вівторок, 2 червня 2020 р.


Не шкодую, що обрала професію лікаря

Про навчання на карантині розповідає студентка Львівського національного медичного університету Ольга Золотаревич.
Про Олю розповідала наша газета два роки тому. У той час дівчина була випускницею міської школи №2 і розповідала про свою мрію вступити до медичного вишу. Мрія нашої юної землячки здійснилася, нині вона студентка-другокурсниця. Сьогодні майбутня лікарка розповідає нам про свій студентський шлях у професію.

27 травня Оля Золотаревич відзначила свій день народження.
Щиро вітаємо іменинницю і бажаємо Їй успіхів у навчанні, щоб всі мрії чарівної студентки стали дійсністю. Нехай підтримкою у житті будуть люблячі рідні та хороші друзі!
Студентам-медикам зараз бракує практики
– Стосовно навчання на карантині: у нас все відбувається дистанційно, кожного дня о певній годині відповідна пара, де ми маємо пройти тести, написати розписові завдання і все це скинути викладачу, – зазначає Ольга Золотаревич. – Сесія також буде відбуватися дистанційно. Як на мене, то краще б я ходила до університету. Дуже бракує спілкування з одногрупниками, друзями, з якими можна в будь-який момент поговорити, порадитись. Звісно, краще спілкуватись наживо з викладачем, адже так набагато цікавіше.
Зараз ми багато пропускаємо чогось практичного, бо теорію ми і самі можемо вивчити.
До прикладу, є такий предмет «топографічна анатомія», де ми  мали б вчитись накладати різні шви. Але, на жаль, до карантину вивчили лише кілька з них, і мусимо навики застосовувати хіба, що на звичайній губці.
Пробували ми робити і трахеотомію. Практика для майбутнього лікаря дуже важлива. А зараз вдома залишається лише читати і лише теоретично вивчати щось нове.
Стосовно мого розпорядку на карантині, то більше йде часу на навчання, але стараюсь підтримувати себе у формі також, займаючись спортом, допомагаю братові з навчанням, трохи гуляю.
Дуже сумую за Львовом, вдома я вже натішилась, тому хочу вже до Львова.

Студенство – час праці
– Найважче за ці два роки для мене було правильно адаптуватись до львівського клімату, навчання і нових людей. Але мені це вдалося, тому зараз я почуваю себе комфортно як студентка, – продовжує моя співрозмовниця.
Я ні трішки не шкодую, що навчаюсь у одного із найкращих медичних університетів України, мені подобається Львів, я захоплююсь медициною, я знайшла багато друзів.
Мені найбільше подобаються пари, де є практика. Це топ-анатомія, фізіологія, мікробіологія.
Найважче дається все ж біологічна хімія. В ній – багато матеріалу, і багато хімізму, якого, як на мене, не потрібно так багато медику. А загалом – я щаслива!
 Теперішнім абітурієнтам можна порадити лише одного: берегти своє здоров’я!
Я стараюсь вчитись для себе, щоб мати знання, а не на оцінку.

Поради абітурієнтам
– Для того, щоб стати успішним, треба докласти багато зусиль. Вчитись ніколи не пізно!
Хто дійсно хоче пов’язати своє життя з медициною, то має працювати і ще раз працювати.
Недоспані ночі, бо маєш знати на пару матеріал, об’ємом 40 сторінок, потрібно багато писати, а це займає багато часу. Окрім цього, треба якось і розвиватись, як мінімум, погуляти, піти в зал, подивитись навіть фільм, щоб відпочити. Треба вміти правильно керувати часом.
Необхідно бути організованим і зібраним. Не плакати, не засмучуватись, і не давати волю своїм емоціям.
Найважче було на першому курсі, коли все здавалось дуже важким, я хотіла додому.
Коли вчила до 4 ранку, а мені ставили зовсім не ту оцінку, яку хотілося б.
Це все пройшло, головне зібратися, не панікувати і пам’ятати, для чого ти прийшов навчатися.
Зараз, у час пандемії, суспільство по-новому оцінило професію лікаря. Я щиро вболіваю за всіх медиків України і зовсім не шкодую, що обрала цю найгуманнішу професію. Докладу максимум зусиль, щоб стати хорошим лікарем.

Спілкувалася Люба КЛІМЧУК.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар