубровиці, згодом поїду до Волновахи, зараз ми плануємо жити там, там, маємо житло.

В переддень свята Матерів, я хотіла б своїй Мамі подякувати за життя, за любов, ласку, терпіння. Мама завжди була і є моя порадниця і помічниця. Бажаю їй здоров’я, а все інше зробим, купим! Рідненька наша, ми Тебе дуже-дуже любимо. Хай будуть здоровими всі мами і підтримують своїх дітей.

 А всім дівчатам-землячкам бажаю знайти свою долю та відчути радість материнства. Господь дає жінці шанс докорінно змінити своє життя, зробити його більш прекрасним, наповненим теплом, змістом – стати Мамою. Дякую Богу та чоловіку за донечку!

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.